Неофіційний переклад

Стан прав людини в Європі: необхідність викорінення безкарності

Резолюція 1675 (2009)

1. Парламентська асамблея наполягає на тому, щоб усі особи, винні у вчиненні серйозних порушень прав людини, були притягнуті до відповідальності за свої дії.

2. Це має також стосуватися підбурювачів й організаторів відповідних злочинів, як нещодавно було затверджено Асамблеєю в Резолюції 1645 (2009) відносно справи Гонгадзе.

3. Асамблея також нагадує про те, що з часів Нюрнберзького та Токійського процесів, які відбулися після Другої світової війни, на міжнародному рівні було визнано, що виконання наказів чи інструкцій керівництва не виправдовує вчинення серйозних порушень прав людини.

4. Відповідно, Європейський суд з прав людини (Суд) у справах, які стосуються вбивств біженців біля Берлінської стіни, підтримав засудження як членів політбюро НДР, що віддавали накази про розстріл, так і прикордонників, які виконували ці накази.

5. Безкарність осіб, що вчинили серйозні порушення прав людини, у державах-членах і державах-спостерігачах Ради Європи набуває різних видів і форм:

5.1. Найсерйозніші випадки включають розповсюдження зловживань серед служб безпеки у конфліктних ситуаціях. Справи Суду, що стосуються конфліктів у Північній Ірландії, південно-східній Туреччині та Чеченській Республіці в Російській Федерації, встановлюючи масові порушення Статті 2 Європейської конвенції з прав людини (право на життя) у вигляді, зокрема, нерозбірливого застосування сили, вимушеного зникнення, тортур чи нелюдського і принижуючого гідність поводження, слугують шокуючими прикладами таких зловживань у Європі. Суд часто констатував, що розслідування таких зловживань було просто незадовільним.

5.2. доповіді Асамблея про видачу злочинців іноземним країнам та секретні утримання, які вказали на численні ознаки серйозних порушень прав людини – включаючи тортури, викрадення і утримання, вчинені у розумінні так званої “ війни з терором ” через або з участю, дозволом або мовчазною згодою службовців держав-членів Ради Європи на своїх територіях або в інших місцях. Поки що в багатьох державах органи влади не змогли забезпечити розслідування, які ведуться незалежно, справедливо і ефективно, і так, щоб відповідальні особи були притягнуті до відповідальності.

5.3. Незадовільне розслідування також є причиною безкарності у випадках, в яких представники влади підозрюються у замовленні чи іншому способі підбурювання до або прикривання злочинів, вчинених не представниками влади. Це може стосуватися численних вбивств журналістів та правозахисників "невідомими особами".

5.4. Такі злочини, як вбивства з необережності чи недбалості або жорстоке поводження із затриманими з боку недобросовісних представників сил безпеки часто не розслідуються і не караються належним чином через хибне розуміння культури солідарності між колегами. Суд неодноразово був змушений констатувати порушення Конвенції в умовах абсолютної пасивності чи надмірної поблажливості правоохоронних органів та судів, які розглядають такі справи. У цьому контексті Асамблея нагадує про свою Резолюцію 1742 (2006), висловлюючи жаль з приводу неприйнятної терпимості в арміях багатьох країн щодо практики “не уставних відносин”, яка грубо принижує людську гідність, а іноді, навіть позбавляє молодих солдатів права на життя.

5.5. Інші різновиди злочинів, хоча й без сумніву, здійснюються недержавними суб’єктами, без жодного залучення влади, мають розглядатися як випадки безкарності у зв’язку з пасивним чи надто поблажливим ставленням представників правоохоронних органів, які займаються цими справами, керуючись при цьому ідеями расизму, антисемітизму, ксенофобії, ісламофобії, гомофобії, сексизму та іншими формами нетерпимості:

5.5.1. Насилля над жінками і дівчатами – включаючи побутове насильство, ґвалтування, примусові одруження, та так звані "злочини честі" і каліцтво жіночих полових органів - часто не караються з необхідною суворістю, якщо вони караються взагалі, через нехтування основних прав жінок і недостачі гендерної рівності, через сексизм представників поліції, прокурорів чи суддів або через їхні архаїчні культурні погляди, які ставлять честь сім’ї чи обов’язок дітей бути слухняними вище, ніж право на особисту свободу чи навіть право на життя.

5.5.2. Насильство над іноземцями або просто особами, що виглядають як іноземці, на основі расизму чи ксенофобії, зростає у багатьох державах-членах, що ускладнюється нинішньою економічною кризою. Поліція або не здатна втрутитися для захисту жертв, або навіть сама бере участь в актах агресії, залякування і дифамації.

5.5.3. Зокрема, жертвами такого неприйнятного поводження стає ромське населення багатьох європейських країн.

5.5.4. Привид антисемітизму показав своє потворне обличчя знову у ряді країн, в тому числі в новому вигляді, що знаходиться на підйомі з часів загострення конфлікту на Близькому Сході, і полягає у вираженні екстремістами своєї ненависті до Ізраїлю через насилля над місцевими єврейськими жителями.

5.5.5. Насилля на ґрунті гомофобії також занадто часто допускається чи навіть заохочується обмеженими чи гомофобними представниками правоохоронних органів і судової системи.

5.5.6. Корупція, розповсюджена як в державній, так і приватній сферах, залишається в основному безкарною; вона підриває верховенство права та представляє серйозну загрозу для процвітання наших країн і їх демократичних інституцій.

5.6. І останнє, але не менш важливе, міжнародні суб’єкти, наприклад, військовослужбовці, що беруть участь у миротворчих операціях, несуть навіть менше відповідальності за свої дії, ніж їхні колеги, які діють у своїх власних країнах, через відсутність доступу жертв можливого насилля до національних та міжнародних засобів правового захисту.

6. Асамблея вважає боротьбу із безкарністю осіб, винних у вчиненні серйозних порушень прав людини, пріоритетною для Ради Європи та всіх національних і міжнародних правоохоронних органів. Безкарність необхідно викорінити як питання індивідуальної справедливості і як стримуючий фактор, стосовно майбутніх порушень прав людини.

7. Асамблея висловлює вдячність Європейському суду з прав людини за напрацювання ним детального прецедентного права щодо безкарності, особливо, введення в державах-членах позитивного зобов’язання розслідувати серйозні порушення прав людини і притягувати їх виконавців до відповідальності.

8. Повне і оперативне виконання рішень Суду у справах безкарності є ключем до боротьби із цим злом у державах-членах Ради Європи.

8.1. Якщо Суд не спромігся провести ефективне розслідування, судове рішення не може обмежуватись виплатою грошової компенсації, встановленої Судом. Все одно необхідно провести належне розслідування і вжити необхідних заходів для усунення причин, що лежать в основі порушень.

8.2. Асамблея та її члени в національних парламентах мають відігравати важливу роль у забезпеченні оперативного виконання рішень Суду.

8.3.       Асамблея висловлює подяку Комітету міністрів за те, що він постійно нагадував про існуюче зобов’язання проводити ефективні розслідування випадків, визнаних Судом як порушення Статті 2. Особливе значення має застосування однакових норм для всіх держав, без подвійних стандартів.

8.4. Вчасне повідомлення Судом зацікавленим державам про заяви щодо неспроможності проведення розслідування, слугує важливим сигналом для уповноважених органів, надаючи їм можливість провести слідчі дії, перш ніж докази буде безповоротно втрачено.

9. Асамблея, таким чином, закликає усі держави-члени та держави-спостерігачі зробити боротьбу з безкарністю пріоритетом через:

9.1.       чіткі заяви на найвищому політичному рівні про те, що вчинення серйозних порушень прав людини, сприяння їм чи підбурювання до них представниками влади, не буде виправдовуватись за жодних умов;

9.2. гарантування, що державна таємниця і недоторканість не заважають ефективним, незалежним і справедливим розслідуванням із серйозних порушень прав людини, включаючи секретне утримання і незаконні внутрішньодержавні переміщення людей, що мали місце в і через Європу і відповідальні за це також мають бути притягнуті до відповідальності.

9.3. надання своїм правоохоронним органам ресурсів, потрібних для ефективного розслідування випадків порушень прав людини, вчинених не державними суб’єктами;

9.4. викорінення неприйнятних забобонів та культурних пересторог серед представників правоохоронних органів, що призводять до поширення насильства над жінками, "злочинів честі" та злочинів на основі расизму, антисемітизму, ксенофобії, ісламофобії, гомофобії, сексизму чи інших форм нетерпимості;

9.5. через розвиток попередніх тренувань і тренувань, які підвищують кваліфікацію персоналу служби безпеки, суддів і прокурорів, зосереджуватись на заходах по боротьбі із забобонами і стереотипами;

9.6. запровадження в дію попередніх резолюцій та рекомендацій Асамблеї, що стосуються різноманітних випадків безкарності.

10. Асамблея закликає Комітет Міністрів Ради Європи прискорити і активізувати свою діяльність з розробки Принципів боротьби з безкарністю, використовуючи, зокрема, прецедентне право Європейського суду з прав людини, свою власну роботу по виконанню судових рішень, відповідні резолюції і рекомендації Асамблеї, роботу Європейського комітету з попередження тортур, нелюдського чи принижуючого гідність поводження чи покарання, так само, як і роботу Організації Об’єднаних Націй та відповідних неурядових організацій з цього питання.

11. Асамблея також закликає Європейський суд з прав людини продовжувати роботу по наданню пріоритетності боротьбі з безкарністю.

12. Асамблея закликає парламенти держав-членів і держав-спостерігачів Ради Європи, а також їхніх індивідуальних членів відігравати головну роль у боротьбі проти безкарності через гарантування, що відповідні закони є у діючому законодавстві, через контроль за їхнім виконанням та, використовуючи їхню наближеність до електорату, а отже здатність до збільшення обізнаності і лідерства, змінити основне ставлення у суспільстві, яке робить можливим безкарність щодо злочинів та порушень прав людини в першу чергу.

13. Асамблея приймає рішення дослідити доцільність створення незалежного Європейського комітету, який має на меті розслідувати серйозні заяви про значні і систематичні порушення прав людини.