Попередня редакція

Резолюція 1783(2011)

Продовження реформування Ради Європи

1. Парламентська Асамблея проголошує свою відданість актуальній та ефективній Раді Європи як природному гаранту “м’якої” безпеки в Європі заснованій на базових цінностях і принципах демократії, поваги прав людини і верховенства права. Вона її розглядає як засадничу нормативну інституцію і пріоритетні рамки для політичної співпраці на рівні “Великої Європи” з метою реалізації більш тісного союзу між своїми учасниками для того, щоб оберігати та пропагувати ідеали і принципи, які є їх спільною спадщиною і сприяти їх економічному і соціальному прогресу.

2. Асамблея вітає те, що група відомих особистостей розпочала серію слухань щодо сучасного розуміння європейських цінностей та ідентичності в рамках визначення довгострокової стратегії для Ради Європи.

3. В своєму Висновку №279 (2010) щодо бюджету і пріоритетів Ради Європи, Асамблея висловила підтримку в першу чергу заходам запроваджених Генеральним секретарем Ради Європи для реформування Організації, пожвавити її і зробити більш політичною, гнучкою та пристосованою до потреб громадян Європи.

4. Асамблея наразі очікує пропозицій від Генерального секретаря щодо другого етапу реформи, який стосується стратегічних напрямів на майбутнє десятиріччя. В якості статутного органу наділеного разом з Комітетом Міністрів загальною відповідальністю за майбутнє Ради Європи, Асамблея очікує, що буде всебічно поінформованою та візьме участь у консультаціях щодо політичного вибору, який має намір запропонувати Генеральний секретаріат.

5. Погіршення в питанні зобов’язань держав-членів перед Радою Європи є хвилюючим. Воно виражається, у тому числі, у постійній відмові Комітету Міністрів надавати Організації бюджет співвідносний до її завдань, в той самий час, коли подібні структури, що дублюють механізми та інструменти Ради Європи, щедро фінансуються Європейським Союзом.

6. У цьому контексті, Асамблея розраховує, що має бути скликаний Саміт Ради Європи для того, щоб надати новий політичний імпульс Організації, відповідальності держав-членів перед нею і за потреби перевизначити її роль у сьогоденні.

7. Повністю вітаючи рішення Комітету Міністрів перейти на дворічний бюджетний процес, Асамблея не може черговий раз не жалкувати, що бюджетна криза зобов’язує Організацію скоротити свою оперативну діяльність спрямовану на допомогу державам-членам запроваджувати реформи і відповідати своїм обов’язкам і зобов’язанням. Вона занепокоєна, зростаючим дисбалансом між поточною та оперативною діяльністю, який ще більше посилює тенденцію до зниження політичної відповідальності, на що реформа і спрямована. Асамблея переконана, що Організація має потреби у зміні характеру роботи і наданні оперативних відповідей потребам держав-членів, що і є одним із фундаментальних викликів процесу реформування. В цьому контексті, вона звертається до держав-членів реінвестувати в діяльність Організації за рахунок економії на її діяльності, завдячуючи реформі.

8. Асамблея підтримує реформу запропоновану Генеральним секретаріатом. Вона розраховує, що реформа неповинна привести до подальшого зменшення сфер повноважень і політичної ролі Ради Європи, скоротивши чисто технічні функції і залежність. Вона підтримує ідею висловлену Головою робочої групи Комітету Міністрів з інституційної реформи, що поняття фундаментальна діяльність Ради Європи не виключає “фактору розвитку” в межах, в яких вона робить внесок в реалізацію основних цінностей Організації, якими є демократія, правова держава, права людини. В цьому контексті, стабільна демократія, яка поважає права людини є неуявною без культури, освіти або соціального згуртування і неможливо закрити очі на проблеми мігрантів, нещодавнім свідченням чого стала Страсбурзька декларація стосовно Ромів. Три основних стовбури (демократія, права людини і верховенство права) повинні як наслідок відображати цей підхід. Це ні в якому разі не має означати, що Рада Європи має зосереджувати обмежені кошти, якими вона розпоряджається, на теми, політично кажучи, пріоритетні.

9. Асамблея зобов’язується вивчити всі можливості реформування своїх власних методів та процедур і таким чином зробити свій внесок в процес реформування в широкому сенсі.

10. Асамблея підкреслює ключову роль Ради Європи у створенні єдиного правового пан-європейського простору шляхом заохочення жорстких юридичних інструментів. Асамблея вважає, що Рада Європи має залишатися як особливим місцем для діалогу між владою і народом на європейському рівні, так і важливим пан-європейським форумом для аналізу та попередження дестабілізуючих тенденцій, що загрожують соціальному згуртуванню, обміну національним досвідом, виробленню норм і зміцненню універсальних цінностей, поширенню прогресивного досвіду і пошуку спільних відповідей на проблеми, які стосуються Європи загалом. Вона повинна продовжувати відігравати особливу роль у діалозі із сусідніми державами.

11. Асамблея підтримує ціль Генерального секретаря зробити Раду Європи ефективним інструментом здатним трансформувати свій потенціал в оперативні рішення і надавати практичні та швидкі відповіді державам-членам на виклики, з якими вони протистоять. З цієї метою вона виступає в підтримку:

11.1. більш тісної взаємодії між органами, інституціями і механізмами Організації;

11.2. функціональне перегрупування структур, що підтримують різні механізми моніторингу та управління в рамках конвенцій Ради Європи, таким чином, щоб зробити її більш ефективною.

12. Зростаюча перевантаженість Європейського суду з прав людини, яка ставить під загрозу стабільність європейської правої системи в плані захисту прав людини є приводом до занепокоєння для Асамблеї. Вона уважно спостерігає за Інтерлакенським процесом і готова зробити внесок як тільки сміливі політичні рішення дозволять це зробити. В цьому контексті Асамблея:

12.1. нагадує, що ситуація щодо Суду є наслідком систематичних проблем національного судочинства держав-членів і, що основні зусилля повинні також стосуватися виправлення неспроможності національних механізмів правосуддя; як наслідок вона закликає до кроків у взаємодії Комітету Міністрів і Асамблеї для того, щоб зміцнити програми допомоги для держав-членів, від яких надійшло найбільше заяв до Суду;

12.2. враховує запровадження Комітетом Міністрів механізму попереднього оцінювання кандидатів на посаду суддів експертною групою до подання національного списку до Асамблеї. У свою чергу вона вирішує зміцнити власну процедуру обрання суддів, особливо у світлі приєднання Європейського Союзу до Європейської конвенції з прав людини.

13. Що стосується процесу реформування, в частині, що стосується структур Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи, її діяльності і методів роботи, Асамблея вважає, що:

13.1. реформа Конгресу має відповідати загалом цілям реформи Ради Європи. Зокрема, вона має сприяти кращій координації і погодженості дій між Конгресом і іншими органами та структурами Ради;

13.2. діяльність Конгресу має бути додатковою цінністю для Ради Європи, дієвим інструментом для місцевих і регіональних влад держав-членів і уникати дублювання у роботі з іншими органами, особливо у сфері прав людини;

13.3. сьогоднішню практику, відповідно до якої члени Конгресу беруть участь у його роботі за рахунок Ради Європи тяжко виправдати і має бути припинена.

14. Асамблея бере до уваги поточне обговорення про проведення конференції галузевих міністрів Ради Європи. І у цьому контексті:

14.1. вона знову нагадує про своє переконання у тому, що галузеві міністри, які напряму стикаються з багатоманітністю суспільних проблем, повинні відігравати більш активну роль у визначенні пріоритетів Ради Європи. Конференції в першу чергу мають відповідати на реальну політичну потребу;

14.2. вона розраховує на те, що організація сесій Комітету Міністрів на рівні галузевих міністрів буде ретельно вивчена;

14.3. вона вважає, що за потреби, галузеві міністри держав-членів Ради Європи можуть взяти участь у пленарному засіданні.

15. В рамках обговорення реформи Форуму щодо майбутнього демократії, Асамблея нагадує про свою пропозицію щодо необхідності зміцнення Стовбуру Демократії в Раді Європи, перерозподіляючи свою діяльність з такими ініціативами як “Страсбурзький форум демократії” в якості похідної структури. Вона, також схвалює можливість створення нового Молодіжного парламенту, в цьому форматі у Страсбурзі у співпраці з Європейським Парламентом не створюючи нову структуру.

16. Асамблея привертає увагу на необхідності того, щоб Рада Європи забезпечила спільні дії між політичним керівництвом найвищого рівня, громадянами та громадським суспільством.

17. Імплементація Лісабонської угоди створила нові можливості для зміцнення співпраці між Радою Європи і Європейським Союзом і відкрило перспективу приєднання Європейського Союзу до Європейської конвенції з прав людини, а також до інших конвенцій та механізмів нашої Організації. У цьому контексті:

17.1. рішуче заохочує Європейський Союз в повній мірі скористатися цими можливостями для того, щоб прискоритися на шляху до по-справжньому об’єднаної Європи, що заснована на однакових цінностях і спирається на ті самі норми;

17.2. спонукає до проведення детального дослідження щодо розподілу повноважень між Радою Європи і Європейським Союзом, а також іншими важливими європейськими інституціями;

17.3. підкреслює, що справжнє стратегічне партнерство між Європейським Союзом та Радою Європи повинно бути важливим елементом реформи останньої і закликає Генерального секретаря працювати в цьому напрямі;

17.4. зі свого боку, вирішує суттєво зміцнити свою співпрацю з Європейським Парламентом, в тому числі за допомогою неформального спільного органу Європейський Парламент/Парламентська Асамблея, створення якого спрямоване на впорядкування обміну інформацією, зокрема в контексті приєднання Європейського Союзу до Європейської конвенції з прав людини;

17.5. нагадує про інтерес, який можуть становити більш тісні відносини між політичними групами двох європейських асамблей.

18. Асамблея нагадує про свій рішучий намір слідкувати за наступними етапами реформи Організації, і робити, ще більший внесок через усі напрями своєї діяльності, для того, щоб Рада Європи залишалася провідною інституцією в сферах її основної компетенції і двигуном багатовимірної пан-європейської співпраці в інших сферах її діяльності.

19. Асамблея періодично і ретельним чином розглядатиме діяльність і програми Ради Європи з метою підвищення її політичної відповідальності, і звертається з тим, що вона має бути поінформованою щодо вибору пріоритетів, а також щодо рішення не відновлювати окремі напрямі діяльності.