127-а АСАМБЛЕЯ МІЖПАРЛАМЕНТСЬКОГО СОЮЗУ

ТА ПОВ’ЯЗАНІ З НЕЮ ЗАСІДАННЯ

21-26 жовтня 2012 року, м. Квебек, Канада

Асамблея Пункт 5

А/127/5(а)-DR.rev.1 1 жовтня 2012 року

СПЕЦІАЛЬНІ ДЕБАТИ

ГРОМАДЯНСТВО, ОСОБИСТІСТЬ ТА МОВНЕ Й КУЛЬТУРНЕ РОЗМАЇТТЯ В ГЛОБАЛІЗОВАНОМУ СВІТІ

ПЕРЕГЛЯНУТИЙ ПОПЕРЕДНІЙ ПРОЕКТ

КВЕБЕКСЬКА ДЕКЛАРАЦІЯ

У відповідності з рішенням керівних органів МПС у м. Квебеку з нагоди 127-ї Асамблеї МПС відбудуться спеціальні дебати на тему Громадянство, особистість та мовне й культурне розмаїття в глобалізованому світі. Спеціальні дебати завершаться прийняттям підсумкового документа.
Сенатор Дональд Олівер, від імені приймаючого парламенту, і д-р Нурхаятi Алі Aссегаф, від імені парламенту Індонезії (парламенту, що 2007 року приймав 116-у Асамблею МПС в м. Нуса-Дуа, Балі, на якій була прийнята історична резолюція щодо Забезпечення поваги й мирного співіснування між усіма релігійними громадами та віруваннями в глобалізованому світі), взяли на себе ініціативу виступити співдоповідачами з підготовки проекту декларації, висунутого на розгляд парламентів-членів.
Після розповсюдження 21 червня попереднього проекту кілька парламентів-членів і міжнародних організацій, включаючи Альянс цивілізацій ООН та ЮНЕСКО, надіслали свої зауваження й пропозиції. На основі цих матеріалів співдоповідачі підготували переглянутий текст. Просимо учасників розглянути цей документ і представити Секретаріату МПС до 15 серпня 2012 року будь-які пропозиції мовних поправок.

Після  цього  Редакційному комітету, призначеному протягом 127-ї Асамблеї на підставі рекомендацій від усіх геополітичних груп, буде доручено доопрацювати проект для його представлення Асамблеї для прийняття 26 жовтня.

127-а АСАМБЛЕЯ МІЖПАРЛАМЕНТСЬКОГО СОЮЗУ

ТА ПОВ’ЯЗАНІ З НЕЮ ЗАСІДАННЯ

21-26 жовтня 2012 року, м. Квебек, Канада

Асамблея Пункт 5

А/127/5(а)-DR.rev.1 1 жовтня 2012 року

СПЕЦІАЛЬНІ ДЕБАТИ

ГРОМАДЯНСТВО, ОСОБИСТІСТЬ ТА МОВНЕ Й КУЛЬТУРНЕ РОЗМАЇТТЯ В ГЛОБАЛІЗОВАНОМУ СВІТІ

КВЕБЕКСЬКА ДЕКЛАРАЦІЯ

1			Ми, члени парламентів, які зібралися в м. Квебек з нагоди 127-ї Асамблеї Міжпарламентського союзу, твердо відстоюємо культурне, мовне, етнічне, расове та релігійне різномаїття як глобальну цінність, яку потрібно відзначати, шанувати, заохочувати та захищати всередині та поміж усіх суспільств і цивілізацій.
2.			Ми переконані, що різномаїття ідей, цінностей, вірувань, мов та форм культурного самовираження народів і цивілізацій збагачує наш світогляд й досвід на національному, регіональному та міжнародному рівнях.
3.			Ми підтверджуємо наше прагнення досягти гармонії й єдності в нашому різномаїтті та примирення людських культур. Ми визнаємо можливість існування світу, в якому співіснують люди з усіма своїми відмінностями, світ, де є усвідомлення диференційованої солідарності і де заохочується діалог цивілізацій. Такий світ, який залежить від нашого взаєморозуміння та сприйняття, буде джерелом прогресу для всього людства і приведе до підвищення добробуту нашого глобального суспільства.
4.			Всі люди повинні мати можливість повною мірою користуватися своїми рівними і невід'ємними правами, закріпленими в Загальній декларації прав людини та інших угодах і стандартах з міжнародних прав людини та гуманітарного права. В лімітуванні чи обмеженні будь-якого з цих прав повинна бути необхідність, вони повинні бути тимчасовими, пропорційними та відповідати захисту інших прав людини. Вони не повинні призводити до будь-якої дискримінації за ознакою культури, раси, кольору шкіри, мови, етнічної приналежності, віросповідання і статі.
5.			Таким чином, держави зобов'язані поважати, захищати та сприяти взаємозалежним громадянським, політичним, економічним, соціальним і культурним правам усіх людей. З метою запобігання одноманітності кожна держава повинна відігравати свою роль в розробці та проведенні політики в галузі культури, в тому числі шляхом надання необхідних коштів і створення сприятливого навколишнього середовища.
6.			Ми підтверджуємо важливість збалансування поваги до різномаїття з соціальною інтеграцією та згуртованістю як засобу зміцнення довіри всередині та поміж суспільствами, як неодмінної умови прогресу, процвітання й високої якості життя. Відмінності у мові, культурі, національності, релігії, віруванні, расі та кольорі шкіри проявляються в багатьох суспільствах, за відсутності всякого спільного для всіх інших досвіду. У рамках, передбачених міжнародним правом і стандартами, в тому числі міжнародними правами людини та гуманітарним правом, зусилля кожного суспільства, аби гарантувати ці права, будуть обов'язково відображати його конкретні історичні, політичні, економічні та соціальні умови. Різномаїття досвіду між суспільствами і цивілізаціями дозволяє вести конструктивний обмін передовим досвідом та новаторськими ідеями щодо просування толерантності при повазі до різномаїття.
7.			Різномаїття суспільств і цивілізацій є характерною рисою нашого все більш глобалізуючого і взаємопов'язаного світу. Контакти між людьми й суспільствами стають все тіснішими й частішими і причиною їх є численні фактори, такі як минулі й недавні міграційні тенденції, технічні досягнення в області зв'язку й транспорту, та нові й більш інтегровані моделі регіональної та світової торгівлі. Ці події призвели до зростання обізнаності щодо різних ідей і цінностей, а також до більш тісних зв'язків між різними громадами і країнами їх походження.
8.			У світі поглиблення глобальних і регіональних зв'язків та взаємозалежності держава, громадянське суспільство, міжнародні організації та місцеві й адміністративно-територіальні органи влади все частіше співпрацюють з метою пом’якшення наслідків економічних потрясінь, стихійних лих та конфліктів, подій, які, як ми вважаємо, не повинні служити приводом для обмеження різномаїття чи порушення основних прав людини.
9.			Різномаїття в глобалізованому світі може сприяти зусиллям держав і національних парламентів, спрямованим на управління складнощами 21-го століття, пропонуючи можливості для обміну різними точками зору та ідеями зі спільних питань. Поступаючи таким чином, ми розширюємо наші знання та інноваційний потенціал, розвиваємо наш спільний людський капітал, сприяємо взаємному усвідомленню та розумінню відмінностей і подібностей і забезпечуємо можливості для миру й процвітання.
10.			Ми стурбовані і глибоко жалкуємо, що серед інших тривожних форм дискримінації і забобонів все ще існує відчуження й нетерпимість, недовіра, расизм, агресивний націоналізм, етноцентризм і ксенофобія щодо груп та окремих осіб, які належать до релігійних,  етнічних, культурних, мовних, расових та інших  громад.
11.			Ми рішуче й беззастережно засуджуємо всі прояви свободи вираження, які залякують, очорнюють і підбурюють до ворожнечі, екстремізму, радикалізму, ненависті, расизму, ксенофобії та насильства. Ми підтверджуємо, що насильницька реакція на такі прояви не може бути виправданою за жодних обставин. Слід заохочувати й підтримувати обміни, освіту й діалог, які сприяють мирному та законному вираженню гніву з приводу невдоволення, будують взаємоповагу, довіру та впевненість на основі спільної відповідальності і норм міжнародного права й стандартів, сприяють зміцненню миру й безпеки.
12.			Нас в однаковій мірі турбує й погіршення економічної ситуації в багатьох частинах світу, що загрожує згуртованості численних суспільств шляхом породження форм відчуження, які можуть розпалити соціальну напруженість та прояви ксенофобії.
13.			Ми підкреслюємо, що захист і сприяння розмаїттю форм культурного самовираження передбачають визнання однакової гідності й поваги до всіх культур, включаючи культури осіб, які належать до меншин і корінних народів.
14.			Ми стверджуємо, що корінні народи є повноцінними і рівноправними членами нашого суспільства. Ми глибоко стурбовані тим, що корінні народи, особливо жінки, особливо сприйнятливі до політичної, економічної та соціальної маргіналізації, нетерпимості та забобонів, які підривають їх представництво й участь у прийнятті рішень, впливаючих на їхнє благополуччя, розвиток та внесок у розвиток суспільства.
15.			Ми також підтверджуємо, що гендерна рівність і повага до різномаїття є нерозривно пов'язаними, ми шкодуємо про те, що жінки, які належать до расових, релігійних, мовних, культурних та етнічних меншин, є особливо вразливими до політичного, економічного і соціального відчуження та дискримінації. Посилаючись на резолюцію 1325 Ради безпеки ООН, Пекінську декларацію від 1995 року, прийняту на четвертій Всесвітній конференції зі становища жінок, та Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, ми визнаємо ту роль, яку жінки можуть відігравати у зміцненні взаєморозуміння, терпимості і мирних відносин в різноманітних суспільствах, як рівні, приймаючі рішення особи та учасники в політичній сфері задля створення більш стабільних, всеосяжних і справедливих суспільств. Ми також наголошуємо на необхідності недискримінаційних заходів не тільки заради прокладання шляху для всебічної участі жінок, але й розширення їх можливостей для досягнення таких цілей.
16.			Як парламентарі, ми пам'ятаємо, що представництво та доступ до інститутів влади і посад, на яких приймаються рішення, - як в публічній, так і в приватній сферах - та можливості для ефективної політичної, економічної і соціальної участі є важливими елементами залучення, терпимості, взаємної поваги та стабільності в різних суспільствах. Вони посилюються за рахунок поваги і виконання міжнародних зобов'язань з прав людини та обов'язків, в тому числі: • проведення вільних і справедливих виборів з загальним і рівним правом голосу для всіх громадян; • забезпечення верховенства права, дотримання рівності всіх людей перед законом та їх право на рівний захист збоку закону; • забезпечення свободи думки, совісті та релігії, свободи вираження, включаючи свободу засобів масової інформації та свободу об’єднань, які необхідні, аби сприяти активному й зацікавленому громадянському суспільству та мережі громадян усього світу; • забезпечення всім особам повної поваги їх громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав; • пряма заборона будь-якої дискримінації, в тому числі за ознакою раси, культури, етнічної приналежності, кольору шкіри, мови, релігії, вірувань і статі, а також • забезпечення правової основи, яка закріплює і захищає ці права і цінності.
17.			Міжкультурний діалог, як процес, що включає в себе відкритий і шанований обмін між окремими особами і групами з різним етнічним, культурним, релігійним та мовним фоном і спадком, відіграє важливу роль у розширенні знань і розумінні відмінностей та подібності між групами, що призводить до сприйняття різномаїття як джерела збагачення, терпимості і всесприйняття. У цьому зв'язку ми підкреслюємо важливість справедливості та діалогу в суспільствах, які виходять з криз і конфліктів, аби сприяти примиренню та мирному співіснуванню.
18.			Громадянство надає людям можливості для участі в політичних процесах та процесах прийняття рішень, а також захисту у відповідності до закону. Таким чином, воно відіграє важливу роль у захисті вразливих членів різноманітних суспільств. Це також важливий інструмент об’єднання розрізнених елементів в державі в громадянську ідентичність, яка існує одночасно і не за рахунок інших особистостей. Відповідно, безгромадянству потрібно запобігати, а його самого скорочувати. Зокрема, потрібно знайти рішення для осіб без громадянства, у тому числі й осіб з числа корінного населення та дітей-мігрантів.
19.			Життєво важливою для сприяння залученню, представництву та участі членів різноманітних груп є взаємодія з органами виконавчої, законодавчої та судової гілок влади. У зв'язку з цим зробити свій внесок у справу поваги до різномаїття може законодавство та політика в мовній галузі такої взаємодії. Буде також корисним доступний та ефективний розвиток і навчання офіційній мові (мовам). Крім того, особам, які належать до мовних меншин, не можна відмовляти в праві користуватися своєю рідною мовою або в праві на доступ до освіти мовою меншини.
20.			Недискримінаційний доступ до якісної освіти і навчання є необхідним для заохочення до знань про громадянські права й обов'язки та до обізнаності й толерантності щодо інших культур і цивілізацій, тим самим сприяючи політичній, економічній та соціальній участі і залученню маргінальних груп. Молодь, яка могла б бути сприйнятливою до відчуження, радикалізації та екстремістських ідеологій, користується привілеями особливо від цих заходів і швидше налаштовується на політичний, економічний та соціальний внесок в життя суспільства в цілому.
21.			Природні ресурси є життєво важливими для процвітання багатьох суспільств і цивілізацій. У країнах з різноманітним населенням розробка цих ресурсів повинна належним чином враховувати різномаїття цінностей та вірувань всіх соціальних груп, зокрема корінних народів і місцевих громад, визнаючи тим самим важливість природних ресурсів і земельної власності для їхньої ідентичності. Таким чином, освоєння природних ресурсів повинно здійснюватися відповідально, аби забезпечити збереження традицій та інтересів цих груп  для майбутніх поколінь. Роль парламентів у захисті різномаїття на національному рівні
22.	(а) (b) (с) (d) (e) (f) (g) (h) (i) (j)		Ми закликаємо наші парламенти та їх членів використовувати всі наявні в їхньому розпорядженні засоби, щоб захищати і відзначати різномаїття всередині і поміж своїх суспільств як глобальну цінність. Ці засоби включають, але не обмежуються такими ефективними заходами: приймати та виконувати всі міжнародні конвенції, що містять виклад основних прав людини, громадянських, економічних і соціальних прав, а також будь-які документи, що визнають і сприяють зусиллям з підтримання культурних відмінностей та забезпечують особливі права етнічним чи мовним меншинам, такі як сприяння їхнім культурам та використанню своєї мови у сфері освіти та в засобах масової інформації; вводити в дію закони та приймати політичні заходи, спрямовані на зміцнення сприйняття різномаїття між представниками різних соціальних спільнот та плекати взаєморозуміння, терпимість, взаємоповагу і дружбу серед людей в усьому їх різномаїтті релігії, вірувань, етнічності, раси, кольору шкіри, культури, мови та сексуальної орієнтації; приймати та виконувати закони, зокрема в галузі цивільного права, які забезпечують та активізують ефективну участь різних груп в процесах прийняття рішень, у тому числі в парламенті; запобігати, боротися та позбавлятися від дискримінації за ознакою культури, релігії або вірування, національності, раси, кольору шкіри, статі та мови; скасовувати будь-які існуючі дискримінаційні закони; приймати закони з боротьби з поширенням у засобах масової інформації та через Інтернет повідомлень щодо предмету ненависті, в основі якого, зокрема, культура, релігія або вірування, раса, колір шкіри, мова, стать, культура та етнічна приналежність; підвищувати обізнаність громадськості щодо ролі парламентів у справі управління культурним різномаїттям на національному рівні, зокрема шляхом святкування Міжнародного дня ООН з різномаїття (21 травня), участі у Всесвітньому тижні гармонії віри ООН (перший тиждень лютого) або участі у Всесвітній кампанії «Зроби щось для різномаїття»; сприяти політиці та законодавству, які пишаються різномаїттям як рушійною силою іновацій, процвітання та розвитку на місцевому і національному рівнях, а саме на робочому місці та на ринку праці; заохочувати політику та законодавство, які захищають і гарантують дотримання повного й рівного здійснення основних прав людини і свобод усіма членами суспільства без розмежування за ознакою релігії або вірувань, культури, національності, мови, статі, раси та кольору шкіри; забезпечувати надання національним законодавством ефективного доступу до юридичного захисту та засобів захисту для осіб, які зазнають дискримінації; зміцнення незалежності та неупередженості судової гілки влади, на яку покладено приведення в дію та забезпечення дотримання правового захисту, пов'язаного з недискримінацією; та спрямовувати гендерну проблематику на всі вищезазначені заходи та, зокрема, посилити представництво жінок у парламенті.
23.		(а) (в) (с)	Ми також закликаємо наші парламенти вжити ефективних заходів в галузі міжкультурного діалогу, а саме: створювати й підтримувати міжкультурний діалог та співпрацю з залученням урядів, парламентів і парламентарів, громадянського суспільства та груп, що представляють культурне, релігійне, расове, етнічне та мовне різномаїття суспільства задля підвищення обізнаності з новими проблемами, очікуваннями та турботами культурно розмаїтого населення, зокрема, шляхом організації щорічних громадських слухань для заохочення активної участі громадськості; приймати та виконувати національне законодавство, проводити політику або стратегію міжкультурного діалогу в рамках структури, яка об'єднує різні сфери політики, а саме: освіту, молодіжні та спортивні програми, засоби масової інформації та культуру, які, зокрема забезпечують основу для розуміння й поваги до різномаїття, сприяють практичному досвіду з міжкультурного діалогу, поєднують різні системи цінностей, кидають виклик усталеним поглядам; та залучати й консультуватися з громадянським суспільством і групами, які представляють культурне, релігійне, расове, етнічне та мовне різномаїття при розробці законодавства та політики, що мають до них безпосереднє відношення. Роль парламентів у міжнародних зусиллях із захисту різномаїття
24.			Ми підкреслюємо внесок парламентів у мирне співіснування етнічних, культурних, расових, мовних і релігійних груп, меншин, місцевих громад і корінних народів та міжнародне примирення.
25.			Ми нагадуємо про цілі та принципи, закріплені в Статуті Організації Об'єднаних Націй, Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права, Декларації Організації Об'єднаних Націй про права осіб, які належать до національних або етнічних, релігійних і мовних меншин, Декларації Організації Об'єднаних Націй про права корінних народів, Конвенції ЮНЕСКО про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження, Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації та інших регіональних і міжнародних документах, які визнають і встановлюють стандарти для здійснення й користування правами людини та основними свободами в громадянській, економічній, політичній, соціальній та культурній сферах.
26.			Ми закликаємо наші парламенти забезпечити ратифікацію або підписання міжнародних та регіональних угод, спрямованих на боротьбу з підбурюванням до актів насильства, дискримінації чи ворожих відносин шляхом інспірування мовної, етнічної, культурної, расової чи релігійної ненависті, а також залякування й примусу, які мотивовані ненавистю та нетерпимістю за ознакою культури, релігії або вірувань, мови, етнічної приналежності, раси, кольору шкіри і статі, тими державами, які ще не зробили цього, та здійснювати моніторинг їх ефективної реалізації.
27.			Ми підтримуємо зусилля держав, відповідних органів в рамках системи Організації Об'єднаних Націй, інших міжурядових організацій, парламентів і міжпарламентських організацій, громадянського суспільства та засобів масової інформації у формуванні культури миру і сприяння взаєморозумінню й терпимості серед людей в їх розмаїтті культури, раси, релігії, вірувань, етнічної приналежності та мови. Ми закликаємо їх продовжувати ці зусилля, в тому числі шляхом заохочення міжрелігійної та міжкультурної взаємодії всередині та між суспільствами, зокрема, шляхом проведення конгресів, конференцій,  семінарів, симпозіумів,  науково-дослідних  робіт та  пов'язаних з ними процесів.
28.			Ми знову підтверджуємо нашу відданість Підсумковому документу Всесвітнього саміту Організації Об'єднаних Націй від 2005 року, який визнає важливість поваги й розуміння релігійного і культурного розмаїття в усьому світі. Ми високо оцінюємо діяльність Альянсу цивілізацій ООН у поліпшенні взаєморозуміння і відносин співробітництва між країнами і народами різних культур та релігій і допомозі у протистоянні силам, які стимулюють поляризацію та екстремізм.
29.			Ми знову підтверджуємо нашу підтримку Конвенції ЮНЕСКО про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження, що набрала чинності 18 березня 2007 року, і запрошуємо національні парламенти і парламентарів взяти активну участь в програмах Організації Об'єднаних Націй та ЮНЕСКО з діалогу між цивілізаціями й культурами та закликати уряди зробити свій внесок у такі програми.
30.			Ми нагадуємо про проголошення Генеральною асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 2010 року Міжнародним роком зближення культур і вважаємо цей захід важливим засобом для сприяння взаємному усвідомленню, розумінню та святкуванню різномаїття суспільств і цивілізацій.
31.			Ми закликаємо міжнародні і регіональні організації, міжпарламентські об'єднання, держави та національні парламенти до розробки інструментів з активізації законодавства та захисту прав корінних народів і меншин. Ми високо оцінюємо спільні зусилля Секретаріату Постійного форуму з питань корінних народів (SPFII), Департаменту ООН з економічних і соціальних питань (UNDESA), Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ), Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй (ПРООН), Міжнародного фонду сільськогосподарського розвитку (МФСР) та Міжпарламентського союзу (МПС) в розробці Довідника з питань виконання Декларації ООН про права корінних народів. Ми закликаємо парламенти і держави ознайомитися з Довідником щодо практичних ідей та передової практики у сфері поліпшення  становища корінних  народів  і  парламентів в різних  регіонах світу.
32.			Ми підтверджуємо важливу роль МПС в діяльності, спрямованій на забезпечення миру та співпраці між народами, зміцнення взаємодії між суспільствами і народами та сприяння діалогу між різними цивілізаціями і культурами.
33.			Ми нагадуємо про наші зобов'язання, зафіксовані в таких резолюціях: Міграція та розвиток, прийнята на 113-й Асамблеї Міжпарламентського союзу (Женева, 2005 рік), Забезпечення поваги та мирного співіснування між усіма релігійними громадами та віруваннями в глобалізованому світі, прийнята на 116-й Асамблеї Міжпарламентського союзу (Нуса Дуа, 2007 рік), Сприяння різномаїттю та рівним правам для всіх на основі універсальних демократичних виборчих стандартів, прийнята на 116-й Асамблеї МПС (Нуса Дуа, 2007 рік), Мігранти-трудящі, торгівля людьми, ксенофобія та права людини, прийнята на 118-й Асамблеї МПС (Кейптаун, 2008 рік) та в Чьяпаській декларації, прийнята на Міжнародній парламентській конференції на тему «Парламенти, меншини та корінні народи: ефективна участь в політиці (Чьяпас, 2010 рік).
34.			Ми закликаємо МПС до поліпшення своїх відносин з Альянсом цивілізацій ООН та зміцнення своєї ролі у сприянні міжпарламентському обміну інформацією та досвідом щодо здійснення ефективних заходів стосовно захисту розмаїття всередині та поміж цивілізаціями.
35.			Ми також закликаємо МПС та Альянс цивілізацій Організації Об'єднаних Націй, а також всіх інших відповідних партнерів до розгляду можливостей з обміну інформацією про національні підходи, політику і стратегію у сфері міжкультурного діалогу та національну правову базу, від яких залежать міжкультурний діалог і співпраця.
36.			Ми закликаємо наші парламенти і парламентарів до зміцнення міжпарламентського діалогу між цивілізаціями і культурами в рамках Міжпарламентського союзу та різних міжпарламентських асамблей, учасниками яких вони є, а також через двосторонні ініціативи, такі як створення міжпарламентських груп дружби.
37.			Ми рекомендуємо МПС та національним парламентам, Організації Об'єднаних Націй, ЮНЕСКО та іншим відповідним організаціям здійснювати співпрацю з метою виконання положень цієї Декларації.