Резолюція 2133 (2016)

Попередня версія

Засоби правового захисту у випадках порушень прав людини на українських територіях, непідконтрольних українській владі

Парламентська Асамблея

1. Парламентська Асамблея глибоко стурбована ситуацією в сфері прав людини в Криму і в самопроголошених "республіках" Донецька та Луганська ("ДНР" і "ЛНР").

2. Вона підтверджує що анексія Криму Російською Федерацією та військове вторгнення російських збройних сил на сході України порушують міжнародне право та принципи підтримані Радою Європи, які містяться в Резолюції Асамблеї 2112 (2016), Резолюції 2063 (2015), Резолюції 1990 (2014) та Резолюції 1998 (2014).

3. "ДНР" та "ЛНР", створені, підтримувані та ефективно контрольовані Російською Федерацію, не є легітимними відповідно до українського чи міжнародного права. Це стосується всіх їхніх "органів влади", включаючи "суди", встановлені владою де-факто.

4. Відповідно до міжнародного права, Російська Федерація, яка де факто здійснює контроль над цими територіями, несе відповідальність за захист їхнього населення. Росія, таким чином, повинна гарантувати дотримання прав людини всім жителям Криму та “ДНР” і “ЛНР”.

5. Стосовно Криму, російська військова присутність та ефективний контроль були офіційно визнані російською владою. Стосовно “ДНР” та “ЛНР”, ефективний контроль підтверджується добре задокументованою визначною роллю російських військових у взятті під контроль та контролі цих регіонів, попри рішучий опір законної влади України, та повною залежністю “ДНР” і “ЛНР” від матеріально-технічної, фінансової та адміністративної підтримки Росії.

6. І в Криму, і в зоні конфлікту на Донбасі мали місце, і досі мають місце, серйозні порушення прав людини про що свідчать численні доповіді, зокрема, Комісара Ради Європи з прав людини, Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, Спеціальної моніторингової місії в Україні Бюро демократичних інститутів і прав людини Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ / БДІПЛ), а також провідних українських та міжнародних неурядових правозахисних організацій. Ці порушення включають позасудові страти, насильницькі зникнення, тортури та нелюдське і принижуюче гідність поводження, незаконні затримання та надмірні обмеження свободи слова і інформації.

7. Жертви порушень прав людини не мають ефективних національних засобів правового захисту в своєму розпорядженні:

7.1. що стосується жителів “ДНР” та “ЛНР”, місцевим “судам” бракує легітимності, незалежності та професіоналізму; до українських судів в сусідніх районах, контрольованих урядом, юрисдикція яких була поширена Україною на непідконтрольні території, важко дістатися, вони не можуть отримати доступ до матеріалів, які залишилися в "ДНР" та "ЛНР" і не можуть забезпечити виконання своїх рішень на цих територіях;

7.2. що стосується жителів Криму, атмосфера залякування також впливає на незалежність судів і, зокрема, на готовність поліції і прокуратури притягати до відповідальності осіб, винних у скоєнні злочинів проти потенційних або реальних прихильників України.

8. У Криму, українці в цілому, і кримські татари зокрема, були надзвичайно залякані вищезазначеними порушеннями прав людини, а також тим фактом, що вони в основному залишаються безкарними. Багато з них були змушені покинути Крим. Одночасно, на всіх жителів Криму здійснювався величезний тиск з метою отримання ними російських паспортів та відмови від свого українського громадянства для доступу до медичного обслуговування, житла і інших життєво важливих послуг. Кримські татари, після Нещодавнє рішення Верховного суду РФ про заборону Меджлісу та його місцевих осередків, втратили своє традиційне демократичне представництво. Татарські ЗМІ і мусульманська релігійна практика татар також опинились під тиском. Сукупний ефект цих репресивних заходів є загрозою для самого існування татарської громади як окремої етнічної, культурної та релігійної групи.

9. Більш того, у відповідності до доповідей впливових міжнародних та громадянських організацій (зокрема, Фрідом Хаус, Емнесті інтернешенел, Хьюмен райте вотч та багатьох ін.) маються ознаки порушення положень Міжнародної конвенції з усунення всіх форм расової дискримінації з боку РФ у окупованому Криму стосовно кримських татарів.

10. У зоні конфлікту на Донбасі, цивільне населення, а також велика кількість комбатантів стали жертвами порушень їхніх прав на життя і фізичну недоторканність та на вільне розпорядження майном, внаслідок військових злочинів і злочинів проти людяності, включаючи невибіркові або навіть

навмисні обстріли житлових районів, іноді спровокованих розміщенням зброї в безпосередній до них близькості.

11. Багато жителів зони Конфлікту на Донбасі, по обидва боки від лінії зіткнення, досі щодня страждають від численних порушень режиму припинення вогню, узгодженому в Мінську. Ці порушення щодня документуються Спеціальною моніторинговою місією ОБСЄ в Україні, незважаючи на обмеження доступу, введеного в більшій мірі владою де-факто "ДНР" та "ЛНР". Жителі також страждають від переважаючої атмосфери безкарності і загального беззаконня через відсутність законних, діючих державних органів, і, зокрема, доступу до правосуддя у відповідності зі статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини (ЕТ8 № 5). Вони також зазнають серйозних соціальних труднощів, які ускладнилися внаслідок посилення обмежувальних заходів, введених українською владою щодо виплат пенсій та соціальної допомоги. Юридична та гуманітарна ситуація із звичайними полоненими, яких було засуджено до тюремних строків ще до конфлікту (приблизно 5 000 осіб лише у ЛНР), є неприйнятною; рішення українських юридичних установ про дострокове звільнення ( на поруки, амністія) зазвичай ігноруються фактичними органами влади, які примушують ув‘язнених до примусової праці та різних форм нелюдського та деградованого поводження. І, нарешті, особи, переміщені з "ДНР" та "ЛНР" стикаються з експропріацією майна, яке вони залишили, внаслідок незаконних вимог з перереєстрації, введених владою де-факто.

12. Українська влада розпочала судове переслідування осіб підозрюваних у скоєнні військових злочинів та інших порушень прав людини з боку провладних сил. Асамблея бере до уваги конструктивну співпрацю з Україною з відповідними міжнародними моніторинговими механізмами, таких як Євр комітет з попередження тортур та Підкомітет ООН з попередження тортур, зокрема у контексті нещодавнього візиту цього комітету до України та закликає причетні сторони дозволити зовнішнім спостерігачам регулярний та неперешкоджений доступ до місць позбавлення волі у відповідності з їхніми мандатами.

13. Мінські угоди містять положення про амністію учасників збройного конфлікту на Донбасі. Асамблея нагадує, що відповідно до норм міжнародного права, такі положення не можуть служити виправданням безкарності осіб винних у серйозних порушеннях прав людини.

14. Що стосується виборів, передбачених Мінськими угодами, Асамблея вважає, що до тих пір, поки поточна ситуація в «ДНР» та «ЛНР», яка характеризується атмосферою небезпеки, залякування і безкарності та відсутності свободи слова та інформації, залишатиметься незмінною, проведення вільних та справедливих виборів (гарантоване статтею 3 Протоколу

до Європейської конвенції про захист прав людини (ЕТ8 № 9)) в цих регіонах не є можливим.

15. Асамблея висловлює жаль з приводу того, що ні Російська Федерація, ні Україна не ратифікували Римський статут про заснування Міжнародного кримінального суду (МКС), в той же час відзначаючи, що Україна поширила юрисдикцію МКС в своїх деклараціях від 17 квітня 2014 року і 8 вересня 2015 відповідно до статті 12.3 Римського статуту. Асамблея вітає зміни до Конституції України, нарешті прийняті українським парламентом, які зроблять можливою ратифікацію Римського статуту. У той же час, Асамблея занепокоєна тим, що ці зміни вступлять в силу лише через три роки, а не якомога швидше, як це було рекомендовано Асамблеєю.

16. Асамблея вітає діяльність Спільної групи з розслідування та її попередню доповідь від 28 вересня 2016 року про кримінальне розслідування стосовно збитого літака рейсу МН 17 над тер Донбасу. Асамблея бере до уваги висновки цієї групи які вказують на те, що літак МН 17 було збито ракетною системою «Бук» з території, яка контролюється проросійськими бойовиками. Система була завезена з території РФ та, після запуску ракети була повернута до Росії. Асамблея закликає всі причетні сторони до тісної співпраці у кримінальному розслідуванні аби притягнути винних до відповідальності.

17. У зв'язку з цим Асамблея закликає:

17.1. відповідні органи, як України, так і в Російської Федерації:

17.1.1. ефективно розслідувати всі випадки серйозних порушень прав людини, ймовірно скоєні у всіх районах, що знаходяться під їх ефективним контролем;

17.1.2. притягнути осіб винних у цих порушеннях до відповідальності, тим самим перешкоджаючи будь-яким іншим подібним порушенням в майбутньому;

17.1.3. надати максимально можливу компенсацію жертвам цих порушень

17.1.4. приєднатися до Римського статуту МКС;

17.1.5. повністю виконати Мінські угоди

17.2. російську владу:

17.2.1. припинити свої репресивні дії направлені проти осіб, лояльних до української влади у всіх районах, що знаходяться під їх ефективним контролем, в тому числі в Криму; зокрема, відновити історичні права кримськотатарського народу і сприяти відновленню верховенства права на всій території східної України;

17.2.2. у той же час, забезпечити захист основоположних прав усіх жителів "ДНР" та "ЛНР" і задоволення їхніх основних потреб, та використати свій вплив на владу де-факто з цією метою;

17.2.3. сприяти незалежному моніторингу ситуації у сфері прав людини на всіх українських територіях, що знаходяться під їх ефективним контролем, в тому числі у Криму;

17.2.4. Вжити всіх правових заходів для скасування рішення ВС РФ про заборону Меджлісу та щодо дозволу кримськотатарського народу обирати свої власні незалежні інституції.

17.2.5. Забезпечити безобмежений доступ представникам міжнародних організацій та консульських установ України до засуджених осіб, які переміщені з територій, які є тимчасово непідконтрольними українській владі до пенітенціарних установ на території РФ.

17.2.6. Передати Україні всіх засуджених українських громад, які висловлять таке бажання, з тим щоб вони змогли продовжити відбування свого покарання на території, що контролюється українською владою.

17.2.7. Зупинити переміщення з території Криму до території РФ осіб, включаючи засуджених до ув‘язнення які опинилися незважаючи на б-які обставини під контролем РФ у Криму, і не мають російського громадянства.

17.3. українську владу спростити, наскільки це можливо, повсякденне життя жителів непідконтрольних територій та переміщених осіб з цих районів за рахунок скорочення адміністративних процедур щодо доступу до виплат пенсій і соціальної допомоги та сприяти доступу жителів до правосуддя шляхом належного оснащення і кадрового забезпечення судів в районах, підконтрольних уряду, юрисдикція яких була поширена на непідконтрольні території;

17.4 Розглядати та переглядати на постійній основі порушення Україною положень міжнародної Угоди з цивільних та політичних прав та Європейської конвенції з прав людини з точки зору необхідності, пропорційності та недискримінації.

17.5. міжнародній спільноті продовжувати приділяти увагу ситуації пов’язаної з дотриманням прав людини і гуманітарним станом осіб, які проживають на територіях України непідконтрольних українській владі і утримуватися від висунення вимог до України виконання яких буде зміцнювати незаконний статус-кво;

17.6. МКС здійснити свою юрисдикцію в тій мірі, яка є юридично можливою виходячи з декларацій, поданих Україною.

18. Асамблея постановляє продовжувати спостереження за ситуацією в сфері прав людини в зоні конфлікту на Донбасі та в Криму в першочерговому порядку.