Неофіційний переклад

Резолюція 1606 (2008)

Зловживання в системі кримінального правосуддя в Білорусії

1. Парламентська асамблея, згадуючи Резолюції1371 (2004), 1372 (2004), 1482 (2006) і 1496 (2006), а також Рекомендації 1657 (2004) і 1734 (2006), висловлює глибокий жаль щодо численних політично-мотивованих зловживань в системі кримінального правосуддя, які мали місце останніми роками і досі відбуваються в Республіці Білорусія. Асамблея вітає нещодавнє звільнення великої кількості політичних в’язнів, але все ж шкодує про постійну відмову влади Білорусії звільнити Олександра Козуліна і про відкриття нових кримінальних справ проти активістів опозиції.

2. Такі зловживання набувають різних форм, зокрема:

2.1. прийняття закону - зокрема Закон від 15 грудня 2005 (“антиреволюційний закон”) – і довільне застосування його конкретних положень задля криміналізації законних, мирних дії опозиційних партій, неурядових організацій і незалежних ЗМІ, зокрема через самовільну криміналізацію членів і активістів незареєстрованих груп громадян, організаторів і учасників мирних демонстрацій, і журналістів та опозиційних фігур, що публічно роблять критичні коментарі, зокрема через інтернет;

2.2. самовільне засудження політичних опонентів в наслідок несправедливих судових слухань, по загальних кримінальних положеннях, як наприклад привласнення майна, фальсифікації, підробка документів або ухилення від сплати податків;

2.3. неспроможність, з політичних причин, належним чином розслідувати і покарати кримінальні дії, скоєні державними службовцями проти опозиційних фігур, зокрема:

2.3.1. велику кількість випадки зникнень, про які йдеться в Резолюції 1371 (2004) і Рекомендації 1657 (2004);

2.3.2. приховані смерті незалежних журналістів та іноземних дипломатів;

2.3.3. акти насильства, здійснені органами безпеки проти мирних демонстрантів;

2.4. продовження використання смертної кари і особливо жорстокий, приховуваний метод виконання покарання через розстріл, без попереднього інформування засуджених, аж до останнього моменту, або їхніх сімей. Білорусія – остання країна на Європейському континенті, яка досі використовує смертну кару. Існування смертної кари виключає будь-яку видачу до Білорусії, державами-члена Ради Європи, будь-якого обвинуваченого у тяжкому злочині, який карається смертною карою.

2.5 обмеження права осіб на вільне пересування через зловживання положеннями Президентського указу № 643 від 17 грудня 2007 року «Про спрощення процедури виїзду з Республіки Білорусії

3. Наслідки криміналізації діяльності незареєстрованих цивільних груп по Статті 193-1 Кримінального кодексу, яка була додана Законом від 15 грудня 2005, стають тяжчими через обмежуючі адміністративні правила реєстрації товариств і їх довільним застосуванням. У цьому зв’язку, Асамблея нагадує про точку зору, прийняту Комітетом ООН з прав людини 24 липня 2007 року, яка виявила, що розпуск Центру з прав людини «В’ясна» порушує право її членів використовувати їхнє право на зібрання і, що вони мають право на ефективне вирішення цього питання – включаючи перереєстрацію їхньої організації та компенсацію – і, що Білорусія зобов’язана вжити заходів задля уникнення виникнення подібних порушень

4. Асамблея обурена, зокрема, арештом осіб за розповсюдження копій її доповіді 2004 про зникнення людей в Білорусії.

5. Особи принизливо засуджені з політичних причини (пп.. 2.1. і 2.2. вище) повинні бути визнані політичними в’язнями і щонайшвидше отримати компенсацію за свої страждання.

6. Посадові особи, що замовляють або беруть участь в політично-мотивованих зловживаннях у системі кримінального правосуддя, повинні понести персональну відповідальність за такі зловживання.

7. Асамблея упевнена, що Республіка Білорусія одного дня приєднається до сім’ї європейських націй, що підтримують права людини і верховенство права, і правосуддя буде здійснене – зокрема жертви отримають компенсації, а відповідальні за описані вище зловживання будуть покарані.

8. Тим часом, Асамблея закликає:

8.1. Парламент Республіки Білорусія:

8.1.1. відмінити Закон № 71-3 від 15 грудня 2005 (так званий “антиреволюційний закон”), і зокрема Статтю 193-1 Кримінального кодексу, яка криміналізує діяльність незареєстрованих товариств;

8.1.2. терміново ввести мораторій на виконання смертних вироків і відмінити смертну кару;

8.2. компетентну владу анулювати або внести поправки до Президентського указу № 643 від 17 грудня 2007 року, щоб припинити його неправильне використання

8.3. суддів, прокурорів і міліцейських Білорусії уникати, як тільки буде можливо, брати участь в таких зловживаннях і, використовувати особисту хоробрість і уяву для того, щоб пом'якшити наслідки недобросовісного законодавства для його жертв;

8.4. білоруських і міжнародних правозахисників вести облік, в прозорій і об'єктивній формі, як жертв, так і винуватців політично-мотивованих зловживань у системі кримінального правосуддя.

9. Асамблея крім того заохочує:

9.1. держав-членів Ради Європи, через їхні дипломатичні представництва в Мінську, і в співпраці з місцевими і міжнародними правозахисниками продовжувати перемовини з владою від імені політичних в’язнів та їхніх сімей, і пропонувати їм тимчасовий захист;

9.2. Євросоюз і США продовжувати накладені цільові санкції, такі як наприклад, візові відмови або замороження активів, щодо білоруських посадових осіб, відповідальних за серйозні порушення прав людини;

9.3. міжнародну спільноту створити механізм допомоги жертвам порушень прав людини в Білорусії.

9.3.1. Таким механізмом має управляти робоча група, із залученням місцевих і міжнародних правозахисників, в Мінську або в сусідній столиці.

9.3.2. Важливо, наприклад, забезпечити тих студентів, які були виключені з білоруських університетів за їхню участь в антиурядових демонстраціях можливістю продовжити освіту в державах-членах Ради Європи.

9.3.3. Завдання групи може також полягати у визначенні, в справедливій і прозорій формі, посадових осіб, відповідальних за зловживання, з метою застосування цілеспрямованих санкцій (параграф 8.3.);

9.4. Уряд і Парламент Російської Федерації терміново провести переговори з владою Мінську від імені політичних в’язнів та інших жертв політично-мотивованих зловживань.