Неофіційний переклад

Запобігання першій формі насилля над дітьми: відмова від дитини при її народженні

Резолюція 1624 (2008)

1. Парламентська Асамблея свідома того факту, що залишення дітей, зокрема, новонароджених малюків, існувало завжди і буде завжди існувати. Завжди будуть матері в біді, яке відчуватимуть, що вони мають поважні причини, щоб покинути їхніх дітей по народженню (спростування вагітності, вагітність поза шлюбом або в ранньому віці, бідність, ВІЛ/СНІД, і т.ін). В минулому, в деяких східних європейських державах також застосовували політику, що “інституціонизовувала” залишення малюків або яка заохочувала батьків, які зазнавали труднощів, до передачі своїх малюків державі; наслідки цієї політики можна знайти у відношенні суспільства та працівників пологових будинків.

2. Проте, Асамблея висловлює своє занепокоєння, оскільки на сьогодні, на жаль, ми далекі від того, щоб можна було побачити кінець такому явищу як залишення немовлят. Через фінансові труднощі, бідність, ВІЛ/СНІД, висока ступінь залишення новонароджених продовжує існувати в деяких державах Центральної і Східної Європи, також ця проблема знову з‘являється в західноєвропейських державах, хоча і в значно меншому обсязі.

3. Більш того, вона зазначає, що дані з цього питання є недостатніми; для того, щоб відповісти доречними заходами, нам потрібно визначити кількістні показники проблеми більш точно, зокрема, щодо розбивки залишених малюків за статтю. Нам також потрібна більш точна картина – це стосується і певної ідентифікації – типового «портрету» матері, яка залишає свою дитину. В Зхідній Європі, більшість справ щодо залишення стосуються дуже молодих жінок, яким бракує незалежності (або вони походять з-за кордону, або є незаконними іммігрантами, або повії).

4.  Асамблея відзначає, що усиновлення стало ринком і що нестача малюків на Заході, яких можна було б всиновити, робить проблему ще гіршою. Усиновлення тісно пов'язано з залишенням, точно так, як воно є пов‘язаним із торгівлею дітьми. Громадські організації часто скаржаться на те, що матері в біді не є достатньо поінформованими про ті варіанти, які вони можуть обрати, а їхня уразливість експлуатується, щоб насправді умовити їх покинути їхніх новонароджених дітей.

5. Залишення дітей по народженні є складною проблемою, яка включає і інші права ніж права матері, як, наприклад, права дитини і батька. У наш час неможливо не брати до уваги права дітей, зокрема, право дітей жити в сім'ї і знати про їхнє походження; також дуже складно не враховувати права батьків.

6. Асамблея відзначає, що наразі в Європі і у всьому світі, ми є свідками спірного нового запровадження системи колеса-колиски для підкидьків, що використовувалася у Європі в Середні віки (як правило, з середини церкви на вулицю прорубували спеціальне віконце. Жінка, яка хотіла позбутися своєї дитини, відкривала його і клала її у спеціальний циліндр-колиску, яких на такому колесі було декілька. Потім вона повертала колесо таким чином, щоб цей циліндр перемістився з вулиці в приміщення. Наразі в деяких країнах Європи ця система повертається, щоправда такі «пристрої» влаштовуються при лікарняних закладах – прим. перекладача). В багатьох випадках, залишення дітей вважається злочином, і ця система вбачається деякими як побудження до злочину і облишення матері її обов'язків. Натомісць адвокати цієї системи переконують, що її запровадження в загальне вжиток зменшить число абортів, запобігатиме дітовбивству, поганому поводженню та залишенню малюків в громадських місцях і дасть впевненість у тому, що діти будуть всиновлені.

7. Для Асамблеї, залишення новонароджених малюків вочевидь піднімає питання доступу для жінок та чоловіків – зокрема, жінок-мігрантів та чоловіків-мігрантів - до своїх сексуальних прав і можливісті користуватися закладами з репродуктивного здоров'я. Навіть там, де існує можливість добровільно перервати вагітність, це підпадає під незлічені адміністративні формальності і всі вони створюють перешкоди багатьом жінкам в біді.

8. Асамблея ще раз підтверджує свою позицію на користь де-інституалізації системи покинутих немовлят і надання пріоритету забезпеченню альтернативного та сімейного піклування стосовно цих дітей. Вона також повторює свою позицію щодо того, що національне усиновлення має перевершувати міжнародне усиновлення.

9. Асамблея запрошує держави-члени:

9.1.  зосереджувати їхні політичні стратегії з питань сім‘ї на одному непорушному і найбільш переважному принципові, а саме, дотримання прав дітей, зокрема, право дітей жити з їхніми сім'ями і мати можливість з'ясувати своє походження - які є основними правами людини та вирішальними для їх розвитку;

9.2.  забезпечити надання підтримки вагітним жінкам і молодим матерям та молодим батькам шляхом заходів, що включають медично-соціальний контроль вагітностей, захист проти вірусу ВІЛ/СНІДу і заходів, щоб унеможливити його передачу від матері до дитини, надання підтримки під час пологів, не-відділення дитини від матері після пологів і післяпологова медична і соціальна підтримка матері, батька, а також дитини;

9.3. взяти до належної уваги фінансові труднощі, що створюються при народженні дитини у сім’ях або у несімейних матерів;

9.4. визнати повне право жінки вільно вибрати вагітність, що означає законний і легший доступ до сексуальних прав і до закладів з репродуктивного здоров'я;

9.5.  приділяти особливу увагу до особливо уразливих груп молодих дівчат і жінок, як, наприклад, жінок-мігрантів, жінок з ВІЛ/СНІДом і жінок від меншинних груп.

10. Держави-члени також запрошуються до вироблення активної політики з запобігання залишення новонароджених малюків, яка:

10.1. забороняє будь-яке підбурювання або тиск на матерів з боку медичних працівників та допоміжного персоналу або державних органів влади, з тим, щоб вони відмовились від своїх дітей;

10.2. попереджує випадки “скидання”, яке піддає небезпеці життя новонародженого малюка, відповідними заходами, як наприклад, наявність доступних установ з прийому малюків;

10.3. попереджає ранні і небажані вагітності через інформацію і статеву освіту для дівчат та хлопців, зокрема в школі;

10.4. надає матерям, зокрема, тим, що належать до уразливих груп, та батькам кращу інформацією про всі види допомоги, які їм доступні, зокрема, фінансова підтримку, щоб допомогти їм впоратися з додатковими витратами, які виникають при народженні дитини;

10.5. допомагає з відкриттям і розширенням центрів піклування та тимчасового тримання для матерів і їхніх дітей.

11. Держави-члени Ради Європи мають заохочувати матерів розкривати данні стосовно їхньої особистості, втім - в той же час - запроваджуючи захищені форми пологів, пропонуючи, таким чином, деяку конфіденційність для матері. Діти не повинні бути позбавлені права з'ясувати своє походження; таке право має їм надаватися навіть перед тим, як вони досягнуть повноліття.

12. Для того, щоб боротися з торгівлею новонародженими немовлятами, Асамблея рекомендує, що реєстрація всіх дітей по народженні має бути для батьків обов'язковою та повністю безкоштовною; можливе введення спонукального положення щодо такої реєстрації, наприклад, шляхом виплати допомоги при народженні дитини.

13. Асамблея закликає держави- члени до введення прозорих процедур щодо національного і міжнародного усиновлення новонароджених; матері повинен надаватися розумний проміжок часу, протягом якого вони могли б змінити своє рішення і - там, де це можливо - не потрібно нехтувати згодою батька; застосування національного і міжнародного усиновлення не повинно перешкоджати або забороняти дітям можливість дізнатися про їхнє походження.

14. На сам кінець Асамблея вважає, що неспроможність будь-якої держави-члена РЄ, ухвалити політику, яка надала б кожній дитині - безвідносно до того, де  вона живе або яким є її походження - можливість розвиватися до досягнення її повного потенціалу. Кожна держава повинна взяти зобов'язання і забезпечити, щоб кожна дитина завжди знаходилася в безпечному місці чи то в його/її сім'єї, чи то в прийомній сім'ї або в сім'ї усиновлення. Жодній дитині не повинні створюватися шкідливі умови за наявності доступних освіти, охорони здоров'я та загальної соціальної інфраструктура життя. Неспроможність зробити так буде ганьбою для кожної індивідуальної держави та продовженню її членства в Раді Європи. Рада Європи в цілому повинна робити все можливе, щоб кожна держава функціонувала згідно з зобов'язаннями, які вона має до своїх дітей, а також надавала б регулярні звіти до Асамблеї стосовно виконання цих зобов'язань державами- членами.