Неофіційний переклад з англійської

ЗАЯВИ ПРО ПОЛІТИКО-ВМОТИВОВАНІ ЗЛОВЖИВАННЯ В СИСТЕМІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОСУДДЯ В ДЕРЖАВАХ-УЧАСНИЦЯХ РАДИ ЄВРОПИ

Резолюція 1685 (2009)[1]

1. Парламентська асамблея наголошує на основоположній важливості для верховенства права та захисту індивідуальної свободи захисту систем кримінального правосуддя по всій Європі від політико-вмотивованого втручання.

2. Успішне співробітництво між країнами-учасницями Ради Європи в галузі кримінального правосуддя (у таких питання, як екстрадиція та отримання доказів, як зазначено в дотичних конвенціях Ради Європи) залежить від взаємної довіри до фундаментальної справедливості систем кримінального правосуддя усіх країн-учасниць та відсутності політично-вмотивованих зловживань.

3. Незалежність суду, згідно закону та на практиці, є головною лінією захисту проти таких зловживань.

3.1. Незалежність судів та кожного окремого судді визнається, загалом, в усіх країнах-учасницях Ради Європи. Це повинно бути також відображено в їхніх конституціях. Справжня незалежність суддів також вимагає ряду правових та практичних гарантій, які включають таке:

3.1.1. прийом на роботу та підвищення по службі суддів повинно ґрунтуватися виключно на заслугах (кваліфікація, чесність, компетенція та ефективність);

3.1.2. захист проти несправедливих дисциплінарних санкцій (особливо звільнення) повинен бути ефективним;

3.1.3. заробітна платня та грошове утримання повинні дозволяти суддям та їхнім родинам не залежати від надання житла та інших комунальних зручностей, що забезпечується виконавчими органами влади;

3.1.4. незалежність суддів від голів суду та суддів вищої інстанції повинна бути захищена, зокрема, завдяки розподілу справ на основі зумовлених, об’єктивних систем, завдяки суворим правилам, які захищають суддів від відсторонення від індивідуальних справ без причин, спеціально визначених законом, та завдяки забезпеченню того, що оцінка діяльності судді не визначатиметься співвідношенням судових рішень, ухвалених або скасованих судами вищої інстанції.

3.2. Прокурори повинні мати дозвіл виконувати їхні обов’язки без втручання з боку політичної сфери. Вони повинні бути захищеними від доручень щодо індивідуальних справ, принаймні коли такі доручення перешкоджатимуть розгляду справи в суді.

3.3. Для того, щоб практичні гарантії суддівської незалежності були ефективні, сильна суддівська рада могла б відігравати важливу роль із нагляду за імплементацією незалежності суддів.

3.3.1. Суддівські ради повинні мати вирішальний вплив щодо прийому на роботу та підвищення по службі суддів та прокурорів, а також щодо дисциплінарних заходів проти них без упередження до будь-яких механізмів судового контролю, що вимагається певними конституціями.

3.3.2. Кількість обраних представників суддів та прокурорів повинна принаймні бути рівною кількості членів, що представляють інші групи суспільства, що призначаються політичними органами. Останні згадані члени повинні представляти всі головні політичні течії в країні. Існуюча практика, яка використовується багатьма державами щодо залучення парламентських комітетів до процесу призначення старших суддів, – також яка використовується для виборів суддів до Європейського суду з прав людини – є також прийнятною.

3.4. Розподіл завдань між суддями та прокурорами є питанням національних правових традицій. Правильний баланс, що забезпечує найкраще можливий захист від політико-вмотивованого втручання, також залежить від рівня незалежності, що надається прокурорам, а також процесуальних прав та матеріальних ресурсів, які має сторона захисту.

3.4.1. В таких країнах, як Великобританія та Італія, де прокурори мають високий рівень незалежності та сторона захисту має доступ до матеріалів справи та підозрюваного на ранньому етапі, роль суддів може бути безпечно обмежена правовим контролем та остаточним ухваленням рішення.

3.4.2. В таких країнах, як Франція та Німеччина, де прокурори більш міцно зв’язані їхньою ієрархією, судді та адвокати захисту повинні бути здатними відігравати більш активну роль також під час розслідування.

3.5. Успіх будь-яких змін до системи, таких як заплановане скасування посади слідчого судді у Франції або зміцнення у Німеччині ролі федерального прокурора відповідно до нещодавніх антитерористичних законів, залежить від підтримки правильного балансу між учасниками, які мають повну незалежність (судді, адвокати захисту), та стороною обвинувачення та поліцією. Такі реформи можуть вимагати збільшення незалежності сторони обвинувачення, щоб гарантувати всебічну незалежність системи кримінального правосуддя та захистити її від політико-вмотивованого втручання.

4. Ситуація в чотирьох країнах, що розглядаються як приклади основних типів систем кримінального правосуддя в Європі – Великобританії (Англія та Уельс), Франції, Німеччині та Російській Федерації, – характеризується такими факторами:

4.1. У Великобританії:

4.1.1. змагальний характер системи кримінального правосуддя ґрунтується на значних, хоча останнім часом таких, що скорочуються, засобах юридичної допомоги для забезпечення рівності влади між обвинуваченням та захистом;

4.1.2. давнішня культура незалежності та професіоналізму суддів, а також прокурорів, підтримується їхнім високим соціальним статусом і надалі зміцнюється завдяки нещодавньому створенню Комісії з призначення суддів;

4.1.3. державний традиційно активний контроль з боку Парламенту та енергійної, плюралістичної та вільної преси;

4.1.4. нещодавні справи (зокрема щодо корпорації "British Aerospace" та "грошей в обмін на титули") продемонстрували, що роль Генерального прокурора потребує зміни та прояснення; з цією метою пропозиція із реформування наразі обговорюється.

4.2. У Франції та Німеччині:

4.2.1. традиційно системи слідства кримінального правосуддя набули більш змагальних елементів; але в обох країнах не має відповідного збільшення засобів для юридичної допомоги; крім того, у Франції адвокати захисту ще не отримали той самий рівень доступу до підозрюваного та досудового слідства, як їхні колеги у Великобританії та Німеччині;

4.2.2. незалежність суддів захищена згідно закону та на практиці, але їхньому соціальному статусу дозволити значно погіршитися;

4.2.3. в обох країнах незалежність прокурорів значно менше розвинута, ніж у Великобританії; помітне погіршення на практиці нещодавно зазнало критики старших прокурорів та обраних представників суддів та прокурорів у Франції;

4.2.4. французька Вища рада магістратури, яка відіграє важливу роль у кар’єрних та дисциплінарних питаннях суддів та, у меншій мірі, прокурорів ще й досі не має аналогу в Німеччині; у Франції нещодавно було вирішено подвоїти кількість членів, що призначається Президентом Республіки та головами обох палат парламенту, таким чином залишаючи обраних представників суддів та прокурорів у меншості;

4.2.5. запропоноване скасування посади слідчого судді у Франції та передача більшості його повноважень стороні обвинувачення є дуже сумнівними тому, що становлять спробу політичної влади збільшити її вплив у розгляді чутливих справ;

4.2.6. в обох країнах парламенти та незалежні ЗМІ забезпечують досить суттєві гарантії проти втручання виконавчої влади в систему кримінального правосуддя.

4.3. У Російській Федерації:

4.3.1. значне покращення соціального статусу суддів та прокурорів за останні роки майже поклало край їхній залежності від органів виконавчої влади стосовно житлових умов та інших основних потреб та повинно сприяти зменшенню суддівської корупції;

4.3.2. законодавчі реформи, беручи до уваги європейські стандарти, зокрема створення федеральної ради суддів, що відповідає за кар’єрні та дисциплінарні питання, зміцнили законний статус суддів;

4.3.3. створення окремого Слідчого комітету в Генеральній прокуратурі може з часом послабити величезний вплив останньої на процес кримінального правосуддя;

4.3.4. нещодавно було ухвалено низку законодавчих актів щодо зміцнення незалежності системи судочинства і захисту адвокатів від безпідставного кримінального переслідування: було представлено наказ щодо «довічного» призначення федеральних суддів, було видано спеціальний наказ щодо започаткування кримінального переслідування стосовно адвокатів, також було створено спеціальний судовий орган – Дисциплінарна адвокатура – з метою розгляду апеляцій від суддів, позбавлених повноважень;

4.3.5. традиційно раболіпне ставлення багатьох суддів та прокурорів, успадковане з минулого, ще не подолане; навпаки, після багатообіцяючого нового етапу на початку 1990-х років на суддів здійснюється зростаючий тиск для забезпечення того, щоб обвинувальний вирок майже по всіх справах було передано прокуратурою до суду;

4.3.6. вектори тиску все ще охоплюють старі неофіційні методи, які називаються "телефонне право", а також офіційну оцінку діяльності та дисциплінарні механізми. Кількість суддів, відсторонених від виконання службових обов’язків з різних причин, порівняно висока. Голови судів мають непропорційну владу порівняно із окремими суддями, зокрема завдяки їхнім повноваженням вирішувати питання розподілу справ. Правовий захист суддів, що потерпає від такого тиску, є дуже обмеженим, тому що суддівські ради ще не здобули достатньої незалежності та постійності;

4.3.7. незалежні юристи часто піддаються обшукам та затриманням та іншим формам тиску в порушення російських та європейських правових норм;

4.3.8. ряд гучних справ, як-от: другий судовий процес у справі М. Ходорковського та П. Лебедєва, судовий розгляд проти керівників та юристів банку HSBC/Hermitage, розслідування вбивства А. Політковської, переслідування Ю. Самодурова та звільнення судді Кудешкіна та деяких інших суддів, викликає занепокоєння з приводу того, що боротьба з "правовим нігілізмом", розпочата Президентом Медведєвим, ще далека від перемоги;

4.3.9. парламент та ЗМІ ще й досі не забезпечили достатніх гарантій спрямованих проти втручань, хоча деякі нещодавні відкриті дебати в деяких ЗМІ дають надію на майбутнє.

5. Зазначаючи, що системи кримінального правосуддя всіх країн-учасниць зазнають політико-вмотивованих втручань, хоча й дуже різною мірою:

5.1. Асамблея закликає всі країни-учасниці:

5.1.1. надалі зміцнювати суддівську незалежність та рівність повноважень між обвинуваченням та захистом, особливо шляхом забезпечення достатніми ресурсами судову систему, включаючи безкоштовну правову допомогу, надання сильних процесуальних прав адвокатам захисту, включаючи період досудового розслідування, та зміцнення суддівського самоврядування;

5.1.2. забезпечити, щоб інстанції, компетентні щодо вирішення питань екстрадиції та інших видів суддівської співпраці, брали до уваги ступінь незалежності судової системи в країні, яка робила запит, – на практиці й по закону – та відмовляли в екстрадиції кожного разу, коли є підстави вважати, що над дотичною особою малоймовірно, з політичних причин, буде вчинено справедливий суд в країні, яка робила запит;

5.2. Асамблея закликає Великобританію:

5.2.1. завершити реформу щодо ролі Генерального прокурора без подальших зволікань, зміцнюючи його/її підзвітність перед Парламентом;

5.2.2. в повній мірі виконати Конвенцію проти хабарництва Організації з економічного співробітництва та розвитку, включаючи її Статтю 5;

5.2.3. завернути нещодавнє скорочення фінансування безкоштовної юридичної допомоги для уникнення розвитку системи "дворівневого" правосуддя, залежного від спроможності підозрюваного платити за ефективний захист;

5.3. Асамблея закликає Францію:

5.3.1. переглянути запропоноване скасування посади слідчого судді; у разі скасування та передачі функцій цього інституту стороні обвинувачення, зміцнити незалежність прокурорів та надати адвокатам захисту щонайменше однаковий доступ до досудового слідства, яке здійснюється стороною обвинувачення, як наразі це є справою слідчого судді;

5.3.2. поступово збільшувати заробітну платню суддів та прокурорів до рівня, що відповідає високому становищу та важливості їхньої роботи, доки вона не досягне середнього значення усіх європейських країн (порівняно з середнім заробітком загальної кількості населення);

5.3.3. збільшити ресурси для безкоштовної юридичної допомоги пропорційно до запровадження більш змагальних елементів в системі кримінального правосуддя;

5.3.4. розглянути поновлення більшості суддів та прокурорів у Вищій раді магістратури або забезпечення, щоб члени, призначені політичними органами, також включали представників опозиційних сил та забезпечення, щоб позиція Вищої ради магістратури була також обов’язковою для рішень щодо прокурорів;

5.4. Асамблея закликає Німеччину:

5.4.1. розглянути встановлення системи суддівського самоврядування, враховуючи федеральну структуру німецької судової системи, у відповідності до суддівських рад, які існують у переважній більшості європейських країн, як запоруки незалежності судової системи в майбутньому;

5.4.2. поступово збільшувати заробітну платню суддів та прокурорів та збільшити ресурси для безкоштовної юридичної допомоги (як це рекомендовано вище для Франції у пунктах 5.3.2. та 5.3.3.);

5.4.3. заборонити можливість міністрів юстиції давати доручення стороні обвинувачення по індивідуальних справах;

5.4.4. зміцнити згідно закону та на практиці контроль суддів за виконанням прокурорських повноважень, що зросли, особливо у боротьби проти тероризму;

5.5. Асамблея закликає Російську Федерацію:

5.5.1. зміцнити незалежність суддів шляхом забезпечення, щоб оцінка їхньої діяльності не ґрунтувалася на матеріальному змісті їхніх судових рішень;

5.5.2. збільшити незалежність суддівської ради та прозорість її судочинства;

5.5.3. зміцнити систему розподілу справ серед судів та окремих суддів або секцій судів таким чином, щоб виключити будь-який пошук "зручного" суду прокуратурою та будь-яке право приймати рішення у цьому зв’язку головами судів;

5.5.4. сприяти розвитку духу незалежності та критичного аналізу в юридичній освіті загалом та під час попередньої та наступної підготовки суддів та прокурорів зокрема, та розсудливо застосовувати санкції проти будь-яких місцевих, республіканських та федеральних посадовців, які продовжують спроби давати доручення суддям, а також проти будь-яких суддів, які намагаються отримати такі доручення;

5.5.5. ефективно захищати адвокатів захисту від обшуків та вилученню документів, які стосуються конфіденційних стосунків "адвокат-клієнт", та від інших форм тиску, зокрема неправомочного кримінального переслідування та адміністративного втручання;

5.5.6. зробити внесок у зміцнення незалежності ЗМІ під час проведення розслідувань і оприлюднення матеріалів справ у системі кримінального судочинства.

6. Асамблея закликає Європейську Комісію за демократію через право (Венеціанська комісія) та Європейську комісію за ефективність правосуддя (CEPEJ) продовжувати захищати незалежність судової системи у Європі та говорити вголос на підтримку колег у скрутному становищі та проти будь-якого політико-вмотивованого втручання, де б вони не відбувалися.

7. Асамблея вважає, що Комітет Міністрів повинен переглянути конвенції Ради Європи в сфері правового співробітництва для забезпечення того, щоб вони не використовувалися неналежним чином з метою політико-вмотивованого переслідування до того часу, коли аналогічні стандарти суддівської незалежності не будуть прийняті згідно закону та на практиці в усіх країнах-учасницях Ради Європи.

8. Насамкінець, Асамблея заохочує Європейський суд з прав людини розглянути питання надання пріоритетності позовам щодо ймовірних порушень незалежності суддів та політико-вмотивованих зловживань в системі кримінального правосуддя. З огляду на фундаментальну важливість незалежних судів для захисту прав людини на національному рівні така політика могла б припинити потік звернень до Європейського Суду.