Неофіційний переклад з англійської

МАЙБУТНЄ РАДИ ЄВРОПИ У СВІТЛІ ЇЇ 60 РОКІВ ДОСВІДУ

Резолюція 1689 (2009)[1]

1. Шістдесят років тому держави засновниці Ради Європи визначили для неї завдання у досягненні більшої єдності між її членами з метою збереження і зміцнення ідеалів і принципів особистої свободи, політичної свободи і верховенства права, які є її загальною спадщиною і на яких побудована вся справжня демократія.

2. У сучасній Європі демократія, права людини і верховенство права становлять невід`ємну частину життя європейських громадян. Внесок нашої Організації в такий порядок речей був вирішальним. Рада Європи залишається головним гарантом збереження цих цінностей. Саме до Ради Європи, зокрема до Європейського Суду з прав людини, як до останньої інстанції звертаються європейці, коли вони вважають, що їхні права були порушені.

3. Для того, щоб Рада Європи змогла залишитися ключовою установою для ефективного просування і захисту основних принципів і цінностей в інтересах всіх європейців, її сутність, функціонування і ефективність повинні постійно вдосконалюватися. Для цього потрібен критичний і відвертий аналіз не тільки стратегічних цілей Організації, але і її переваг, потенціалу і слабких місць.

4. За шістдесят років глобальна геополітична і європейська ситуація зазнала істотних далекосяжних змін. Кінець холодної війни і крах колишніх комуністичних режимів дозволили мирне возз'єднання Європи на підставі ідеалів і принципів, які відстоює Рада Європи. Є цілком природнім, що наша Організація першою прийняла до своїх лав держави центральної і східної Європи, які зобов’язалися поважати ці цінності, та запропонувала їм свій досвід.

5. Сьогодні зі своїми 47 державами - членами Рада Європи є найширшою Європейською організацією. Її роль потрійна: рамкова установа для захисту і просування плюралістичної демократії, прав людини і верховенства права; інструмент нормативної діяльності і Європейський правовий простір; мозковий центр і всеохоплюючий форум для політичного діалогу і співпраці. Здобутки Ради Європи у цих сферах унікальні і становлять істотний внесок в розбудову сьогоднішньої Європи. Це повинно бути ретельно збережено і посилено.

6. За шістдесят років інституційний європейський ландшафт глибоко змінився. Піонер європейської єдності, яка є його статутною метою, Рада Європи спеціалізується на захисті фундаментальних цінностей і розділила свою роль в сфері європейської інтеграції з іншими організаціями. Певне число держав-членів РЄ, що постійно зростає, вирішило брати участь в глибшій і більш просунутій співпраці в рамках інших форумів, особливо Євросоюзу.

7. Проте, політичний проект європейської єдності переступає межі Євросоюзу. У багатьох сферах європейська співпраця може бути ефективною, якщо вона охоплює весь континент.

8. Статут Ради Європи, його правові інструменти, його досвід і його компетенція роблять її відповідною структурою для розвитку Європейської співпраці на рівні з іншими. Отже є важливим для майбутнього Ради Європи, щоб її роль всеєвропейської політичної організації була знову підтверджена і підживлена і щоб вона продовжувала пропонувати тим європейським державам, які не приєднуються до Євросоюзу, можливість брати участь в будівлі об’єднаної Європи.

9. В той же час, необхідно досягти збільшеної взаємодоповнюваності між роботою Ради Європи та Євросоюзу і ОБСЄ, заснованій на їх відповідній компетентності і сферах, а також на угодах (Меморандум взаєморозуміння) співпраці, підписаних з цими організаціями. У зв'язку з чим Асамблея вважає, що є бажаним більш поглиблене співробітництво з ОБСЄ, враховуючи її компетенцію у сфері безпеки.

10. Однією з переваг РЄ є її традиційна функція мозкового “центру”, її сила у вирішенні проблем суспільства в середньо і довгостроковій перспективі, здатність виробляти норми і політику. Поєднана з роллю РЄ контролювати виконання стандартів і дотримання зобов'язань, ця якість стала гарантією необхідності Ради Європи для держав - членів.

11. Для того, щоб так відбувалося й надалі, РЄ повинна залишитися непохитною у захисті фундаментальних цінностей, відкритою до діалогу і готовою запропонувати свою допомогу. Вона повинна уважно спостерігати за трансформаціями європейського суспільства, не ухиляючись від заплутаних тем, оцінювати їхній вплив на основні цінності і запропонувати правильні рішення. Вона повинна слідкувати за ефективним виконанням і моніторингом своєї діяльності. Вона повинна підсилити свої канали комунікації з різними рівнями європейського суспільства.

12. Незаперечні результати, досягнуті Радою Європи, не повинні приховувати факт і роздуми щодо певних проблем і труднощів у її функціонуванні. У зв'язку з чим, Асамблея висловлює занепокоєння певними тенденціями, які б могли означати зниження рівня обов’язків держав-членів перед РЄ: низький рівень участі міністрів закордонних справ у засіданнях Комітету міністрів; брак контролю за виконанням резолюцій і рекомендацій ПАРЄ; нульове зростання бюджету РЄ; небажання серед членів РЄ підписувати і ратифікувати правові інструменти організації; спроби мінімізувати важливість різних незалежних механізмів моніторингу і навіть ставлення їх під сумнів. Ці тенденції повинні бути поборені, а відданість держав справі Ради Європи була підтверджена конкретними діями.

13. Асамблея також стурбована небезпечною тенденцією в діяльності Ради Європи, зокрема в її власних діях, що полягає у наданні пріоритету підходам через призму політичної доцільності до проблем, які належать сфері основних принципів і цінностей, шкодячи при цьому останнім. Ця тенденція особливо шкодить довірі до Організації, яка має втілювати демократичну совість Європи.

14. Асамблея вважає, що регулярне проведення Самміту керівників держав і урядів РЄ дозволить надати необхідного імпульсу Організації і підтримати вищий ступінь відповідальності держав у питаннях їхніх зобов’язань перед нею.

15. Що стосується бюджетного питання, то Асамблея посилається на свій Висновок 272 щодо Бюджету РЄ на 2010 рік. Заяви держав-членів на підтримку РЄ повинні бути переведені на реальну і ширшу підтримку його роботи у формі бюджетних рішень, які б дозволили Організації повністю підтвердити свої статутні обов`язки.

16. Асамблея також вважає за необхідне привернути увагу до факту, що все частіше країни-члени ЄС підтримують спільно у Комітеті Міністрів позиції, вироблені ними і представлені головуючою країною у ЄС. Ця фактично офіціалізована ситуація створює нову розділову лінію в межах Ради Європи, яка є шкідливою для її єдності і майбутнього.

17. Асамблея виступає на підтримку збільшення ролі конференцій спеціалізованих міністрів Ради Європи і їхнього впливу на щоденні дії Організації. Вона вважає за необхідне розглянути введення системи, за якої різні спеціалізовані національні міністри могли б впливати на вибір пріоритетів для міжурядових дій та сприяти фінансуванню певної діяльності РЄ.

18. До того ж, Асамблея вважає, що внутрішнє функціонування Ради Європи, особливо що стосується відносин між його статутними органами, має бути переведена у більшу відповідність з демократичними принципами і цінностями, які вона захищає. Вона жалкує, що до цих пір її пропозиції, сформульовані у Рекомендації 1763 щодо інституційної рівноваги в Раді Європи, майже не враховуються з боку Комітету Міністрів.

19. Асамблея переконана, що Рада Європи не може функціонувати належним чином без справжнього, суттєвого і постійного діалогу між її двома статутними органами. Канали діалогу і консультацій між Асамблеєю і Комітетом Міністрів повинні бути підживлені. У цьому контексті, Асамблея вітає позитивний дух, в якому пройшли недавні неформальні зустрічі між його Президентським Комітетом і Бюро Комітету Міністрів.

20. Щодо майбутніх дій Ради Європи слід зазначити, що на додаток до пунктів, викладених в Декларації Комітету Міністрів з нагоди 60-и річчя Організації має бути надано більшої уваги деяким іншим галузям, як наприклад запобігання кризам, особливо в зонах замороженого конфлікту; аналіз причин і запобігання тероризму і політичному екстремізму; насильство в містах; участь громадян в політичному житті; вплив економічної кризи на демократію і права людини.

21. Асамблея вважає, що більшої уваги слід надати роботі РЄ в сфері демократії, і що необхідно створити на основі різних механізмів і структур таких як щорічний форум стосовно майбутнього демократії, дворічні дебати Асамблеї щодо стану демократі, Венеціанська Комісія, Літній Університет для Демократії та мережа шкіл політичних студій РЄ, «Давос демократії” справжній мозковий та експертний “центр”.

22. До того ж, враховуючи наслідки глобалізації, слід враховувати екстра європейський вимір всіх проблем, які розглядаються Радою Європи. У цьому зв’язку слід повною мірою використовувати Північно-Південний Центр, який відіграє вирішальну роль у зведенні мостів між Радою Європи і рештою світу.

23. Щодо ситуації з Європейським Судом з прав людини Асамблея повторно підтверджує свою підтримку унікальній ролі суду і його міцної позиції щодо необхідності набрання сили Протоколу 14 до ЄКПЛ, і сподівається, що швидкий вступ у дію Протоколу 14біс дозволить частково покращити ситуацію. Вона нагадує зобов'язання всіх держав - членів виконувати повністю його рішення. Вона посилається на свій Висновок 272 стосовно Бюджету РЄ на 2010 рік і знову повторює свою позицію, викладену у параграфах 6 та 16 зазначеного Висновку. Вона очікує від конференції щодо функціонування Суду, передбачену на початку 2010 року суттєві ініціативи щодо виходу з нинішньої проблемної ситуації, яка загрожує сталості системи європейського правосуддя в галузі захисту прав людини.

24. Асамблея звертається до всіх держав-членів:

24.1. повністю виконувати свою роль та виконувати своє зобов’язання як окремий член та в рамках РЄ, якою б не була їхня позиція стосовно інших організацій;

24.2. конкретизувати свою відданість Раді Європи шляхом більш активної участі в її діяльності та покращення її фінансування, ширшого приєднання до її правових інструментів та повного виконання своїх зобов’язань;

24.3. уникати політизації, обмеження ролі або інструменталізації питань, які відносяться до сфери фундаментальних принципів і цінностей, на шкоду інтеграції та їхнього дотримання;

24.4. не розглядати критику стосовно них в рамках РЄ як ворожу дію або спосіб тиску, а як крок задля уникнення нездатності та покращення функціонування демократії та поваги прав людини;

24.5. забезпечувати строге і повне дотримання правових документів Ради Європи, забезпечувати безперешкодне функціонування незалежних механізмів моніторингу Організації і повне здійснення їх рекомендацій.

25. Асамблея закликає європейських політичних лідерів всіх рівнів проявляти політичну волю і подавати Раді Європи непохитну підтримку у виконанні ними своїх статутних функцій.

26. Асамблея усвідомлює, що її власна діяльність і методи роботи повинні постійно піддаватися об'єктивній критичній оцінці. Зокрема, необхідно протистояти спокусі, виходячи з політичної доцільності експлуатувати і релятизувати проблеми, що відносяться до сфери основних принципів і цінностей, в збиток їм, і проявляти політичну сміливість, викриваючи діяння, що йдуть врозріз з цими принципами і цінностями. Прихильність кожного члена Асамблеї її справі і участь в її діяльності має принципове значення. Тенденція до скорочення участі членів Асамблеї в її діяльності, що фактично відображає зниження політичного інтересу, повинна бути обернена назад.

27. Асамблея висловлює свій твердий намір своєю діяльністю робити ще більший внесок для забезпечення того, щоб Рада Європи залишалась ключовим елементом європейської інституційної архітектури, базовою інституцією у основних сферах її компетенції, а також рушійною силою багатомірної пан-європейської співпраці у інших сферах її діяльності.

28. З огляду на свою власну діяльність Асамблея вирішила:

28.1. спонукати своїх членів сповна скористатися своїми національними законодавчими мандатами для поширення цінностей Ради Європи, надання повної підтримки ї діяльності, у т.ч. щодо бюджету, а також для інформування про свою власну діяльність;

28.2. посилити свою діяльність щодо розвитку правової бази демократії;

28.3. у позитивному дусі останніх неформальних зустрічей між Президентським Комітетом Асамблеї і Бюро Комітету Міністрів, вивчати шляхи активізації діалогу і відновлення каналів консультації з Комітетом Міністрів, а також удосконалення співпраці між різними структурами Ради Європи щодо ключових питань, пов’язаних з демократією, правами людини і верховенством права;

28.4. розглянути питання запровадження механізму співпраці з Комітетом Міністрів і, у разі доцільності, з іншими структурами Ради Європи з метою забезпечення більш повного виконання резолюцій і рекомендацій ПАРЄ, а також скоординованих дій у сфері запобігання кризовим явищам і врегулювання конфліктів;

28.5. запросити різних спеціалізованих міністрів від держав-членів брати більш активну участь у дебатах;

28.6. зміцнити співпрацю і шукати шляхи розвитку реального партнерства з національними парламентами держав-членів;

28.7. у співпраці з відповідними національними делегаціями розглянути шляхи запровадження попереднього діалогу з представниками держав, які мають головувати у Комітеті Міністрів, з метою здійснення внеску в розробку програм і визначення пріоритетів майбутніх головувань;

28.8. вивчити бажаність призначення в якості членів за посадою свого Бюро глав парламентських делегацій країн Трійки (колишні, нинішні й майбутні Голови Комітету Міністрів) з метою підвищення парламентської впливовості на головування в Комітеті Міністрів і забезпечення більшої цілісності у діяльності Асамблеї;

28.9. забезпечити більшу значимість своєї діяльності і більш жорсткий відбір питань для розгляду з метою недопущення перетворення себе на знаряддя національних або партійних інтересів;

28.10. намітити шляхи посилення діяльності, спрямованої на специфічні соціальні групи і, зокрема, вивчити можливість організації регулярних зустрічей Європейської молодіжної асамблеї у Страсбурзі;

28.11. вивчити бажаність повернення до практики трирічного терміну на посаді Президента і голів комітетів з метою забезпечення більшої цілісності своєї діяльності й звітувати Парламентській асамблеї щодо цього питання. Будь-які зміни повинні набути чинності після виборів нового Президента Парламентської асамблеї Ради Європи у січні 2010;

28.12. посилити співпрацю з Європейським Парламентом на підставі угоди щодо зміцнення співпраці між двома інституціями;

28.13. зміцнити свої стосунки з зовнішніми партнерами і, зокрема, сприяти тіснішим зв’язкам з парламентами країн – сусідів Європи зі статусом “Партнерів для демократії”.