Попередня редакція

Вшанування пам’яті жертв Великого Голоду (Голодомору)

на території колишнього СРСР

Резолюція 1723 (2010)

1. Асамблея посилається на Резолюцію 1481 (2006) щодо необхідності міжнародного осуду злочинів тоталітарних комуністичних режимів, в якому вона суворо засудила масові порушення прав людини, здійснені тоталітарними комуністичними режимами, і висловила співчуття, розуміння та офіційне визнання жертв цих злочинів. Вона також заявила, що усвідомлення історії – це одна з передумов запобігання подібним злочинам у майбутньому.

2. Тоталітарний сталінський режим на території колишнього СРСР призводив до жахливих порушень прав людини, що позбавляли мільйони людей права на життя.

3. Однією з найтрагічніших сторінок в історії народів колишнього СРСР був масовий голод в зернових районах країни, що розпочався в кінці 1920-х років і досяг апогею в 1932-33 роках.

4. Мільйони безневинних людей в Білорусі, Казахстані, Молдові, Росії та Україні, що входили до складу СРСР, втратили свої життя в результаті масового голоду, спричиненого жорстокими і зумисними діями та політикою радянського режиму.

5. В Україні, яка постраждала найбільше, селянство зазнало особливого удару Великого Голоду, і мільйони селян-одноосібників та членів їхніх родин померли від голоду, що прийшов слідом за примусовою «колективізацією», забороною на виїзд з визначених територій і конфіскацією зерна та іншого продовольства. Ці трагічні події визначаються як Голодомор (політично зумовлений голод) і визнані українським законом як акт геноциду проти українців.

6. У Казахстані також мільйони людей стали жертвами масового голоду, і співвідношення кількості померлих до населення в цілому є найвищим серед усіх народів колишнього СРСР. Традиційних кочівників казахів-скотарів змушували переходити до осілого способу життя і позбавляли худоби. Великий Голод залишається в пам'яті як найбільша трагедія казахського народу.

7. У зернових районах Росії (Середня і Нижня Волга, Північний Кавказ, Центрально-чорноземний район, Південний Урал, Західний Сибір і деякі інші регіони) голод, викликаний “колективізацією” і позбавленням власності багатих селян, забрав мільйони життів в сільських і міських регіонах. Оцінка в абсолютних цифрах показує, що населення Росії зазнало найбільших втрат внаслідок радянської сільськогосподарської політики.

8. Сотні тисяч селян померли також у Білорусі та Республіці Молдова.

9. Хоча ці події, можливо, і мали певні особливості в різних регіонах, результат був однаковий: мільйони людських життів безжально принесено у пожертву виконанню політики і планів сталінського режиму.

10. Асамблея вшановує пам'ять всіх тих, хто загинув в цій безпрецедентній людській трагедії, і визнає їх жертвами жорстокого злочину радянського режиму проти свого власного народу.

11. Вона суворо засуджує жорстоку політику сталінського режиму, що призвів до смерті мільйонів безневинних людей, як злочин проти людства. Вона рішуче відкидає будь-які спроби виправдати таку смертоносну політику будь-якими цілями і нагадує, що право на життя є невід’ємним.

12. Вона вітає зусилля, спрямовані на виявлення історичної правди та підвищення рівня громадського усвідомлення цих трагічних подій минулого. Такі зусилля повинні мати на меті об'єднання, а не роз’єднання народів.

13. Асамблея вітає важливу роботу, вже проведену в Білорусі, Казахстані, Республіці Молдова, Росії й особливо в Україні з метою полегшення доступу до архівів, і закликає компетентні органи цих країн відкрити усі свої архіви і сприяти доступу до них усіх дослідників, у тому числі з інших країн.

14. Вона надалі закликає інші країни-члени Ради Європи зробити свої національні архіви відкритими і доступними.

15. Асамблея закликає істориків усіх країн колишнього СРСР, що постраждали під час Великого Голоду, а також істориків з інших країн здійснювати спільні незалежні дослідницькі програми задля встановлення повної, неупередженої і незаполітизованої правди про цю людську трагедію та її оприлюднення.

16. Вона спонукає політиків усіх країн-членів Ради Європи утримуватися від будь-яких спроб політичного впливу на істориків та від передчасної оцінки результатів незалежних наукових досліджень.

17. Вона вітає рішення українських органів влади щодо запровадження національного дня пам’яті жертв Великого Голоду (Голодомору) в Україні, і заохочує органи влади інших країн, які також постраждали, зробити те саме щодо своїх власних жертв.

18. Вона й надалі заохочує органи влади усіх цих країн домовитися про спільні дії, спрямовані на вшанування пам’яті жертв Великого Голоду, незалежно від їхньої національності.