Попередня редакція
Виконання рішень
Європейського Суду з прав людини
1. Парламентська асамблея вважає своїм
обов’язком зробити свій внесок у нагляд за ефективним виконанням рішень
Європейського суду з прав людини ("Суд"), від чого в першу чергу
залежить юрисдикція Суду.
2. Також, відповідно до статті 46
Європейської конвенції з прав людини ("Конвенція"), це саме Комітет
Міністрів здійснює контроль за виконанням рішень Суду, Асамблея і національні
парламенти повинні зараз зайняти набагато більш далекоглядну позицію в цьому
відношенні, якщо це не буде зроблено, ключова роль Конвенції, її контрольні
механізми і Ради Європи в цілому, в чому і полягає забезпечення ефективного
захисту прав людини в Європі, ймовірно, буде поставлена під загрозу.
3. Тому Асамблея вирішила надати
пріоритетності розгляду основних структурних проблем стосовно справ, у
виконанні яких виникли надзвичайно тривожні затримки, на даний час у дев'яти
держав-членів: Болгарії, Греції, Італії, Молдові, Польщі, Румунії, Росії,
Туреччині та Україні. Спеціальні візити на місця були проведені
доповідачем і Головою його Комітету з юридичних питань та прав людини до
більшості з цих держав з метою вивчення причин повільності та/або недотриманні
у виконанні і нехтуванні потреби в пошуку вирішення цієї проблеми з боку
національних відповідальних органів.
4. В низці інших держав, зокрема,
Албанії, Вірменії, Азербайджані, Боснії та Герцеговини, Грузії та Сербії,
питання про невиконання та розв’язання невирішених проблем також повинні стати
пріоритетним.
5. Асамблея відмічає із серйозним
занепокоєнням продовження існування основних системних недоліків, які
викликають велику кількість випадків порушення Конвенції, що повторюються, і
які серйозно підривають верховенство права у відповідних державах. Ці проблеми
пов’язані, зокрема:
5.1. надмірною
тривалістю судового розгляду, що призводять до неефективного захисту широкого
кола суттєвих прав (притаманне, особливо, Італії);
5.2. хронічне
невиконання рішень національних судів (широко розповсюджене, зокрема, в Росії
та Україні);
5.3. смерті і
жорстоке поводження з боку співробітників правоохоронних органів, і відсутність
ефективного розслідування (особливо очевидне в Росії та Молдови);
5.4. незаконне
затримання та надмірна тривалість попереднього утримання під вартою (у Молдові,
Польщі, Росії та Україні).
6. Асамблея шкодує з приводу вищезазначених
проблем реалізації і має намір зробити все можливе, у співпраці з національними
парламентами, щоб допомогти державам-учасницям Конвенції і Комітету Міністрів
викорінити ганебну ситуацію з недотриманням судових рішень.
7. Асамблея, зокрема закликає наступні
держави приділяти першочергову увагу
конкретним проблемам:
7.1. Болгарія
повинна зараз вжити конкретні заходи з метою уникнення в майбутньому випадків,
подібних тим, що були в минулому, у відношенні смертей і жорстокого поводження
з боку відповідальних співробітників правоохоронних органів через
відповідальність за перевищення повноважень. Прогрес також необхідний для
завершення реформ, спрямованих на забезпечення того, щоб "процедури
депортації іноземців повністю відповідали Конвенції (зокрема, рішення суду
у справі" Аль-Нашіф та інші проти Болгарії). Крім того, Болгарія також
повинна продовжувати докладати зусилля у вирішенні проблеми надмірної
тривалості судових розглядів.
7.2. Надмірна
тривалість судових розглядів, особливо в адміністративних судах і зловживання у
застосуванні сили з боку співробітників поліції залишається ключовим питанням,
яке Греція повинна вирішити.
7.3. Італія повинна наразі
вжити заходи для усунення надмірної тривалості судових розглядів. Це було
проблемою впродовж десятиліть, незважаючи на різні періодичні резолюції
прийняті Комітетом Міністрів. Ще одне питання, яке викликає стурбованість
політика недотримання тимчасових заходів Суду у низці справ стосовно іноземців.
7.4. Молдова повинна
оперативно вжити заходи щодо забезпечення виконання національних остаточних
рішень, особливо, в так званих справах про соціальне житло (пілотне рішення
Суду Олару та інші проти Молдови). Крім того, слід також активізувати
зусилля для того, щоб у подальшому уникнути випадків жорстокого поводження в
поліції і забезпечити ефективне розслідування таких порушень. Додаткові заходи
повинні бути вжиті з метою поліпшення умов утримання та подолання прогалин у
процедурах арешту та попереднього утримання під вартою зазнечених у рішенні
Суду. Нарешті, важливим є запровадження ефективних національних механізмів
правового захисту у відповідь на пілотне рішення Суду у справі Олару та
інші.
7.5. Надмірна
тривалість процедур в судах і адміністративних органах, а також попереднього
утримання під вартою, є ключовими питаннями, які має вирішити Польща.
7.6. Питання
реституцій і/або компенсацій націоналізованої власності має залишатися
пріоритетом для Румунії (див. пілотне рішення Суду Марія Атанасіу та інші
проти Румунії 12 жовтня 2010). Проблема надмірної тривалості судових
розглядів і невиконання остаточного рішення судів наразі повинне бути вирішене.
Стосовно справи Ротару проти Румунії щодо зловживань інформацією
румунською розвідкою, незважаючи на наполягання Комітету Міністрів, законодавча
реформа ще не запроваджена, приблизно після 10 років з дня винесення рішення
Судом.
7.7. Російські
Федерації має вирішити наступні актуальні питання:
7.7.1. пов’язані з
функціонуванням адміністративної системи правосуддя і пенітенціарної системи:
влада повинна гарантувати, що реформи започатковані у травні 2010 року стосовно
невиконання рішень національних судів, (див. пілотне рішення Суду у справі Бурдов
№ 2), нарешті будуть впроваджені та ефективними, через сім років після першої
справи Бурдов (№ 1). У зв'язку з
цим, Асамблея відзначає, вступ в силу Федерального закону № 68-ФЗ від 30 квітня
2010 року, який передбачає компенсацію за порушення права на судовий розгляд
упродовж розумного строку або права на виконання рішення протягом розумного
строку. Стосовно скасування остаточних судових рішень через процедуру перегляду
в порядку нагляду (так званої наглядової системи, див. справу Рябих), третя
спроба ефективної реформи щодо обмеження
використання цієї процедури повинна наразі бути забезпечена. Продовження зусиль
щодо вирішення основних питань поганих умов утримання і переповненості у СІЗО,
жорстоке відношення в поліції, надмірна тривалість утримання під вартою і низка
процедурних недоліків, пов’язаних з останнім є недостатніми і повинні бути
збільшені з метою приведення російської практики у відповідність до вимог
Конвенції;
7.7.2 пов'язані з
діями сил безпеки в Чеченській Республіці: найбільше занепокоєнь викликає
повторення серйозних порушень прав людини в цьому регіоні. Нажаль останні
запроваджені структурні поліпшенння внутрішньої процедури розслідувань поки ще
не привели до відчутних результатів; зрозуміло, що Президент Російської Федерації
нещодавно представив Федеральним Зборам проект закону інтегрованої реформи
Міністерства внутрішніх справ. Поточне роз’яснення, принаймні значної частини
цих справ необхідне для того, щоб покласти край ситуації безкарності в цій
галузі;
7.7.3. щодо численних
рішень Суду, що відображають серйозні і неодноразові порушення прав людини на
Північному Кавказі: Асамблея повторює, що Російська Федерація повинна, як і
інші держави-учасниці Конвенції, вжити окремі заходи необхідні для припинення
встановлених порушень, подолати їх наслідки, і вжити необхідні заходи для
ефективного запобігання подібним порушеннням у майбутньому.
7.8. Найбільш
поширені проблеми в Туреччині на даний час стосуються нагальної потреби
забезпечення належного функціонування судової системи, провал повторного
відкриття розгляду справи після рішення Суду щодо порушень Конвенції у справі Гюльке
Кюнеш проти Туреччини (рішення від 19 червня 2003 року) при первинному
розгляді, яке повторилося у тюремному ув'язненні пана Осман Мурат Улька за
відмову від військової служби (постанова від 24 січня 2006 року). Що стосується
попереднього, значний тиск з боку Комітету Міністрів, у тому числі три
попередні резолюції, до цих пір не принесли результатів.
7.9. В якості
термінових заходів, Україна повинна прийняти всеосяжну стратегію щодо вирішення
ситуації, в якій значна кількість національних остаточних рішень залишається
невиконаними, незважаючи на значний тиск з боку Комітету Міністрів, і вжити
ефективні національні механізми правового захисту у відповідь на пілотне
рішення Суду у справі Юрій Миколайович Іванов проти України. Україна
також повинна прискорити внутрішні процедури судового розгляду, реформу
кримінального судочинства та забезпечити повну незалежність і неупередженість
суддів. Крім того, необхідно вжити заходи для боротьби зі зловживанням
повноваженнями працівниками міліції і
забезпечити ефективне розслідування заяв щодо такого жорстокого поводження.
Триваюча безкарність підбурювачів і організаторів вбивства журналіста Гонгадзе (Гонгадзе
проти України рішення від 8 лютого 2006 року) як і раніше є причиною
серйозних занепокоєнь (див. Резолюцію 1466 (2005), Резолюцію 1645 (2009) і Рекомендацію
1856 (2009) Асамблеї).
7.10. Сполучене Королівство
має покласти край практиці затримки остаточного виконання рішень Суду щодо
політично чутливих питань, таких, як право голосу ув'язнених (у цьому зв’язку,
див., рішення Суду у справі Зелені і MT проти Сполученого Королівства,
23 листопада 2010 р.).
8. Інтерлакенська декларація і План дій від
лютого 2010 р. визначили в якості пріоритету – всеохоплююче і швидке виконання
рішень Суду. У ключі цілей Інтерлакенського процесу, Асамблея вважає, що вона
також має у свою чергу продовжувати займатися цим питанням паралельно для
забезпечення регулярного та суворого парламентського контролю за впровадженням
рішень як на європейському, так і на національному рівнях. Роль національних
парламентів може мати вирішальне значення в цьому відношенні, як це продемонстрували
парламентські механізми контролю запроваджені в Нідерландах і Сполученому
Королівстві.
9. Основною причиною неповного виконання
рішень Суду є брак ефективних внутрішніх механізмів і процедур для забезпечення
якнайшвидшого здійснення необхідних заходів, які часто вимагають скоординованих
дій з боку національної влади.
10. У світлі вищевикладеного, Асамблея:
10.1. рішуче
закликає національні парламенти, які ще не зробили цього, запровадити конкретні
механізми і процедури ефективного парламентського контролю за виконанням рішень
Суду;
10.2. закликає
держави-члени запровадити через законодавство або іншим чином, ефективні
внутрішні механізми у відповідності до рекомендацій Комітету Міністрів,
Рекомендація CM/Rec (2008)2 щодо швидкого виконання рішень Суду, і забезпечити,
щоб орган вповноважений приймати рішення на вищому політичному рівні ніс повну
відповідальність за координацію всіх аспектів процесу національного
впровадження;
10.3. закликає владу
держав, згаданих у цій резолюції, вжити усіх необхідних заходів для вирішення
явних проблем впровадження визначених у доповіді Асамблеї;
10.4. закликає голів
національних парламентських делегацій, у разі необхідності разом з
компетентними міністрами, держав, до яких були здійснені візити на місця
представити результати досягнуті у вирішенні серйозних проблем наведених в цій резолюції;
10.5. залишає за
собою право вжити відповідних заходів, якщо відповідна держава продовжує
ухилятися від запровадження необхідних заходів передбачених рішенням Суду, або
ж національний парламент не в змозі здійснити відповідний тиск на уряд для
впровадження рішення Суду;
10.6. з урахуванням
нагальної потреби для держав-учасниць Конвенції, прискорити виконання рішень
Суду і/або повністю відповідати їм і у
світлі основних проблем, що виникають у цьому зв’язку в декількох державах,
вирішила продовжити нагляд за цим питанням і продовжити надавати йому
пріоритетного значення.