Попередня редакція

Зміцнення механізмів попередження катувань в Європі

Резолюція 1808 (2011)

1.       Парламентська асамблея, посилається на Резолюцію 1248 (2001) “Європейський комітет з попередження катувань (ЄПК): склад” і на Резолюцію 1540 (2007) “Покращення процедур відбору членів ЄПК”, підкреслює першочергову необхідність серед фундаментальних прав, заборону катувань і нелюдського та принижуючого поводження (Стаття 3 Європейської конвенції з прав людини (ЄПЛ №5)).

2.      Вона вітає високоякісну та успішну діяльність Європейського комітету з попередження катувань та інших покарань або нелюдського чи принижуючого людську гідність відношення (ЄПК) протягом понад 20 років. ЄПК є одним з найважливіших успіхів Ради Європи.

3. Для успішної реалізації свого складного завдання, члени ЄПК повинні мати важливу професійну підготовку та особисті якості. Вибори членів ЄПК Асамблеєю наділяють їх демократичною легітимністю та зростаючою владою і як наслідок оцінка кандидатів, які фігурують у списку, що надається національними делегаціями, віднині буде оцінюватися у тому ж органі, який приймає остаточне рішення.

4.       Тим часом, необхідним є покращення процедур попередніх виборів на національному рівні, слідкуючі приписам, що містяться в Резолюції 1540 (2007). Окрім того, Асамблея, за потреби, може надати Комітету міністрів обґрунтування своєї рекомендації. Якщо один з кандидатів вважається таким, що може становити конфлікт інтересів, то від особи, з приводу якої виникли питання, вимагатимуть письмове зобов’язання, що у разі обрання він або вона відмовиться від повноважень, що можуть спричинити такий конфлікт.

5.       Публічні заяви затверджені ЄПК більшістю в дві третини, у випадку браку співпраці з боку влади держави-учасниці, набувають особливої важливості, враховуючи їх виключний характер. Ці рідкі заклики до тривоги повинні систематично викликати обговорення в Комітеті Міністрів і у відповідних національних парламентах. Підкомітет з прав людини Асамблеї, повинен також до започаткування діалогу з відповідною національною делегацією і, у разі необхідності, залучати Комітет з юридичних питань і прав людини.

6.       Принцип конфіденційності роботи ЄПК полегшує його тісну співпрацю з національними владами. Однак, остаточні доповіді за наслідками візитів ЄПК виграють від їх швидкого і систематичного оприлюднення разом з коментарями влади. Переважна більшість держав-учасниць запитують публікацію цієї інформації у різноманітні строки, але ці публікації дозволяють розпочати публічний діалог з порушених питань і засобів їх вирішення. Одна Російська Федерація все ще залишається нерішучою.

7.      Асамблея жалкує, що Додатковий протокол до Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти катувань та інших покарань або жорстокого, нелюдського чи принижуючого людську гідність поводження ще не були ратифіковані усіма державами-членами Ради Європи і, що ті держави-члени, які його ратифікували ще не запровадили національні механізми попередження (НМП) передбачені цим інструментом.

8.       НМП складають основну новизну в сенсі перерозподілу повноважень. Вони повинні бути повністю незалежні і користуватися достатніми ресурсами, включаючи питання юридичної, медичної та інших експертиз, необхідних для реалізації завдання з попередження та контролю на місці.

9.       Асамблея вітає зусилля, що реалізуються в рамках Ради Європи у світлі створення взаємодії між ЄПК, з одного боку, та механізмами передбаченими в ДПКПК, з іншого боку, і обміну досвідом між ними з даного питання.

10.       Подібний підхід, що передбачає уникнення дублювання в роботі і марнування обмежених ресурсів, стає також необхідним у відносинах між ЄПК і Європейським Союзом в тому, що стосується дій спрямованих на те, щоб покращити умови утримання в державах-членах.

11.       А тому Асамблея закликає:

11.1. держав-членів Ради Європи, які цього ще не зробили, підписати і ратифікувати ДПКПК і призначити незалежний національний механізм попередження наділений достатніми ресурсами, якомога скоріше;

11.2. держав-учасниць Європейської конвенції з попередження катувань і покарань або нелюдського чи принижуючого людську гідність поводження (STE No. 126):

11.2.1.       удосконалити вищезгадану Конвенцію за допомогою Комітету Міністрів щоб дозволити:

11.2.1.1. вибори членів ЄПК Парламентською Асамблеєю;

11.2.1.2. автоматичну публікацію доповідей щодо візиту, так само як і коментарів зацікавлених сторін, передбачаючи можливість для кожної сторони просити відстрочку публікації строком до шести місяців;

11.2.2.      робити загальний запит публікацій щодо майбутніх візитів ЄПК як тільки це буде можливо після їх передачі, за винятком особливих випадків, коли одна із зацікавлених Сторін заявить протест;

11.3.    національні делегації Асамблеї зробити процедури відбору кандидатів до ЄПК більш прозорими і краще пристосованими до потреб ЄПК, слідкуючи вимогам передбаченим у Резолюції 1540(2007);

11.4.      парламенти зацікавлених держав-учасниць Конвенції робити запити до своїх урядів у зв’язку із затвердженими публічними заявами ЄПК у відповідності до статті 10 Конвенції у разі недостатньої співпраці або відмови покращити ситуацію у світлі рекомендацій ЄПК;

11.5.       Комісара Ради Європи з прав людини цікавитися розглядом інформації наданої ЄПК під час візитів Комісара у відповідну державу і уважно слідкувати за публічними заявами ЄПК;

11.6.       ЄПК продовжувати співпрацю, засновану на перерозподілі повноважень і обміні досвідом, з ДПКПК і, зокрема, у допомозі розвитку національних механізмів попередження;

11.7.      компетентні органи Європейського Союзу посилатися на досвід ЄПК і використовувати свій досвід у світлі перерозподілу повноважень і уникнення дублювання у роботі в рамках розвитку їхніх дій спрямованих на покращення умов утримання в державах-членах Європейського Союзу.