Релігійний
вимір міжкультурного діалогу
1. Парламентська асамблея відзначає зростаючий інтерес
порушених питань, що стосуються міжкультурного діалогу в європейському та
світовому контексті, де зусилля по створенню більш тісних зв'язків та
співробітництва між громадами всередині наших суспільств і між народами по спільній
розбудові для спільного блага перебувають у постійній небезпеці через
відсутність розуміння, високу напругу і навіть варварські акти, ненависть і
насильство.
2. Асамблея вітає позитивну динаміку, що розвивається в
рамках Ради Європи, яка сприяє наданню важливого значення питанням, пов'язаних
з міжкультурним діалогом і його релігійний виміром. "Біла книга з
міжкультурного діалогу - Жити разом як рівні у гідності" і щорічні обміни,
організовані Комітетом міністрів на тему "Релігійний вимір міжкультурного
діалогу" є, таким чином, вищим досягненням такого підходу.
3. Стаття 9 Європейської конвенції з прав людини
("Конвенція", ETS № 5) забезпечує право на свободу думки, совісті і
релігії. Ця свобода є однією з основ "демократичного суспільства" за
змістом Конвенції; це, в його релігійному вимірі, є одним з найбільш важливих
елементів особистості віруючих і їхнього світогляду, а також цінним активом для
атеїстів, агностиків, скептиків і байдужих.
4. Затвердження цього невід'ємного права передбачає, що всі
мають право мати (або не мати) релігію і сповідувати свою релігію поодинці і в
приватному порядку, або колективно, в громаді і в колі тих, чию віру вони
поділяють. У Європі церкви та релігійні громади мають право на існування і
організувати себе самостійно. Тим не менш, свобода віросповідання і свобода
мати світські або філософські світогляди невіддільна від беззастережного
визнання усіх засадничих цінностей, закріплених у Конвенції.
5. Ці цінності повинні нас єднати, але також важливо
визнати культурні відмінності, які існують між особами різних переконань.
Відмінності, якщо вони сумісні з повагою до прав людини і принципами, що лежать
в основі демократії, не тільки мають повне право на існування, але й мають допомогти
визначити сутність наших різноманітних суспільств.
6. Європейська модель, за визначенням, є багатокультурною і
повинна брати до уваги відмінності, що випливають з різних історичних фонів.
Однак, загальні цінності, такі, як взаємна повага, захист прав людини,
демократія, толерантність, визнання того, що відмінності є нормальним явищем і
бачення спільного майбутнього, необхідно і надалі зміцнювати.
7. Проблема часто полягає в нашому ставленні до різноманітності.
Асамблея наполягає на необхідності для всіх навчитися ділитися своїми
розбіжностями позитивно і сприймати
інших з їхніми розбіжностями для того, щоб будувати згуртоване суспільство
схильне до різноманіття і поваги до гідності кожної людини. Щоб досягти цього,
Асамблея переконана у важливості релігійного виміру міжкультурного діалогу і
співпраці між релігійними громадами, щоб зміцнювати цінності, які складають
загальну основу наших європейських суспільств і будь-якого демократичного
суспільства.
8. Асамблея вважає, що не тільки бажано, але необхідно, щоб
різні церкви і релігійні громади - зокрема, християни, іудеї і мусульмани - визнавали
право один одного на свободу релігії і переконань. Крім того, необхідно, щоб
люди всіх вірувань та світоглядів, релігійного чи іншого, погодились на
активізацію діалогу на основі прийняття рівної гідності всіх людей і щирої відданості
принципам демократії та прав людини. Є дві найважливіші умови для розвитку
нової культури спільного життя. У зв'язку з цим Асамблея закликає всі
релігійні громади і церкви продовжувати свої зусилля для діалогу, у тому числі
гуманістичних рухів, для того, щоб працювати в унісон для досягнення мети
ефективного забезпечення цих цінностей повсюди, у всій Європі і в усьому світі.
9. Держави повинні створити необхідні умови для релігійного
та світоглядного плюралізму і для забезпечення ефективного поваги до свободи
думки, совісті і релігії, гарантованої статтею 9 Конвенції.
10. Асамблея нагадує в цьому зв'язку про зобов'язання держав
забезпечити, щоб усі релігійні громади, приймаючи спільні фундаментальні
цінності, змогли мати належний правовий статус, що гарантує здійснення свободи
релігії, і щоб будь-які преференційні підтримки, що надаються певним релігіям,
не стали непропорційними і дискримінаційними на практиці. Держави також мають
узгодити права релігійних громад з необхідністю захисту прав осіб без
релігійних переконань, які дотримуються цих фундаментальних цінностей.
11. Асамблея вважає за необхідне створити динамічне,
продуктивне партнерство між державними установами, релігійних громадами і групами,
які дотримуються нерелігійної свідомості. Загальною відправною точкою для цього
є визнання різними релігійними конфесіями і системами нерелігійних переконань,
що людська гідність є важливим і універсальним активом.
12. Асамблея рекомендує, щоб державні органи влад на
місцевому та національному рівнях сприяли зустрічам, організованих у рамках
міжрелігійного діалогу, і заохочували і підтримували проекти, які спільно проводять
кілька громад, в тому числі гуманістичних і не релігійних асоціацій, які
прагнуть до зміцнення соціальних зв'язків за допомогою таких засобів, як
заохочення міжобщинної солідарності, турбота про найбільш уразливих і боротьба
проти дискримінації.
13. Асамблея знову заявляє про важливість та функціонування
системи освіти щодо знань і розуміння різних культур, в тому числі вірувань і
переконань, які визначають їх, а також для вивчення демократичних цінностей і
дотримання прав людини. Вона рекомендує, щоб держави і релігійні громади переглянули
разом, на основі керівних принципів, отриманих від Ради Європи, питання, що
стосуються викладання релігії, конфесійної освіти і професійної підготовки
викладачів і служителів культу або тих, на кого покладені релігійні обов'язки,
відповідно до цілісного підходу.
14. Асамблея підкреслює, що принцип державного нейтралітету
поширюється на релігійну освіту в школі, і що згідно з прецедентним правом
Європейського суду з прав людини, це завдання національних влад звертати суворе
увагу на те, щоб релігійні та нерелігійні переконання батьків не порушувалися.
15. На думку Асамблеї, завдання сьогодні полягає в
досягненні угоди і балансу, необхідних для того, щоб викладання релігії надавало
можливість для зустрічі і для сприйнятливості з обох сторін. Вона рекомендує,
щоб органи державної влади і релігійні громади вжили узгоджені зусилля в цьому
напрямку і закликає держави виділяти ресурси, необхідні для здійснення
досягнень на місцях. Було б дуже бажано, щоб кожен вчитель, незалежно від типу
і напрямку освіти, вивчав курс під час підготовки, який би знайомив його з
основними ідеями.
16. Асамблея нагадує, що внутрішня автономія релігійних
організацій, що стосується підготовки осіб з релігійними обов'язками є принципом
властивим свободі віросповідання. Тим не менше, ця внутрішня автономія обмежена
фундаментальними правами, демократичними принципами і верховенством закону, яких
ми дотримуємося разом. Таким чином, Асамблея пропонує релігійним інститутам та
керівникам вивчати, по можливості разом і в рамках міжрелігійного діалогу,
відповідний спосіб, щоб краще навчати служителів релігійних обов'язків щодо:
16.1. знання і розуміння
інших релігій і переконань у відкритості, діалозі та співпраці між релігійними
громадами;
16.2. поваги до основних
прав, демократичних принципів і верховенства закону, як загальної основи для
такого діалогу і такої співпраці.
17. Асамблея рекомендує Комітету міністрів:
17.1. сприяти справжньому
партнерству в галузі демократії та прав людини між Радою Європи, релігійними
інституціями і гуманістичними та не релігійними організаціями, прагнучи
заохочувати активну участь усіх зацікавлених сторін у заходах щодо сприяння
фундаментальним цінностям організації;
17.2. запровадити з цією
метою місце для діалогу, робочий простір між Радою Європи і високопоставленими
представниками релігій і світських організацій, щоб поставити існуючі відносини
на стабільну і офіційно визнану платформу;
17.3. розвивати цю
ініціативу спільно з представниками зацікавлених сторін, тісно залучати
Парламентську асамблею і, наскільки це можливо, Європейський Союз, і
запропонувати Альянсу цивілізацій і, при необхідності, іншими партнерами зробити
свій внесок;
17.4. продовжувати в цьому
зв'язку, організацію спеціальних зустрічей з релігійного виміру міжкультурного
діалогу.
18. Крім того, Асамблея рекомендує Комітету міністрів:
18.1. сприяти приєднанню держав середземноморського басейну до
Венеціанської комісії, часткової Угоди щодо мобільності молоді через Молодіжну
карту, і Центр "Північ-Південь";
18.2. запросити всі держави-учасниці підтримати будь-які
цільові проекти, які може проводити Центр "Північ-Південь" з метою
посилення позитивних сил, що діють в релігійному вимірі міжкультурного діалогу
за межами європейського континенту, на міжрегіональних та/або глобальних рівнях;
18.3. збільшити ресурси, що виділяються на проект, в якому релігійний
вимір міжкультурного діалогу повинен бути явно включеним;
18.4. пропонувати більше підтримки для роботи Європейського
центру Вергелану в Осло, зокрема, для розбудови його потенціалу, щоб
співпрацювати з державами-учасницями Ради Європи над проектами щодо міжкультурного
і міжрелігійного аспектів підготовки вчителів та вихователів.
19. Асамблея закликає Європейський Союз, зокрема, Європейський
Парламенту і Європейську комісію, разом з Агентством із захисту основних прав, долучатися
до участі у спільних програмах з Радою Європи з питань освіти для
демократичного громадянства і освіти з прав людини, з огляду Хартію, яку
Комітет міністрів прийняв 11 травня 2010 року, та міжкультурний і міжрелігійний
діалог.
20. Асамблея пропонує Альянсу цивілізацій розгорнути спільні
програми з Радою Європи, спрямовані на підвищення синергії в їхніх відповідних
діях в Європі.