Попередня редакція

 

Боротьба з бідністю

 

Резолюція 1800 (2011)

 

1.      Парламентська Асамблея наголошує на важливості охорони прав людини та основоположних свобод всіх людей, незалежно від їх економічного становища.

 

2.      Асамблея жалкує про тривожне збільшення бідності в Європі останніми роками, спричинене, між іншим, економічною кризою, що виникла в результаті фінансової кризи і нових політик розподілу, які не сприяють бідному населенню в багатьох країнах, так само як і великі урізання в соціальному обслуговуванні.”.

 

3.      Бідність є бар’єром на шляху до забезпечення прав людини, чи то політичних, громадянських, соціальних, економічних та культурних прав. Асамблея повністю схвалює принципи, відповідно до яких кожна людина має право на захист від бідності та соціального виключення.

 

4.      Бідність поширюється та зменшує доступ до реалізації прав людини і може бути подолана, якщо стратегії подолання бідності розроблені на основі прав людини. Так як Рада Європи надає найбільш ефективні механізми захисту прав людини в Європі, вона є основним гравцем в питанні подолання бідності.   

 

5. Посилаючись на свою резолюцію 1558(2007) щодо фемінізації бідності, Асамблея нагадує, що жінки є більш вразливою до бідності групою ніж чоловіки і, що їх бідність є більшою. Долати глибинні причини бідності жінок, зокрема, нерівність і де-факто дискримінація за статевою ознакою, є не тільки зобов’язанням в сфері прав людини, а також засобом – всебічно використовувати економічний потенціал жінок і їх внесок в економічне зростання.

 

6.      Асамблея закликає країни-члени:

 

6.1. сприяти подоланню бідності: погодившись за допомогою цілей Розвитку Тисячоліття подолати бідність до 2015 року, настав момент взяти зобов’язання подолати бідність серед дітей до              2025 року;

 

6.2. вжити заходи з боротьби з бідністю жінок і схвалити підхід, який враховуватиме гендерний вимір як центральний елемент всіх політик і національних програм  спрямованих на викорінення бідності і боротьби із соціальним виключенням;

 

6.3.   звернути увагу на голос осіб, що живуть у бідності: розглянути створення нових форм управління та участі, залучаючи до цього людей і громади, які живуть у бідності та сприяти розвитку соціальної інтеграції для всіх;

 

6.4.   забезпечити розроблення стратегій зменшення бідності на основі принципів прав людини, а саме, через гарантію доступу до повної реалізації індивідуальних і колективних соціальних прав, які  перебувають у бідності;

 

6.5.       розробити план дій, включаючи спеціальні, кількісно визначені цілі;

 

6.6.   зміцнити міжнародну допомогу та співпрацю, спрямовану на зменшення бідності, а саме шляхом механізмів встановлення стандартів Ради Європи в галузі соціальної безпеки;

 

6.7.   стимулювати інвестиції в людський капітал, бізнес капітал, інфраструктуру, природний капітал, капітал державних установ, капітал знань, адже не існує безпеки та розвитку без інвестицій;

 

6.8. збільшити інвестування в ранній розвиток дітей, освіту та навчання для підвищення рівня підготовки молодих людей по закінченню навчання і скоротити кидання навчання;

 

6.9.       вжити заходи для забезпечення повного доступу до працевлаштування, належного медичного обслуговування та житла без жодної дискримінації;

 

6.10. забезпечити право на справедливу винагороду шляхом встановлення належного прожиткового мінімуму та шляхом визнання права працівників на справедливу винагороду, що надає їм та їх сім’ям умови на пристойний рівень життя;

 

        6.11. гарантувати мінімальний дохід для забезпечення соціальної інтеграції осіб, для яких працевлаштування не є можливим, або які непрацездатні;

 

6.12. забезпечити відповідність стратегій та дій потребам людей, які зазнають бідності; запобігти збідненню таких осіб надаючи їм підтримку в критичних ситуаціях; надавати підтримку тим, хто знаходиться в процесі подолання бідності;

 

6.13. запровадити підхід, який передбачає залучення багатьох учасників для вирішення проблеми бідності враховуючи зобов’язання таких залучених груп як: професійні спілки, сфера промисловості, фінансовий сектор, органи центральної, регіональної та місцевої влади, громадянське суспільство, т.д.;

 

6.14.   сприяти розвитку науки для пошуку нових рішень, розповсюджувати гарні практики та звертати увагу на незабезпечення потреб осіб, які живуть у бідності;

 

6.15.   сприяти укріпленню соціальної згуртованості через волонтерську діяльність, як додаткового засобу подолання бідності;

 

6.16.  запобігти переходу бідності з покоління в покоління, включно шляхом розповсюдження сімейної єдності та солідарності між поколіннями. Однією з основних причин бідності є розпад сімей, і зміцнення сімейних зв’язків складає, таким чином, важливу частину інтегрованої політики боротьби з бідністю. Необхідним є приділити особливу увагу багатодітним сім’ям, тому що діти з багатодітних сімей дуже часто є бідними;

 

6.17.   запровадити позитивне ставлення з метою розповсюдження

добробуту та покращення благополуччя.

         

7. Європейська соціальна хартія (переглянута) (ETS № 163), положення якої передбачають захист від бідності, є найкращим інструментом у сфері забезпечення прав людини. Стаття 30 про право на захист від бідності та соціальної ізоляції має стати одним із головних положень Європейської соціальної хартії (переглянутої), відповідно до Статті А, п. 1b. Всі країни-члени Ради Європи мають погодитись на обов’язкове виконання цього положення. Країнам необхідно націлитись на ратифікацію та впровадження Європейської соціальної хартії (переглянутої) в цілому;

 

8. Асамблея щиро підтримує Принципи та норми підходу на основі прав людини до стратегій зменшення рівня бідності, які були запропоновані Верховним комісаром з прав людини ООН та пропонує країнам-членам врахувати Принципи та норми під час виробленя політики та прийнятті рішень щодо бюджету;

 

9. Асамблея вітає запровадження Європейським Союзом “європейської платформи проти бідності і соціального виключення: європейських рамок для соціального і територіального включення”, і наполягає на важливості посилення співпраці з Європейським Союзом у цій сфері.

 

10. Асамблея заохочує національні парламенти сприяти підписанню, ратифікації та впровадженні документів про захист прав людини Ради Європи, а саме Європейської соціальної хартії (переглянутої) та  протоколів до неї; Європейської конвенції про соціальне забезпечення (ETS № 78), Додаткової угоди про її виконання (ETS №78А) та протоколу до неї (ETS №154) та Європейського кодексу соціальної безпеки (переглянутого) (ETS №139).

 

11. Асамблея заохочує її членів збільшити обсяг усвідомлення громадськістю переваг соціальної інтеграції, необхідності подолати бідність розповсюджуючи позитивне ставлення до осіб, що живуть в бідності та уникаючи громадського осуду.

 

12. Асамблея наголошує на необхідності постійного контролю за результативністю вжитих заходів, включно шляхом проведення тематичних обговорень на Парламентській Асамблеї; контролювати ефективність використання відповідних механізмів контролю, що забезпечуються загальними інструментами Ради Європи для подолання бідності та розповсюдження благополуччя та соціальної єдності. 

 

13. В рамках дебатів Асамблеї на тему соціальних та інших прав людини, які проходять раз на два роки, Асамблея вирішує повернутись до питання  подолання бідності в 2013 році, контролюючи досягнутий прогрес.