Попередня редакція

Боротьба з бідністю

Рекомендація 1963 (2011)

1. Парламентська Асамблея, посилаючись на Резолюцію 1800 (2011) про подолання бідності, переконана, що держави-члени Ради Європи мають дотримуватись зобов’язань із забезпечення основоположних прав та свобод для усіх.

2. Асамблея вважає, що урядам необхідно вжити подальші заходи для ратифікації відповідних європейських договорів/угод, включно тих, які можуть мати прямий вплив на стан осіб, що проживають в бідності.

3. Асамблея хоче ще раз наголосити на важливості впровадження положень Статті 30 Європейської соціальної хартії (переглянутої) (ETS № 163) на шляху до забезпечення “реалізації права на захист від бідності та соціальної ізоляції”. Асамблея закликає країни-члени “вжити заходів в рамках загального та скоординованого підходу щодо забезпечення здійснення права на працевлаштування, житло, навчання, освіту, культурне, соціальне та медичне забезпечення осіб, які або є або знаходяться під загрозою опинитись в умовах соціальної ізоляції та їх сімей”.

4. Асамблея рекомендує Комітету Міністрів:

4.1. вжити всіх необхідних заходів у сприянні ратифікації та втілення Європейської соціальної хартії (переглянутої) та протоколів до неї для забезпечення контролю за впровадженням Хартії (переглянутої), Стаття С даної Хартії, включно через процедуру колективних скарг;

4.2. Стаття 30 Європейської соціальної хартії (переглянута), згідно Статті А, параграф 1б, має бути частиною основних положень, забезпечуючи вироблення політики та аналіз її виконання щодо подолання бідності. Всі країни-члени Ради Європи мають дати згоду на обов’язкове виконання положень Статті 30;

4.3. запропонувати країнам-членам враховувати Принципи та норми прав людини, запропоновані Верховним комісаром з прав людини ООН, під час формування стратегій зменшення рівня бідності, при вироблені політики та рішень щодо бюджету;

4.4. сприяти підписанню, ратифікації та впровадженню, на додаток до Європейської соціальної хартії (переглянутої), інших документів Ради Європи про захист соціальних прав людини, а саме:

4.4.1.Європейської конвенції про соціальне забезпечення (ETS № 78), Додаткової угоди про її виконання (ETS №78А) та протоколу до неї (ETS №154);

4.4.2.Європейського кодексу соціальної безпеки (переглянутого) (ETS №139);

4.5 переглянути поточну структуру програм дій для покращення координації поточних заходів та запровадження за необхідності трансверсальних дії, спрямованих на подолання бідності та збільшення доступу громадян, що потерпають від бідності, до всіх прав людини – громадянських, економічних, соціальних та культурних;

4.6 вжити заходів для підсилення можливості Ради Європи розвивати політику, основану на фактах та програми, що включають заходи з проведення порівняльного аналізу показників бідності та соціальної ізоляції в країнах-членах, на додаток до існуючої Спільної інформаційної системи соціального захисту Ради Європи (СІССЗРЄ);

4.7 слідкувати за тим, щоб програми і політики щодо бідності і соціального включення включали в себе гендерний вимір;

4.8 вжити заходів для забезпечення доступності та постійного порівняння відповідних даних, з поділом за статевою ознакою, таких як мінімальна заробітна плата та додаткові виплати та пільги працівникам у тих країнах-членах Ради Європи, які не є країнами-членами Європейського Союзу, створюючи необхідну базу для формування майбутньої політики;

4.9 вжити термінових дій для імплементації конкретних трансверсальних заходів, направлених саме на захист прав дітей, жінок, людей з обмеженими можливостями літніх людей та членів меншин та мігрантів в разі бідності;

4.10 розробити та започаткувати спеціальні, небюрократичні, доступні та ефективні інституції, такі як захисники прав людини, до яких люди, що живуть в бідності могли б звернутися зі своїми проблемами, думками та вимогами;

4.11 звернути належну увагу на майбутні дебати, що проходять раз у два роки в Парламентській Асамблеї з питань стану прав людини та соціальних прав в Європі та забезпечити оновленні заходи, вжиті для забезпечення прав людини осіб, що перебувають в бідності до проведення таких дебатів, наприклад з приводу моніторингу прогресу, досягнутого в питанні подолання бідності у 2013 році.