Неофіційний переклад з англійської

Попередня редакція

Прогрес процедури моніторингу Асамблеї

(червень 2010 року – травень 2011 року)

Резолюція 1827 (2011)

1. Парламентська асамблея відзначає роботу, виконану її Комітетом з питань виконання обов'язків та зобов'язань державами-учасницями Ради Європи (Моніторинговим комітетом), стосовно супроводу десяти країн, що знаходяться під моніторингом (Албанія, Азербайджан, Боснія і Герцеговина, Вірменія, Грузія, Республіка Молдова, Російська Федерація, Сербія, Україна та Чорногорія), та чотирьох країн, залучених до пост-моніторингового діалогу (Болгарія, Монако, Колишня Югославська Республіка Македонія та Туреччина), у їхньому прагненні забезпечити повагу до демократії, верховенства права та захисту прав людини.

2. У звітний період (червень 2010 року – травень 2011 року) Комітет підготував повний моніторинговий звіт по Грузії та оцінку функціонування демократичних інституцій в Азербайджані та Україні. Відповідні доповідачі здійснили візити до Азербайджану, Вірменії, Грузії, Республіки Молдова, Монако, Російської Федерації, Сербії, Туреччини, України та Чорногорії, й передали на розгляд Комітету інформаційні записки про результати своїх спостережень.

3. Більше того, згідно з практикою, що існує з 2006 р., Комітет підготував періодичний звіт по третій (і останній) групі 11 держав-учасниць Ради Європи з тих членів, які не підлягають процедурі моніторингу у строгому сенсі цього слова або залучені до пост-моніторингового діалогу, що базується на висновках інших моніторингових механізмів Ради Європи, таким чином завершивши два повних цикли звітів по кожній країні у цій категорії.

4. Асамблея задоволена тим, як Комітет вирішив вести роботу щодо наслідків війни між Грузією та Росією. Крім того, вона відзначає додаткове повідомлення, надане Комітетом, на запит Бюро Асамблеї стосовно письмового висновку по поданню на підготовку Резолюції «Про серйозні погіршення у сферах верховенства права та забезпечення прав людини в Угорщині».

5. У звітний період Комітет був зайнятий впровадженням ряду процедурних перетворень відносно терміну повноважень співдоповідачів з моніторингу та структури Комітету після прийняття резолюцій 1699 (2009) та 1710 (2010). Зокрема, він провів важливе оновлення складу доповідачів, що призвело, між іншим, до зростання у складі відсотку жінок (приблизно 30%). Хоча це має розглядатись лише як перший крок, тим неменше, потрібно відзначити докладені Комітетом зусилля з дотримання політики Асамблеї з гендерної рівності. Це може слугувати гарним прикладом для інших парламентських органів, як в Асамблеї, так і в національних парламентах з низьким відсотком жінок у складі.

6. Більше того, з огляду на майбутню 15-у річницю заснування Комітету, та у контексті дебатів, що точаться щодо реформи Асамблеї, Комітет ініціював обговорення можливих шляхів та засобів більш ефективного проведення процедури моніторингу та забезпечення більшої відповідності держав-учасниць зобов’язанням за статутом.

7. Асамблея занепокоєна тим, що не завжди дотримувався дворічний термін для представлення звіту по кожній країні, що знаходиться під моніторингом.

8. Більше того, у деяких країнах майже постійні політичні кризи стали на заваді належному оцінюванню досягнутого прогресу: у ряді випадків повні звіти з моніторингу мали бути заміщені звітами щодо функціонування демократичних інституцій, які мали надати змогу Асамблеї швидко реагувати на політичні події, що становлять для неї інтерес.

9. Вільні та справедливі вибори складають передумову для демократії. На жаль, у ряді країн, що знаходяться під процедурою моніторингу, продовжують спостерігатись серйозні вади виборчого процесу.

10. Виборчі реформи проходять у Вірменії, Грузії та Чорногорії. У Боснії і Герцеговині існує нагальна потреба усунути обмеження на участь у виборах за етнічною ознакою. Асамблея закликала органи влади Албанії удосконалити законодавчу базу та розширити можливості органів з організації виборів у ряді питань. Азербайджан не вирішив всіх нагальних проблем, визначених Європейською комісією «За демократію через право» (Венеціанською комісією) стосовно його виборчого кодексу. Останні парламентські вибори, що відбулись у листопаді 2010 р., виявили, що деяких умов, необхідних для справді конкурентних виборів, досі не вистачає. У 2009-2010 рр. у Російській Федерації було прийнято ряд поправок до виборчого кодексу. Утім, обмежений політичний плюралізм та обмежувальне політичне середовище залишаються серйозним предметом для занепокоєння, а ряд питань, таких як обмеження на реєстрацію партій та високий прохідний поріг, досі потребує вирішення. Невідповідності у законодавчій базі для проведення виборів в Україні, а також маніпуляції з боку всіх учасників збільшують необхідність в уніфікованому виборчому кодексі, щодо прийняття якого неодноразово радила Асамблея. У Колишній югославській Республіці Македонія виборчий кодекс було змінено у квітні 2011 р., лише за два місяці до виборів, запланованих на червень 2011 р., і всі опозиційні партії бойкотували голосування щодо внесення змін. Виборче законодавство в Республіці Молдова потребує подальшого удосконалення, зокрема, щодо доступу до виборчого процесу молдовських громадян, які проживають за кордоном, та впровадження електронного виборчого реєстру.

11. Недоліки у виборчому процесі безпосередньо призводять до слабкої представленості чи навіть відсутності реальної опозиції у парламенті і, в результаті, до недостатнього парламентського діалогу з опозицією. На жаль, у ряді країн, що знаходяться під процедурою моніторингу, представництво у парламенті монополізовано обмеженим числом політичних сил. Більше того, відсутність парламентської опозиції часто супроводжується обмежувальними умовами для діяльності позапарламентської опозиції, у тому числі, порушенням основних свобод, таких як свобода мирних зібрань, свобода вираження думок та свобода преси.

12. В Азербайджані, Вірменії та Російській Федерації деякі важливі опозиційні сили залишаються поза межами парламенту і не ініційовано жодного політичного діалогу з позапарламентською опозицією. У Грузії зусилля, докладені органами влади, призвели до встановлення діалогу між урядом та значною частиною опозиції. В Албанії неспроможність правлячої партії та опозиції співпрацювати між собою після виборів червня 2009 р. спричинила кризу, що досі триває, і призвела до трагічних подій січня 2011 р. У Боснії і Герцеговині нездатність основних політичних партій досягти консенсусу викликала серйозну політичну кризу, в рамках якої не було сформовано уряду після виборів жовтня 2010 р. У Республіці Молдова відсутність консенсусу між опозицією та коаліцією більшості призвела до інституційної безвиході у питання обрання Парламентом Президента країни.

13. З іншої сторони, зловживання з боку опозиційних партій стратегією бойкоту, як, наприклад, в Албанії, або відмова від участі у виборах не сприяє політичному процесу.

14. Нездатність деяких парламентів ставати платформою для політичного діалогу безпосередньо пов’язана з іншою постійною проблемою у деяких країнах, що знаходяться під процедурою моніторингу, а саме, конституційними проблемами, що часто одночасно є і причиною, і результатом недостатньої репрезентативності виборних органів. Основними симптомами цих проблем є слабкість парламенту перед виконавчими органами, відсутність незалежної судової влади і, у більш загальному сенсі, незадовільна система стримувань і противаг.

15. Парламентський контроль за діяльністю виконавчої влади та розширення повноважень парламенту досі потрібні в Азербайджані, Вірменії, Республіці Молдова, Російській Федерації, Сербії, Україні та Чорногорії.

16. Відносно виконання статутних зобов’язань країнами, що не знаходяться під процедурою моніторингу у строгому сенсі цього слова, Асамблея відсилає до висновків відповідних (вибіркових) механізмів моніторингу Ради Європи. На жаль, попри неодноразові заклики, наприкінці другого циклу періодичних звітів країнами з цієї групи не було підписано і ратифіковано ряд важливих договорів. У результаті, вони не підпадають під дію жодних механізмів моніторингу у деяких ключових сферах.

17. Більше того, у деяких країнах з цієї групи механізми моніторингу ключових конвенцій призвели до виникнення окремих проблем. Наприклад, виникли тривожні затримки щодо ефективної реалізації вироків Європейського суду з прав людини у Греції, Італії, Польщі та Румунії. У деяких випадках вони виявляють значні структурні проблеми, які призводять до неодноразового порушення Європейської конвенції з прав людини.

18. У зв’язку з цим, Асамблея закликає:

18.1. у відношенні виборів та політичного плюралізму:

18.1.1. парламент Албанії запровадити удосконалену законодавчу базу для виборчого процесу та розширити можливості органів з організації виборів у питаннях виборчого реєстру, для регулювання медіа покриття та фінансування кампаній, правил прозорості відносно власності на медіа, складу виборчої комісії та списку кандидатів;

18.1.2. парламент Вірменії продовжити кроки, спрямовані на впровадження всеохоплюючої виборчої реформи з метою забезпечення справедливих та рівних умов для всіх кандидатів і підняття народної довіри до виборчого процесу, у тому числі, процедури звернення та оскарження, перед проведенням виборів у травні 2012 р.;

18.1.3. парламент Азербайджану переглянути виборчий кодекс, змінений у 2010 р., з метою виконання рекомендацій Венеціанської комісії та Бюро з демократичних інститутів і прав людини Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ/БДІПЛ), особливо тих, що стосуються складу виборчих комісій, правомочності кандидата та процесу звернення і оскарження;

18.1.4. парламент Боснії і Герцеговини з метою відповідності стандартам Європейської конвенції з прав людини переглянути конституцію та виборче законодавство з метою усунення обмежень за етнічною ознакою на право балотуватися на посади;

18.1.5. парламент Грузії продовжувати докладати зусиль з впровадження нового виборчого кодексу, заснованого на консенсусі між різними політичними силами, перед наступними парламентськими виборами;

18.1.6. Парламент Республіки Молдова продовжити удосконалення її виборчого законодавства щодо доступу до виборчого процесу молдовських громадян, які проживають за кордоном, розвитку та впровадження електронного виборчого реєстру;

18.1.7. парламент Чорногорії продовжити роботу з метою узгодження законодавства щодо парламентських виборів з новою конституцією;

18.1.8. парламент Російської Федерації вирішити проблеми у питаннях виборчого законодавства, у тому числі, усунути обмежувальні умови для реєстрації партій та кандидатів, а також далі зменшувати прохідний поріг до парламенту;

18.1.9. парламент України прийняти без подальшого зволікання єдиний виборчий кодекс відповідно до політичних зобов’язань, взятих владою, та закликає президента ввести його в дію;

18.2. у відношенні парламентської співпраці з опозицією:

18.2.1 основну опозиційну партію Албанії (Соціалістичну партію) припинити блокування роботи парламенту і вступити у конструктивний політичний діалог з іншими політичними силами;

18.2.2. владу Вірменії та Грузії та відповідні опозиційні сили продовжити політичний діалог з опозицією;

18.2.3. владу Азербайджану та Російської Федерації налагодити справжній діалог з опозицією, включно із позапарламентською опозицією;

18.2.4. політичні сили Боснії і Герцеговини та Республіки Молдова вступити у конструктивний діалог з метою подолання політичної та інституційної кризи в обох країнах;

18.3. у відношенні конституційної бази:

18.3.1. парламенти Азербайджану, Російської Федерації та України переглянути свої конституції з метою посилення ролі парламентського контролю за діяльністю виконавчої влади;

18.3.2. парламенти Вірменії та Грузії далі докладати зусиль з метою проведення конституційних змін;

18.3.3. парламент Боснії і Герцеговини докладати зусиль задля впровадження конституційних змін, і відзначає, при цьому, відповідальність міжнародної спільноти і, зокрема, Високого представника;

18.4. у відношенні повноважень парламенту:

18.4.1. парламенти Республіки Молдова, Сербії та Чорногорії збільшити їхні ресурси та адміністративні можливості;

18.5. у відношенні виконання статутних зобов’язань країнами, що не знаходяться під процедурою моніторингу у строгому сенсі цього слова:

18.5.1. Андорру, Бельгію, Грецію, Естонію, Ірландію, Латвію, Литву, Португалію та Сан-Марино підписати і ратифікувати, Ісландію, Італію, Мальту та Францію ратифікувати Європейську хартію з питань регіональних мов та мов національних меншин (ETS № 148);

18.5.2. Андорру та Францію підписати та ратифікувати, Бельгію, Грецію, Ісландію та Люксембург ратифікувати Рамкову конвенцію про захист національних меншин (ETS № 157);

18.5.3. Ліхтенштейн та Чеську Республіку підписати і ратифікувати, Грецію, Естонію, Ісландію, Ірландію, Литву, Німеччину, Угорщину, Фінляндію та Швейцарію ратифікувати Конвенцію про протидію торгівлі людьми (CETS №197);

18.5.4. Данію, Францію, Литву, Мальту, Польщу, Швецію, Швейцарію та Сполучене Королівство підписати та ратифікувати, Австрію, Бельгію, Грецію, Ісландію, Ірландію, Італію, Латвію, Ліхтенштейн, Німеччину, Норвегію, Португалію, Словацьку Республіку, Словенію, Угорщину та Чеську Республіку ратифікувати Протокол № 12 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод (ETS № 177) про боротьбу з дискримінацією;

18.5.5. Швейцарію ратифікувати Протокол № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод (ETS № 9), додавши до основних прав, що захищаються Конвенцією, право на мирне володіння майном, право на освіту і право на вільні вибори шляхом таємного голосування;

18.5.6. Ліхтенштейн та Швейцарію підписати та ратифікувати, Австрію, Данію, Грецію, Ісландію, Іспанію, Латвію, Люксембург, Німеччину, Польщу, Сан-Марино, Сполучене Королівство та Чеську Республіку ратифікувати Європейську соціальну хартію (переглянуту) (ETS № 163);

18.5.7. Андорру, Естонію, Ісландію, Іспанію, Латвію, Литву, Ліхтенштейн, Люксембург, Мальту, Німеччину, Польщу, Румунію, Сан-Марино, Сполучене Королівство та Швейцарію підписати і ратифікувати, Австрію, Данію, Словацьку Республіку, Словенію, Угорщину та Чеську Республіку ратифікувати Додатковий протокол до Європейської соціальної хартії, який передбачає систему колективних скарг (ETS № 158);

18.5.8. Ліхтенштейн, Португалію, Сан-Марино та Швейцарію підписати та ратифікувати, Андорру, Данію, Ірландію, Ісландію, Італію, Люксембург та Німеччину ратифікувати Конвенцію про цивільно-правову відповідальність за корупцію (ETS № 174);

18.5.9. Австрію, Італію, Ліхтенштейн, Німеччину та Сан-Марино ратифікувати Конвенцію про кримінальну відповідальність за корупцію (ETS № 173);

18.5.10. Андорру, Данію, Естон6ію, Ірландію, Литву, Ліхтенштейн, Німеччину, Норвегію, Чеську Республіку та Швейцарію підписати та ратифікувати, Австрію, Ісландію, Італію, Фінляндію, Францію та Швецію ратифікувати Конвенцію про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів від злочинної діяльності та фінансування тероризму (CETS №198);

18.5.11. національні парламенти Румунії, Греції, Італії та Польщі сприяти подальшому впровадженню рішень Європейського суду з прав людини й розпочати законодавчі зміни, спрямовані на усунення структурних проблем, що ведуть до повторних порушень Європейської конвенції з прав людини;

18.5.12. національні парламенти всіх держав-учасниць, що не знаходяться під процедурою моніторингу у строгому сенсі цього слова, використовувати періодичні звіти як основу для дебатів щодо стану виконання їхньою країною зобов’язань як членів Ради Європи, і прагнути до дотримання рекомендацій, зроблених конкретними органами моніторингу Ради Європи.

19. Асамблея наголошує на важливості повної незалежності доповідачів з моніторингу обов’язків і зобов’язань у виконанні їхньої роботи, і закликає органи влади всіх відповідних країн утриматись від будь-якого тиску з метою впливу на їхнє рішення.

20. Асамблея знову наголошує на прихильності гендерній рівності як однієї з передумов розвитку демократії та заохочує доповідачів більш всеосяжно поглянути на цей аспект в країнах, що знаходяться під процедурою моніторингу.

21. Асамблея відмічає чудову роботу, проведену моніторинговими механізмами Ради Європи, та здобутки, досягнуті за роки роботи.

22. Асамблея приймає рішення проводити більш загальний аналіз шляхів підвищення ефективності та впливу процедури моніторингу Асамблеї стосовно всіх держав-учасниць Ради Європи.