ЗВІТ

про участь Постійної делегації Верховної Ради України

у Парламентській асамблеї Ради Європи

у Першій частині сесії ПАРЄ 2007 року

22-26 січня 2007 року

22-26 січня 2007 року відбулася Перша частина сесії 2007 року Парламентської асамблеї Ради Європи, в роботі якої взяла участь Постійна делегація Верховної Ради України у такому складі: Голова Делегації В.Я. Шибко, заступник Голови С.П. Головатий, заступник Голови Г.М. Немиря, О.Ф. Бондаренко, П.М. Симоненко, О.Б. Фельдман, О.В. Герасим’юк, В.В.Писаренко, І.В. Попеску, В.М. Тихонов. Роботу Делегації забезпечував секретаріат у складі секретаря Постійної делегації, заступника керівника Управління забезпечення міжпарламентських зв’язків апарату Верховної Ради України А.С. Корнійчука, заступника секретаря, заступника завідувача відділу та консультанта Управління забезпечення міжпарламентських зв’язків апарату Верховної Ради України Б.О. Криловецького і П.А. Матюші.

Порядок денний сесії передбачав розгляд таких питань: „Діяльність Бюро Асамблеї”, “Сексуальні напади, пов’язані з „наркотиками зґвалтування”, „Застосування правових та інших інструментів, корисних для боротьби з насиллям щодо дітей та іншими формами дитячої експлуатації і зловживань”, „Загроза використання енергетичних поставок як інструменту політичного тиску”, „ Дотримання обов’язків і зобов’язань Вірменією”, „Нинішня ситуація в Косовому”, „Сільське господарство та нелегальне працевлаштування у Європі”, „Ситуація з робітниками-мігрантами в бюро тимчасового працевлаштування”, „ВІЛ/CНІД в Європі”, „Майбутнє дітей, хворих на ВІЛ/CНІД, та сиріт, хворих на СНІД”, „Поширення епідемії ВІЛ/СНІД серед жінок і дівчат в Європі”, „Дотримання обов’язків і зобов’язань Албанією”, „До відповідального споживання харчових продуктів”, „Принцип запобігання та відповідальний ризиковий менеджмент”.

Крім того, за процедурою термінового обговорення було розглянуто питання „Загрози життю та свободі слова журналістів”, а за процедурою обговореня поточних подій – „Загроза Європейському суду з прав людини: термінова потреба ратифікації Росією Протоколу №14”.

У якості гостей сесії перед Асамблеєю виступили Вселенський патріарх Варфоломій I, Виконавчий директор ЮНІСЕФ пані Е.М. Венеман, Президент Світової асоціації друзів дітей принцеса Кароліна Ганноверська, Прем’єр-міністр Бельгії Г. Фергофштадт, спеціальний посланник Генерального секретаря ООН з питань майбутнього статусу Косового М. Ахтісаарі, Прем’єр-міністр Греції К.А. Караманліс, Голова Комітету міністрів, Міністр закордонних справ Сан-Марино Ф. Столфі.

Від української делегації під час дебатів в Асамблеї виступили В.Я. Шибко, С.П. Головатий, О.Ф. Бондаренко, О.В. Герасим’юк, В.В. Писаренко, І.В. Попеску.

На початку роботи сесії Парламентська асамблея у відповідності до Правил процедури затвердила повноваження членів та заступників членів Постійної делегації Верховної Ради України у ПАРЄ.

Асамблея також переобрала Рене ван дер Ліндена Президентом ПАРЄ та обрала 20 віце-президентів, серед яких, зокрема, вдруге – заступника керівника української делегації С.П.Головатого.

У традиційному зверненні до парламентаріїв Президент Асамблеї вкотре звернув увагу на необхідність подальшого поширення у світі фундаментальних цінностей Ради Європи. Зазначивши, що Європейський Союз повинен демонструвати повагу до прав людини як ключового елементу всіх напрямків своєї діяльності, використовуючи стандарти та інструменти РЄ, Президент висловив надію, що Агенція з прав людини не дублюватиме функції Ради Європи, а займатиметься виключно питаннями захисту прав людини в державах-членах ЄС.

Наголошуючи на важливій ролі міжкультурної та міжрелігійної взаємодії, він вказав на те, що ініціатива Туреччини та Іспанії «Альянс цивілізацій» є важливим елементом зазначених процесів.

Президент ПАРЄ порушив питання взаємин з Російською Федерацією і підтвердив готовність Асамблеї надавати консультативну допомогу Росії для того, щоб ця держава якомого скоріше ратифікувала Протокол №14, а імплементація закону РФ про неурядові організації не перешкоджала легітимній діяльності цих громадських інституцій.

Також Рене ван дер Лінден поінформував депутатів про свій візит до Білорусі і висловив переконання, що ізоляція Республіки не сприяє демократичним реформам в країні, нагадав про проведення в квітні цього року перших Щорічних дебатів щодо стану прав людини та демократії в Європі, висловив переконання, що Рада Європи максимально наблизилась до повної заборони смертної кари у мирний час.

Парламентарії заслухали та ухвалили доповідь про поточну діяльність Бюро та Постійного комітету ПАРЄ. В рамках обговорення зазначеного питання депутати торкалися такої проблематики: загострення російсько-грузинських відносин і необхідність врегулювання напруженої ситуації між двома державами-членами (Г.Бокерія, Грузія), вирішення питання надійного енергопостачання в Європу та потреба в продовженні кампанії із заборони смертної кари (М.Маргелов, Росія), важливість виконання країнами-членами рішень Європейського суду з прав людини (М.Хенкок, Великобританія).

До Асамблеї звернувся Вселенський патріарх Варфоломій I. Лейтмотивом виступу став заклик до діалогу, зокрема міжкультурного та міжрелігійного. На думку Його Святості, міжрелігійна взаємодія є найскладнішим видом діалогу, який, тим не менш, на теологічному рівні не перешкоджає взаєморозумінню між народами. Серед чинників, які стоять на заваді розвитку міжрелігійної співпраці, патріарх назвав низький рівень релігійної освіти і закликав парламентаріїв вжити всіх необхідних заходів для запобігання переслідувань за релігійні переконання, посилення міжконфесійного діалогу, всебічного захисту прав людини тощо.

Перед Асамблеєю виступив Генеральний секретар Ради Європи Т. Девіс. Він зупинився, серед іншого, на важливому напрямку діяльності Організації у 2006 році – розслідуванні та обговоренні випадків незаконного ув’язнення людей у Європі. Т.Девіс закликав уряди країн-членів активно вживати заходів із запобігання незаконного ув’язнення, яке грубо порушує норми Європейської конвенції з прав людини.

Генсек окреслив коло питань, на яких фокусуватиме увагу РЄ у 2007 році, як-от: заборона смертної кари, вирішення проблеми перевантаженості судовими справами Європейського суду з прав людини, кампанія щодо захисту прав дітей, боротьби з побутовим насильством, расизмом та всіма формами дискримінації, перегляд законодавства стосовно громадських організацій в Росії, обговорення результатів розслідування вбивства А.Політковської тощо.

Асамблея заслухала доповідь Комітету з питань рівних можливостей для жінок та чоловіків «Сексуальні домагання, пов’язані з «наркотиками зґвалтування» (доповідач – М. Даманакі, Греція).

В ході дебатів парламентарії, зокрема Х.Мендес Бота (Португалія), М.Руппрехт (Німеччина), А.Пападополус (Кіпр) та ін., вказували на причини широкого розповсюдження «наркотиків зґвалтування»: доступність препаратів та труднощі з отриманням доказів факту зґвалтування. Серед заходів із боротьби з цим ганебним явищем відзначали інформування населення, розробку нових методів розслідування подібних злочинів, співпраця з фармацевтичними компаніями тощо.

За підсумками обговорення з поправками була ухвалена відповідна Рекомендація.

В документі зазначається, що Парламентська асамблея стурбована зростаючою кількістю заяв про випадки насильства сексуального характеру. Жертви цих злочинів без власної волі перебували під дією «наркотиків зґвалтування», які характеризуються тривалою недієздатністю жертви, високою швидкість виходу з організму, що ускладнює можливість вчасно повідомити про злочин.

Асамблея рекомендує країнам-членам Ради Європи підвищити рівень поінформованості громадськості, відповідних органів влади про «наркотики зґвалтування» та специфічні проблеми, пов’язані з їхнім використанням, організовувати інформаційні кампанії, залучаючи до цього телевізійну рекламу, вжити необхідні заходи для забезпечення того, щоб жертви отримували оперативну медичну та психологічну допомогу, були поінформовані про можливість проходження тестів та реєстрації злочину, стандартизувати методи поліції та судової медицини, визнати право жертв зґвалтування за бажанням переривати вагітність, переглянути законодавство щодо зґвалтування та сексуальних домагань, аби зробити його нейтральним по відношенню до статі, змусити фармацевтичні компанії виробляти відповідні наркотичні речовини, які можна було б ідентифікувати після того, як наркотики потраплять у рідину.

Комітет з юридичних питань і прав людини представив на розгляд парламентаріїв доповідь «Діти-жертви: викорінення всіх форм насильства, експлуатації та домагань» (доповідач Ж.-Ш. Гардетто, Монако).

В рамках обговорення зазначеного питання перед Парламентською асамблеєю виступила Виконавчий директор ЮНІСЕФ пані Е.М. Венеман, яка дала високу оцінку програмі РЄ щодо захисту прав дітей та захисту дітей від насильства. За її словами, активну співпрацю ООН з Радою Європи в зазначеній сфері треба продовжувати, особливо з огляду на зростання рівня смертності серед немовлят, поширення захворювання на ВІЛ/СНІД серед підлітків, погіршення ситуації з дитячим харчуванням тощо. На думку пані Е.М. Венеман, потрібно вжити комплекс заходів, зокрема широко інформувати населення про проблему, скорочувати «соціальну прірву», уважно розслідувати кожен випадок порушень прав дітей за активної участі та під контролем громадянського суспільства, батьків, самих дітей.

Також парламентарії заслухали виступ Президента Світової асоціації друзів дітей принцеси Кароліни Гановерської, яка окреслила коло проблем, до вирішення яких долучається Асоціація: допомога дітям-жертвам військових дій та стихійних лих, поширення писемності тощо. На думку Її Королівської Високості, злочини проти дітей слід розглядати як злочини проти людства і безстроково переслідувати винних на основі єдиних підходів та спільних правових інструментів.

Перед Асамблеєю виступив Комісар РЄ з прав людини Т.Хаммарберг, який зазначив, що викорінення цього явища має відбуватися через політичну волю та підтримку громадянського суспільства. Першим кроком в цьому напрямку має стати заборона будь-якого насильства над дітьми, зокрема тілесних покарань в сім’ях.

В дискусії взяв участь керівник української делегації В.Я. Шибко, який зазначив, що істотною перевагою доповіді є вдала спроба автора систематизувати всі документи, ухвалені Асамблеєю із зазначеної проблематики. На думку народного депутата, такі документи може підготувати лише Рада Європи, яка має потенціал і досвід у галузі захисту прав людини, зокрема прав дітей.

В. Шибко із сумом відзначив, що до списку країн, в яких порушуються права дитини, входить Україна, і висловив переконання, що деталізований аналіз поточного стану захисту прав дітей, який викладено у доповіді, дозволить належним чином вирішувати цю проблему.

За словами українського парламентарія, ухвалення Європейської конвенції із захисту дітей від сексуальної експлуатації та зловживань дозволить вирішити проблему на європейському рівні та перейти до ефективнішої боротьби проти насильства по відношенню до дітей, дитячої проституції та порнографії, покращити можливості співробітництва між країнами-членами в цій сфері.

На думку В.Я.Шибка, держави-члени РЄ можуть скористатися позитивним досвідом України, яка прийняла закон «Про захист дитинства», визначивши ним захист прав дітей національним пріоритетом.

Від імені Групи соціалістів Голова української делегації підтримав ухвалення трирічної програми РЄ щодо розвитку прав дитини і захисту дитинства від насильства «Будуємо Європу для дітей та з дітьми», яка розпочалася у квітні 2006 року і має за мету сприяти виробленню належного ставлення дорослих до прав дітей.

За підсумками обговорення Асамблея ухвалила з поправками відповідні Резолюцію і Рекомендацію.

У першому документі Парламентська асамблея зазначає, що Рада Європи повинна брати участь у процесі вироблення конкретних і ефективних рішень проти випадків насильства, експлуатації й зловживання по відношенню до дітей. Асамблея підтримує в цьому контексті впровадження трирічної програми (2006-2008 рр.) Ради Європи щодо розвитку прав дитини і захисту дитинства від насильства під назвою «Будувати Європу для дітей і разом з дітьми».

Асамблея також залишається стурбованою великою кількістю дітей в державах-членах, які стають жертвами насильства, жорстокого поводження, експлуатації, торгівлі ними та їхніми органами, дитячої проституції й порнографії, і нагадує, що існує широкий правовий арсенал на міжнародному рівні, мета якого гарантувати права дітей і боротися з певними формами їхньої експлуатації. Також Асамблея нагадує про відповідні конвенції Ради Європи, зокрема Європейську конвенцію з прав людини, Європейську Соціальну Хартію, Європейську конвенцію про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність поводженню чи покаранню, Конвенцію про кіберзлочинність та Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми тощо.

В документі підкреслюється, що головне для Парламентської асамблеї – здійснювати відповідний нагляд за забезпеченням виконання прийнятих рішень на всеєвропейському рівні, щоб викорінити всі форми насильства проти дітей.

Парламентська асамблея заохочує всі держави-члени забезпечити частині суддів спеціальну підготовку з проблематики стосовно дітей і нагадує, окрім того, про свою Рекомендацію 1460 (2000) про створення інституту посередників для дітей та вітає підтримку з боку Комісара з прав людини Ради Європи загального запровадження в державах-членах таких інституцій, або розширення повноважень уже існуючих посередників для розвитку і захисту прав дітей, а також для посилення механізму захисту дитинства.

Враховуючи зазначене, Асамблея запрошує всі парламенти держав-членів Ради Європи зміцнювати й розвивати національну стратегію й політику захисту прав дитини, проаналізувати існуючу законодавчу базу і, в разі необхідності, доповнити її, щоб гарантувати захист дітей від усіх форм насильства, експлуатації і зловживання, встановивши кримінальну відповідальність, залежно від ступеня тяжкості, за будь-яке посягання на фізичну або моральну недоторканість дитини, гармонізувати ці норми, щоб забезпечити спільний захист дітей у всіх державах, зокрема щодо поняття «вищого інтересу дитини» і дефініції-означення кримінальних правопорушень, жертвами яких є діти, розширити повноваження судів держав-членів, щоб вони могли ефективно засуджувати авторів найтяжчих правопорушень, скоєних ними проти дітей за межами кордонів держав-членів, встановити швидку цивільну й кримінальну судову процедуру, пристосовану до дітей.

Асамблея запрошує Моніторинговий комітет продовжувати включати питання захисту дітей до сфери своєї контрольної діяльності і своїх звітів.

В ухваленій Рекомендації Парламентська асамблея рекомендує Комітету Міністрів запросити держави-члени Ради Європи, які ще цього не зробили, підписати й ратифікувати якомога швидше існуючі міжнародні й європейські правові документи про захист дітей, зокрема, ті, що зазначені в резолюції з вимогою надання відповіді протягом 6 місяців про вжиті заходи, і встановити процедуру моніторингу за захистом дітей у державах-членах.

Окрім того, Асамблея наполегливо просить Комітет Міністрів зобов’язати свої компетентні урядові комітети і, зокрема, Європейський Комітет з питань правового співробітництва розробити, в тісному співробітництві з парламентською Асамблеєю, проект Конвенції, що передбачає створення загального й ефективного механізму захисту дитинства від усіх форм насильства, експлуатації або зловживання, а також модель закону, що транспонує положення вищезазначеної Конвенції, яку можна було б реалізувати у всіх державах-членах, і де б, зокрема, була дана дефініція-означення поняття «вищого інтересу дитини» та гармонізовані всі види кримінальних типів злочинів, скоєних проти дітей.

Парламентарії заслухали звернення Прем’єр-міністра Бельгії Г.Фергофштадта, який дав високу оцінку постійній увазі Асамблеї до питання насильства над дітьми. Він привітав початок роботи над проектом Європейської конвенції стосовно захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуальних зловживань і висловив упевненість, що ця робота закінчиться до кінця поточного року. Прем’єр-міністр наголосив на важливій ролі ОБСЄ, РЄ та ЄС у подальшому розвитку Європи. На його думку, головним завданням РЄ є забезпечення дотримання прав людини, фундаментальних свобод та верховенства права. ЄС більше залучений до питань управління в загальному контексті глобалізації, а головною метою ОБСЄ є підвищення рівня безпеки у світовому вимірі. Хоча, на думку Г.Фергофштадта, зазначені організації і різняться за кількістю держав-учасниць, завданнями та методами їхнього досягнення, вони мають підсилювати одна одну, при цьому не заважаючи іншим реалізовувати власні цілі.

Як зазначив гість Асамблеї, Європейський Союз повинен готуватися до вступу нових членів, чому має сприяти Конституційний договір.

Прем’єр-міністр привернув увагу до важливої місії Ради Європи: бути форпостом серед інших міжнародних організацій. Для того, щоб не втратити такі позиції РЄ має посилити ефективність Європейського суду з прав людини, забезпечити ухвалення всіма членами Протоколу №14, активно втілювати у життя рішення Варшавського самміту РЄ (2005 р.).

Також Г.Фергофштадт привітав доповідь Прем’єр-міністра Люксембургу Ж.-К.Юнкера щодо оптимізації співпраці між РЄ та ЄС, у якій згадується декілька спільних програм двох інституцій, зокрема, яскравий приклад впровадження надійної судової системи на Балканах.

Прем’єр-міністр висловив сподівання на підписання у найближчому майбутньому Меморандуму про взаєморозуміння між ЄС та РЄ, який має покращити співробітництво між інституціями.

Г.Фергофштадт, відповідаючи на питання баронеси Хупер (Великобританія) щодо перспектив вступу Туреччини до ЄС, висловився на підтримку вступу Туреччини та Балканських країн до Європейського Союзу, оскільки розширення ЄС, на його думку, позитивно позначиться на стабільності Європи і всього світу. Прем’єр-міністр зазначив, що слід поглиблювати взаємодію всередині ЄС, застосовуючи для цього Європейську конституцію, без якої не можливе належне функціонування Європейського Союзу та його подальше розширення. У цьому зв’язку він навів приклад зникнення наприкінці вісімнадцятого століття Польщі з політичної карти світу, яка в умовах постійного розширення зрештою не змогла впоратися із своїми територіями за відсутності основного закону. За словами Г.Фергофштадта, питання неприйнятності Європейської конституції деякими країнами могло б бути вирішено завдяки Берлінській декларації, яку наразі готує головуюча у ЄС країна – Німеччина. Ця декларація не є вирішенням проблеми Конституції, проте вона могла б стати першим кроком на шляху до вирішення проблеми.

На розгляд ПАРЄ була представлена доповідь Комітету з політичних питань «Загроза використання постачання енергоносіїв як інструменту політичного тиску» (доповідач М. Міхельсон, Естонія, група європейської народної партії).

У своїй доповіді М. Міхельсон зазначив, що енергетика посідає особливе місце в розбудові Європи без розподільчих ліній, оскільки вона може стати чинником інтеграції або дезінтеграції, як це було у випадку конфлікту між Росією та Україною, пізніше - Грузією. На думку доповідача, для покращення ситуації в цьому питанні необхідно забезпечити прозорість структури енергетичних компаній, рівний доступ та лібералізацію ринку, що передбачається Європейською енергетичною хартією. Важливим елементом для стабільності у даній галузі, за словами М.Міхельсона, має стати ратифікація та виконання Росією положень Енергетичної хартії. При цьому гармонізація ціноутворення, диверсифікація джерел постачання мають сприяти покращенню енергетичного балансу в Європі.

Доповідач з надання висновку від Комітету з питань довкілля, сільського господарства, місцевих та регіональних справ І. Іванов у своєму виступі зупинився на таких шляхах розв’язання проблеми, як розробка відновлюваних видів енергії, запровадження енергозберігаючих технологій, використання поставок енергоносіїв з каспійського басейну тощо. Він зазначив, що позитивний результат в підсумку залежатиме від консолідованого рішення усіх зацікавлених сторін.

У ході дебатів, які викликали жвавий інтерес, виступили представники цілого ряду країн. Так, баронеса Г. Хупер (Великобританія) заявляючи, що надійність енергопостачання – корінь проблеми, висловилася за відкритий і прозорий діалог з цієї проблеми.

Б. Якобсон (Норвегія) зауважив, що при вирішені енергетичних проблем до уваги має братися й екологія. На його думку, питання розвитку поновлюваних енергоносіїв не отримало в доповіді відповідної уваги, а звідси – незбалансованість документу.

З. Немет (Угорщина) висловив думку, що події, які відбулися у 2006 році підірвали довіру до Росії як до надійного постачальника енергоносіїв. Ця країна, за його словами, не пускає на свій ринок зарубіжних інвесторів і не ратифікувала Енергетичну хартію. Парламентарій зазначив, що «Газпром» бореться за геополітичний вплив у Європі, при цьому вже зараз потрапивши у залежність від середньоазійського газу для виконання своїх зобов’язань за контрактами перед європейськими партнерами. Тиск, який Росія здійснює на Україну, Грузію та Білорусь, за словами З. Немета, є бажанням відібрати у цих країн частину їхнього суверенітету. Тому, зазначив він, лише шляхом диверсифікації енергопостачання можна домогтися, аби РФ прислухалася до своїх сусідів у цій сфері.

М. Ерші (Угорщина) заявив, що ситуація з Білоруссю відкинула сумніви щодо можливого помилкового враження про політичний тиск Росії на своїх сусідів. На його переконання, лише ринкові ціни здатні подолати політизацію енергопостачання, адже саме занижена вартість енергоресурсів раніше була в руках Росії інструментом заохочення за лояльність до себе.

Французький парламентарій А. Шнайдер підтримав свого колегу, зазначивши, що необхідність ратифікації Росією Європейської енергетичної хартії має стати наріжним каменем в питанні постачання газу та нафти.

Представник від Литви Б.Весайте привернув увагу Асамблеї до недостатнього висвітлення атомної енергетики у доповіді, яка при цьому є дуже важливою і перспективною.

Вірменський парламентарій А. Гегамян висловив думку про те, що політичний тиск насправді здійснюється європейською спільнотою на Росію, а Україна просто порушила Протокол про транзит Енергетичної хартії. Парламентарій також вказав на відсутність реакції на енергетичний тиск, здійснюваний Туреччиною і Азербайджаном на Вірменію. У такій позиції Ради Європи А. Гегамян вбачає піклування виключно про інтереси Євросоюзу.

К. Косачев (Росія) зауважив, що за рік, який минув, вже зникла напруга, в результаті якої і підготовлена дана доповідь. Звідси він зробив висновок, що сама ситуація не носила системного характеру. Насправді, за його словами, Росія перестала дотувати економіки своїх країн-сусідів. Україна, зазначив він, була першою на цьому шляху лише тому, що сама за 9 місяців до кризи виступила з пропозицією перейти виключно на ринкові відносини у енергетичній сфері. Водночас К. Косачев згадав, що російські компанії не допускаються до купівлі часток великих енергетичних компаній у Європі, хоча Росії і рекомендують надати доступ на свій ринок іноземним інвесторам. Парламентарій наголосив на неприпустимості використання енергоносіїв як інструмента політики та політики в економічних цілях.

Л. Слуцький (Росія) зазначив, що події, про які йдеться в доповіді, були результатом перерозподілу енергетичного ринку, і підтвердив намір Росії запровадити ринкові відносини в енергетичній сфері. На його думку, необхідно розрізняти ціни на сировину та транспортування, оскільки вони залежать від різних чинників.

В. Оськіна (Росія) не погодилася з зазначеною доповіддю. На її переконання, ціни на енергоносії можуть бути регіонально, а то й локально зумовленими. Вона закликала Асамблею не підміняти собою ЄС в питанні, що має лише економічну складову. Н. Нарочницька (Росія) в продовження вищезазначеного висловила жаль з приводу того, що ПАРЄ, на її думку, перетворюється в місце затвердження прийнятих у Брюсселі рішень.

У результаті обговорення Асамблея ухвалила відповідні Резолюцію та Рекомендацію з низкою поправок, що стосувалися, зокрема, монополізації Газпромом газового ринку в Росії та необхідності відкритості енергетичного сектору для забезпечення здорової конкуренції, потреби у диверсифікації постачання, використанні поновлюваних видів енергоресурсів і енергозберігаючих технологій.

У Резолюції наголошується на тому, що зміни енергетичного пейзажу є предметом занепокоєння для всіх регіонів світу та, зокрема, для більшості європейських країн. Безпека постачання енергоносіїв, є передумовою гармонійного та тривалого розвитку національних та регіональних економік. Зокрема є доцільним рішуче вилучити ризик використання постачання енергоносіїв у якості інструменту політичного тиску.

Асамблея жалкує з прикрого інциденту, що відбувся у січні 2006 року, коли постачання газу з Російської Федерації до України було значно зменшено після одностороннього рішення, загрожуючи стабільності економічної ситуації для останньої.

Асамблея підкреслює важливість існування в галузі енергетики у Європі стабільної та надійної енергетичної системи між головним енергетичним європейським експортером, Російською Федерацією, та іншими європейськими державами, які залежать від Росії через свій імпорт енергоносіїв.

У таких країнах як Грузія, Молдова та Україна і багатьох нових державах-членах Європейського Союзу, залежність від енергоносіїв складає головну проблему енергетичної безпеки. Питання диверсифікації джерел енергопостачання є невід’ємним від системи перерозподілу енергоносіїв.

З іншого боку Асамблея наполягає на необхідності більше розвивати нові джерела енергії.

У Рекомендації Парламентська асамблея рекомендує Комітету міністрів створити на пан-європейському рівні аналітичну групу, уповноважену розпочати діалог щодо енергетичної безпеки в Європі на основі солідарності та дотримання принципів ринкової економіки; організувати пан-європейську конференцію з цієї проблематики; підписати та ратифікувати тим державам, які ще цього не зробили, Угоду щодо Енергетичної хартії; закінчити роботу над Протоколом щодо транзиту Енергетичної хартії; дотримуватися принципів ринкової економіки в галузі енергетики; лібералізувати енергетичні ринки та інтегрувати їх в європейський енергетичний ринок, а також розглянути, в рамках спеціальної конференції Ради Європи, ідею Євразійської економічної спільноти з перспективою можливої участі всіх держав-членів Ради Європи.

Асамблея розглянула доповідь «Дотримання обов’язків та зобов’язань Вірменією». Співдоповідачі від Моніторингового комітету Ж. Коломб’є (Франція) та М. Ело (Фінляндія) зазначили помітні успіхи Вірменії у виконанні своїх обов’язків та зобов’язань, взятих при вступі до Ради Європи. Проте, вказали на певні проблеми, зокрема невирішеність Нагірно-Карабахського конфлікту. Співдоповідачі підкреслили необхідність якомога швидше припинити це десятирічне протистоянню без застосування сили. У свою чергу, за їхніми словами, ПАРЄ сприятиме покращенню політичного клімату в державі й продовжуватиме моніторинговий процес.

У ході дебатів представник Нідерландів Л. Платвоет зазначив успіхи Вірменії в побудові демократичного суспільства та забезпеченні свободи ЗМІ. Однак, на його думку, залишаються й проблеми, зокрема, з виконанням законів, умовами утримання ув’язнених осіб і, звичайно, із невирішенням Нагірно-Карабахського конфлікту.

С. Демірчян (Вірменія) у своєму виступі відмітив успіхи своєї країни на шляху до демократії. Це, за його словами, і доступ до Конституційного суду для всіх громадян та опозиції, і прийняття понад 50 необхідних для виконання зобов’язань перед Радою Європи законів протягом останніх двох років, і конституційна реформа. Парламентарій зазначив, що важливим іспитом для Вірменії стануть парламентські вибори 2007 року. Т. Торосян (Вірменія) підтримав свого колегу, зазначивши що вибори до парламенту за наявності політичної волі та за умов існування нового виборчого кодексу мають відбутися згідно з європейськими стандартами.

М. Алігрудіч (Сербія) ще раз звернув увагу Асамблеї на проблему Нагірно-Карабахського конфлікту, а французький парламентарій Ф. Рошблюон заявив, що Вірменія, незважаючи на деякі труднощі, досягла значних успіхів у побудові демократії, на що країнами Західної Європи було витрачено понад століття.

У результаті голосування ПАРЄ ухвалила Резолюцію, у якій зазначається, що Асамблея схвалює правові заходи, вжиті для впровадження конституційної реформи у Вірменії, здійсненої за сприяння Ради Європи. На даний момент вже створені сприятливі умови для виконання більшості зобов’язань країни, зокрема: кращий баланс влади, вибори парламентом уповноваженого з прав людини, право доступу громадян, уповноваженого з прав людини та парламентської опозиції до Конституційного суду.

Проте, Асамблея шкодує з приводу порушень, що вплинули на референдум про зміни до конституції, а також неспроможності влади вжити заходів для покарання виявлених випадків фальсифікацій. Резолюція застерігає, що для втілення нової системи роботи уряду, передбаченої переглянутою конституцією, необхідне покращення політичного клімату та діалог між правлячою коаліцією й опозицією. Більше того, запровадження певних змін, зокрема реформа системи судочинства, боротьба з корупцією, плюралізм і незалежність ЗМІ, покращення умов утримання в’язнів та поводження поліції потребує більше часу, ніж реформа самого законодавства.

Зараз Вірменія повинна надати свідчення того, наскільки далеко вона просунулася на шляху до демократії та європейської інтеграції: майбутні вибори та їх висвітлення в ЗМІ повинні відповідати європейським стандартам проведення вільних і чесних виборів.

Асамблея розглянула доповідь Комітету з політичних питань «Сучасна ситуація в Косові» (доповідач – лорд Рассел-Джонстон, Великобританія).

Лорд Рассел-Джонстон зазначив, що протягом року підготовки доповіді він спілкувався с косівськими сербами, албанцями, ромами тощо, а також з політичними лідерами і простими жителями краю. Косово займає унікальне місце в історії Сербії. Й.Тіто, створюючи Югославію, яка стала нав’язаним міжнародною спільнотою утворенням, передбачив її етнічний баланс, надавши албанській більшості статус провінції і створивши університет у Пріштіні. За словами доповідача, М. Мілошевич порушив цю непросту, проте стабільну згоду, вилучивши албанців з усіх урядових структур, закривши університет. У зв’язку з численними ранами, завданими одне одному жителями краю, доповідач переконаний, що будь-яка спроба повернути Косово до Сербії буде лише чинником ескалації насильства. Саме тому, лорд Рассел-Джонстон прийшов до висновку, що Асамблея має підтримати конвенційну незалежність Косова.

В ході дебатів із зазначеної проблеми перед депутатами виступив Спеціальний посланник Генерального секретаря ООН з питань майбутнього статусу Косова М.Ахтісаарі, який схвалив зусилля РЄ із визначення майбутнього статусу країни та забезпечення мирного життя багатоетнічного косівського суспільства, поінформував про підготовку своєї доповіді про статус країни, у якій містяться пропозиції стосовно захисту прав національних меншин та забезпечення верховенства права.

На думку М.Ахтісаарі, одним із важливих аспектів вирішення косівського питання є вироблення координаційного механізму взаємодії країни з міжнародними організаціями. При цьому, основну відповідальність за врегулювання проблеми він поклав на владу Косова, діяльність якої має знаходитися в зоні особливої уваги Ради Європи через постійний моніторинг на основі Рамкової конвенції із захисту національних меншин.

Подальші дебати продемонстрували високий інтерес Асамблеї до косівської проблематики і виявили найбільш дискусійне питання доповіді – надання Косову статусу незалежності. М.Ерші (Угорщина) заявив, що ліберальна група Асамблеї підтримує конвенційну незалежність краю, хоча деякі члени групи і виявили своє занепокоєння таким варіантом вирішення проблеми. За його словами, депутати від Грузії можуть відчути, що запропоноване рішення для Косова може бути також застосовано і для Абхазії та Південної Осетії. Крім того, зазначив М.Ерші, у депутатів від Канади, у якій є проблеми з Квебеком, теж може виникнути занепокоєння таким рішенням. Він висловив незгоду з такою позицією, хоча зазначив, що поважає таку думку.

Д.Вілшір (Великобританія), А.Купріано (Кіпр) та ін. закликали не підтримувати положення доповіді, яке стосується незалежності, і виступили за тіснішу співпрацю з ООН щодо мирного демократичного розвитку краю. Російський представник К. Косачев визначив складові вирішення цієї проблеми: захист прав людини, визначення статусу території та вплив рішення щодо косівського питання на подібні проблеми у світі. Член іспанської делегації Л.М. де Пуіг висловився на підтримку процесу набуття незалежності, який при цьому мав би ґрунтуватися на фундаментальних принципах РЄ.

За підсумками обговорення Парламентська асамблея прийняла з поправками відповідні Резолюцію та Рекомендацію.

В першому документі зазначається, що з часу прийняття Резолюції 1453 (2005) стосовно ситуації в Косові, ця провінція зазнала багато змін. Асамблея нагадує, що керівники країн та урядів ЄС обіцяли «Європейську перспективу» західно-балканським країнам під час їхньої зустрічі в Салоніках 21 червня 2003 року.

Асамблея констатує, що початок прямих переговорів між Сербією та албанськими представниками Косова позначили новий етап в пошуках вирішення питання статусу Косова, і висловлює переконання, що статус краю мав би бути найшвидше визначеним для того, щоб забезпечити стабільність в регіоні, створити необхідні умови із запровадження повністю відповідальних та представницьких інституцій в Косові, які мали б довіру всього населення, підсилити демократію, закласти підвалини економічного зростання та сприяти консолідації мирних зв’язків та добросусідства на Західних Балканах.

Асамблея стурбована тим, що узгоджене рішення стосовно питання про статус не є ймовірним, зважаючи на відповідну позицію кожної з двох сторін-учасниць переговорів, як-от: Сербія не демонструє прагнення відмовитися від вимоги щодо автономії Косова в межах Сербського суверенітету, а косівські албанці є також непохитними у своїй вимозі повної незалежності Косова. Тому Асамблея заохочує сербську владу та тимчасові адміністративні інституції автономії прийняти гнучкий та прагматичний підхід під час переговорів.

Асамблея усвідомлює, що останні місяці були надзвичайно складними для Сербії, зважаючи на смерть Слободана Мілошевича, напружені стосунки з Міжнародним карним трибуналом, призупинення переговорів з Європейським Союзом щодо перспектив укладання Угоди про стабілізацію та асоціативні стосунки, а також розпад державного союзу з Чорногорією. У цьому зв’язку відповідальним сербським політикам належить відіграти активну роль для запобігання будь-якому додатковому загостренню відчуття “жертви” серед широкого загалу.

Досягти отриманого в результаті переговорів і взаємоприйнятного рішення стосовно статусу Косова є, на думку Асамблеї, найкращою гарантією того, що результат цього процесу не буде піддаватися сумніву у майбутньому. Тим не менше, у випадку, якщо перемовини зайдуть у глухий кут і будуть тривати за межами розумного терміну, було б необхідним розглянути можливість розв’язання проблеми під тиском міжнародної спільноти.

Певна кількість умов повинна бути виконана задля стабілізації на Західних Балканах, яким би не був майбутній статус Косова. Доцільним, зокрема, було б забезпечити відповідність конституційних рамок Косова європейським нормам щодо демократії, виваженого управління, правової держави, прав людини та захисту національних меншин, існування спеціальних гарантій для національних меншин та культурного надбання.

Для Асамблеї становище сербів та національних меншин в Косові є приводом для великого занепокоєння. У цьому відношенні вона вітає ініціативу стосовно створення Громадської ради безпеки, що свідчить про постійну увагу, яку приділяють сучасні інституції Косова міжетнічним стосункам.

Асамблея запрошує дві сторони, задіяні в переговорах, продовжувати перемовини щодо майбутнього статусу Косова з метою запровадити справедливі норми для всього загалу мешканців країни, визнаючи, що моніторинг та міжнародна присутність можливо будуть необхідними протягом певного часу.

Асамблея запрошує Сербію знову відкрити дискусію серед основних інституцій, зокрема в Парламенті, для того, щоб розглянути питання статусу Косова в гнучкий та прагматичний спосіб.

У Рекомендації Асамблея закликає Комітет Міністрів забезпечити, щоб РЄ у співробітництві з іншими міжнародними гравцями, зокрема ЄС, відігравала ключову роль в Косовському питанні, вжити заходів стосовно забезпечення захисту прав людини в Косовому.

Також Парламентська асамблея закликала КМ співпрацювати з Офісом Спеціального посланника Генерального секретаря ООН, уповноваженого керувати процесом визначення майбутнього статусу Косова, посилювати інформаційну діяльність Ради Європи в Сербії.

Асамблея заслухала виступ Прем’єр-міністра Греції К.А.Караманліса, який дав схвальну оцінку ролі РЄ на європейському континенті, діяльності Європейського суду з прав людини та Комісара РЄ з прав людини. Він закликав Росію ратифікувати Протокол №14, всі держави-члени – здійснювати реформування національних судових систем. К.А.Караманліс висловився за якомога швидше підписання Меморандуму про взаєморозуміння між РЄ та ЄС і у цьому зв’язку визначив приєднання ЄС до Європейської конвенції з прав людини пріоритетним напрямом, підтримав зусилля Німеччини із вирішення конституційної кризи у ЄС. Він зупинився на важливих завданнях, які стоять перед державами-членами: боротьба з тероризмом, міжкультурний діалог, мирне врегулювання кіпрського питання у відповідності до рішень Ради безпеки ООН, визначення майбутнього статусу Косова.

Перед парламентаріями з інформацією від Комітету міністрів РЄ виступив Голова Комітету міністрів РЄ, Міністр закордонних справ Сан-Марино Ф.Столфі. Пріоритетним завданням, на якому зосереджуватиметься головування цієї країни, він назвав виконання рішень Варшавського самміту РЄ, забезпечення ратифікації Протоколу №14, підписання Меморандуму про взаєморозуміння між РЄ та ЄС, тісне співробітництво з міжнародними організаціями, зокрема ООН та ОБСЄ, міжкультурний та міжрелігійний діалог, врегулювання косівського питання та визначення статусу деяких країн Південного Кавказу. Міністр висловив переконання, що парламентські вибори у Вірменії, які відбудуться навесні ц.р., відповідатимуть фундаментальним принципам і стандартам Ради Європи, підкреслив готовність відновити діалог з Білоруссю, хоча, за його словами, сигналів про подібну готовність зі сторони білоруської влади не надходить.

Асамблея провела спільне обговорення двох доповідей: Дж. Дюпра (Швейцарія) представив документ від Комітету з питань довкілля, сільського господарства, місцевих та регіональних справ «Сільське господарство та нелегальне працевлаштування в Європі», а Д. Хендерсон (Великобританія) виступив з доповіддю «Становище нелегальних мігрантів в тимчасових агентствах працевлаштування» від Комітету з питань міграції, біженців та народонаселення.

Дж. Дюпра вказав на вразливість нелегальних мігрантів та зазначив основні проблеми з якими вони стикаються: соціальна незахищеність, необізнаність та позбавлення прав.

Голова Комітету з питань міграції, біженців та народонаселення М. Чавушоглу, виступаючи з даного питання, зазначив, що його Комітет вже висловлював своє занепокоєння Комітету міністрів Ради Європи щодо проблем нелегальної міграції. Він, зокрема, висловив готовність до проведення в Україні у 2008 році міністерської конференції з питань трудової міграції, яка буде спрямована на об’єднання зусиль посадовців з країн походження, транзиту та країн міграції в розробці кращих заходів регулювання міграції у Європі.

Д. Хендерсон підкреслив, що міграція є неоднозначним явищем для більшості країн. Люди з підозрою ставляться до нових сусідів, оскільки не розуміють переваг трудової міграції. Серед позитивних моментів міграції він відмітив підвищення мобільності робочої сили, що значною мірою є поштовхом для розвитку національних європейських економік. За його словами, мігранти їдуть за кордон заради покращення життя, що також потрібно враховувати, даючи оцінку цьому явищу. Проте експлуатація робочої сили не може залишатися непоміченою, наприклад, погане ставлення до українських і латвійських мігрантів в Ірландії й Італії чи польських – у Великобританії тощо.

Під час обговорення на підтримку доповіді виступили представники від різних політичних груп Асамблеї, які висловилися за рішуче засудження порушень прав нелегальних мігрантів, що працюють у сільськогосподарському секторі. Р. Саль (Франція) зазначив, що дивитися потрібно в корінь зла, а саме – на проблему бідності. Представник Польщі З. Рау звернув увагу Асамблеї на ті страждання, які випадають на долю мігрантів, і закликав колег відмовитися від подвійних стандартів, коли для американських чи японських студентів Європа намагається представити одну «картинку», тоді як до туніських чи марокканських нелегальних працівників спостерігається зовсім інше ставлення.

З критикою документу виступив німецький парламентарій Х. Кескін (Об’єднані європейські ліві). Він зазначив, що в доповідь не включено значну кількість питань, зокрема, те, що понад 25 млн. мігрантів у Європі досі мають статус чужинців, хоча проживають у країнах ЄС вже десятиліттями. Це, за його словами, позбавляє їх громадянських та обмежує їхні соціальні права, зокрема на освіту.

В дебатах узяв участь Голова Постійної делегації Верховної Ради України в ПАРЄ В.Шибко. Він наголосив, що проблеми зайнятості і міграції завжди були в центрі уваги Ради Європи. Кожна людина має право жити там, де вона відчуває стабільність, має кращі умови життя. Він запропонував привести у відповідність до стандартів РЄ законодавчу базу держав-членів щодо соціального захисту сільськогосподарських працівників та їхніх трудових відносин з працедавцем. На його переконання, важливо, аби всі держави-члени РЄ підписали і ратифікували Конвенцію про працівників-емігрантів, завдяки чому, вважає український парламентарій, буде можливо виконати зобов’язання щодо захисту емігрантів та їх зайнятості.

У результаті обговорення ПАРЄ ухвалила Рекомендацію з деякими поправками. У документі зазначається, що наразі для сільського господарства характерним є використання незадекларованої робочої сили, найчастіше під час сезонних робіт. Ця ситуація створює економічні переваги та порушення правил конкуренції на користь менш законослухняних підприємців, наслідком чого стає зловживання соціальними правами робітників чи їх повного позбавлення. Асамблея закликає уряди держав-членів Ради Європи створити систему рішучих та жорстких санкцій за злочини по трудовому законодавству, паралельно започаткувавши міжнародну співпрацю щодо його дотримання, щоб правові неузгодженості не спричиняли кричущого порушення прав людини. Умови працевлаштування в сфері сільського господарства повинні бути частиною законодавчої бази й однаково підходити до становища різних працівників, з постійною чи сезонною роботою, іноземців чи співвітчизників. Асамблея рекомендує запровадити колективні трудові угоди для сільського господарства, надати сільськогосподарським працівникам ширших прав, розробити мережу національних контактних центрів для покращення інформованості про міграцію, до якої можуть входити держави, які не є членами Європейського союзу, щоб скоординувати дії проти банд та мереж розповсюдження нелегальної робочої сили, укласти угоди про реадмісію нелегальних мігрантів між державами-перебування та державами-походження. Також Асамблея запрошує держави-члени, які ще цього не зробили, підписати правові інструменти, які регулюють трудові відносини в сільському господарстві та становище нелегальних мігрантів за кордоном, зокрема Європейську конвенцію про соціальний захист фермерів і Міжнародну конвенцію ООН про захист прав всіх працівників-мігрантів та членів їхніх сімей. Насамкінець, у документі наголошується на важливості проведення освітніх кампаній на загальноєвропейському рівні щодо прав сезонних працівників, особливо в сільськогосподарському секторі.

Парламентська асамблея за процедурою термінового обговорення розглянула доповідь «Загрози життю та свободі слова журналістів», підготовлену Комітетом з питань культури, науки та освіти.

Багато парламентаріїв висловили глибоку стурбованість зростанням випадків насильства проти представників медіа і засудили прояви порушення свободи висловлювання в державах-членах. Так, В.Оськіна (Росія) зазначила, що вбивство журналіста завжди викликає шок у суспільстві і не повинно залишатися безкарним. Разом з цим, треба враховувати той факт, що деякі вбивства скоюються з побутових мотивів і не мають нічого спільного з професійною діяльністю журналістів.

Т.Кокс (Нідерланди) озвучив і підтримав думку, яка була висловлена в одному з турецьких часописів: «убивство турецького журналіста – це убивство Туреччини».

Член делегації Фінляндії К.Дромберг зауважила, що ситуація зі свободою слова в Росії викликає велике занепокоєння. Особливо, за її словами, ситуація погіршилась за президентства В.В.Путіна.

Е.Себечі (Туреччина) із сумом констатував, що вбивства представників ЗМІ майже завжди залишаються нерозкритими і звернув увагу колег на те, що Росія займає третє місце у світі (після Іраку та Алжиру) за кількістю загиблих журналістів. Як зазначив депутат, свобода слова – це основа всіх інших свобод та умова існування громадянського суспільства, тому держава повинна в повній мірі забезпечувати її реалізацію.

Російський депутат Л.Слуцький запевнив Асамблею, що вбивство журналістки і правозахисника А.Політковської сколихнуло російське суспільство, викликало появу офіційних заяв представників влади. Разом з тим, він зауважив, що у доповіді жодного слова немає про відповідальність журналістів, скандал навколо «датських карикатур».

А. Рустамян (Вірменія) вказав на основні мотиви вбивства турецького журналіста вірменського походження Г.Дінка, ім’я якого згадується у доповіді, – заклики до турецької влади визнати геноцид вірменського народу за часів Османської імперії.

Е. Тевторадзе (Грузія) звернула увагу на необхідність відповідного законодавчого забезпечення свободи висловлювання і у цьому зв’язку навела як приклад закон Грузії «Про свободу слова та ЗМІ», який визнано Венеціанською комісією найліберальнішим у Європі.

Народний депутат України О.Герасим’юк не змогла взяти участь у обговоренні, через обмеженість часу, наданого для дебатів. Проте її виступ був долучений до протоколів засідання. У ньому, зокрема, відзначаються позитивні зміни у взаєминах між медіа та владою, які відбулися в Україні з часу обрання Президентом В.Ющенка. Разом з цим, вказується на причини, які стоять на заваді серйозній медійній реформі: відсутність правових механізмів унеможливлення повернення цензури, непрозорість економічної діяльності ЗМІ, підконтрольність мас-медіа бізнес-групам, що використовують перших як інструмент політичного впливу. В результаті зазначеного, журналісти залишаються незахищеними від політичного та економічного тиску, крім того, на представників ЗМІ здійснюються напади, чиниться адміністративний тиск, а розслідування гучних справ, зокрема вбивства Г. Гонгадзе, відбувається уповільнено.

Депутати розглянули низку поправок. В ході обговорення однієї з них, яка передбачала вилучення з тексту документу заклик до Державної Думи та Ради Федерації Росії провести парламентське розслідування вбивства у 2006 році А. Політковської та доповісти про результати розслідування, керівник російської делегації у ПАРЄ К.Косачев поставив під сумнів необхідність у такому розслідуванні, оскільки, на його думку, компетентні органи зроблять це на високому професійному рівні під контролем парламенту. Член української делегації О.Герасим’юк закликала колег не підтримувати поправку, навіть зважаючи на аргументи російської сторони, оскільки ухвалення поправки автоматично вилучить пункти стосовно 24-х нерозкритих вбивств російських журналістів з 1993 року, а «делікатність» у вирішенні цього питання може призвести до того, що Асамблея і надалі висловлюватиме жаль у зв’язку з нерозкритим вбивством, як це відбувається в Україні зі справою Гонгадзе. Тим не менш, зазначена поправка була ухвалена.

За результатами обговорення були прийняті відповідні Резолюція і Рекомендація.

В першому документі Парламентська асамблея висловлює глибоку стурбованість у зв’язку з численними випадками фізичних нападів та погроз життю і свободі висловлювання журналістів у Європі в 2006 році та січні 2007 року, засуджує вбивства Гранта Дінка в Туреччині й Анни Політковської в Росії та брутальні напади на Фікрета Гусейнлі, Бахадіна Хазієва та Ніята Гусейнова в Азербайджані, Йона Робу в Молдові та Ігоря Мосійчука, Сергія Яновського та Лілію Буджурову в Україні.

Асамблея віддає належне усім журналістам та мас-медіа, які, дотримуючись стандартів журналістської етики, сприяють розвитку демократії та верховенства права шляхом журналістських розслідувань політичних та соціальних проблем, які турбують громадськість. Також повинна бути подолана журналістика ненависництва, що змішує пропаганду й репортаж, наводить наклепи на людей і розпалює громадські дебати замість того, щоб їх висвітлювати.

Свобода висловлювання та інформації в мас-медіа включає в себе право висловлювати політичні думки та критикувати уряд і суспільство, викривати помилки уряду, корупцію, організовану злочинність та піддавати сумніву релігійні догми і віросповідання. Там, де журналісти бояться за своє життя і безпеку – демократія знаходиться під загрозою. Свобода висловлення є наріжним каменем демократії в Європі.

Асамблея нагадує про правові обов’язки держав-членів, відповідно до статей 2 і 10 Європейської Конвенції з прав людини, розслідувати усі випадки вбивств журналістів, акти тяжкого фізичного насильства та погрози їхньому життю.

Органи влади повинні використовувати обмежувальні заходи та збалансований підхід при застосуванні правових обмежень щодо свободи висловлювання. Адміністративні рішення, такі як видача ліцензій електронним мас-медіа чи надання медіям субсидій, повинні бути чесними і забезпечувати рівне ставлення до всіх журналістів та медіа-компаній.

Асамблея вважає, що необхідно вживати додаткових заходів для ефективного захисту життя та свободи висловлювання журналістів у Європі. Позови до Європейського суду з прав людини можуть бути подані лише, якщо порушення прав відбулося, національні правові інструменти вже були вичерпані та у разі якщо судові вироки виносяться із значним запізненням.

Асамблея закликає національні парламенти здійснювати ретельний моніторинг прогресу кримінальних розслідувань та ставити владу перед відповідальністю за неспроможність провести розслідування чи притягти до відповідальності винуватців, як наприклад російський парламент щодо вбивства Анни Політковської, скасувати закони, які накладають неспіврозмірні обмеження на свободу висловлювання та можуть бути використаними для зловживання, щоб збурювати національний екстремізм та нетерпимість.

Асамблея запрошує всі парламенти, яких це стосується, розпочати парламентські розслідування нерозкритих убивств, нападів та смертельних загроз, жертвами яких стали журналісти, для того, щоб висвітлити ці справи та розробити ефективну політику з метою кращого захисту цієї професії і права журналістів виконувати свою роботу, не зазнаючи загроз.

Асамблея засудила зникнення в 2000 році та вбивство українського журналіста Георгія Гонгадзе та вимагає від компетентних органів провести розслідування цієї справи. Вона занепокоєна відсутністю результатів розслідування та підкреслює необхідність забезпечити відповідні умови для незалежного судового рішення.

Асамблея рішуче налаштована запровадити спеціальне положення моніторингу, щоб виявляти та аналізувати випадки замаху на життя та свободу висловлювання журналістів в Європі, а також просування розслідувань правоохоронними органами та національними парламентами цих злочинів.

У Рекомендації Парламентська асамблея рекомендує, щоб Комітет міністрів однозначно засудив факти агресії проти журналістів у Європі, закликав правоохоронні органи та поліцію держав-членів швидко реагувати, коли журналістам загрожують з приводу їхньої роботи та розробити для тих, хто стає об’єктом серйозних загроз, спеціальні стратегії захисту, які не заважають їхній роботі.

Парламентарії за процедурою обговорення поточних подій розглянули питання «Загроза Європейському суду з прав людини: термінова потреба ратифікації Росією Протоколу №14». У відповідності до Правил процедури за підсумками таких дебатів жодного документу не готується і не ухвалюється.

Дискусію розпочав Д.Марті (Швейцарія), зазначивши, що Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) перебуває під загрозою, оскільки Протокол №14 стосовно удосконалення роботи Суду ще й досі не ратифіковано Російською Федерацією, а в ЄСПЛ наразі знаходиться близько 90 тис. справ, які потребують розгляду. Д.Марті назвав неприпустимим, коли Президент Росії характеризує рішення Суду як політичні через те, що вироки ЄСПЛ йому не подобаються, і зазначив, що країні, яка не визнає незалежність та незаангажованість Суду, не місце в Організації.

К.Косачев (Росія) зауважив, що Президент Росії виступає за ратифікацію документу, такої ж позиції притримується російська делегацію в ПАРЄ. За словами депутата, Протокол не набрав необхідної кількості голосів через те, що серед російських парламентаріїв є занепокоєння з приводу того, що Суд часто приймає політично заангажовані рішення, проте висловив упевненість у скорішій ратифікації документу.

В дискусії взяв участь заступник керівника української делегації С.Головатий. Він навів висловлювання з російського часопису „Новая газета” стосовно того, що голосування у російському парламенті відбувалося з дозволу Кремля і стало другим пробним каменем з боку Росії. Перший, за словами народного депутата, була нератифікація Росією Протоколу №6 щодо скасування смертної кари. С.Головатий поставив під сумнів висловлювання К.Косачева щодо підтримки Президентом РФ ухвалення зазначеного документу, оскільки останній ще й досі не зробив офіційної заяви з цього приводу, а підконтрольна парламентська більшість не підтримала ратифікацію Протоколу №14. Народний депутат, визнаючи демократичний характер голосування в Державній Думі, звернувся до Асамблеї із запитаннями, які потребують відповідної реакції Асамблеї, а саме: чи варто миритися з ситуацією, коли Президент Росії називає рішення суду „заполітизованими”, коли одна країна блокує діяльність ЄСПЛ і коли не втілюються у життя пропозиції Групи мудріших, що ґрунтуються на положеннях Протоколу №14.

Асамблея в рамках спільного обговорення заслухала три доповіді з проблеми ВІЛ\СНІДу. Перша з них – «ВІЛ\СНІД у Європі» - була представлена К. Маккаферті від імені Комітету ПАРЄ з соціальних питань, здоров’я та справ сім’ї. Від того ж Комітету М. Хенкок представив доповідь «Майбутнє для дітей з ВІЛ/СНІДом та сиріт зі СНІДом». К.Фотрьє від Комітету з питань рівних можливостей для жінок і чоловіків представила доповідь «Поширення епідемії ВІЛ/СНІДу серед жінок та дівчат у Європі».

Звертаючись до Асамблеї, Комісар Ради Європи з прав людини Т. Хаммарберг зазначив, що понад 1% населення Росії, України, Естонії та Молдови інфіковані на ВІЛ\СНІД. Ситуація не набагато краща і в деяких країнах Західної Європи. За словами Комісара, найбільш ураженими епідемією залишаються особи від 15 до 30 років. До того ж, доповів він, ВІЛ\СНІД має згубні наслідки на економічне зростання, і з часом вони посилюватимуться.

Т. Хаммарберг закликав парламентаріїв підтримати пропоновані документи, в яких, сказав він, приділяється значна увага розвитку рівноправ’я та освіти в цій сфері, а також підвищенню свідомості населення.

Оскільки боротьба з ВІЛ\СНІДом вимагає значних фінансових можливостей, то, на переконання Т. Хаммарберга, необхідно звертатися до неурядових організацій. Комісар із жалем зазначив, що інколи робота таких організацій не зустрічає відповідної підтримки, а то й натикається на відвертий спротив влади, як сталося, за його словами, в м. Одеса, куди він приїжджав у рамках свого візиту до України.

Під час спільного обговорення документів в Асамблеї парламентарії у своїх виступах наголошували на тому, що уряди держав-членів Ради Європи досі не вживають достатніх заходів для захисту від дискримінації людей, уражених ВІЛ\СНІДом. Члени ПАРЄ закликали вдатися до спеціальних заходів заради захисту дітей та молодих жінок, зокрема шляхом проведення серед них інформаційної кампанії. Також депутати вказали на те, що необхідно вдосконалювати медичні послуги для даної категорії людей, проводити дослідницьку роботу з пошуку нових видів лікування, заборонити примусові перевірки на ВІЛ\СНІД та передбачити карне переслідування навмисного зараження цією хворобою.

Так, В. Оськіна (Росія) звернула увагу на те, що в даний час вже не лише так звані «групи ризику», але все суспільство не застраховане від цієї епідемії. У зв’язку з цим голландський парламентарій Л. Платвоет закликав колег не відвертатися від ролі церкви у боротьбі з лихом. Й. Водарг (Німеччина) висловив думку про те, що епідемія СНІДу є наслідком нерівності, розриву між багатими і бідними. На потребі освітньої та інформаційної кампаній зупинилися монакський та французький представники Ж.-Ш. Гардетто і К. Грефф.

У дискусії взяла участь член української делегації О. Бондаренко. Вона привітала Асамблею зі значним внеском у боротьбу проти ВІЛ/СНІДу - епідемії, яка загрожує сьогодні світу й не оминає жодної країни. Звертаючись до учасників Асамблеї, вона навела дані про те, що в Україні 1,5% дорослого населення є ВІЛ-інфікованими - найвищий показник у Європі. Щороку, зазначила О.Бондаренко, в Україні ВІЛ/СНІД вражає 8,7 тисяч людей. Вона висловила стурбованість тим, що епідемія "помолодшала" і вийшла із середовища вразливих соціальних груп у широкі верстви населення. За словами О.Бондаренко, особливе занепокоєння викликає стрімке зростання кількості ВІЛ-інфікованих жінок і дітей. При цьому вона повідомила, що з 2001 року в Україні реалізується програма попередження передачі ВІЛ від матері до дитини. Депутат привернула увагу до проблеми дискримінації ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД на роботі, у навчальних закладах, у побуті. З огляду на це, підсумувала О.Бондаренко, цю проблему треба розглядати не лише в аспекті охорони здоров'я, а й з позиції прав людини.

М. Хенкок подякував О. Бондаренко за неупереджений опис ситуації в Україні та зазначив, що визнання загрози є першим кроком на шляху до її подолання.

У результаті обговорення Асамблея ухвалила Резолюцію та Рекомендацію, що містилися в документі «ВІЛ\СНІД у Європі», Резолюцію, що містилася в документі «Майбутнє для дітей з ВІЛ/СНІДом та сиріт зі СНІДом», а також Рекомендацію з документу «Поширення епідемії ВІЛ/СНІДу серед жінок та дівчат у Європі».

Інструменти ПАРЄ вказують на розмах епідемії ВІЛ\СНІДу на нашому континенті і загрози, які несе ця хвороба. В них пропонуються вжити конкретних політичних та практичних заходів для зменшення загрози, що включають, зокрема, попередження хвороби, інформаційні та освітні кампанії, покращення медичного обслуговування, відмову від дискримінації тощо.

Під час дебатів з доповіді Моніторингового комітету ПАРЄ «Виконання обов’язків та зобов’язань Албанією» (доповідачі – Л. Платвоет та Д. Вілшір) виступив заступник члена Постійної делегації Верховної Ради України у ПАРЄ І. Попеску. Він, зокрема, відзначив успіхи Албанії в боротьбі з організованою злочинністю та корупцією, досягненні кращої прозорості у діяльності органів державної влади, прийнятті Кодексу поведінки ЗМІ, підписанні Меморандуму між албанською владою та основними національними меншинами тощо. Разом з тим український парламентарій вказав на необхідність проведення чесних місцевих виборів згідно з вимогами Європейської хартії про місцеве самоврядування. Він також наголосив на потребі підписати та ратифікувати Європейську хартію регіональних мов або мов меншин та знайти ефективні механізми втілення в життя Рамкової конвенції про національні меншини. І.Попеску висловився за представництво меншин у парламенті Албанії та подолання нетерпимості, зокрема по відношенню до ромів і циган. Український представник від імені групи соціалістів підтримав продовження процедури моніторингу щодо Албанії.

Представники Албанії (К. Ісламі, А. Біберай, Л. Пернаска, Д. Чулі), беручи участь в обговорені, заявили про успіхи своєї країни в реформуванні судової системи, боротьбі з корупцією, прийнятті законодавства про ЗМІ, поверненні конфіскованої під час правління комуністичного режиму власності тощо. Вони також наголосили на позитивних темпах економічного зростання та покращенні відносин із сусідами. Албанія, за їхніми, словами є «острівцем стабільності» в неспокійному Балканському регіоні. Щодо проблеми Косова, всі албанські представники висловилися за мирне врегулювання цього питання у рамках дотримання волі народу. Вони також підтримали курс своєї країни на вступ до Європейського Союзу та її інтеграції в НАТО. Д. Чулі, як представниця опозиції в албанському парламенті, вказала на недоліки, пов’язані із виборчим процесом.

Інші представники Асамблеї, зокрема Й. Козма (Угорщина) та Б. Засов (Македонія), зупинилися, крім іншого, на проблемі національних меншин. За їхніми словами, Албанії необхідно ратифікувати Європейську хартію регіональних мов або мов меншин, а також провести докладний перепис населення з метою виявлення етнічної картини в країні.

Представник Литви Е. Варейкіс окремо відзначив проблему протистояння в Албанії між соціалістичною та демократичною партіями, що приводить до розколу між північною та південною частинами країни.

За результатами обговорення Асамблея ухвалила Резолюцію, в якій, зокрема, вказується, що незважаючи на здійснений Албанією прогрес, Асамблея вирішила продовжити моніторинг доки не буде досягнуто відчутних результатів у сфері виборчого законодавства, місцевого та регіонального управління, у боротьбі з корупцією, побутовим насильством, тортурами та торгівлею людьми, а також доки Албанія не здійснить прогрес в галузі судочинства, електронних ЗМІ, прав дитини, національних меншин тощо. Парламентарії належно оцінили відкриту та конструктивну політику країни щодо Косова, але висловили жаль з приводу того, що досі політичне життя Албанії значною мірою знаходиться під впливом конфронтації та обструкціонізму.

На розгляд Асамблеї була представлена доповідь Комітету з питань довкілля, сільського господарства, місцевих і регіональних справ (доповідач – Р. Губерт, Італія) „До відповідального споживання харчових продуктів”.

У дебатах взяв участь заступник члена української парламентської делегації В. Писаренко, який висловився за розумне обмеження зі сторони держави доступу споживачів до харчових продуктів належної якості, а також за якомога вигідніше використання сільськогосподарських угідь у тих країнах, де існують обмеження для виробника-інвестора. В. Писаренко зазначив, що Україна, держава з величезними сільськогосподарськими та людськими ресурсами, сьогодні є заручницею вищезазначених проблем. Український парламентарій підкреслив той факт, що організатори торгівлі стали невід’ємною частиною політики відповідального споживання, про що, за словами В. Писаренка, повинна пам’ятати держава. На його думку, потрібно забезпечити умови вільного конкурентного ринку, які передбачатимуть гармонійне поєднання інтересів виробників, продавців і споживачів, без чого можуть виникнути викривлення у реалізації політики відповідального споживання харчових продуктів.

За результатами обговорення Асамблея ухвалила відповідну Резолюцію, у якій Рада Європи заохочує процес відповідального споживання харчових продуктів шляхом активізації солідарного партнерства між виробниками та споживачами, та закликає молодих людей розвивати етику відповідального споживання харчових продуктів. Ця довгострокова мета передбачає тісну взаємодію уряду, бізнесових кіл та громадян, які допоможуть підтримати цілу нову культуру соціально відповідального харчування.

Асамблея розглянула доповідь Комітету ПАРЄ з питань культури, науки та освіти (доповідач Й. Рандеггер, Швейцарія) «Принцип запобігання та відповідального управління ризиками».

Під час дебатів, виступив, зокрема, В. Писаренко, який, серед іншого, зупинився на техногенних ризиках, що знаходяться на сьогодні на одному з перших місць серед можливих загроз у Європі. Він згадав про Чорнобильську катастрофу, яка є яскравим прикладом невдалого запобігання ризикам. В. Писаренко висловив думку про те, що Європа ще не повністю готова відповісти на всі виклики у цій галузі. Український депутат закликав своїх колег не залишатися осторонь цієї проблеми, адже Чорнобильська трагедія представляє загрозу для всієї Європи.

Відповідаючи на побажання європейських жителів щодо зменшення промислових та технологічних ризиків до мінімуму, ПАРЄ ухвалила Рекомендацію, в якій звертається до урядів держав-членів, наукової спільноти, науково-дослідних інституцій, а також промислових підприємств із закликом зменшити ризики, проте без занадто великого скорочення дослідницької та інноваційної діяльності, сприяючи таким чином відповідальному прийняттю ризиків та заохочуючи культуру запобігання.

23 січня 2007 року українська делегація провела неформальну зустріч з делегаціями парламентів Азербайджану, Грузії та Молдови, на якій було обговорено шляхи зміцнення співробітництва та координації зусиль по реалізації завдань ГУАМ в рамках діяльності ПА РЄ.

Цього дня відбулися також зустрічі заступника Голови української парламентської делегації С. Головатого з Президентом ПАРЄ Р. ван дер Лінденом та Комісаром Ради Європи з прав людини Т. Хаммарбергом.

24 січня 2007 року Голова української делегації В. Шибко взяв участь у зустрічі Президента Асамблеї Р. ван дер Ліндена з керівниками національних парламентських делегацій у ПАРЄ. Під час заходу Р. ван дер Лінден поінформував про підготовку загального обговорення на квітневій частині сесії ПАРЄ ситуації з правами людини та розвитку демократії у Європі. Він висловив прохання сприяти призначенню в парламентах національного координатора по співпраці з РЄ у здійснені заходів щодо боротьби з насильством по відношенню до жінок (цього ще не було зроблено в 25 парламентах держав-членів РЄ); обговорити з постійними представниками держав-членів у РЄ питання щодо пришвидшення підписання Меморандуму про взаєморозуміння між Радою Європи та Європейським Союзом; надати підтримку вирішенню питання щодо збільшення видатків з бюджету РЄ на діяльність Асамблеї та ЄСПЛ; враховувати під час висування національними делегаціями кандидатів на посаду віце-президентів Асамблеї принцип статевої рівності. На зустрічі були також обговорені питання підготовки проведення Конференції "Парламентський вимір спостереження за виборами: застосування спільних стандартів" (Страсбург, 15-16 лютого 2007 р.) та Форуму за майбутнє демократії (Стокгольм, 13-15 червня 2007 р.).

Українська делегація провела зустріч із доповідачами Моніторингового комітету Х.Северінсен і Р.Вольвенд на їхнє прохання.

Х. Северінсен повідомила про те, що профільний комітет в рамках роботи січневої частини сесії Асамблеї планує розглянути попередній звіт з висновками щодо України. Учасники зустрічі обговорили політичну ситуацію в Україні, зокрема, питання виборів Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Х. Северінсен поінформувала учасників зустрічі про те, що наступний візит співдоповідачів Моніторингового комітету заплановано на початок березня поточного року, протягом якого передбачено відвідати Київ і Донецьк.

Цього ж дня С. Головатий зустрівся з Генеральним секретарем Ради Європи Т. Девісом.

25 січня 2007 року Постійна делегація Верховної Ради України у ПАРЄ в рамках роботи Асамблеї провела зустріч із заступником Генерального секретаря Ради Європи пані Мод де Бьор Букіккіо, яка висловила задоволення з приводу того, що українська делегація переймається проблемами захисту прав дітей та жінок, які зазнали насильства, викорінення всіх форм цього явища, боротьби із ВІЛ/СНІД в Європі і зацікавлена у глобальному їх вирішенні.

На думку керівника Постійної делегації В.Шибка, в Україні проблематика захисту дітей та жінок від насильства та боротьба із ВІЛ/СНІДом раніше була дещо завуальованою і набула ознаки публічності останнім часом, що є підтвердженням розвитку демократії в країні.

Учасники зустрічі обмінялися думками щодо доцільності співпраці парламенту і уряду у міжнародних інституціях, котрі опікуються захистом прав дітей та жінок, що зазнають насильства. О.Бондаренко поінформувала заступника Генерального секретаря про те, що на парламентських слуханнях у Верховній Раді України наприкінці минулого року обговорювалися питання щодо боротьби із всіма формами насильства по відношенню до дітей та жінок.

Зі свого боку пані Букіккіо привітала ініціативу українських депутатів щодо утворення в Україні профільного міністерства, до сфери компетенції якого пропонуються саме ці питання.

О. Герасим’юк наголосила на визначальній ролі засобів масової інформації у популяризації боротьби зі всіма формами насильства та розповсюдженням ВІЛ/СНІД.

Торкаючись питання сучасної політико-економічної ситуації в Україні, пані Букіккіо висловила сподівання, що Конституційний суд, котрий розпочав свою роботу в Україні, позитивно впливатиме на політичний перебіг подій, пов’язаний із впровадженням конституційної реформи.

Сторони були одностайні щодо визначальної ролі законодавчої гілки влади. При цьому вони погодилися із думкою керівника Постійної делегації українського парламенту у ПАРЄ В.Шибка, що для вирішення всіх неузгоджених питань необхідна політична воля.

Постійна делегація Верховної Ради України у Парламентській асамблеї Ради Європи 26 січня 2007 р. провела зустріч з Головою Європейського суду з прав людини Жаном-Полем Коста, який висловив задоволення з приводу того, що українська парламентська делегація є першою, з якою він зустрівся в якості Голови Суду.

У свою чергу, Голова Постійної делегації Верховної Ради України у ПАРЄ В. Шибко привітав Ж.-П. Коста з призначенням на посаду, наголосивши на важливій ролі ЄСПЛ для правосуддя як у цілому в Європі, так і в Україні.

В. Шибко висловив сподівання, що кількість звернень до Європейського суду з прав людини з України, яка існує сьогодні у зв’язку із процесом становлення демократії в нашій державі, значно зменшуватиметься завдяки позитивному впливу професійної діяльності ЄСПЛ. В. Шибко висловив переконання, що судові рішення всередині країни будуть дедалі справедливішими і ґрунтуватимуться на верховенстві права.

Торкаючись питання виборів представника від України до Європейського суду з прав людини у червні 2007 року, В. Шибко запевнив Голову ЄСПЛ у тому, що Україна повністю виконає свої зобов’язання з даного питання.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

1. Робота членів делегації Верховної Ради України була плідною та ефективною як під час розгляду питань в Асамблеї, так і на засіданнях комітетів ПАРЄ.

2. Зустрічі членів делегації Верховної Ради України з заступником Генерального секретаря РЄ М.Букіккіо, доповідачами ПАРЄ Х.Северінсен та Р.Вольвенд, Головою Європейського суду з прав людини Ж-П.Коста дали можливість обмінятися думками щодо актуальних питань співробітництва України з РЄ та визначити його подальший напрямок.

3. Управлінню забезпечення міжпарламентських зв`язків апарату Верховної Ради України здійснити заходи з організації на початку березня 2007 року візиту до України доповідачів ПАРЄ Х.Северінсен та Р.Вольвенд.

4. У контексті підготовки вказаного заходу доручити Головному юридичному управлінню апарату Верховної Ради України підготувати зауваження і коментарі до Інформаційної записки доповідачів за підсумками їхнього минулого візиту до України 9-12 жовтня 2006 р.

5. Вважати за доцільне просити Міністерство юстиції прискорити здійснення внутрішньодержавної процедури висунення кандидатур від України для обрання суддею Європейського Суду з прав людини.

6. З метою подальшого організаційного забезпечення перебування української парламентської делегації у Страсбурзі вважати за необхідне продовження Постійним представництвом України при РЄ здійснення належного автотранспортного супроводу представників Верховної Ради України.

7. Постійна делегація вдячна секретаріатові делегації, Міністерству закордонних справ України, Постійному представництву України при Раді Європи за надання всебічного високопрофесійного сприяння роботі народних депутатів.

8. Вважати за доцільне надіслати цей звіт до всіх Комітетів та депутатських фракцій Верховної Ради України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства юстиції України, а також розмістити його на сайті Верховної Ради України.

Голова Постійної делегації Верховної Ради України у ПАРЄ

В.ШИБКО