ЗВІТ

про участь Постійної делегації Верховної Ради України

у Парламентській асамблеї Ради Європи

у Другій частині сесії ПАРЄ 2007 року

16-20 квітня 2007 року

16-20 квітня 2007 року відбулася Друга частина сесії 2007 року Парламентської асамблеї Ради Європи, в роботі якої взяла участь Постійна делегація Верховної Ради України у такому складі: Голова Делегації В.Я. Шибко, заступники Голови С.П. Головатий, Б.В. Колесніков та Г.М. Немиря, О.В. Білозір, Р.В. Богатирьова, О.Ф. Бондаренко, Ю.Л. Звягільський, С.П. Клюєв, П.М. Симоненко, О.В. Герасим’юк, В.В.Писаренко, І.В. Попеску, О.М. Стоян, В.М. Тихонов, М.А. Янковський. Роботу Делегації забезпечував секретаріат у складі секретаря Постійної делегації, заступника керівника Управління забезпечення міжпарламентських зв’язків апарату Верховної Ради України А.С. Корнійчука, заступника секретаря, заступника завідувача відділу та консультанта Управління забезпечення міжпарламентських зв’язків апарату Верховної Ради України Б.О. Криловецького і П.А. Матюші.

Порядок денний сесії передбачав розгляд таких питань: «Діяльність Бюро та Постійного комітету Асамблеї», «Виконання обов’язків та зобов’язань Азербайджаном», «Приєднання Республіки Чорногорія до Ради Європи», «Кодекс добропорядної поведінки для політичних партій», «Кандидати до Європейського суду з прав людини», «Стан прав людини в Європі», «Стан демократії в Європі», «Прогрес Асамблеї в моніторинговій процедурі», «Меморандум про порозуміння між Радою Європи і Європейським Союзом», «Питання справедливого розгляду кримінальних справ стосовно шпигунства, або розголошення державних таємниць», «Потреба в прийнятті Конвенції Ради Європи щодо боротьби з підробками та торгівлею підробленою продукцією» та «Якість медикаментів у Європі».

Крім того, за процедурою термінового обговорення було розглянуто питання «Функціонування демократичних інститутів в Україні», «Ситуація на Близькому Сході», «Проект Конвенції щодо захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства», а за процедурою обговорення поточних подій – «Судан і Дарфур – відповідальність Європи».

У якості гостей сесії перед Асамблеєю виступили Прем’єр-міністр України В.Ф. Янукович, Голова Парламенту Республіки Чорногорія Р. Кривокапич, Голова Комітету міністрів РЄ, Міністр закордонних справ Сан-Марино Ф. Столфі.

У рамках обговорення стану прав людини та демократії в Європі перед Асамблеєю виступили Комісар Ради Європи з прав людини Т. Хаммарберг, Голова Європейського суду з прав людини Ж.-П. Коста, Верховний комісар ООН з прав людини Л. Арбур, Генеральний секретар організації «Міжнародна амністія» І. Хан, директор організації «Х’юмен Райтс Вотч» К. Рот, Президент Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи Г. Скард, Віце-президент Венеціанської комісії У.М. Боннічі, голова Європейського комітету із запобігання тортурам М. Пальма, голова Європейського комітету проти расизму на нетерпимості Е.С. Асмуссен, голова дорадчого комітету з питань Рамкової конвенції про захист прав меншин А. Філіпс тощо.

Від української делегації під час дебатів в Асамблеї виступили В.Я. Шибко, С.П. Головатий, Г.М. Немиря, О.В. Білозір, Р.В. Богатирьова, О.Ф. Бондаренко, П.М. Симоненко, О.В. Герасим’юк, І.В. Попеску, В.М. Тихонов, М.А. Янковський.

В перший день сесії члени Постійної делегації Верховної Ради в Україні у ПАРЄ провели зустріч із співдоповідачами Моніторингового комітету Асамблеї Х.Северінсен і Р.Вольвенд на прохання доповідачів.

Х. Северінсен заявила, що ситуація в Україні складна, але це виключно внутрішня справа української держави. За її словами, співдоповідачі звернулися до українських парламентаріїв із проханням зустрітися, щоб вислухати думки і пропозиції виходу із ситуації, що склалася в Україні.

Звертаючись до українських законодавців, Х. Северінсен повідомила, що «українське питання» розглядатиметься на сесії ПАРЄ за терміновою процедурою, підкреслила, що з цієї проблематики Асамблея готує проект Резолюції, і закликала шукати не винних у ситуації, що склалася, а шляхи виходу з неї.

За словами С.П. Головатого, доповідь, з якою звернеться до Асамблеї доповідач Моніторингового комітету має бути політично нейтральною, збалансованою, об’єктивною. На його думку, в доповіді має бути відображене те, що дострокові вибори можуть відбутися лише на підставі рішення КСУ, яке повинне бути визнаним обома сторонами, та за умови внесення змін до виборчого законодавства. Він також вважає, що у документі повинен міститися заклик до КСУ прийняти рішення в якомога коротші терміни, а до депутатів від опозиції – повернутися до роботи в сесійну залу Верховної Ради України. Також С.П. Головатий закликав співдоповідачів ПАРЄ дати оцінку імперативному мандату і, нарешті, запросити всі гілки влади в Україні до вироблення змін до Конституції України задля забезпечення збалансованого розподілу повноважень в нашій державі.

О.В. Білозір також висловилася за бажану нейтральність доповіді. Проте, вона зауважила, що Указ Президента України став на сторожі інтересів народу, який є головним носієм влади. Вона погодилася з тезами про недосконалість виборчого законодавства, необхідність внесення змін до Конституції України, при цьому згадавши те, що конституційна комісія, створена Президентом України, досі не запрацювала.

П.М. Симоненко звернувся до співдоповідачок із проханням відобразити у доповіді потребу того, аби Президент України працював у рамках Конституції і законів України. На його думку, рішення КСУ може стати шляхом виходу з кризи, проте він наголосив на спробах блокування роботи Суду з боку Секретаріату Президента України. П.М. Симоненко підтвердив необхідність захисту вибору українського народу 2006 року та відмітив легітимність сформованої на базі трьох фракцій коаліції, яку визнав Президент України.

Голова української делегації В.Я. Шибко підтвердив, що країна потребує експертної оцінки Асамблеї щодо конституційності Указу Президента України, імперативного мандату тощо. Він висловив думку про те, що конфлікт лежить не в площині парламенту, а між Верховною Радою та Президентом України. На його переконання, ПАРЄ може допомогти і в оцінці функцій та ролі КСУ, що, нарешті, запрацював в Україні, зокрема завдяки підтримці Організації.

І.В. Попеску запропонував співдоповідачам діяти так само, як це було у 2000 році, коли ПАРЄ визнала неконституційним рішення Президента України щодо внесення змін до Конституції України через референдум. На думку парламентарія, всі повинні беззастережно виконати рішення КСУ, а у випадку підтвердження легітимності Указу Президента України внести відповідні зміни у процедуру проведення дострокових виборів, зокрема сформувати нові списки виборців, переглянути виборче та суміжне законодавство України, законодавчо забезпечити право національних меншин обиратися до парламенту тощо.

О.В. Герасим’юк зауважила, зокрема, що в резолюції має бути записано, що криза в Україні може бути вирішена лише шляхом чесних і прозорих дострокових виборів із залученням міжнародних спостерігачів. Вона додала, що врегулювання кризи є внутрішньою справою України, і варто утримуватися від різких публічних заяв та тиску на КСУ. На думку народного депутата України, з приводу дати проведення нових виборів можна домовлятися, а імперативний мандат, на її переконання, може стати тимчасовим інструментом регулювання молодого парламентаризму в Україні, попри його очевидну неконституційність.

Г.М. Немиря запропонував такі ключові, на його думку, рекомендації до проекту доповіді: вона має бути збалансованою і нейтральною, оскільки стосується внутрішньої справи України, в ній повинна звертатися увага на недосконалість Конституції України як на причину кризи, мають бути вказані компромісні варіанти подолання існуючих неузгодженостей, зокрема шляхом проведення дострокових парламентських виборів. Парламентарій також застеріг колег від педалювання теми розколу України.

Р.В. Богатирьова звернула увагу на неможливість проведення в призначені терміни дострокових виборів у зв’язку з багатьма об’єктивними причинами, зокрема через відмову 300 муніципалітетів брати участь у їхній підготовці та проведенні через, як вони вважають, неконституційність Указу Президента України. На її думку, слід передусім дочекатися рішення Конституційного Суду України, а в резолюцію ПАРЄ включити звернення до Суду якомога швидше здійснити розгляд даного питання. Також вона заявила, що доречним було б включити до документу звернення до опозиції, оскільки саме з нею разом потрібно приймати зміни до виборчого законодавства, рішення щодо імперативного мандату, поправки до Конституції України тощо.

Члени Постійної делегації Верховної Ради України провели також зустріч і з Генеральним секретарем Ради Європи Террі Девісом, який повідомив присутнім про своє активне залучення до дискусії навколо української політичної кризи. Зокрема, останнім часом в нього відбулися телефонні розмови з Головою Верховної Ради О.О. Морозом та Президентом України В.А. Ющенком, а також іншими представниками Уряду та Секретаріату Президента.

Голова української делегації В.Я. Шибко подякував Т. Девісу за терпіння, яке він завжди проявляє по відношенню до України. Український парламентарій відмітив, що конфлікт існує не власне в парламенті, а між Президентом і Верховною Радою України. На його думку, Президент підтримав сторону тієї політичної сили, яка довго говорила про дострокові вибори, тому постає питання про загрозу парламентаризму в Україні.

Керівник української делегації звернув увагу Генсека Ради Європи, що в Указі Президента відсутнє посилання на ст. 90 Конституції, котра регламентує його право на дострокове припинення повноважень парламенту. Він висловився за проведення дебатів в рамках засідання ПАРЄ щодо внутрішньополітичної ситуації в України, аби з’ясувати чи є легітимними дії Президента України.

Разом із тим, він зазначив, що знову проводити вибори не є раціональним і доцільним, оскільки розстановка політичних сил залишиться такою ж.

Крім того, В.Я. Шибко звернув увагу Т. Девіса на той факт, що робота Конституційного Суду, про яку часто цікавився Генсек РЄ, заблокована. Водночас, сказав він, В.А. Ющенко двічі відвідував цю установу.

Також В.Я. Шибко нагадав, що Венеціанська Комісія виступила проти концепту імперативного мандату на всіх рівнях.

Заступник Голови Делегації Г.М. Немиря відмітив стурбованість подіями в нашій державі і висловив думку про те, що дебати щодо ситуації в Україні зможуть посприяти позитивному розв’язанню сучасної кризи. При цьому, на його думку, важливо, щоб Асамблея не приймала сторону жодної політичної сили. Він також зазначив, що опозиція вважає глибинною причиною політичного становища в Україні недосконалість Конституції України, поправки до якої було прийнято в 2004 р. Звідси, за його словами, - потреба в подальшому діалозі щодо вдосконалення Основного Закону. Необхідним елементом врегулювання кризи, вважає народний депутат від опозиції, мають стати дострокові демократичні, чесні та прозорі парламентські вибори. Г.М. Немиря відмітив, що повністю поділяє занепокоєність деяких політичних сил щодо неможливості провести такі вибори 27 травня 2007 р. Це, на його думку, може стати предметом діалогу. Парламентарій висловив ті принципи, на основі яких, на його думку, повинен будуватися компромісний вихід із становища: розв’язання конфлікту має відбуватися виключно мирним шляхом в рамках демократичного процесу, одним із виявів якого є звернення до громадян, в поєднанні з доброю волею всіх сторін до співпраці з міжнародними організаціями, зокрема ПАРЄ.

У свою чергу, С.П. Головатий переконаний, що у разі проведення дострокових виборів, вони мають бути демократичними, легітимними, а звідси – законними. У цьому контексті він висловив сумнів щодо легітимності їхніх результатів у разі проведення до прийняття відповідного рішення КСУ, адже в тексті Указу Президента України немає посилання на ст.90 Конституції України, виборче законодавство недосконале в цілому, відсутня законодавчо затверджена процедура фінансування дострокових виборів протягом 60 днів, немає реального списку виборців тощо. С.П. Головатий підкреслив необхідність керування у вирішенні даного питання принципом розумності, а не формальної законності, яка ще має бути доведена.

На думку О.В. Герасим`юк, серед причин Указу Президента була розбалансованість гілок влади, відсутність конструктивного діалогу між більшістю та меншістю, низька політична культура, незгода з боку коаліції надати статус закону Універсалу національної єдності тощо. Вона переконана, що народ, як джерело влади, на даний час втратив частину повноважень, що й змусило Президента України вдатися до розпуску Парламенту.

Разом із тим, П.М. Симоненко нагадав, що ПАРЄ та ОБСЄ, а також інші міжнародні організації визнали парламентські вибори 2006 року в Україні вільними й демократичними. Крім того, він наголосив, що саме на підставі Конституції України сформовано більшість і призначено склад Кабінету Міністрів України, а ПАРЄ минулого року підтвердила повноваження нашої парламентської делегації.

Зі свого боку, О.Ф.Бондаренко назвала бажання більшості отримати 300 голосів у парламенті «шантажем президента» і «спробою узурпації влади». Тому, вважає вона, «Указ - це вимушений крок, на який пішов Президент». Вона також наголосила на неприпустимості використання риторики розколу України для вирішення політичних питань.

Р.В. Богатирьова також пригадала недосконалість Конституції України, проте, на її думку, зараз головним є питання щодо легітимності Указу Президента і яким чином Україна повинна вийти з поточної кризи. Вона зауважила, що сучасна внутрішньополітична ситуація в нашій країні може стати небезпечним прецедентом, коли парламент розпускатиметься за бажанням президента, наступні вибори якого в Україні відбудуться вже в 2009 р. До того ж Р.В. Богатирьова закликала опозицію повернутися до роботи в сесійній залі Верховної Ради України для побудови конструктивних дебатів.

Підсумовуючи діалог між парламентаріями, Т. Девіс зазначив, що Рада Європи поважатиме незалежність України і не нав’язуватиме нашій державі жодних рішень. На його думку, можна було б звернутися до Венеціанської комісії для надання висновку щодо діючої Конституції України, проте Організація не зможе допомогти Україні, якщо вибори відбудуться у травні, через брак часу. Т. Девіс також висловив переконання, що не варто змінювати Основний Закон на порозі виборів.

Він наголосив на тому, що наразі вкрай необхідно дочекатися рішення Конституційного Суду України. За його словами, якщо це затягнеться у часі, питання має бути вирішене шляхом політичних переговорів, а не на вулицях.

Наприкінці зустрічі Т. Девіс подякував українським парламентаріям за дискусію і пообіцяв надалі приділяти значну увагу українським питанням.

Також відбулася зустріч української Делегації з Президентом Асамблеї Рене Ван дер Ліндоном.

Під час зустрічі сторони обміняли думками щодо внутрішньополітичної ситуації в Україні.

Р. Ван дер Лінден заявив, що криза дуже серйозна, але має бути вирішена мирним шляхом, через діалог. Він також сказав, що не вірить у вирішення проблеми на вулиці.

Президент ПАРЄ підкреслив, що прагне вислухати всі сторони конфлікту, при цьому не беручи в ньому участі. Він вважає за необхідне досягти домовленості і переконаний, що Україні вдасться знайти конституційний шлях у вирішенні питання.

Торкаючись термінової процедури обговорення українського питання у рамках роботи сесії ПАРЄ, Р. Ван дер Лінден висловив сподівання, що Асамблея зможе реально допомогти Україні у вирішенні конфліктної ситуації, навівши успішний приклад такої допомоги в ситуації з Нагірним Карабахом. У цьому контексті він закликав політиків знайти спільне рішення виходу з кризи і, разом з тим підкреслив, що Україна зацікавлена у добрих стосунках із сусідами, оскільки Європу, за його словами, треба будувати спільно.

Щодо можливої участі Голови Верховної Ради України О.О. Мороза в обговоренні, Р. Ван дер Лінден, зокрема, сказав, що він завжди радий вітати голів парламентів в стінах Асамблеї і з задоволенням зустрінеться з ним під час перебування останнього в Страсбурзі, проте зазначив, що даний візит відбудеться не на запрошення Президента чи Бюро ПАРЄ, оскільки подібного рішення прийнято не було. Р. Ван дер Лінден при цьому підкреслив, що рішення про запрошення Прем’єр-міністра України В.Ф. Януковича було прийнято заздалегідь, а отже – перегляду не підлягає.

У свою чергу Р.В. Богатирьова подякувала Президентові ПАРЄ, погодившись, що конфлікт має вирішуватися в Україні у демократичний спосіб. За її словами, запорукою стабільності є дотримання Конституції та законів України.

Вона озвучила пропозиції коаліції, а саме: дочекатися висновків Конституційного Суду України щодо відповідності Указу Президента України Конституції, беззастережно виконати це рішення, яким би воно не було, звернутися до Конституційного Суду України, аби той ухвалив рішення протягом одного місяця.

На її переконання, проведення дострокових виборів 27 травня ц.р. не може відбутися з кількох причин: це не відповідає українському законодавству, Конституційний Суд України не розглянув дане питання, приблизно 70% населення не підтримують ідею проведення таких виборів, а 300 муніципалітетів прийняли рішення не брати в них участі.

Р.В. Богатирьова наголосила на назріванні, на її думку, небезпечного для України прецеденту, коли Президент може ветувати роботу законодавчого органу країни в цілому, якщо йому не сподобається склад або діяльність парламенту.

Зі свого боку Г.М. Немиря визнав внутрішньополітичну ситуацію в Україні «патовою» і підкреслив, що різниця поглядів політиків полягає у тому, що коаліція вбачає причиною кризи Указ Президента України, а опозиція переконана, що головний конфлікт у недосконалості конституційної реформи 2004 року. За його словами, вже тоді були закладені елементи конституційної кризи. Водночас, він погодився із висновками проміжної доповіді Моніторингового комітету ПАРЄ щодо України, а також зазначив, що КСУ має важливу місію у розв’язанні конфлікту.

Г.М. Немиря вважає, що виходити з кризи мирним шляхом, використовуючи інструментарій домовленостей щодо змін до Конституції України для уникнення подібних ситуацій в майбутньому. При цьому він наполягає, що дострокові вибори – це необхідний елемент подолання конфлікту. На його думку, дата їхнього проведення має стати предметом для переговорів сторін.

Підсумовуючи, Президент ПАРЄ запевнив, що члени Асамблеї намагатимуться допомогти розв’язанню конфлікту шляхом висловлення різних пропозицій під час дебатів. При цьому Р. Ван дер Лінден побажав українським політикам мудрості і політичної хоробрості.

Робота Асамблеї розпочалася з традиційного виступу Президента ПАРЄ Р. Ван дер Ліндена, у якому було порушено такі питання: важливість дотримання основоположних принципів Ради Європи усіма країнами-членами, необхідність подолання перешкод членству Білорусі в Організації, сприяння зникненню в Європі розподільчих ліній (зокрема, заохочення діалогу між грецькою та турецькою громадами Кіпру), активне застосування досвіду РЄ та її інститутів у дотриманні демократичних норм і стандартів, тісне співробітництво з Європейським Союзом у протистоянні новим викликам, важливе значення рішень, які приймає Асамблея, у тому числі щодо України, подальша взаємодія Сербії з Міжнародним трибуналом в Гаазі тощо.

Парламентарії заслухали та ухвалили доповідь про поточну діяльність Бюро та Постійного комітету ПАРЄ. В рамках обговорення зазначеного питання депутати торкалися такої проблематики: надання нового імпульсу кампанії проти побутового насильства у 2007 році (Ж.-Г.Бранже, Франція), залучення РЄ до вирішення подальшої долі білоруських студентів, яких було позбавлено волі за участь у політичних заходах, торгівля людьми у Європі, негативна тенденція щодо знищення або перенесення пам’ятників на честь борців з фашизмом (М.Хенкок, Великобританія), загроза правам людини на європейському континенті та допомога молодим європейським демократіям, підвищення ефективності роботи Європейського суду з прав людини, недопустимість зволікання Росії із ратифікацією Протоколу №14, поглиблення міжкультурного та міжрелігійного діалогів (М.Маргелов, Росія).

Співдоповідачі Моніторингового комітету А. Херкель (Естонія) та Т. Лойд (Великобританія) представили на розгляд Асамблеї доповідь «Виконання обов’язків та зобов’язань Азербайджаном».

Під час обговорення зазначеного питання переважна більшість депутатів відзначала певний прогрес азербайджанської влади у виконанні взятих перед Радою Європи обов’язків, проте існування політичних в’язнів, неврегульований нагорно-карабаський конфлікт, практика застосування тортур у в’язницях, наступ на свободу слова та поширення корупції викликали значне занепокоєння виступаючих.

Члени делегації Азербайджану (Г.Хаджиєва, А.Хусейнов, Г.Панаєва) під час дебатів зазначали, що влада республіки активно співпрацює з Радою Європи, зокрема Венеціанською комісією, іншими міжнародними інституціями в галузі реформування виборчого, кримінального законодавств, боротьби з корупцією тощо, апелювали до незрілості азербайджанської демократії, що спричинює чисельні проблеми, зазначені у доповіді, і у цьому зв’язку схвально оцінили процедуру моніторингу для подальшого демократичного поступу країни.

Крім того, під час обговорення лунали думки про важливе значення членства Азербайджану у РЄ для регіональної стабільності й безпеки (Е.Варейкіс, Литва), зумовленість корупції економічним ростом (Л.Платвоет, Нідерланди) тощо.

За підсумками дебатів з поправками було ухвалено відповідну Резолюцію.

В документі Асамблея запрошує владу Азербайджану розглянути можливість перегляду Конституції для покращення балансу влади й посилення ролі парламенту, надає особливої уваги наступним президентським виборам 2008 року, які повинні були б стати першим в історії країни волевиявленням, де будуть повністю дотримані міжнародні норми про вільні й справедливі вибори, та сподівається, що громадське телебачення забезпечить неупереджене висвітлення кампанії усіх кандидатів у президенти, вітає постійне співробітництво з Венеціанською комісією щодо перегляду Виборчого кодексу тощо.

Парламентська асамблея заохочує азербайджанську владу виконати рекомендації, надані Конгресом місцевих і регіональних влад Ради Європи, для того, щоб чинне законодавство та його імплементація повністю відповідали Конституції і Європейській хартії місцевого самоврядування.

Асамблея нагадує, що Кримінальний кодекс Азербайджану має бути приведений у відповідність до рекомендацій, зроблених експертами Ради Європи в грудні 2005 року.

Асамблея наполегливо запрошує органи влади Азербайджану виконати рекомендації, сформульовані Групою держав проти корупції (GRECO) і вітає той факт, що влада республіки готує Національну стратегію щодо підвищення транспарентності та боротьби з корупцією.

Вона нагадує про свою глибоку стурбованість, висловлену в Резолюції 1505 (2006) стосовно випадків насильства проти журналістів, і висловлює жаль з приводу того, що загальний клімат для незалежних медіа в Азербайджані погіршився.

Асамблея вітає той факт, що азербайджанські органи влади продемонстрували справжню політичну волю стосовно зміни закону від 1988 року про свободу зібрань, попросили допомоги Венеціанської комісії з цього питання, і закликає їх змінити цей закон відповідно до рекомендацій Комісії.

Пенітенціарні умови в Азербайджані, як зазначається у документі, залишаються тяжкими, незважаючи на постійне покращення інфраструктури. Тому Асамблея вітає амбітну програму реформування в’язниць, що здійснюється нині за допомогою Ради Європи і Європейської комісії.

Асамблея посилається на свою Резолюцію 1416 (2005), в якій вона констатувала, що значна частина азербайджанської території залишається окупованою вірменськими силами, і висловлює жаль, що незважаючи на продовження діалогу на високому рівні між Азербайджаном і Вірменією, цей конфлікт все ще не знайшов вирішення. Вона закликає сторони подвоїти зусилля, щоб установити мир і гармонію між громадами в регіоні Нагірного Карабаху Республіки Азербайджан.

Парламентська асамблея вирішує продовжити виконання моніторингу за дотриманням обов’язків і зобов’язань.

Ж.-Ш. Гардетто (Монако) представив доповідь Комітету з політичних питань «Приєднання Республіки Чорногорія до Ради Європи». Доповідач зазначив, що список зобов’язань Чорногорії був узгоджений між Асамблеєю та владою країни, до якого входить прийняття конституції, судова реформа, захист прав людини, зокрема національних меншин тощо. За його словами, Чорногорія – активний і відповідальний партнер, і це є чинником стабільності на Балканах. Звідси, на його думку, постає необхідність приєднання країни до Ради Європи ще до червневої частини сесії Асамблеї.

Доповідач для висновку Е. Юргенс (Нідерланди) виступив від Комітету ПАРЄ з юридичних питань і прав людини. Він підтвердив волю Чорногорії щодо дотримання прав людини, відмітивши водночас той факт, що конституція країни досі не прийнята.

С.П. Головатий представив висновок з даного питання від Моніторингового комітету ПАРЄ. Він, зокрема, зазначив, що незважаючи на помітні успіхи Чорногорії, країні все ще необхідно збільшувати фінансування адміністративного функціонування парламенту та зменшувати фінансову залежність ЗМІ. На думку парламентарія, потрібно ще здійснити деякі реформи щодо місцевого самоврядування.

Під час дебатів в підтримку приєднання Чорногорії до Ради Європи виступило багато парламентаріїв. Й. Чекуоліс (Литва), зокрема, відмітив надійність цієї країни та високу політичну культуру й толерантність її громадян. Він зупинився також на необхідності спільної роботи всіх політичних сил Чорногорії для створення нової конституції, а також формування дієвих більшості і меншості в парламенті.

К. Косачев (Росія) від імені Групи європейських демократів висловив цілковиту підтримку документу. Він зазначив, що реформи в Чорногорії мають реалізовуватися паралельно з процесом її приєднання до Організації, а також додав, що приклад Чорногорії може стати зразковим для тих територій, які розглядають можливість отримання власної незалежності.

Представник Норвегії Б. Якобсен привітав Чорногорію з її майбутнім вступом до Ради Європи, закликавши до побудови співпраці між коаліцією та опозицією.

К. Ісламі (Албанія) відмітив ключову роль Чорногорії для стабільності регіону, позитивно відгукнувся про дотримання прав меншин в країні, а також закликав владу продовжувати здійснення реформ, зокрема судової, скасувати смертну кару тощо.

Загалом, всі парламентарії, зокрема й Д. Проропович (Сербія), позитивно оцінили вступ Чорногорії до Ради Європи та підтримали референдум про надання країні незалежності як вияв волі народу.

У результаті обговорення Асамблея ухвалила Висновок, в якому, зокрема, йдеться про те, що ПАРЄ запрошує Республіку Чорногорія стати 47-ю державою-членом Ради Європи. При цьому в тексті ухваленого документу йдеться про умови, котрі країна має виконати. Серед іншого, це – підписання та ратифікація низки європейських конвенцій, і особливо письмове підтвердження того, що з 6 червня 2006 року Чорногорія вважає себе відповідальною за дотримання Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та її протоколів; швидке завершення конституційної реформи та прийняття нової конституції впродовж одного року, продовження законодавчих та інституційних реформ, особливо у сфері прав людини та прав меншин.

Також у Висновку, зокрема, передбачено умови перегляду виборчого законодавства у частині системи розподілу місць в списках політичних партій.

Разом із тим, у документі наголошується на необхідності активізації у країні реформи щодо ЗМІ для забезпечення їхньої незалежності.

Також перед представниками ПАРЄ з короткою промовою виступив Голова Парламенту Чорногорії Р. Кривокапіч, який підтвердив волю своєї країни до міжнаціонального та міжкультурного діалогу задля стабільності Балканського регіону. Він повідомив про успіхи Чорногорії в розробці нової конституції, здійсненні судової реформи тощо. Р. Кривокапіч наголосив на тому, що нова європейська держава повністю виконає всі обов’язки і зобов’язання перед Радою Європи. Спікер Чорногорії, крім усього, висловив вдячність Венеціанській комісії за її значну допомогу в юридичній царині.

Перед Асамблеєю виступив Прем’єр-міністр України В.Ф. Янукович, який високо оцінив роль інститутів Ради Європи для утвердження еталонів демократії, прав людини та верховенства права в Європі.

Український політик зауважив, що події в нашій країні знову перебувають в центрі міжнародної уваги, тому свій виступ він побудував на базі «чіткості і чесності». Прем’єр-міністр відзначив, що протягом тривалого часу в діях української влади не було системності, всі гілки влади існували самі по собі, рішення приймалися ситуативною більшістю.

Основна вада системи влади полягала, за його словами, у відсутності персоніфікованої відповідальності за її дії. Звідси – необхідність переходу до прийнятної європейської моделі парламентсько - президентської республіки, коли вибори відбуваються на партійній основі, а парламентська коаліція несе відповідальність за ситуацію в державі. При цьому, відмітив Прем’єр, Президент України залишається потужною політичною фігурою і володіє широкими повноваженнями. Тому, на думку В.Ф. Януковича, розмови про позбавлення Президента України повноважень не відповідають дійсності.

Керівник виконавчої гілки влади підтвердив незворотність політичної реформи в Україні. Він звернув увагу Асамблеї, що протягом двох років, коли при владі знаходилася пропрезидентська коаліція, вона не виконувала своїх зобов’язань, які, зокрема, викладені в Рекомендації ПАРЄ 1466 (2005), щодо необхідності прийняти закони про Президента України, Кабінет Міністрів України, судоустрій, парламентські тимчасові та слідчі комісії, Регламент Верховної Ради України тощо. Відтак, стверджує Прем’єр-міністр, витоки кризи були закладені ще в 2004 році. За його словами, дії уряду цілковито спрямовані на виконання документів Асамблеї, а сучасне блокування діяльності парламенту ініційоване тими, хто прагне «маленької переможної війни».

В.Ф. Янукович заявив, що бачення стратегічного курсу розвитку України у нього та Президента України в принципі однакове, існують лише деякі тактичні розбіжності. До того ж, він рішуче відкинув будь-які звинувачення в узурпації влади і підтвердив готовність парламентської більшості йти на компроміси з опозицією, що було продемонстровано й тоді, коли третину міністерських портфелів отримали представники пропрезидентської політичної сили. Прем’єр-міністр зазначив, що, попри це, опозиція без належних на те підстав висувала ультиматуми, образи тощо. Тепер опозиція, за його словами, залишила сесійну залу, вимагаючи розпуску парламенту, тоді як частина конструктивно настроєних депутатів вирішили працювати заради стабільності в Україні разом з коаліцією.

В.Ф. Янукович висловив переконання, що в Президента України не було жодних підстав для дострокового припинення повноважень Верховної Ради України у зв’язку з тими чи іншими політичними вподобаннями. Прикрим, на його думку, є і те, що Указ Президента України з’явився на фоні економічного зростання, забезпечення соціальних гарантій, реальної свободи ЗМІ, дієвої системи стримувань та противаг, оскільки такий стан справ не подобається деяким радикально настроєним представникам опозиції.

На сьогодні, впевнений Прем’єр-міністр України, неможливо провести дострокові вибори у 60-дений термін без внесення відповідних змін до виборчого та суміжного законодавства.

Він заявив, що коаліція готова продовжувати переговори, виключаючи силовий варіант розвитку подій, лише в рамках закону і на основі рішення Конституційного Суду України. В.Ф. Янукович впевнений, що в разі проведення нових виборів його політична сила знову отримає переконливу перевагу, проте, за його словами, він не хотів би втрачати час, адже настроєний на продовження структурних реформ в Україні для подальшого розвитку демократичних процесів згідно з принципами Ради Європи.

При цьому він заявив, що наслідки кризи неодмінно позначаться на громадянському спокої та економічному зростанні України. У такому разі можуть програти всі.

Серед обнадійливих ознак Прем’єр-міністр України назвав спільне бачення сторонами конфлікту зовнішнього курсу, зокрема напряму на приєднання до СОТ. Він також підтвердив бажання парламентсько-урядової коаліції продовжити процес виконання всіх зобов’язань, які зараз стоять перед Україною, відмітивши такі здобутки, як прийняття законів про Кабінет Міністрів України та парламентські слідчі комісії, започаткування громадського мовлення, роздержавлення ЗМІ, підготовка нової редакції Карно-процесуального кодексу України та інших необхідних інструментів, які регулюватимуть роботу правоохоронних органів тощо.

Важливим елементом функціонування держави В.Ф. Янукович назвав пакет антикорупційного законодавства, який скоро буде надіслано до Верховної Ради України. Він також відмітив необхідність співпраці всіх гілок влади між собою та опозицією.

Насамкінець Прем’єр-міністр України подякував Асамблеї за неоціненну допомогу, яку вона надає нашій державі на шляху розбудови демократії, прав людини та верховенства права, підтвердивши, що й надалі діятиме виключно в рамках Конституції та законів України.

Відповідаючи на запитання парламентаріїв, В.Ф. Янукович неодноразово підтвердив своє прагнення до продовження діалогу задля досягнення компромісу, зокрема він зазначив, що коаліція готова поступитися вимогам Президента України щодо приведення формату коаліції до початкового складу з трьох фракцій. При цьому він заявив про готовність своєї політичної сили виконати будь-яке рішення Конституційного Суду України, висловивши сподівання, що воно з’явиться вже найближчим часом.

Прем’єр-міністр України також сказав, що сповідуватиме принципи Ради Європи у вирішенні політичного конфлікту, який, втім, вимагає правової оцінки з боку КСУ.

На запитання французького парламентарія Ж. Дюр’є щодо придністровського питання, В.Ф. Янукович підтримав ініціативи ПАРЄ та ОБСЄ в цій сфері і висловив переконання, що формат «п’ять плюс два» є оптимальним для продовження моніторингу, який не можна припиняти за жодних обставин.

Український високопосадовець прокоментував і запитання Й. Ліндблада (Швеція) щодо телефонної розмови між однією з суддів КСУ С. Станік і Першим заступником Міністра Кабінету Міністрів О. Лукаш, під час якої вони нібито обговорювали можливі корупційні діяння. Він, зокрема, зазначив, що його уряд рішуче бореться з усіма проявами корупції, проте питання про наявність складу злочину у відповідних діях можуть встановити лише правоохоронні органи, при цьому Уряд зацікавлений, щоб всі подібні випадки доходили до суду, де ці справи й мають остаточно вирішуватися. В.Ф. Янукович додав, що вважає дану справу проявом політичного тиску на суддю КСУ, і це, на його думку, свідчить про необхідність виправлення й правоохоронної системи.

На запитання члена української делегації О.В. Білозір з приводу непідкорення Уряду Указу Президента України, в той час як В.А. Ющенко дотримується положень закону про Кабмін, поки КСУ не виніс протилежного рішення, В.Ф. Янукович наголосив, що зазначений закон був прийнятий згідно з усіма конституційними вимогами з подоланням вето Президента України, а конституційність підзаконного акту останнього поставлена під сумнів частиною депутатського корпусу Верховної Ради України. За словами Прем’єр-міністра, якщо КСУ визнає конституційність Указу Президента України – коаліція виконає таке рішення, а якщо ні – Президентові доведеться нести весь тягар юридичної та політичної відповідальності.

Крім того, відповідаючи на запитання Г. Бокерія (Грузія), В.Ф. Янукович критично оцінив прийняту Верховною Радою України постанову про відновлення повноважень попереднього складу ЦВК. Він назвав це рішення продиктованим емоціями, яке ілюструє негативний приклад загострення конфлікту.

Також Прем’єр-міністр України відреагував на запитання Е. Тевдорадзе (Грузія) щодо рукоприкладства народного депутата України від фракції Партії Регіонів по відношенню до журналіста, назвав такі вчинки неприпустимими, додавши, що доля народного обранця буде вирішуватися на найближчому з’їзді партії.

Щодо закриття телепрограми «Толока» В.Ф. Янукович пояснив, що дане питання не лежить в рамках компетенції уряду, а керівництво телеканалу самостійно прийняло відповідне колегіальне рішення на основі свого статуту.

Асамблея заслухала доповідь Ф. Столфі, Міністра закордонних справ Сан-Марино, головуючого у Комітеті міністрів РЄ. Посадовець назвав пріоритетом діяльності КМ виконання рішень, ухвалених на Третьому самміті у Варшаві. У цьому світлі він поінформував про проведення 22-23 березня ц.р. у Сан-Марино Форуму з питань майбутнього розвитку Європейської конвенції з прав людини, який став майданчиком для обміну думками не лише представників відповідних органів РЄ, а і громадянського суспільства. Серед рішень, прийнятих під час роботи Форуму, було названо: сприяння ратифікації Протоколу №14 ЄКПЛ, продовження діалогу між РЄ та ЄС у відповідності до основних положень Меморандуму про взаєморозуміння та з огляду на висновок ПАРЄ щодо документу.

Міністр підкреслив важливість збереження значної ролі Ради Європи у забезпеченні прав людини і у цьому зв’язку звернув увагу на взаємини між РЄ та Агентством ЄС з фундаментальних прав. Окрім ЄС, на думку виступаючого, слід продовжувати активно співпрацювати з іншими міжнародними організаціями, зокрема з ООН та ОБСЄ.

Ф. Столфі наголосив, що важливим напрямом головування Сан-Марино є розбудова міжкультурного діалогу, і з приємністю відзначив підготовку Білої книги – документу, який дасть нове стратегічне бачення розбудови міжкультурного діалогу в країнах-членах.

Торкаючись питань політичного характеру, Міністр коротко зупинився на політичній ситуації в Україні, назвавши конфлікт між політичними силами держави джерелом занепокоєння КМ. Разом з цим, він висловив упевненість у політичній зрілості українського народу та відповідальності лідерів країни щодо пошуку мирного подолання кризи у відповідності до демократичних стандартів та принципу верховенства закону.

Він підтвердив готовність Комітету міністрів розглянути прохання щодо сприяння українській владі у врегулюванні ситуації. Крім того, Міністр, відповідаючи на питання членів Асамблеї, підкреслив, що КМ уважно слідкує за перебігом політичних подій в Україні, єдиним шляхом вирішення конфлікту вважає політичний діалог і готовий надати експертну допомогу, зокрема в сфері конституційного реформування, виборчого законодавства, функціонування ЦВК та медіа.

Парламентарії розглянули проект Резолюції на тему «Кодекс добросовісної поведінки політичних партій», підготовлений від Комітету з політичних питань Л. ван ден Бранде (Бельгія).

Під час дебатів член британської делегації Дж. Клаппісон погодився з положенням доповіді щодо транспарентності фінансування політичних партій, проте, на його думку, автор вийшов поза межі визначеної теми, даючи поради партіям щодо організації їхньої діяльності. За його словами, документ значною мірою підриває сили політичних партій та обмежує діяльність опозиції.

Критику доповіді продовжила Л. Канеллі (Греція), яка, крім іншого, залишила за народом право оцінювати ефективність тієї чи іншої партії шляхом голосування.

М. Хенкок (Великобританія) вказав на суттєвий недолік документу – зайву увага тому, як партії мають себе поводити, замість того, щоб визначити, як привернути до себе симпатії виборців.

Проте, більшість депутатів (М. Кліветі, Румунія, Е. Пападімітроу, Греція, А.Пападополус, Кіпр, Х.Б. Мота Амарал, Португалія та ін.) схилялись до думки, що прийняття документу позитивно позначиться на подальшому розвитку політичних партій, зміцненні демократії, залученні до політичного життя молоді, жінок та мігрантів, фінансовій підзвітності партій перед державою та суспільством.

За підсумками обговорення з чисельними поправками була ухвалена відповідна Резолюція.

У документі Асамблея визнає, що політичні партії є важливою рисою сучасних демократій, ключовим елементом виборчих змагань і важливим з’єднуючим механізмом між людиною і державою. Їхня законність та рівень довіри до них надзвичайно важливі для належного перебігу демократичного процесу в цілому. З іншого боку, порушення нормального функціонування партій може негативно вплинути на всю демократичну систему.

Асамблея висловлює жаль з приводу того, що багато політичних партій та політичних діячів піддаються критиці з боку населення. В багатьох державах-членах Ради Європи, деякі партії стикаються з кризою законності, бо їх вважають корумпованими, недемократичними у своїх внутрішніх процедурах й такими, що служать інтересам маленьких груп та окремих людей, а не громадськості в цілому. Це зниження довіри до політичних партій викликає зневіру в демократичну систему і, відповідно, байдужість до політичних інституцій та відсутності інтересу до політичного процесу.

Асамблея переконана, що політичні партії мали б визнати своїм обов’язком покращення політичної системи. Вони повинні вжити заходів з відновлення зв'язку з окремими громадянами та зосередженні на їхніх прагненнях та турботах, покращення звітності перед виборцями, посилення ролі індивідуально вибраних представників, утримання від неправдивих обіцянок виборцям тощо.

Асамблея вважає, що розробка кодексу добропорядної поведінки політичних партій, який визначить найважливіші елементи поведінки політичних партій, є необхідною і актуальною.

Кодекс повинен базуватися на досвіді політичних партій держав-членів, складатися з існуючої добропорядної поведінки, пропагувати концепції та стратегії, які збільшують і посилюють роль, статус та вагомість політичних партій в демократичній системі.

Розробка такого кодексу посилить внутрішню демократію партій і збільшить довіру до них в очах громадян, чим вплине на їхню активність у політичному житті.

Асамблея вважає, що добропорядна поведінка повинна також пропагувати такі демократичні принципи, як рівність, діалог, співпрацю, прозорість і боротьбу проти корупції. Вона занепокоєна тим фактом, що люди в обмін на фінансову підтримку можуть отримувати сприятливі дії та рішення з боку політичних партій.

Асамблея запрошує Венеціанську комісію розробити кодекс добропорядної поведінки політичних партій, беручи до уваги всі вищенаведені пункти. У той же час, Асамблея закликає політичні партії держав-членів РЄ спиратися у своїх діях на рекомендаційні норми, визначені вище.

Перед парламентаріями виступила М.-Л. Бемельманс-Відек (Нідерланди) від Комітету з юридичних питань та прав людини на тему «Кандидати для Європейського суду з прав людини».

У доповіді Асамблеї було запропоновано не розглядати списки кандидатів, до яких не включено щонайменше одного кандидата кожної статі, крім випадків, коли кандидати належать до статі, що є недопредставленою в Суді, або, за виняткових обставин, якщо такі кандидатури розглянуті Спеціальним підкомітетом з виборів суддів до Європейського суду з прав людини і Комітетом з юридичних питань та прав людини. М. Бота (Португалія) в якості доповідача з надання висновку від Комітету з питань рівних можливостей для жінок і чоловіків висловив застереження щодо прийняття резолюції, назвавши документ кроком назад у захисті гендерної рівності та досягнень Асамблеї на догоду бажанню однієї країни – Мальти. З ним погодилися М. Кліветі (Румунія), Л. Платвоет (Нідерланди), А. Пападопоулос (Кіпр), Б. Кассані (Андорра), Р.-Г. Вермо-Мангольд (Швейцарія), а також інші парламентарії, які зазначили, що випадок Мальти може створити прецедент у майбутньому. Водночас Х. Пургурідес (Греція) та Е. Юргенс (Нідерланди) визнали, що пропозиції, викладені в проекті резолюції надають певної гнучкості жорстким положенням документу, оскільки, на їхню думку, в даному випадку доцільно зробити виняток з існуючої практики заради досягнення кваліфікованого і дієздатного складу ЄСПЛ.

За підсумками обговорення Резолюцію із зазначеного питання було відхилено.

Асамблея заслухала доповідь Х. Пургурідеса «Стан прав людини у Європі» від Комітету з юридичних питань та прав людини. Доповідач вказав на складність підготовки документу у зв’язку з широким колом дотичних проблем, які залишаються невирішеними у Європі, а саме: торгівля людьми, прояви ксенофобії, побутове насильство, бідність, переслідування правозахисників, незаконні арешти, застосування тортур тощо. Він висловив сподівання, що дискусія із зазначеного питання активізує зусилля країн-членів із забезпечення прав людини та зміцнити їхню відданість основоположним цінностям Ради Європи.

М. Глесенер (Люксембург) та Е. ван Тін (Нідерланди) представили позиції щодо обговорюваної тематики від Комітету з соціальних питань, охорони здоров’я та справ сім’ї та Комітету з питань міграції, біженців та народонаселення відповідно. Парламентарії окреслили ті виклики, з якими зіткнулась Європа, зокрема демографічні зміни, глобалізація та трансформація соціальної моделі, порушення прав біженців і переміщених осіб через експлуатацію та зловживання.

В рамках дебатів слово було надане Верховному комісару ООН з прав людини Л. Арбур, яка із жалем зазначила, що для деяких країн дотримання прав людини є перешкодою для діяльності, в тому числі у боротьбі з тероризмом. На думку представника ООН, Рада Європи повинна максимально використовувати свої інструменти для захисту прав людини, законодавчо закріпити їхнє дотримання на національному рівні, зокрема через приєднання до тих конвенцій, які безпосередньо регулюють зазначену сферу.

Перед депутатами виступив Комісар РЄ з прав людини Т. Хаммарберг, який також висловив занепокоєння з приводу того, що боротьба з тероризмом перетворюється на ширму, за якою приховується зловживання в обговорюваній сфері, відзначив, що права людини щодо мігрантів систематично порушуються у Європі, незважаючи на те, що вони мають універсальний характер і стосуються як громадян, так і не громадян країни, зупинився на невирішеності питання ксенофобії, зокрема по відношенню до ромів, поширенні побутового насильства в країнах-членах, закликав національні парламенти здійснювати моніторинг за дотриманням прав людини у своїх країнах.

Також члени Асамблеї заслухали Голову Європейського суду з прав людини Ж.-П. Коста, який зазначив, що чотири країни (Росія, Україна, Туреччина і Румунія) подають половину від загальної кількості позовів до Суду, і окреслив тематику таких звернень: застосування тортур, прояви расизму, порушення свободи зібрань та висловлювання, дискримінація певних груп населення (гомосексуалістів, інвалідів тощо). Тенденція до збільшення скарг гостро поставила питання про ратифікацію Протоколу №14, і тому посадовець закликав Росію негайно приєднатися до згаданого документу.

Р.-Г. Вермот-Манголд (Швейцарія) звернула увагу на те, що незважаючи на численні конвенції та органи РЄ, питання дотримання прав людини в усіх без винятку країнах-членах є достатньо актуальним, зокрема щодо національних меншин, умов утримання ув’язнених, торгівлі жінками, протистояння тероризму, дискримінації за статевою ознакою тощо.

Член нідерландської делегації М.-Л. Бемельман-Відек закликала уряди проявити нетерпимість до порушень прав людини та бути більш самокритичними щодо цього питання, а національні парламенти – активніше проводити відповідну роботу у законодавчій сфері.

М. Ерші (Угорщина) піддав критиці діяльність Асамблеї у сфері прав людини, зазначивши при цьому, що сила впливу Організації зменшується.

Представник Великобританії Дж. Грінвей назвав застосування тортур, експлуатацію мігрантів та випадки незаконного ув’язнення значними проблемами, а відсутність ознак прав людини в Білорусі – неприпустимим явищем.

Генеральний секретар організації «Міжнародна амністія» І. Хан знову порушила питання використання боротьби з тероризмом як привід для порушення прав людини, закликала розслідувати всі випадки передачі незаконних ув’язнених та діяльність спецслужб, підкреслила основоположне значення політичної волі країн-членів у захисті прав людини, запропонувала застосовувати всі можливості РЄ у тісній співпраці з ООН та ОБСЄ.

Своїми думками із зазначеної проблематики з членами Асамблеї поділився виконавчий директор організації «Х’юмен Райтс Вотч» К. Рот, який піддав суворій критиці бездіяльність Росії щодо забезпечення прав людини у Чечні, позбавлення міжнародних організацій урядом РФ можливості здійснювати відповідний моніторинг, закликавши РЄ вплинути на російську владу.

За результатами дебатів Асамблея прийняла з поправками відповідну Рекомендацію.

Документом Парламентська асамблея не тільки визнає головні досягнення Організації в сферах прав людини, верховенства права і демократії, але й висуває на передній план нові завдання та виклики, на які наражається Європа у ХХІ столітті.

Асамблея вражена прогалинами між стандартами, викладеними на папері, і фактичною ситуацією, що склалася в Європі. Порушення прав людини ще мають місце, включаючи найсерйозніші (примусові зникнення, секретні затримання, тортури і нелюдське поводження). Верховенство права ще не дотримується у повній мірі, а безкарність стосовно порушників прав людини триває. Крім того, боротьба з тероризмом часто є приводом, щоб підірвати або применшити контекст основних прав, ксенофобія і нетерпимість зростають, а деякі групи уразливих осіб потребують кращого захисту.

На думку Асамблеї, настав час, щоб покінчити з лицемірством і перетворити слова на справи. Найефективнішим методом запобігання порушень прав людини є ухвалення підходу нульової толерантності. Парламентська асамблея доручає Комітету міністрів Ради Європи вжити конкретних заходів, зокрема, шляхом надання пріоритету стосовно відповіді на найсерйозніші порушення прав людини, підготовки низки директив щодо викорінення безкарності, моніторингу законодавства держав-членів щодо боротьби з тероризмом та його застосування, посилення боротьби з дискримінацією і створення Європейської міграційної обсерваторії (спостережної організації).

Перед депутатами виступив А. Гросс (Швейцарія) від Комітету з політичних питань на тему «Стан демократії в Європі».

Під час дебатів щодо зазначеного питання Генеральний секретар РЄ Т. Девіс з жалем констатував, що країни-члени не змогли на юридичному рівні забезпечити контроль над діяльністю спецслужб та вирішити велику кількість проблем у галузі прав людини. У цьому зв’язку він закликав консолідувати свої зусилля для подолання спільних проблем.

З даного питання виступив також народний депутат України П.М. Симоненко, який відмітив зростаючі загрози, що постали сьогодні перед демократією, наголосив, що серед них можна назвати бідність, яка нівелює право людини на житло, медичне і соціальне забезпечення та ін. За його словами, грубі порушення Президентом України Конституції країни призводять до нехтування права народу на вільний вибір.

Торкаючись трудової міграції, П.М. Симоненко заявив, що важливим негативним аспектом у цьому питанні залишається безкарність нелегальних роботодавців за кордоном, що зумовлює необхідність введення більш жорстких норм і правил щодо них, а не лише стосовно самих нелегальних мігрантів.

К. Косачев (Росія) засудив перенесення пам’ятника радянським воїнам в Естонії, назвавши це «соромом для сучасної демократії».

Представник від Польщі М. Ліпінські закликав держави-члени розвивати культурне різноманіття та багатомовність в Європі, відмітивши при цьому існування певних проблем з двомовним навчанням на німецьких територіях, населених польськими вихідцями.

Й. Пророкович (Сербія) застеріг Асамблею від використання подвійних стандартів по відношенню до різних держав-членів Ради Європи. Він висловив думку, що за наявності ядерної зброї у С. Мілошевича НАТО ніколи б не наважилося бомбардувати Сербію. Тому, за словами парламентарія, Президент Іраку М. Ахмадінеджад вдався до накопичення ядерних запасів саме для захисту своєї країни. Глибинною причиною цього є ненадійність демократичних систем.

Перед Асамблеєю виступили також Г. Скард, Президент Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи, та У. М. Боннічі, віце-президент Венеціанської комісії, які поділилися з присутніми своїми міркуваннями про шляхи посилення прав людини та демократії у європейських суспільствах.

За підсумками дебатів була прийнята відповідна Резолюція, у якій Асамблея висловлює задоволення стосовно незаперечних досягнень і прогресу у впровадженні демократичних стандартів на європейському континенті за останні роки, проте висловлює свою стурбованість стосовно негативних тенденцій у цій сфері, що спостерігаються у всіх державах-членах Ради Європи.

Погане функціонування деяких політичних інституцій, недостатній представницький характер багатьох парламентів, занепокоєність щодо впровадження основних принципів демократії, таких як розподіл гілок влади, політичні свободи, прозорість і підзвітність – все це проявляється у відчутті незадоволеності громадян.

У документі пропонується сформувати конкретні критерії для оцінки стану демократії в державах-членах Ради Європи та вжити конкретних заходів з метою поліпшення ситуації, зокрема заснувати спеціальний механізму для моніторингу свободи висловлювання і свободи ЗМІ в усіх державах-членах.

Доповідач від Моніторингового комітету Е. Лінтнер (Німеччина) представив документ «Прогрес Асамблеї в моніторинговій процедурі». Парламентарій зазначив, що Парламентська асамблея вирішала запровадити систему ротаційного моніторингу навіть в таких старих демократіях, як Великобританія та Франція. Важливим інструментом у покращенні юридичних практик держав-членів РЄ, переконаний Е. Лінтнер, залишається Венеціанська комісія. Він перелічив також ті основні вимоги, які ставитимуться до держав-членів у процесі моніторингу, зокрема скасування смертної кари і політичних ув’язнень, можливість отримувати неупереджену інформацію з різноманітних ЗМІ тощо.

Своє бачення з даного питання представили Ж.-М. Белоргей, основний доповідач та колишній президент Європейського комітету з соціальних прав, а також М. Пальма, президент Європейського комітету із запобігання тортурам (КЗТ). Останній, зокрема, навів приклади порушень людських прав в’язнів і розповів про інші існуючі виклики в цій галузі, відмітивши факти невиконання державами-членами рекомендацій КЗП. Він зупинився на фактах порушень прав людини в Чеченській Республіці, розповів про місії Комітету в Косові й Придністров’ї та про необхідність здійснення подібних виїздів до Абхазії, Південної Осетії та Білорусі.

Х. Северинсен (Данія) назвала важливим пунктом підготовку моніторингового звіту по відповідних країнах кожні два роки. Вона наголосила, що не повинно бути жодних відмінностей у підходах до нових і старих членів Ради Європи.

Підтримав колегу парламентарій з Великобританії Е. Еванс, який навів приклади своєї країни та окремо зупинився на сучасній ситуації в Україні. Він назвав неприпустимим блокування роботи Конституційного Суду та закликав до вирішення конфлікту згідно з принципом верховенства права, а не шляхом демонстрацій.

К. Косачев (Росія) нагадав, що його країна знаходиться під моніторингом з боку РЄ вже понад десять років, що не могло не спричинити певну втрату гостроти і актуальності цього процесу. На його думку, варто реформувати саму процедуру моніторингу, наприклад, в сторону тематичного контролю за дотриманням обов’язків і зобов’язань державами-членами. Крім іншого, російський парламентарій звернув увагу на значні порушення прав людини у Латвії, де понад 400 тис. жителів досі не отримали громадянства країни, наголосивши на поспішності рішення Асамблеї про зняття з неї моніторингової процедури.

Перед членами Асамблеї виступила голова Європейського комітету проти расизму та нетерпимості Е.С. Асмуссен. Вона засудила всі прояви ісламофобії, антисемітизму, расизму та ксенофобії, застерігши від дискримінаційних законодавчих практик. У цьому зв’язку вона закликала всі держави-члени, які ще цього не зробили, якомога швидше підписати Протокол 12 до ЄКПЛ.

А. Філіпс, президент дорадчого комітету з питань Рамкової конвенції про захист прав меншин, звернувся до Асамблеї із закликом щодо захисту всіх національних меншин, навівши драматичний приклад Косова, де існують проблеми між сербами, албанцями та ромами.

Р. Вольвенд привітала ініціативу застосування моніторингової процедури по відношенню до всіх держав-членів Ради Європи. На її думку, це створює єдину платформу без дискримінації нових членів Організації. Вона також повідомила, що на даний момент йдеться про початок моніторингу в 11 країнах РЄ.

У результаті обговорення Асамблея з поправками ухвалила відповідну Резолюцію, у якій зазначається, що Моніторинговий комітет – це єдиний комітет Асамблеї, який за статутом зобов’язаний подавати щорічно доповідь про свою діяльність. За 10 років свого існування комітет супроводжував 20 держав-членів в проведенні ними демократичних реформ.

У документі міститься коротка інформація про роботу Моніторингового комітету щодо всіх країн, які сьогодні знаходяться під моніторингом (Албанія, Вірменія, Азербайджан, Боснія і Герцеговина, Грузія, Молдова, Монако, Російська Федерація, Сербія та Україна), а також тих держав, що беруть участь у пост-моніторинговому діалозі (Болгарія, «колишня югославська республіка Македонія» та Туреччина) з зазначенням досягнень і невирішених проблем на основі останніх текстів Асамблеї.

У Резолюції містяться інформація про наслідки рекомендацій Асамблеї, наданих першій групі з 11 держав-членів, які стали предметом моніторингу минулого року, та вивчається ситуація в другій групі з 11 держав, які є предметом моніторингу цього року: Греція, Угорщина, Ісландія, Ірландія, Італія, Латвія, Ліхтенштейн, Литва, Люксембург, Мальта та Нідерланди.

Крім того, Асамблея надає рекомендації 11 державам-членам, які є предметом періодичних звітів цього року.

Стосовно України у Резолюції зазначається, що останні вибори в державі були оцінені в цілому як вільні й справедливі, помітно покращилась свобода преси, повністю скасовано кримінальну відповідальність за розголошення інформації. Разом з цим, у документі вказується на те, що основні положення Європейської хартії про місцеве самоврядування ще не повністю імплементовані.

За процедурою термінового обговорення було розглянуте питання «Функціонування демократичних інститутів в Україні». Співдоповідачі від Комітету з питань дотримання обов’язків і зобов’язань державами-членами Ради Європи Р.Вольвенд і Х.Северинсен відмітили позитивні зрушення в Україні, зокрема політичний плюралізм і свободу ЗМІ. Х.Северинсен наголосила на мирному характері демонстрацій, що відбуваються зараз в Україні, проте визнала, що українським лідерам не вдалося забезпечити повноцінне функціонування демократичних інституцій: розповсюдження корупції, недієвість судової системи, незабезпеченість прав опозиції – все це лише деякі причини виникнення кризи, яка втім може стати основою для розвитку демократії. На думку доповідачки, досі зберігається можливість вирішення українськими політиками даного питання на внутрішньому рівні. У свою чергу, Р.Вольвенд наголосила, що конструктивний діалог, забезпечення принципів верховенства права, повага до будь-якого рішення Конституційного суду України, доведення до кінця конституційної реформи, уточнення процедури проведення виборів, зняття неузгодженості між законами здатні зарадити ситуації.

Під час дебатів Н.Еванс (Група європейських демократів, Великобританія) зазначив важливу роль Конституційного суду України та необхідність забезпечення його незалежності для мирного врегулювання кризи заради стабільності та економічного процвітання як в Україні, так і в усьому регіоні. Він висловив думку, що «тиха війна» дійсно шкодить державі, хоча відмітив мирний характер демонстрацій.

М. Лааксо (Група об»єднаних лівих сил, Фінляндія) закликав Асамблею до обережності у своєму посередництві, оскільки, на його думку, її завдання полягає у підтримці всіх сторін. Він також додав, що рішення Конституційного суду повинні не тільки дотримуватися, а й реалізовуватися. М. Лааксо підтримав ідею проведення реформ для досягнення тривалої стабільності.

Б. Цілевич (Соціалістична група, Латвія) відмітив виключну роль України для Європи та виступив за чітку позицію ПАРЄ щодо української кризи. Він погодився з думкою про те, що в Україні існують певні проблеми, водночас відмітивши їхню спільність в усіх пострадянських країнах. Крім усього, парламентарій закликав до неухильного виконання рішення Конституційного суду.

В.А. Йонкер (Група європейської народної партії, Нідерланди) висловила жаль, що Асамблеї доводиться обговорювати дане питання, наголосивши на тому, що варто утриматися від прийняття будь-чиєї сторони, а українські політичні партії повинні розпочати діалог. Представниця Асамблеї звернула увагу на можливість різночитання Конституції України, разом з тим, запевнивши в готовності Ради Європи надати посильну допомогу Україні в межах своїх засобів.

М. Ерші (Група лібералів, Угорщина) назвав верховенство права базою для політичного життя в умовах демократичної конкуренції та висловив сподівання, що всі українські політики винесуть урок з сучасної ситуації.

Українській парламентарій І.В. Попеску висловив солідарність з позицією доповідачок щодо неприпустимості існування імперативного мандату в демократичній державі. Він із задоволенням відзначив, що КСУ взявся до розгляду конституційності Указу Президента України, наголосивши на готовності коаліції підпорядкуватися його рішенню. Водночас І.В. Попеску зауважив на спробі саботажу роботи суддів КСУ. Він подякував Моніторинговому комітету за пропозицію звернутися до Венеціанської комісії щодо висновку про виборче законодавство. Народний депутат України запропонував, щоб Президент Асамблеї та Генеральний секретар взяли участь у якості посередників у врегулюванні конфлікту в разі загострення кризи. В кінці виступу І.В. Попеску застеріг від правового нігілізму, що, на його думку, може привести до розколу України або навіть громадянської війни.

Представник Сербії М. Алігрудіч підтримав доповідь, закликавши обидві сторони виконувати рішення КСУ. На його думку, потрібно сприяти відновленню діалогу, при цьому відверто не підтримуючи жодної із сторін.

М.Хенкок (Великобританія) відмітив, що жодного політика не можна вважати виразником волі народу. Він засумнівався в здатності КСУ прийняти рішення, яке б влаштувало народ України. М.Хенкок висловився за нові парламентські вибори в нашій державі, після яких, на його думку, можна буде прийняти відповідні зміни до Конституції України.

Г.М. Немиря зауважив, що справжньою причиною сучасної кризи є недосконала конституційна реформа 2004 року. На думку парламентарія, уряд Прем’єр-міністра Україні узурпує владу. Звідси, на думку Г.М. Немирі, – необхідність проведення дострокових парламентських виборів задля знаходження компромісу, внесення узгоджених поправок до Конституції України, уникнення насилля та вуличних безпорядків. Він також заявив, що допоки КСУ не прийме свого рішення, повинен діяти Указ Президента України.

О.В. Білозір зазначила, що Президент України – єдиний гарант демократичного розвитку українського народу. На її думку, причиною Указу стала політична корупція у Верховній Раді, повернення коаліцією до влади сумнівних особистостей тощо. О.В.Білозір погодилася з думкою Г.М. Немирі про необхідність виконання Указу Президента України, а дострокові вибори назвала найдемократичнішим способом розв’язання кризи.

К. Косачев (Росія) сказав, що події в Україні мають величезне значення для РФ, для якої наша держава є одним з найголовніших партнерів. Депутат загалом підтримав тези доповіді, але, водночас, висловив особисту думку про неконституційність Указу Президента України. За його словами, це рішення диктувалося бажанням В.А. Ющенка змінити політичну конфігурацію у вигідну йому сторону. Також російський парламентарій висловив сподівання, що українська опозиція змириться з рішенням КСУ.

С. Хурскайнен (Фінляндія) поставила під сумнів стабільність в нашій державі, де, за її словами, виникають системні кризи й порушуються права людини. Вона окремо зупинилася на гендерній нерівності та торгівлі людьми в нашій державі, що, на її думку, заважає здійсненню євросподівань України.

О.Ф. Бондаренко зазначила, що коаліція не виконує положення Універсалу національної єдності й, за її словами, незаконно перетягує членів опозиції до своїх лав, а ВРУ перетворилася на інструмент легалізації рішень Уряду. Народний депутат України поставила під сумнів дієвість КСУ та рівень довіри до цієї інституції в суспільстві. Серед недоліків діючої коаліції вона назвала постійні погрози про розкол України, а також Постанови ВР про повернення складу ЦВК 2004 року. О.Ф. Бондаренко погодилася з думкою про дострокові вибори, як єдиний вихід з існуючої кризи.

На думку М.А. Янковського, Україна за останній час суттєво змінилася в ході просування на шляху до загальноєвропейських цінностей, зокрема, за його словами, функціонують вільні ЗМІ, виконується право на свободу віросповідання і політичних поглядів. Він закликав членів Асамблеї захистити демократичні процеси в Україні, засудивши, як він зазначив, неприйнятні практики та нігілізм радикалів, що породили політичне протистояння. М.А. Янковський наголосив на остаточному виборі Україною проєвропейського шляху розвитку, що передбачає гру виключно за правилами, а не з правилами.

М. Текеліоглу (Туреччина) відмітив зростання співпраці між Туреччиною та Україною, висловивши упевненість, що Рада Європи має допомогти нашій державі подолати політичну поляризацію задля подальшого розвитку.

С. Челемендік (Словаччина) застеріг від того, щоб Україна не пішла по югославському шляху розпаду, а також висловив сумнів, що КСУ дійсно зможе своїм рішенням зупинити кризу, водночас закликавши обидві сторони конфлікту припинити технології вуличних демонстрацій.

В.М. Тихонов висловив жаль з приводу того, що Президент України вибрав шлях війни з Парламентом. Він відмітив виключну роль змін до Конституції України 2004 року задля посилення ролі парламентаризму та місцевого самоврядування, а також повідомив про плани коаліції найближчим часом завершити конституційну реформу в частині місцевого самоврядування. На його переконання, Указ Президента України – це не лише неконституційний акт, але й спроба зупинити політичну реформу та демократичний поступ в Україні. На його думку, всім сторонам конфлікту потрібно дочекатися рішення Суду і беззастережно його виконувати.

Тексти промов українських парламентаріїв Р.В. Богатирьової та О.В. Герасим'юк, які не змогли виступити у зв’язку з часовими обмеженнями загальних дебатів, було долучено до протоколу засідання.

У результаті обговорення Асамблея переважною більшістю голосів ухвалила з поправками відповідний документ (текст додається).

Після ухвалення рішення слово було надано Голові Верховної Ради України О.О.Морозу, який подякував парламентаріям за підтримку Резолюції та запевнив присутніх у її дотриманні Україною.

За процедурою обговорення поточних подій Асамблея розглянула питання «Судан і Дарфур – відповідальність Європи» (основний доповідач від Комітету з юридичних питань і прав людини – Д. Марті). Під час дебатів парламентарії з Франції, Великобританії, Польщі, Росії, Швейцарії, Канади тощо засудили відсутність конкретних дій та байдужість з боку міжнародної спільноти по відношенню до гуманітарної кризи в регіоні. Члени Асамблеї висловили глибоку стурбованість вбивствами, насильницькими переселеннями, масовими порушеннями прав людини, незаконним постачанням зброї нібито літаками ООН та іншими злочинами, що відбуваються на території Судану. Асамблея визнала, що згадані події безпосередньо стосуються Європи, оскільки масовий наплив мігрантів із зони конфлікту – неминучий.

В рамках процедури термінового обговорення представник російської делегації М. Маргелов від Комітету з політичних питань доповів про ситуацію на Близькому Сході. Він акцентував увагу на тому, що розгляд зазначеної проблематики не повинен обмежуватися обговоренням суто палестино-ізраїльського конфлікту, оскільки все більше країн регіону залучаються до цієї проблеми, відзначив значний прогрес щодо впровадження демократичних цінностей на Близькому Сході та зрушення у співробітництві між ПАРЄ, Кнесетом та Палестинською законодавчою радою. Він закликав шляхом міжпарламентської взаємодії поширювати цінності РЄ, зокрема забезпечувати права людини та відмовитись від насильства й усіх форм тероризму заради мирного врегулювання складної ситуації.

Р.-Г. Вермот-Мангольд (Швейцарія) поінформувала колег про свою участь в статусі спостерігача на парламентських виборах в Палестині у 2006 році. За її словами, велика кількість палестинців невдоволені тим, що до законодавчого органу автономії потрапили представники ХАМАС, але утворення коаліційного уряду дає сподівання на позитивні зміни в Палестині. Проте, ізраїльська позиція залишилась незмінною, і нові поселення продовжують будуватися на палестинській території.

Г. Ліндблад (Швеція) вказав на значний вплив Ірану в регіоні, негативні наслідки іранської ядерної програми та намірів розробити ядерну зброю для стабільності Близького Сходу, висловив жаль з приводу існування недемократичного режиму в країні. Торкаючись палестино-ізраїльського питання, виступаючий назвав життєво необхідним Палестинському уряду разом з Іраном визнати право Ізраїлю на існування, а Ізраїлю визнати право Палестинської автономії перетворитися на незалежну державу.

На думку члена Британської делегації Р. Волтера ключем мирного врегулювання на Близькому Сході є вирішення палестино-ізраїльського конфлікту. Він закликав Асамблею переконати Ізраїль співпрацювати з новим палестинським урядом та вивести війська із Західного берегу річки Йордан, а Європу і США виділити кошти для розбудови палестинської держави.

А. Мюленбелт (Нідерланди) наголосила на необхідності застосовувати однакові стандарти в ході оцінювання діяльності обох сторін, закликала Ізраїль звільнити палестинських парламентаріїв, із сумом відзначила значне погіршення соціально-економічно становища в автономії у зв’язку із санкціями Європейського Союзу. Звертаючи увагу на заклик до Палестини припинити насильство, визнати Ізраїль в його міжнародно визнаних кордонах та дотримуватися останніх палестино-ізраїльських домовленостей, депутат відмітила відсутність подібного звернення до Ізраїлю щодо визнання права палестинців на самовизначення.

По завершенню дебатів з поправками була прийняти відповідна Резолюція.

В документі Асамблея висловлює жаль, що палестинський уряд національної єдності не виконав вимоги Квартету (Європейського Союзу, Об’єднаних Націй, Російської Федерації і Сполучених Штатів), а саме, визнати Ізраїль, приєднатися до принципу ненасильства й дотримуватися попередніх мирних угод.

Асамблея бачить в цьому уряді нового потенційного співрозмовника в конфлікті між Ізраїлем і Палестинською владою, вважає, що тепер слід терміново активізувати мирний процес і вийти на дводержавне рішення.

У Резолюції підкреслюється, що Асамблея готова провести круглий стіл за участю ізраїльтян та палестинців для обговорення європейського досвіду щодо переміщення людей з предківських місць внаслідок історичних подій.

Асамблея вважає, що початок регулярних засідань між ізраїльським Прем’єр-міністром і палестинським Президентом є обнадійливим знаком і відкриває перспективи на майбутнє. Рада Європи повинна активно сприяти створенню в цьому регіоні позитивного клімату, щоб мати можливість сприяти політичному врегулюванні.

Асамблея засуджує акти тероризму, зокрема викрадення цивільних, які все частіше трапляються в регіоні, і які порушують стабільність на Близькому Сході. Асамблея просить палестинських керівників відмовитися від насильства, визнати Ізраїльську державу в її сталих і міжнародно визнаних кордонах і дотримуватися угод, укладених між Ізраїлем і Палестинською владою тощо, а керівників Ізраїлю – почати працювати з палестинським урядом національної єдності, підтвердити конкретними діями початок, зроблений Ізраїлем на користь відновлення переговорів і політичний діалог, звільнити парламентаріїв і палестинських міністрів, проти яких не було висунуто жодного конкретного звинувачення.

Одночасно, Асамблея вирішує вивчити можливість організації круглого столу, за яким зберуться представники громадянського суспільства, науковці й молодіжні організації Ізраїлю й Палестинської влади з тим, щоб обмінятися думками щодо мирного арабо-ізраїльського процесу.

Асамблея заслухала «Питання справедливого розгляду кримінальних справ стосовно шпигунства, або розголошення державних таємниць» (доповідач – Х.Пургурідес, Греція, Комітет з юридичних питань та прав людини).

Підсумком обговорення зазначеного питання стало ухвалення відповідних Резолюції та Рекомендації.

У першому документі Парламентська асамблея приходить до висновку, що законний інтерес держави в захисті державної таємниці не має ставати приводом для несправедливого обмеження свободи висловлення та інформації, міжнародної наукової співпраці та роботи юристів і інших захисників прав людини. Юристи та захисники прав людини повинні також мати можливість виконувати свою надзвичайно важливу роль у встановленні правди та у притягненні порушників прав людини до відповідальності без загрози їхнього кримінального переслідування.

Асамблея закликає органи судової влади всіх причетних країн та Європейський суд з прав людини знайти відповідний баланс між державним інтересом в охороні державної таємниці з одного боку і свободою висловлення і вільного перебігу інформації у науковій сфері та інтересом суспільства у викритті зловживань влади з іншого боку.

Вона запрошує міжнародне наукове співтовариство створити типовий перелік загальноприйнятих сфер діяльності у міжнародній науковій співпраці, що відносяться до питань потенційно чутливої інформації, закликає всі держави-члени утримуватися від притягання до судової відповідальності будь-яких учених, які залучені до таких сфер діяльності.

У Рекомендації Парламентська асамблея закликає Комітет міністрів доручити всім державам-членам розглянути існуюче законодавство про державну таємницю і змінити його в такий спосіб, щоб замінити невизначеності на спеціальні та чіткі положення, застосовувати законодавство про державну таємницю в такий спосіб, щоб воно було сумісним із свободою слова і інформації, із загальноприйнятими практиками для міжнародної наукової співпраці і роботи юристів та інших захисників прав людини.

Крім того, Асамблея ухвалила Висновок щодо Меморандуму про взаєморозуміння між Радою Європи і Європейським Союзом, підготовлений Комітетом з політичних питань (доповідач – А.Атеш, Туреччина).

У документі зазначається, що необхідними умовами успіху європейського розвитку є підсилена співпраця між європейськими інституціями та організаціями, як і координація дій між ними, що включає чіткий розподіл повноважень, турбота про уникнення дублювання в роботі та запровадження конструктивного діалогу щодо питань політики.

Стосунки між Радою Європи та Європейським Союзом мають особливу важливість, виходячи з того, що вони охоплюють певні сфери повноважень та об’єднують, в певній частині, ті ж самі держави-члени.

Висновок щодо проекту Меморандуму містить розчарування Асамблеї щодо змісту останнього, оскільки він не віддзеркалює достатньою мірою ні пропозиції, ні рекомендації доповіді Ж.-К. Юнкера, зробленого на виконання Третього самміту Ради Європи, ні пропозиції, підготовлені Асамблеєю.

Документ висуває певні поправки для покращення та доповнення деяких положень Меморандуму.

В Асамблеї відбулося спільне обговорення питань «Потреба в прийнятті Конвенції Ради Європи щодо боротьби з підробками та торгівлею підробною продукцією» (доповідач від Комітету з економічних питань та розвитку – Б. Шрайнер, Франція) та «Якість медикаментів у Європі» (доповідач від Комітету з соціальних питань, здоров’я та справ сім'ї – Б. Марке, Монако).

Під час дебатів І. Чінеге (Угорщина), зокрема, заявив про необхідність забезпечення контролю за електронною мережею Інтернет з метою запобігання торгівлі підробленими медикаментами, а також висловив думку, що прийняття більш суворих законів, створення спеціальної координуючої групи з цього питання зможуть зарадити постійному зростанню контрафакції.

Ф. Гріньон (Франція) відмітив подвійне зростання контрафактної продукції в світі за останні 10 років, що, на думку парламентарія, шкодить як інноваційним галузям економіки, так і споживачам таких товарів. Член Асамблеї назвав Китай одним з найбільших джерел підробок.

У. Гачек (Польща) зупинилася на не завжди сприятливій думці громадськості щодо знищення партій різних видів підробок. Тому, за її словами, необхідно представити перед очима споживачів це негативне явище як шкідливе і небезпечне.

І. Чернишенко (Росія) назвав підробки економічним раком в своїй країні, наголосивши на згубній дії неякісних харчових продуктів та медикаментів та погодившись з потребою прийняття жорсткішого законодавства.

А. Ліліук (Швеція) відмітила, що нібито мирна купівля підроблених товарів може в підсумку привести до придбання неякісних ліків чи навіть фінансування терористичних мереж. На її думку, це явище стосується також і корупції на всіх рівнях.

У результаті обговорення Асамблея одноголосно ухвалила відповідні Рекомендації, в одній з яких, зокрема, Асамблея закликає до прийняття відповідної конвенції щодо боротьби із злочинами у фармацевтичній сфері, а також до більш жорсткого ставлення до осіб, які цим займаються, наприклад, шляхом їхнього кримінального переслідування. У боротьбі з контрафакцією Асамблея закликає до створення міжнародного координаційного органу, який контролював звичайну та Інтернет-торгівлю у тісній співпраці з поліцією, митними та прикордонними службами. На думку ПАРЄ, інформаційна кампанія щодо негативного впливу підроблених товарів на здоров’я людини також допоможе у боротьбі з контрафакцією.

Також за процедурою термінового обговорення ПАРЄ розглянула доповідь «Проект Конвенції щодо захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства» (доповідач від Комітету з юридичних питань та прав людини – Ж.-Ш. Гардетто, Монако).

Під час дебатів промовці з Нідерландів, Монако, Польщі, Швеції та Канади засудили насильство по відношенню до дітей, дитячу порнографію, проституцію, педофілію та неналежне ставлення до дітей в їхніх сім’ях. Парламентарії також відмітили проблему поширення епідемії ВІЛ/СНІДу серед дітей. В результаті Асамблея прийняла відповідний Висновок з кількома поправками.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

1. Робота членів делегації Верховної Ради України була плідною та ефективною як під час розгляду питань в Асамблеї, так і на засіданнях комітетів ПАРЄ.

2. Зустрічі членів делегації Верховної Ради України з Генеральним секретарем РЄ Т.Девісом, Президентом ПАРЄ Р. Ван дер Лінденом та доповідачами ПАРЄ Х.Северінсен та Р.Вольвенд засвідчили велику увагу чільних представників РЄ до розвитку сучасних подій в України та їхню зацікавленість у скорішому врегулюванні політичної кризи.

3. Резолюція ПАРЄ «Функціонування демократичних інституцій в Україні» є збалансованою, об`єктивною і не містить підтримки жодній зі сторін політичного конфлікту. Її прийняття стало ще одним свідченням підтримки європейської спільноти правових засад розвитку нашої держави та зміцнення демократичних цінностей.

4. Найближчою значимою подією у взаємодії з Радою Європи має стати проведення у Києві 21-22 травня 2007 року засідання Комітету ПАРЄ з політичних питань та візит з цієї нагоди до України Президента ПА РЄ Рене Ван дер Ліндена.

5. Профільним Комітетам Верховної Ради України розглянути Резолюцію ПАРЄ щодо України на предмет опрацювання висловлених в ній законотворчих пропозицій, спрямованих на покращення функціонування органів влади.

6. Управлінню забезпечення міжпарламентських зв`язків апарату Верховної Ради України здійснити заходи з організації у Києві 21-22 травня 2007 року засідання Комітету ПАРЄ з політичних питань та візиту з цієї нагоди до України Президента ПА РЄ Рене Ван дер Ліндена.

7. Постійна делегація вдячна секретаріатові делегації, Міністерству закордонних справ України, Постійному представництву України при Раді Європи за надання всебічного високопрофесійного сприяння роботі народних депутатів.

8. Вважати за доцільне надіслати цей звіт до всіх Комітетів Верховної Ради України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства юстиції України, а також розмістити його на вебсайті Верховної Ради України.

Голова Постійної делегації Верховної Ради України у ПАРЄ

В.ШИБКО

Функціонування демократичних інституцій в Україні

Резолюція 1549 (2007)

1. Парламентська асамблея занепокоєна політичними подіями в Україні в останні місяці, кульмінацією яких став указ Президента В.Ющенка від 2 квітня 2007 року про оголошення дострокового припинення повноважень Верховної Ради (парламенту) України. Триваюча політична нестабільність є результатом того, що численні українські уряди не мали узгодженої політики, підкріпленої змістовними юридичними, адміністративними та економічними реформами. Політичні реформи, що закріпили б «правила гри» та створили передумови для гарантування демократичних прав і свобод законними інституціями та сприяли б політичній конкуренції, не було завершено дотепер.

2. Асамблея наголошує, що поточна криза в Україні є також результатом поспішної та незавершеної конституційної і політичної реформи 2004 року, відповідно до якої до Конституції України було внесено низку змін, без урахування застережень Венеціанської Комісії та без проведення широкої публічної дискусії в країні. Асамблея висловлює жаль з того приводу, що гостра критика, висловлена в її Резолюції 1466 (2005), та її неодноразові заклики до органів влади України вирішити терміново ці питання з тим, щоб забезпечити легітимність конституційних змін 2004 року та їх відповідність європейським стандартам, залишилися непочутими.

3. У цьому контексті Асамблея нагадує про свої численні попередні заклики реформувати інституції в Україні, зроблені в Резолюціях 1179 (1999), 1239 (2001), 1244 (2001), 1346 (2003), 1364 (2004), 1466 (2005) та Рекомендаціях 1395 (1999), 1416 (1999), 1451 (2000) та 1722 (2005). Асамблея визнає досягнення Помаранчевої революції, що дозволили утвердитися в Україні основоположним демократичним свободам: у країні є свобода слова та ЗМІ, свобода зібрань, свобода політичної конкуренції та опозиції, а також енергійне громадянське суспільство. Більше того, рік тому країна довела свою здатність провести вільні та справедливі вибори до парламенту. Проте, чого Україні не вистачає сьогодні – це гарантій, вбудованих в її демократичні інститути, що консолідували б новоздобуті свободи.

4. Особисті суперечки та короткозорі змагання за особисту користь, пов’язану з посадами, призвели до різноманітних спроб деяких політичних сил використати конституційний вакуум, що з’явився після набуття чинності в січні 2006 року суперечливими конституційними змінами 2004 року. Асамблея шкодує, що відсутність незалежних противаг дозоляє ключовим державним органам відчувати себе понад законом. Це серйозно заплямувало репутацію усіх політичних лідерів в Україні.

5. Асамблея звертається з терміновим закликом до Президента, членів парламенту та до Уряду України вирішити існуючу кризу в легітимний, суворо конституційний та мирний спосіб, чи це буде шляхом проведення правочинних дострокових виборів в результаті рішення Конституційного Суду України, чи шляхом досягнення компромісу в результаті переговорів. У цьому процесі, усі політичні сили мають утриматися від різких та упереджених публічних заяв на підтримку чи засудження будь-якої політичної сили в Україні.

6. У цьому відношенні Асамблея відзначає, що найвищі посадові особи держави підтримували діалог впродовж поточної кризи. Вона також звертає увагу на той факт, що українські лідери поки були успішні в забезпеченні стабільності та громадянського спокою в країні, що свідчить про наявність внутрішнього потенціалу для подолання кризи. Крім того, позитивним знаком є те, що правоохоронні органи дотепер виконували свою функцію щодо підтримання громадського порядку та безпеки без прямого залучення до політичної боротьби, а збройні сили зберігали нейтралітет.

7. Проте, Асамблея занепокоєна повідомленнями про залучення неповнолітніх деякими політичними силами у масові політичні акції, що є порушенням Конвенції ООН про права дитини. Асамблея наголошує, що така практика є неприйнятною, та закликає всі політичні сили в Україні додержуватися вказаної Конвенції, стороною якої є Україна.

8. Асамблея закликає політичні сили України терміново поновити роботу над удосконаленням Конституції України та пов’язаного законодавства з тим, щоб нарешті встановити ефективну систему стримувань та противаг і привести конституційні положення у відповідність до європейських стандартів. Конституційна реформа має стати частиною дискусій, спрямованих на вирішення поточної політичної кризи. Асамблея виражає своє очікування, що Венеціанська Комісія буде активно залучена до процесу підготовки пропозицій по конституційній реформі.

9. Асамблея підтверджує свою позицію, що відкликання народних представників політичними партіями («імперативний мандат») є неприйнятним в демократичній державі. Слід вилучити відповідні конституційні положення згідно з рекомендаціями Венеціанської Комісії 2004 р., подібні положення потрібно також вилучити з загального законодавства. Асамблея вважає, що послідовна політична програма, відповідальне та віддане членство в партії, а також прискіпливе вивчення партійних кандидатів є ефективнішими інструментами заохочення партійної та фракційної дисципліни.

10. Асамблея визнає, що як звичайні, так і дострокові вибори є легітимним демократичним інструментом для обрання та контролю народом влади, що діє від його імені. Дострокові вибори є нормальною практикою в усіх демократичних державах Ради Європи і як такі могли б бути прийнятні як ключова складова політичного компромісу. Проте, Асамблея підкреслює, що для того, щоб будь-які вибори вважалися демократичними, вони мають бути організовані відповідно до законної процедури, що робить можливим проведення справедливої виборчої кампанії та вільний вибір людей.

11. У зв’язку з цим, Асамблея із занепокоєнням відзначає, що існуючі положення виборчого законодавства, які регулюють дострокові вибори впродовж визначених конституцією часових меж (60 днів) є недостатніми і не гарантують відповідних умов для чесних і вільних виборів. Асамблея висловлює жаль, що уряд не виконав формально чинний Указ (допоки не буде визнано протилежне) і не виділив необхідне фінансування для цих виборів.

12. Асамблея також настійливо закликає українську владу та політичні сили звернутися якнайшвидше до проблеми системи парламентських виборів, що може бути однією з причин слабкості політичної системи. Повністю пропорційна система з закритими партійними списками і Україна як один виборчий округ, як визначено конституційними змінами 2004 року, не гарантує виборів парламенту, який представляв би українське суспільство у всьому його різноманітті.

13. Асамблея засуджує той факт, що судова система України систематично використовувалась неналежним чином іншими гілками влади і високопосадовці не виконують рішення судів, і це є ознакою ерозії цієї ключової демократичної інституції. Незалежне та неупереджене правосуддя є передумовою існування демократичного суспільства, що керується верховенством права. Звідси гостра необхідність проведення комплексної судової реформи, у тому числі шляхом внесення змін до Конституції.

14. Асамблея повторює, що влада єдиного органу конституційного правосуддя – Конституційного Суду України – має гарантуватися та поважатися. Тиск у будь-якій формі на суддів є недопустимим та має розслідуватися і переслідуватися в порядку кримінального судочинства. З іншого боку, прикрим є те, що впродовж восьми місяців існування свого нового повноважного складу Конституційний Суд не прийняв жодного рішення, тим самим не зробивши внесок у здійснення своєї конституційної ролі та у вирішення кризи на її більш ранніх стадіях, що підриває авторитет Суду. Існує нагальна потреба в прийнятті рішення щодо конституційності всіх справ, що знаходяться в провадженні, зокрема Указу Президента від 2 квітня 2007 року. Після того, як це рішення буде прийняте, воно має бути визнаним усіма сторонами як обов’язкове.

15. У світлі вищенаведеного, Асамблея рекомендує українським органам влади терміново ухвалити такі конкретні заходи з тим, щоб усунути причини кризи та запобігти подальшій недієздатності демократичних інституцій в Україні:

15.1. поновити проект реформування Конституції, у тісній співпраці з Венеціанською Комісією, з тим, щоб вдосконалити Основний Закон України та привести його у відповідність до європейських стандартів, зокрема в частині положень про розподіл влад, імперативний мандат, правосуддя та прокуратуру, як це передбачено в різних висновках Венеціанської Комісії з цього приводу та Резолюціях Асамблеї 1364 (2004) та 1466 (2005);

15.2. схвалити та ввести в дію без дальшого зволікання базові конституційні закони (закони про Регламент Верховної Ради України, про парламентські тимчасові спеціальні та слідчі комісії, про центральні органи виконавчої влади, про парламентську опозицію, про референдум тощо) та привести Закон про Кабінет Міністрів України у відповідність до Конституції України з урахуванням відповідних європейських стандартів та висновку Венеціанської Комісії;

15.3. внести зміни до Закону про вибори народних депутатів України з тим, щоб встановити належні процедури організації дострокових виборів у випадку розпуску парламенту;

15.4. передбачити зміну системи виборів до Верховної Ради, наприклад шляхом запровадження відкритих партійних списків, у яких виборці змогли б вказувати свої уподобання щодо конкретних кандидатів, включених до партійних списків, запропонованих політичними партіями (блоками), та шляхом поділу країни на різні виборчі округи;

15.5. провести реформування судової системи на підставі Концепції вдосконалення судочинства, схваленої Президентом України в травні 2006 року, з метою створення незалежної та ефективної судової системи в Україні, з урахуванням нещодавнього висновку Венеціанської Комісії;

15.6. розпочати реформу системи кримінального судочинства і правоохоронних органів та вжити активних законодавчих та практичних заходів для подолання усіх форм корупції, включно з політичною.

16. Асамблея переконана, що для того, щоб ефективно впровадити зазначені вище рекомендації, усі сторони конфлікту мають взяти участь у відкритому та конструктивному діалозі щодо розв’язання існуючої ситуації в Україні.

17. Асамблея закликає Генерального секретаря Ради Європи вжити в пріоритетному порядку всіх належних заходів у його компетенції з тим, щоб сприяти процесові вирішення політичної кризи в Україні. Асамблея також вважає, що діяльність, пов’язана з Планом дій Ради Європи щодо співпраці з Україною, маю бути посилена з метою досягнення помітного зміцнення демократичних інституцій в Україні.

18. Асамблея просить Венеціанську Комісію надати свій висновок стосовно існуючої законодавчої бази щодо дострокових парламентських виборів в Україні та щодо можливих шляхів поліпшення виборчого законодавства на засадах європейської практики

19. Асамблея підтверджує свою готовність допомогти Україні подолати наявну політичну кризу або через її традиційні механізми допомоги, або інші спеціальні домовленості. Тим не менше, це є завданням українських політичних лідерів виробити найбільш адекватне вирішення внутрішніх проблем. Асамблея переконана, що ще не було використано всі внутрішні засоби досягнення швидкого, ефективного та легітимного політичного компромісу. Тому Асамблея закликає українських лідерів побудувати нову політичну довіру через створення дієвих механізмів гарантування національної єдності, справедливої політичної конкуренції та узгоджених і комплексних реформ, основні напрями яких було окреслено в Резолюції Асамблеї 1466 (2005).