Звіт

про участь Постійної делегації Верховної Ради України

у Парламентській асамблеї Ради Європи

у Першій частині сесії ПАРЄ 2008 року

 

21-25 січня 2008 року

         

          В роботі Першої частини сесії ПАРЄ 2008 року взяли участь народні депутати України, члени та заступники членів Постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській асамблеї РЄ: І. Попеску (керівник делегації), О. Герасим’юк (заступник керівника), О. Білозір, О. Бондаренко, С. Головатий, О. Лавринович, Г. Омельченко, В. Писаренко, Є. Мармазов,    С. Соболєв. Роботу делегації забезпечував секретаріат у такому складі: перший заступник керівника Управління забезпечення міжпарламентських зв’язків апарату Верховної Ради України А. Корнійчук, заступник завідувача відділу того ж Управління Б. Криловецький, головний консультант Секретаріату Комітету Верховної Ради України у закордонних справах О. Луканюк.

         

Порядок денний сесії передбачав розгляд таких питань: звіт про діяльність Бюро та Постійного комітету Асамблеї, «Заходи щодо майбутнього статусу Косова», «Глобальне потепління та екологічні катастрофи», «Захист навколишнього середовища в Арктичному регіоні», «Чорні списки» Ради безпеки ООН та ЄС», «Посилення співпраці з країнами Магрібу», «Ситуація в республіках Центральної Азії», «Рада Європи та її держави-спостерігачі – сучасна ситуація і перспективи», «Процедурні керівні принципи щодо прав та обов'язків опозиції в демократичному парламенті», «Зникнення новонароджених дітей з метою їхнього незаконного усиновлення в Європі», «Необхідність збереження європейської спортивної моделі», «Виконання обов’язків і зобов’язань Грузією», проект Додаткового протоколу до Конвенції з прав людини та біомедицини стосовно генетичних досліджень для цілей здоров‘я, «Транскордонне співробітництво» та «Відеоспостереження у громадських місцях».

 

          Для виступу перед Парламентською асамблеєю були запрошені такі високопосадовці: Прем’єр-міністр Словаччини Р. Фіцо, Міністр з європейських справ Нідерландів Т. Тіммерманс, Прем’єр-міністр Угорщини Ф.Дюрчань, Міністр закордонних справ Словаччини, Голова Комітету міністрів Ради Європи Я. Кубіш, Генеральний секретар РЄ Т. Девіс, Президент Албанії Б. Топі, Голова Національних народних зборів Алжиру А. Зіарі, Президент УЄФА М. Платіні, Президент Грузії М. Саакашвілі.

 

Під час роботи форуму було обрано суддів до Європейського суду з прав людини від Болгарії, Ірландії, Латвії, Молдови та Туреччини. Питання про обрання судді від України було відкладено.

В ході сесії С.Головатий був переобраний віце-президентом ПАРЄ та обраний Головою Моніторингового комітету, а на засіданні Комітету з питань довкілля, сільського господарства, місцевих та регіональних справ     І. Попеску був обраний заступником голови підкомітету зі сталого розвитку.

 

В рамках роботи Асамблеї члени української делегації О. Герасим’юк, О. Білозір,  О. Бондаренко ініціювали внесення на розгляд Асамблеї питання про засудження голодомору в Україні (пропозиція щодо Резолюції). Під документом було зібрано понад 50 підписів членів національних делегацій. О. Білозір розпочала підготовку у профільних комітатах ПАРЄ проектів доповідей «Європейці за кордоном та їхні зв’язки з країнами походження», а також «Відродження традиційної народної культури в Європі».

 

Члени української делегації взяли активну участь у засіданнях комітетів ПАРЄ, роботі політичних груп та провели низку зустрічей, зокрема з новообраним Президентом Асамблеї Л.М. де Пучем, під час якої передали новообраному чильнику  ПАРЄ вітальний лист Голови Верховної Ради України А. Яценюка.

Голова делегації І. Попеску поздоровив Л.М. де Пуча з обранням Президентом ПАРЄ і побажав йому всіляких успіхів на цій високій посаді. Представивши членів нової української делегації, він запевнив Л.М. де Пуча, що він і його колеги зроблять усе можливе, аби Україна виконала всі обов’язки та зобов’язання перед РЄ і розпочала постмоніторинговий діалог з Організацією.

В ході зустрічі слово взяли народні депутати України О. Білозір, О. Бондаренко, В. Писаренко, які порушили питання розвитку культури та соціальної сфери, забезпечення рівних гендерних можливостей, виборів судді від України до ЄСПЛ тощо. У свою чергу Президент Парламентської асамблеї висловив підтримку українській делегації, закликав її брати активну участь в роботі форуму, наголосив на важливому значенні культури та освіти для розбудови демократії та забезпечення прав людини.

 

Також відбулася бесіда членів Постійної делегації з Генеральним секретарем РЄ Т. Девісом. Під час зустрічі виступали  І. Попеску, О. Герасим’юк, О. Білозір та С. Соболєв. Сторони обговорили такі питання: ситуація в Україні, взаємодія України та РЄ  в рамках виконання нашою державою обов’язків та зобов’язань перед організацією, необхідність забезпечення ратифікації конвенцій та інших документів РЄ країнами-членами, удосконалення процедури моніторингу ПАРЄ, заходи Верховної Ради України стосовно приведення українського правового поля до європейських стандартів.

 

Члени української делегації зустрілися зі співдоповідачками Моніторингового комітету ПАРЄ по Україні Р. Вольвенд та Г. Северінсен. На зустрічі також була присутня член Асамблеї Сабіне Льойтгойсер-Шнарренбергер (Німеччина, Альянс лібералів та демократів за Європу), що висунула свою кандидатуру на посаду співдоповідачки Моніторингового комітету по Україні, яке стало вакантним у зв’язку зі складенням повноважень члена ПАРЄ Г.Северінсен[1].

Голова делегації І. Попеску наголосив, що моніторингова процедура ПАРЄ по Україні завжди проходила в дусі компромісу і порозуміння і у цьому зв’язку висловив сподівання, що такий підхід невдовзі дозволить перейти до пост-моніторингового діалогу РЄ з нашою державою. Він подякував Г.Северінсен за роботу на посаді доповідача і з задоволенням відзначив, що нагородження її Президентом України Орденом «За заслуги» стало визнанням вагомого внеску доповідачки в розвиток української держави

Зі свого боку Г. Северінсен пообіцяла надавати всіляку допомогу новому складу співдоповідачів.

Р.Вольвенд запевнила присутніх у прагненні Моніторингового комітету якнайскоріше перейти до постмоніторингового діалогу з Україною за умови виконання нашою державою таких зобов’язань: завершення конституційної реформи та реформи системи судочинства, реформування системи прокуратури та ухвалення кримінально-процесуального кодексу. Крім того, співдоповідачка висловила сподівання, що Україна долучиться до процесу, ініційованого Венеціанською комісією, ­­–– ухвалення Єдиного виборчого кодексу.

Член української делегації С.Соболєв порушив питання паритетних відносин між Україною та європейськими державами щодо забезпечення прав українських трудових мігрантів, свободи пересування громадян, рівного доступу до підприємницької діяльності.

І.Попеску запевнив співдоповідачів, що Україна належним чином виконає взяті перед РЄ зобов’язання, відзначивши при цьому необхідність активної участі держави в імплементації вже ратифікованих актів європейського права, зокрема: Європейської соціальної хартії, Європейської хартії регіональних мов та мов національних меншин, Європейської конвенції про захист прав національних меншин.

 

І. Попеску дав інтерв’ю «5 каналу», під час якого підтвердив пріоритети делегації щодо виконання Україною обов’язків і зобов’язань перед РЄ та скасування моніторингового процесу, звернув увагу на неприйняття Європою імперативного мандату і висловив особисту думку, що Косовське питання можна вирішити шляхом приєднання Косова і Сербії до Європейського Союзу.

 

І.Попеску та Є.Мармазов провели зустріч з суддею Європейського суду з прав людини В.Буткевичем, під час якої сторони обговорили питання функціонування суду, а також його взаємодію з Україною в контексті розгляду скарг українських громадян.

 

Роботу сесії відкрив найстаріший за віком член Парламентської асамблеї, іспанець М.Б. Перез.

Після підтвердження повноважень національних делегацій, зокрема української, Президентом Асамблеї було обрано представника Іспанії      Л.М. де Пуча.

Л.М. де Пуч поінформував колег про пріоритетні завдання, які стоятимуть перед Асамблеєю у період його головування, а саме: імплементація рішень Варшавського самміту, утвердження принципу «Європа для громадян», забезпечення високих стандартів соціальної складової життя європейців, боротьба з насильством проти жінок та дітей, торгівлею людьми та корупцією, вирішення екологічних та міграційних проблем, використання міжкультурного діалогу як інструменту протистояння ксенофобії та іншим формам нетерпимості, співробітництво з міжнародними організаціями (ЄС, ОБСЄ, ООН) щодо взаємного доповнювання та запобігання функціонального дублювання, акцент на роботі профільних комітетів як рушійної сили роботи форуму, активна взаємодія з Комітетом міністрів та іншими органами РЄ.

Крім того, депутати затвердили порядок роботи сесії, призначили членів комітетів ПАРЄ та ухвалили протокол останнього засідання Постійного комітету.

 

Колишній Президент Асамблеї Р. ван дер Лінден представив доповідь про діяльність Бюро та Постійного комітету. В рамках розгляду цього питання парламентарії заслухали інформацію про нещодавні парламентські вибори в Росії та дострокові президентські вибори в Грузії. 

 

В рамках обговорення в Групі соціалістів питання нещодавніх президентських виборів в Грузії, під час якого різні члени групи, зокрема й ті, що приймали безпосередню участь у спостереженні за виборами, визначали їхній не зовсім демократичний та прозорий характер, І. Попеску задля досягнення об’єктивності закликав не використовувати у майбутньому подвійних стандартів при оцінці результатів виборів незалежно від країни проведення та особистих політичних симпатій спостерігачів.

 

Перед парламентаріями виступив Прем’єр-міністр Словаччини Р. Фіцо, який коротко окреслив деякі завдання, що наразі успішно реалізує уряд країни на фоні значного економічного росту, як-от: активізація соціальної політики, розв`язання проблем національних меншин, зокрема народу Рома.

Р. Фіцо вказав на пріоритети Республіки з огляду на майбутнє головування Словаччини в КМ РЄ: посилення діяльності Ради Європи через активне використання всіх інструментів та механізмів Організації, вирішення проблем із забезпечення прав людини на національному рівні, відповідно, збільшення асигнувань на ці цілі та ініціювання створення «фільтруючих» органів в державах-членах для зменшення потоку звернень громадян до Європейського суду з прав людини щодо порушень у зазначеній сфері.

Прем’єр-міністр, серед іншого, зазначив, що у зв’язку з розширенням Європейського Союзу гостро постає питання безпеки спільних із сусідніми країнами кордонів. Він дав позитивну оцінку безпеці на словацько-українському кордоні, наголосивши, що кордон не перетворився на нову «залізну завісу». Р. Фіцо підкреслив необхідність продовження співпраці з Україною в цьому напрямі, аби українські громадяни могли вільно перетинати кордон з туристичною метою або у справах бізнесу. 

 

Асамблея заслухала Міністра з європейських справ Нідерландів Т. Тіммерманса. У виступі він наголосив, що сила Ради Європи полягає в завданнях, на яких вона фокусує свою увагу: права людини, демократія та верховенство права. Він закликав РЄ стати рушійною силою серед інших міжнародних організацій, зокрема ЄС, щодо забезпечення прав народу Рома як найбільш незахищеної національної меншини у Європі.

Іншим напрямом спільної діяльності з Європейським Союзом, на думку Міністра, має стати спорт, особливо футбол.

Т. Тіммерманс закликав розв’язати кризову ситуацію, що склалася навколо Європейського суду з прав людини, вжити всіх необхідних заходів, зокрема через постійний діалог з ЄС, аби Агенція ЄС з фундаментальних прав не дублювала функції відповідних органів РЄ, забезпечувати права гомосексуалістів в усіх країнах-учасницях.

 

Відбулося обговорення доповіді лорда Рассела-Джонсона (Великобританія, Альянс лібералів та демократів за Європу) «Заходи щодо майбутнього статусу Косова». Автор доповіді представив своє бачення розв’язання конфліктної ситуації навколо Косова, що полягає у вирішенні ситуації засобами та силами держав-членів ЄС з можливим визнанням односторонньої заяви про незалежність Косова. З більш радикальними пропозиціями виступив автор висновку від Комітету з юридичних питань та прав людини П. Омцигт (Нідерланди, Група Європейської народної партії), серед яких: невідкладне надання незалежності Косову у зв’язку із тим, що всі переговорні можливості вже вичерпані після відхилення плану М. Ахтісаарі офіційним Белградом, а зволікання із прийняттям рішення призведе лише до продовження стану тотальних «етнічних чисток», участі безробітного населення у схемах відмивання коштів та погіршення і без того напруженої криміногенної ситуації.

У дебатах щодо зазначеної доповіді взяли участь 39 членів Асамблеї. Підходи виступаючих щодо шляхів розв’язання проблеми розділилися на три групи, а саме:

 - прихильники надання Косову незалежності (аргументи: Косово історично було незалежним (до 1913 року), будь-яке зволікання призведе до загострення конфлікту, від незалежності Косова виграє, в першу чергу, сама Сербія як національна держава);

- прихильники збереження автономного статусу Косова (аргументи: Європа не повинна йти шляхом подрібнення держав, ототожнюючи народ із національністю, вирішення конфлікту шляхом асоціації Сербії разом з усіма автономіями до ЄС);

- прихильники відкладення вирішення цього питання (аргументи: запобігання загостренню інших «заморожених конфліктів»; неможливість втручання у сферу компетенції РБ ООН).

Відповідну Резолюція щодо майбутнього статусу Косова ухвалена з поправками 104-ма голосами проти 56. У документі зазначено, що, оскільки переговорні інструменти щодо статусу Косова в рамках РБ ООН виявилися неефективними, Європейський Союз повинен виробити власну позицію щодо можливого прийняття Косовим односторонньої заяви про незалежність. Крім того, Асамблея закликає Сербію утриматися від повернення на територію Косова осіб, що будуть передані Сербії відповідно до угоди про реадмісію між Європейським Союзом та Сербією, яка набула чинності з 1 січня 2008 року.

 

Асамблея ухвалила за підсумками обговорення резолюцію щодо захисту навколишнього середовища в Арктичному регіоні (доповідач –        В. Грачов, Росія, Група європейських демократів) та рекомендацію щодо глобального потепління та екологічних катастроф (доповідач - А. Міл, Великобританія, Група соціалістів), представлені Комітетом з питань довкілля, сільського господарства, місцевих та регіональних справ.

У першому документі дається визначення Арктичного регіону як території, що має надзвичайні умови з точки зору довкілля та географії, а також величезні багатства природних ресурсів. Навколишнє середовище регіону є надто вразливим та потребує особливого захисту задля збереження власного біологічного різномаїття, унікальності поверхонь та водної екосистеми. Країни, що межують з Північно-Льодовитим океаном, інтенсивно використовують територію Арктики задля отримання прибутків; до того ж вони планують використовувати арктичні природні ресурси задля розвитку своїх національних економік.  Така ситуація потребує розробки і запровадження єдиної стратегії та відповідних програм щодо збереження середовища, придатного для життєдіяльності людей, водночас властивого для численних унікальних видів рослин та тварин. Відтак Асамблея звертається до держав-членів віднайти шляхи для запровадження спільних та двосторонніх дій, а також співпраці у напрямку збереження зовнішнього довкілля в Арктиці.

У другому документі Асамблея зазначає, що кліматичне потепління викликає все більш часті екологічні катастрофи, його вплив є руйнівним для природного та людського середовища в усьому світі з істотними наслідками для населення, зокрема для сільського господарства та інфраструктури. Асамблея вважає, що відповідь має бути планетарною і ґрунтуватися на розумінні довгострокових цілей та домовленостей щодо рамок дій. Цей підхід залишається також придатним і в європейському вимірі.

Асамблея запрошує держави-члени та спостерігачів Ради Європи координувати свої зусилля на європейському та світовому рівнях і інтегрувати кліматичні зміни в свою галузеву політику, зокрема в царині облаштування території, управління водними ресурсами, розміщення на землях та сільськогосподарської політики, а саме, в сфері організації лісогосподарської культури  та організації врожаїв, щоб протистояти загрозам повеней та посух, а також запрошує держави-члени та спостерігачів взяти чіткі зобов’язання щодо зменшення газів парникового ефекту встановивши нормативи з метою зменшення на 20 % до 2020 року викидів СО² заохочуючи розподіл технологій та ноу-хау через призму міжнародної співпраці між індустріально розвиненими країнами, головними відповідальними за викиди газів з парниковим ефектом, та країнами, що розвиваються, які є більш вразливими до природних катастроф, що викликані  кліматичним потеплінням.

 

Перед парламентаріями виступив Прем’єр-міністр Угорщини Ф.Дюрчань, який озвучив деякі завдання, що наразі успішно реалізує уряд країни, як-от: конкурентоздатність угорської економіки у європейському просторі, високі стандарти соціального забезпечення, запровадження свободи слова та медіа в усі сфери життя. Ф.Дюрчань особливо підкреслив останню позицію з огляду на «відсутність тривалих демократичних традицій в Угорщині та досвіду суверенітету». Прем’єр-міністр Угорщини порівняв баланс економічного розвитку та стандартів соціального забезпечення із «квадратурою кола», що успішно реалізується окремими державами-членами ЄС. Як середньострокові цілі діяльності свого уряду на міжнародній арені    Ф. Дюрчань назвав «відкритість держави» та «співробітництво на засадах конкурентоздатності всіх учасників».

Прем’єр-міністр, серед іншого, зазначив, що угорський уряд позитивно ставиться до питання збільшення членських внесків у Раді Європи, та готовий збільшити асигнування у разі прийняття цього рішення всіма урядами держав-членів. Ф.Дюрчань підкреслив, що приєднання Угорщини до Шенгенської зони з 1 січня 2008 року стало «відчутним для кожного угорця результатом членства держави в ЄС».

Він оприлюднив позицію уряду з приводу ситуації на Західних Балканах, що полягає у необхідності визнання Косовим плану М.Ахтісаарі, та утриманні Сербії від самоізоляції, в чому повинні допомогти інструменти ЄС, як-от: лібералізація візового режиму та надання статусу члена-кандидата в найближчому майбутньому. Крім того, Прем’єр-міністр зазначив про необхідність налагодження плідної співпраці із Росією, яка «проявляє ознаки демократизації» попри те, що останні вислови офіційної Москви із міжнародних питань «викликають занепокоєння».

Ф. Дюрчань висловився за перегляд дотаційної політики у сфері сільського господарства та визнав «відсталість» політики Угорщини в питанні забезпечення представництва національних меншин у виборних органах[2].

 

Асамблея заслухала Міністра закордонних справ Словаччини, Голову Комітету міністрів Ради Європи Я. Кубіша. У виступі він окреслив інституційні аспекти співробітництва РЄ з іншими європейськими міжнародними організаціями. Досягненнями минулого року Я. Кубіш вважає плідне співробітництво з ОБСЄ у питаннях боротьби із тероризмом, підписання меморандуму про взаєморозуміння із Радою міністрів ЄС 23 жовтня 2007 року, підписання угоди між ПАРЄ та Європарламентом 27 листопада 2007 року. Голова КМ окреслив пріоритети діяльності на найближчий період, серед яких окремо виділив питання міжкультурного та міжрелігійного діалогу, а також розвиток медицини. Я. Кубіш зауважив, що у нього запланована зустріч із міністром закордонних справ України, якій він надає непересічного значення.

 

Перед членами Асамблеї виступив Генеральний секретар РЄ Т. Девіс. Серед досягнень Асамблеї він назвав набуття чинності Європейськими конвенціями «Про боротьбу із тероризмом», «Про боротьбу із кібер-злочинами», а також «Про протидію сексуальній експлуатації дітей». Нагальними завданнями для Асамблеї, на думку Т. Девіса, є зміцнення європейського правового простору, консолідація дій щодо моніторингових процедур, посилення заходів у сфері захисту прав людини та підвищення ролі висвітлення діяльності Асамблеї в засобах масової інформації.

Окремо Генеральний секретар зупинився на питанні бюджету Організації. Т. Девіс доповів, що наразі триває перегляд статей використання бюджету, а також процес переговорів із державами-членами про збільшення членських внесків.

 

На розгляд Асамблеї від Комітету з юридичних питань та прав людини була представлена доповідь Д. Марті (Швейцарія, Альянс лібералів і демократів «За Європу») «Чорні списки» Ради безпеки ООН та Європейського Союзу».

          На думку доповідача, так звані «чорні списки», тобто цілеспрямовані санкції проти окремих осіб або певних груп, є дієвим механізмом у боротьбі з тероризмом, проте їхня підготовка та застосування викликають серйозне занепокоєння. Фігуранти списків позбавлені права бути заслуханими, а звинувачення проти них не мають мотивування, оскільки система зазначених санкцій була створена поза участі національних парламентів у недемократичний спосіб.

          Під час дебатів парламентарії були одностайні в думці, що у протистоянні тероризму не можна використовувати інструменти, які порушують права людини, і висловлювали стурбованість стосовно процедури підготовки «чорних списків».

          Крім того, М. Чавушоглу (Туреччина, Група європейських демократів) наголосив на важливості розробки спільних підходів до викорінення тероризму, оскільки національні «інтерпретації» часто призводять до малоефективних результатів. М. Постойко (Молдова, Група європейських об’єднаних лівих) відмітила непересічну роль Асамблеї у впливі на національні уряди щодо реалізації спільних зусиль у зазначеному напрямі. Представник Франції          М. Дрейфус-Шмідт (Група соціалістів) звернув увагу на те, що низький рівень обміну інформацією та співробітництва відповідних спецслужб стоять на заваді дієвої боротьби з тероризмом, і запропонував поглиблювати «діалог цивілізацій» задля попередження цьому злу. За словами П. Омцигта (Нідерланди, Група європейської народної партії), фігурантам списків слід гарантувати правовий захист та право на фінансову компенсацію у разі доведення їхньої невинності.

          За підсумками обговорення були прийняті відповідні Резолюція та Рекомендація.     

У першому документі зазначається, що з тероризмом можна і треба ефективно боротися такими засобами, які не суперечать правам людини та верховенству права. У цьому відношенні міжнародні органи, такі як ООН та ЄС, повинні демонструвати приклад для інших держав, враховуючи високий ступінь довіри до них.   

«Чорним спискам», впроваджених Радою безпеки ООН та Радою Європейського Союзу, в цілому, надається більша перевага, ніж загальним санкціям, які застосовуються до держав, і які часто призводять до тяжких наслідків серед вразливих груп населення, у той час як цілеспрямовані санкції, наприклад обмеження на пересування та замороження банківських рахунків, завдають шкоди тільки тим, кого було визнано винним.  

Враховуючи, що списки мають безпосередній вплив на особисті права людини, їхнє запровадження повинно враховувати мінімальні стандарти процедурного захисту, що гарантується Європейською конвенцією з прав людини та документами ООН з прав людини. Процедури, що застосовуються зараз у ООН та ЄС не співпадають з цими стандартами.

У Рекомендації Асамблея звертається до Комітету міністрів запросити ООН та Європейський Союз вдосконалити процедуру запровадження санкцій.

   

До парламентаріїв звернувся Президент Албанії Б. Топі. Він зазначив, що лише об’єднана Європа здатна унеможливити перетворення війни на політичний інструмент вирішення конфліктів, незалежний статус Косова відповідає інтересам миру та стабільності в регіоні, а план Ахтісаарі є єдиним компромісним вирішенням Косовського питання. Він також озвучив прагнення країни до членства в НАТО та Європейському Союзі, підкреслив ту важливу роль, яку відіграє Рада Європи в процесі опанування Албанією високих європейських стандартів щодо демократії, прав людини та верховенства права, запевнив у солідарності країни щодо боротьби з глобальними проблемами, як-от: тероризмом, торгівлею людьми, усіма формами нетерпимості.

 

          В рамках обговорення питання зовнішніх зносин Парламентської асамблеї було заслухано три доповіді від Комітету з політичних питань: «Посилення співпраці з країнами Магрібу» (доповідач – Ж. Дюрьо, Франція), «Ситуація в республіках Центральної Азії» (М. Муркан, Туреччина) і «Рада Європи та її держави-спостерігачі – сучасна ситуація і перспективи»            (Д. Вілшер, Великобританія), а також виступ Голови Національних народних зборів Алжиру А. Зіарі.

          У своєму зверненні Голова Парламенту запевнив Асамблею, що взаємодія його країни з Радою Європи відповідає поглибленню плюралістичної демократії в країні та успіхам в сфері забезпечення прав людини. Серед основних завдань, що стоять на порядку денному Алжиру, він назвав свободу преси, збільшення ролі жінки у суспільстві та безпека громадян.

          За підсумками дебатів були ухвалені відповідні резолюції та рекомендації.

Так, у Рекомендації щодо посилення співпраці з країнами Магрібу (Алжир, Марокко, Туніс) зазначається, що ці країни  демонструють прагнення посилити свою співпрацю з Радою Європи. Протягом останніх років вони досягли певного прогресу стосовно демократії, верховенства закону та прав людини. Крім того, вони поглибили міжрелігійний та міжкультурний діалог.

Тим не менш, країни характеризуються наявністю спільних проблем, як-от: зазіхання на політичну свободу, відсутність незалежного правосуддя та розповсюдження радикального ісламізму.

Рекомендація містить пропозиції щодо дій, які могли б бути здійсненими Парламентською асамблеєю, Комітетом міністрів та країнами-членами для досягнення високого рівня співробітництва.

У Резолюції стосовно ситуації в країнах Центральної Азії (Киргизстані, Таджикистані, Туркменістані та Узбекистані) наголошується на тому, що регіон має зростаюче значення для Європи та низку спільних проблем. Європа, таким чином, повинна бути зацікавлена у сприянні стабільності та демократичному перетворенню в цих країнах.

Хоча ситуація у різних країнах відрізняється, доповідь вказує на таку спільну риси, як слабке представлення демократії, що створює реальний ризик соціальної та політичної нестабільності. Щоб уникнути цього, документ закликає власті центральноазіатських держав терміново розпочати реформи, спрямовані на добросовісне правління, модернізацію інститутів і політичну лібералізацію, особливо фокусуючись на демократії, правах людини і верховенстві права.

Рекомендація містить пропозиції щодо заходів, які могли б бути впроваджені Асамблеєю, Комітетом міністрів, Генеральним секретарем та країнами-членами для забезпечення міжкультурного та міжрелігійного діалогу з центральноазіатськими країнами.

У документах щодо взаємодії РЄ з державами-спостерігачами Асамблея запрошує зазначені країни активніше брати участь у роботі форуму через розширення можливостей та посилення їхніх зобов’язань стосовно спільних цінностей.

 

Від Комітету з правил процедури та імунітетів на розгляд Асамблеї була представлена доповідь «Процедурні керівні принципи щодо прав та обов'язків опозиції в демократичному парламенті» (доповідач – К. ван Овермейре, Бельгія).

Під час дебатів слово взяв народний депутат України В. Писаренко. Серед іншого, він торкнувся основних положень, що мають бути відображені в українському законодавстві щодо прав та обов’язків політичної опозиції, як-от: вільний доступ до ЗМІ, контроль над владою через представництво в контролюючих органах, право формувати «тіньовий уряд» тощо. Разом з цим, В. Писаренко визначив ті вимоги, яким має відповідати опозиція: діяльність у відповідності до Конституції, законів та інтересів громадян.

          В ухваленій із зазначеного питання Резолюції наголошується на тому, що політична опозиція є надзвичайно важливим компонентом ефективного здійснення демократії. Одна з головних функцій опозиції – це можливість запропонувати надійну політичну альтернативу більшості, що є при владі. Шляхом контролю та критики роботи уряду при владі, постійної оцінки дій уряду та притягнення уряду до звітності, опозиція працює для забезпечення прозорості державних рішень і ефективності в управлінні державними справами.

Надання парламентській опозиції статусу, згідно з яким їй надаються права, сприятиме ефективності представницької демократії і дотриманні політичного плюралізму, і, таким чином, сприятиме підтримці громадянами та виявленню їхньої довіри до ефективно функціонуючих інституцій. Встановлення справедливої правової і процедурної основи і матеріальних умов, що надають можливість парламентській меншості виконувати її функції, є передумовою для ефективного функціонування представницької демократії. Члени опозиції мають бути здатними виконувати їхні завдання повністю і, як мінімум, з тими ж умовами як і ті парламентарі, які підтримують уряд; вони повинні брати участь - активним і дієвим шляхом - в роботі парламенту і повинні мати ті ж самі права. Рівне ставлення до членів парламенту має бути забезпечено у всіх видах їхньої діяльності та привілеях.

Асамблея запрошує парламенти держав-членів реформувати або оновити їхні регламенти щодо прав опозиції або парламентської меншості, закликає їх розробити хартію про права опозиції або визначити статус опозиції в парламенті.

Крім того, в Резолюції перераховані керівні принципи щодо прав та обов'язків опозиції в демократичному парламенті.

На розгляд Асамблеї від Комітету з соціальних питань, охорони здоров‘я та сімейних справ була представлена доповідь Р.-Г. Вермут-Мангольд (Швейцарія, Група соціалістів) «Зникнення новонароджених дітей з метою їхнього незаконного усиновлення в Європі».

          На думку доповідача, торгівля немовлятами, що була вивчена на прикладі України, Молдови, Румунії та Болгарії має ознаки добре організованої злочинності. У цьому зв’язку вона поінформувала про 300 випадків незаконного міжнародного усиновлення та випадки продажу дітей за кордон за ціною декілька тисяч доларів. З іншого боку доповідачка закликала ретельно розслідувати усі підозри батьків щодо зникнення немовлят аби зняти всі звинувачення з лікарів.

Під час дебатів А. Папандопулос (Греція, Альянс лібералів та демократів за Європу) зазначила про необхідність проведення узгодження політики служб держав-членів Ради Європи, що займаються справами сім’ї. Крім того, вона наголосила на необхідності зобов’язати сім’ї, що усиновили дітей, робити звіти про стан утримання дітей.

          На думку К. Вольдсет (Норвегія, Група європейських демократів), першопричиною викрадення немовлят та незаконного усиновлення є злочинні дії лікарів та акушерок, з чим і потрібно боротися.

          З цього питання виступив також Є.Мармазов. На його думку, представлений проект рекомендації є збалансованим та прогресивним і тому його можна підтримати. Разом з тим він зазначив, що твердження, які містяться у пояснювальному меморандумі і стосуються України, багато разів спростовувалися компетентними органами нашої держави.  Він звернув увагу Асамблеї, що у доповіді не вивчені місцезнаходження «споживачів» трансплантованих органів і родин, які нелегально усиновили дітей. Крім того, за словами Є. Мармазова, рекомендація ґрунтується лише на вивченні ситуації всього в чотирьох країнах, які знаходяться у Східній Європі, в той час як ця проблема має панєвропейське значення. Він також висловив свою незгоду з твердженням доповідача, що кількість випадків відмови батьків від дітей пов’язано з виплатою грошової компенсації при народженні дітей.

          М. Хенкок (Великобританія, Альянс лібералів та демократів «За Європу») поставив питання про споживачів послуг та наголосив на необхідності боротьби із тими службами, що здійснюють незаконну трансплантацію органів. У тій же площині, на його думку, знаходиться і питання споживачів сексуальних послуг, імідж постачальників яких закріпився за державами, що досліджуються у доповіді.

          І. Кіркене (Латвія, Група Європейської народної партії) запропонувала вирішувати проблему шляхом пропагування статевого виховання підлітків для запобігання ранніх і небажаних вагітностей із метою збереження репродуктивного здоров’я жінок. Такий підхід, на її думку, допоміг би зменшити прагнення сімей із розвинених європейських держав до усиновлення за будь-яку ціну.

За підсумками обговорення була прийнята відповідна Рекомендація. Завдяки роботі, проведеній членами української делегації І. Попеску та        Є. Мармазовим, текст документу був прийнятий у більш збалансованому і справедливому по відношенню до України варіанті, аніж це пропонувалося у доповіді. У Рекомендації зазначається, що в деяких країнах відсутні суворі правила  щодо реєстрації новонароджених. Нереєстрація народження дітей призводила до того, що їх стало легко продавати за кордон. Асамблея відзначає, що відсутність такого суворого режиму призвела до справжньої торгівлі  дітьми і від наслідків цього страждають найбідніші країни; вона рішуче засуджує всі практики, що мають за мету продаж або викрадання немовлят, як і всі інші форми торгівлі дітей взагалі.

Асамблея рекомендує Комітету міністрів запросити уряди держав-членів до співпраці з питань боротьби з організованою злочинністю у сфері торгівлі дітьми, моніторингу умов життя та виховання дітей, що були усиновлені іноземцями. Крім того, документом  пропонується розпочати стратегію Ради Європи зі сприяння репродуктивному здоров'ю, а також  силами держав-членів запровадити ідентифікаційні документи для кожної новонародженої дитини незалежно від громадянської реєстрації.

 

    В рамках обговорення доповіді  Ж.Л. Арно (Португалія, Група Європейської народної партії) «Необхідність збереження європейської спортивної моделі» до парламентаріїв звернувся Президент УЄФА М. Платіні. Він зазначив, спортивна модель майбутньої Європи повинна базуватись на здоровому способі життя кожного громадянина. Великий спорт сьогодні перетворився на великий бізнес, що пов'язаний з допінгами, схемами із відмивання коштів, організованою злочинністю та торгівлею дітьми. Необхідно перейти на модель «базового» та «масового спорту», який, окрім іншого, є інструментом міжкультурного та міжетнічного діалогу та засобом боротьби із ксенофобією.

Члени Асамблеї підтримали точку зору М.Платіні та одностайно ухвалили проект Резолюції. В документі, зокрема йдеться про необхідність захисту спортивних федерацій на законодавчому рівні.

 

До членів Асамблеї звернувся президент Грузії М. Саакашвілі. Він подякував спостерігачам ПАРЄ, що були присутніми на президентських виборах 5 січня 2008 року, і поінформував про першочергові завдання: заміна керівного складу силового та економічного блоків міністерств, запровадження більш прозорої процедури формування Національної ради з питань ЗМІ, обрання членів центральної виборчої комісії на засадах представництва від політичних партій.

Відповідаючи на запитання членів Асамблеї, М. Саакашвілі запевнив, що парламентські вибори 2008 року будуть ще прозорішими, ніж президентські, підтвердив свою готовність до посилення парламенту у системі стримувань та противаг державної влади. Президент підкреслив готовність Грузії до конструктивного діалогу із Росією «за умови нормалізації міжлюдських стосунків та врегулювання економічних, візових питань», а також поділився досвідом співпраці із Туреччиною.

 

Асамблея заслухала доповідь від Моніторингового комітету «Виконання обов’язків і зобов’язань Грузією» (співдоповідачі – М. Ейорші, Угорщина, Альянс лібералів та демократів за Європу та К. Ісламі, Албанія, Група соціалістів). У документі вітається ненасильницький, прозорий та демократичний хід останніх президентських виборів, проведення зустрічі між представниками Грузії та Абхазії у жовтні 2007 року. Доповідь містить низку рекомендацій для Грузії, основні з яких: виконання політичної домовленості про зниження прохідного бар’єру з 7% до 5% на майбутніх парламентських виборах, створення сприятливого режиму для повернення і облаштування месхетинської меншини, яка насильно була переміщена з території Грузії у 40-х роках 20-го сторіччя. Крім того, доповідь підкреслює недостатній рівень незалежності гілок влади, зокрема судової, недовіру населення до суду, вибірковий характер боротьби із корупцією.

Гостру дискусію із представниками російської делегації викликали пункти проекту резолюції про бездієвість російської влади щодо делімітації та демаркації російсько-грузинського кордону, а також визнання Росії та Грузії рівно причетними до конфлікту в Абхазії та Південній Осетії. Але за наполяганням співдоповідачів, ці пункти залишились в документі.

Голова Моніторингового комітету С. Головатий позитивно оцінив проект Резолюції. Він, зокрема, зазначив, що значний поступ Грузії у виконанні своїх зобов’язань може вже за 2 роки призвести до перегляду стадії моніторингової процедури.

          За підсумками дебатів була ухвалена відповідна резолюція.

 

Асамблея розглянула проект Протоколу до Європейської конвенції про права людини та біомедицини стосовно генетичних досліджень для цілей здоров’я. Доповідач  В. Водарг (Німеччина, Група соціалістів) зазначив, що документ має на меті запобігти будь-яким генетичним дослідженням, що не мають на меті цілей лікування людини. Згідно із проектом Протоколу, проведення таких досліджень дозволяється лише практикуючим лікарям, які несуть повну відповідальність за можливе нанесення фізичної чи моральної шкоди конкретному пацієнтові. Також Протокол забороняє розголошувати цю інформацію в будь-якому вигляді з метою запобігання дискримінації пацієнта при працевлаштуванні, отриманні медичної страховки тощо.     В. Водарг також закликав присутніх посилити роботу в національних парламентах, зокрема Німеччини та Великобританії, з метою якнайшвидшого приєднання держав до Європейської конвенції, яка набула чинності ще у 1999 році. Асамблея одноголосно ухвалила Протокол.

 

На розгляд Асамблеї від Комітету з питань довкілля, сільського господарства, місцевих та регіональних справ була представлена доповідь І. Попеску (Група соціалістів) «Транскордонне співробітництво», у якій народний депутат України, серед іншого, назвав транскордонне співробітництво одним з основних напрямів діяльності Ради Європи, що сприяє збереженню стабільності на континенті і відіграє значну роль у пропаганді цінностей РЄ.

І. Попеску наголосив на тому, що розвиток транскордонної співпраці тісно пов’язаний з посиленням процесу децентралізації та принципом субсидіарності і не може бути забезпеченим без ефективного партнерства між усіма політичними, соціальними, суспільними та іншими суб’єктами.

На думку керівника української делегації, транскордонне співробітництво в рамках Ради Європи може зменшити негативний вплив розширення ЄС, який пов’язаний, з одного боку, із зникненням кордонів, а з іншого, - з проблемою регулювання нових зовнішніх кордонів Євросоюзу, а також має враховувати такі чинники: необхідність розробки нових юридичних та інституціональних рамок, надання фінансових можливостей територіальним громадам – безпосереднім учасникам співробітництва, здійснення транскордонної експертизи місцевостей і планування розвитку транскордонних територій за відповідними напрямками.

За результатами дебатів, під час яких депутати різних країн одностайно дали високу оцінку запропонованому документу і відзначили його панєвропейське значення, без поправок була ухвалена відповідна Рекомендація. В ній, зокрема, розглядаються основні виклики, труднощі та можливості зазначеної проблематики, аналізуються юридичні та інституційні рамки транскордонної взаємодії, особливості фінансування прикордонних територій та пропонується Комітету міністрів запросити всі країни-члени ратифікувати «Мадридську конвенцію» (1980) і два додаткових протоколи до неї, а також сприяти скорішому завершенню підготовки Третього протоколу, який присвячений об’єднанням типу «єврорегіон». Крім того, Асамблея запрошує Європейський Союз продовжувати і збільшувати фінансову підтримку проектам транскордонної співпраці місцевих територіальних громад, зокрема на зовнішніх кордонах ЄС.

 

 Парламентарії розглянули доповідь, представлену Комітетом з юридичних питань та прав людини, «Відеоспостереження у громадських місцях» (доповідач – Ю. Шарандін, Росія, Група європейських демократів).

В результаті обговорення були прийняті відповідні Резолюція та Рекомендація. У документах, зокрема, зазначається, що відеоспостереження є корисним інструментом в контексті запобігання  і викриття злочинів, проте воно може порушувати права людини. Тому необхідно забезпечити юридичні, процедурні і технічні гарантії, аби відоспостереження було здійснене у відповідності до Європейською конвенцією з прав людини. Крім того, Асамблея пропонує країнам-членам розглянути можливість прийняття уніфікованих знаків (піктограм), що вказують на відеоспостереження, та вважає, що Рада Європи повинна продовжити свою роботу із зазначеного питання у майбутньому.

 

 

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

 

 

1.     Робота членів делегації Верховної Ради України була плідною та ефективною як під час розгляду питань  в Асамблеї, так і на засіданнях комітетів і політичних груп ПАРЄ.

 

2.     Зустрічі членів делегації Верховної Ради України з Генеральним секретарем РЄ Т.Девісом, Президентом ПАРЄ Л.М. де Пучем та доповідачами ПАРЄ Г.Северінсен і Р.Вольвенд засвідчили велику увагу чільних представників РЄ до розвитку сучасних подій в України та їхню зацікавленість у  поглибленні співробітництва між Україною та РЄ.

 

3.     Делегація вважає за необхідне рекомендувати профільним комітетам Верховної Ради України розглянути прийняті на сесії ПАРЄ відповідні Резолюції та Рекомендації на предмет опрацювання висловлених в них законотворчих пропозицій (додаються).

 

4.     Постійна делегація вдячна секретаріатові делегації, Міністерству закордонних справ України, Постійному представництву України при Раді Європи за надання сприяння роботі народних депутатів. При цьому вона вважає за доцільне рекомендувати МЗС України, зокрема ППУ при РЄ, у подальшому:

- активніше відстежувати підготовку на рівні комітетів Асамблеї проектів резолюцій та рекомендацій з метою своєчасного корегування положень, які можуть зачіпати інтереси нашої держави;

- надавати делегації ґрунтовніший аналітичний матеріал з питань порядку денного сесії з відображенням позицій усіх зацікавлених сторін (керівництва ПАРЄ, комітетів та груп ПАРЄ, національних делегацій, окремих її членів, країн-членів РЄ, міжнародних організацій, неурядових організацій тощо), відповідними рекомендаціями для української делегації, а також можливих, як позитивних, так і негативних, наслідків для України прийняття Асамблеєю відповідного документу.

 

5.     Вважати за доцільне ознайомити зі звітом народних депутатів України, надіслати його для відповідного опрацювання до комітетів Верховної Ради України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства юстиції України, а також розмістити на вебсайті Верховної Ради України.

 

 

Голова Постійної делегації

Верховної Ради України

у Парламентській асамблеї

Ради Європи                                                                                                               І.ПОПЕСКУ


[1] Заміна у складі співдоповідача Моніторингового комітету по Україні пов’язана із закінченням депутатських повноважень Ганне Северінсен 27 жовтня 2007 року. Під час сесії кандидатура Сабіни Льойтгойсер-Шнарренбергер на посаду співдоповідача Моніторингового комітету по Україні була затверджена. С. Льойтгойсер-Шнарренбергер –– колишній міністр юстиції Німеччини, доповідачка Моніторингового комітету ПАРЄ по справі Гонгадзе.

[2] Згідно із виборчим законодавством Угорщини, за етнічними угорцями, що постійно проживають за кордоном зберігається квота представництва у парламенті. Разом із тим, квоти представництва для національних меншин, що проживають на території Угорщини, не існує. Для внесення змін до виборчого законодавства необхідно отримати 2/3 голосів у парламенті.