Неофіційний переклад з англійської

Парламентська Асамблея Ради Європи

Резолюція 1925 (2013)[1]

 

Пост-моніторинговий діалог з Туреччиною

 

1. У 2004 році Парламентська Асамблея вирішила завершити моніторингову процедуру стосовно Туреччини та відкрити пост-моніторинговий діалог, заявивши, що вона впевнена у тому, що турецька влада продовжуватиме процес реформування та імплементації прийнятих реформ. Асамблея зазначає, що Резолюція 1710 (2010) стосовно повноважень співдоповідачів Моніторингового комітету наразі вимагає від Асамблеї обговорення на пленарних засіданнях імплементації Резолюції 1380 (2004) про виконання обов’язків та зобов’язань Туреччиною. 

2. У рамках пост-моніторингового діалогу проходили співробітництво з Туреччиною і перевірка виконання 12 дійсних вимог,  які зазначені у пункті  23 Резолюції 1380 (2004), а саме: реформа Конституції 1982 року; зниження виборчого порогу, який складає 10%; визнання права свідомої відмови від військової служби; створення інституту омбудсмена; ратифікація Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом та про фінансування (ETS No. 141),  Рамкової конвенції про захист національних меншин (ETS No. 157), Європейської хартії мов меншин (ETS No. 148) та переглянутої Європейської соціальної хартії, яка ще не була прийнята; завершення перегляду Кримінального кодексу (зокрема, поваги до необхідності пропорційності, яка випливає з прецедентного права Європейського суду з прав людини («Суд») про свободу самовираження та свободу зібрань);  перевірка законодавства, яке датується з періоду надзвичайного стану; імплементація реформи місцевої та регіональної влади, а також децентралізація; вирішення проблеми повернення, внутрішньо- переміщених осіб в результаті конфлікту 90-х рр..; підготовка суддів та прокурорів, а також співробітників поліції та жандармерії; зняття географічних обмежень згідно з Женевською конвенцією про статус біженців; прагнення до політики визнання існування національних меншин, які проживають на території Туреччини та надання їм права на збереження, розвиток та вираження своєї ідентичності, а також застосування її на практиці; і продовження зусиль по боротьбі з жіночою безграмотністю та всіма формами насильства над жінками.

3. Асамблея наголошує, що процес основних реформ відбувається всупереч  надзвичайно складного підґрунтя як у внутрішньому, так і в зовнішньому розумінні. Протягом останніх 10 років, від тоді як Партія справедливості та розвитку (ПСР) прийшла до влади, Туреччина стала на шлях політичного переходу, який характеризується переосмисленням ролі армії, переорієнтацією таких гілок влади, як судова влада, відкриттям великих судових процесів (Ergenekon, Balyoz, ПСР), які мають глибокий вплив на суспільство, а також на ключових політичних, військових та громадянських гравців. Також слід звернути увагу на курдське питання в Туреччині та конфлікт між турецькою державою та РПК, жертвами якого стали більш ніж 40 000 осіб. Асамблея зазначає, що на теренах нестабільного Близького Сходу сирійський конфлікт має далекосяжні наслідки у Туреччині. З 2011 року країна прийняла більш ніж  220 000 біженців, що є помітним проявом солідарності.   

4. Асамблея зазначає, що переговори стосовно приєднання Туреччини до Європейського Союзу розпочалися у 2005 році.  Вона вітає поновлення обговорення та можливого відкриття нових глав, у тому числі і Глави             22 про регіональну політику та координацію структурних інструментів у переговорах у 2013 році. Вона переконана, відкриття додаткових глав, зокрема Глави 23 (судове провадження та основні права) і Глави 24 (юстиція, свобода та безпека) допоможе консолідувати процес реформ та підтримають дії Ради Європи.

5.  Асамблея звертає увагу на дуже важливі економічні успіхи, досягнуті в контексті глобальної кризи. Це підтверджує позицію Туреччини як регіональної держави, яка задіяна у різних напрямах і відіграє життєво важливу роль у стратегічних та енергетичних поняттях. Усі ці фактори роблять стабільність Туреччини життєво важливою для всього Східного Середземномор’я.

6. Асамблея також з інтересом зазначає, що серія революцій «Арабська Весна» вплинула на всі мусульманські країни Східного Середземномор’я. Зараз, однак, Туреччина є “контрольною позначкою” для цих країн, які переживають період великої нестабільності. Таким чином, надзвичайно важливим є продовження очікуваних реформ та доведення їх до успішного завершення.

7. Асамблея відзначає, що хоча багато реформ було проведено під час початкового етапу пост-моніторингового діалогу (2004-2010), вони відповідали лише частково деяким з дійсних 12 вимог Резолюції 1380 (2004). У цьому зв’язку, Асамблея наголошує на:

7.1. спеціальній реформі певних статей Кримінального кодексу у 2005 році, зокрема поправці ст. 301 про покарання атак на «турецьку ідентичність та націю», а саме на повному її скасуванні;

7.2. започаткуванню навчальних програм для суддів та прокурорів, головним чином спираючись на Кримінальний кодекс 2005 року; 

7.3. конституційній реформі 2007 року, яка проклала шлях до обрання Президента Республіки загальним прямим голосуванням з 2014 року;

7.4. вжиті, з 2007 року, заходів з боротьби з катуванням та принижуючим поводженням, а також підготовці сил безпеки;

7.5. зміцненні положень Кримінального кодексу, які стосуються боротьби з насильством над жінками, розробки основних програм підготовки з 2006 року, а також прийняття закону про захист сім’ї у 2007 році;

7.6. прийнятті закону про фонди, який набув чинності у лютому 2008 року;

7.7. прийнятті «Закону про компенсацію заподіяної шкоди внаслідок тероризму та Вжитих заходів у боротьбі з тероризмом», який набув чинності у березні 2008 року, а також на започаткування програм з повернення переміщених осіб та деяких програмах соціально-економічного розвитку у південно-східній Туреччині;

7.8. «демократичній відкритості» до курдського суспільства, яка була розпочата у 2009 році, яка, зокрема, відкрила обговорення курдського питання, поширила використання курдської мови у медіа та виборчих кампаніях і дозволила викладання курдської мови в університетах;

7.9. проведенні конституційного референдуму у вересні 2010 року, що призвело до відкриття нових судових процесів стосовно лідерів державного перевороту 12 вересня 1980 року;  реформування явки перед громадянськими судами військовослужбовців, у тому числі і офіцерів, а також осіб, яких звинувачено у скоєнні злочинів проти державної безпеки; збільшення кількості членів Конституційного суду та Вищої ради суддів та прокурорів; прийняття принципів створення інституту омбудсмена; впровадження права  на індивідуальне звернення до Конституційного Суду з питань, які підпадають під рамки Європейської конвенції з прав людини (ETS No. 5); а також розширенню рамок та  змісту прав профспілок та права на свободу об’єднання;

7.10. ратифікації переглянутої Європейської соціальної хартії у 2007 році.

8. Асамблея підкреслює, що усі вжиті заходи повинні бути впроваджені швидко та у повній мірі.

9. Асамблея таким чином бажає детально оглянути процес імплементації Резолюції 1380 (2004) та проаналізувати реформи, проведені за наступний період (2010-2013), а також проголошені реформи. 

10. У відношенні реформування Конституції, виборчого порогу та дозволу турецьким громадянам, які проживають за кордоном, голосувати: 

10.1. Асамблея бере до уваги створення парламентом 19 жовтня 2012 року погоджувальної комісії з рівним представництвом чотирьох партій в парламенті, яка складається з 12 членів. Вона знаходиться під головуванням Спікера Великих національних зборів, пана Джеміля Чічека. Її метою є перегляд Конституції, яка була результатом натхнення військових після державного перевороту 1980 року. Асамблея підкреслює, зокрема, зразковий характер членства в комітеті і правило консенсусу, яке було прийняте для прийняття рішень. Вона також вітає консультації усіх рушійних сил у Туреччині, які були ініційовані погоджувальною комісією, однак відзначає труднощі при узгодженні різних позицій щодо деяких фундаментальних принципів, таких як громадянство і деяких ключових політичних питань, таких як децентралізація. В той час як початковий намір та рішучість були похвальні, саме виконання, пов’язане з деякими проблемами. Асамблея сподівається, що реформування Конституції буде відповідати стандартами, встановленим Радою Європи.

10.2. Визначення майбутньої демократичної системи та типу управління є прерогативою установ та громадян Туреччини. Тим не менш, Асамблея закликає турецьку владу звернути увагу на експертизу Європейської комісії за демократію через право (Венеціанська комісія) перед завершенням проекту Конституції.  Важливо захищати інституціональний баланс сил та незалежність судової системи, чітко визначати відповідні стримування та противаги, а також встановити повагу до основних прав та свобод особистості, у той же час дотримуючись стандартів, встановлених Радою Європи.

10.3. Асамблея знову закликає турецьку владу звернути увагу на рекомендації Венеціанської комісії стосовно зниження виборчого порогу на 10% – на сьогоднішній день найвищий серед 47 держав-членів Ради Європи – з тим, щоб сприяти участі політичних партій у парламенті, яка відіграє ключову роль у демократіях.

10.4. Асамблея вітає той факт, що турецька влада вжила необхідні заходи для запровадження рішення Парламенту у червні                 2012 року – надати можливість турецьким виборцям, які проживають за кордоном, голосувати під час президентських виборів 2014 року і парламентських виборів 2015 року, а також у наступних виборів.

11. Що стосується завершення перегляду Кримінального кодексу (зокрема, поваги до необхідності пропорційності, яка випливає з прецедентного права Європейського суду з прав людини про свободу вираження поглядів та об’єднань), вивчення законодавства, починаючи з періоду надзвичайного стану та підготовки суддів і прокурорів, а також полісменів та жандармерії:

11.1. Асамблея підкреслює, що Туреччина запровадила судові реформи, щоб привести своє законодавство у відповідність до Європейської конвенції з прав людини, зокрема, шляхом прийняття третього та четвертого пакетів судових реформ у липні 2012 року. Зокрема, метою цих реформ було зміцнення принципу презумпції невинуватості та обмеження досудового утримання під вартою. Варто зазначити, що попри деякі звільнення під заставу або під нагляд суду, короткострокові результати не виправдали сподівання. Особи, які перебували у попередньому ув’язненні, у тому числі й обрані члени парламенту, й досі складають 23% усіх в’язнів.

11.2. Асамблея вітає ратифікацію Факультативного протоколу до Конвенції ООН проти тортур (OPCAT) та запрошує Туреччину до розробки державного механізму попередження тортур.

11.3. Хоча Асамблея відмічає реформи, запроваджені у сфері правосуддя щодо неповнолітніх, вона, тим не менш, очікує висновку Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (ЄКПЗ) стосовно поводження та умов утримання неповнолітніх під вартою. Асамблея також закликає владу до покращення умов у всіх турецьких в’язницях, які б відповідали стандартам та практикам Ради Європи.

11.4. Що стосується свободи самовираження, яка є дуже важливим питанням, підкреслюючи реформи, проведені у рамках «третього пакету» для пом’якшення обмежень, Асамблея має на увазі Резолюцію 1920 (2013) про стан свободи ЗМІ в Європі. Вона повторює свій чіткий запит щодо проведення Туреччиною детального аналізу правових положень Кримінального кодексу та анти-терористського законодавства. Законодавство, яке стосується Інтернету, також потребує уточнення, з метою перевірки його сумісності з прецедентним правом Європейського суду з прав людини.

11.5. Асамблея вітає прийняття «четвертого пакету судових реформ» 11 квітня 2013 року. Внесені зміни, зокрема до Кримінального кодексу та антитерористичного законодавства, мають допомогти привести турецьке законодавство у відповідність з прецедентним правом Європейського суду з прав людини, про що були відповідні звернення. Як і очікувалося, ці зміни також мають внести ясність щодо різниці між свободою слова та терористичною пропагандою. Асамблея поновлює своє прохання щодо відміни Статті 301 Кримінального кодексу, а також Статті 125, яка криміналізує наклеп. Асамблея також закликає до перегляду юридичних дефініцій правопорушень, пов’язаних з тероризмом і членством у злочинному угрупуванні у відповідності до прецедентного права Європейського суду з прав людини.

11.6 Асамблея зазначає, що прийняття «четвертого пакету судових реформ» має надати можливість відміняти термін давності для випадків катування та знову відкривати справи, в яких Європейський суд з прав людини знайшов недоліки відносно ефективного розслідування, у порушення Європейської конвенції з прав людини.

11.7. Асамблея також запрошує Туреччину до продовження проведених реформ з метою захисту усіх основних та особистих свобод таким чином, щоб захист особи став центром її системи захисту прав людини.

11.8. Асамблея зазначає, що освітня реформа («система 4+4+4») збільшує тривалість обов’язкової шкільної освіти, що є позитивним моментом. Однак, існує деяка стурбованість з приводу введення релігійної освіти з молодших класів середньої школи, оскільки секції «шкіл Імам Хатіп» були відновлені. Така міра видається відходом від принципу секуляризму, який базується на повазі до всіх релігій, принцип, ухвалений прем’єр-міністром. Асамблея стежитиме за впровадженням нової системи.

11.9. По відношенню до поваги прав геїв, лесбіянок, бісексуалів та транссексуалів (ЛГБТ), Асамблея закликає Туреччину вжити усіх можливих заходів, у тому числі й освітніх, для боротьби з усіма формами дискримінації та прийняття відповідних правових та конституційних положень. Асамблея сподівається, що реформи, які стосуються сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, будуть впроваджені повною мірою, відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів CM/Rec(2010)5 про міри боротьби з дискримінацією на засадах сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності.

11.10. Асамблея не може не відзначити, що деякі питання стосовно прав людини та основних свобод залишаються проблематичними: 

11.10.1. Асамблея шкодує про те, що досі немає юридичного результату попереднього ув’язнення великої кількості членів парламенту, мерів та місцевих виборних представників. Така ситуація, безумовно, заважає виконанню мандату, який був наданий цим обраним представникам громадянами і потребує термінового законодавчого рішення.

11.10.2. Асамблея закликає Туреччину повністю поважати права захисту великих судових процесів (Ergenekon, Balyoz, ПСР), які проводяться судами,  наділеними особливою владою. Ці судові процеси одночасно впливають на обраних представників, колективи збройних сил, вчителів університетів, журналістів та курдів. Асамблея занепокоєна великою кількістю таких судових процесів;

11.10.3. Окрім того, Асамблея зазначає, що арешти та попереднє ув’язнення, зокрема, журналістів, молодих людей та студентів, викликає серйозне занепокоєння. Вона наполегливо закликає Туреччину прийняти, без подальшого зволікання, необхідне законодавство для гарантування свободи самовираження та права на демонстрації, а також переконатися, що дії поліції, якщо це необхідно, залишалися відповідними. 

11.11. По відношенню до розпуску політичних партій, Асамблея запрошує Туреччину, згідно з рекомендаціями Венеціанської Комісії 2009 року, поновити зусилля у контексті роботи над конституційною реформою, впровадити ретельно розроблену методику, яка базується на таких суворих критеріях, як потурання або явне підбурення до насильства або видима загроза до основних демократичних цінностей. 

11.12. Що стосується прав профспілок, Асамблея нагадує про закон, прийнятий 19 жовтня 2012 року. Вона відзначає низьку кількість працівників, які є членами профспілок (менш ніж 10%), а саме 1 мільйон з 10 мільйонів. Вона звертає увагу на високий поріг, який складає більш ніж 3%, працівників фірм, що не є членами профспілок – більш ніж 30 робітників, у кожній з них, не вистачає для того, щоб профспілка могла укласти колективний договір. Наразі це означає, що навіть половина профспілок не буде в змозі цього зробити. Однак, захід видається поступовим і не повинен бути повністю реалізований до 2018 року. Асамблея, таким чином, висловлює своє прохання до Туреччини переконатися, щоб нове профспілкове законодавство повністю забезпечило право укладання колективних договорів. Вона закликає Туреччину продовжувати обговорення із соціально-економічними партнерами та профспілками з метою усунення застережень, пов’язаних із ст. 2.3, 4.1, 5 та 6 переглянутої Європейської соціальної хартії.

11.13. Асамблея підкреслює надзвичайну необхідність підготовки суддів та прокурорів. Вона заохочує владу продовжувати та активізувати програми обов’язкового підвищення кваліфікації для співробітників поліції та служби безпеки. Це є життєво важливою умовою для забезпечення ефективного впровадження законодавчих мір та звернення уваги на облік прецедентного права Європейського суду з прав людини. Підготовка співробітників правосуддя та охорони безпеки повинно бути підкріплене суттєвою зміною у ставленні. Асамблея наполегливо закликає Туреччину продовжувати встановлене співробітництво з Радою Європи у цих сферах. 

12.  Що стосується створення інституту омбудсмена та визнання права свідомої відмови та створення альтернативної цивільної служби: 

12.1. Асамблея із задоволенням відзначає створенням інституту омбудсмена після конституційного референдуму 12 вересня 2010 року та прийняття закону 14 червня  2012 року, тим самим виконуючи особливе прохання Асамблеї, викладене у 12 вимогах.  Проте, вона запрошує турецький парламент переглянути критерії відбору омбудсмена та його заступників з метою забезпечення надійності та ефективності новоствореного закладу та його фінансування.

12.2. Асамблея також вітає рішучі зусилля Міністерства Юстиції забезпечити більшу увагу до судової практики Суду з прав людини, покращити нагляд за виконанням вироків Суду та запобігти повторному порушенню статей Конвенції. Зокрема, вона вітає створення системи компенсації у разі надмірної тривалості утримання під вартою або самого процесу, а відповідність до прецедентного права Суду під час підвищення суддів. 

12.3. Асамблея вітає можливість, яка була відкрита переглядом конституції у 2010 році з приводу індивідуальних звернень до Конституційного суду стосовно порушення прав, закріплених у Конвенції з прав людини, та впроваджена у вересні 2012 року. 

12.4. Оскільки це було однією з 12 вимог, Асамблея, на жаль, розчарована, що не було зроблено кроків до створення законодавчої бази для свідомої мети та альтернативного громадянської служби і таким чином не було відповідності до прецедентного права Європейського суду з цього питання. 

13. Що стосується імплементації реформи місцевої та регіональної  влади та децентралізації і повернення переміщених осіб:

13.1. Асамблея переконана, що продовження та збільшення децентралізації стане ключовим фактором у стратегії розвитку Туреччини, а також можливою відповіддю до вирішення курдського питання. У зв’язку з цим вона закликає Туреччину до імплементації Рекомендації 301 (2011), прийнятої Конгресом місцевих та регіональних влад 24 березня 2013 року та продовжувати реформи у сфері децентралізації, у зв’язку із Європейською хартією місцевого самоврядування (ETS No. 122), ратифікованою Туреччиною у 1992 році.

13.2. Асамблея із задоволенням відзначає набуття чинності у березні 2008 року Законом № 5233 про компенсацію шкоди спричиненої тероризмом та заходами, спрямованими проти тероризму. Вона заохочує Туреччину продовжувати реалізацію економічних та соціальних програм для сталого повернення переміщених осіб, як це зазначено у 12 дійсних вимогах.  

14. Що стосується правових інструментів Ради Європи, згаданих у Резолюції 1380 (2004):

14.1. Асамблея вітає ратифікацію Туреччиною Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування (ETS No. 141) 6 жовтня 2004 року, а також переглянутої Європейської соціальної хартії 27 червня 2007 року, згідно з Резолюцією 1380 (2004).

14.2. Асамблея зазначає, що Туреччина як не підписала, так і не ратифікувала Рамкову конвенцію про захист національних меншин або Хартію регіональних мов або мов меншин, за проханням Асамблеї у           2004 році. Вона закликає Туреччину підписати ці правові інструменти.

14.3. Асамблея вітає прийняття у березні 2010 року циркулярів, які покликані покращити доступ до процедур надання притулку, забезпечити кращий захист для вразливих груп та надати кращий доступ осіб, які шукають притулку, до ринку праці. Крім того, Асамблея вітає прийняття 4 квітня 2013 року Закону про іноземців та міжнародний захист, який є значним кроком до захисту прав іноземців, незважаючи на їхній статус. Вона закликає Туреччину продовжувати співробітництво з Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) та знову звертається із закликом звузити географічні обмеження згідно з Женевською конвенцією 1951 року про статус біженців. Вона також закликає міжнародне суспільство підтримати зусилля Туреччини покращити прийняття та інтеграцію біженців. 

14.4. Асамблея із задоволенням відмічає ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму (CETS No. 196) 23 березня 2012 року. Вона також користується можливістю, щоб знову заявити про своє загальне засудження усіх актів насильства та тероризму. Що стосується терористичних актів, які стосуються тероризму, який пов’язаний з РПК, Асамблея знову нагадує, що необхідно знайти політичне рішення до курдського питання та закликає до припинення усіх видів насильства – передумови будь-яких переговорів. 

15.  Що стосується прагнення до політики, яка визнаватиме існування національних меншин, які проживають на території Туреччини та надаватиме особам, які належать до цих меншин, право на збереження, розвиток та вираження своєї ідентичності, а також застосування її на практиці:

15.1. Асамблея наголошує, що Туреччина посилається на визначення “меншини”, зафіксоване у Лозаннському договорі 24 липня 1923 року, який визнавав меншинами «турецьких громадян, які належать до не мусульманських меншин». Окрім цього, слід зазначити, що лише єврейські, вірменські та грецькі православні громади фактично визнаються меншинами у Туреччині.

15.2. Асамблея вітає відкриття діалогу з релігійними суспільствами та нещодавні заходи з вирішення проблем, з якими стикаються не мусульманські меншини. Асамблея також відзначає внесок, зроблений меншинами під час перегляду Конституції, який має забезпечувати рівність, у законі та на практиці, усіх турецьких громадян, в незалежності від їхнього віросповідання. 

15.3. Асамблея вітає поправку до Закону про Фонди від 27 серпня 2011 року, яка має на меті поліпшення процедури реєстрації нерухомості. Вона запрошує турецьку владу завершити процес повернення власності релігійним громадам.

15.4. Посилаючись на думку Венеціанської комісії від березня 2010 року про статус релігійних громад у Туреччині та права Православного Патріархату Стамбулу використовувати прикметник «Вселенський», Асамблея із задоволенням відзначає поточний діалог про повторне відкриття Православної семінарії Халкі на острові Гейбеліада. 

15.5. Повністю визнаючи, що нещодавні турецькі законодавчі реформи покращили відносини з не мусульманськими релігійними громадами, Асамблея наполегливо звертається до Туреччини опрацювати вимоги пункту 19.2 резолюції 1704 (2010) Асамблеї і рекомендації Венеціанської комісії, які містяться у висновку CDО-AD (2010/005, ухваленому у березні 2010 року, з тим щоб гарантувати фундаментальне право на свободу віросповідання, зокрема, через визнання не мусульманських релігійних громад юридичними особами, що забезпечить їм доступ до правосуддя і захисту майнових прав.

15.6. У зв’язку з цим, Асамблея закликає розпочати змістовний діалог з громадою алевітів, зокрема, стосовно визнання правового статусу місць поклоніння Алевітів (Джемевлері), викладання алевізму у школах, а також розслідування звернень щодо конфіскованого майна. 

15.7. Асамблея також вітає значний прогрес, досягнутий з 2004 року у сфері пропаганди культурних та лінгвістичних прав курдів, у тому числі й у сфері використання, окрім турецької, інших мов в освіті, медіа та виборчих кампаніях з 2011 року, а також доступну з 2012 року опцію вибирати мову, яка використовується для захисту в суді. Підкреслюючи своє однозначне ставлення до тероризму, Асамблея, тим не менш, зазначає, що ув’язнення тисячі курдів – у тому числі й місцевих виборних представників та журналістів – за звинувачення у злочинах тероризму значно впливає на врегулювання курдського питання. Асамблея сподівається, що поточні судові та конституційні реформи призведуть до його політичного вирішення. 

15.8. Асамблея вітає офіційне відновлення переговорів, які розпочала у грудні 2012 року турецька влада з лідерами РПК. Вона вітає також процес пошуку рішення, яке як їй вважається має стосуватися припинення насильства  і відновлення мирних рамок для врегулювання курдського питання. Асамблея свідома того, що процес є крихким і супроводжуватися виводом активістів РПК з Туреччини. Було створено “комітет мудреців”, який складається з 63 осіб. Асамблея бажає, щоб він був представницьким і складався з усіх представників суспільства і різних політичних сил з метою підтримки даної ініціативи для успішного її завершення.”

 

15.9. Повністю визнаючи важливість шкіл для меншин для збереження ідентичності національних меншин, Асамблея, тим неменше, висловлює жаль, що закон 2007 року стосовно приватних закладів освіти не відповідає вимогам, які містяться у пункті 19.14 резолюції 1704 (2010) Асамблеї. Як наслідок, Асамблея наполегливо звертається до Туреччини змінити законодавство для того, щоб дозволити дітям-вихідцям з не мусульманських меншин, і які не мають турецького громадянства, отримати доступ до шкіл для меншин. У цьому світлі, Асамблея, повністю беручи до уваги практику взаємності, яка застосовується у деяких випадках, підкреслює, що спеціальні заходи не є достатніми для вирішення проблеми.

15.10. Асамблея зауважує, що Туреччина не надіслала відповідь на резолюцію 1704 щодо свободи релігії. Вона звертається до Туреччини надіслати відповідь на питання, що залишилися без відповіді, протягом двох місяців.

16. Що стосується продовження зусиль у боротьбі з безграмотністю серед жінок та всіх форм насильства над жінками:

16.1. Асамблея вітає вдосконалення у законодавстві з 2005 року та реформу Кримінального кодексу по відношенню до боротьби з насильством над жінками, зокрема за допомогою законодавчих положень та інформаційно-просвітницьких заходів. Вона схвалює дії Туреччини під час підготовки Конвенції Ради Європи про попередження та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнім насильством (Стамбульська конвенція, ETS No. 210). Асамблея зазначає, що Туреччина була першою країною, яка ратифікувала та прийняла відповідний закон у березні 2012 року без жодних виключень. Однак, слід зазначити, що насильство над жінками й досі залишається реальною проблемою.

16.2. Асамблея, таким чином, підкреслює необхідність переконатися, що законодавство впроваджується належним чином, зокрема, за допомогою підготовки медичних працівників, співробітників поліції, прокурорів та суддів, а також каранням будь-якого порушення або відсутності старання з боку установ.

16.3. Асамблея закликає Туреччину продовжувати свої зусилля у боротьбі з безграмотністю жінок, яка є основною перепоною до їхньої участі у громадському та економічному житті та становить великий ризик для дівчат стати жертвами фізичного, психологічного та сексуального насильства. У зв’язку з цим, Асамблея закликає Туреччину до боротьби з ранніми та дитячими шлюбами, згідно з Резолюцією Асамблеї 1468 (2005) про примусові та дитячі шлюби. Вона також закликає до пильності стосовно збереження права жінок на аборт.

16.4. Асамблея сподівається, що Туреччина й надалі буде підтверджувати свою прихильність до зміцнення гендерної рівності де факто. Вона вітає включення позитивної дискримінації на користь жінок у конституційних змінах 2010 року. Асамблея сподівається, що Туреччина впроваджуватиме гендерну рівність у майбутній Конституції та залишиться зразковою у регіоні.

17. На завершення, Асамблея підкреслює, що наразі в Туреччині є період політичних змін і що геополітичний контекст є особливо вразливим. Однак, Асамблея зазначає, що відбувається процес законодавчих реформ та інституційних змін, але він є незавершеним у відношенні деяких ключових вимог Резолюції 1380 (2004). Цей процес може призвести до підготовки проекту нової конституції та визначення нової політичної системи, яка буде оцінюватися Асамблеєю в установленому порядку. Вона також запевняє Туреччину про надання повної підтримки у посиленні цих демократичних реформ.

18. Враховуючи місцеві вибори у 2014 році, перші вибори Президента Республіки шляхом прямого голосування у 2014 році та парламентські вибори у 2015 році, Асамблея має намір стежити за розвитком ситуації у Туреччині та надати всеохоплюючий звіт стосовно пост-моніторингового діалогу з Туреччиною після цих подій. Вона також нагадує про намір Ради Європи, зокрема Венеціанської комісії, підтримувати зусилля турецької влади.



[1] Дебати Асамблеї 23 квітня 2013 року (12-е засідання) (Див. Док. 13160, доповідь Комітету з питань дотримання обов’язків та зобов’язань державами-учасницями Ради Європи (Моніторинговий комітет). Доповідач: пані Дюр’є. Текст прийняти Асамблеєю 23 квітня 2013 року.