Неофіційний переклад з англійської

Парламентська асамблея Ради Європи

 

Резолюція 1950 (2013)

Попередня редакція

 

Відокремлення політичної та кримінальної відповідальності

 

1.       Асамблея вважає, що демократія та верховенство права вимагають щоб політики були ефективно захищені від кримінального переслідування за прийняті ними політичні рішення. Політичні рішення мають підлягати політичній відповідальності, а остаточні рішення приймають виборці.

 

2.       Асамблея також підтверджує свою принципову незгоду зі всіма формами безкарності, висловлену в Резолюції №1675 (2009) щодо стану з правами людини в Європі: потреба викорінити безкарність. Відповідно, політики мають бути притягнуті до відповідальності за кримінальні дії або бездіяльність, здійснювані ними як в особистому житті, так і при виконанні своїх державних посадових обов’язків.

 

3.     Розрізнення між прийняттям політичних рішень та кримінальними діями або бездіяльністю має ґрунтуватися на національній конституції та кримінальному законодавстві, яке, в свою чергу, має відповідати таким принципам, відповідно до висновків Європейської комісії "За демократію через право" (Венеціанська комісія):

 

        3.1.      Кримінальні справи не повинні використовуватися для покарання за політичні помилки або розбіжності;

 

        3.2.      Політики повинні нести відповідальність за кримінальні дії таким самим чином, як і звичайні громадяни;

 

3.3       Основні національні правила щодо міністерської кримінальної відповідальності повинні відповідати як Статті 7 Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ), так й іншим вимогам, що випливають з принципу верховенства права, у тому числі правової визначеності, передбачуваності, прозорості, пропорційності та забезпечення рівних прав;

 

3.4.      Зокрема, широкі та неоднозначні положення національного кримінального законодавства щодо "зловживання службовим становищем" можуть бути досить проблематичними, як щодо їхньої відповідності Статті 7 Конвенції, так і іншим основним вимогам в рамках верховенства права, а також вони можуть стати особливо вразливими перед політичними зловживаннями;

 

3.5.      Національні положення щодо "зловживання владними повноваженнями" повинні бути чітко інтерпретованими та застосованими за підвищеним рівнем, з урахуванням додаткових критеріїв, таких як, у випадках, що включають економічні інтереси, наміри особистої вигоди; їх потрібно застосовувати проти політиків лише у крайньому випадку, а рівень санкцій має бути пропорційним правопорушенню без впливу політичних міркувань;

 

3.6.      Що стосується процедури, за умови, що звинувачення, висунуті проти політиків за дії "злочинного" характеру у відповідності до Статті 6 Конвенції, повинні застосовуватися однакові вимоги щодо справедливого судового розгляду, як до звичайних кримінальних процедур, так і для спеціальних процедур імпічменту, які існують у ряді держав-учасниць Ради Європи;

 

3.7.      Спеціальні правила для імпічменту міністрів не повинні застосовуватися в порушення основних принципів верховенства права. Оскільки такі правила виявляють схильність до політичних зловживань, вони вимагають особливої ​​обережності і стриманості щодо способу їхнього тлумачення та застосування.

 

4.       Відповідно до викладеного вище Асамблея:

         

4.1.      наполегливо запрошує провладну більшість в державах-учасницях утриматися від використання у надмірний спосіб  судової кримінальної системи для переслідування політичних опонентів;

 

4.2 закликає законодавчі органи держав-учасниць, чиє кримінальне законодавство, як і раніше, включає в себе надто широкі положення щодо зловживання службовим положенням, розглянути питання про скасування або зміну таких положень з метою обмеження сфери їхнього застосування відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії;

 

4.3.      закликає компетентні органи відповідних країн-учасниць, конституції яких передбачають спеціальні процедури імпічменту за кримінальну відповідальність міністрів з метою їхнього тлумачення та застосування з відповідним ступенем обережності і стриманості, відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії;

 

4.4.      наполегливо запрошує компетентні  органи влади держав-учасниць, які були засудження за порушення статті 18 Конвенції (заборона зловживання владою з метою звуження прав і свобод) вжити спеціальних заходів для того, щоб гарантувати дієву незалежність правосуддя та швидко і в повному обсязі  виконати  відповідні рішення Європейського суду з прав людини.