Парламентська асамблея Ради Європи

Резолюція 2035 (2015)

Попередня редакція

Захист безпеки журналістів та свобода медіа в Європі

Парламентська Асамблея

1. Засуджуючи у найбільш можливих суворих термінах терористичний напад на французький журнал «Шарлі Ебдо» у Парижі 7 січня 2015 року, Парламентська асамблея повторно відзначає важливість свободи медіа для демократії. Медіа створюють громадський простір для поширення інформації та висловлення поглядів. Таким чином, свобода медіа є важливим показником демократії, політичних свобод та верховенства права в країні чи регіоні. Будь який напад на медіа та журналістів є нападом на демократичне суспільство.

2. Глибоко занепокоєна жахливими та трусливими злочинами, скоєними у Парижі, Асамблея підкреслює важливість, яку вона надає свободі висловлення, одним із наріжних каменів демократії. Коли у суспільстві боязнь та самоцензура виступають замість свободи критикувати та розслідувати, демократія безперечно зменшується. Свобода та безпека журналістів є також нашою свободою та нашою безпекою.

3. Глибоко стурбована погіршенням безпеки журналістів та погіршенням стану свободи медіа в Європі, Асамблея наполегливо закликає держави-учасниці збільшити свої внутрішні та багатосторонні зусилля, спрямовані на забезпечення дотримання прав людини на свободу висловлювання та права на отримання інформації, так само як і на захист життя, свободи та безпеки тих, хто працює у медіа та співпрацює з ними. Демократія та захист прав людини залежать від свободи медіа.

4. Асамблея нагадує, що політичний критика та сатира мають бути захищеними як головніша частина свободи медіа. Свобода висловлення застосовується не лише до інформації або ідей, що сприймаються прихильно і розглядаються як безвинні або як байдужі питання, але також і до таких, що викликають роздратування, шокують або завдають клопоту державі або будь-якому прошарку населення, лише за винятком умов та обмежень, передбачених у Європейській конвенції з прав людини.

5. Нагадуючи про Рекомендацію 1702 (2005) «Щодо свободи преси та умов праці журналістів у зонах конфлікту», Асамблея засуджує вбивства і ймовірні напади на журналістів під час збройного конфлікту на Сході України, та закликає владу України та владу Російської Федерації зробити все, щоб розслідувати ці напади і притягнути правопорушників до відповідальності перед національними судами. Асамблея вітає звільнення українських журналістів Романа Черемського 27 грудня 2014 року та Сергія Сакадинського 5 січня 2015 року, які утримувалися протягом місяців у зоні конфлікту у східній Україні. Асамблея із занепокоєнням зазначає, що українського продюсера Олєга Сєнцова у травні 2014 року було переведено із СІЗО у Сімферополі до Москви і після того він перебуває під кримінальним розслідуванням одного з російських судів у Москві. Посилаючись на Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 р., яка проголосила незаконною анексію Кримського півострова Російською Федерацією, О. Сєнцов має бути переданий російськими органами влади до компетентних правоохоронних органів України без подальшої затримки. Систематичні утиски вільних та незалежних медіа в анексованому Криму, включаючи нещодавній рейд на ТВ канал АТР – з цим не можна миритися у Європі.

6. Пригадуючи, зокрема, події у Києві на Майдані Незалежності в лютому 2014 року, Асамблея засуджує напади із застосуванням фізичної сили з боку міліції або сил безпеки, спрямовані проти журналістів, які висвітлювали демонстрації та інші акції вияву громадського протесту. Асамблея також занепокоєна через повідомлення щодо напади із застосуванням фізичної сили на журналістів під час подій навколо парку Гезі у Стамбулі в травні та червні 2013 року. Тому Асамблея закликає провести повне правове розслідування цих нападів та нагадує державам-учасницям про їхні відповідні зобов’язання згідно Європейської конвенції з прав людини.

7. Стурбована арештом К. Ісмаілової, кримінальними звинуваченнями проти Е. Хусейнова та закриттям Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода у Баку у грудні 2014 року, Асамблея закликає владу Азербайджану поважати принцип презумпції невинуватості, а також свободи висловлення закордонних медіа в Азербайджані. Враховуючи широкий розголос щодо цього кримінального впровадження, юридичні органи мають інформувати ЗМІ про їхні основні дії без упередження щодо таємниці розслідування та прав жертв або сторони захисту.

8. Посилаючись на Резолюцію 68/163 Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй «Щодо безпеки журналістів та питання звільнення від покарання», Асамблея закликає держави-учасниці провести повне розслідування усіх випадків насильницької смерті журналістів, таких як: Ельмар Хусейнов (2005) та Рафік Тагі (2011) у Азербайджані, Павло Хлєбніков (2004) та Анна Політковська (2006) в Російській Федерації, Дада Вуясіновіч (1994) та Мілан Пантіч (2001) у Сербії, Грант Дінк (2007) в Туреччині, Мартін О’Хаган (2001) у Великій Британії та Георгій Гонгадзе (2000) і Василь Клементьєв (2010) в Україні, як і вбивство медіа менеджера та засновника одного з основних ТВ каналів Е. Кіцмарішвілі у Грузії (2014).

9. Хоча будь-яка пропаганда війни та будь-яке виправдання ненависті, що містить підбурення до дискримінації, ворожості чи насильства, є забороненими законом відповідно до статті 20 Міжнародної Угоди Організації Об’єднаних Націй про громадянські та політичні права, Асамблея продовжує бути занепокоєною через надто широке застосування подібного законодавства в деяких країнах стосовно медіа та журналістів, які висловлюють політичну критику урядів. В цьому контексті Асамблея вітає значне зменшення кількості ув’язнених журналістів в Туреччині, але висловлює жаль, незважаючи на певний прогрес, щодо арешту одного журналіста в результаті подій, в яких приймали участь деякі медіа у Стамбулі 14 грудня 2014, щодо недавньої відмови Директорату з питань преси та інформації прем‘єр-міністра Туреччини надати постійні картки 94 журналістам та щодо журналістів, які продовжують бути ув’язненими або перебувають під слідством, і закликає до подальших законодавчих реформ, які стосується, зокрема, статей 216, 301 та 314 Кримінального Кодексу Туреччини, які можуть необґрунтовано застосовуватись проти журналістів.

10. Нагадуючи про рішення Європейського суду з прав людини у справі Ahmet Yildirim v. Turkey (Ахмет Їлдірім проти Туреччини) від 18 грудня 2012 року, Асамблея погоджується, що право на доступ до Інтернету вважається частиною права на свободу висловлювання та отримання інформації, як це зазначено в Резолюції 1987 (2014) «Про право на доступ до Інтернету». Тому, Асамблея вважає загальне блокування органами влади веб-сайтів та веб-сервісів серйозним порушенням свободи медіа, яке позбавляє велику та невизначену кількість Інтернет-користувачів їх права на доступ до Інтернету. Асамблея вітає той факт, що Туреччина ввела в дію законодавчі заходи щодо обмеження можливості блокування специфічного інтернет-контенту.

11. Будучи свідомими щодо лякаючого впливу законодавства про наклеп, Асамблея закликає держави-учасниці переглянути таке законодавство у відповідності до Резолюції 1577 (2007) «До декриміналізації наклепу». Такий перегляд має стосуватись покарань, передбачених кримінальним правом, та цивільно-правових процедур щодо наклепу, які можуть фінансово погрожувати, в непропорційний спосіб, журналістам та медіа. Посилаючись на Висновок Європейської Комісії за демократію через право (Венеціанська комісія) щодо італійського законодавства про наклеп (6-7 грудня 2013 року), Асамблея наполегливо закликає Парламент Італії привести своє законодавство у відповідність до цього Висновку.

12. Посилаючись на Висновок Комісара Ради Європи з прав людини щодо медіа законодавства в Угорщині (25 лютого 2011 року) та подальшої співпраці Ради Європи з Угорщиною, Асамблея рішуче закликає угорський парламент продовжувати реформи з метою збільшення незалежності регуляторних органів у галузі медіа, державних інформаційних агентств та громадських засобів мовлення, збільшення прозорості та плюралізму приватних медіа та боротьби з проявами расизму стосовно етнічних меншин.

13. Посилаючись на висновок Венеціанської комісії 14 жовтня 2013 року стосовно законодавства Азербайджану щодо захисту проти наклепу та зауважень Комісара з прав людини у цьому відношенні (23 квітня 2014 р.), Асамблея наполегливо закликає парламент Азербайджану виправити його законодавство з метою приведення його у відповідність з зобов‘язаннями Азербайджану щодо Європейської конвенції з прав людини та у відповідність до законодавчої пропозиції Пленуму Верховного Суду Азербайджану. Асамблея закликає органи влади, під час ухвалення таких рішень, використовувати існуюче законодавство з особливою обережністю, вжити відповідних заходів з гарантування права на свободний розгляд справ у цьому відношенні та уникати винесення тюремних строків за такі правопорушення, як це пропонується Пленумом ВСА.

14. На додаток до зауважень, висловлених стосовно Грузії у резолюції 2015 (2014) щодо функціонування демократичних інституцій у Грузії та резолюції 1920 (2013) щодо ситуації зі свободою медіа у Європі, Асамблея з занепокоєнням зазначає про контроверсійні зміни у медіа власності після парламентських виборів 2012 р., та нещодавно ухвалене законодавство, спрямоване на приборкання фінансової незалежності приватних мовців і, таким чином, потенційно здійснюючи вплив на їхню редакційну політику.

15. Хоча свобода медіа є широко проголошеною в Європі, Асамблея шкодує, що вона часто обмежується через обмеження свободи та безпеки журналістів. Небезпека стосовно журналістів – чи то фізична, фінансова, стосовно їхнього життя чи комбінація цих декількох факторів обмежує свободу журналіста та впливає на результати його роботи, можливо, змушуючи їх задовольняти вимоги редакторів, видавців, власників, рекламодавців, політиків та інших.

16. Плюралізм медіа є необхідною умовою плюралістичного суспільства та плюралістичної політичної системи. Прозорість інформації про власників медіа є необхідною задля моніторингу концентрації медіа, задля запобігання привласнення медіа кількома особами та задля гарантування плюралізму власності у медіа. Тому, Асамблея пропонує випускати «Особисту картку медіа» («Паспорт ЗМІ»), яка, між іншим, повинна буде надавати інформацію про власників засобу масової інформації та тих, хто у великій мірі зробив внесок до його фінансової життєздатності, таких як великі рекламодавці та донори.

17. Посилаючись на Рекомендацію 1878 (2009) «Про фінансування засобів суспільного мовлення», Асамблея продовжує бути занепокоєною тенденціями в деяких країнах-учасницях щодо намагання зменшити фінансову стабільність та незалежність суспільних засобів мовлення. Суспільне мовлення залишається важливим елементом демократичного суспільства, спрямованим на забезпечення великої частини суспільства неупередженою інформацією та культурою у все більш комерціалізованому, економічно ослабленому та політично контрольованому медіа ландшафті.

18. Пригадуючи останні доповіді про серйозні порушення та виклики свободі медіа, Асамблея вважає важливим, щоб свобода медіа в Європі залишалась на порядку денному Асамблеї, зокрема, та Ради Європи, в цілому. Прийняття цієї резолюції є лише наступним кроком в необхідному процесі уважного і детального вивчення та аналізу парламентарями та урядами по всій Європі випадків серйозних порушень свободи медіа.

19. Асамблея пропонує:

19.1. національним парламентам проводити щорічні дебати (слухання, комітетські зустрічі чи пленарні засідання) за участі об’єднань журналістів та медіа щодо стану свободи медіа в їхніх країнах;

19.2. Комісару з прав людини звернути особливу увагу на ситуацію зі свободою медіа в усіх зонах конфлікту в Європі, особливо в східній Україні;

19.3. Венеціанській комісії:

19.3.1. проаналізувати на відповідність європейським стандартам прав людини статті 216, 301 та 314 Кримінального кодексу Туреччини та закону Туреччини № 5661 і їхнього застосування на практиці;

19.3.2. визначити положення, які становлять загрозу свободі висловлювання та отримання інформації через медіа, в угорському Акті CLXXXV від 2010 року «Про медіа-послуги та засоби масової інформації», в угорському Акті CIV від 2010 року «Про свободу преси та основоположні правила щодо медіа контенту» та в угорських законах про оподаткування щодо прогресивної системи оподаткування доходів від розміщення реклами в медіа;

19.4. Конференції Міжнародних неурядових організацій сприяти тіснішому співробітництву неурядових організацій, що борються за свободу медіа та безпеку журналістів, з усіма органами та інституціями Ради Європи;

19.5. Комітетам Європейського Парламенту, що займаються свободою медіа, встановити тісну співпрацю з Асамблеєю стосовно політичних дій спрямованих проти серйозних порушень свободи медіа.