Переклад з англійської

ПАРЛАМЕНТСЬКА АСАМБЛЕЯ РАДИ ЄВРОПИ

 

Резолюція 2112 (2016)[1]

Попередня редакція

 

Гуманітарні занепокоєння щодо людей, захоплених під час війни в Україні

 

Парламентська асамблея

 

1. Після незаконної анексії Криму Російською Федерацією та початку військової агресії у Луганській та Донецькій областях у східній Україні, сотні українських військових, а також цивільних громадян, як повідомлялося, було взято у полон та або викрадено.

2.  Згідно з даними Служби безпеки України, починаючи з квітня 2014 року було звільнено 3 015 захоплених осіб, але 123 особи досі залишаються затриманими у сепаратистів, а 693 - вважаться зниклими безвісті. Однак ці числа не включають усіх людей, хто був захоплений сепаратистами на окупованій території, оскільки часто їхні родичі бояться заявляти українській владі про випадки захоплення.

3.  Парламентська асамблея глибоко занепокоєна численними повідомленнями про негуманне і принизливе ставлення до полонених, які часто стають жертвами катувань, поганого поводження та сексуального насильства. Більше того, є свідчення про страти захоплених осіб силами сепаратистів.

4. Асамблея також дуже стривожена ситуацією у Криму, в якому після незаконної анексії півострова Російською Федерацією, де-факто влада використовує російське законодавство проти екстремістів, сепаратистів і терористів, щоб затримувати кримськотатарських та українських активістів. Асамблея засуджує нещодавню заборону Меджлісу як екстремістської організації, це суперечить міжнародним стандартам та демонструє систематичне порушення прав кримських татар.

5. Окрім цього Асамблея стривожена повідомленнями захисників прав людини щодо 11 українських в’язнів, які, як повідомляється, утримуються під вартою російською владою всупереч міжнародному праву за сфабрикованими звинуваченнями.  Також щонайменше 10 громадян України утримуються під вартою у Криму на підставі політично вмотивованих звинувачень

6. Найбільш кричущим прикладом є справа члена Парламентської асамблеї Ради Європи пані Надії Савченко, яку була насильно вивезено на територію Російської Федерації і яка незаконно утримується під вартою з червня 2014 року незважаючи на, зокрема, її імунітет згідно з Статтею 40.а Статуту Ради Європи (ETS No.1) та Генеральною угодою про привілеї та імунітети  Ради Європи та її протоколами (ETS No.2 та 10), стороною яких є Російська Федерація. Після несправедливого розгляду справи російський суд приговорив пані Савченко до 22 років у в’язниці, звинувачуючи її у вбивстві двох російських журналістів. На знак протесту проти такого вироку пані Савченко знову почала голодування. Асамблея рішуче засуджує незаконні арешт, утримання під вартою та суд над пані Савченко у Російській Федерації та закликає до її негайного звільнення.

7. Асамблея закликає всі держави-члени Ради Європи прийняти цільові санкції (зокрема заборону на подорожі та замороження активів) проти осіб, пов’язаних з викраденням, незаконним утриманням під вартою, несправедливим судом та вироком щодо пані Савченко, поважаючи принципи, викладені Асамблеєю в її Резолюції 1966 (2014) про «справу Магницького» (зокрема дозволити особам, яких це стосується, використовувати належне представництво для власного захисту), якщо пані Савченко не буде звільнено без подальших затримок. Вона вітає у цьому зв’язку нещодавнє прийняття Литвою «Списку Савченко», до якого внесено 46 осіб за їхню роль у суді над нею. Подібні заходи мають бути розглянуті по відношенню до справ 10 інших українських в’язнів, які за повідомленнями утримуються під вартою російською владою за сфабрикованими звинуваченнями.

8. Окрім цього, Асамблея з великим занепокоєнням відзначає випадки порушень права на свободу і права на справедливий суд тих осіб, які були затримані спеціальними службами України або різними військовими батальйонами, зокрема добровольчими. Асамблея закликає українську владу провести розслідування всіх подібних випадків та покарати злочинців згідно з чинним українським законодавством.

9. Асамблея впевнена, що без спільної твердої рішучості усіх сторін припинити цю війну,  проблему людей, захоплених під час російської військової агресії в Україні вирішити неможливо. Тому Асамблея наполегливо закликає Україну, Російську Федерацію та сепаратистські угрупування, що контролюють окуповані території Донецька і Луганська:

9.1. зупинити всі військові дії на сході України, вивести всю військову техніку і відновити мир у цьому регіоні;

9.2. невідкладно виконати Мінські угоди, першочергово надаючи увагу пункту, що стосується звільнення усіх захоплених осіб; їх звільнення не має базуватися на виконанні інших пунктів Мінських угод;

9.3. дотримуватися міжнародного гуманітарного права, прав і обов’язків сторін   щодо поваги до військовополонених і захисту цивільного населення, що передбачені Третьою та Четвертою Женевськими Конвенціями 1949 року і двома Додатковими протоколами 1977 року (про міжнародні збройні конфлікти та збройні конфлікти не-міжнародного характеру);

9.4  забезпечити доступ міжнародним гуманітарним організаціям до всіх затриманих без будь-яких додаткових умов.

10. Крім того, Асамблея наполегливо закликає владу Російської Федерації:

10.1 звільнити усіх українських в’язнів, що були захоплені і ув’язнені на території Російської Федерації та незаконно анексованого Криму за політично вмотивованими звинуваченнями, включаючи, але не обмежуючись ним, пана Ахтема Чийгоза;

10.2 провести дієві розслідування та судові покарання винних у випадках викрадення, вимушених зникнень, катувань та політично вмотивованих вбивств українських та кримськотатарських активістів у Криму;

10.3 використати свій вплив на сепаратистські угрупування, які контролюють території Донецької і Луганської областей, наполегливо закликавши їх відпустити усіх українських полонених;

10.4 негайно надати безперешкодний доступ до Криму конвенційним та моніторинговим механізмам  міжнародних правозахисних організацій;

10.5 негайно звільнити пані Надію Савченко, яка має парламентську недоторканость відповідно до Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи, та інших незаконно затриманих українських в’язнів, та дозволити їх повернення до України.

11. Асамблея наполегливо закликає сепаратистські угрупування, які контролюють окуповані території Донецької та Луганської областей:

11.1 відпустити усіх захоплених в’язнів та заручників;

11.2 припинити усі порушення прав людини, а особливо викрадення, катування та вбивства з політичних мотивів українських громадян;

11.3 співпрацювати з українською стороною у координації списків та категорій захоплених людей для їх обміну у рамках Мінської угоди «всіх на всіх»;

11.4 надати доступ міжнародним гуманітарним місіям до усіх місць, де утримують заручників.

12. Асамблея також наполегливо закликає українську владу:

12.1 щодо правових заходів:

12.1.1 ратифікувати у найкоротші терміни Римський статут, щоб дозволити Міжнародному Кримінальному Суду провести дієві розслідування конкретних випадків порушень міжнародного гуманітарного права під час війни в Україні;

12.1.2 провести дієві розслідування та забезпечити переслідування у судовому порядку усіх злочинців, що мають відношення до випадків викрадення чи взяття заручників, так само як випадків вимагання, хабарництва та корупції, пов’язаних зі звільненням заручників;

12.1.3 узгодити національне законодавство, включаючи Кримінальний кодекс України та Кримінально-процесуальний кодекс, з міжнародним кримінальним правом, зокрема включити статус захопленої особи і визнати катування тяжким злочином;

12.1.4 ввести зміни до закону про недопущення переслідування та покарання осіб - учасників подій на території Донецької та Луганської областей, щоб запобігти отримання амністії тими, хто здійснив воєнні злочини; забезпечити отримання амністії лише після детального розслідування та справедливого суду;

12.1.5. детально розробити новий закон про психологічну реабілітацію в тісній співпраці з НУО та міжнародними спеціалістами, що працюють у цій галузі, особливо беручи до уваги потреби жертв воєнних дій;

12.2. щодо допомоги захопленим людям та їх родинам:

12.2.1. розробити механізм державної компенсації та підтримки сім’ям захоплених осіб та забезпечити поінформованість згаданих сімей про існування цього механізму;

12.2.2. забезпечити, після їх звільнення, супровід захоплених осіб додому, а також надання їм медичної, соціальної та психологічної підтримки;

12.2.3. ввести спеціальну полегшену та звільнену від зайвих формальностей процедуру відновлення документів звільнених осіб;

12.2.4. забезпечити проведення спеціального навчання для психологів та інших медичних працівників щодо надання психологічної реабілітації, беручи до уваги спеціальні потреби захоплених людей та їх сімей;

13. Асамблея закликає міжнародне співтовариство брати активнішу участь у процесі визволення полонених, зокрема Асамблея закликає:

13.1.  Організацію з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) - сприяти переговорам та врегулюванню проблеми захоплених осіб в Робочій гуманітарній групі, створеної відповідно до Мінської угоди;

13.2. Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) - активізувати зусилля, спрямовані на отримання безперешкодного доступу до всіх осіб, затриманих у зв’язку із війною, а також вести моніторинг умов їхнього утримання, надання їм лікування, а також, будучи нейтральним посередником, сприяти їхньому одночасному звільненню.

14. Асамблея закликає Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, створити спеціальну моніторингову місію для перевірки стану утримання українських в’язнів, утримуваних з політичних мотивів у Російській Федерації, а також у Криму, і тих, хто незаконно утримується на територіях, що  контролюються так званими «Донецькою народною республікою» та «Луганською народною республікою». Місії слід також стежити за становищем осіб, затриманих українською владою за звинуваченнями в участі в сепаратистській чи терористичній діяльності під час війни в Україні. 

 

 

 

 


[1] Дебати Асамблеї 21 квітня 2016 року (17-е засідання) (Див. також Док. 14015 та Додаток, Доповідь Комітет з питань міграції, біженців та переміщених осіб, Доповідач: Неллі Клейнберга). Текст прийнято Асамблеєю 21 квітня 2016 року (17-е засідання).

Див. також Рекомендацію 2090 (2016).