Неофіційний переклад з англійської

ПАРЛАМЕНТСЬКА АСАМБЛЕЯ РАДИ ЄВРОПИ

Рекомендація 2095 (2016)

Попередня редакція

Парламентський імунітет: оспорювання обсягу привілеїв та імунітетів, якими користуються члени Парламентської асамблеї

1. Парламентська асамблея підкреслює, що стосовно її членів приймаються норми, що стосуються імунітетів, які визначаються набором положень, що містяться в Статуті Ради Європи (ETS № 1), Генеральній угоді про привілеї та імунітети Ради Європи та Протоколі до нього (СЕД №2 і № 10) та Регламент (Правилах процедури) Асамблеї.

2. Відповідно до Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи, укладеними на виконання статті 40 Статуту, члени Парламентської асамблеї користуються трьома видами захисту:

2.1. парламентське звільнення від відповідальності, що гарантується статтею 14 Генеральної угоди, забезпечує їм імунітет від будь-якого судового переслідування - кримінального, цивільного та адміністративного - за висловлення думки або подані голоси при виконанні парламентських обов'язків і покликане захистити незалежність членів Асамблеї, а також забезпечити їм свободу винесення суджень, вираження думки або прийняття рішень;

2.2. парламентська недоторканність (Стаття 15 Генеральної угоди), яка захищає їх від будь-якого арешту, затримання або судового переслідування за межами національної території на території будь-якої держави-члена крім національного імунітету, яким вони володіють в своїй державі;

2.3. вільне переміщення (Стаття 13 Генеральної угоди).

3. Як вказується в статті 67 Регламенту (Правил процедури) Асамблеї і відзначається в її резолюції 2127 (2016) "Парламентський імунітет: оспорювання обсягу привілеїв та імунітетів, якими користуються члени Парламентської асамблеї" такі імунітети надаються з тим, щоб зберегти цілісність Асамблеї і забезпечити незалежність її членів при здійсненні ними свого європейського мандата.

4. Асамблея рішуче засуджує порушення деякими державами - членами Ради Європи статусу привілеїв та імунітетів членів Асамблеї, особливо принципу вільного пересування, і очікує, що Комітет міністрів звернеться до держав-членів із закликом діяти при строгому дотриманні своїх зобов'язань, що випливають з вищезазначених положень Статуту Ради Європи і Генеральної угоди про привілеї та імунітети і Протоколу до неї, а також гарантувати їх ефективне застосування.