Неофіційний переклад з англійської

ПАРЛАМЕНТСЬКА АСАМБЛЕЯ РАДИ ЄВРОПИ

Резолюція 2120 (2016)

Попередня редакція

Забезпечення рівних прав та захисту жінок від насильства у збройних силах

1. Місія, призначена сучасним збройним силам є надзвичайно широкомасштабною та виходить за межі захисту окремих держав, проте передбачає участь у миротворчих операція закордоном та внутрішніх операція по боротьбі із тероризмом. В той самий час, професіоналізація армій та підвищений рівень конкуренції із іншими працедавцями свідчать про те, що у збройних силах надзвичайно зацікавлені у залученні якомога більше професіоналів із різних галузей та різного роду навичок.

2. Набір та перекваліфікація значної кількості жінок у лави збройних сил стало важливим питанням. Незважаючи на те, що останнім часом збройні сили європейських країн все частіше набирають до своїх лав жінок, жінки досі перебувають у меншості, особливо на посадах високого рангу.

3. Жінки, що долучилися до лав збройних сил, стикаються із середовищем, створеним чоловіками та для чоловіків. Вони стикаються із різними формами дискримінації та жорсткими умовами кар’єрного росту та менталітетом, що закореніли у вигляді чоловічого підходу до збройних сил.

4. Парламентській асамблеї прикро повідомляти про факт сексуальних домагань та образ з боку жінок, які є доволі частими випадками у збройних силах. Слідуванням правилам внутрішнього розпорядку розглядається як фактор згуртованості, замість того, щоб розуміти, що різноманітність зміцнює функціональний потенціал. Надзвичайно важливо змінити цей менталітет, вжити певних зусиль з метою запобігання такої жорстокості та встановити механізми ефективного опрацювання скарг.

5. Згідно Рекомендації Асамблеї 1742 (2006) та Рекомендації Комітету Міністрів 4 (2010) з захисту прав людини членів збройних сил, Асамблея наголошує, що з боку членів збройних сил не слід очікувати дотримання захисту прав людини у військових операціях, окрім випадків, коли цей захист гарантовано у межах самих збройних сил.

Асамблея також зазначає, що Конвенція Ради Європи про запобігання насильству жінок та домашньому насильству, діє проти усіх видів насильства та є актуальною як у мирні часи, так і під час ситуацій збройного конфлікту.

6. У світлі вищесказаного, Асамблея закликає країни-члени Ради Європи:

6.1. стосовно процедури набору персоналу та управління кадрами членів збройних сил:

6.1.1. застосувати певні стратегії набору персоналу з метою подолати стереотипи та залучити більше жінок у збройні сили, зокрема для виконання військових зобов’язань;

6.1.2. наголошувати на політиці набору персоналу та управління кадрами щодо визначення навичок, необхідних для здійснення місій, призначених сучасним збройним силам;

6.1.3. зробити відкритими та доступними посади для жінок в усіх службах збройних сил;

6.1.4. застосувати політику набору у лави збройних сил жінок, та залучити їх до виконання роботи на посадах, на яких раніше вони не працювали; розглядати фізичний критерій при наборі на роботу відповідно до посад, а також рекомендації запускати пілотні проекти, з метою пропагування працевлаштування жінок на дані посади;

6.1.5.активно пропагувати залучення жінок до роботи законних операцій, виконуючи військові ролі; залучати експертів з гендерних питань в кожній із операцій збройних сил на всіх етапах підготовки та розгортання;

6.1.6. розробити більш гнучкі можливості кар’єрного росту з метою надання доступу до високих чинів;

6.1.7. діяти всеохоплююче та послідовно з метою забезпечення балансу «робота-особисте життя» для усіх членів збройних сил;

6.1.8. систематично інкорпорувати гендерний вимір в усіх обговореннях стосовно введення, продовження та ліквідації військової служби;

6.1.9. здійснити дослідження причин зіткнення із труднощами, що виникають при наборі жіночого персоналу для виконання військових обов’язків, а також причин, чому військова кар’єра жінок зазвичай триває менше, ніж їх колег-чоловіків та причини, чому жінки та чоловіки покидають лави збройних сил до моменту виходу на пенсію чи закінчення їхніх контрактів;

6.2. стосовно створення більш сприятливого для гендерної рівності клімату у лавах збройних сил:

6.2.1. прийняти активні заходи на всіх рівнях субординації з метою зміни менталітету та внутрішньої культури у збройних силах, з метою позитивного підходу до врахування усієї різноманітності;

6.2.2. включити навчання за гендерних питань на всіх етапах військової підготовки, та впевнитися що всі чоловіки та жінки проходять відповідне навчання у військових академіях;

6.2.3. залучити експертів із гендерних питань в усі органи, щоб забезпечити врахування гендеру систематично та як невід’ємний компонент щоденної роботи;

6.2.4. встановити та підтримати функціонування мережі жінок-військових;

6.2.5. гарантувати відповідність форм та обладнання до жіночого тіла, а квартири для проживання адаптовані для життя як чоловіків, так і жінок;

6.3. стосовно подолання гендерно-обумовленого насильства у збройних силах:

6.3.1. гарантувати, що законодавство стосовно членів збройних сил, включаючи кримінальне право у релевантних випадках, явно забороняє будь-які форми гендерно-обумовленого насильства, та застосовується ефективно та всеохоплююче; гарантувати, що правила внутрішнього розпорядку включають чіткі постанови стосовно цього, і які застосовуються на усіх рівнях;

6.3.2. прийняти та строго дотримуватися політики «нульового допуску» стосовно гендерно обумовленого насильства та надіслати повідомлення усьому військовому персоналу про те, що така поведінка є недопустима у збройних силах;

6.3.3. повідомити усі рівні субординації про необхідність ведення такої політики;

6.3.4. встановити механізми, зокрема гарячі лінії з метою надання можливості жертвам подати неофіційні скарги конфіденційно та анонімно, та отримати сторонню допомогу та пораду стосовно їх ситуації;

6.3.5. спростити доступ жертв до механізмів формального оскарження та започаткувати механізм «свистка», незалежно від рівня субординації, до якого належить жертва;

6.3.6. забезпечити підтримку та допомогу жертвам, які повідомляють про домагання;

6.3.7. призначити ефективне покарання та застосовувати їх до винних, так як

переведення жертви сексуального насильства не є адекватною відповіддю;

6.3.8. підписати або ратифікувати, якщо це ще не зроблене, Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству жінок та домашньому насильству.

7. Беручи до уваги значну роль, яку парламенти країн можуть відігравати у демократичній перевірці збройних сил, Асамблея закликає країни-члени:

7.1. активно намагатися досягнути гендерного балансу у державних органах, що відповідають за збройні сили;

7.2.активно дотримуватися, шляхом парламентських обговорень, досліджень та повідомлень, впровадження їхньою державою Резолюції 1325 та інші резолюції ООН з питань «Жінки, мир та безпека», зокрема ті, що стосуються питання жінок у збройних силах, та започатковувати законодавчі ініціативи з метою досягнення відповідних цілей;

7.3. на державному рівні здійснювати дослідження стосовно ситуації жінок у збройних силах, зокрема стосовно опрацювання скарг про домагання та інші форми гендерно-обумовленого насильства у збройних силах;

7.4. закликати незалежні органи, такі як парламентські комісії, омбудсменів та комісії з питань рівності, які мають відповідні повноваження стосовно збройних сил для того, щоб здійснювати дослідження та запити стосовно цих питань