Чорні списки Ради безпеки ООН та Європейського Союзу

Резолюція 1597 (2008)

1.       Парламентська асамблея підтверджує свою позицію стосовно того, що з тероризмом можна і треба ефективно боротися такими засобами, що не суперечать правам людини та верховенству права і дотримуються їх.

2.       Вона вважає, що такі міжнародні організації як ООН та Європейський Союз повинні в цьому відношенні показати приклад, враховуючи високу мету, закладену в основні документи, та авторитет, необхідний для досягнення цієї мети.

3.       Цілеспрямованим санкціям проти окремих людей або певних груп («чорні списки»), впроваджених Радою безпеки ООН (РБ ООН) та Радою Європейського Союзу, в цілому, надається більша перевага, ніж загальним санкціям, що застосовуються до держав. Загальні санкції часто призводять до тяжких наслідків для вразливих груп населення країн, а не для їхнього керівництва, у той час як цілеспрямовані санкції завдають шкоди тим, хто вважається звинуваченим за конкретні правопорушення.

4.       У той самий час, цілеспрямовані санкції (наприклад обмеження на пересування та замороження банківських рахунків) мають безпосередній вплив на особисті права людини, такі як: особиста свобода та захист власності. Поки не зовсім ясно та до сих пір є спірним те, чи мають такі санкції кримінальний, адміністративний, або цивільний характер, їхнє впровадження, відповідно до Європейської конвенції з прав людини та Міжнародної конвенції з цивільних і політичних прав, повинно враховувати мінімальні стандарти процедурного захисту та юридичної достовірності.

5.       Процедурні та субстантивні стандарти повинні бути гарантовані для забезпечення достовірності та ефективності цілеспрямованих санкцій.

5.1.       Мінімальними процедурними стандартами відповідно до верховенства права є такі права:

5.1.1.       бути належним чином сповіщеним та повністю поінформованим про звинувачення, що висуваються проти особи, та про прийняті рішення, як і про причини, що мотивують таке рішення;

5.1.2.       мати основне право бути вислуханим та мати право захищати себе проти цих звинувачень;

5.1.3.       мати право на якнайшвидший перегляд рішення, що впливає на особисті права, незалежним та незаангажованим органом з метою його змінення або скасування;

5.1.4.       отримувати компенсацію за неправомірне порушення прав.

5.2.       Мінімальні субстантивні стандарти вимагають чіткого визначення причин для впровадження санкцій та відповідних доказів.

5.3.       Процедура «чорних списків» повинна бути обмежена в часі. Це є неприпустимим, що людина залишається роками у чорному списку, тоді як слідчі органи, після довгого розслідування, так і не знайшли ніяких доказів проти неї.

5.4 Є також важливим зважати на судові позиви. Рада Європейського Союзу та держави-члени Союзу повинні негайно виконувати рішення компетентних національних європейських судових інстанцій, що впливають на статус юридичних та фізичних осіб, що фігурують у цьому списку.

6.       Асамблея вважає, що процедурні та субстантивні стандарти, що зараз їх застосовують РБ ООН та Рада ЄС, за виключенням деяких нещодавніх покращень, жодним чином не відповідають мінімальним стандартам, викладеним вище, та порушують основні принципи прав людини і верховенства права.

6.1.     Стосовно процедури, необхідно зазначити та суворо засудити те, що навіть члени комітету, що вирішують питання внесення особи до чорного сприску, не повністю поінформовані про причини такої пропозиції, висунутої одним з членів. Відповідна людина, або група, зазвичай не інформується про пропозицію, не має змоги висловитися з цього приводу, а також навіть не обов’язково сповіщається про прийняте рішення – поки він, або вона, спробує вперше перейти через кордон або скористатися банківським рахунком. Не існує процедури незалежного перегляду прийнятих рішень та компенсації за порушення прав. Така процедура є повністю свавільною та ні в якому разі не викликає поваги.

6.2.       Аналогічно, субстантивні критерії для впровадження цілеспрямованих санкцій у той самий час широкі та неясні, а також ці санкції можуть бути застосованими на підставі найменшої підозри. Така жалюгідна ситуація порушує права людини та фундаментальні свободи.

7.       Асамблея вважає таку практику не достойною таких міжнародних організацій, як ООН та Європейський Союз. Приймаючи до уваги, що країни спроможні та змушені впроваджувати різноманітні режимні санкції, поважаючи їхні міжнародні зобов’язання перед Європейською конвенцією з прав людини та Міжнародною конвенцією з цивільних і політичних прав ООН, вона заохочує:

7.1.       РБ ООН та Раду Європейського Союзу переглянути процедурні і субстантивні правила, що регулюють цілеспрямовані санкції, для приведення до вимог, наведених в п.5;

7.2.       держави-члени Ради Європи, які є постійними, або непостійними членами РБ ООН, або членами ЄС, скористатися своїм впливом у цих організаціях задля захисту цінностей, закладених в Європейській конвенції з прав людини, через впровадження необхідних покращень у процедурні та субстантивні правила, а також через позицію, яку вони займають по окремих справах;

7.3.       Генеральну асамблею ООН та Європейський парламент обговорювати, відповідно, ситуацію щодо режимів цілеспрямованих санкцій ООН та ЄС з огляду на необхідні покращення з урахуванням поваги до прав людини та верховенства права.

8.       Асамблея запрошує усі держави-члени Ради Європи та Європейського Союзу встановити належні національні та, відповідно, спільні процедури імплементації санкцій, запроваджених РБ ООН чи Радою ЄС щодо їхніх громадян або легальних резидентів для того, щоб виправляти недоліки процедур ООН та ЄС, поки вони існують.

9.       Асамблея нагадує усім державам-членам Ради Європи, що вони підписали та ратифікували Європейську конвенцію з прав людини та її протоколи, чим зобов`язались захищати їхні принципи, і це також стосується імплементації санкцій, впроваджених ООН та ЄС.