Зникнення новонароджених дітей з метою їхнього незаконного усиновлення в Європі

Рекомендація 1828 (2008)

1. Парламентська Асамблея, перш за все, нагадує про свою Рекомендацію 1443 (2000) «Міжнародне усиновлення: дотримання прав дитини”, в якій вона зазначила, що міжнародне усиновлення має бути найостаннішим варіантом. Вона ще раз звертає увагу на те, що всі діти мають права і що міжнародне усиновлення має надати їм можливість знайти матір і батька, одночасно зберігаючи ці права, а не просто надавати іноземним батькам можливість задовольнити своє бажання мати дитину за будь-яку ціну. Таким чином, Асамблея знову стверджує принцип, що ( в цьому питанні – прим. перекладача) не може бути права на батьківський статус.

2. Втім, Асамблея зазначає, що стосовно усиновлення в країнах все ще існують різні обмеження і закони, і що торгівля дітьми йде по зростаючій на справжньому ринку, керованому грошима, і на збиток більш бідних країн.

3. Асамблея суворо засуджує переважаючу, та все більш і більш міцну, практику використання паралельних мереж і торгівлі, як і всі витікаючі з цього оборудки, а також психологічний та економічний тиск. Після відкриття східних кордонів, такими справами стало легше займатися – коли вагітні жінки із східноєвропейських країн їхали на захід для того, щоб народити дітей, а потім здати їх на усиновлення.

4. Асамблея підкреслює, що такими справами стало набагато легше займатися за відсутності в деяких країнах строгих правил щодо реєстрації, з виникненням частих випадків, коли нереєстрація народження дітей призводила до того, що їх стало легше продавати за кордон. Асамблея відзначає, що відсутність такого строгого режиму призвела до справжньої торгівлі дітьми і від наслідків цього страждають найбідніші країни; вона рішуче засуджує всі практики, що мають за мету продаж або викрадання немовлят, як і всі інші форми торгівлі дітей взагалі.

5. В цьому контексті, Асамблея нагадує про приклади особливо трагічних подій, що сталися в деяких країнах, де були випадки, коли новонароджені діти зникали відразу ж після народження, а відповідальні особи (мається на увазі медичний персонал – прим. перекладача) говорили матерям про те, що їх діти були мертвонародженними, в той час як насправді їх продавали та вивозили за кордон.

6. Враховуючи той момент, що міжнародне усиновлення має розглядатися тільки в тому випадку, якщо немає жодних внутрішньонаціональних рішень, Асамблея, тим не менше, висловлює свій жаль у зв‘язку з тим, що деякі країни мають велику кількість дітей, що живуть в спеціалізованих установах.

7. Асамблея, таким чином, бажала б утворення єдиного регіону в межах якого існували б одні і тіж правила задля уникнення невідповідностей що діяли б проти інтересів дитини, вона також бажала б, щоб уряди запровадили моніторінгову процедуру, включаючи регулярні звітування ситуації після усиновлення.

8. Асамблея, таким чином, рекомендує, щоб Комітет Міністрів запросив уряди держав-членів:

8.1. підписати і ратифікувати Конвенцію ООН проти організованої транснаціональної злочинності та Протоколу до неї з запобігання, придушення та покарання торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, Факультативний Протокол до Конвенції з прав дитини стосовно продажу дітей, дитячої проституції та дитячої порнографії та Конвенцію Ради Європи про протидію торгівлі людьми;

8.2. підписати і ратифікувати Конвенцію Ради Європи з захисту дітей проти сексуальної експлуатації і сексуального зловживання та майбутню Конвенцію щодо всиновлення (переглянуту), яка після прийняття Комітетом Міністрів буде відкрита для підписання і ратифікації;

8.3. переглянути Конвенцію з міжнародного усиновлення дітей, враховуючи інтереси і права дитини з метою привнесення гармонізації у цю сферу та полегшення правил усиновлення;

8.4. використовувати всі доступні засоби, щоб підсилити їхню співпрацю щодо боротьби з торгівлею дітьми і викоріненню організованих злочинних чи інших незаконних мереж, і засудити, без будь-якого виключення, зловживання, вчинені у сфері міжнародного усиновлення;

8.5. вжити необхідних заходів, щоб укласти двосторонні угоди стосовно міжнародного усиновлення, згідно з відповідними положеннями міжнародних інструментів, і в першу чергу – Конвенції ООН по правам дитини;

8.6. забезпечити, щоб особи, які бажають вчинити міжнародні усиновлення, відповідали встановленним вимогам на усиновлення, забезпечити для них обов'язкове навчання відповідного характеру і забезпечити, щоб зарубіжні діти, що всиновлюються, знаходилися під моніторингом, особливо психологічним, а також запровадити систему контролю, включаючи регулярні звітування ситуації після усиновлення;

8.7. розробити строгі правила щодо створення спеціалізованих агенцій з усиновлення дітей;

8.8. вжити необхідних заходів, щоб надати прийомним дітям право знати їх походження, найпізніше, по досягненню їми повноліття;

8.9. запровадити стратегію Ради Європи з сприяння сексуальному та репродуктивному здоров'ю і прав;

8.10. заснувати служби з планування сім‘ї, які були б доступними для всіх.

9. Асамблея також рекомендує, щоб уряди держав-членів, які ще не зробили цього:

9.1. внесли зміни до сімейного та кримінального законодавства з метою запобігання і викорінення будь-якої торгівлі дітьми і незаконного усиновлення;

9.2. вжили всіх можливих заходів, щоб запровадити примусове та безкоштовне оголошення про народження в регістраційній службі або в іншому уповноваженному органі та забезпечити надання офіційних документів особи кожній дитині;

9.3. на постійній основі дозволяти чоловіку/батькові та/або близьким родичам сім'ї бути присутніми під час пологів;

9.4. одночасно з захистом інтересів дитини, забезпечити нормативне положення щодо права матері – впродовж розумного часового періоду - відмовитись від її згоди на усиновлення.

10. Більш конкретно, Асамблея рекомендує, щоб органи влади країн, яких це стосується:

10.1. розпочали перегляд справ новонароджених дітей, які зникли;

10.2. провели розслідування, за допомоги незалежних експертів, щодо зникнення новонароджених дітей.

11. Асамблея висловлює бажання знову розглянути це питання в найближчому майбутньому, з метою оцінки змін та законодавчих поправок, зроблених на час нового розгляду цього питання.