Транскордонне співробітництво

Рекомендація 1829 (2008)

1. Парламентська асамблея відзначає, що транскордонне співробітництво складає вагомий аспект діяльності Ради Європи як чинник покращення демократичної стабільності та взаєморозуміння між державами та їхнім населенням, включно з етнічними та національними меншинами, які часто проживають у прикордонних районах.

2. Асамблея підкреслює, що ця співпраця полягає у зміцненні партнерства і діалогу між державними і приватними суб’єктами політичного життя й громадянського суспільства. Ця співпраця залишається необхідною для стабільності у Європі і продовжує відігравати центральну роль у просуванні основоположних цінностей Ради Європи: демократії, верховенства права і дотримання прав людини.

3. Протягом останніх десятиріч було укладено велику кількість договорів про міждержавну співпрацю, а також про співробітництво між місцевими та регіональними владами. Транскордонне співробітництво, яке виникло, передусім, у формі побратимства між містами та селами, поширилося на нові сфери (ринок праці, розвиток транскордонної транспортної мережі, спільне використання медичного устаткування, розробка узгодженої політики територіального планування, охорона довкілля тощо) та на інших суб’єктів (зокрема, регіони). Виникли інтегровані утворення типу «єврорегіон» і «єврорайон».

4. Асамблея зазначає, що інтеграція у Європі призвела до зростаючих потреб у галузі транскордонного співробітництва: з одного боку, у зв’язку з поступовим зникненням внутрішніх європейських кордонів існує потреба підтримувати проекти щодо кордонів, закритих протягом десятиріч, та перетворювати прикордонні райони, що залишалися сильно відчуженими, на основних учасників європейської інтеграції. З іншого боку, існує потреба управління новими зовнішніми кордонами Європейського Союзу таким чином, аби дозволити тим, хто активно бере участь у транскордонному співробітництві, протистояти викликам нових політичних, економічних, соціальних і культурних реалій, водночас гарантуючи достатній контроль на кордонах Європейського Союзу.

5. Рада Європи зробила перші кроки через встановлення спеціального юридичного поля для транскордонного співробітництва шляхом прийняття Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між місцевими громадами та владами («Мадридська конвенція») 1980 року, доповненої двома Протоколами від 1995 та 1998 років (STCE 106, 159 i 169). Комітет міністрів, відповідно, 2002 року, ухвалив Вільнюську декларацію про регіональне співробітництво і зміцнення демократичної стабільності у Великій Європі, а 2003 року – Кишинівську декларацію про транскордонне і міжрегіональне співробітництво між державами Південно-Східної Європи.

6. Асамблея також бере до уваги принципи, зазначені в Європейській хартії місцевого самоврядування (STE 122), які вказують на впровадження справжньої місцевої демократії в державах-членах, та статті 10 Хартії щодо права місцевих влад вступати до організацій, в якій уточнюються, що вони «мають право в рамках своїх повноважень співпрацювати і в межах законодавства створювати разом з іншими місцевими владами об’єднання для реалізації завдань спільного інтересу».

7. Саме тому Рада Європи може розглядатися як форум для діалогу та обміну досвідом між суб’єктами транскордонного співробітництва та є джерелом політичних ініціатив. Експертний комітет з питань транскордонного співробітництва (LR-CT), що складається з експертів урядів держав-членів Ради Європи, видав підручник транскордонного співробітництва та практичний довідник з транскордонного співробітництва для використання органами місцевої влади у Європі. Восьма Європейська конференція транскордонних регіонів, організована у вересні 2005 року Асамблеєю і Конгресом місцевих та регіональних влад у м. Луцьку (Україна) дозволила простежити розвиток транскордонного співробітництва у Європі починаючи з 1972 року – часу проведення першої конференції.

8. Асамблея вітає створення Адріатичного єврорегіону за ініціативи та підтримки Конгресу місцевих та регіональних влад (висловленої у Резолюції 1446 (2005) про співпрацю і сталий розвиток адріатичного басейну) та важливі кроки на шляху створення за ініціативи Конгресу Чорноморського єврорегіону.

9. Керівні принципи сталого розвитку територій на європейському континенті, затверджені Європейською конференцією міністрів, відповідальних за регіональне планування (CEMAT), звертають увагу на територіальний вимір демократії та політики соціальної згуртованості, визнаючи важливість ролі транскордонного співробітництва між державами-членами Ради Європи, їхніми регіонами і місцевими владами.

10. Окрім юридичних аспектів та аспектів регіонального планування, варто також підкреслити важливу роль Європейського Союзу у фінансовій підтримці транскордонного співробітництва, яке розпочалося у 90-х роках. Юридичні рамки транскордонного і міжрегіонального співробітництва нещодавно були зміцнені шляхом ухвалення Регламенту ЄС щодо Європейського об’єднання територіального співробітництва (GECT), який є механізмом, що започатковує органи для управління проектами та ініціативами з транскордонного і міжрегіонального співробітництва, що можуть фінансуватись з бюджету ЄС.

11. Асамблея вважає, що у разі, коли політична воля буде реалізована у цьому напрямі, всі відповідні політичні організації (Рада Європи, Європейський Союз, центральні уряди, регіональні та місцеві влади) повинні підтримувати існуючи плани та виникнення інноваційних видів співробітництва, розвиваючи відповідні юридичні, фінансові інструменти та засоби територіальної експертизи.

12. Зі свого боку Асамблея має намір продовжувати свою співпрацю з відповідними європейськими регіональними інституціями, а також з Конгресом місцевих та регіональних влад Ради Європи з метою вироблення спільного підходу та використання значного потенціалу транскордонного співробітництва для Європи завтрашнього дня.

13. Відтак, Асамблея запрошує Комітет міністрів рекомендувати державам-членам:

13.1. започатковувати між собою транскордонне співробітництво та залучати до цього процесу місцеві та регіональні влади, зокрема через відповідне спостереження, планування, дослідництва, навчання та інфраструктурні інструменти;

13.2. надавати місцевим і регіональним владам фінансові ресурси, необхідні для успішного здійснення транскордонного співробітництва, та адресувати потреби щодо транскордонного співробітництва їхньому національному законодавству згідно з Рекомендацією Rec (2005) 2 Комітету міністрів про добросовісну практику та зменшення перешкод на шляху до транскордонного і міжтериторіального співробітництва місцевих громад чи влад;

13.3. координувати між собою політику стосовно прикордонних територій, узгоджуючи її з відповідними місцевими та регіональними владами;

13.4. більше враховувати конкретні потреби жителів прикордонних територій у місцевій та галузевій політиці (економіка, зайнятість, освіта, культура, транспорт, охорона здоров'я, місцевий розвиток, інфраструктура, комунальні послуги);

13.5. ратифікувати, якщо вони ще цього не зробили, Мадридську рамкову конвенцію (STCE 106) та два Протоколи до неї;

13.6. надати спеціальний юридичний статус «єврорегіонам»;

13.7. заохочувати розвиток транскордонного співробітництва в межах географічного простору Ради Європи, поділяючи з державам-не членами принципи транскордонного співробітництва.

14. Вона також рекомендує Комітету міністрів:

14.1. запропонувати Європейському комітету з питань місцевої і регіональної демократії прискорити і завершити роботу, яка ведеться щодо Третього протоколу Мадридської рамкової конвенції з транскордонного співробітництва місцевих влад і громад, яка стосується Об’єднань єврорегіонального співробітництва, за допомогою Європейської комісії;

14.2. зобов’язати відповідні сектори, зокрема учасників Угоди з основних ризиків в Європі і Середземномор’ї (EUR-OPA) і Європейської конференції міністрів відповідальних за регіональне планування (CEMAT), заохочувати в їхній діяльності транскордонне співробітництво, особливо на кордонах Ради Європи.

15. Асамблея запрошує місцеві та регіональні влади на національних кордонах:

15.1. використовувати свої повноваження та наявні юридичні інструменти для структуризації інтегрованих проектів з транскордонного співробітництва типу «єврорегіон» і «єврорайон»;

15.2. спільно визначити відповідну форму керівництва у проектах транскордонного співробітництва на їхніх територіях.

16. Асамблея запрошує Конгрес і надалі бути відданим транскордонному співробітництву як мотивуючому чиннику європейської інтеграції та соціально-економічного розвитку прикордонних місцевих та регіональних влад у Європі.

17. Асамблея запрошує також Європейський Союз продовжувати та збільшувати свою фінансову підтримку проектам транскордонного співробітництва місцевих та регіональних влад, зокрема через діючі програми Акту європейського сусідства та партнерства (ENPI) та залучати відповідні країни до керування програмами, зокрема на зовнішніх кордонах Європейського Союзу.