Ситуація в республіках Центральної Азії

 

Резолюція 1599 (2008)

 

1.       Отримавши суверенітет в 1991 році, нові незалежні держави Центральної Азії (Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан і Узбекистан) проголосили за свою стратегічну мету трансформацію у вільні демократичні суспільства, засновані на ринковій економіці та інтегровані в міжнародну спільноту.

2.       Проте, зустрічаючи протистояння авторитарної спадщини колишнього режиму, виклики одночасної багатосторонньої трансформації в політичній, економічній та соціальній сферах, та хвилі нестабільності як результат сильних етнічних, релігійних та соціальних конфліктів, країни Центральної Азії мали величезні труднощі на шляху до досягнення їхніх цілей. Прогресу, крім того, перешкоджала відсутність реальної політичної відданості та невірне розуміння реформ, відсутність демократичних традицій та відсутність механізмів підзвітності. Початкові високі суспільні очікування швидкої трансформації швидко перетворилися на розчарування, що драматично ослабило як внутрішню мотивацію для політичних еліт, так і підтримку реформ суспільством. Таким чином, трансформація принесла змішані результати, перетворення ще є далекими від того, аби бути завершеними та, в деяких випадках, є очевидний регрес.

3.     Як колишні республіки Радянського Союзу, держави Центральної Азії беруть участь в Організації з Безпеки і Співробітництва в Європі (ОБСЄ) і тому з політичної точки зору обмежені зобов'язаннями людського виміру ОБСЄ, зокрема повагою до прав людини, верховенством права і просуванням принципів демократії, які у великій мірі співпадають з основними діями Ради Європи.

4.    Проте, досягнення країн Центральної Азії в цих сферах, від однієї країни до іншої, коливаються від обмеженого поліпшення до повної невдачі. Демократичним принципам не вдалося укорінитися в суспільствах та правлячих елітах та замінити авторитарні методи правління, успадковані з минулого. Влада залишається глибоко централізованою у виконавчих органах, без ефективної системи стримань і противаг.  Демократичні інститути слабкі, або є простою імітацією. Політична опозиція ледве дозволяється. Правами людини постійно зловживають. Організації громадянського суспільства залишаються слабкими. Порушення прав людини, корупція та зловживання владою, погане ставлення до людей, позбавлених волі, викликають занепокоєння; потрібно підтримувати заходи влади щоб вирішувати ці проблеми.

5.     Більш того, органам державної влади часто не вдається забезпечити основні послуги в соціальній, економічній, освітній сферах та сфері охорони здоровя, на отримання яких громадяни мають право у сучасній державі. Відсутність традиції та ефективних засобів демократичного контролю над владою, разом із відсутністю підзвітності, приводить до глибокої загальної недовіри до державних установ. Умови, таким чином, готові для напруженості між державою та населенням та для швидкого зростання екстремістських войовничих груп. Корумповані та недієві органи влади змушують звичайних людей шукати справедливого суспільства.

 6. Щоб уникнути подальшого погіршення ситуації в Центральній Азії, з реальним ризиком соціальної та політичної нестабільності, цим країнам потрібно вдатися до глибоких реформ для того, щоб рухатися у напрямку до добросовісного управління, політичної трансформації і соціальної стабільності. Проблеми, з якими вони стикаються, потребують локальної політичної відповіді, яка може бути розроблена, але не запозичена, міжнародною спільнотою.

7. Європейський політичний та соціальний досвід цікавить та приваблює еліти та народи Центральної Азії. Європа повинна використовувати свій вплив та м’яку силу для того щоб стимулювати лібералізацію та політичну реформу в регіоні. Проте, Центральна Азія не повинна розглядатися як арена для нової геополітичної “Великої Гри”. Будь-які зовнішньо розроблені проекти, які виключають існуючі політичні сили чи ігнорують локальні реалії або інтереси більшості, лише зможуть привнести дестабілізацію та будуть приречені на поразку.

8. Оскільки Центральна Азія не є частиною Європи, держави регіону не є потенційними кандидатами для приєднання до Ради Європи. Проте, зважаючи на сусідство Центральної Азії з Європою, та її все зростаючу чутливість до нелегальної міграції, виготовлення наркотиків і контрабанди, торгівлі зброєю та загрози екстремізму та тероризму, наша Організація повинна бути зацікавлена у просуванні стабільності і добросовісного управління в Центральній Азії, в зміцненні національних можливостей та у надійній співпраці із цими державами в подоланні спільних загроз.

9. Більш того, Рада Європи, здобуваючи свій досвід трансформації в Центральній та Східній Європі, могла б зробити внесок, в співпраці з Євросоюзом і ОБСЄ, до перевизначення масштабів реформ в Центральній Азії, таким чином збільшуючи можливості успіху.

10.       Асамблея заохочує владу і політичні сили Центральної Азії:

10.1.       брати участь в серйозних реформах, націлених на добросовісне управління, модернізацію інститутів, політичну лібералізацію і підзвітність;

10.2.       звернутися невідкладно до термінових питань, з якими стикаються їхні країни, як-от: корупція, організована злочинність, бідність, розповсюдження хвороб, таким чином відновлюючи довіру населення;

10.3.      підсилити національні потужності і посилювати міжнародну співпрацю в боротьбі з нелегальною міграцією і торгівлею людьми, виробництвом наркотиків і контрабандою, відмиванням грошей, торгівлею зброєю і тероризмом;

10.4.     використовувати міжнародну експертизу, зокрема Ради Європи, стосовно демократичного перетворення;

 10.5.      робити успіхи у виконанні політичних зобов’язань що входять у рамки ОБСЄ в сферах побудови демократії, гарантування поваги прав людини та дотримання верховенства права, і зокрема:

10.5.1.      дозволити політичний плюралізм і забезпечити умови для справжнього політичного змагання через вільні і справедливі вибори;

10.5.2.       гарантувати справжнє розділення влади між виконавчою, законодавчою і судовою гілками, і належним функціонуванням демократичних інститутів;

10.5.3.       гарантувати всі основні права людини і політичні свободи, зокрема свободу об'єднань, свободу виразу і свобода ЗМІ;

10.5.4.        забезпечити вільне політичне обговорення та розслідування щодо політичних в’язнів;

10.5.5.        дотримуватись всіх міжнародних стандартів щодо тортур і погане ставлення до людей, позбавлених волі.

11.       Асамблея звертається до держав-членів і держав-спостерігачів Ради Європи:

11.1.       підсилити діалог з властями центральноазіатських держав, націлений на просування і підтримку реформ стосовно добросовісного врядування, політичної лібералізації, модернізації інститутів і підзвітності, і на використання досвіду і експертизи демократичного перетворення;

11.2.       підтримувати питання демократії, прав людини і верховенство права як центральні пункти на порядку денному діалогу, уникаючи того, щоб ці питання були сприйняті як  інструменти тиску, націлені на досягнення політичних або економічних вигод;

11.3.       забезпечити підтримку зміцненню, і розвивати співпрацю з, демократичними інститутами  і організаціями громадянського суспільства в країнах Центральної Азії.

12.       Асамблея звертається до Євросоюзу і ОБСЄ, щоб використовувати досвід Ради Європи і експертизу демократичного перетворення в їхніх програмах і діяльності в Центральній Азії.

13.       Асамблея запрошує Генерального Секретаря Ради Європи:

13.1.       інформувати владу Центральних Азіатських держав про основну діяльність і досягнення Ради Європи в просуванні демократії, прав людини і верховенства права;

13.2.       розглядати шляхи обміну досвідом Ради Європи і експертизи демократичного перетворення з країнами Центральної Азії,;  

13.3.       сприяти зміцненню організацій громадянського суспільства в Центральній Азії і залучити їх до європейських громадянських мереж співпраці.

14.       Асамблея вітає існуючу співпрацю між Киргизстаном і Венеціанською комісією, і заохочують  інші держави Центральної Азії встановити таку співпрацю.

15.       Асамблея оголошує свою готовність  сприяти встановленню політичного діалогу з Центральною Азією на парламентському рівні, націленого на зміцнення демократичних принципів і стандартів. З огляду на це, вона постановляє:

15.1.       продовжувати інформувати парламенти центральноазіатських держав про свою діяльність та свої Резолюції та Рекомендації;

15.2.       розглядати питання запрошення представників парламентів центральноазіатських держав слідкувати за тими пленарними сесіями, засіданнями комітетів та іншою діяльністю, яка стосується тем спільного інтересу;

15.3.       розглядати питання запрошення центральноазіатських парламентів до асоційованої участі в європейських конференціях голів парламентів;

15.4.       заохочувати своїх офіційних представників до міжнародних парламентських форумів, де представлені центральноазіатські парламенти, для встановлення контактів і розвитку діалогу з їхніми представниками.