Необхідність у збереженні європейської спортивної моделі

 

 

Резолюція 1602 (2008)

 

 

  1. Парламентська асамблея вирішальним чином зробила свій внесок в захист цінностей Ради Європи: демократії, прав людини, верховенства права та збереження культурного розмаїття. Ці цінності являють собою нутро  організації спорту в Європі, того, що зазвичай називають європейською спортивною моделлю.

  

  1. Європейська спортивна модель не є ні гомогенною, ні бездоганною, але вона глибоко і міцно пов’язана з громадянським європейським суспільством та втілює європейське ставлення і культуру до цінностей спорту. Йдеться про демократичну модель, яка гарантує, щоб спорт залишався відкритим для всіх.

 

  1. Ця модель застосовується на всіх рівнях спорту, професійного або аматорського, в командних видах або індивідуальних, як на найвищому рівні, так і на рівні дебютантів. Вона ґрунтується на близьких і взаємопов’язаних принципах фінансової солідарності та відкритості змагань (підвищення і пониження в класі, можливість перемоги для всіх).

 

  1. Беззаперечно спорт має специфічну природу, яка його відрізняє від традиційних видів економічної діяльності. Він виконує важливі соціальні, виховні та культурні функції. Солідарність між учасниками різних рівнів спорту (зокрема між професіоналами і аматорами) є головним аспектом європейської спортивної моделі.

 

  1. Незалежність спорту і спортивних структур повинна бути підтримана і захищена, а їх автономія  в організації спортивної діяльності, за яку вони відповідають, має бути визнаною. Федерація має продовжувати залишатися  ключовою формою спортивної організації, що  забезпечує згуртованість і демократію участі.[1]

 

  1. Збереження європейської спортивної моделі є найкращим засобом захисту інтересів спорту і того позитивного впливу, що спорт здійснює на суспільство.

 

  1. Європейська спортивна модель мала б дозволити вести діалог  та обміни між професійними спортсменами та аматорами. Цей аспект європейської спортивної моделі є важливим засобом щоб забезпечити здоровий розвиток спорту.

 

  1. Немає жодного сумніву, що професійний рівень спорту все більше стає комерційною діяльністю і ця негативна тенденція особливо позначилася у два останні десятиліття. Ми стали свідками інтернаціоналізації спорту і більш за все безпрецедентного зростання його економічного виміру, зокрема з причини зростання прав на телевізійні трансляції.

 

  1. Недавні скандали, що сталися в багатьох європейських країнах і були пов’язані з незаконними ставками на тоталізаторі та шахрайськими результатами, в значній мірі забруднили імідж спорту в Європі. Є необхідними механізми взаємного підсилення, які б обмежили ризик шахрайства з результатами матчів,  незаконні ставки та інші види корупції. З цією метою виявляється необхідним більш активне втручання державної влади.

 

  1. Багато європейських країн стикаються з проблемою “торгівлі” молодими спортсменами. Здається, що міжнародна мережа , що управляється спортивними агентами, що базуються в Європі, оркеструє цю “комерційну діяльність”, зокрема це стосується молодих спортсменів, що походять з Африки та Латинської Америки.

 

  1. Європейські спортивні структури є недостатньо адаптованими для того, щоб боротися проти цього феномену і мають потребу у більш тісній співпраці між європейськими спортивними керівниками та органами державної влади.

 

  1. Спорт, зокрема, має своєю соціальною функцією сприяти інтеграції та об’єднувати людей різних культур і різного етнічного походження. Тим не менше необхідно визнати, що досить часто спортивні події спровокували прояви расизму та ксенофобії. Це являє собою більш широкий вимір проблем, з якими стикається наше суспільство, як у випадку проявів хуліганства.

 

  1. Вживання допінгу є повторюваною проблемою у великій кількості спортивних дисциплін. Рада Європи веде боротьбу з цим явищем протягом багатьох років, зокрема за допомогою Конвенції проти вживання допінгу від 1989 року (STE          n◦ 135). Європа озброїлася більш жорсткими нормами в сфері боротьби проти вживання допінгу у спорті; вони є невід’ємною частиною європейської спортивної моделі. Співпраця в рамках Світової Агенції анти допінгу (СААД) є головною не тільки для того, щоб зберегти ці норми, але і для того, щоб поширити їх на інші регіони.

 

  1. Асамблея вітає створення в  2007 році Розширеної Часткової Угоди про Спорт (РЧУС), членами якої вже є : Андорра, Азербайджан, Боснія – Герцеговина, Кіпр, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Греція, Угорщина, Ісландія, Латвія, Ліхтенштейн, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Сан-Марино, Словенія, Швейцарія, “колишня Югославська Республіка Македонія” та Сполучене королівство. Сербія приєднається з 1 січня 2008 року.

 

  1. Асамблея вітає Лісабонську угоду, що вносить зміни до Угоди про Європейський Союз  і угоди про створення Європейської спільноти, зокрема поправки до статті 149 ЕС, що включає спорт в основне законодавство Європейського Союзу. Вона вітає себе також  з включенням статті  188Р, що підкреслює необхідність  у відповідних формах співробітництва  між європейським Союзом і Радою Європи. Спорт повинен стати  головною цариною цієї співпраці.

 

  1. Саме тому Парламентська асамблея наполегливо запрошує уряди держав-членів :

 

          16.1. тримувати європейську спортивну модель, що ґрунтується  на спільних і взаємопов’язаних принципах фінансової солідарності та відкритості змагань (підвищення і пониження в класі, можливість перемоги для всіх);

           

          16.2. визнавати і запроваджувати на практиці специфіку спорту і захищати автономії спортивних федерацій (керівних інстанцій);

 

          16.3. визнавати неоціненний внесок сотень тисяч волонтерів в царині спорту та їх підтримувати настільки часто наскільки це необхідно з точки зору оподаткування та  іншого;

 

          16.4. вступити до РЧУС, якщо це ще не зроблено.

 

  1. Нарешті Асамблея звертається до європейських спортивних структур та запрошує їх :

 

17.1.        простежити за дотриманням внутрішньої демократії, прозорості та гарного управління[2] у відповідності до директивних ліній Ради Європи;

 

          17.2. співпрацювати з усіма учасниками в різних видах спорту для того, щоб підсилити європейську спортивну модель повністю визнаючи розмаїття, що існує між різними видами спорту в Європі і в межах кожного з них.


[1] Прим. перекладача :  “Демократія участі” або “партисипітарна демократія” – концепція, що була запропонована в 60-х – 70-х роках ХХ століття сучасними політологами Керол Пейтман, Крофордом Макферсоном, Джозефом Циммерманом та ін.

[2] Прим. перекладача :  Доктрина “гарного управління” державою, складовою якого є контроль, заснована Європейською комісією, почала розвиватися з 2000 року і знаходить надалі все більше розповсюдження. Вона включає міжнародні принципи та стандарти.