Кліматичне потепління та екологічні катастрофи

 

Рекомендація 1823 (2008)[1]

 

1       Європу не оминуть кліматичні зміни, викликані потеплінням планети. Ось вже три десятиліття, як кліматичні зміни мають все зростаючий вплив  на численні біологічні та фізичні системи у планетарному вимірі. Кліматичні зміни впливають на фундаментальні основи життя населення в усьому світі – доступ до води, продуктів харчування, охорони здоров’я та довкілля.

2       Ці наслідки кліматичних змін є вже відчутними та обчисленими в Європі і особливо в Арктиці. Під впливом опинився і буде в майбутньому весь загал природного навколишнього середовища та соціальних і економічних галузей континенту. Виходячи з того, що зв’язки між кліматичними змінами та їх наслідками для екосистеми не є лінеарними, навіть незначні зміни температури мають надзвичайно важливі наслідки.

  1. В сучасний період Арктика є регіоном, який викликає найбільше занепокоєння. Він дійсно зазнає в два рази швидше потепління ніж це є в середньому в світі і велика кількість наслідків цього потепління буде мати ускладнені прояви в інших регіонах планети.
  2. В Європі середземноморський регіон ризикує бути одним з найбільш уражених кліматичним потеплінням регіонів світу, підсилюючи таким чином сучасні тенденції проблем розподілу води між сільським господарством, туризмом та урбаністичними зонами. 
  3. Якщо досить швидко жодна ефективна глобальна політика пом’якшення кліматичних змін не буде запровадженою,  найбільше оптимістичний прогноз 4-ї Доповіді робочої групи 1-ї міжурядової групи експертів щодо змін клімату (ГЕЗК) передбачає збільшення температури, що буде варіюватися  між +1,8°  С та +4,0°  С.
  4. Європа, як і інші регіони планети, найімовірніше стане об’єктом підвищення температури та екстремальних кліматичних феноменів таких, як літня спека, буревії, посуха, танення льодовиків, варіативність циклів опадів, повені та підвищення рівня морів та інші катастрофічні ситуації для довкілля і населення. 
  5. Ресурси питної води також напряму будуть вражені щодо кількості так і до якості із збільшенням цих екстремальних феноменів, якими є  посуха та повені :  зміни дебіту водних потоків, ускладнення зневоднення та збільшення концентрації забруднюючих та токсичних речовин у воді, зменшене підживлювання підземних водних потоків, збільшення забруднення нітратами, гідравлічні стреси і т. ін.
  6.  Більше того, кліматичні зміни, модифікуючи міграційні хвилі  населення, якому загрожують екологічні катастрофи і роблять ще більш складним доступ  до питної води в певних регіонах, ризикують збільшити  напруження у міжнародних відносинах і бути джерелом численних конфліктів, навіть воєн.
  7. Також Парламентська асамблея  нагадує про своє постійне зобов’язання  на користь тривалого розвитку і, зокрема, про Рамкову конвенцію ООН щодо кліматичних змін, що спрямована на стабілізацію атмосферної концентрації газу з парниковим ефектом, як про це йдеться в Кіотському протоколі. Асамблея, зокрема, посилається  на свої недавні документи з цієї тематики, а саме  Резолюцію 1406 (2004) щодо кліматичного потепління : за межами Кіотського процесу та на свою Резолюції 1552 (2007) щодо затримання двоокису вуглецю для того, щоб боротися з кліматичними змінами.
  8. Вона, зокрема, підтримує роботи ГЕЗК щодо оцінки ураженості і можливості адаптації природних та гуманітарних систем до кліматичних змін, як і щодо  потенційних наслідків цих змін і вітає себе з  присудженням Нобелівської премії Алу Гору  та ГЕЗКу  за їх зусилля щодо  поглиблення знань стосовно кліматичних змін.
  9. Асамблея вітає себе з висновками Конференції ООН стосовно клімату, що відбулася на Балі (3-14 грудня 2007 року), які включають принципову угоду з метою зменшення на 50 % викидів газів з парниковим ефектом відтепер і до 2050 року, договір про обов’язкові до виконання до 2009 року зобов’язання, угоду стосовно країн, що розвиваються, для того щоб одночасно применшити і адаптувати кліматичні зміни та договору з Китаєм  про покарання за дії “що можуть бути обрахованими, описаними та перевіреними” з метою зменшення викидів газу з парниковим ефектом. Вона є переконаною, що адаптація дорожньої карти Балі, яка передбачає розгортання  нового раунду перемовин в перспективі до 2009 року та, врешті решт, має привести до укладання  міжнародної угоди щодо кліматичних змін після 2012 року, і це складає переломний етап  в боротьбі проти кліматичних змін.
  10. Асамблея нагадує про дослідження Стерну[2] про економічний вплив на кліматичні зміни, які використовуючи офіційні економічні моделі, вважає, що якщо не буде відповідної реакції, ціна та глобальні зміни кліматичних змін будуть еквівалентними  до втрати щонайменше 5%  світового ВВП кожен рік. Якщо взяти до уваги більш широкий спектр ризику та наслідків,  оцінка збитків може сягнути 20 % ВВП чи навіть більше.
  11. Асамблея є свідомою з того, що кліматичні зміни мають  дуже серйозні наслідки   на економічний розвиток і на те, що необхідна вартість для стабілізації клімату є значною. Однак вона наполягає на тому факті, що будь-яке запізнення  могло б бути загрозливим  і занадто дорогим.
  12. Асамблея вважає, що міжнародна спільнота повинна відчувати відповідальність за забезпечення населення, як і майбутніх поколінь, нормальним навколишнім середовищем, здоровим і тривалим, та здійснює тиск на держави-члени і на спостерігачів Ради Європи з метою запровадження глобальних та ефективних дій щодо кліматичних змін і  вживання необхідних заходів для зменшення  викидів без того, щоб у обов’язковий спосіб нав’язувати  обмеження у прагненні країн до економічного зростання, є вони бідними чи багатими.
  13. Асамблея вітає себе  з недавньою ратифікацією Протоколу Кіото  Австралією і жалкує з того, що Сполучені Штати  залишаються останньою з найбільше розвинених країн, що відмовляється ратифікувати Протокол.
  14. Вона також вітає себе з найбільше амбіційними політичними орієнтаціями для того щоб зменшити  викиди газів з парниковим ефектом і з тими заходами, що вже є вжитими численними країнами і регіонами, такими як Європейський Союз. Вона підкреслює, зокрема, роль Європейського Союзу (ЄС) і, зокрема, рішення голів держав і урядів ЄС від 9 березня 2007 року на те, щоб погодитися  на досягнення цілей пост-Кіото спрямованих на 20% зменшити  викиди газу з парниковим ефектом до 2020 року (30% за умови, що інші економічно розвинені країни, зокрема Сполучені Штати, будуть вживати подібних заходів)  і що доведуть до 20%  частину поновлюваної енергії в глобальних енергетичних витратах держав-членів ЄС до 2020 року.
  15. Асамблея є свідомою того, що навіть з суттєвим прогресом використання поновлюваних джерел енергії та інших видів енергії з меншими викидами вуглецю, паливо з копалин могло б тим не менше  складати більш ніж половину світового енергетичного постачання в 2050 році. Асамблея також вважає що поновлювані джерела енергії дозволили б боротися проти бідності  та енергетичної залежності  країн, що розвиваються і які досить часто  є багатими на джерела поновлювальної енергії.
  16. Вона вважає, що втрата природних лісів в усьому світі також загрожує біорозмаїттю  і кожен рік ще більше сприяє парниковому ефекту ніж транспортна мережа. Більше того, сільське господарство  складає 9%  викидів газу з парниковим ефектом і воно є головним джерелом метану і закису азоту. Вона таким чином вважає, що покласти край вирубанню лісів є надзвичайно рентабельним заходом для зменшення викидів та конверсії сільськогосподарських угідь в ліси, що тоді представить значний потенціал абсорбції атмосферного двоокису вуглецю (СО²).
  17. Вона є переконаною в тому, що з твердим і рішучим вибором орієнтації є можливим зменшити викиди як  в розвинених економіках так і в економіках новостворених країн в необхідних пропорціях щоб привести до їх стабілізації в межах потрібного співвідношення,  не обмежуючи розвиток.
  18. Асамблея, розуміючи те, що планетарна відповідь має ґрунтуватися на взаємному розумінні довгострокових цілей та на угоді щодо рамок дій, запрошує основні індустріально розвинені країни, що є відповідальними за  викиди газу з парниковим ефектом, допомогти країнам, що розвиваються і які є найбільше ураженими природними катастрофами, спровокованими  кліматичним потеплінням, поділившись своїми технологіями та ноу-хау і розвиваючи міжнародне технологічне співробітництво.
  19. В цьому контексті Асамблея запрошує держави-члени та спостерігачів Ради Європи координувати свою діяльність на європейському та світовому рівні, зокрема через співпрацю з інстанціями ООН та іншими компетентними європейськими і міжнародними організаціями та інституціями.
  20. В царині адаптації до наслідків кліматичних змін, Асамблея рекомендує Комітетові міністрів   запросити держави-члени та спостерігачів Ради Європи:

 

          22.1.  інтегрувати кліматичні зміни в політику облаштування території, управління водними ресурсами, використання земель і сільськогосподарської політики (зокрема в сфері організації лісового господарства  та організації врожаїв), щоб протистояти загрозам повеней та посух;

          22.2.  залучати всіх головних діячів в сфері політики, економіки та суспільних відносин і розвивати компетенцію виконавців у державному і приватному секторах на місцевому, регіональному та національному рівнях в галузі управління кризовими ситуаціями та природних катастроф;

          22.3. наполягати через міжнародне фінансування на покращенні інформування на регіональному рівні стосовно наслідків кліматичних змін та пошуку нових видів культур більш стійких від посухи та повеней;

          22.4.  інтегрувати кліматичні зміни в напрямки  політики в царині розвитку і програми державної допомоги розвитку;

          22.5. розвивати дослідницькі програми, мережу спостереження і оповіщення  про підняття рівня води і про посухи, повністю спираючись на спільний європейський підхід та на інтегроване управління басейнів для запобігання екстремальним кліматичним феноменам та  їх управління.

  1. В царині боротьби за зменшення викидів газів з парниковим ефектом, Асамблея рекомендує Комітетові міністрів запросити держави-члени та спостерігачів Ради Європи :

 

          23.1. взяти чіткі зобов’язання  з метою зменшення викиду газів з парниковим ефектом встановивши відповідну ціль по зменшенню від 20 % до 30 % викидів СО² відтепер і до 2020 року для стабілізації їх  атмосферної концентрації на найменше можливому рівні щоб максимально запобігти кліматичному потеплінню;

          23.2.  встановити ціну за вуглець через тарифи, систему обміну квотами і / та регламентацію;

      23.3. вжити необхідних заходів для ще більшої енергетичної ефективності створюючи сприятливі умови змінам попиту і застосуванню чистих технологій в галузі електрики, опалення та використання кондиціонерів, будівництва і відновлення житла, наземного транспорту (організація міського транспорту, поширення мережі залізничних вантажоперевезень, розвиток гібридних автомобілів і т. ін.) авіаційного і морського транспорту та для інших промислових процесів як таких;

      23.4. оцінювати внесок використання ряду інноваційних, чистих джерел енергії, у тому числі атомної енергії,  для зменшення викиду газів з парниковим ефектом;

          23.5. вжити глобальних заходів призначених для поширення широкомасштабного вилучення і складування вуглецю  та поширювати природні механізми поглинання та складування  двоокису вуглецю для того, щоб обмежувати  споживання копалин них видів пального та шкоду для атмосфери;

      23.6. вжити заходів з метою зменшення неенергетичних викидів на зразок тих, що були задіяні проти вирубки лісів та використання певних сільськогосподарських і промислових процесів, зокрема поширюючи  широкомасштабні міжнародні пілотні програми призначені для  зменшення викидів  метану  і закису азоту збільшуючи абсорбцію  СО²;

          23.7. поширювати обмін квотами викидів для того, щоб зробити рентабельними зменшення викидів дозволяючи країнам, що індустріально розвиваються продовжувати свій економічний розвиток;

          23.8. заохочувати інноваційні процеси і поширення технологій з меншою місткістю вуглецю та прийняти необхідне законодавство, щоб заохочувати використання поновлюваних джерел енергії на всіх рівнях через такі заходи як розвиток досліджень, заохочення до промислових інновацій, доступність для споживачів, і заохочуючи фіскальні заходи для виробників і споживачів енергії;

          23.9. інформувати, вчити і переконувати людей стосовно того, що може бути зроблене для того, щоб реагувати на кліматичні зміни, розпочавши кампанії по інформуванню громадян, за участю провідних національних ЗМІ та промислових виробників предметів споживання, що потребують енерговитрат, стосовно  стану планети, розмаху явища кліматичного потепління і стосовно відповідальної поведінки, чому повинен слідувати кожен член суспільства на своєму рівні не залежно від того, чи є він споживачем чи виробником.

 

  1. Асамблея рекомендує Комітетові міністрів уповноважити :

          24.1. Угоду “Європа – основні ризики” не очікуючи розвивати програми спільних дій, щоб дати відповідь на головний виклик, яким є кліматичні зміни, спрямовану на попередження, навчання і розвиток системи раннього попередження та втручання після катастроф;

          24.2. Європейську конференцію профільних міністрів по облаштуванню територій (ЄКМОТ) розвивати і поширювати спільну політику для того, щоб всі інструменти планування, облаштування і управління територіями включали в себе кліматичні зміни і передбачали підсилену узгодженість дій по виконавській вертикалі і горизонталі між компетентними структурами. 

 

 


[1] Дебати Асамблеї 22 січня 2008 року (4 засідання) (див. Док.11476, доповідь Комітету з питань навколишнього середовища, сільського господарства, місцевих та регіональних справ, доповідач: пан Міл). Текст прийнятий Асамблеєю 22 січня 2008 року (4 засідання).

 

[2] Примітка перекл. -  Провідний у минулому фахівець з економічних питань Світового банку сер Нік Стерн  на вимогу британського уряду підготував доповідь про економічну вартість кліматичного потепління. Доповідь містить також рекомендації орієнтовані на ринок для того, щоб зменшити викиди вуглецю.