Неофіційний переклад

Резолюція 1608 (2008)

 

Дитячий та підлітковий суїцид в Європі: важливе питання громадського здоров’я

 

 

1.       Самогубства підлітків стали сьогодні значною проблему державної охорони здоровя. Хоча їх і недооцінюють, але вони приводять до десятків тисяч смертей кожного року, більше ніж катастрофи на автошляхах. Крім того, що вони передчасно кладуть край молодому життю, самогубства роблять надзвичайно багато лиха на своєму шляху. Зачасту вони є наслідком факторів як психологічних, так і соціальних. Дуже часто це є заклик про допомогу, що передає дуже поганий внутрішній стан людини.

2.       Дитинство і підлітковість є таким періодом життя, яке заслуговує всілякої уваги тому, що це є період коли утворюється майбутня доросла людина, входить в суспільство і навчається жити в спільноті. Доцільно таким чином, щоб ця інтеграція відбувалася в найкраще можливих умовах, як психологічно, так і соціально. Численні юридичні інструменти Ради Європи, такі як конвенції Ради Європи стосовно захисту дітей від експлуатації та сексуальних зловживань (STCE n 201), Європейської конвенції щодо прав дітей (STCE n 160) та Конвенції Ради Європи щодо боротьби проти торгівлі людьми (STCE n 197), гарантують таку інтеграцію.

3.       Парламентська асамблея нагадує про свої попередні роботи з цієї теми, зокрема про Рекомендації 1532 (2001)  щодо динамічної соціальної політики на користь підлітків і дітей у міському середовищі та 1632 (2003) щодо підлітків у стані кризи: соціальний і психологічний підхід до кризового стану молодих людей.

4.       Асамблея хоче також нагадати державам-членам, що ратифікація Європейської соціальної хартії підштовхує держави-члени запровадити політику  попередження захворювань, включно з психічними захворюваннями, та гарантувати здорове оточення для таких хворих. Багато держав-членів розпочали проводити політику упередження самогубств підлітків, але вона має узагальнюватися.

5.       Вона жорстко засуджує будь-яке психологічне, фізичне або економічне насильство спрямоване на дітей або підлітків. Вона знає про заподіяне лихо від проявів такого насильства для рівноваги дітей та підлітків, що  може бути незворотнім і може підштовхнути їх до самогубства.  

6.       Вона висловлює також своє занепокоєння збільшенням випадків ризикованої поведінки, самогубств та спроб самогубств. Асамблея вважає, що плани по запобіганню самогубств на користь підлітків  повинні множитися і вона запрошує Комітет з соціальних питань, охорони здоровя та справ сімї звернутися до цього питання.

7.       Діти і підлітки повинні стати обєктом заходів  та специфічних дій у їх ставленні до самогубства і більш загально до смерті. Широкоохоплюючи програми, що включають соціальні, медичні та освітнянські складові, повинні бути прийняті, щоб дозволити діяти на передньому фронті та розпочати діалог з підліткaми у такому кризовому стані.

8.       Асамблея вважає, що певні інноваційні методи, такі як «психологічна аутопсія» могли б бути поширені щоб дозволити краще розуміння цього явища і особливо краще оцінювання ризиків.

9.       Вона знову підтверджує свою відданість до поваги розмаїття, як політичного, економічного, соціального, культурного, так і сексуального та знову підтверджує свою налаштованість на боротьбу проти расизму, гомофобії та стигматизації будь-якої сексуальної поведінки, зокрема транссексуальності.

10.    Очевидно, що Асамблея занепокоєна особливо підвищеним рівнем самогубств серед молодих лесбіянок, гомосексуалістів, бісексуалів та транссексуалів ніж серед молодих людей взагалі. Вона зазначає, що це збільшення ризику не пов’язано з сексуальною орієнтацією або статтевою ідентичністю цих осіб, але з стігматизацією та дискримінацією, що вони зустрічають зважаючи на їх сексуальну оріентацію, або їх статтеву ідентифікацію. Як таке, це збільшення ризику має значний вимір у площині прав людини.

11.    Асамблея також констатує за останні роки небезпечні шкідливі наслідки поганого використання Інтернету та необхідність розробити регламентацію в цьому плані. Зокрема в деяких блогах, самогубство прославляється і може привести до справжніх трагедій. Більше того, обработка медійної інформації щодо самогубства повинна стати предметом особливої уваги спрямованої на підліткову публіку, що знаходиться під впливом Інтернету і телебачення.

12.    В наслідок цього, Асамблея занепокоєна ризиком згубного впливу, що може скоїти онлайнова інформація, яка проводить апологетику самогубства. Ці контенти не є обов’язково незаконними і наукові дослідження беззаперечно не встановили, що вони підштовхують до самогубства, але ризикують завдати шкоди фізичній, емоціональній та психологічній рівновазі молоді, зокрема що стосується представленню та глорифікації завдання собі шкоди. Асамблея відмічає,  що захист дітей і молоді від цих ризиків є частиною загальних обов’язків, які припадають на держави-члени у відповідності до Європейської конвенції з прав людини.

13.    У цьому відношенні Асамблея вважає, що для того, щоб подолати апологетику самогубства в Інтернеті, державам-членам та іншим задіяним сторонам належить поширювати інформацію з цієї проблеми, щоб підвищити значення державних служб в Інтернеті.

14.    Експертиза громадських та неурядових організацій, що працюють в цій сфері повинна також знайти відгук в урядових рішеннях. Асамблея переконана, що відповідні організації громадянського суспільства повинні бути долученими до інстутиціональних партнерів для найкращої ефективності.

15.    Нарешті, запобігання рецедивам повинно стати пріоритетом. 15% підлітків, що зробили спробу самогубства, знову пробують це зробити і 75% осіб, що намагалися скоїти самогубство, не госпіталізуються. Рецидив повинен бути, таким чином, розглянутим з першої спроби самогубства фахівцями зі спеціалізованої медичної допомоги і необхідно  надати невідкладний і відповідний моніторинг, щоб запобігти будь-якій новій спробі.

16.    В наслідок цього та щодо виявлення і упередження, Асамблея запрошує держави-члени:

          16.1 взяти до уваги це питання і зробити його приорітетом;

          16.2 підтримувати існуючі з цього питання наукові дослідження та поширювати нові в державах-членах;

          16.3 передбачати освітні заходи з охорони здоровя в закладах початкової та середньої освіти, але також попереджувати насильство і агресію в школі;

          16.4 запровадити цикл підготовки для обслуговуючого персонала для того, щоб він зміг виявляти осіб з групи ризику та зробити з суіцидології незалежну дисципліну;

          16.5 посилити політику боротьби проти зловживання наркотичними стимуляторами та алкоголя серед неповнолітніх;

          16.6 поширювати політику підтримки сім’ям для того, щоб допомогти їм здійснювати успішну соціальну інтеграцію підлітків;

          16.7 запроваджувати та розвивати структури по наданню притулка або осередки надання психологічної допомоги для того, щоб краще почути крик по допомогу підлітків та запобігти кризам;

          16.8 покращити серед підлітків медичні знання про самогубство та про його симптоми;

          16.9 боротися проти баналізації самогубства в середовищі підлітків;

          16.10 видаляти, наскільки це можливо і, особливо, з громадських місць, все, що може дозволити самогубство;

          16.11 поширювати співпрацю зі ЗМІ по збільшенню чутливості громадської думки до самогубства;

          16.12 надавати точно орієнтовану інформацію, консультації та допомогу щодо самогубств в рамках запровадження Рекомендації Комітету міністрів СМ  (2007)16 щодо заходів з метою поширення державних послуг в Інтернеті;

          16.13 посилити заходи по боротьбі проти гомофобії через освітні дії та групи діалогу, що допомагають сприймати себе та інших;

          16.14 боротися проти нелюдської практики примусових одружень та посилити розуміння цієї проблеми;

          16.15 посилити запровадження мережі громадських і неурядових організацій, державних служб.

17.    Щодо рецидивів, Асамблея запрошує також держави-члени :

          17.1 систематично передбачати заходи  психосоціальної підтримки;

          17.2 передбачати психологічну допомогу молоді, як і батькам та близьким друзям;

          17.3 затвердити багатодисциплінарний підхід, що об’єднує охорону здоров’я, освіту, працевлаштування, поліцію, судову владу, релігійне та політичне керівництво, як і ЗМІ.