Неофіційний переклад

Резолюція 1610 (2008)

Приєднання Європейського союзу/ Європейського співтовариства до Європейської конвенції з прав людини

1. Парламентська асамблея із задоволенням відзначає, що сьогодні є широкий консенсус щодо питання приєднання Євросоюзу (ЄС) до Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ).

2. Заклики до цього приєднання виголошувалися давно і при численних нагодах, а також Асамблеєю, нещодавно в своїй Рекомендації 1744 (2006) “На виконання рішень Третього Саміту: Рада Європи і агентство Євросоюзу з основоположних прав”.

3. Рада Європи і ЄС повторили своє спільне рішення про приєднання, укладаючи Меморандум між Радою Європи і Євросоюзом, підписаний у травні 2007; правовий шлях до приєднання вже прокладений Протоколом 14 до ЄКПЛ і був знову відкритий через ухвалення в грудні 2007 Лісабонською угодою, що вносить поправки до Угоди про створення Європейського союзу та Угоди про створення Європейського співтовариство.

4. Асамблея вважає, що надалі приєднання повинно бути пріоритетом в діалозі між двома Організаціями.

5. Тоді як приєднання до ЄКПЛ є однією з умов приєднання до ЄС, вказаних серед копенгагенських критеріїв 1993 р., установи ЄС / Європейського співтовариства досі не зв'язані ЄКПЛ. Той факт, що держави-члени ЄС – всі держави-члени Ради Європи і сторони ЄКПЛ – передали істотні повноваження до наднаціональних установ без передачі відповідальності, накладеною ЄКПЛ є негативним повідомленням, створюючи враження невідповідний правовий захист.

6. Неприєднання має несприятливі наслідки для належного функціонування європейського правосуддя, оскільки це піддає небезпеці узгодженість системи гарантій прав людини в Європі. Поки ЄС не приєднається до ЄКПЛ:

6.1. будуть розбіжності в стандартах прав людини як на європейському рівні (між європейськими установами), так і між ЄС і його державами-членами;

6.2. установи ЄС не будуть під зовнішнім судовим наглядом, коли йдеться про права людини і фундаментальні свободи;

6.3. узгодженість європейського правового захисту не буде повністю забезпечена, оскільки, як прецедентне право Європейського суду з прав людини і Суду європейського співтовариства, можливо, не буде повністю узгоджене;

6.4. Європейські громадяни не матимуть прямого доступу до Європейського суду з прав людини, коли вони вважають, що їхні основоположні права були порушені установами ЄС;

6.5. виконання рішень Європейського суду з прав людини залишатиметься складним завданням у справах, пов’язаних з законодавством ЕС.

7. Приєднання дасть гарний сигнал про чіткі зобов'язання щодо захисту прав людини не тільки в межах меж ЄС, але і по всій Європі, відповідаючи низці цінностей, які поділяють Рада Європи та ЄС.

8. Приєднання також підтвердить суть ЄС, як “суспільство, заснованого на праві”, і підсилить принцип правової однозначності, у тому сенсі, що установи ЄС підлягатимуть тому ж зовнішньому контролю на відповідність їхніх дій і рішень, що і держави-члени.

9. Асамблея вважає, що прийшов час, коли декларації наміру мають бути втілені через швидке приєднання ЄС до ЄКПЛ.

10. У цьому зв’язку, Асамблея ставить під сумнів доцільність процедурних змін, доданих Лісабонською угодою, які передбачають, що рішення про згоду на приєднання Союзу до ЄКПЛ має бути прийнятим Радою одностайно, лише після затвердження Європейським парламентом. Наслідком цих доповнень, можливо, стане уповільнення процедури приєднання.

11. Асамблея переконана, що не має більше потреби в затримці початку переговорів з практичних питань, пов'язаних із приєднанням, оскільки є чітка політична воля з обох сторін та правова основа, яка дозволяє приєднання.

12. Тому Асамблея закликає уряди держав-членів ЄС невідкладно взятися за це завдання, використовуючи позитивний, творчий підхід для знаходження реальних та ефективних рішень технічним і правовим питанням, які ставить приєднання, і закликає Європейський союз прискорити завершення необхідних інструментів для приєднання.

13. Асамблея також переконує Європейський парламент прийняти своєчасні заходи для швидкого ухвалення рішення про згоду, стосовно приєднання ЄС до ЄКПЛ.

14. Зрештою, Асамблея переконує парламенти всіх держав-членів діяти швидко, щоб ратифікувати необхідні інструменти для приєднання.