Неофіційний переклад

Рекомендація 1835 (2008)

Стабільний розвиток та туризм: на шляху до покращення якості

1. У Європи є давня та успішна історія приваблення туристів: вона залишається найвідвідуваним регіоном світу, що пропонує багатство досвіду з історії, краєвидів, культури та способу життя. Сім європейських країн – Франція, Іспанія, Італія, Об’єднане Королівство, Німеччина, Австрія та Російська Федерація –входять в десятку найбільш відвідуваних напрямків. Загалом, близько половини усіх туристів у світі (478 мільйонів) відвідали європейські країни у 2007 році, і, крім того, очікується збільшення туристичних потоків в Європі вдвічі в наступні двадцять років, оскільки внаслідок глобалізації зростає мобільність та доступність. Це одночасно є і викликом, і нагодою, якщо європейські країни бажають залишатися й надалі конкурентоспроможними у світовому змаганні за прибутки від туризму.

2. Особисті контакти, набуті в результаті подорожування та туризму, можуть сприяти взаємному порозуміння та міжнародній дипломатії. Вони допомагають збудувати сукупність цінностей у Європі, які є прикладом на світовій арені. Європейські країни, як представлено Радою Європи, повинні поставити людей та стабільний розвиток у центр своєї політики розвитку, а також туризм. Довгострокове бачення та цілісний підхід до розвитку є необхідними для Європи, для того, щоб продовжувати бути найпопулярнішим та найуспішнішим туристичним напрямком.

3. Зростаючи у середньому на 3-4% кожного року туризм доріс до найголовнішої економічної сфери у Європі, зосереджуючи у собі 24 мільйона робочих місць, 4% від загального ВВП та 374 мільярда доларів США річного прибутку. Чверть усього туризму пов’язана з діловими подорожами задля зростання достатку, обміну навиками та технологіями, підприємницькою діяльністю та зв’язків між ринками. За останні кілька років розвиток туризму був особливо динамічним, хоч і нерівномірним, у Центральній та Східній Європі, що дозволяє країнам цього регіону не тільки наздогнати Західну Європу з точки зору економічного розвитку та стандартів життя, але й призводить до основних чинників соціально-економічного тиску, спричиненого зростаючими потоками туристів. Необхідно сконцентрувати зусилля на стимулювання розвитку якісного туризму у цих країнах та загалом у Європі для того, щоб дозволити туризму робити стабільний і тривалий внесок до загального збалансованого розвитку, у той самий час уникаючи перебільшень, які спостерігаються у деяких місцях масового туризму.

4. Кількісні та якісні аспекти можуть та повинні бути суміщені через стабільний розвиток туризму, який базується на синергії економічних, соціальних, культурних та екологічних стандартів. Стимулювання різноманітності, автентичності та якості у туризмі є ключем до тривалого успіху. Таким чином, економічна стійкість, процвітання на місцях, якість праці, соціальна справедливість, місцевий контроль, громадський добробут, культурне багатство, персональна недоторканість, біологічне різноманіття, ефективність ресурсів та чистота навколишнього середовища є імперативами, що повинні бути взяті до уваги при формуванні довгострокового бачення та стратегій.

5. Безпека та безпечність є головними передумовами для розвитку туризму та подорожування. Хоча Європа має добру репутацію з точки зору безпеки, вона не може убезпечити себе від загроз. Держави-члени Ради Європи повинні залишатися на сторожі та замислюватися над тим, як можна надалі підвищувати безпеку на всіх рівнях тактовно, зберігаючи при цьому повагу до прав людини, етичних цінностей та верховенства права. Державам-членам Ради Європи необхідно переглянути свої системи сповіщення та врегулювання кризових ситуацій, включаючи плани евакуацій, секретний зв'язок та заходи по транскордонному співробітництву. Рада Європи та її Парламентська Асамблея повинні прискіпливіше вивчати легітимність нових вимог до безпеки при трансатлантичному подорожуванню, які нещодавно були висунуті адміністрацією Сполучених Штатів по відношенню до європейських держав.

6. З новими технологіями, оцінюванням поведінки споживачів та спрощеним плануванням подорожей, скупчення людей все частіше трапляється у транспорті, місці проживання та туристичних місцях, на багатьох напрямках, де європейці проводять святковий час, та важливих ділових центрах, у той час як периферійні чи другорядні місця, навпаки, страждає від нестачі уваги туристів. Скупчення людей спричиняє стреси туристам, незручності місцевим громадам, а також часто призводить до пониження туристичної привабливості та якості. Тому існує нагальна потреба кращого управління туристичними потоками з метою оптимізації використання інфраструктури та ресурсів з точки зору географічного та часового аспектів.

7. Наш спосіб життя, добробут та економіка поступово буду все більш піддаватися впливу з боку зміни клімату. У Європі північні та південні регіони та гори, острівні та берегові райони страждатимуть найбільше. Проте усі країни зіткнуться з інтенсивнішими та частішими кліматичними розладами та надзвичайними ситуаціями, як-от періоди сильної спеки, засуха, велика кількість опадів або шторми, так само як і суміжні проблеми: лісові пожежі, повені, вплив на дику природу та біологічну різноманітність, руйнування берегів, шкода інфраструктурі, інфекційні хвороби, рівень води та нестача ресурсів. Будучи чутливим до зміни клімату сектором – як сільське господарство, енергетика, страхування та транспорт – туризм повинен адаптуватися та робити свій внесок у загальносвітові зусилля боротьби зі зміною клімату, особливо у сфері парникового ефекту через зменшення викидів газу в атмосферу від транспорту та побутової діяльності.

8. В багатьох країнах існують положення у законодавстві та в трудовому законодавстві, що гарантують оплачувані свята для працівників та регулюють їхні обставини. Європа та майже увесь світ відкриті для туризму та їх можна відвідати майже без жодних адміністративних бар’єрів. Не дивлячись на святкові періоди, близько 40% європейців залишаються вдома через різні форми знедоленості та неспроможності. Це особливо стосується сімей, громадян похилого віку, іммігрантів, молодих людей та людей з фізичними вадами. Більша увага соціальним аспектам туризму могла б допомогти зменшити сезонність попиту та надмірну географічну концентрацію туристів, а також підтримати стабільнішу трудову зайнятість упродовж року та розвиток відсталих регіонів, особливо якщо б вдалося переконати більше туристів подорожувати не в період основного туристичного сезону, або не у райони найбільшого скупчення туристів. Декільком важливим питанням потрібно приділити увагу: фізична досяжність туристичних напрямків і місць, економічна доступність подорожей та краща інформація про туристичні варіанти для потенційних туристів з особливими потребами.

9. Туристична сфера покращується, коли вона функціонує у збалансованому руслі, результатом чого стає ситуація, в якій виграють туристи і приймаюча сторона. Якщо органи державної влади та міжнародні інституції в основному відповідальні за забезпечення політичних зобов'язань та політики, направленої на стабільний розвиток туризму, то внесок приватного сектору є дуже важливим для здобуття позитивних результатів та забезпечення зворотного зв’язку з політиками. Внесок приватного сектору є вирішальним для досягнення результатів внаслідок та за умови взаємодії з творцями політики. Державні та приватні гравці повинні працювати разом для того, щоб погоджувати, втілювати та відслідковувати спільні підходи у сфері стандартів якості туристичних послуг та продукції. У той час як туризм та асоціації різних секторів можуть діяти як інформаційні реле між органами державної влади та місцевої гравцями, співпраця між державним та приватним секторами може слугувати для реалізації пілотних проектів, просуванню корпоративної соціальної відповідальності та для втілення справедливих схем працевлаштування, сприяти покращеному ціноутворенню, інноваційному маркетингу та інвестиційному плануванню, сумісному з екологічними, культурними та соціальними імперативами.

10. Туризм перш за все стосується людей різного віку, інтересів та професійної приналежності. Якісні туристичні послуги вимагають залучення відданих та компетентних людей, як місцевих мешканців, так і професіоналів зі сфери туризму. Гостинність разом з поважливим ставленням до людей, традицій та спадщини, а також знання іноземних мов, відіграють дуже значущу роль. Туризм також іде пліч-о-пліч з стабільним розвитком, що базується на відповідальному споживанні та виробничих зразках, які мінімізують відходи та забруднення навколишнього середовища, а також робить акцент на якість, а не на кількість. Цим поняттям треба вчити дітей змалку, ще у школі. Значна частина прибутків від туризму повинна бути реінвестована у місцевий розвиток.

11. Стабільний розвиток туризму дає перспективи для Європи, і не тільки. Зростання та стабільний розвиток є сумісними цілями, при умові належного менеджменту. Виклики, що з’являються під час розвитку, і зумовлені зміною у способі життя, економічним зростанням, реструктуризацією, демографічними тенденціями, та глобалізацією, вимагають зважену національну, регіональну, місцеву, а також спільну пан-європейську реакцію. У цьому контексті, Асамблея підкреслює важливість вивчення впливу зростання туризму на розвиток інфраструктури у державах-членах Ради Європи.

12. З цією метою Парламентська Асамблея просить Комітет міністрів заохочувати національні уряди держав-членів Ради Європи:

12.1. зв’язати довгострокове бачення, найкращу практику, а також економічні, соціальні та культурні стандарти для вироблення національної політики з розвитку туризму;

12.2. перевірити на сумісність національного законодавства і політики у сфері туризму з принципами стабільного розвитку та відповідними конвенціями Ради Європи з питань туризму та культури;

12.3. залучити туризм до втілення існуючих зобов’язань по Рамковій конвенції ООН про зміну клімату та її Кіотському протоколу, а також робити свій внесок до підготовки нового пакета заходів на період після 2012 року;

12.4. підтримати втілення міжнародної політики спільного розвитку, що включає в себе Цілі розвитку тисячоліття, угоди у сфері навколишнього середовища, Всесвітній кодекс етики для туризму ЮНВТО, Механізми чистого розвитку, багатосторонні та двосторонні програми допомоги для того, щоб допомогти економікам, що розвиваються, відповідати потребам розвитку з точки зору розширення туристичної сфери.

12.5. розвивати внутрішній – в середині країни та між європейськими країнами – туризм, в результаті чого дистанції подорожей стають коротшими і можна розраховувати на використання громадського транспорту;

12.6. зменшувати вплив викидів вуглекислого газу від рейсів та подорожей на великі дистанції, не в останню чергу через принцип «плати» за шкідливі викиди та більшу участь європейських авіаліній у Системі ЄС торгівлі квотами на викиди, а також через податкові важелі, що стимулюватимуть перехід від автомобільного до залізничного транспорту при перевезенні товарів головними європейськими коридорами;

12.7. стимулювати відповідальне споживання та стандарти виробництва, які б мінімізували марнотратство ресурсів та забруднення навколишнього середовища (особливо щодо використання води та енергії, переробки та управляння відходами, довгострокового планування тощо) та поширювати інформацію про значущі альтернативи (більше використання відновлюваних ресурсів, громадського транспорту тощо) при наданні туристичних послуг;

12.8. стимулювати обмін знанням та хорошою практикою щодо стабільного розвитку туризму з іншими країнами і регіонами;

12.9. розглянути можливість реструктуризації національних туристичних організацій для роботи як державно-приватні товариства;

12.10. підтримувати сільський туризм, зокрема в менш розвинутих регіонах, використовуючи заохочення, включаючи фінансові, аби стимулювати мешканців таких регіонів розглядати розвиток туризму як можливий додатковий прибуток;

12.11. підтримувати розвиток сімейного туризму та варіантів туристичного розміщення, зокрема шляхом створення підґрунтя для заохочення сімейних святкових днів, які пропонують постачальникам додаткові стимули для розвитку нових послуг для цільової групи;

12.12. прискорити втілення Плану дій щодо людей з обмеженими можливостями на 2006-2015 роки;

12.13. стимулювати та сприяти подорожуванню до різноманітних європейських напрямів цільових туристів (молоді, людей похилого віку, сімей, люди з фізичними вадами, досвідчених/ з досвідом туристів) як засобу забезпечення більш справедливого географічного та сезонного розподілу туристичних потоків по всіх європейських регіонах;

12.14. проводити регулярні перевірки національної та безпеки та безпеки організацій;

12.15. створити або призначити, де можливо, багатомовні національні туристичні пункти зустрічі та центри для екстрених дзвінків;

12.16. заохочувати забезпечення багатомовних матеріалів в музеях та місцях, які часто відвідають туристи, та припинити, там де це ще й досі існує, дискримінаційну практику не давати дозволу іноземним туристичним гідам, що відповідають стандартам якості, чинним у відвідуваній країні;

12.17. зробити переоцінку систем попередження та врегулювання кризових ситуацій, включаючи плани евакуації, секретний зв'язок та транскордонне співробітництво;

12.18. забезпечити краще використання нових технологій безпеки та охорони для захисту громадськості, включаючи сектор туризму;

12.19. встановити регуляторні стимули та мінімальний перелік об’єктів, що підлягають будівництву та реставрації;

12.20. стежити за тим, щоб справедлива частка прямих та непрямих прибутків від туризму були направлені на подальший розвиток культури та національних цінностей;

12.21. підтримувати розвиток туризму як альтернативного джерела місцевих прибутків та робочих місць у регіонах, що страждають від економічного занепаду та зменшення кількості населення, особливо у сільській та гірській місцевостях;

12.22. просувати порядок сертифікації якості для туристичних послуг та продукції;

12.23. дослідити можливість включення гостинності та стабільного розвитку як дисциплін у шкільний план;

12.24. забезпечити ефективний захист споживацьких прав туристів.

13. Асамблея закликає Конгрес місцевої та регіональної влади:

13.1. дослідити вплив та наслідки дешевих подорожей на місцевий розвиток та умови трудової зайнятості з метою можливого вироблення пропозицій з цього приводу;

13.2. провести порівняльні дослідження систем управління туристичними потоками та підготувати відповідні пропозиції;

13.3. забезпечити ефективний місцевий контроль за втіленням правил планування простору;

14. Асамблея запрошує національні парламенти забезпечити придатність національного законодавства до залучання інвесторів, туристів та інших впливових гравців, гарантування належного ставлення уряду до питань стабільного туристичного розвитку.