Неофіційний переклад
Наслідки війни
між Грузією і Росією
Резолюція
1633 (2008)
1. Парламентська Асамблея твердо дотримується пошуків миру та принципів, що закріплені в Статуті Ради Європи: демократії, прав людини і верховенства права, а також принципів державного суверенітету, територіальної цілісності і непорушності державних кордонів. Всі держави-члени Ради Європи зобов'язані дотримуватися цих принципів.
2. Вступаючи до Ради Європи як Грузія, так і Росія взяли на себе зобов'язання по врегулюванню конфліктів мирним шляхом та відповідно до принципів міжнародного права.
3. Асамблея засуджує початок війни між двома державами-членами Організації, а також жалкує про викликані нею людські страждання.
4. Асамблея усвідомлює, що хоча початок війни 7 серпня 2008 року міг носити несподіваний характер для більшості її членів, вона стала результатом серйозної ескалації напруженості, що супроводжувалася провокаціями і подальшим погіршенням становища в області безпеки, які почалися задовго до цього. Не було вжито заходів задля зниження напруженості, і обидві сторони конфлікту зробили вибір на користь можливості військового втручання. Асамблея вважає це неприйнятним. На думку Асамблеї, миротворчий формат, не зміг виконати покладені на нього функції, а миротворчим силам не вдалося належним чином забезпечити захист життя і власності громадян, що проживають в зоні конфлікту. У зв'язку з цим вона висловлює жаль, що попередні заклики до обговорення внесення змін до миротворчого формату і процесу врегулювання конфлікту були знехтувані як південно-осетинською, так і російською сторонами.
5. Проте початок обстрілу Цхінвалі розпочатого без попередження грузинськими військами 7 серпня 2008 року призвів до нового рівня ескалації конфлікту, а саме до відкритих і повномасштабних військових дій. Застосування важкого озброєння і касетної зброї, що створюють серйозну небезпеку для цивільних осіб, спричинило непропорційне застосування військової сили Грузією, хоча і в межах її власної території, що є порушенням міжнародного гуманітарного права і зобов'язання Грузії вирішувати конфлікти мирним шляхом.
6. Водночас російська контратака, в тому числі широкомасштабні бойові дії в центральній та західній Грузії і в Абхазії, в рівній мірі не відповідає принципам пропорційності і міжнародного гуманітарного права і є порушенням принципів Ради Європи, а також зобов'язань Російської Федерації відповідно до Статуту, і взятих нею конкретних зобов'язань при вступі до Ради Європи. Це призвело до окупації значної частини території Грузії, а також до ударів по об'єктах економічної і стратегічної інфраструктури цієї країни, які можуть розглядатися або як прямий замах на суверенітет Грузії, а значить і як порушення Статуту Ради Європи, або як спроба з боку Росії розповсюдити свій вплив на державу «ближнього зарубіжжя» порушуючи зобов'язання відмовитись від подібної концепції, які вона узяла на себе при вступі.
7. В зв'язку з цим Асамблея вважає, що з точки зору міжнародного права таке поняття, як «захист громадян за кордоном», є неприйнятним і виражає занепокоєння політичними наслідками подібної політики, що проводиться російськими органами влади відносно інших держав-членів, де проживає значна кількість російських громадян.
8. Асамблея вважає, що встановлення правди є передумовою примирення. Оскільки і Грузія, і Росія оскаржують факти, що стосуються початку війни, необхідне їх об'єктивне встановлення шляхом проведення незалежного міжнародного розслідування. Грузинські органи влади заявили, що вони вітатимуть проведення подібного міжнародного розслідування, а члени російського парламенту також не заперечуватимуть проти подібної пропозиції. Це розслідування не повинно обмежуватись лише періодом війни, але повинно також фокусуватись на роках, що передують конфлікту.
9. Асамблея засуджує визнання Росією незалежності Південної Осетії і Абхазії, оскільки подібний крок є порушенням не тільки міжнародного права, але і принципів, передбачених в Статуті Ради Європи. Асамблея знов підтверджує прихильність територіальній цілісності і суверенітету Грузії і закликає Росію анулювати визнання незалежності Південної Осетії і Абхазії і поважати суверенітет та територіальну цілісність Грузії, а також принцип непорушності її кордонів.
10. Асамблея висловлює особливий жаль з приводу того, що визнанню незалежності сприяло одностайне звернення обох палат парламенту Російської Федерації – Державної Думи і Ради Федерації. Вона глибоко занепокоєна тим, що визнання, а також нещодавно підписаних Росією договорів про дружбу і взаємодопомогу з фактичними (де-факто) органами влади в Цхінвалі і Сухумі, перешкоджають впровадженню досягнутої за посередництва Європейського Союзу (ЄС) угоди про припинення вогню, а також наданню гуманітарної допомоги і проведенню моніторингу за здійсненням угоди про припинення вогню незалежними спостерігачами.
11. Асамблея виражає занепокоєння порушеннями прав людини і гуманітарного права обох сторін в контексті цієї війни, зокрема навмисні вбивства або вбивства, яких можна було уникнути, або нанесення поранень цивільному населенню, а також знищення власності. Зокрема, хаотичне застосування сили і озброєнь як грузинськими, так і російськими військами в районах з цивільним населенням може розглядатися як військовий злочини, що вимагає проведення повномасштабного розслідування.
12. Виявляється, що Росія не змогла виконати свої зобов'язання відповідно до Гаазької конвенції 1907 року про закони і порядок ведення сухопутної війни щодо запобігання мародерству, підтримці правопорядку і захисту власності в районах, що знаходяться під фактичним контролем її сил. З урахуванням цього Асамблея відзначає, що на Росії лежить повна відповідальність за порушення прав людини і гуманітарного права в районах, що знаходяться під її фактичним контролем. Зважаючи на судову практику Європейського суду з прав людини, даний принцип розповсюджується і на дії, здійснені по розпорядженню фактичних (де-факто) органів влади в Цхінвалі.
13. Асамблея особливо стурбована достовірними доповідями про етнічні чищення, здійснені нерегулярними формуваннями і бандами в населених етнічними грузинами селах, розташованих в Південній Осетії та в «буферній зоні», яким російські війська не зуміли запобігти. В зв'язку з цим вона підкреслює, що більшість подібних дій було здійснено після підписання угоди про припинення вогню від 12 серпня 2008 року, і що вони продовжуються і понині.
14. Інформація про загальне число загиблих та поранених носить суперечливий характер. За останніми незалежними оцінками з південно-осетинського та російського боків налічується 300 чоловік вбитими і близько 500 пораненими, а з грузинського боку – вбито 364 і поранено 2234 людини. Ці цифри є значно нижчими за ті, що було надано на початку, особливо з боку Росії. З грузинського боку зниклими без вісті налічується 54 особи, а з південно-осетинської – 6. При цьому в Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) продовжують надходити заяви від сімей зниклих без вісті осіб.
15. Загальне число переміщених в результаті війни осіб складає близько 192 000 чоловік. Асамблея занепокоєна тим, що 31 000 переміщених осіб (25 000 з Південної Осетії і 6 000 з Абхазії) «ніколи» не зможуть повернутися в місця свого первинного проживання. Ці цифри слід розглядати з урахуванням ще приблизно 222 000 осіб, які виявилися переміщеними в результаті попереднього конфлікту на початку 1990-х років.
16. Асамблея схвалює роль, яку відіграв Комісар Ради Європи з прав людини, що відвідав цей регіон в серпні та вересні 2008 року, організував обмін полоненими і сформулював шість принципів, покликаних негайно забезпечити захист прав людини та гуманітарну безпеку. Асамблея повністю підтримує ці принципи.
17. Асамблея підтримує ініціативу Швеції як Голови Комітету міністрів Ради Європи, в рамках якої, між іншим, 24 вересня 2008 року було скликано надзвичайне засідання міністрів закордонних справ з тим, щоб у відповідь підготувати реакцію на дану кризу від імені міжурядового компоненту цієї Організації.
18. Асамблея також вітає той факт, що Європейський Союз (ЄС) під
головуванням Франції виявився активно залученим до розгляду конфлікту і нагадує
про свої попередні заклики Резолюції 1603 про дотримання зобов'язань Грузією, прийнятих в січні 2008
р. Асамблея також пропонує Європейському Союзу підсилити свою власну місію по
моніторингу на місцях і видати їй мандат та ресурси не тільки для моніторингу,
але і для захисту людей та власності, очікуючи на відновлення громадської
безпеки грузинською поліцією.
19. Асамблея також вітає пропозицію турецького уряду програму «Платформа стабільності і співпраці на Кавказі» як додаткову і конструктивну ініціативу.
20. Асамблея закликає російські органи влади дати спостерігачам ЄС та ОБСЄ дозвіл на доступ до Південної Осетії і Абхазії, що знаходяться під фактичним контролем Російської Федерації. Крім того, розбіжності в ролі спостерігачів ЄС в так званій «буферній зоні» можуть призвести до ще більшого погіршення ситуації з огляду безпеки в цьому регіоні, тим самим перешкоджаючи повернення переміщених осіб після того, як з нього будуть виведені російські війська.
21. Асамблея підтримує швидке реагування міжнародного співтовариства в плані надання допомоги цьому регіону. Вона схвалює той факт, що російські органи влади надали біженцям з Південної Осетії масштабної допомоги, а органи влади Грузії аналогічним чином мобілізували великі ресурси для задоволення невідкладних потреб переміщених осіб в межах грузинської території, що знаходиться під їх фактичним контролем. Проте Асамблея занепокоєна тим, що визнання Росією незалежності Південної Осетії і Абхазії перешкоджає ефективному наданню гуманітарної допомоги в цих районах.
22. Зважаючи на вищезгадані міркування і враховуючи, зокрема, інформацію, отриману спеціальним комітетом Бюро Асамблеї, яка відвідала Грузію і Росію в контексті війни з 21 по 26 вересня 2008 р. Асамблея закликає Грузію і Росію:
22.1. виконати без яких-небудь умов всі пункти Угоди про припинення вогню, досягнутої за посередництва ЄС. Це, зокрема, передбачає зобов'язання Росії вивести свої війська на позиції до початку конфлікту і утриматися від яких-небудь провокаційних дій з метою виправдання збереження присутності російських військ в так званій «буферній зоні»;
22.2. забезпечити можливість спостерігачам від ОБСЄ і ЄС почати свою діяльність в Південній Осетії і Абхазії; Росія також повинна анулювати визнання незалежності Південної Осетії і Абхазії;
22.3. повною мірою співпрацювати в справі проведення незалежного міжнародного розслідування для ознайомлення з конкретними обставинами, що супроводили початок війни; ця ініціатива не повинна піддавати сумніву роботу комісій з розслідування, які були створені або будуть створені в їх власних парламентах, що Асамблея повністю підтримує;
22.4. працювати над створенням нового миротворчого формату та інтернаціоналізувати миротворчі сили, з а активної участі Ради Європи та держав-членів ЄС, щоб створити справжні умови для початку мирного процесу ;
22.5. брати участь, без яких-небудь умов, в переговорах в Женеві, призначених на 15 жовтня, щодо умов стабільності і безпеки в Південній Осетії і Абхазії. В зв'язку з цим Асамблея жалкує, що тепер ці переговори відбудуться тільки на рівні експертів;
22.6 утримуватися від ворожої риторики і вживати заходи для підтримки добросусідських відносин;
22.7 забезпечувати на територіях, що знаходяться під їх фактичним контролем, ефективне дотримання всіх прав людини відповідно до Європейської конвенції з прав людини і гуманітарних норм відповідно до Женевських конвенцій 1949 р. і їх додаткових протоколів;
22.8 розслідувати всі факти порушень прав людини, здійснених під час конфлікту і після нього і притягнути винних до відповідальності в національних судах;
22.9 дозволити засобам масової інформації мати безпечний та вільний доступ в зону конфлікту відповідно до Резолюції Асамблеї 1438 (2005) стосовно свободи преси та умов праці журналістів в зонах виникнення конфлікту;
22.10 повною мірою використовувати доступні засоби мирного вирішення конфлікту, зокрема – де це доречно – через Європейський суд з прав людини, Міжнародний суд, Міжнародний кримінальний суд, з тим щоб вирішити основну конфліктну ситуацію; в зв'язку з цим здійснити тимчасові заходи, передбачені ухвалою Європейського суду з прав людини, прийнятих 12 серпня 2008 р. на прохання уряду Грузії, а також будь-які майбутні ухвали Суду щодо тверджень про можливі порушення прав людини, що мають відношення до даного конфлікту;
22.11 приєднатися до Конвенції про незастосування касетних боєприпасів.
23. Асамблея закликає всі сторони конфлікту, а саме Грузію, Росію і фактичну (де факто) владу в Південній Осетії:
23.1 вжити термінові заходи, щоб гарантувати безпеку всіх осіб, що проживають на території Південної Осетії, і тих, хто проживає в так званій «буферній зоні». Фактична влада В Південній Осетії і російські сили, зокрема, зобов'язані:
23.1.1 покласти край беззаконню (зокрема, фізичним нападам, грабункам, викраданням, утискам, мародерству і підпалам власності), відповідно до статті 43 Гаазької конвенції 1907 року і IV Женевської конвенції 1949 року;
23.1.2 негайно забезпечити безперешкодний доступ УВКБ ООН і всіх гуманітарних організацій в зони, уражені конфліктом, зокрема, в район Південної Осетії і так званої «буферної зони». Всім організаціям, що надають гуманітарну допомогу в цих районах повинна бути гарантована безпека.
23.2 провести розмінування і знешкоджувати боєприпаси, що не розірвалися. Це передбачає, що всі сторони конфлікту повинні провести обмін інформацією щодо їх використання і місцезнаходження. Крім того, передбачається залучення фахівців з виявлення боєприпасів і їх розмінування. Слід покращити усвідомлення всіх людей, яких це стосується, про знаходження мін та боєприпасів, що не розірвалися;
23.3 в повній мірі співпрацювати зі всіма міжнародними місіями спостерігачів, що представляють ООН, ОБСЄ, ЄС, Раду Європи і інші міжнародні організації і гарантувати цим організаціям повний доступ до регіонів конфлікту;
23.4 забезпечити, щоб усі переміщені в результаті конфлікту особи мали право повернутися на повністю добровільній основі, і утриматися від використання переміщених осіб як політичного інструменту, розглядаючи питання про їх повернення. Більш того, всі внутрішньо переміщені особи повинні мати право безпечно і з гідністю повернутися, або добровільно переселитися в інше місце або інтегруватися у визначеному місці;
23.5 негайно звільнити і обміняти заручників, військовополонених і інших затриманих в результаті конфлікту осіб, не вимагаючи аналогічних дій від будь-якої іншої сторони;
23.6 вирішити питання про осіб, зниклих без вісті в результаті нещодавнього і попереднього конфлікту, забезпечивши розгляд питання як гуманітарного, а не як політичного. Більш того, створити багатобічний координаційний механізм, в рамках якого функціонуватимуть комісії з питань зниклих без вісті;
23.7 вжити конкретні заходи для повної і ефективної реалізації шести принципів термінового захисту прав людини і гуманітарної безпеки, які були запропоновані Комісаром Ради Європи з прав людини після його візиту в даний регіон в серпні 2008 року.
24. Асамблея закликає всі держави-члени і держави, що мають статус спостерігача в Організації:
24.1 не визнати незалежність Південної Осетії та Абхазії;
24.2 активізувати їхні зусилля, щоб забезпечити гуманітарну допомогу жертвам конфлікту, зокрема:
24.2.1 узяти на себе зобов'язання і надати допомогу і сприяння по забезпеченню негайних насущних потреб і більш довготривалих потреб;
24.2.2 сприяти в забезпеченні основних потреб, наданні житла, медичній допомозі, включаючи психологічну, забезпеченні жертв засобами існування і т.д.;
24.2.3 надати особливу підтримку вразливим категоріям осіб, зокрема дітям, літнім людям, хворим і інвалідам.
24.3 на забувати приділяти увагу потребам 222 000 осіб, що залишаються переміщеними, після попереднього конфлікту навколо Абхазії і Південної Осетії, а також осіб, переміщених в результаті більш ранніх конфліктів на Північному Кавказі;
24.4 офіційно засудити етнічні чистки, що мають місце в районах, що знаходяться під фактичним контролем російських збройних сил і під контролем фактичної (де-факто) влади в Південній Осетії;
24.5 забезпечити, в тому випадку, якщо вони також є державами-членами НАТО, щоб оцінка НАТО щодо нарощування військового потенціалу у зв'язку з цією війною була обнародувана;
24.6 надати незалежному міжнародному розслідуванню обставин розв'язування війни усі відповідні дані супутників, що є у їх розпорядженні.
25. У зв'язку з порушеннями прав людини і гуманітарними викликами, які стали результатом конфлікту між Росією і Грузією, Асамблея пропонує Бюро забезпечити продовження участі Асамблеї в рішенні даного питання через свої відповідні комітети і активізувати процедури моніторингу відносно обох країн.
26. Асамблея вирішує скликати міжнародну конференцію для вивчення можливості створення нової і поліпшення існуючих систем раннього попередження вогню для запобігання ескалації конфліктів в повномасштабну війну.
27. Асамблея пропонує Генеральному Секретареві Ради Європи, по можливості разом з Комісаром з прав людини, розглянути питання створення спеціальної польової місії з прав людини Ради Європи, яка матиме право безперешкодного доступу у всі райони, що постраждали від війни.
28. Асамблея також запрошує Генерального Секретаря Ради Європи розглянути можливість скористатися своїми повноваженнями згідно зі статтею 52 Європейської Конвенції прав людини особливо з метою звернення до органів влади Росії щодо надання інформації про те, яким чином гарантованих Конвенцією прав дотримуються в зонах, що фактично знаходяться під їхньою юрисдикцією та до органів влади Грузії щодо надання роз’яснень про те, чому було вирішено за необхідне проголосити стан війни без скасування статті 15 Конвенції.
29. Асамблея пропонує Банку розвитку Ради Європи розглянути можливість дій з метою надання допомоги біженцям і переміщеним особам, а також дій по сприянню у відновленні районів, що постраждали від війни, зокрема в Південній Осетії і Абхазії.
30. Асамблея переконана, що встановлення діалогу є найкращим способом просування вперед в процесі вирішення будь-якого конфлікту, а також забезпечення стабільності в довгостроковій перспективі. Це справедливо і для даного конфлікту. Проте для діалогу потрібна політична воля обох сторін, його не можна вести без урахування конкретних дій. Отже, для встановлення діалогу потрібне створення і дотримання ряду умов. Мінімальними умовами для змістовного діалогу будуть наступні: повна реалізація плану мирного врегулювання, зокрема відведення російських військ на позиції, які вони займали до початку конфлікту, крім того, розміщення спостерігачів ЄС і ОБСЄ в Південній Осетії і Абхазії, а також анулювання Росією визнання незалежності Південної Осетії і Абхазії.
31. В цілях сприяння такому діалогу Асамблея готова створити під своєю егідою спеціальний парламентський комітет, в діяльності якого братимуть участь парламентарії як Росії, так і Грузії, який може стати форумом для обговорення відмінностей і вироблення шляхів виходу з нинішнього глухого куту і для забезпечення націленості на майбутнє.
32. З метою мінімізації ризиків подальших випадків насильства в країнах-членах Асамблея повинна відіграти роль в сфері попередження та вирішення конфліктів, оскільки без миру є неможливим справжнє дотримання принципів демократії, прав людини та верховенства права. Тому вона вирішує звернутись до Бюро із запитом дослідити механізми, які можуть привести парламентську демократію в контексті заморожених конфліктів в Європі та інші випадки, що можуть підірвати мир та стабільність.