Відношення до меморіалів, які є предметом різного історичного тлумачення в державах-членах Ради Європи

Резолюція 1652 (2009)

1.       Тоталітарні режими й війни, яких зазнала Європа в ХХ столітті залишили нам у спадщину багато могил і меморіалів. Ці меморіали набули дуже різних політичних та історичних конотацій після падіння цих режимів та в результаті ревізії історії в країні, де вони знаходяться. За ці останні роки кілька з цих меморіалів були перенесені чи знесені, зокрема в країнах колишнього Радянського Союзу. Одночасно, нові контроверсійні меморіали були побудовані, які спровокували запеклі політичні внутрішні й міжнародні суперечки. Загальним чином, питання полягає в тому, як примиритися з минулим в той час, коли боротьба з викликами нового століття стосується всіх країн Європи, які зазнали тоталітарних режимів, чи які терпіли іноземну окупацію.

2.       Парламентська Асамблея вважає, що спори щодо різного тлумачення історії можуть бути вирішені лише з часом і через процес, властивий кожній нації. З цієї точки зору, вона нагадує про свої Резолюції 1096 (1996) про «Заходи щодо подолання спадщини минулих комуністичних тоталітарних режимів», 1481 (2006) про «Необхідність міжнародного засудження злочинів комуністичних тоталітарних режимів» і 1495 (2006) про «Боротьбу з відродженням нацистської ідеології» та свою Рекомендацію 1736 (2006) про «Необхідність засудження франкізму на міжнародному рівні». Вона повторяє своє переконання, що з тим, щоб дозволити державам-членам Ради Європи, кожній індивідуально, примиритися з своїм недавнім минулим, Європа повинна відкинути й осудити однозначно й рішуче всі форми диктаторських режимів, такі як націонал-соціалізм, фашизм і тоталітарний комунізм.

3.      Рішення, прийняті державами-членами Ради Європи щодо долі цих контроверсійних меморіалів, були надзвичайно різними: деякі меморіали були знесені, інші перенесені в музеї чи нові парки-музеї під відкритим небом; інші були збережені такими як вони є, а ще інші (такі як будівлі чи комплекси) були збережені шляхом зміни функцій чи перетворення в музеї, інколи присвячені жертвам режимів, які їх встановили.

4.       Нагадуючи про свою Рекомендацію 898 (1980) про меморіали, яка радить, в якості альтернативи знесенню, можливість зберігати в музеї «пам'ятники, встановлені завойовниками чи режимом, який вважається пригноблюючим чи ненависним», Асамблея виражає своє переконання, що остаточне рішення щодо долі, яка їх очікує, повинно стати суверенним вибором Держави, де знаходиться меморіал, але це рішення повинно відповідати нормам міжнародних конвенцій і двосторонніх договорів.

5.       В цьому контексті, Асамблея бажає проте встановити відмінність між воєнними могилами й тріумфальними меморіалами, встановленими на славу тоталітарних режимів або колишніх окупаційних сил – або які, принаймні, сприймаються як такі більшістю населення. Вона наполягає на тому факті, що коли мовиться про могили чи кладовища, де знаходяться останки іноземних солдат чи жертв війни, національні рішення повинні повністю поважати загиблих, які інколи є скоріше жертвами ніж окупантами, а також умови двосторонніх чи багатосторонніх договорів, зокрема, таких як Протокол І до Женевської Конвенції про «Захист жертв міжнародних збройних конфліктів».

6.       Асамблея висловлює жаль, що ще не існує повного списку воєнних могил, розташованих на території держав-членів Ради Європи. Вона повторює свій заклик, зроблений Комітетом Міністрів приблизно тридцять років тому Рекомендація 898 (1980), щоб було започатковане загальне дослідження меморіалів у державах-членах з тим, щоб дозволити, з поміж іншого, сформулювати пропозиції з метою систематичного перепису, захисту від знищення й визначити відповідальність за їх збереження. Асамблея знов підтверджує необхідність створення спільної бази даних, щоб забезпечити кращий захист місць поховання й полегшити укладення нових двосторонніх договорів між державами-членами. Більше того, Асамблея заохочує розвиток гарної практики, яка полягає в проведенні консультацій з будь-якою відповідною державою перед тим як здійснити будь-яку дію по ексгумації іноземних солдат і жертв війни, навіть поза рамками попередньо існуючих договорів.

7.       Враховуючи контроверсійний характер таких меморіалів, Асамблея закликає держави-члени Ради Європи встановити якомога ширший діалог між істориками та іншими експертами щодо складності історичного контексту цих меморіалів та їх значення для різних груп суспільства, на внутрішньому рівні, а, при необхідності, й на міжнародному рівні.

8.       Асамблея підкреслює необхідність поліпшити взаєморозуміння та вжити заходи для примирення з тим, щоб уникнути, щоб меморіали, символічне значення яких є контроверсійним, не стали джерелом напруження у відношеннях між державами. Під час дискусій про долю, яка очікує ці пам'ятники, здається є необхідним спробувати зібрати разом основні політичні сили, що представляють різні існуючі точки зору, з тим, щоб остаточні рішення приймалися на основі переважаючої думки, і були сталими з соціальної точки зору. Також, Асамблея наполягає на факті, що меморіальні монументи не повинні в жодному випадку служити інструментами в переслідуванні цілей зовнішньої політики або, щоб посилити напруження в третіх державах.

9.       У світлі вищезазначеного. Асамблея запрошує держави-члени Ради Європи:

9.1.       провести якомога ширше й якомога більш охоплююче обговорення долі, призначеної для цих меморіальних монументів, які можуть мати різне тлумачення, за участю істориків, представників громадянського суспільства й політичних керівників, шляхом організації конференцій, колоквіумів і семінарів з цієї теми;

9.2.       підтримати створення європейського центру експертизи, призначеного допомагати державам-членам в їх історикографічних та археологічних дослідженнях та у визначенні характеру чи походження меморіалів;

9.3.       вітати створення спільної бази даних, яка б надавала повний список існуючих воєнних могил і меморіальних монументів в державах-членах Ради Європи. Для цього слід розкрити всі національні архіви, які можуть містити відповідну інформацію про знаходження місць поховання, з повним дотриманням Рекомендації Rec(2000) 13 Комітету Міністрів про «Європейську політику в питаннях доступу до архівів»

9.4.       розглянути питання створення історичних музеїв та забезпечити їхню підтримку;

9.5.       продовжувати дотримуватися своїх зобов’язань в рамках двосторонніх та багатосторонніх договорів, предметом яких є утримання й збереження пам'ятників, включаючи і ті, які містять останки іноземних солдатів і жертв війни;

9.6.       розглянути питання укладення таких договорів, якщо вони не існують;

9.7.       радитися з сім’ями, державами і відповідними НУО перед тим як здійснювати будь-яку ексгумацію останків іноземних солдат чи жертв війни, які поховані на їх територіях;

9.8.        уникати й засуджувати будь-яке підбурювання до напруги з приводу меморіалів, особливо якщо це може породити різкі зіткнення між різними групами суспільства в цих країнах.