Регулювання послуг в сфері аудіовізуальних медіа

Рекомендація 1855 (2009)

1. Парламентська асамблея Ради Європи нагадує, що все медійне регулювання в Європі не повинно порушувати право на свободу висловлювання та інформації, що гарантується Статтею 10 Європейської конвенції з прав людини (ETS No.5). Свобода приймати та передавати інформацію та ідеї застосовується не зважаючи на кордони.

2. Ця свобода є необхідною умовою демократії та культурного й соціального прогресу кожної людини та суспільства в цілому. Обмеження цієї свободи допускаються лише у разі, коли вони необхідні в демократичному суспільстві.

3. Традиційні аудіовізуальні медіа та друковані медіа все більше сполучаються в нові форми електронних медіа щодо зображень, звуку та тексту, які є доступними завдяки різним фіксованим або мобільним платформам, що використовують аналогові або цифрові наземні трансляції, сателітні або кабельні. Більшість з того, що зараз розглядається як ефірне мовлення можливо у майбутньому передаватиметься через Інтернет, коли користувач контролюватиме його або її доступ до безмежних ресурсів контенту (змістовне наповнення інформаційного ресурсу, прим. перекладача), які не знають географічних кордонів.

4. Стаття 10 (пункт 1) Європейської конвенції з прав людини дозволяє державам вимагати "ліцензування радіомовленнєвих, телевізійних або кінематографічних підприємств". Асамблея вважає, що радіомовлення та телебачення у цьому сенсі не включає Інтернет радіо або веб-телебачення, які не потребують державного дозволу. Інтернет радіо та веб-телебачення повинні розглядатися як Інтернет газети або веб-сайти з текстом, зображеннями та звуком.

5. Технологічний прогрес збільшує кількість каналів, програм та послуг, доступних завдяки аудіовізуальним медіа. Це надає глядачам та слухачам більшого вибору, включаючи лінійні послуги (послуги, зокрема телевізійного мовлення, які передбачають, що саме постачальник такої медійної послуги приймає рішення про початок транслювання конкретної програми, прим. перекладача) та послуги за запитом. Тим не менш, аудіовізуальний контент не обов’язково означає більшої множинності, різноманітності та якості контенту, які є пріоритетами аудіовізуально

6. Глядач, слухач або читач нових аудіовізуальних медійних послуг повинен нести більшу відповідальність за контент, який він чи вона можуть обрати та до якого потенційно навіть зробити внесок, в той час як регулювання контенту через державні регуляторні органи влади стає менш відчутним. Тому національні законодавці повинні переглянути їхнє нормативно-правове регулювання та розробити нові засоби для досягнення їхніх цілей щодо аудіовізуальної медійної політики, щоб останні цілі все ще залишались дійсними також в новому медійному середовищі.

7. Асамблея підтримує в цьому контексті Декларацію Комітету міністрів від 20 лютого 2008 року щодо розподілу та управління цифровим дивідендом (радіочастотний спектр, що утворюються в результаті переходу з аналогового на цифрове телерадіомовлення, прим. перекладача) та громадськими інтересами. Вирішуючи питання розподілу радіочастотного спектру, країни-учасниці повинні також збалансувати потреби у спектрі різних технологій, що стосуються як радіомовлення, так і телекомунікації. Особливо доречно буде подивитися на наявність спектру для країн поза межами Європейського Союзу та для всіх країн як спектральні ресурси можуть бути розподілені, щоб оптимізувати можливості для громадського телерадіомовлення.

8. Посилаючись на Європейську конвенцію з транскордонного телебачення (ЄКТТ) (ETS No. 132), Асамблея зазначає, що технологічний прогрес електронних аудіовізуальних медіа вимагає перегляду ЄКТТ та призвів до законодавчих змін на національному рівні, а також нової Директиви щодо аудіовізуальних медіа послуг країн-членів Європейського Союзу (Директива АВМП).

9. Асамблея зазначає, що головною метою Директиви АВМП Європейського Союзу є забезпечення свободи послуг на внутрішньому ринку Європейського Союзу у відповідності до основного законодавства Європейської спільноти. Цей підхід відрізняється від ЄКТТ, метою якої є забезпечення свободи трансляції та ретрансляції ефірного мовлення в Європі не зважаючи на кордони у відповідності до Статті 10 Європейської конвенції з прав людини.

10. Зазначаючи нинішній прогрес в підготовці виправленого протоколу до ЕКТТ, щоб перетворити її на нову конвенцію Ради Європи, Асамблея вважає, що такі зауваження мають бути взяті до уваги:

10.1. можливості для визначення інтерпретації та контролю із застосування цієї нової конвенції мають бути посиленими;

10.2. “місія державної служби” щодо аудіовізуальних медійних послуг повинна бути визначена та пояснена;

10.3. роль Постійного комітету повинна бути переглянута з огляду на її контрольну функцію щодо відповідності позитивно висловленим зобов’язанням та арбітражу;

10.4. транслювання аудіовізуальних медійних послуг за запитом повинно розглядатися у порівнянні з послугами телемовлення та не повинно бути предметом додаткових обмежуючих положень, взятих з Директива АВМП Європейського Союзу;

10.5. управління повинно бути забезпечено щодо вимог до послуг програм телерадіомовленнєвих організацій, які “цілком і повністю” діють на території Сторони з наміром порушувати національні закони цієї Сторони;

10.6. процедурні гарантії, такі як попередній висновок Постійного комітету або арбітражу, повинні вимагатися до того, як Сторона зможе вжити заходів, спрямованих проти телерадіомовленнєвої організації, заснованої закордоном для нібито порушення національних законів Сторони, що приймає, оскільки такі заходи обмежують право на свободу інформації через аудіовізуальні медійні послуги.

11. Асамблея запрошує сторони ЄКТТ взяти до уваги цю рекомендацію під час перегляду ЄКТТ.

12. Асамблея рекомендує, щоб Комітет міністрів:

12.1. направив цю рекомендацію компетентним міністерствам;

12.2. асигнував достатні кошти Постійному комітету, створеного ЄКТТ для виконання необхідних контрольних функцій щодо відповідності сторін позитивно висловленим зобов’язанням;

12.3. запросив зацікавлені держави, що не є членами, приєднатися до переглянутої конвенції з метою поширення сфери діяльності конвенції на інші країни;

12.4. доручив своєму компетентному організаційному комітету проаналізувати майбутні виклики забезпеченню законною силою існуючого телерадіомовленнєвого регулювання у все більш концентрованому аудіовізуальному медійному секторі та розробити стратегію керування для нових засобів контролю над контентом, включаючи медій, не само- та ко-регулювання, наприклад у рамках і через розгляд можливого протоколу до Конвенції Ради Європи про кібер злочинність, пошуку контенту та фільтруючих інструментів для користувачів, медійної грамотності користувачів, громадської підтримки щодо контенту високої культурної якості та міжнародного співробітництва проти незаконного контенту;

12.5. доручив своєму компетентному організаційному комітету проаналізувати можливість підготовки спільних стандартів країн-членів Ради Європи для комерційного аудіовізуального контенту, які не охоплюються переглянутою конвенцією, а також для аудіовізуального контенту, який виробляється та публічно поширюються користувачами.

13. Асамблея запрошує міністрів, що братимуть участь в Міністерській конференції Ради Європи щодо медіа та нових комунікаційних послуг (Рейк’явік, травень 2009 року), висловити тривалу підтримку:

13.1. регулюванню їхній аудіовізуальній політиці на національному рівні як частині їхньої загальної культурної політики, із забезпеченням міжнародного співробітництва та дотриманням права на свободу інформації через аудіовізуальні медійні послуги у відповідності до Статті 10 Європейської конвенції з прав людини та Статті 19 Міжнародного пакту щодо громадянських та політичних прав;

13.2. забезпеченню через відповідне регулювання та практику незалежність їхніх національних регуляторних органів щодо аудіовізуального медійного сектору від невідповідних партійно-політичних, урядових або комерційних впливів;

13.3. збереженню принципу громадського телерадіомовлення у медійному середовищі, що змінюється, та поширенню його на аудіовізуальні медійні послуги в цілому.

14. Асамблея запрошує держави-учасниці Міжнародного телекомунікаційного союзу ООН:

14.1. розвивати міжнародну координацію технологічних стандартів необхідних для технологічної конвергенції аудіовізуальних медіа, із забезпеченням права на свободу інформації не зважаючи на кордони у відповідності до Статті 19 Міжнародного пакту щодо громадянських та політичних прав;

14.2. підготувати до Світової радіо комунікаційної конференції в 2011 році рішення щодо розподілу радіочастотного спектру за результатом аналогового відключення телерадіомовлення в багатьох країнах.