Кількість абзаців - 1645 Розмітка (ліва колонка)


Кримінальний процесуальний кодекс України (розділ І - розділ ІІ) (Друге читання)

0. Проект
 
1. КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
 
2.

 
3.

 
4.

 
5. РозділІ. Загальні положення
 
6. Глава 1. Кримінальне процесуальне законодавство України та межі його дії
 
7. Стаття 1. Кримінальне процесуальне законодавство України
 
8. 1. Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством.
 
9. 2. Кримінальне процесуальне законодавство складається із відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та цього Кодексу.
 
10. Стаття 2. Завдання кримінального судочинства
 
11. 1. Завданнями кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.
 
12. Стаття 3. Визначення основних термінів Кодексу
 
13. 1. Терміни, що їх вжито в цьому Кодексі, якщо немає спеціальних вказівок, мають таке значення:
 
14. 1) близькі родичі та члени сім'ї - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, в тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі;
 
15. 2) головуючий - професійний суддя, який головує при колегіальному судовому розгляді або здійснює його одноособово;
 
16. 3) державне обвинувачення - процесуальна діяльність прокурора або іншої уповноваженої цим Кодексом особи, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення;
 
17. 4) дізнання - форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування кримінальних проступків;
 
18. 5) досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
 
19. 6) досудове слідство - форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування злочинів;
 
20. 7) закон України про кримінальну відповідальність - законодавчі акти України, які встановлюють кримінальну відповідальність (Кримінальний кодекс України та законодавчий акт, що передбачає кримінальні проступки);
 
21. 8) керівник органу досудового розслідування - начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, та його заступники, які діють у межах своєї компетенції;
 
22. 9) керівник органу прокуратури - Генеральний прокурор України, прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, міжрайонний прокурор, прокурор міста, району, прирівняні до них прокурори, та їх заступники, які діють у межах своєї компетенції;
 
23. 10) кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;
 
24. 11) малолітня особа - дитина до досягнення нею чотирнадцяти років;
 
25. 12) неповнолітня особа - дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років;
 
26. 13) обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом;
 
27. 14) прокурор - Генеральний прокурор України, прокурор Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міжрайонні прокурори, прокурори міст і районів та прирівняні до них, заступники, помічники прокурора, начальники підрозділів органів прокуратури, їхні заступники, прокурори підрозділів органів прокуратури, прокурори-криміналісти, які діють у межах своїх повноважень;
 
28. 15) розмір мінімальної заробітної плати - грошова сума, що дорівнює місячному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія;
 
29. 16) слідчий - службова особа органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, провадити досудове розслідування кримінальних правопорушень;
 
30. 17) слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції визначається зборами суддів із складу суддів цього суду;
 
31. 18) сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники;
 
32. 19) суд апеляційної інстанції - Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційний суд області, міста Києва чи Севастополя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться суд першої інстанції, що ухвалив оскаржуване судове рішення;
 
33. 20) суд касаційної інстанції - Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ;
 
34. 21) суд першої інстанції - районний, районний у місті, міський та міськрайонний суд, який має право ухвалити вирок або ухвалу про закриття кримінального провадження;
 
35. 22) суддя - голова, заступник голови, суддя Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційних судів областей, міст Києва і Севастополя, районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів, які відповідно до Конституції України на професійній основі уповноважені здійснювати правосуддя; присяжний;
 
36. 23) судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає попереднє судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, Верховним Судом України, за нововиявленими обставинами;
 
37. 24) учасники кримінального провадження - сторони, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, заявник, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, секретар судового засідання, судовий розпорядник;
 
38. 25) учасники судового провадження - сторони, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, а також інші особи, за клопотанням або скаргою яких у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється судове провадження.
 
39. 2. Інші терміни, що їх вживаються цим Кодексом, визначаються спеціальними нормами у цьому Кодексі та інших законах України.
 
40. Стаття 4. Дія Кодексу у просторі
 
41. 1. Кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.
 
42. 2. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується також при здійсненні провадження щодо кримінальних правопорушень, вчинених на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.
 
43. 3. Якщо міжнародними договорами України передбачено поширення юрисдикції України на особовий склад Збройних Сил України, який перебуває на території іншої держави, то провадження щодо кримінальних правопорушень, вчинених на території іншої держави стосовно особи з такого особового складу, здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом.
 
44. 4. При виконанні на території України окремих процесуальних дій за дорученням компетентних органів іноземних держав застосовуються положення цього Кодексу, якщо міжнародним договором України не передбачено інше.
 
45. Стаття 5. Дія Кодексу в часі
 
46. 1. Процесуальна дія виконується, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
 
47. 2. Допустимість доказів визначається положеннями цього Кодексу, які були чинними на час їх отримання.
 
48. Стаття 6. Дія Кодексу за колом осіб
 
49. 1. Кримінальне провадження за правилами цього Кодексу здійснюється щодо будь-якої особи, за виключенням випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
 
50. 2. Кримінальне провадження щодо особи, яка користується дипломатичним імунітетом, може здійснюватися за правилами цього Кодексу лише за згодою такої особи або за згодою компетентного органу держави (міжнародної організації), яку представляє така особа, у порядку, передбаченому законодавством України та міжнародними договорами України.
 
51. Глава 2. Засади кримінального провадження
 
52. Стаття 7. Загальні засади кримінального провадження
 
53. 1. Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться:
 
54. 1) верховенство права;
 
55. 2) законність;
 
56. 3) рівність перед законом і судом;
 
57. 4) повага до людської гідності;
 
58. 5) забезпечення права на свободу та особисту недоторканність;
 
59. 6) недоторканність житла чи іншого володіння особи;
 
60. 7) таємниця спілкування;
 
61. 8) невтручання у приватне життя;
 
62. 9) недоторканність права власності;
 
63. 10) презумпція невинуватості;
 
64. 11) свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї;
 
65. 12) заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення;
 
66. 13) забезпечення права на захист;
 
67. 14) доступ до правосуддя;
 
68. 15) змагальність;
 
69. 16) безпосередність дослідження показань, речей і документів;
 
70. 17) забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності;
 
71. 18) публічність;
 
72. 19) диспозитивність;
 
73. 20) гласність і відкритість судового розгляду;
 
74. 21) розумність строків;
 
75. 22) мова, якою здійснюється кримінальне судочинство.
 
76. 2. Засади кримінального провадження, передбачені цією главою, не є вичерпними.
 
77. Стаття 8. Верховенство права
 
78. 1. Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
 
79. 2. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
 
80. Стаття 9. Законність
 
81. 1. Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, начальник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
 
82. 2. Суд, слідчий суддя, прокурор, начальник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
 
83. 3. Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.
 
84. 4. У разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору.
 
85. 5. Кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
 
86. 6. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, встановлені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
 
87. Стаття 10. Рівність перед законом і судом
 
88. 1. Не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками.
 
89. 2. У випадках і порядку, передбаченому цим Кодексом, певні категорії осіб (неповнолітні, іноземці, особи з розумовими і фізичними вадами тощо) під час кримінального провадження користуються додатковими гарантіями.
 
90. Стаття 11. Повага до людської гідності
 
91. 1. Під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи.
 
92. 2. Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність.
 
93. 3. Кожен має право захищати усіма засобами, що не заборонені законом, свою людську гідність, права, свободи та інтереси, порушені під час здійснення кримінального провадження.
 
94. Стаття 12. Право на свободу та особисту недоторканність
 
95. 1. Під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
 
96. 2. Кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого судового рішення про тримання під вартою.
 
97. 3. Про затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в інший спосіб, а також про її місце перебування має бути негайно повідомлено її близьких родичів, членів сім'ї чи інших осіб за вибором цієї особи в порядку, передбаченому цим Кодексом.
 
98. 4. Кожен, хто понад строк, передбачений цим Кодексом, тримається під вартою або позбавлений свободи в інший спосіб, повинен бути негайно звільнений.
 
99. 5. Затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в інший спосіб, здійснене за відсутності підстав або з порушенням порядку, передбаченого законом, тягне за собою відповідальність, установлену законом.
 
100. Стаття 13. Недоторканність житла чи іншого володіння особи
 
101. 1. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
 
102. Стаття 14. Таємниця спілкування
 
103. 1. Під час кримінального провадження кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, інших форм спілкування.
 
104. 2. Втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення, у випадах, передбачених цим Кодексом, з метою виявити та запобігти тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановити його обставини, особу, яка вчинила злочин, якщо іншими способами неможливо досягти цієї мети.
 
105. 3. Інформація, отримана внаслідок втручання у спілкування, не може бути використана інакше як для вирішення завдань кримінального судочинства.
 
106. Стаття 15. Невтручання у приватне життя
 
107. 1. Під час кримінального провадження кожному гарантується невтручання у приватне (особисте і сімейне) життя.
 
108. 2. Ніхто не може збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію про приватне (особисте і сімейне) життя особи без її згоди, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
 
109. 3. Інформація про приватне (особисте і сімейне) життя особи, що отримана в порядку, передбаченому цим Кодексом, не може бути використана інакше як для вирішення завдань кримінального судочинства.
 
110. 4. Кожен, кому наданий доступ до інформації про приватне життя, зобов'язаний запобігати розголошенню такої інформації.
 
111. Стаття 16. Недоторканність права власності
 
112. 1. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
 
113. 2. На підставах та в порядку, передбаченому цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.
 
114. Стаття 17. Презумпція невинуватості
 
115. 1. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
 
116. 2. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
 
117. 3. Підозра, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, отриманих незаконним шляхом.
 
118. 4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи суд повинен тлумачити на користь такої особи.
 
119. 5. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
 
120. Стаття 18. Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї
 
121. 1. Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.
 
122. 2. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.
 
123. 3. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім'ї кримінального правопорушення.
 
124. Стаття 19. Заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності
 
125. 1. Ніхто не може бути двічі обвинуваченим або покараним за кримінальне правопорушення, за яким він був виправданий або засуджений на підставі вироку суду, що набрав законної сили.
 
126. 2. Кримінальне провадження підлягає негайному закриттю у випадку, коли стане відомо, що по тому ж обвинуваченню існує вирок суду, який набрав законної сили.
 
127. Стаття 20. Право на захист
 
128. 1. Підозрюваний, обвинувачений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, а також користуватися правовою допомогою захисника.
 
129. 2. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд, зобов'язані роз'яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.
 
130. 3. У випадках, передбачених цим Кодексом, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави.
 
131. 4. Участь у кримінальному провадженні захисника підозрюваного, обвинуваченого, представника потерпілого не звужує процесуальних прав підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого.
 
132. Стаття 21. Доступ до правосуддя
 
133. 1. Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи у розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
 
134. 2. Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов'язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.
 
135. 3. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у передбаченому цим Кодексом порядку.
 
136. 4. Якщо інше не передбачене цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту у випадку, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України.
 
137. Стаття 22. Змагальність
 
138. 1. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
 
139. 2. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду клопотань, скарг, речей, документів, інших доказів, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
 
140. 3. Під час кримінального провадження функції обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той же орган чи службову особу.
 
141. 4. Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. У випадках, передбачених цим Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником.
 
142. 5. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником.
 
143. 6. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
 
144. Стаття 23. Безпосередність дослідження показань, речей і документів
 
145. 1. Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
 
146. 2. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
 
147. 3. Сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
 
148. Стаття 24. Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності
 
149. 1. Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
 
150. 2. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
 
151. Стаття 25. Публічність
 
152. 1. Прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
 
153. Стаття 26. Диспозитивність
 
154. 1. Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
 
155. 2. Відмова прокурора від підтримання обвинувачення тягне за собою закриття кримінального провадження за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
 
156. 3. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його компетенції цим Кодексом.
 
157. 4. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, -його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
 
158. Стаття 27. Гласність і відкритість судового провадження
 
159. 1. Учасники кримінального провадження, а також особи, які не брали участі у кримінальному провадженні, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів судового розгляду. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді інформації про дату, час і місце судового розгляду та про ухвалені в ньому судові рішення, крім випадків установлених законом.
 
160. 2. Кримінальне провадження у судах усіх інстанцій здійснюється відкрито. Слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у випадках:
 
161. 1) якщо обвинуваченим є неповнолітній;
 
162. 2) розгляду справи про злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості особи;
 
163. 3) необхідності запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи;
 
164. 4) якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом;
 
165. 5) необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.
 
166. 3. Особисті записи, листи, зміст особистих телефонних розмов, телеграфних та інших повідомлень можуть бути оголошені у відкритому судовому засіданні, якщо слідчий суддя, суд не прийме рішення про їх дослідження у закритому судовому засіданні на підставі пункту 3 частини другої цієї статті.
 
167. 4. Кримінальне провадження у закритому судовому засіданні суд здійснює з додержанням правил судочинства, передбачених цим Кодексом. На судовому розгляді в закритому судовому засіданні можуть бути присутні лише сторони та інші учасники судового провадження.
 
168. 5. Під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.
 
169. 6. Кожен, хто присутній в залі судового засідання, може вести стенограму, робити нотатки, використовувати портативні аудіозаписуючі пристрої. Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, транслювання судового засідання по радіо і телебаченню, а також проведення звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури допускаються на підставі ухвали суду, що приймається з урахуванням думки сторін та можливості проведення таких дій без шкоди для судового розгляду.
 
170. 7. Судове рішення, ухвалене у відкритому судовому засіданні, проголошується прилюдно. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення проголошується прилюдно з пропуском інформації, для дослідження якої проводилося закрите судове засідання та яка на момент проголошення судового рішення підлягає подальшому захисту від розголошення.
 
171. Стаття 28. Розумні строки
 
172. 1. Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті у розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
 
173. 2. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
 
174. 3. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:
 
175. 1) складність кримінального провадження;
 
176. 2) поведінка учасників кримінального провадження;
 
177. 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
 
178. 4. Кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи повинно бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
 
179. 5. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
 
180. 6. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом.
 
181. Стаття 29. Мова, якою здійснюється кримінальне провадження
 
182. 1. Кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.
 
183. 2. Особі повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
 
184. 3. Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому в разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.
 
185. 4. Судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, надаються сторонам кримінального провадження або особі, стосовно якої вирішено питання щодо застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, у перекладі на їх рідну або іншу мову, якою вони володіють. Переклад інших процесуальних документів кримінального провадження, надання копій яких передбачено цим Кодексом, здійснюється лише за клопотанням зазначених осіб. Переклад судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження засвідчується підписом перекладача.
 
186. Глава 3. Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження
 
187. § 1. Суд і підсудність
 
188. Стаття 30. Здійснення правосуддя судом
 
189. 1. У кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.
 
190. 2. Відмова у здійсненні правосуддя не допускається.
 
191. Стаття 31. Склад суду
 
192. 1. Кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється професійним суддею одноособово, крім випадків, передбачених частиною другою і третьою цієї статті.
 
193. 2. Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів.
 
194. 3. Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних. Кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених розглядається судом присяжних стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий розгляд.
 
195. 4. Кримінальне провадження в апеляційному порядку здійснюється колегіально судом у складі не менше трьох професійних суддів, при цьому кількість суддів повинна бути непарною.
 
196. 5. Кримінальне провадження в касаційному порядку здійснюється колегіально судом у складі не менше трьох професійних суддів, при цьому кількість суддів повинна бути непарною.
 
197. 6. Кримінальне провадження у Верховному Суді України здійснюється колегіально судом у складі, передбаченому частинами першою та другою статті 453 цього Кодексу.
 
198. 7. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами здійснює суд у такому самому кількісному складі, в якому вони були ухвалені (одноособово або колегіально).
 
199. 8. Суддя чи склад колегії суддів для розгляду конкретного кримінального провадження визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
 
200. Стаття 32. Територіальна підсудність
 
201. 1. Кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі коли було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє у часі кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, то кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
 
202. 2. Кримінальне провадження по обвинуваченню судді у вчиненні кримінального правопорушення не може здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді. У випадку якщо згідно з частиною першою цієї статті кримінальне провадження стосовно судді має здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, кримінальне провадження здійснює суд, що найбільш територіально наближений до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя).
 
203. Стаття 33. Інстанційна підсудність
 
204. 1. Кримінальне провадження у першій інстанції здійснюють місцеві (районні, міські, районні у містах, міськрайонні) суди.
 
205. 2. Кримінальне провадження у апеляційній інстанції здійснюють Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційні суди областей, міст Києва і Севастополя.
 
206. 3. Кримінальне провадження у касаційній інстанції здійснює Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ.
 
207. 4. Судові рішення переглядаються Верховним Судом України з питань неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, та встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
 
208. 5. Кримінальне провадження за нововиявленими обставинами здійснюється судом, який ухвалив рішення, що переглядається.
 
209. Стаття 34. Направлення кримінального провадження з одного суду до іншого
 
210. 1. Кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо:
 
211. 1) до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності;
 
212. 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для судового розгляду;
 
213. 3) обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження;
 
214. 4) ліквідовано суд, який здійснював судове провадження.
 
215. У виняткових випадках кримінальне провадження може бути передано до початку судового розгляду на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження.
 
216. 2. Питання про передання кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п'яти днів від моменту внесення такого подання чи клопотання, про що поставляється ухвала.
 
217. 3. Питання про передання кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про передання провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п'яти днів від моменту внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється ухвала.
 
218. 4. Про час та місце розгляду подання чи клопотання про передання кримінального провадження з одного суду до іншого повідомляються учасники судового провадження, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду питання.
 
219. 5. Спори про підсудність між судами не допускаються.
 
220. 6. Суд, який отримав кримінальне провадження з іншого суду, розпочинає судове провадження зі стадії підготовчого судового засідання, незалежно від стадії, на якій в іншому суді виникли обставини, передбачені частиною першою цієї статті.
 
221. Стаття 35. Автоматизована система документообігу суду
 
222. 1. У суді функціонує автоматизована система документообігу суду, що забезпечує:
 
223. 1) об'єктивний та неупереджений розподіл матеріалів кримінального провадження між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості проваджень для кожного судді;
 
224. 2) визначення присяжних для судового розгляду з числа осіб, які внесені до списку присяжних;
 
225. 3) надання фізичним та юридичним особам інформації про стан розгляду матеріалів кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом;
 
226. 4) централізоване зберігання текстів вироків, ухвал та інших процесуальних документів;
 
227. 5) підготовку статистичних даних;
 
228. 6) реєстрацію вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її руху;
 
229. 7) видачу вироків, ухвал суду та виконавчих документів на підставі наявних у системі даних;
 
230. 8) передачу матеріалів до електронного архіву.
 
231. 2. Матеріали кримінального провадження, скарги, заяви, клопотання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження таких матеріалів. До автоматизованої системи документообігу суду в обов'язковому порядку вносяться: дата надходження матеріалів, скарги, клопотання, заяви або іншого процесуального документа, прізвище особи, стосовно якої подані документи, та їх зміст, прізвище (найменування) особи (органу), від якої (якого) надійшли документи, прізвище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію, інформація про рух судових документів, дані про суддю, який здійснював судове провадження, та інші дані, передбачені Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим Радою суддів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України.
 
232. 3. Визначення судді або колегії суддів для конкретного розгляду слідчим суддею або судом здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом вірогідності, який ураховує кількість проваджень, що знаходяться на розгляді у суддів, заборону брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну їх повноважень. Після визначення судді або колегії суддів для конкретного розгляду не допускається внесення змін до реєстраційних даних щодо цього провадження, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду, крім випадків, установлених законом.
 
233. 4. Доступ до автоматизованої системи документообігу суду надається суддям та працівникам апарату відповідного суду згідно з їх функціональними обов'язками.
 
234. 5. Несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду має наслідком відповідальність, установлену законом.
 
235. 6. Порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду, в тому числі видачі вироків, ухвал суду та виконавчих документів, передачі справ до електронного архіву, зберігання текстів вироків, ухвал суду та інших процесуальних документів, надання інформації фізичним та юридичним особам, підготовки статистичних даних, визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.
 
236. § 2. Сторона обвинувачення
 
237. Стаття 36. Прокурор
 
238. 1. Прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
 
239. 2. Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений:
 
240. 1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
 
241. 2) мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей про розпочате досудове розслідування;
 
242. 3) доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування;
 
243. 4) доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом;
 
244. 5) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
 
245. 6) призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом;
 
246. 7) скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих;
 
247. 8) ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування;
 
248. 9) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, в тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
 
249. 10) погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання;
 
250. 11) повідомляти особі про підозру;
 
251. 12) пред'являти цивільний позов в інтересах держави;
 
252. 13) затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання;
 
253. 14) звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування заходів медичного характеру, клопотанням про застосування заходів виховного характеру чи клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
 
254. 15) підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовитися від обвинувачення, змінити його або висунути додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом;
 
255. 16) погоджувати запити (клопотання, доручення тощо), самостійно звертатися з ними, а також доручати виконання запитів (клопотань, доручень тощо), здійснювати інші повноваження в рамках міжнародного співробітництва під час кримінального провадження згідно з Розділом ІХ цього Кодексу;
 
256. 17) оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому цим Кодексом;
 
257. 18) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
 
258. 3. Участь прокурора в суді є обов'язковою, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
 
259. 4. Право на подання апеляційної, касаційної скарг, заяв про перегляд судового рішення Верховним Судом України чи за нововиявленими обставинами мають також незалежно від їх участі в судовому провадженні службові особи органів прокуратури вищого рівня: Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступники.
 
260. Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступники мають право доповнити, змінити або відмовитися від апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, внесеної ними або нижчестоящими прокурорми.
 
261. У судовому провадженні з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, Верховним Судом України або за нововиявленими обставинами можуть брати участь службові особи органів прокуратури вищого рівня.
 
262. 5. Генеральний прокурор України, його заступники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори своєю мотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування у випадку неефективного досудового розслідування.
 
263. Стаття 37. Заміна прокурора
 
264. 1. Якщо службова особа органу прокуратури, яка у відповідному кримінальному провадженні здійснює повноваження прокурора, не може їх здійснювати через задоволення заяви про її відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу прокуратури або через іншу поважну причину, що унеможливлює її участь у кримінальному провадженні, повноваження прокурора покладаються на іншу службову особу органу прокуратури керівником цього органу.
 
265. Стаття 38. Орган досудового розслідування
 
266. 1. Органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є слідчі підрозділи:
 
267. 1) органів внутрішніх справ;
 
268. 2) органів безпеки;
 
269. 3) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.
 
270. 2. Досудове розслідування здійснюють слідчі органу досудового розслідування одноособово або слідчою групою.
 
271. 3. При досудовому розслідуванні кримінальних проступків у встановлених законом випадках повноваження слідчого органу досудового розслідування можуть здійснюватися співробітниками інших підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.
 
272. 4. Орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
 
273. Стаття 39. Керівник органу досудового розслідування
 
274. 1. Керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування.
 
275. 2. Керівник органу досудового розслідування уповноважений:
 
276. 1) визначати слідчого (слідчих), який буде здійснювати досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначити старшого слідчої групи, який керує діями інших слідчих;
 
277. 2) відсторонити слідчого від проведення досудового розслідування мотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначити іншого слідчого у випадку наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у випадку неефективного досудового розслідування;
 
278. 3) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, давати слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора;
 
279. 4) вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим;
 
280. 5) погоджувати проведення слідчих (розшукових) дій та продовжувати строк їх проведення у випадках, передбачених цим Кодексом;
 
281. 6) здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого;
 
282. 7) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
 
283. 3. Керівник органу досудового розслідування зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які даються у письмовій формі. Невиконання керівником органу досудового розслідування законних вказівок та доручень прокурора, наданих в порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.
 
284. Стаття 40. Слідчий органу досудового розслідування
 
285. 1. Слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
 
286. 2. Слідчий уповноважений:
 
287. 1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
 
288. 2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом;
 
289. 3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
 
290. 4) призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом;
 
291. 5) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дії;
 
292. 6) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру;
 
293. 7) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;
 
294. 8) приймати процесуальні рішення у передбачених цим Кодексом випадках, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу;
 
295. 9) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
 
296. 3. У випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій, слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед вищестоящим прокурором, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.
 
297. 4. Слідчий зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.
 
298. 5. Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
 
299. Стаття 41. Оперативні підрозділи
 
300. 1. Оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора.
 
301. 2. Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу набуває повноважень слідчого. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.
 
302. 3. Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов'язковими для виконання оперативним підрозділом.
 
303. § 3. Сторона захисту
 
304. Стаття 42. Підозрюваний, обвинувачений
 
305. 1. Підозрюваним є:
 
306. 1) особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 цього Кодексу, повідомлено про підозру;
 
307. 2) особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
 
308. 2. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду у порядку, передбаченому статтями 291 - 293 цього Кодексу.
 
309. 3. Підозрюваний, обвинувачений має право:
 
310. 1) знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують;
 
311. 2) бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, а також отримати їх роз'яснення у разі необхідності;
 
312. 3) на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого та перед кожним наступним допитом з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, на присутність захисника під час допиту та інших процесуальних дій, на відмову від послуг захисника в будь-який момент кримінального провадження, на отримання послуг захисника за рахунок держави у випадку відсутності коштів на оплату таких послуг;
 
313. 4) не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання;
 
314. 5) давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати;
 
315. 6) вимагати перевірки обґрунтованості затримання;
 
316. 7) у разі затримання - на негайне повідомлення членів сім'ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце свого перебування згідно з положеннями статті 213 цього Кодексу;
 
317. 8) збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази;
 
318. 9) брати участь у проведенні процесуальних дій;
 
319. 10) під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу;
 
320. 11) застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право заборонити застосовування технічних засобів при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення відомостей, які містять таємницю, що охороняється законом, чи стосуються інтимного життя особи, про що виноситься вмотивована постанова (ухвала);
 
321. 12) заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім'ї, близьких родичів, майна, житла тощо;
 
322. 13) заявляти відводи;
 
323. 14) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом, та вимагати відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу;
 
324. 15) одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення;
 
325. 16) оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом;
 
326. 17) вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердились;
 
327. 18) користуватись рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.
 
328. 4. Обвинувачений також має право:
 
329. 1) брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;
 
330. 2) збирати і подавати суду докази;
 
331. 3) висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження;
 
332. 4) виступати в судових дебатах;
 
333. 5) знайомитися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу, які йому повинні надати уповноважені працівники суду, і подавати свої зауваження;
 
334. 6) оскаржувати в установленому цим Кодексом порядку судові рішення та ініціювати їх перегляд, знати про подані на них апеляційні та касаційні скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення.
 
335. 5. Підозрюваний, обвинувачений мають також інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
 
336. 6. Підозрюваний, обвинувачений, який є іноземцем і тримається під вартою, має право на зустрічі з представником дипломатичної чи консульської установи своєї держави, яку йому зобов'язана забезпечити адміністрація місця ув'язнення.
 
337. 7. Підозрюваний, обвинувачений зобов'язаний:
 
338. 1) прибувати за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд;
 
339. 2) виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
 
340. 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.
 
341. 8. Підозрюваному, обвинуваченому вручається пам'ятка про його процесуальні права та обов'язки одночасно з їх повідомленням особою, яка здійснює таке повідомлення.
 
342. Стаття 43. Виправданий, засуджений
 
343. 1. Виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.
 
344. 2. Засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.
 
345. 3. Виправданий, засуджений має права обвинуваченого, передбачені статтею 42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження.
 
346. Стаття 44. Законний представник підозрюваного, обвинуваченого
 
347. 1. Якщо підозрюваним, обвинуваченим є неповнолітній або особа, визнана в встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом із ним залучається його законний представник.
 
348. 2. Як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності - опікуни, піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім'ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний.
 
349. 3. Про залучення законного представника слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя, суд - ухвалу, копія якої вручається законному представнику.
 
350. 4. У разі якщо дії чи інтереси законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє, за рішенням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду такий законний представник замінюється іншим із числа осіб, зазначених у частині другій цієї статті.
 
351. 5. Законний представник користується процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена представнику.
 
352. Стаття 45. Захисник
 
353. 1. Захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, а також особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування.
 
354. 2. Захисником не може бути адвокат, який не внесений до Єдиного реєстру адвокатів та адвокатських утворень або виключений з нього.
 
355. Стаття 46. Загальні правила участі захисника у кримінальному провадженні
 
356. 1. Захисник не має права прийняти на себе захист іншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він надає або раніше надавав юридичну допомогу.
 
357. 2. Неприбуття захисника для участі у проведенні певної процесуальної дії, якщо захисник був завчасно попереджений про її проведення, і за умови, що підозрюваний, обвинувачений не заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, не може бути підставою для визнання цієї процесуальної дії незаконною, крім випадків, коли участь захисника є обов'язковою.
 
358. Якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, проведення процесуальної дії відкладається або для її проведення залучається захисник у порядку, передбаченому статтею 53 цього Кодексу.
 
359. 3. Одночасно брати участь у судовому розгляді можуть не більше п'яти захисників одного обвинуваченого.
 
360. 4. Захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, з моменту надання документів, передбачених статтею 50 цього Кодексу, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду.
 
361. 5. Захисник має право бути присутнім під час допиту та інших процесуальних дій, що проводяться за участю підозрюваного, обвинуваченого, до першого допиту підозрюваного мати з ним конфіденційне побачення без дозволу слідчого, прокурора, суду, а після першого допиту - такі ж побачення без обмеження кількості та тривалості. Такі зустрічі можуть відбуватись під візуальним контролем уповноваженої службової особи, але в умовах, що виключають можливість прослуховування чи підслуховування.
 
362. 6. Документи, пов'язані із виконанням захисником його обов'язків, без його згоди не підлягають огляду, вилученню чи розголошенню слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом.
 
363. 7. Органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги захисника.
 
364. Стаття 47. Обов'язки захисника
 
365. 1. Захисник зобов'язаний використовувати засоби захисту, передбачені цим Кодексом та іншими законами України, з метою забезпечення дотримання прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з'ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом'якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого.
 
366. 2. Захисник зобов'язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю підозрюваного, обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов'язаний завчасно повідомити слідчого, прокурора, суд про таку неможливість та її причини.
 
367. 3. Захисник без згоди підозрюваного, обвинуваченого не має права розголошувати відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю в кримінальному провадженні і становлять адвокатську або іншу, охоронювану законом, таємницю.
 
368. 4. Захисник після його залучення має право відмовитися від виконання своїх обов'язків лише у випадках:
 
369. 1) коли є обставини, які згідно з цим Кодексом виключають його участь у кримінальному провадженні;
 
370. 2) незгоди з підозрюваним, обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту, за винятком випадків обов'язкової участі захисника;
 
371. 3) умисного невиконання підозрюваним, обвинуваченим умов укладеного з захисником договору, яке проявляється, зокрема, у систематичному недодержанні законних порад захисника, порушенні вимог цього Кодексу тощо;
 
372. 4) коли він свою відмову мотивує недостатніми знаннями чи некомпетентністю.
 
373. Стаття 48. Залучення захисника
 
374. 1. Захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні. Слідчий, прокурор, суд зобов'язані надати затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв'язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв'язку для запрошення захисника. Слідчий, прокурор, суд зобов'язані утримуватися від надання рекомендацій щодо залучення конкретного захисника.
 
375. 2. Захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням у випадках та в порядку, визначених статтею 53 цього Кодексу.
 
376. Стаття 49. Залучення захисника слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням
 
377. 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов'язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках:
 
378. 1) коли відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника;
 
379. 2) коли підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може його залучити самостійно;
 
380. 3) коли слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.
 
381. 2. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, якою доручає відповідному органу, визначеному законом (адвокатському об'єднанню, органу адвокатського самоврядування, центру з надання безоплатної правової допомоги тощо), призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначений у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.
 
382. 3. Постанова (ухвала) про доручення призначити адвоката невідкладно направляється відповідному органу адвокатського самоврядування і є обов’язковою для негайного виконання. Невиконання, неналежне або несвоєчасне виконання постанови (ухвали) про доручення призначити адвоката тягне відповідальність, установлену законом.
 
383. Стаття 50. Підтвердження повноважень захисника
 
384. 1. Повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:
 
385. 1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю в Україні;
 
386. 2) ордером установленого зразка, дорученням центру з надання безоплатної правової допомоги або договором з підозрюваним, обвинуваченим чи іншою особою в інтересах підозрюваного, обвинуваченого.
 
387. 2. Встановлення будь-яких додаткових вимог або умов для підтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні не допускається.
 
388. Стаття 51. Договір із захисником
 
389. 1. Договір із захисником укладає підозрюваний, обвинувачений чи інші особи в його інтересах за клопотанням або з наступною згодою підозрюваного, обвинуваченого.
 
390. Стаття 52. Обов'язкова участь захисника
 
391. 1. Участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.
 
392. 2. В інших випадках обов'язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні:
 
393. 1) щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;
 
394. 2) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, -з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;
 
395. 3) щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, -з моменту встановлення цих вад;
 
396. 4) щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, -з моменту встановлення цього факту;
 
397. 5) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, -з моменту встановлення факту наявності у особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності;
 
398. 6) щодо реабілітації померлої особи - з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи.
 
399. Стаття 53. Залучення захисника до проведення окремої процесуальної дії
 
400. 1. Слідчий, прокурор чи суд залучають захисника для проведення окремої процесуальної дії в порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу, виключно у невідкладних випадках, якщо завчасно повідомлений захисник не може прибути для участі в проведенні процесуальної дії, є потреба у проведенні невідкладної процесуальної дії за участю захисника, а підозрюваний, обвинувачений виявив бажання, але ще не встиг залучити захисника або прибуття обраного захисника неможливе.
 
401. 2. Запросити захисника до участі у окремій процесуальній дії має право і сам підозрюваний, обвинувачений. Якщо потреби у проведенні невідкладних процесуальних дій за участю захисника немає і коли неможливе прибуття захисника, обраного підозрюваним, обвинуваченим, протягом двадцяти чотирьох годин, слідчий, прокурор, суд мають право запропонувати підозрюваному, обвинуваченому залучити іншого захисника.
 
402. 3. Під час проведення окремої процесуальної дії захисник має ті ж самі права і обов'язки, що й захисник, який здійснює захист протягом кримінального провадження.
 
403. 4. Захисник як до процесуальної дії, так і після неї має право зустрічатися з підозрюваним, обвинуваченим для підготовки до проведення процесуальної дії або обговорення її результатів.
 
404. 5. Здійснення захисту під час проведення окремої процесуальної дії не покладає на захисника обов'язку надалі здійснювати захист у всьому кримінальному провадженні або на окремій його стадії.
 
405. Стаття 54. Відмова від захисника
 
406. 1. Підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника.
 
407. 2. Відмова від захисника фіксується у протоколі процесуальної дії. Якщо захисник був залучений підозрюваним, обвинуваченим або іншою особою в інтересах підозрюваного, обвинуваченого, то відмова від захисника повинна відбуватися виключно в присутності захисника після надання можливості для конфіденційного спілкування.
 
408. 3. Відмова від захисника не приймається у випадку, коли його участь є обов'язковою. У такому випадку, якщо підозрюваний, обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого захисника, захисник повинен бути залучений у порядку, передбаченому статтею 53 цього Кодексу, для здійснення захисту за призначенням.
 
409. § 4. Потерпілий і його представник
 
410. Стаття 55. Потерпілий
 
411. 1. Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральну, фізичну або майнову шкоду, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнову шкоду.
 
412. 2. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
 
413. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
 
414. 3. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
 
415. 4. Потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства.
 
416. 5. За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить мотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
 
417. 6. Якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи, положення частин першої - третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім'ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім'ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.
 
418. 7. Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.
 
419. Положення цієї частини не поширюються на провадження, яке може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого (кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення).
 
420. Стаття 56. Права потерпілого
 
421. 1. Протягом кримінального провадження потерпілий має право:
 
422. 1) бути повідомленим про свої права та обов'язки, передбачені цим Кодексом;
 
423. 2) знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування;
 
424. 3) подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду;
 
425. 4) заявляти відводи та клопотання;
 
426. 5) за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичів чи членів своєї сім'ї, майна та житла;
 
427. 6) давати пояснення, показання або відмовитися їх давати;
 
428. 7) оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом;
 
429. 8) мати представника та в будь-який момент кримінального провадження відмовитися від його послуг;
 
430. 9) давати пояснення, показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, безоплатно за рахунок держави користуватися послугами перекладача в разі, якщо він не володіє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримінальне провадження;
 
431. 10) на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом;
 
432. 11) знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому цим Кодексом, в тому числі після відкриття матеріалів згідно статті 290 цього Кодексу, а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження;
 
433. 12) застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд вправі заборонити потерпілому застосовувати технічні засоби при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення даних, які містять таємницю, що охороняється законом чи стосується інтимних сторін життя людини, про що виноситься вмотивована постанова (ухвала);
 
434. 13) одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення у випадках, передбачених цим Кодексом;
 
435. 14) користуватися іншими правами, передбаченими цим Кодексом.
 
436. 2. Під час досудового розслідування потерпілий має право:
 
437. 1) на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим;
 
438. 2) отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
 
439. 3) подавати докази на підтвердження своєї заяви;
 
440. 4) брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, під час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, виконаних за його участі;
 
441. 5) отримувати копії матеріалів, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, після закінчення досудового розслідування.
 
442. 3. Під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право:
 
443. 1) бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду;
 
444. 2) брати участь в судовому провадженні;
 
445. 3) брати участь у безпосередній перевірці доказів;
 
446. 4) підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення;
 
447. 5) висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;
 
448. 6) знайомитися з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді;
 
449. 7) оскаржувати судові рішення в порядку, передбаченому цим Кодексом.
 
450. 4. На всіх стадіях кримінального провадження потерпілий має право примиритися з підозрюваним, обвинуваченим і укласти угоду про примирення. У передбачених законом України про кримінальну відповідальність та цим Кодексом випадках примирення є підставою для закриття кримінального провадження.
 
451. Стаття 57. Обов'язки потерпілого
 
452. 1. Потерпілий зобов'язаний:
 
453. 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а у випадку неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття;
 
454. 2) не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення;
 
455. 3) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю.
 
456. Стаття 58. Представник потерпілого
 
457. 1. Потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником.
 
458. 2. Представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником в кримінальному провадженні.
 
459. 3. Повноваження представника потерпілого на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:
 
460. 1) документами, передбаченими статтею 50 цього Кодексу, -якщо представником потерпілого є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні;
 
461. 2) копією установчих документів юридичної особи - якщо представником потерпілого є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа;
 
462. 3) довіреністю - якщо представником потерпілого є працівник юридичної особи, яка є потерпілою.
 
463. 4. Представник користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику.
 
464. Стаття 59. Законний представник потерпілого
 
465. 1. Якщо потерпілим є неповнолітній або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом із ним залучається його законний представник.
 
466. 2. Питання участі законного представника потерпілого у кримінальному провадженні регулюється згідно з положеннями статті 44 цього Кодексу.
 
467. § 5. Інші учасники кримінального провадження
 
468. Стаття 60. Заявник
 
469. 1. Заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася з заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого до початку досудового розслідування, і не є потерпілим.
 
470. 2. Заявник має право:
 
471. 1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
 
472. 2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;
 
473. 3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
 
474. Стаття 61. Цивільний позивач
 
475. 1. Цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнову та/або моральну шкоду, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, звернулася з цивільним позовом.
 
476. 2. Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
 
477. 3. Якщо цивільний позов подано особою, якій не завдано шкоди, передбаченої частиною першою цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про повернення цивільного позову.
 
478. 4. Цивільний позивач має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмовитись від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення. Цивільний позивач повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом, для інформування та надіслання копій процесуальних рішень потерпілому.
 
479. Стаття 62. Цивільний відповідач
 
480. 1. Цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
 
481. 2. Права та обов'язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
 
482. 3. Цивільний відповідач має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право визнавати позов повністю чи частково або заперечувати проти нього. Цивільний відповідач повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом, для інформування та надіслання копій процесуальних рішень підозрюваному, обвинуваченому.
 
483. Стаття 63. Представник цивільного позивача, цивільного відповідача
 
484. 1. Представником цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні може бути:
 
485. - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником;
 
486. - керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю - у випадку, якщо цивільним позивачем, цивільним відповідачем є юридична особа.
 
487. 2. Повноваження представника цивільного позивача, цивільного відповідача на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:
 
488. 1) документами, передбаченими статтею 50 цього Кодексу, -якщо представником цивільного позивача, цивільного відповідача є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні;
 
489. 2) копією установчих документів юридичної особи - якщо представником цивільного позивача, цивільного відповідача є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа;
 
490. 3) довіреністю - якщо представником цивільного позивача, цивільного відповідача є працівник юридичної особи, яка є цивільним позивачем, цивільним відповідачем.
 
491. 3. Представник користується процесуальними правами цивільного позивача, цивільного відповідача, інтереси якого він представляє.
 
492. Стаття 64. Законний представник цивільного позивача
 
493. 1. Якщо цивільним позивачем є неповнолітній або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, її процесуальними правами користується законний представник.
 
494. 2. Питання участі законного представника цивільного позивача у кримінальному провадженні регулюється згідно з положеннями статті 44 цього Кодексу.
 
495. Стаття 65. Свідок
 
496. 1. Свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для надання показань.
 
497. 2. Не можуть бути допитані як свідки:
 
498. 1) захисник, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, законний представник потерпілого, цивільного позивача у кримінальному провадженні ( про обставини, які стали їм відомі у зв'язку з виконанням функцій представника чи захисника;
 
499. 2) адвокати - про відомості, які становлять адвокатську таємницю;
 
500. 3) нотаріуси - про відомості, які становлять нотаріальну таємницю;
 
501. 4) медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя особи - про відомості, які становлять лікарську таємницю;
 
502. 5) священнослужителі ( про відомості, одержані ними на сповіді віруючих;
 
503. 6) журналісти - про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації;
 
504. 7) професійні судді, народні засідателі та присяжні - про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення, за винятком випадків кримінального провадження щодо прийняття суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, ухвали;
 
505. 8) особи, які брали участь в укладенні та виконанні угоди про примирення в кримінальному провадженні, -про обставини, які стали їм відомі у зв'язку з участю в укладенні та виконанні угоди про примирення;
 
506. 9) особи, до яких застосовані заходи безпеки, -щодо дійсних даних про їх особи;
 
507. 10) особи, які мають відомості про дійсні дані про осіб, до яких застосовані заходи безпеки, - щодо цих даних.
 
508. 3. Особи, передбачені пунктами 1-5 частини другої цієї статті, з приводу вказаних довірених відомостей можуть бути звільнені від обов'язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості, та у визначеному нею обсязі. Таке звільнення здійснюється у письмовій формі за підписом особи, що довірила зазначені відомості.
 
509. 4. Не можуть без їх згоди бути допитані як свідки особи, які мають право дипломатичної недоторканності, а також працівники дипломатичних представництв - без згоди представника дипломатичної установи.
 
510. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд перед допитом осіб, зазначених у абзаці першому цієї частини, зобов'язані роз'яснити їм право відмовитись давати показання.
 
511. Стаття 66. Права та обов'язки свідка
 
512. 1. Свідок має право:
 
513. 1) знати у зв'язку з чим і в якому кримінальному провадженні він допитується;
 
514. 2) користуватися правовою допомогою при наданні показань;
 
515. 3) відмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та членів своєї сім'ї, що можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні ним, близькими родичами чи членами його сім'ї кримінального правопорушення, а також показання щодо відомостей, які згідно з положеннями статті 65 цього Кодексу не підлягають розголошенню;
 
516. 4) давати показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача;
 
517. 5) користуватися нотатками і документами при наданні показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших відомостей, які йому важко тримати в пам'яті;
 
518. 6) на відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для надання показань;
 
519. 7) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом;
 
520. 8) заявляти відвід перекладачу.
 
521. 2. Свідок зобов'язаний:
 
522. 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;
 
523. 2) давати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду;
 
524. 3) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі свідку у зв'язку з виконанням його обов'язків.
 
525. 3. Особа, яку залучають до проведення процесуальних дій під час досудового розслідування як понятого, або яка стала очевидцем таких дій, зобов'язана на вимогу слідчого, прокурора не розголошувати відомості щодо проведеної процесуальної дії.
 
526. Стаття 67. Відповідальність свідка
 
527. 1. За завідомо неправдиві показання слідчому, прокурору, суду, слідчому судді або за відмову від давання показань слідчому, прокурору, суду, слідчому судді, крім випадків, передбачених цим Кодексом, свідок несе кримінальну відповідальність.
 
528. 2. За злісне ухилення від явки до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду свідок несе відповідальність, установлену законом.
 
529. Стаття 68. Перекладач
 
530. 1. У разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача).
 
531. 2. Перекладач має право:
 
532. 1) ставити запитання з метою уточнень для правильного перекладу;
 
533. 2) знайомитися з протоколами процесуальних дій, в яких він брав участь, і подавати до них зауваження;
 
534. 3) одержати винагороду за виконаний переклад та відшкодування витрат, пов'язаних із його залученням до кримінального провадження;
 
535. 4) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом.
 
536. 3. Перекладач зобов'язаний:
 
537. 1) прибути за викликом суду;
 
538. 2) заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Кодексом;
 
539. 3) здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом;
 
540. 4) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі перекладачу у зв'язку з виконанням його обов'язків.
 
541. 4. Перед початком процесуальної дії сторона кримінального провадження, яка залучила перекладача, чи суд пересвідчуються в особі і компетентності перекладача, з'ясовують його стосунки з підозрюваним, обвинуваченим, потерпілим, свідком і роз'яснюють його права і обов'язки,
 
542. 5. За завідомо неправильний переклад або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків перекладач несе відповідальність, передбачену законом.
 
543. Стаття 69. Експерт
 
544. 1. Експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України "Про судову експертизу" на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об'єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.
 
545. 2. Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження, потерпілого або які раніше були ревізорами в цьому ж кримінальному провадженні.
 
546. 3. Експерт має право:
 
547. 1) знайомитися з матеріалами кримінального провадження, що стосуються предмета дослідження;
 
548. 2) заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов'язаних з проведенням експертизи;
 
549. 3) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предметів та об'єктів дослідження;
 
550. 4) викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення відомості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких йому не були поставлені питання;
 
551. 5) ставити питання, що стосуються предмета та об'єктів дослідження особам, які беруть участь у кримінальному провадженні;
 
552. 6) одержати винагороду за виконану роботу та відшкодування витрат, пов'язаних із проведенням експертизи і викликом для надання пояснень чи показань, у разі, якщо проведення експертизи не є службовим обов'язком особи, яка залучена як експерт;
 
553. 7) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом;
 
554. 8) користуватися іншими правами, передбаченими Законом України "Про судову експертизу".
 
555. 4. Експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи. Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов'язків. Заява про відмову має бути мотивованою.
 
556. 5. Експерт зобов'язаний:
 
557. 1) особисто провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання, а в разі необхідності - роз'яснити його;
 
558. 2) прибути до суду і дати відповіді на питання під час допиту;
 
559. 3) забезпечити збереження об'єкта експертизи. Якщо дослідження пов’язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт повинен одержати на це дозвіл від особи, яка залучила експерта;
 
560. 4) не розголошувати без дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду відомості, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків, або не повідомляти будь-кому, крім особи, яка його залучила, чи суду про хід проведення експертизи та її результати;
 
561. 5) заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Кодексом.
 
562. 6. Експерт невідкладно повинен повідомити особу, яка його залучила, чи суд, що доручив проведення експертизи, про неможливість проведення експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.
 
563. 7. У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення експерт невідкладно заявляє клопотання особі, яка призначила експертизу, чи суду, що доручив її проведення, щодо його уточнення або повідомляє про неможливість проведення експертизи за поставленим запитанням або без залучення інших осіб.
 
564. Стаття 70. Відповідальність експерта
 
565. 1. За завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків у суді, невиконання інших обов'язків експерт несе відповідальність, передбачену законом.
 
566. Стаття 71. Спеціаліст
 
567. 1. Спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.
 
568. 2. Спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду.
 
569. 3. Сторони кримінального провадження мають право під час судового розгляду заявляти клопотання про залучення спеціаліста або використання його пояснень і допомоги.
 
570. 4. Спеціаліст має право:
 
571. 1) ставити запитання учасникам процесуальної дії з дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду;
 
572. 2) користуватися технічними засобами, приладами та спеціальним обладнанням;
 
573. 3) звертати увагу сторони кримінального провадження, яка його залучила, або суду на характерні обставини чи особливості речей і документів;
 
574. 4) знайомитися з протоколами процесуальних дій, в яких він брав участь, і подавати до них зауваження;
 
575. 5) одержувати винагороду за виконану роботу та відшкодування витрат, пов'язаних із його залученням до кримінального провадження;
 
576. 6) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом.
 
577. 5. Спеціаліст зобов'язаний:
 
578. 1) прибути за викликом суду і мати при собі необхідні технічне обладнання, пристрої та прилади;
 
579. 2) виконувати вказівки сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду та давати пояснення з поставлених питань;
 
580. 3) не розголошувати відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі спеціалісту у зв'язку з виконанням його обов'язків;
 
581. 4) заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Кодексом.
 
582. Стаття 72. Відповідальність спеціаліста
 
583. 1. У разі неприбуття до суду без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття на спеціаліста судом покладаються всі витрати, пов'язані з оголошенням перерви у судовому засіданні.
 
584. 2. За розголошення відомостей, що стали відомі спеціалісту під час кримінального провадження, спеціаліст несе відповідальність, передбачену законом.
 
585. Стаття 73. Секретар судового засідання
 
586. 1. Секретар судового засідання:
 
587. 1) здійснює судові виклики і повідомлення;
 
588. 2) перевіряє наявність та з'ясовує причини відсутності осіб, яких було викликано до суду, і доповідає про це головуючому;
 
589. 3) забезпечує контроль за повним фіксуванням судового засідання технічними засобами;
 
590. 4) веде журнал судового засідання;
 
591. 5) оформляє матеріали кримінального провадження в суді;
 
592. 6) виконує інші доручення головуючого в судовому засіданні.
 
593. Стаття 74. Судовий розпорядник
 
594. 1. До участі в кримінальному провадженні головуючим у судовому засіданні може залучатися судовий розпорядник.
 
595. 2. Судовий розпорядник:
 
596. 1) забезпечує належний стан зали судового засідання і запрошує до неї учасників кримінального провадження;
 
597. 2) оголошує про вхід суду до зали судового засідання і вихід суду із неї;
 
598. 3) стежить за дотриманням порядку особами, присутніми у залі судового засідання;
 
599. 4) приймає від учасників кримінального провадження та передає документи і матеріали суду під час судового засідання;
 
600. 5) виконує розпорядження головуючого про приведення до присяги свідка, експерта;
 
601. 6) виконує інші розпорядження головуючого, пов'язані із забезпеченням умов, необхідних для здійснення судового провадження.
 
602. 3. Вимоги судового розпорядника, пов'язані із виконанням обов'язків, передбачених цією статтею, є обов'язковими для всіх осіб, присутніх у залі судового засідання.
 
603. 4. У разі відсутності в судовому засіданні розпорядника його функції виконує секретар судового засідання.
 
604. § 6. Відводи
 
605. Стаття 75. Обставини, що виключають участь судді, присяжного в кримінальному провадженні
 
606. 1. Суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
 
607. 1) якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
 
608. 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник, слідчий суддя;
 
609. 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
 
610. 4) при наявності інших обставин, які викликають сумнів в його неупередженості;
 
611. 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення судді для розгляду справи.
 
612. 2. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
 
613. Стаття 76. Недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні
 
614. 1. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, при перегляді судових рішень Верховним Судом України або за нововиявленими обставинами.
 
615. 2. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, при перегляді судових рішень Верховним Судом України або за нововиявленими обставинами, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.
 
616. 3. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і касаційної інстанцій, при перегляді судових рішень Верховним Судом України або за нововиявленими обставинами, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду апеляційної інстанції.
 
617. 4. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді касаційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і апеляційної інстанцій, при перегляді судових рішень Верховним Судом України або за нововиявленими обставинами, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду касаційної інстанції.
 
618. 5. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні при перегляді судових рішень Верховним Судом України, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій та при перегляді судових рішень за нововиявленими обставинами.
 
619. Стаття 77. Підстави для відводу прокурора, слідчого
 
620. 1. Прокурор, слідчий не має права брати участь у кримінальному провадженні:
 
621. 1) якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім'ї або близьким родичем сторони, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;
 
622. 2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як суддя, слідчий суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач;
 
623. 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
 
624. 2. Попередня участь прокурора у цьому ж кримінальному провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, у провадженні при перегляді судових рішень Верховним Судом України як прокурора не є підставою для його відводу.
 
625. Стаття 78. Підстави для відводу захисника, представника
 
626. 1. Захисником, представником не має права бути особа, яка брала участь у цьому ж кримінальному провадженні як слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, експерт, спеціаліст, перекладач.
 
627. 2. Особа не має права брати участь у цьому ж кримінальному провадженні як захисник також у випадках:
 
628. 1) коли вона у цьому провадженні надає або раніше надавала правову допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про надання правової допомоги;
 
629. 2) зупинення дії чи анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або позбавлення права надавати правову допомогу в порядку, передбаченому законом;
 
630. 3) коли вона є близьким родичем або членом сім'ї слідчого, прокурора, потерпілого, будь-кого із складу суду.
 
631. 3. Особа не має права брати участь у цьому ж кримінальному провадженні як представник також у випадку, коли вона була або є представником особи, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про представництво.
 
632. 4. Одна і та ж особа не має права бути представником двох і більше потерпілих, якщо інтереси одного з них суперечать інтересам іншого.
 
633. Стаття 79. Підстави для відводу спеціаліста, перекладача, експерта, секретаря судового засідання
 
634. 1. Спеціаліст, перекладач, експерт, секретар судового засідання не мають права брати участі в кримінальному провадженні та відводяться за підставами, передбаченими частиною першою статті 77 цього Кодексу, з тим обмеженням, що їх попередня участь у цьому кримінальному провадженні як спеціаліста, перекладача, експерта і секретаря судового засідання не може бути підставою для відводу.
 
635. 2. Спеціаліст, експерт, крім того, не має права брати участь в кримінальному провадженні, якщо він проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються у цьому провадженні.
 
636. Стаття 80. Заява про відвід
 
637. 1. За наявності підстав, передбачених статтями 75 - 79 цього Кодексу, суддя, слідчий суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
 
638. 2. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
 
639. 3. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.
 
640. 4. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, коли підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.
 
641. 5. Відвід повинен бути мотивованим.
 
642. Стаття 81. Порядок вирішення питання про відвід
 
643. 1. У разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всі суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.
 
644. 2. Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює.
 
645. 3. При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті мотивованою ухвалою слідчого судді, судді, суду. Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів.
 
646. 4. Якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.
 
647. Стаття 82. Наслідки відводу судді, слідчого судді
 
648. 1. У разі задоволення заяви про відвід або самовідводі слідчого судді кримінальне провадження передається на розгляд іншому слідчому судді.
 
649. 2. У разі задоволення заяви про відвід або самовідводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею.
 
650. 3. У разі задоволення заяви про відвід (або самовідвід) одному чи кільком суддям із складу суду або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, справа розглядається в тому самому суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведених суддів із заміною останніх іншими суддями або іншим складом суддів.
 
651. 4. Слідчий суддя, суддя (судді), на розгляд яких передається кримінальне провадження або справа, визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
 
652. 5. Якщо після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду, то вирішується питання про передання кримінального провадження до іншого суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
 
653. Стаття 83. Наслідки відводу слідчого, прокурора, захисника, представника, експерта, спеціаліста, перекладача
 
654. 1. У разі задоволення відводу слідчого, прокурора у кримінальному провадженні повинні бути невідкладно призначені відповідно інший слідчий - керівником органу досудового розслідування, або інший прокурор - керівником органу прокуратури.
 
655. 2. У разі задоволення відводу експерта, спеціаліста або перекладача до кримінального провадження повинні бути залучені інші учасники у строк, визначений судом, слідчим суддею.
 
656. 3. У разі задоволення відводу захисника, представника суд роз'яснює підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу його право запросити іншого захисника, представника та надає йому для цього під час досудового розслідування не менше двадцяти чотирьох годин, а під час судового провадження - не менше сімдесяти двох годин. Якщо підозрюваний, обвинувачений у кримінальному провадженні, коли залучення захисника є обов'язковим, протягом цього часу не запросить іншого захисника, слідчий суддя, суд самостійно призначають захисника.
 
657. Глава 4. Докази і доказування
 
658. § 1. Поняття доказів, належність та допустимість при визнанні відомостей доказами
 
659. Стаття 84. Докази
 
660. 1. Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
 
661. 2. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
 
662. Стаття 85. Належність доказів
 
663. 1. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
 
664. Стаття 86. Допустимість доказу
 
665. 1. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
 
666. 2. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
 
667. Стаття 87. Недопустимість доказів, отриманих внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини
 
668. 1. Недопустимими є докази, отримані внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини.
 
669. 2. Суд зобов'язаний визнати суттєвими порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:
 
670. 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;
 
671. 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;
 
672. 3) порушення права особи на захист;
 
673. 4) отримання показань від особи, яка не була повідомлена про своє право не давати показання;
 
674. 5) порушення права на перехресний допит;
 
675. 6) отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.
 
676. 3. Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, коли вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного суттєвого порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.
 
677. Стаття 88. Недопустимість доказів, які стосуються особи підозрюваного, обвинуваченого
 
678. 1. Докази, які стосуються судимостей підозрюваного, обвинуваченого або вчинення ним інших правопорушень, що не є предметом цього кримінального провадження, а також відомості щодо характеру або окремих рис характеру підозрюваного, обвинуваченого є недопустимими на підтвердження винуватості підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
 
679. 2. Докази та відомості, передбачені частиною першою цієї статті, можуть бути визнані допустимими, якщо:
 
680. 1) сторони погоджуються, щоб ці докази були визнані допустимими;
 
681. 2) вони надаються для доказування того, що підозрюваний, обвинувачений діяв з певним умислом та мотивом, або мав можливість, підготовку, обізнаність, потрібні для вчинення ним відповідного кримінального правопорушення, або не міг помилитися щодо обставин, за яких він вчинив відповідне кримінальне правопорушення;
 
682. 3) їх надає сам підозрюваний, обвинувачений;
 
683. 4) підозрюваний, обвинувачений використав подібні докази для дискредитації свідка.
 
684. 3. Докази щодо певної звички або звичайної ділової практики підозрюваного, обвинуваченого є допустимими для доведення того, що певне кримінальне правопорушення узгоджувалося із цією звичкою підозрюваного, обвинуваченого.
 
685. Стаття 89. Визнання доказів недопустимими
 
686. 1. Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при постановленні судового рішення.
 
687. 2. У випадку встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
 
688. 3. Сторони, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
 
689. Стаття 90. Значення рішень інших судів у питаннях допустимості доказів
 
690. 1. Рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою Україною, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.
 
691. § 2. Доказування
 
692. Стаття 91. Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні
 
693. 1. У кримінальному проваджені підлягають доказуванню:
 
694. 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
 
695. 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
 
696. 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
 
697. 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
 
698. 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
 
699. 2. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
 
700. Стаття 92. Обов'язок доказування
 
701. 1. Обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.
 
702. 2. Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх надає.
 
703. Стаття 93. Збирання доказів
 
704. 1. Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому цим Кодексом.
 
705. 2. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
 
706. 3. Сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
 
707. Ініціювання стороною захисту, потерпілим проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.
 
708. Стаття 94. Оцінка доказів
 
709. 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
 
710. 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
 
711. § 3. Показання
 
712. Стаття 95. Показання
 
713. 1. Показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
 
714. 2. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду.
 
715. 3. Свідок, експерт, потерпілий (за виключенням потерпілого у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення) зобов'язані давати показання слідчому, прокурору та показання слідчому суді, суду в установленому цим Кодексом порядку.
 
716. 4. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або на отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
 
717. 5. Особа надає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
 
718. 6. Висновок або думка особи, яка надає показання, можуть визнаватися судом доказом лише якщо такий висновок або думка корисні для ясного розуміння показань (їх частини) і ґрунтуються на спеціальних знаннях в розумінні статті 101 цього Кодексу.
 
719. 7. Якщо суд визнав доказом показання особи, яке містить висновок або думку, що ґрунтується на спеціальних знаннях у розумінні статті 101 цього Кодексу, інша сторона має право допитати особу згідно з правилами допиту експерта.
 
720. 8. Сторони, потерпілий мають право отримувати від учасників кримінального провадження та інших осіб за їх згодою пояснення, які не є джерелом доказів.
 
721. Стаття 96. З'ясування достовірності показань свідка
 
722. 1. Сторони кримінального провадження мають право ставити свідку запитання щодо його можливості сприймати факти, про які він дає показання, а також щодо інших обставин, які можуть мати значення для оцінки достовірності показань свідка.
 
723. 2. Для доведення недостовірності показань свідка сторона має право надати показання, документи, які підтверджують його репутацію, зокрема, щодо його засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність свідка.
 
724. 3. Свідок зобов'язаний відповідати на запитання, спрямовані на з'ясування достовірності його показань.
 
725. 4. Свідок може бути допитаний щодо попередніх показань, які не узгоджуються із його показаннями.
 
726. Стаття 97. Показання з чужих слів
 
727. 1. Показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи.
 
728. 2. Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів, незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів.
 
729. При прийнятті цього рішення суд зобов'язаний ураховувати:
 
730. 1) значення пояснень і показань, у випадку їх правдивості, для з'ясування певної обставини і їх важливість для розуміння інших відомостей;
 
731. 2) інші докази щодо питань, передбачених пунктом 1 цієї частини, які надавалися або можуть бути надані;
 
732. 3) обставини надання первинних пояснень, які викликають довіру щодо їх достовірності;
 
733. 4) переконливість відомостей щодо факту надання первинних пояснень;
 
734. 5) складність спростування пояснень, показань з чужих слів для сторони, проти якої вони спрямовані;
 
735. 6) співвідношення показань з чужих слів з інтересами особи, яка надала ці показання;
 
736. 7) можливість допиту особи, яка надала первинні пояснення, або причини неможливості такого допиту.
 
737. 3. Суд має право визнати неможливим допит особи, якщо вона:
 
738. 1) відсутня під час судового засідання внаслідок смерті або через важку фізичну чи психічну хворобу;
 
739. 2) відмовляється давати показання в судовому засіданні, використовуючи гарантоване статтею 63 Конституції України право, або не підкоряючись вимозі суду дати показання;
 
740. 3) не прибуває на виклик до суду, а її місцезнаходження не було встановлено шляхом проведення необхідних заходів розшуку;
 
741. 4) перебуває за кордоном та відмовляється давати показання.
 
742. 4. Суд може визнати доказами показання з чужих слів, якщо сторони погоджуються визнати їх доказами.
 
743. 5. Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів, якщо підозрюваний, обвинувачений створив або сприяв створенню обставин, за яких особа не може бути допитана.
 
744. 6. Показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положень частини другої цієї статті.
 
745. 7. У будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони надаються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу стосовно пояснень осіб, наданих їм під час кримінального провадження.
 
746. § 4. Речові докази і документи
 
747. Стаття 98. Речові докази
 
748. 1. Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
 
749. 2. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
 
750. Стаття 99. Документи
 
751. 1. Документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
 
752. 2. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати:
 
753. 1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні);
 
754. 2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України;
 
755. 3) складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії;
 
756. 4) висновки ревізій та акти перевірок.
 
757. Матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.
 
758. 3. Сторона, потерпілий зобов'язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.
 
759. 4. Дублікат документа (документ, виготовлений таким же способом, як і його оригінал) може бути визнаний судом як оригінал документа.
 
760. 5. Для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості, якщо:
 
761. 1) оригінал документа втрачений або знищений, крім випадків, коли він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони, яка його надає;
 
762. 2) оригінал документу не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур;
 
763. 3) оригінал документа знаходиться у володінні однієї зі сторін кримінального провадження, а вона не надає його на запит іншої сторони.
 
764. 6. Сторона, потерпілий мають право надати витяги, компіляції, узагальнення документів, які незручно повністю досліджувати у суді, а на вимогу суду - зобов'язані надати документи у повному обсязі.
 
765. 7. Сторона зобов'язана надати іншій стороні можливість оглянути або скопіювати оригінали документів, зміст яких доводився у передбаченому цією статтею порядку.
 
766. Стаття 100. Зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про них
 
767. 1. Речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 -174 цього Кодексу.
 
768. 2. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
 
769. 3. Документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. За клопотанням володільця документа, слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, а при необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.
 
770. 4. У випадку втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу, вона зобов'язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. У випадку втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй документа, вона зобов'язана відшкодувати володільцю витрати, пов'язані з втратою документа та виготовленням його дубліката.
 
771. 5. Речові докази та документи, надані суду, зберігаються в суді, за винятком випадків, передбачених частиною шостою цієї статті, а також речових доказів у вигляді громіздких або інших предметів, що вимагають спеціальних умов зберігання.
 
772. 6. Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:
 
773. 1) повертаються законному власнику або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;
 
774. 2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;
 
775. 3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;
 
776. 4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров'я людей або довкілля.
 
777. У випадках, передбачених цією частиною, речові докази фіксуються за допомогою фотографування або відеозапису та докладно описуються. У разі необхідності може бути збережений зразок речового доказу, достатній для його експертного дослідження або інших цілей кримінального провадження.
 
778. 7. У випадках, передбачених пунктами 2 - 4 частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно зі статтями 171 - 173 цього Кодексу.
 
779. 8. Реалізація, технологічна переробка або знищення речових доказів у випадках, передбачених цією статтею, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
780. 9. Питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При цьому:
 
781. 1) гроші, цінності та інше майно, які належать обвинуваченому і були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, конфіскуються;
 
782. 2) гроші, цінності та інше майно, які призначалися для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінальних правопорушень або винагороди за їх вчинення, конфіскуються;
 
783. 3) майно, яке вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується;
 
784. 4) майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а в разі необхідності - передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання;
 
785. 5) гроші, цінності та інше майно, які були об'єктом кримінально-протиправних діянь, повертаються законним володільцям, а в разі невстановлення їх - передаються в доход держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;
 
786. 6) гроші, цінності та інше майно, набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, передаються в доход держави;
 
787. 7) документи, що є речовими доказами, залишаються у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
 
788. 10. Спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства. У такому випадку річ зберігається до набрання рішенням суду законної сили.
 
789. § 5. Висновок експерта
 
790. Стаття 101. Висновок експерта
 
791. 1. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на питання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.
 
792. 2. Кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях.
 
793. 3. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.
 
794. 4. Питання, які ставляться експертові, та його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
 
795. 5. Висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані або можуть бути визнані судом недопустимими.
 
796. 6. Експерт, який дає висновок щодо психічного стану підозрюваного, обвинуваченого, не має права стверджувати у висновку, чи мав підозрюваний, обвинувачений такий психічний стан, який становить елемент кримінального правопорушення або елемент, що виключає відповідальність за кримінальне правопорушення.
 
797. 7. Висновок експерта надається в письмовій формі, але кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз'яснення чи доповнення його висновку.
 
798. 8. Якщо для проведення експертизи залучається кілька експертів, експерти мають право скласти один висновок або окремі висновки.
 
799. 9. Висновок передається експертом стороні, за клопотанням якої здійснювалася експертиза.
 
800. 10. Висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути мотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.
 
801. Стаття 102. Зміст висновку експерта
 
802. 1. У висновку експерта повинно бути зазначено:
 
803. 1) коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена експертиза;
 
804. 2) місце і час проведення експертизи;
 
805. 3) хто був присутній при проведенні експертизи;
 
806. 4) перелік питань, що були поставлені експертові;
 
807. 5) опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом;
 
808. 6) докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка;
 
809. 7) обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання.
 
810. 2. У висновку експерта обов'язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
 
811. 3. Якщо при проведенні експертизи будуть виявлені відомості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких не ставилися питання, експерт має право зазначити про них у своєму висновку. Висновок підписується експертом.
 
812. Глава 5. Фіксування кримінального провадження. Процесуальні рішення
 
813. Стаття 103. Форми фіксування кримінального провадження
 
814. 1. Процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися у таких формах:
 
815. 1) протокол;
 
816. 2) запис за допомогою технічних засобів;
 
817. 3) журнал судового засідання.
 
818. Стаття 104. Протокол
 
819. 1. У випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі.
 
820. 2. У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.
 
821. Якщо за допомогою технічних засобів фіксується допит, текст показань може не вноситися до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому. У такому випадку у протоколі зазначається, що показання зафіксовані на технічному носії інформації, який додається до нього.
 
822. 3. Протокол досудового розслідування складається з:
 
823. 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
 
824. місце, час проведення та назву процесуальної дії;
 
825. особу, яка проводить процесуальну дію (її прізвище, ім'я, по батькові, займана посада);
 
826. всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (їх прізвище, ім'я, по батькові, дата народження та місце проживання);
 
827. інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації; характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;
 
828. 2) описової частини, яка повинна містити відомості про:
 
829. послідовність дій;
 
830. отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи;
 
831. 3) заключної частини, яка повинна містити відомості про:
 
832. вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації;
 
833. спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу;
 
834. зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.
 
835. 4. Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість ознайомитися із текстом протоколу.
 
836. 5. Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.
 
837. 6. Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника).
 
838. Стаття 105. Додатки до протоколів
 
839. 1. Особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки.
 
840. 2. Додатками до протоколу можуть бути:
 
841. 1) спеціально виготовлені копії, зразки об'єктів, речі і документів;
 
842. 2) письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії;
 
843. 3) стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії;
 
844. 4) фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп'ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.
 
845. 3. Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.
 
846. Стаття 106. Підготовка протоколу та додатка
 
847. 1. Протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення.
 
848. 2. До складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії.
 
849. Стаття 107. Застосування технічних засобів фіксування кримінального провадження
 
850. 1. Рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування, в тому числі під час розгляду питань слідчим суддею, приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов'язковим.
 
851. 2. Про застосування технічних засобів фіксування процесуальної дії заздалегідь повідомляються особи, які беруть участь у процесуальній дії.
 
852. 3. У матеріалах кримінального провадження зберігаються оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, резервні копії яких зберігаються окремо.
 
853. 4. Фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
 
854. 5. Учасники судового провадження мають право отримати копію запису судового засідання, зробленого за допомогою технічного засобу.
 
855. 6. Незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, коли воно є обов'язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за виключенням випадків, коли сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними.
 
856. Стаття 108. Журнал судового засідання
 
857. 1. Під час судового засідання складається журнал судового засідання, в якому зазначаються такі відомості:
 
858. 1) найменування та склад суду;
 
859. 2) реквізити кримінального провадження та відомості щодо його учасників;
 
860. 3) дата і час початку та закінчення судового засідання;
 
861. 4) час, номер та найменування процесуальної дії, що проводиться під час судового засідання, а також передані суду під час процесуальної дії речі, документи, протоколи слідчих (розшукових) дій і додатки до них;
 
862. 5) ухвали, постановлені судом без виходу до нарадчої кімнати;
 
863. 6) інші відомості у випадках, передбачених цим Кодексом.
 
864. 2. Журнал судового засідання складається та підписується секретарем судового засідання.
 
865. Стаття 109. Реєстр матеріалів досудового розслідування
 
866. 1. Реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом.
 
867. 2. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити:
 
868. 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення;
 
869. 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування;
 
870. 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дата і строк його застосування.
 
871. Стаття 110. Процесуальні рішення
 
872. 1. Процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, суду.
 
873. 2. Судове рішення приймається у формі ухвали або вироку, які мають відповідати вимогам, передбаченим статтями 369, 371-374 цього Кодексу.
 
874. 3. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови.
 
875. 4. Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
 
876. 5. Постанова слідчого, прокурора складається з:
 
877. 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
 
878. місце і час прийняття постанови;
 
879. прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову;
 
880. 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
 
881. зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови;
 
882. мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу;
 
883. 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
 
884. зміст прийнятого процесуального рішення;
 
885. місце та час (строки) його виконання;
 
886. особу, якій належить виконати постанову.
 
887. 6. Постанова слідчого, прокурора виготовляється на офіційному бланку, підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення, та скріплюється печаткою.
 
888. 7. Постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.
 
889. Глава 6. Повідомлення
 
890. Стаття 111. Поняття повідомлення в кримінальному провадженні
 
891. 1. Повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
 
892. 2. Повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов'язковою.
 
893. 3. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за виключенням положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
 
894. Стаття 112. Зміст повідомлення
 
895. 1. У повідомленні повинно бути зазначено:
 
896. 1) прізвище та посада слідчого, прокурора, слідчого судді, найменування суду, який задійснює повідомлення;
 
897. 2) адресу установи, яка здійснює повідомлення, номер телефону чи інших засобів зв'язку;
 
898. 3) ім'я (найменування) особи, яка повідомляється, та її адреса;
 
899. 4) найменування (номер) кримінального провадження, в рамках якого здійснюється повідомлення;
 
900. 5) процесуальний статус, в якому перебуває особа, що повідомляється;
 
901. 6) дата, час та місце проведення процесуальної дії, про яку повідомляється особа;
 
902. 7) інформація про процесуальну дію (дії), яка буде проведена, або про здійснену процесуальну дію чи прийняте процесуальне рішення, про які повідомляється особа;
 
903. 8) вказівка щодо необов'язковості участі в процесуальній дії та її проведення без участі особи, яка повідомляється, в разі її неприбуття;
 
904. 9) підпис слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснив виклик.
 
905. Глава 7. Процесуальні строки
 
906. Стаття 113. Поняття процесуальних строків
 
907. 1. Процесуальні строки - це встановлені законом, прокурором або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
 
908. 2. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
 
909. 3. Для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження.
 
910. 4. Будь-які строки, що встановлюються прокурором або судом, мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.
 
911. Стаття 114. Обчислення процесуальних строків
 
912. 1. Строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями.
 
913. 2. При обчисленні строку годинами строк закінчується у відповідну хвилину останньої години.
 
914. 3. При обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку.
 
915. 4. При обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.
 
916. 5. При обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.
 
917. 6. Якщо відповідну дію належить вчинити в суді або в органах досудового розслідування, то строк закінчується у встановлений час закінчення робочого дня в цих установах.
 
918. 7. При обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.
 
919. Стаття 115. Додержання процесуальних строків
 
920. 1. Процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, коли скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою, або перебувають у медичному чи психіатричному стаціонарі, спеціальній навчально-виховній установі, коли скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.
 
921. Стаття 116. Поновлення процесуального строку
 
922. 1. Пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
 
923. 2. Ухвала слідчого судді, суду про поновлення чи відмову у поновленні процесуального строку може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом.
 
924. 3. Подання клопотання заінтересованою особою про поновлення пропущеного строку не припиняє виконання рішення, оскарженого з пропущенням строку.
 
925. Глава 8. Процесуальні витрати
 
926. Стаття 117. Види процесуальних витрат
 
927. 1. Процесуальні витрати складаються із:
 
928. 1) витрат на правову допомогу;
 
929. 2) витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження;
 
930. 3) витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів;
 
931. 4) витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів;
 
932. 5) судового збору.
 
933. Стаття 118. Зменшення розміру процесуальних витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення процесуальних витрат
 
934. 1. Суд, ураховуючи майновий стан особи (обвинуваченого, потерпілого), за власною ініціативою або за її клопотанням має право своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату процесуальних витрат на визначений строк.
 
935. 2. Якщо оплату процесуальних витрат відстрочено або розстрочено до ухвалення судового рішення, витрати розподіляються відповідно до судового рішення.
 
936. 3. У разі зменшення розміру належних до оплати процесуальних витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково відповідні витрати компенсуються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
937. Стаття 119. Витрати на правову допомогу
 
938. 1. Витрати, пов'язані з оплатою допомоги захисника, несе обвинувачений, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
 
939. 2. Витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.
 
940. 3. Допомога захисника, залученого для здійснення захисту за призначенням, надається за рахунок коштів Державного бюджету України і є безоплатною для підозрюваного, обвинуваченого. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
 
941. Стаття 120. Витрати, пов'язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження
 
942. 1. Витрати, пов'язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження, -це витрати обвинуваченого, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, його захисника, представника потерпілого, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту, найманням житла, виплатою добових (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також втрачений заробіток чи витрати у зв'язку із відривом від звичайних занять.
 
943. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.
 
944. 2. Витрати, пов'язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження обвинуваченого, він несе самостійно.
 
945. 3. Витрати, пов'язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження захисника, несе обвинувачений.
 
946. 4. Витрати, пов'язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження представника, несе потерпілий.
 
947. 5. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
948. Стаття 121. Витрати, пов'язані із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів
 
949. 1. Витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
 
950. 2. Витрати, пов'язані із участю потерпілих в кримінальному провадженні, залученням та участю перекладачів для перекладу показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
 
951. 3. Потерпілим, цивільним позивачам, свідкам оплачуються проїзд, наймання житла та добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.
 
952. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.
 
953. 4. Експертам, спеціалістам, перекладачам оплачуються проїзд, а також добові в разі переїзду до іншого населеного пункту. Експертам, спеціалістам і перекладачам повинна бути сплачена винагорода за виконану роботу, якщо це не є їх службовим обов'язком.
 
954. 5. Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів та експертів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
955. Стаття 122. Витрати, пов'язані із зберіганням і пересиланням речей і документів
 
956. 1. Витрати, пов'язані із зберіганням і пересиланням речей і документів, здійснюються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
957. 2. Граничний розмір витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
958. Стаття 123. Судовий збір
 
959. 1. Судовий збір у кримінальному провадженні підлягає сплаті у випадку ухвалення судом обвинувального вироку.
 
960. 2. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
 
961. Стаття 124. Розподіл процесуальних витрат
 
962. 1. У випадку ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбаченому законом, для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
 
963. 2. У випадку ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати, понесені на залучення експерта, та судовий збір.
 
964. 3. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, Верховний Суд України, не приймаючи рішення про новий судовий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл процесуальних витрат.
 
965. Стаття 125. Визначення розміру процесуальних витрат
 
966. 1. Суд за клопотанням осіб має право визначити грошовий розмір процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані.
 
967. Стаття 126. Рішення щодо процесуальних витрат
 
968. 1. Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
 
969. 2. Сторони, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.
 
970. Глава 9. Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов
 
971. Стаття 127. Відшкодування (компенсація) шкоди потерпілому
 
972. 1. Підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення.
 
973. 2. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
 
974. 3. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.
 
975. Стаття 128. Цивільний позов у кримінальному провадженні
 
976. 1. Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнову та/або моральну шкоду, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально-протиправними діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
 
977. 2. На захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред'явлений їхніми законними представниками.
 
978. 3. У випадку необхідності пред'явлення цивільного позову в інтересах держави, такий позов пред'являється прокурором.
 
979. 4. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позову, які пред'являються у порядку цивільного судочинства.
 
980. 5. Цивільний позов в кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
 
981. 6. Відмова у позові в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства позбавляє цивільного позивача права пред'являти той же позов у кримінальному провадженні.
 
982. 7. Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
 
983. Стаття 129. Вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні
 
984. 1. Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
 
985. 2. У разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові.
 
986. 3. У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
 
987. Стаття 130. Відшкодування (компенсація) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю
 
988. 1. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.
 
989. Розділ ІІ. Заходи забезпечення кримінального провадження
 
990. Глава 10. Заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування
 
991. Стаття 131. Види заходів забезпечення кримінального провадження
 
992. 1. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
 
993. 2. Заходами забезпечення кримінального провадження є:
 
994. 1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід;
 
995. 2) накладення грошового стягнення;
 
996. 3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;
 
997. 4) відсторонення від посади;
 
998. 5) тимчасовий доступ до речей і документів;
 
999. 6) тимчасове вилучення майна;
 
1000. 7) арешт майна;
 
1001. 8) затримання особи;
 
1002. 9) запобіжні заходи.
 
1003. Стаття 132. Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження
 
1004. 1. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді, суду за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
 
1005. 2. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
 
1006. 3. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
 
1007. 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
 
1008. 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
 
1009. 3) може бути виконане завдання, для досягнення якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
 
1010. 4. Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя, суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
 
1011. 5. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони повинні надати слідчому судді, суду докази обставин, на які вони посилаються.
 
1012. 6. До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
 
1013. Глава 11. Виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід
 
1014. Стаття 133. Виклик слідчим, прокурором
 
1015. 1. Слідчий, прокурор під час досудового розслідування має право викликати підозрюваного, свідка, потерпілого або іншого учасника кримінального провадження у встановлених цим Кодексом випадках для допиту чи участі в іншій процесуальній дії.
 
1016. 2. Слідчий, прокурор під час досудового розслідування мають право викликати особу, якщо є достатні підстави вважати, що вона може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов'язковою.
 
1017. Стаття 134. Судовий виклик
 
1018. 1. Слідчий суддя під час досудового розслідування чи суд під час судового провадження має право за власною ініціативою або за клопотанням слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, потерпілого, його представника, здійснити судовий виклик певної особи, якщо слідчий суддя чи суд встановить наявність достатніх підстав вважати, що така особа може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов'язковою.
 
1019. 2. Суд здійснює судовий виклик учасників кримінального провадження, участь яких у судовому провадженні є обов'язковою.
 
1020. Стаття 135. Порядок здійснення виклику у кримінальному провадженні
 
1021. 1. Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
 
1022. 2. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання, повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
 
1023. 3. Особа, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця ув'язнення.
 
1024. 4. Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику. Інший порядок вручення повістки допускається лише у випадку, коли це обумовлюється обставинами кримінального провадження.
 
1025. 5. Повістка про виклик обмежено дієздатної особи вручається її піклувальнику.
 
1026. 6. Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв'язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в приміщенні суду.
 
1027. 7. Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.
 
1028. 8. Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов'язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик в зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй звичайно необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.
 
1029. Стаття 136. Підтвердження отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом
 
1030. 1. Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
 
1031. 2. Якщо особа попередньо повідомила слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про адресу своєї електронної пошти, надіслана на таку адресу повістка про виклик вважається отриманою у випадку підтвердження її отримання особою відповідним електронним листом.
 
1032. Стаття 137. Зміст повістки про виклик
 
1033. 1. У повістці про виклик повинно бути зазначено:
 
1034. 1) прізвище та посада слідчого, прокурора, слідчого судді, найменування суду, який здійснює виклик;
 
1035. 2) адресу установи, до якої здійснюється виклик, номер телефону чи інших засобів зв'язку;
 
1036. 3) ім'я (найменування) особи, яка викликається, та її адреса;
 
1037. 4) найменування (номер) кримінального провадження, в рамках якого здійснюється виклик;
 
1038. 5) процесуальний статус, в якому перебуває викликана особа;
 
1039. 6) час, день, місяць, рік і місце прибуття викликаної особи;
 
1040. 7) процесуальна дія (дії), для участі в якій викликається особа;
 
1041. 8) наслідки неприбуття особи за викликом із зазначенням тексту відповідних положень закону, в тому числі можливість застосування приводу;
 
1042. 9) передбачені цим Кодексом поважні причини, через які особа може не з'явитися на виклик та обов'язок заздалегідь повідомити про неможливість з'явлення;
 
1043. 10) підпис слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснив виклик.
 
1044. Стаття 138. Поважні причини неприбуття особи на виклик
 
1045. 1. Поважними причинами неприбуття особи на виклик є:
 
1046. 1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання;
 
1047. 2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення;
 
1048. 3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини);
 
1049. 4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо;
 
1050. 5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад;
 
1051. 6) смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю;
 
1052. 7) несвоєчасне одержання повістки про виклик;
 
1053. 8) інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик.
 
1054. Стаття 139. Наслідки неприбуття на виклик
 
1055. 1. Якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відповідач, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі:
 
1056. - від 0, 25 до 0, 5 розміру мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора;
 
1057. - від 0, 5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.
 
1058. 2. У випадку, встановленому частиною першою цієї статті, до підозрюваного, обвинуваченого, свідка, може бути застосовано привід.
 
1059. 3. За злісне ухилення від явки свідок, потерпілий несуть відповідальність, встановлену законом.
 
1060. Стаття 140. Привід
 
1061. 1. Привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про його здійснення, до місця її виклику в зазначений в ухвалі про здійснення приводу час.
 
1062. 2. Рішення про здійснення приводу приймається: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора або з власної ініціативи, під час судового провадження - судом за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або з власної ініціативи. Рішення про здійснення приводу приймається у формі ухвали.
 
1063. 3. Привід може бути застосований до підозрюваного, обвинуваченого або свідка. Привід свідка не може бути застосований до неповнолітніх, вагітних жінок, інвалідів першої і другої груп, осіб, які одноосібно виховують дітей віком до шести років або дітей-інвалідів, а також осіб, які згідно із цим Кодексом не можуть бути допитані як свідки. Привід співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним своїх службових обов'язків здійснюється тільки в присутності офіційних представників цього органу.
 
1064. Стаття 141. Клопотання про здійснення приводу
 
1065. 1. У клопотанні про здійснення приводу під час досудового розслідування зазначається:
 
1066. 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
 
1067. 2) процесуальний статус особи, про здійснення приводу якої заявлено клопотання, її прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання;
 
1068. 3) процесуальна дія, учасником якої повинна бути особа, про здійснення приводу якої заявлено клопотання;
 
1069. 4) положення закону, яким встановлено обов'язок особи з'явитися за викликом, та обставини невиконання особою цього обов'язку;
 
1070. 5) відомості, які підтверджують факти здійснення виклику особи у встановленому цим Кодексом порядку та отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом;
 
1071. 6) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
 
1072. 7) дата та місце складення клопотання.
 
1073. До клопотання додаються копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує свої доводи.
 
1074. Стаття 142. Розгляд клопотання про здійснення приводу
 
1075. 1. Під час досудового розслідування клопотання слідчого, прокурора про здійснення приводу розглядається одноособово слідчим суддею у день його надходження до суду. У випадку необхідності слідчий суддя може заслухати доводи особи, яка подала клопотання.
 
1076. 2. Під час судового провадження клопотання про здійснення приводу розглядається негайно після його ініціювання.
 
1077. 3. Слідчий суддя, суд, встановивши, що особа, яка зобов'язана законом з'явитися на виклик слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, була викликана у встановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне підтвердження отримання нею повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), та не з'явилася без поважних причин або не повідомила про причини свого неприбуття - постановляє ухвалу про здійснення приводу такої особи.
 
1078. 4. Копія ухвали про здійснення приводу, завірена печаткою суду, негайно надсилається органу, на який покладено її виконання.
 
1079. Стаття 143. Виконання ухвали про здійснення приводу
 
1080. 1. Виконання ухвали про здійснення приводу може бути доручене відповідним підрозділам органів внутрішніх справ, органів безпеки або органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.
 
1081. 2. Ухвала про здійснення приводу оголошується особі, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу.
 
1082. 3. Особа, рішення про здійснення приводу якої прийнято слідчим суддею, судом, зобов'язана прибути до місця виклику в зазначений в ухвалі про здійснення приводу час в супроводі особи, яка виконує ухвалу.
 
1083. У випадку невиконання особою, що підлягає приводу, законних вимог щодо виконання ухвали про здійснення приводу, до неї можуть бути застосовані заходи фізичного впливу, які дозволяють здійснити її супроводження до місця виклику. Застосуванню заходів фізичного впливу повинно передувати попередження про намір їх застосування. У разі неможливості уникнути застосування заходів фізичного впливу вони не повинні перевищувати міри, необхідної для виконання ухвали про здійснення приводу, і мають зводитися до мінімального впливу на особу. Забороняється застосування заходів впливу, які можуть завдати шкоди здоров'ю особи, а також примушення особи знаходитися в умовах, що перешкоджають її вільному пересуванню, протягом часу більшого, ніж необхідно для негайного доставлення особи до місця виклику. Перевищення повноважень щодо застосування заходів фізичного впливу тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
 
1084. 4. У разі неможливості здійснення приводу особа, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, повертає її до суду з письмовим поясненням причин невиконання.
 
1085. Глава 12. Накладення грошового стягнення
 
1086. Стаття 144. Загальні положення накладення грошового стягнення
 
1087. 1. Грошове стягнення може бути накладено на учасників кримінального провадження у випадках та розмірах, передбачених цим Кодексом, за невиконання процесуальних обов'язків.
 
1088. 2. Грошове стягнення накладається: під час досудового розслідування - ухвалою слідчого судді за клопотанням слідчого, прокурора чи за власною ініціативою, під час судового провадження - ухвалою суду за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою.
 
1089. Стаття 145. Клопотання про накладення грошового стягнення
 
1090. 1. У клопотанні про накладення грошового стягнення на особу під час досудового розслідування зазначається:
 
1091. 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
 
1092. 2) процесуальний статус особи, про накладення грошового стягнення на яку заявлено клопотання, її прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання;
 
1093. 3) обов'язок, який покладено на особу законом чи ухвалою слідчого судді;
 
1094. 4) обставини, за яких особа не виконала обов'язок;
 
1095. 5) відомості, які підтверджують невиконання особою обов'язку;
 
1096. 6) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
 
1097. 7) дата та місце складення клопотання.
 
1098. До клопотання додаються копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує свої доводи.
 
1099. Стаття 146. Розгляд питання про накладення грошового стягнення на особу
 
1100. 1. Під час досудового розслідування клопотання слідчого, прокурора про накладення грошового стягнення на особу розглядається слідчим суддею не пізніше трьох днів із дня його надходження до суду.
 
1101. Про час та місце розгляду клопотання повідомляється службова особа, яка його внесла, та особа, на яку може бути накладено грошове стягнення, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду питання.
 
1102. 2. Під час судового провадження питання про накладення грошового стягнення на особу розглядається негайно після його ініціювання.
 
1103. 3. Слідчий суддя, суд встановивши, що особа не виконала покладений на неї процесуальний обов'язок без поважних причин, накладає на неї грошове стягнення. Копія відповідної ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення надсилається особі, на яку було накладено грошове стягнення.
 
1104. Стаття 147. Скасування ухвали про накладення грошового стягнення
 
1105. 1. Особа, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня при розгляді цього питання слідчим суддею, судом, має право подати клопотання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення. Клопотання подається слідчому судді, суду, який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення.
 
1106. 2. Слідчий суддя, суд, визнавши доводи особи обґрунтованими, може самостійно скасувати ухвалу про накладення грошового стягнення, а в іншому випадку - призначає судове засідання для розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення. Особа, яка подала клопотання, а також слідчий, прокурор, за клопотанням якого було накладено грошове стягнення, повідомляються про місце та час розгляду клопотання, проте їх неприбуття не перешкоджає такому розгляду.
 
1107. 3. Слідчий суддя, суд скасовує ухвалу про накладення на особу грошового стягнення за результатами його розгляду в судовому засіданні, якщо буде встановлено, що стягнення накладено безпідставно, а в іншому випадку - відмовляє у задоволенні клопотання.
 
1108. 4. Ухвала слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не підлягає.
 
1109. Глава 13. Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом
 
1110. Стаття 148. Загальні положення тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом та тимчасового вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом
 
1111. 1. У випадку наявності достатніх підстав вважати, що для припинення кримінального правопорушення чи запобігання вчиненню іншого, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного щодо перешкоджання кримінальному провадженню, забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, необхідно тимчасово обмежити підозрюваного у користуванні спеціальним правом, слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа мають право тимчасово вилучити документи, які посвідчують користування спеціальним правом, у законно затриманої ними особи в порядку, передбаченому статтею 208 цього Кодексу.
 
1112. Тимчасово вилученими можуть бути документи, які посвідчують користування таким спеціальним правом:
 
1113. 1) право керування транспортним засобом або судном;
 
1114. 2) право полювання;
 
1115. 3) право на здійснення підприємницької діяльності.
 
1116. 2. Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом може бути здійснене на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування на строк не більше двох місяців.
 
1117. Стаття 149. Наслідки тимчасового вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом
 
1118. 1. Особа, яка здійснила законне затримання, у передбаченому статтею 208 цього Кодексу порядку, зобов'язана одночасно із доставленням затриманої особи до уповноваженої службової особи (службової особи, якій законом надано право здійснювати тимчасове вилучення документів, що посвідчують користування спеціальним правом) передати їй тимчасово вилучені документи, які посвідчують користування спеціальним правом, якщо такі документи було вилучено. Факт передання тимчасово вилучених документів, які посвідчують користування спеціальним правом, засвідчується протоколом, складеним в порядку, передбаченому цим Кодексом.
 
1119. 2. Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час законного затримання та тимчасового вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом, або негайно після їх здійснення зобов'язана скласти відповідний протокол у порядку, визначеному цим Кодексом.
 
1120. 3. Після складення протоколу про тимчасове вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом, слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа зобов'язана передати тимчасово вилучені документи на зберігання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
1121. Стаття 150. Клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом
 
1122. 1. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором під час досудового розслідування має право звернутися до слідчого судді із клопотанням про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом. У випадку тимчасового вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором зобов'язаний звернутися до слідчого судді із відповідним клопотанням не пізніше двох днів з моменту тимчасового вилучення. Пропуск вказаного строку тягне за собою необхідність повернення тимчасово вилучених документів.
 
1123. 2. У клопотанні зазначаються:
 
1124. 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання;
 
1125. 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення за законом України про кримінальну відповідальність;
 
1126. 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини;
 
1127. 4) причини, у зв'язку з якими потрібно здійснити тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;
 
1128. 5) вид спеціального права, яке підлягає тимчасовому обмеженню;
 
1129. 6) строк, на який користування спеціальним правом підлягає тимчасовому обмеженню;
 
1130. 7) перелік свідків, яких прокурор, слідчий вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.
 
1131. До клопотання також додаються:
 
1132. 1) копії матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи клопотання;
 
1133. 2) документи, які підтверджують надання підозрюваному копій клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання.
 
1134. Стаття 151. Розгляд клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом
 
1135. 1. Клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом розглядається слідчим суддею не пізніше трьох днів з дня його надходження до суду за участю прокурора та/або слідчого, підозрюваного, його захисника.
 
1136. 2. Клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом, якщо документи, які посвідчують користування спеціальним правом, не були тимчасово вилучені, може розглядатися лише за участю підозрюваного, його захисника.
 
1137. 3. Слідчий суддя, встановивши, що клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом подано без додержання вимог статті 150 цього Кодексу, повертає його прокурору, про що постановляє ухвалу.
 
1138. 4. Під час розгляду клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом слідчий суддя має право за клопотанням сторін або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом.
 
1139. Стаття 152. Вирішення питання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом
 
1140. 1. Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення чи запобігання вчиненню іншого, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного щодо перешкоджання кримінальному провадженню, забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
 
1141. 2. При вирішенні питання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом слідчий суддя зобов'язаний врахувати такі обставини:
 
1142. 1) правову підставу для тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом;
 
1143. 2) достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення;
 
1144. 3) наслідки тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом для інших осіб.
 
1145. 3. За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає:
 
1146. 1) мотиви застосування або відмови у задоволенні клопотання про застосування тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом;
 
1147. 2) перелік документів, які посвідчують користування спеціальним правом, та які підлягають поверненню особі або вилученню на час тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом;
 
1148. 3) строк тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом, який не може становити більше двох місяців;
 
1149. 4) порядок виконання ухвали.
 
1150. 4. Копія ухвали надсилається особі, яка звернулася з відповідним клопотанням, підозрюваному, іншим заінтересованим особам не пізніше дня, наступного за днем її постановлення, та підлягає негайному виконанню в порядку, передбаченому для виконання судових рішень.
 
1151. Стаття 153. Продовження строку тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом
 
1152. 1. Прокурор має право звернутись із клопотанням про продовження строку тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом, яке розглядається у порядку, передбаченому статтею 151 цього Кодексу.
 
1153. 2. Слідчий суддя, суд відмовляє у продовженні строку тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом, якщо прокурор не доведе, що:
 
1154. 1) обставини, які стали підставою для тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом, продовжують існувати;
 
1155. 2) сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнення цілей, заради яких було обмежено користування спеціальним правом, іншими способами протягом дії попередньої ухвали.
 
1156. Глава 14. Відсторонення від посади
 
1157. Стаття 154. Загальні положення відсторонення від посади
 
1158. 1. Відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.
 
1159. 2. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців.
 
1160. 3. Питання про відсторонення від посади осіб, що призначаються Президентом України, вирішується Президентом України на підставі клопотання прокурора в порядку, встановленому законодавством. Відсторонення судді від посади здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України в порядку, встановленому законодавством.
 
1161. Стаття 155. Клопотання про відсторонення від посади
 
1162. 1. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування або суду під час судового провадження із клопотанням про відсторонення особи від посади. Із клопотанням про відсторонення особи від посади до органів влади, зазначених у частині третій статті 154 цього Кодексу, має право звернутися прокурор.
 
1163. 2. У клопотанні зазначається:
 
1164. 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання;
 
1165. 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
 
1166. 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини;
 
1167. 4) посада, яку обіймає особа;
 
1168. 5) виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення;
 
1169. 6) виклад обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином;
 
1170. 7) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.
 
1171. До клопотання також додаються:
 
1172. 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання;
 
1173. 2) документи, які підтверджують надання підозрюваному, обвинуваченому копій клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання.
 
1174. Стаття 156. Розгляд клопотання про відсторонення від посади
 
1175. 1. Клопотання про відсторонення особи від посади розглядається слідчим суддею, судом не пізніше трьох днів з дня його надходження до суду за участю слідчого та/або прокурора та підозрюваного чи обвинуваченого, його захисника.
 
1176. 2. Слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання подано без додержання вимог статті 155 цього Кодексу, повертає його прокурору, про що постановляє ухвалу.
 
1177. 3. Під час розгляду клопотання слідчий суддя, суд має право за клопотанням сторін або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про відсторонення від посади.
 
1178. Стаття 157. Вирішення питання про відсторонення від посади
 
1179. 1. Слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відсторонення від посади, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
 
1180. 2. При вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суддя, суд зобов'язаний врахувати такі обставини:
 
1181. 1) правову підставу для відсторонення від посади;
 
1182. 2) достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення;
 
1183. 3) наслідки відсторонення від посади для інших осіб.
 
1184. 3. За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає:
 
1185. 1) мотиви застосування або відмови у задоволенні клопотання про відсторонення від посади;
 
1186. 2) перелік документів, які посвідчують обіймання особою посади, та які підлягають поверненню особі або вилученню на час відсторонення від посади;
 
1187. 3) строк відсторонення від посади, який не може становити більше двох місяців;
 
1188. 4) порядок виконання ухвали.
 
1189. 4. Копія ухвали надсилається особі, яка звернулася з відповідним клопотанням, підозрюваному чи обвинуваченому, іншим заінтересованим особам не пізніше дня, наступного за днем її постановлення та підлягає негайному виконанню в порядку, передбаченому для виконання судових рішень.
 
1190. Стаття 158. Продовження строку відсторонення від посади та його скасування
 
1191. 1. Прокурор має право звернутись з клопотанням про продовження строку відсторонення від посади, яке розглядається в порядку, передбаченому статтею 156 цього Кодексу.
 
1192. 2. Слідчий суддя, суд відмовляє у продовженні строку відсторонення від посади, якщо прокурор не доведе, що:
 
1193. 1) обставини, які стали підставою для відсторонення від посади, продовжують існувати;
 
1194. 2) сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнення цілей, заради яких було здійснено відсторонення від посади, іншими способами протягом дії попередньої ухвали.
 
1195. 3. Відсторонення від посади може бути скасовано ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого, якого було відсторонено від посади, коли в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба. Розгляд клопотання про скасування відсторонення від посади здійснюється за правилами розгляду клопотання про застосування цього заходу.
 
1196. Глава 15. Тимчасовий доступ до речей і документів
 
1197. Стаття 159. Загальні положення тимчасового доступу до речей і документів
 
1198. 1. Тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку).
 
1199. 2. Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.
 
1200. Стаття 160. Клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів
 
1201. 1. Сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором.
 
1202. 2. У клопотанні зазначається:
 
1203. 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання;
 
1204. 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
 
1205. 3) речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати;
 
1206. 4) підстави вважати, що речі і документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи;
 
1207. 5) значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні;
 
1208. 6) можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю;
 
1209. 7) обґрунтування необхідності вилучення речей і документів, якщо відповідне питання порушується стороною.
 
1210. Стаття 161. Речі і документи, до яких заборонено доступ
 
1211. 1. Речами і документами, до яких заборонено доступ є:
 
1212. 1) листування або інші форми обміну інформацією між захисником та його клієнтом або будь-якою особою, яка представляє його клієнта, у зв'язку з наданням правової допомоги;
 
1213. 2) об'єкти, які додані до такого листування або інших форм обміну інформацією.
 
1214. Стаття 162. Речі і документи, які містять охоронювану законом таємницю
 
1215. 1. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать:
 
1216. 1) інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана за умови нерозголошення авторства або джерела інформації;
 
1217. 2) відомості, які можуть складати лікарську таємницю;
 
1218. 3) відомості, які можуть складати таємницю вчинення нотаріальних дій;
 
1219. 4) конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерційну таємницю;
 
1220. 5) відомості, які можуть складати банківську таємницю;
 
1221. 6) особисте листування особи та інші записи особистого характеру;
 
1222. 7) інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв'язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо;
 
1223. 8) персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних;
 
1224. 9) державна таємниця.
 
1225. Стаття 163. Розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів
 
1226. 1. Після отримання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд здійснює судовий виклик особи, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, за винятком випадку, встановленого частиною другою цієї статті.
 
1227. 2. Якщо сторона, яка звернулася з клопотанням, доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, клопотання може бути розглянуто слідчим суддею, судом без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться.
 
1228. 3. У повістці про судовий виклик, що слідчий суддя, суд надсилає особі, у володінні якої знаходяться речі і документи, зазначається про обов'язок збереження речей і документів у тому вигляді, в якому вони перебувають на момент отримання судового виклику.
 
1229. 4. Слідчий суддя, суд розглядає клопотання за участю сторони, яка подала клопотання, та особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Неприбуття за судовим викликом особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, без поважних причин або неповідомлення нею про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду клопотання.
 
1230. 5. Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона в своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи:
 
1231. 1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи;
 
1232. 2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні;
 
1233. 3) не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.
 
1234. 6. Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п'ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.
 
1235. Доступ особи до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, здійснюється в порядку, визначеному законом. Доступ до речей і документів, що містять відомості, які становлять державну таємницю, не може надаватися особі, що не має до неї допуску відповідно до вимог закону.
 
1236. 7. Слідчий суддя, суд в ухвалі про надання доступу до речей і документів, може дати розпорядження про надання можливості вилучення речей і документів, якщо сторона кримінального провадження доведе наявність достатніх підстав вважати, що без такого вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів.
 
1237. Стаття 164. Ухвала про тимчасовий доступ до речей і документів
 
1238. 1. В ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів має бути зазначено:
 
1239. 1) прізвище, ім'я та по батькові особи, якій надається право тимчасового доступу до речей і документів;
 
1240. 2) дату постановлення ухвали;
 
1241. 3) положення закону, на підставі якого постановлено ухвалу;
 
1242. 4) прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи або найменування юридичної особи, які мають надати тимчасовий доступ до речей і документів;
 
1243. 5) назва, опис, інші відомості, які дають можливість визначити речі і документи, до яких повинен бути наданий тимчасовий доступ;
 
1244. 6) розпорядження надати (забезпечити) тимчасовий доступ до речей і документів зазначеній в ухвалі особі та надати їй можливість вилучити зазначені речі і документи, якщо відповідне рішення було прийнято слідчим суддею, судом;
 
1245. 7) строк залишення ухвали в силі, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали;
 
1246. 8) положення закону, які передбачають наслідки невиконання ухвали слідчого судді, суду.
 
1247. Стаття 165. Виконання ухвали суду про тимчасовий доступ до речей і документів
 
1248. 1. Особа, яка зазначена в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів як володілець речей або документів, зобов'язана надати тимчасовий доступ до вказаних в ухвалі речей і документів особі, зазначеній у відповідній ухвалі слідчого судді, суду.
 
1249. 2. Зазначена в ухвалі слідчого судді, суду особа зобов'язана пред'явити особі, яка зазначена в ухвалі як володілець речей і документів, оригінал ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів та вручити її копію.
 
1250. 3. Особа, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, зобов'язана залишити володільцю речей і документів опис речей і документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді, суду.
 
1251. 4. На вимогу володільця особою, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, має бути залишено копію вилучених документів. Копії вилучених документів виготовляються з використанням копіювальної техніки, електронних засобів володільця (за його згодою) або копіювальної техніки, електронних засобів особи, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів.
 
1252. Стаття 166. Наслідки невиконання ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів
 
1253. 1. У разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями цього Кодексу з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів.
 
1254. 2. У випадку, якщо дозвіл на проведення обшуку надано за клопотанням сторони захисту, слідчий суддя, суд доручає забезпечення його проведення слідчому, прокурору або органу внутрішніх справ за місцем проведення цих дій. Проведення обшуку здійснюється за участю особи, за клопотанням якої надано дозвіл на його проведення, згідно з положеннями цього Кодексу.
 
1255. Глава 16. Тимчасове вилучення майна
 
1256. Стаття 167. Підстави тимчасового вилучення майна
 
1257. 1. Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
 
1258. 2. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
 
1259. 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
 
1260. 2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення;
 
1261. 3) є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом;
 
1262. 4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
 
1263. Стаття 168. Порядок тимчасового вилучення майна
 
1264. 1. Тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов'язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.
 
1265. 2. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
 
1266. 3. Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов'язана скласти відповідний протокол.
 
1267. 4. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов'язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
1268. Стаття 169. Припинення тимчасового вилучення майна
 
1269. 1. Тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:
 
1270. 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;
 
1271. 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.
 
1272. 3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу.
 
1273. Глава 17. Арешт майна
 
1274. Стаття 170. Підстави для арешту майна
 
1275. 1. Арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого, або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально-протиправними діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи у володінні якої перебуває майно, розпоряджатись будь-яким чином таким майном та використовувати його.
 
1276. 2. Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Крім того, у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішеням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
 
1277. 3. Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, результати інтелектуальної, творчої діяльності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально-протиправними діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, іперебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.
 
1278. 4. Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатись таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
 
1279. 5. Заборона використання житлового приміщення, в якому на законних підставах проживають будь-які особи, не допускається.
 
1280. Стаття 171. Клопотання про арешт майна
 
1281. 1. З клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою - забезпечення цивільного позову, також цивільний позивач.
 
1282. 2. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
 
1283. 1) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна;
 
1284. 2) перелік і види майна, що належить арештувати;
 
1285. 3) документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати.
 
1286. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
 
1287. 3. У клопотанні цивільного позивача, слідчого, прокурора про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, іншої особи для забезпечення цивільного позову, повинно бути зазначено:
 
1288. 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
 
1289. 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.
 
1290. 4. Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову повинна бути співмірною із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
 
1291. 5. Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
 
1292. Стаття 172. Розгляд клопотання про арешт майна
 
1293. 1. Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
 
1294. 2. Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
 
1295. 3. Слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
 
1296. 4. Під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про арешт майна.
 
1297. Стаття 173. Вирішення питання про арешт майна
 
1298. 1. Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.
 
1299. 2. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
 
1300. 1) правову підставу для арешту майна;
 
1301. 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення;
 
1302. 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову;
 
1303. 4) наслідки арешту майна для інших осіб;
 
1304. 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
 
1305. 3. Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
 
1306. 4. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
 
1307. 5. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає:
 
1308. 1) перелік майна, яке підлягає арешту;
 
1309. 2) підстави застосування арешту майна;
 
1310. 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі;
 
1311. 4) заборону розпоряджатися або користуватися майном у разі її передбачення та вказівку на таке майно;
 
1312. 5) порядок виконання ухвали.
 
1313. 6. Ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше 72 годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.
 
1314. 7. Копія ухвали надсилається слідчому, прокурору, підозрюваному, обвинуваченому, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
 
1315. Стаття 174. Скасування арешту майна
 
1316. 1. Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
 
1317. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
 
1318. 2. Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.
 
1319. 3. Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна.
 
1320. 4. Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
 
1321. Стаття 175. Виконання ухвали про арешт майна
 
1322. 1. Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
 
1323. Глава 18. Запобіжні заходи, затримання особи
 
1324. § 1. Запобіжні заходи, затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду
 
1325. Стаття 176. Загальні положення про запобіжні заходи
 
1326. 1. Запобіжними заходами є:
 
1327. 1) особисте зобов'язання;
 
1328. 2) особиста порука;
 
1329. 3) застава;
 
1330. 4) домашній арешт;
 
1331. 5) тримання під вартою.
 
1332. 2. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
 
1333. 3. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
 
1334. 4. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого погодженого з прокурором або за клопотанням прокурора, під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
 
1335. Стаття 177. Мета і підстави застосування запобіжних заходів
 
1336. 1. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
 
1337. 1) переховуватися від органів досудового розслідування та (або) суду, або
 
1338. 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, або
 
1339. 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, або
 
1340. 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, або
 
1341. 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
 
1342. 2. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
 
1343. Стаття 178. Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу
 
1344. 1. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
 
1345. 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
 
1346. 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
 
1347. 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
 
1348. 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
 
1349. 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
 
1350. 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
 
1351. 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
 
1352. 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
 
1353. 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
 
1354. 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.
 
1355. Стаття 179. Особисте зобов'язання
 
1356. 1. Особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
 
1357. 2. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0, 25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
 
1358. 3. Контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду - прокурор.
 
1359. Стаття 180. Особиста порука
 
1360. 1. Особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
 
1361. 2. Кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.
 
1362. 3. Поручителю роз'яснюється у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється або обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки поручителя та наслідки їх невиконання, право на відмову від прийнятих на себе зобов'язань та порядок реалізації такого права.
 
1363. 4. Поручитель може відмовитись від взятих на себе зобов'язань до виникнення підстав, які тягнуть за собою його відповідальність. У цьому випадку він забезпечує явку підозрюваного, обвинуваченого до органу досудового розслідування чи суду для вирішення питання про заміну йому запобіжного заходу на інший.
 
1364. 5. У разі невиконання поручителем взятих на себе зобов'язань на нього накладається грошове стягнення в розмірі:
 
1365. 1) у провадженні щодо кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше трьох років, або інше, більш м'яке покарання, -від 2 до 5 розмірів мінімальної заробітної плати;
 
1366. 2) у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років, -від 5 до 10 розмірів мінімальної заробітної плати;
 
1367. 3) у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, -від 10 до 20 розмірів мінімальної заробітної плати;
 
1368. 4) у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років, -від 20 до 50 розмірів мінімальної заробітної плати.
 
1369. 6. Контроль за виконанням зобов'язань про особисту поруку здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду - прокурор.
 
1370. Стаття 181. Домашній арешт
 
1371. 1. Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
 
1372. 2. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
 
1373. 3. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.
 
1374. 4. Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.
 
1375. 5. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
 
1376. 6. Строк тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності він може бути продовжений до шести місяців за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід скасовується.
 
1377. Стаття 182. Застава
 
1378. 1. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, відносно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою, четвертою статті 183 цього Кодексу.
 
1379. 2. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить державному, комунальному суб'єкту господарювання.
 
1380. 3. При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.
 
1381. У випадку внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
 
1382. 4. Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених в статті 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен в достатній мірі гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
 
1383. 5. Розмір застави визначається у таких межах:
 
1384. 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від п'яти до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;
 
1385. 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, -від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати;
 
1386. 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, -від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати.
 
1387. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів мінімальної заробітної плати.
 
1388. Розмір застави не може бути меншим від розміру майнової шкоди, завданої злочином, або розміру, отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, обґрунтованих достатніми доказами. Суддя, суд, установивши, що особа підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину у співучасті і її роль у його вчиненні є незначною, може визначити щодо неї розмір застави згідно з вимогами цієї статті без урахування розміру майнової шкоди, завданої злочином, або розміру, отриманого внаслідок вчинення злочину доходу.
 
1389. 6. Підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п'яти днів із дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
 
1390. 7. У випадках, передбачених частинами третьою, четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
 
1391. 8. У випадку невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в доход держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
 
1392. 9. Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом, за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. Неприбуття у судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.
 
1393. 10. У випадку звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування стосовно підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
 
1394. 11. Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
 
1395. Стаття 183. Тримання під вартою
 
1396. 1. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
 
1397. 2. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований:
 
1398. 1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, -виключно у випадках, коли прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;
 
1399. 2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у випадках, коли прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
 
1400. 3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, -виключно у випадках, коли прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
 
1401. 4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
 
1402. 5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;
 
1403. 6) до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародного договору України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
 
1404. 3. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
 
1405. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
 
1406. 4. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
 
1407. 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
 
1408. 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
 
1409. 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
 
1410. Стаття 184. Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжних заходів
 
1411. 1. Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, і повинно містити:
 
1412. 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа;
 
1413. 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
 
1414. 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
 
1415. 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу;
 
1416. 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
 
1417. 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
 
1418. 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу.
 
1419. 2. Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
 
1420. 3. До клопотання мають бути додані:
 
1421. 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання;
 
1422. 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу;
 
1423. 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.
 
1424. 4. Застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання.
 
1425. Стаття 185. Відкликання, зміна або доповнення клопотання про застосування запобіжного заходу
 
1426. 1. Якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу прокурору стали відомі обставини, що виключають обґрунтовану підозру у вчиненні особою кримінального правопорушення, він зобов'язаний відкликати клопотання про застосування запобіжного заходу та відкликати дозвіл на затримання, якщо такий дозвіл був отриманий.
 
1427. 2. Якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу слідчому, прокурору стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, він зобов'язаний доповнити або змінити клопотання, або замінити його новим клопотанням.
 
1428. Стаття 186. Строки розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу
 
1429. 1. Клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше 72 годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.
 
1430. Стаття 187. Забезпечення прибуття особи для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу
 
1431. 1. Слідчий суддя, суд після одержання клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває на свободі, призначає дату судового засідання і здійснює судовий виклик.
 
1432. 2. Якщо слідчий, прокурор подав разом із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, слідчий суддя, суд приймає рішення згідно зі статтями 189 цього Кодексу.
 
1433. 3. У випадку неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю, слідчий суддя, суд має право постановити ухвалу про привід підозрюваного, обвинуваченого або про дозвіл на його затримання з метою приводу, якщо він не з'явився для розгляду клопотання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
 
1434. Стаття 188. Клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу
 
1435. 1. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
 
1436. 2. Це клопотання може бути подане:
 
1437. 1) одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміни іншого запобіжного заходу на тримання під варту;
 
1438. 2) після подання клопотання про застосування запобіжного заходу і до прибуття підозрюваного, обвинуваченого до суду на підставі судового виклику;
 
1439. 3) після неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю.
 
1440. 3. Прокурор додає до клопотання документи, які підтверджують зазначені у пунктах 1, 2 частини четвертої статті 189 цього Кодексу обставини.
 
1441. Стаття 189. Розгляд клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу
 
1442. 1. Слідчий суддя, суд не має права відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного, обвинуваченого навіть якщо існують підстави для затримання без ухвали суду про затримання з метою приводу.
 
1443. 2. Клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою приводу розглядається слідчим суддею, судом негайно після одержання цього клопотання.
 
1444. 3. Розгляд клопотання здійснюється в закритому судовому засіданні за участю прокурора.
 
1445. 4. Слідчий суддя, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що:
 
1446. 1) підозрюваний, обвинувачений переховується від органів досудового розслідування, або
 
1447. 2) одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.
 
1448. Стаття 190. Ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу
 
1449. 1. Ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу повинна містити:
 
1450. 1) найменування суду, прізвище та ініціали слідчого судді, судді (суддів);
 
1451. 2) прізвище, ім'я, по батькові підозрюваного, обвинуваченого для затримання якого постановляється ухвала, відоме на момент постановлення ухвали, а якщо прізвище, ім'я, по батькові не відомі - докладний опис такої особи;
 
1452. 3) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, і його правову кваліфікацію за законом України про кримінальну відповідальність;
 
1453. 4) посилання на обставини, які дають підстави для:
 
1454. Обґрунтованої підозри про вчинення особою кримінального правопорушення;
 
1455. висновку про існування ризику, зазначеного у клопотанні про застосування запобіжного заходу;
 
1456. висновку щодо існування обставин, зазначених у пунктах 1 або 2 частини четвертої статті 189 цього Кодексу, для прийняття рішення про дозвіл на затримання;
 
1457. 5) дату постановлення ухвали;
 
1458. 6) дату втрати законної сили ухвалою;
 
1459. 7) підпис слідчого судді, судді (суддів), який постановив ухвалу.
 
1460. 2. В ухвалі про дозвіл на затримання з метою приводу вказуються прізвище, ім'я, по батькові, адреса і телефон прокурора або слідчого, за клопотанням якого постановлена ухвала.
 
1461. 3. Ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту:
 
1462. 1) приводу підозрюваного, обвинуваченого до суду, або
 
1463. 2) закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено терміну її дії, або
 
1464. 3) відкликання ухвали прокурором.
 
1465. 4. Слідчий суддя, суд за клопотанням прокурора має право вирішити питання про повторне затримання з метою приводу в порядку, передбаченому цим Кодексом. Повторне звернення до суду з клопотанням про дозвіл на затримання однієї і тієї ж особи по тому самому кримінальному провадженню після винесення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у задоволенні такого клопотання можливе лише при виникненні нових обставин, які підтверджують необхідність тримання особи під вартою.
 
1466. 5. Ухвала про відмову у наданні дозволу на затримання з метою приводу може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом. Ухвала про дозвіл на затримання оскарженню не підлягає.
 
1467. Стаття 191. Дії уповноважених службових осіб після затримання на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання
 
1468. 1. Затримана на підставі ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше тридцяти шести годин з моменту затримання повинна бути:
 
1469. 1) звільнена, або
 
1470. 2) доставлена до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу.
 
1471. 2. У випадку затримання на транспорті, місцем затримання вважається територія району, де особа затримана.
 
1472. 3. У випадку затримання особи на громадському транспорті, незапланована зупинка якого неможлива без зайвих труднощів, місцем затримання вважається територія району, де розташована найближча попутна зупинка громадського транспорту.
 
1473. 4. У випадку затримання особи на авіаційному або морському транспорті під час рейсу за межі державного кордону України, місцем затримання вважається порт у межах державного кордону України, в якому почався цей рейс.
 
1474. 5. Службова особа, яка на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання, затримала особу, зобов'язана негайно вручити їй копію зазначеної ухвали.
 
1475. 6. Уповноважена службова особа (службова особа, якій законом надане право здійснювати затримання), яка затримала особу на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання або у якої під вартою тримається особа, щодо якої діє ухвала про дозвіл на затримання, негайно повідомляє про це слідчого, прокурора, зазначеного в ухвалі.
 
1476. 7. Якщо після затримання підозрюваного, обвинуваченого з'ясується, що він був затриманий на підставі ухвали про дозвіл на затримання, яка відкликана прокурором, підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений уповноваженою службовою особою, під вартою якої він тримається, якщо немає інших законних підстав для його подальшого затримання.
 
1477. 8. Службова особа здійснює затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним своїх службових обов'язків і пов'язані з цим особистий обшук та огляд його речей тільки в присутності офіційних представників цього розвідувального органу.
 
1478. Стаття 192. Подання клопотання про застосування запобіжного заходу після затримання особи без ухвали про дозвіл на затримання
 
1479. 1. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а якщо це неможливо у строк, передбачений частиною другою статті 211 цього Кодексу, -до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа була затримана.
 
1480. 2. Клопотання про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, повинно відповідати вимогам, зазначеним у статті 184 цього Кодексу. До клопотання повинен бути доданий протокол затримання підозрюваного.
 
1481. Стаття 193. Порядок розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу
 
1482. 1. Розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу відбувається за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника.
 
1483. 2. Слідчий суддя, суд, до якого прибув або доставлений підозрюваний, обвинувачений для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, зобов'язаний роз'яснити його права:
 
1484. 1) мати захисника;
 
1485. 2) знати суть та підстави підозри або обвинувачення;
 
1486. 3) знати підстави його затримання;
 
1487. 4) відмовитися давати пояснення, показання з приводу підозри або обвинувачення;
 
1488. 5) давати пояснення щодо будь-яких обставин його затримання та тримання під вартою;
 
1489. 6) досліджувати речові докази, документи, показання, на які посилається прокурор, та надавати речі, документи, показання інших осіб на спростування доводів прокурора;
 
1490. 7) заявляти клопотання про виклик і допит свідків, показання яких можуть мати значення для вирішення питань цього розгляду.
 
1491. 3. Слідчий суддя, суд зобов'язаний вжити необхідних заходів для забезпечення захисником підозрюваного, обвинуваченого, якщо останній заявив клопотання про залучення захисника, якщо участь захисника є обов'язковою або якщо слідчий суддя, суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника.
 
1492. 4. За клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя, суд має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
 
1493. 5. Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, обвинуваченого зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні.
 
1494. Стаття 194. Застосування запобіжного заходу
 
1495. 1. Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
 
1496. 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
 
1497. 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених у статті 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор.
 
1498. 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
 
1499. 2. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе обставин, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини першої цієї статті.
 
1500. 3. Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2, 3 частини першої цієї статті.
 
1501. 4. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
 
1502. 5. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:
 
1503. 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
 
1504. 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
 
1505. 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
 
1506. 4) утримуватися від спілкування із будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом або спілкуватися з нею з дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
 
1507. 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею, судом;
 
1508. 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
 
1509. 7) докласти зусиль до пошуку роботи або для навчання;
 
1510. 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
 
1511. 9) носити електронний засіб контролю.
 
1512. 6. Обов'язки, передбачені частиною п'ятої цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності він може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу у цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
 
1513. 7. До підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано запобіжний захід лише у вигляді застави або тримання під вартою у випадках та в порядку, передбачених цією Главою.
 
1514. Стаття 195. Застосування електронних засобів контролю
 
1515. 1. Застосування електронних засобів контролю полягає у закріпленні на тілі підозрюваного, обвинуваченого пристрою, який дозволяє відслідковувати та фіксувати його місцезнаходження. Такий пристрій має бути захищений від самостійного знімання, пошкодження або іншого втручання в його роботу з метою ухилення від контролю та сигналізувати про спроби особи здійснити такі дії.
 
1516. 2. Електронні засоби контролю можуть застосовуватися:
 
1517. 1) слідчим на підставі ухвали слідчого судді, суду, про обрання стосовно підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, якою на останнього покладено відповідний обов'язок;
 
1518. 2) працівниками органу внутрішніх справ на підставі ухвали слідчого судді, суду, якою щодо підозрюваного, обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
 
1519. 3. Електронні засоби контролю застосовуються в порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ України.
 
1520. 4. Не допускається застосування електронних засобів контролю, які суттєво порушують нормальний уклад життя особи, спричиняють значні незручності у його носінні або можуть становити небезпеку для життя та здоров'я особи, яка його використовує.
 
1521. 5. Слідчий, працівник органу внутрішніх справ перед застосуванням електронного засобу контролю зобов'язаний під розпис роз'яснити підозрюваному, обвинуваченому правила користування пристроєм, техніку безпеки поводження з ним та наслідки його зняття або неправомірного втручання в його роботу з метою ухилення від контролю.
 
1522. 6. Відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне зняття, пошкодження або інше втручання у його роботу з метою ухилення від контролю, а рівно намагання вчинити зазначені дії є невиконанням обов'язків, покладених судом на підозрюваного, обвинуваченого при обранні запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі або у вигляді домашнього арешту.
 
1523. Стаття 196. Ухвала про застосування запобіжних заходів
 
1524. 1. В ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості про:
 
1525. 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа;
 
1526. 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу;
 
1527. 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу;
 
1528. 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини;
 
1529. 5) запобіжний захід, який застосовується.
 
1530. 2. В ухвалі про застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.
 
1531. 3. В ухвалі про застосування запобіжного заходу, у вигляді домашнього арешту зазначається точна адреса житла, яке підозрюваному, обвинуваченому забороняється залишати.
 
1532. 4. Слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
 
1533. Стаття 197. Строк дії ухвали про тримання під вартою, продовження строку тримання під вартою
 
1534. 1. Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
 
1535. 2. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.
 
1536. 3. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування, не повинен перевищувати:
 
1537. 1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості;
 
1538. 2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
 
1539. Стаття 198. Значення висновків, що містяться в ухвалі про застосування запобіжних заходів
 
1540. 1. Висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за наслідками розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
 
1541. Стаття 199. Продовження строку тримання під вартою
 
1542. 1. Клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
 
1543. 2. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.
 
1544. 3. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, окрім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
 
1545. 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, та
 
1546. 2) виклад обставин, які перешкоджають завершити досудове розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
 
1547. 4. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
 
1548. 5. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у пунктах 1 та 2 частини третьої цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
 
1549. Стаття 200. Клопотання слідчого, прокурора про зміну запобіжного заходу
 
1550. 1. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
 
1551. 2. У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які:
 
1552. 1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, або
 
1553. 2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
 
1554. 3. Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність зміни запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
 
1555. 4. До клопотання мають бути додані:
 
1556. 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання;
 
1557. 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання;
 
1558. 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.
 
1559. 5. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором також має право подати клопотання про дозвіл на затримання особи, яке розглядається слідчим суддею, судом згідно з правилами, передбаченими статтею 189 цього Кодексу.
 
1560. Стаття 201. Клопотання підозрюваного, обвинуваченого про зміну запобіжного заходу
 
1561. 1. Підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього судом, чи про зміну способу їх виконання.
 
1562. 2. Копія клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, надається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
 
1563. 3. До клопотання мають бути додані:
 
1564. 1) копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання;
 
1565. 2) перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання;
 
1566. 3) підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.
 
1567. 4. Слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з моменту його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
 
1568. 5. Слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.
 
1569. Стаття 202. Порядок звільнення особи з-під варти
 
1570. 1. У разі застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий, звільняється з-під варти негайно.
 
1571. 2. У разі застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий, звільняється з-під варти негайно після надання його поручителями визначеного зобов'язання.
 
1572. 3. У разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий:
 
1573. 1) негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово;
 
1574. 2) негайно звільняється з-під варти та зобов'язується невідкладно прибути до місця свого проживання – якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло в певний період доби.
 
1575. 4. Підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він знаходиться, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
 
1576. Після отримання документа, що підтверджує внесення застави, та його перевірки, уповноважена службова особа місця ув'язнення, під вартою в якому знаходиться підозрюваний, обвинувачений, негайно здійснює розпорядження про його звільнення з-під варти та повідомляє про це усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю, а якщо застава внесена під час судового провадження – прокурора та суд. Перевірка документа, що підтверджує внесення застави, не може тривати більше одного робочого дня.
 
1577. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний, обвинувачений вважається таким, у відношенні якого обраний запобіжний захід у вигляді застави.
 
1578. 5. У випадку постановлення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою, про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на інший, про звільнення особи з-під варти у випадку, передбаченому частиною третьою статті 206 цього Кодексу, або у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він знаходиться, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
 
1579. Стаття 203. Негайне припинення дії запобіжних заходів
 
1580. 1. Ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом.
 
1581. Стаття 204. Заборона затримання без дозволу суду, слідчого судді
 
1582. 1. Якщо до підозрюваного, обвинуваченого застосовано запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, він не може бути затриманий без дозволу суду, слідчого судді у зв'язку з підозрою або обвинуваченням у тому ж кримінальному правопорушенні.
 
1583. Стаття 205. Виконання та оскарження ухвали щодо обрання запобіжного заходу
 
1584. 1. Ухвала суду, слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
 
1585. 2. Ухвала суду, слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, тримання під вартою або відмову в їх застосуванні може бути оскаржена в апеляційному порядку.
 
1586. Стаття 206. Загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини
 
1587. 1. Кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади, службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
 
1588. 2. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави у встановленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади, службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
 
1589. 3. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади, службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не доведе наявність чи надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
 
1590. 4. Якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжних заходів, слідчий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання.
 
1591. 5. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади, службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе:
 
1592. 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду та
 
1593. 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою та
 
1594. 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.
 
1595. 6. Якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та:
 
1596. 1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи;
 
1597. 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи;
 
1598. 3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно з чинним законодавством.
 
1599. 7. Слідчий суддя зобов'язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.
 
1600. 8. Слідчий суддя має право не вживати дій, зазначених у частині шостій цієї статті, якщо прокурор доведе, що ці дії вже здійснені або здійснюються.
 
1601. 9. Слідчий суддя зобов'язаний вжити необхідних заходів для забезпечення особи, яка позбавлена свободи, захисником і відкласти будь-який розгляд, у якому бере участь така особа, на необхідний для забезпечення особи захисником час, якщо вона бажає залучити захисника або якщо слідчий суддя вирішить, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, вимагають участі захисника.
 
1602. § 2. Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду
 
1603. Стаття 207. Законне затримання
 
1604. 1. Ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, передбачених законом.
 
1605. 2. Кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-кого:
 
1606. 1) при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення, або
 
1607. 2) безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.
 
1608. 3. Кожен, хто не є уповноваженою службовою особою (службовою, якій законом надано право здійснювати затримання) і затримав відповідну особу в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті, зобов'язаний негайно доставити її до уповноваженої службової особи або негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.
 
1609. Стаття 208. Затримання уповноваженою службовою особою
 
1610. 1. Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:
 
1611. 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;
 
1612. 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.
 
1613. 2. Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виключно у випадку, якщо підозрюваний не виконав обов'язки, покладені на нього при обранні запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує.
 
1614. 3. Уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу.
 
1615. 4. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
 
1616. 5. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому.
 
1617. 6. Затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним своїх службових обов'язків і пов'язані з цим особистий обшук та огляд його речей застосовуються тільки в присутності офіційних представників цього органу.
 
1618. Стаття 209. Момент затримання
 
1619. 1. Особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
 
1620. Стаття 210. Доставлення до органу досудового розслідування
 
1621. 1. Уповноважена службова особа зобов'язана доставити затриману особу до найближчого підрозділу органу досудового розслідування, в якому негайно реєструються дата, точний час (година і хвилини) доставлення затриманого та інші відомості, передбачені законодавством.
 
1622. 2. Про кожне затримання уповноважена службова особа одразу повідомляє за допомогою технічних засобів відповідальних осіб в підрозділі органу досудового розслідування.
 
1623. 3. Якщо є підстави для обґрунтованої підозри, що доставлення затриманої особи тривало довше, ніж це необхідно, слідчий зобов'язаний провести перевірку для вирішення питання про відповідальність винуватих у цьому осіб.
 
1624. Стаття 211. Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду
 
1625. 1. Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, який визначається згідно з вимогами статті 209 цього Кодексу.
 
1626. 2. Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути:
 
1627. 1) звільнена або
 
1628. 2) доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.
 
1629. Стаття 212. Особа, відповідальна за перебування затриманих
 
1630. 1. У підрозділі органу досудового розслідування повинні бути призначені одна або декілька службових осіб, відповідальних за перебування затриманих.
 
1631. 2. Відповідальними за перебування затриманих не можуть бути слідчі.
 
1632. 3. Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, зобов'язана:
 
1633. 1) негайно зареєструвати затриманого;
 
1634. 2) роз'яснити затриманому підстави його затримання, права і обов'язки;
 
1635. 3) звільнити затриманого негайно, після того як зникли підстави для затримання або сплив строк для затримання, передбачений статтею 211 цього Кодексу;
 
1636. 4) забезпечити належне поводження із затриманим та дотримання його прав, передбачених Конституцією України, цим Кодексом та іншими законами України;
 
1637. 5) забезпечити запис усіх дій, що проводяться із залученням затриманого, у тому числі час їх початку та закінчення, а також осіб, які проводили такі дії або були присутні при проведенні таких дій;
 
1638. 6) забезпечити невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію медичним працівником будь-яких тілесних ушкоджень або погіршення стану здоров'я затриманого. До складу осіб, що надають затриманому медичну допомогу, за його бажанням може бути допущена конкретна особа, що має право на зайняття медичною діяльністю.
 
1639. Стаття 213. Повідомлення інших осіб про затримання
 
1640. 1. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана надати затриманій особі можливість негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім'ї чи інших осіб за вибором цієї особи.
 
1641. Якщо уповноважена службова особа, що здійснила затримання, має підстави для обґрунтованої підозри, що при повідомленні про затримання ця особа може зашкодити досудовому розслідуванню, вона може здійснити таке повідомлення самостійно.
 
1642. 2. У разі затримання неповнолітньої особи уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана негайно повідомити про це його батьків або усиновителів, опікунів, піклувальників, орган опіки та піклування.
 
1643. 3. У разі затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним службових обов'язків уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана негайно повідомити про це відповідний розвідувальний орган.
 
1644. 4. Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, зобов'язана перевірити дотримання вимог цієї статті й, у разі не здійснення повідомлення про затримання здійснити передбачені цією статтею дії самостійно.