Кількість абзаців - 255 Розмітка (ліва колонка)


Про психіатричну допомогу (Друге читання)

0. Проект  
1. ЗАКОН УКРАЇНИ  
2. ПРО ПСИХІАТРИЧНУ ДОПОМОГУ  
3. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини, встановлює обов'язки державних органів щодо захисту прав і законних інтересів осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов'язки осіб, які надають психіатричну допомогу.  
4. Розділ І. Загальні положення  
5. Стаття 1. Визначення термінів  
6. У законодавстві про психіатричну допомогу терміни вживаються в такому значенні:  
7. охорона психічного здоров'я населення - система заходів, спрямованих на зміцнення психічного здоров`я, попередження виникнення психічних розладів, надання психіатричної та соціально-правової допомоги населенню;  
8. психічні розлади - розлади психічної діяльності, класифіковані як психічні Міжнародною статистичною класифікацією захворювань, травм і причин смерті, яку прийнято для застосування в Україні;  
9. тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприймання, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу можливості усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан та поведінку;  
10. психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на профілактику, діагностику, лікування психічних розладів, нагляд за станом хворих, їх догляд та медико-соціальну реабілітацію;  
11. фахівець, який надає психіатричну допомогу (далі - фахівець), - лікар, медична сестра (фельдшер), психолог, соціальний працівник, фахівець народної освіти та інші фахівці, які за своєю освітою та кваліфікацією у порядку, встановленому законодавством України, допущені до діяльності з надання допомоги особам, які страждають на психічні розлади;  
12. комісія фахівців, які надають психіатричну допомогу (далі - комісія фахівців), - двоє чи більше фахівців, які колегіально приймають рішення з питань, винесених у встановленому порядку на їх компетентний розгляд;  
13. психіатричний (психоневрологічний) заклад (далі - психіатричний заклад) - спеціалізований заклад(відділення, кабінет) охорони здоров`я чи іншого відомства, що у встановленому законом порядку надає психіатричну допомогу;  
14. законні представники - батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники або представники психіатричного закладу, які згідно з законами України виступають на захист особистих та майнових прав і законних інтересів осіб в процесі надання психіатричної допомоги;  
15. свідома згода особи на надання їй психіатричної допомоги (далі - свідома згода) - це добровільна згода, отримана від особи або її законного представника, після інформування в доступній формі про стан здоров'я особи, прогноз можливого розвитку захворювання, наявність ризику для життя і здоров'я, методи діагностики і лікування, побічні ефекти, тривалість лікування, умови та порядок надання психіатричної допомоги, можливе обмеження її прав.  
16. Стаття 2. Законодавство України про психіатричну допомогу  
17. Законодавство України про психіатричну допомогу базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров'я, цього Закону та інших, прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють відносини у сфері надання психіатричної допомоги.  
18. Дія цього Закону поширюється на громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які знаходяться на території України.  
19. Якщо чинним міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про психіатричну допомогу, то застосовуються правила міжнародного договору.  
20. Стаття 3. Презумпція психічного здоров'я  
21. Особа може бути визнана такою, що страждає на психічні розлади, лише тоді, коли наявність таких розладів буде встановлено на підставах та в порядку, передбаченому цим Законом та іншими законами України.  
22. Стаття 4. Основні принципи надання психіатричної допомоги  
23. Психіатрична допомога гарантується державою та здійснюється на засадах законності, правового партнерства, доступності, гуманності, додержанні прав людини, добровільності, мінімальної достатності заходів лікування і соціально-правових обмежень та у відповідності з сучасним рівнем наукових знань.  
24. Стаття 5. Державні гарантії в сфері надання психіатричної допомоги  
25. Держава гарантує:  
26. здійснення пріоритетного фінансування в обсязі, необхідному для надання населенню доступної психіатричної та соціальної допомоги;  
27. встановлення пільг окремим групам та категоріям осіб, які страждають на психічні розлади, щодо забезпечення їх безплатним медичним обслуговуванням та лікарськими засобами, поліпшення житлових умов, надання субсидій, адресних дотацій та інших пільг;  
28. пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що забезпечують рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом;  
29. надання в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, субсидій або адресних дотацій для оплати житлово-комунальних послуг малозабезпеченим громадянам, які доглядають осіб, які страждають на психічні розлади, та одиноким малозабезпеченим особам, які страждають на психічні розлади;  
30. грошову доплату у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян малозабезпеченим особам, які здійснюють догляд за інвалідом, який страждає на психічні розлади і потребує стороннього догляду;  
31. надання усіх видів позалікарняної та стаціонарної психіатричної допомоги відповідно до встановлених стандартів діагностики та лікування;  
32. здійснення усіх видів експертизи психічного стану особи;  
33. захист прав і законних інтересів осіб, яким надається психіатрична допомога, а також фахівців та інших працівників, які надають психіатричну допомогу;  
34. вирішення питань опіки та піклування щодо осіб, які страждають на психічні розлади;  
35. соціально-побутове влаштування інвалідів та осіб похилого віку, які страждають на психічні розлади, а також догляд за ними;  
36. надання безплатної юридичної допомоги особам, які страждають на психічні розлади та їх законним представникам у справах, що безпосередньо пов'язані із захистом прав та законних інтересів осіб в процесі надання психіатричної допомоги у разі порушення їх прав;  
37. збереження за особою права на житлову площу за попереднім місцем проживання на час надання психіатричної допомоги;  
38. безплатне навчання неповнолітніх та інвалідів, які страждають на психічні розлади;  
39. професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців та інших працівників, які надають психіатричну допомогу.  
40. З метою реалізації права громадян на охорону психічного здоров`я та соціальний захист органи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції:  
41. створюють мережу психіатричних закладів та організовують їх матеріально-технічне забезпечення, необхідне для надання психіатричної і соціальної допомоги гарантованого рівня відповідно до встановлених стандартів діагностики та лікування;  
42. створюють умови для доступного надання психіатричної допомоги та реалізації прав осіб, які страждають на психічні розлади, на забезпечення лікарськими засобами;  
43. здійснюють контроль за додержанням вимог законодавства про психіатричну допомогу та діяльністю психіатричних закладів незалежно від форм власності та фахівців, які надають психіатричну допомогу, а також контроль за діяльністю опікунів, піклувальників чи інших законних представників з метою запобігання та усунення порушень ними прав та законних інтересів осіб, які страждають на психічні розлади;  
44. організовують безоплатне загальноосвітнє та професійне навчання за спеціальними програмами неповнолітніх та інвалідів, які страждають на психічні розлади;  
45. створюють лікувально-виробничі підприємства, цехи або дільниці з полегшеними умовами праці для здійснення трудової реабілітації, оволодіння новими професіями та працевлаштування осіб, які страждають на психічні розлади;  
46. створюють гуртожитки та інші місця проживання для осіб, які страждають на психічні розлади і втратили соціальні зв`язки;  
47. застосовують методи економічного заохочення підприємств, установ, організацій та підприємців, які надають робочі місця для осіб, які страждають на психічні розлади, або матеріальну чи фінансову допомогу психіатричним закладам;  
48. забезпечують виконання державних програм охорони психічного здоров`я населення;  
49. вживають інших заходів, необхідних для охорони психічного здоров'я населення, соціального та правового захисту осіб, які страждають на психічні розлади.  
50. Стаття 6. Конфіденційність відомостей, одержаних при наданні психіатричної допомоги  
51. Фахівці, медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про наявність у особи психічних розладів, факти звернення її за психіатричною допомогою, результати медичного обстеження, лікувально-оздоровчі заходи, приватне життя особи, не можуть розголошувати ці відомості, крім випадків, передбачених законодавством України.  
52. Право на використання конфіденційних відомостей про стан психічного здоров'я особи та надання їй психіатричної допомоги має вона сама, її законні представники і ті особи, які отримали на це її дозвіл.  
53. Фахівці при виконанні своїх обов'язків можуть використовувати конфіденційні відомості про особу при проведенні ними обстеження або лікування лише в тій мірі, яка є необхідною для надання їй психіатричної допомоги або здійснення наукових досліджень.  
54. Забороняється без згоди особи або згоди її законного представника та фахівця, який надає психіатричну допомогу, публічно демонструвати особу з психічними розладами, фотографувати чи робити її кінозйомку, відеозапис, звукозапис та прослуховувати співбесіди особи з фахівцями та іншими медичними працівниками при наданні психіатричної допомоги.  
55. Забороняється вимагати відомості про психічний стан особи та про надання їй психіатричної допомоги за винятком випадків, передбачених законодавством України.  
56. Психіатричні заклади охорони здоров'я повинні вести облік та зберігати документацію, яка містить відомості про психічний стан особи та надання їй психіатричної допомоги, з дотриманням умов, що гарантують збереження конфіденційності. Вилучення оригіналів та копіювання медичних документів може здійснюватися лише у випадках, встановлених законодавством України.  
57. Стаття 7. Встановлення діагнозу психічного розладу та лікування осіб, які страждають на психічні розлади  
58. Встановлення діагнозу психічного розладу та лікування осіб, які страждають на психічні розлади, здійснюються відповідно до стандартів діагностики та лікування. Незгода особи з існуючими в суспільстві поглядами, позиціями, переконаннями або будь-якими іншими обставинами не може бути підставою для встановлення психіатричного діагнозу, утримання особи у психіатричному закладі та її лікування.  
59. Стандарти діагностики та лікування психічних розладів встановлюються Міністерством охорони здоров'я України та підлягають перегляду залежно від наукових і практичних досягнень не рідше одного разу на п'ять років.  
60. Для діагностики, профілактики або лікування психічних захворювань застосовуються методи та лікарські засоби, дозволені в порядку, передбаченому законодавством України.  
61. Методи профілактики, діагностики і лікування застосовуються лише з діагностичною і лікувальною метою відповідно до характеру хворобливих розладів у особи і не можуть використовуватися для її покарання або в інтересах інших осіб.  
62. Забороняється встановлювати діагноз психічних розладів без огляду особи, крім випадків проведення заочної (посмертної) судово-психіатричної експертизи.  
63. Забороняється застосовувати методи, лікарські засоби, що можуть призвести до тяжких наслідків у стан здоров'я або загрожувати життю особам, які одержують психіатричну допомогу в примусовому порядку, без їх згоди чи згоди їх законного представника, а для осіб, які визнані судом недієздатними, - без згоди їх законного представника.  
64. Переліки зазначених методів, лікарських засобів встановлюються Міністерством охорони здоров'я України.  
65. Стаття 8. Забезпечення безпеки надання психіатричної допомоги та попередження небезпечних діянь з боку осіб, які страждають на психічні розлади  
66. Забезпечення безпеки особи, якій надається психіатрична допомога, а також фахівців, медичних та інших працівників, які надають психіатричну допомогу, є необхідною умовою її надання.  
67. Заходи фізичного стримання та ізоляції осіб, які страждають на психічні розлади, при наданні їм психіатричної допомоги здійснюються за призначенням та під наглядом фахівця чи уповноваженого на те медичного працівника і застосовуються лише в тих випадках, формах і на той час, коли іншими заходами неможливо запобігти з їх боку діям, що становлять безпосередню небезпеку для особи або оточуючих. До медичної документації робиться запис про форми та час застосування заходів фізичного стримання та ізоляції.  
68. Органи внутрішніх справ зобов'язані забезпечити безпечні умови надання психіатричної допомоги у невідкладному або примусовому порядку. У разі необхідності проводити розшук, затримання осіб, які страждають на психічні розлади, попереджувати суспільно небезпечні діяння з їх боку, допомагати фахівцям, медичним працівникам при наданні психіатричної допомоги тощо.  
69. Порядок взаємодії фахівців, психіатричних закладів, органів охорони здоров'я та органів внутрішніх справ з попередження небезпечних діянь з боку осіб, які страждають на психічні розлади, встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
70. Стаття 9. Допуск особи до діяльності з особливими вимогами до психічного стану  
71. Особа, внаслідок наявності у неї психічних розладів, за висновком комісії фахівців, може бути визнана нездатною за своїм психічним станом на визначений комісією строк (але не більше п`яти років) здійснювати окремі види діяльності (робіт, професій, служби).  
72. З метою визначення придатності особи до діяльності (робіт, професій, служби) з особливими вимогами до її психічного стану, вона підлягає обов'язковому попередньому (перед початком діяльності) та періодичним (у процесі діяльності) психіатричним оглядам.  
73. Переліки видів діяльності (робіт, професій, служби) та медичних протипоказань до виконання окремих видів діяльності, порядок проведення психіатричних оглядів затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства охорони здоров'я України. Зазначені переліки підлягають перегляду не рідше одного разу на п'ять років для приведення їх у відповідність з досягненнями медицини.  
74. Стаття 10. Забезпечення діяльності закладів та осіб, які надають психіатричну допомогу  
75. Психіатрична допомога надається юридичними особами або фахівцями, які у встановленому законодавством України порядку одержали ліцензію на здійснення діяльності з надання психіатричної допомоги. В ліцензії зазначаються види психіатричної допомоги, які можуть надаватися.  
76. Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації фахівців, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги, проводяться в порядку, встановленому законодавством України про освіту.  
77. Розділ ІІ. Підстави та порядок надання психіатричної допомоги  
78. Стаття 11. Підстави надання психіатричної допомоги у добровільному порядку  
79. Психіатрична допомога у добровільному порядку надається фахівцями при добровільному зверненні особи за її наданням та за її свідомою згодою, за винятком випадків надання психіатричної допомоги у невідкладному та примусовому порядку, передбаченому цим Законом та іншими законами України.  
80. Психіатрична допомога особам, які визнані у встановленому законом порядку недієздатними, надається на прохання (за свідомою згодою) їх законних представників.  
81. Психіатрична допомога неповнолітнім, які не досягли п'ятнадцяти років, надається на прохання (за свідомою згодою) їх батьків або інших законних представників.  
82. Стаття 12. Підстави надання невідкладної психіатричної допомоги  
83. Невідкладна психіатрична допомога надається особі за рішенням лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів) у разі, коли негайне медичне втручання є найбільш доцільним заходом до зменшення страждань та попередження можливих тяжких наслідків для здоров`я і життя самої особи або здоров`я і життя оточуючих.  
84. Стаття 13. Підстави надання психіатричної допомоги в примусовому порядку  
85. Психіатрична допомога в примусовому порядку надається особі без її згоди або згоди її законного представника за рішенням суду при наявності висновку лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів) у випадках, коли вона внаслідок тяжкого психічного розладу:  
86. 1) вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, які являють реальну загрозу для життя особи або можуть призвести до тяжких наслідків для її здоров`я;  
87. 2) вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, які являють реальну загрозу для життя оточуючих осіб або можуть призвести до тяжких наслідків їх здоров`ю;  
88. 3) неспроможна самостійно задовольнити свої основні життєві потреби до рівня, який забезпечує її життєдіяльність.  
89. До осіб, які страждають на психічні розлади і вчинили суспільно небезпечні діяння та визнані неосудними відносно цих діянь або які захворіли після вчинення злочину, можуть застосовуватися за рішенням суду примусові заходи медичного характеру, на підставах та в порядку, встановленому Кримінальним, Кримінально-процесуальним кодексами України.  
90. Стаття 14. Психіатричний огляд та порядок його проведення  
91. Психіатричний огляд проводиться лікарем-психіатром (комісією лікарів-психіатрів) з метою з`ясування наявності чи відсутності в особи психічних розладів, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, порядку та виду її надання.  
92. Психіатричний огляд проводиться лікарем-психіатром (комісією лікарів-психіатрів) на прохання чи за свідомою згодою особи. Щодо осіб, які не досягли п`ятнадцяти років або визнаних судом недієздатними, психіатричний огляд проводиться на прохання (за свідомою згодою) їх законних представників - батьків, усиновителів, опікунів чи піклувальників.  
93. Психіатричний огляд особи може бути проведений без її згоди чи згоди її законного представника на підставах, передбачених статтями 12, 13 цього Закону.  
94. Рішення про проведення психіатричного огляду без згоди особи приймається лікарем-психіатром (комісією лікарів-психіатрів) за заявою членів її сім`ї, органів опіки і піклування, лікаря будь-якого фаху або інших громадян. У заяві повинні бути викладені обставини, що свідчать про наявність у особи психічного розладу та обгрунтовують необхідність психіатричного огляду.  
95. Якщо викладених у заяві обставин недостатньо для прийняття рішення, лікар-психіатр (комісія лікарів-психіатрів) має право вимагати додаткові відомості, які підтверджують наявність підстав, передбачених статтею 12 та частиною першою статті 13 цього Закону.  
96. У невідкладних випадках, при наявності об`єктивних відомостей, які дають підстави для надання невідкладної психіатричної допомоги, заява може бути усною. Рішення про проведення психіатричного огляду приймається лікарем-психіатром (комісією лікарів-психіатрів) негайно.  
97. Встановивши обгрунтованість заяви про психіатричний огляд особи без її згоди чи згоди її законного представника, психіатричний лікувальний заклад подає до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні, то за місцем знаходження лікувального закладу письмову мотивовану заяву про необхідність призначення психіатричного огляду особи в примусовому порядку. До заяви додається заява особи, за ініціативою якої порушено питання про проведення психіатричного огляду.  
98. Лікар-психіатр (комісія лікарів-психіатрів) перед проведенням психіатричного огляду повинен відрекомендуватися особі, яка підлягає огляду (а при необхідності - і її законному представнику), як лікар-психіатр, назвати своє прізвище, фах та місце роботи і викласти мету огляду.  
99. Результати психіатричного огляду документуються в порядку, встановленому Міністерством охорони здоров'я України.  
100. Стаття 15. Надання амбулаторної психіатричної допомоги  
101. Амбулаторна психіатрична допомога передбачає психіатричні огляди особи лікарем-психіатром (комісією лікарів-психіатрів) для надання цій особі необхідної діагностичної, консультативно-лікувальної, реабілітаційної, соціально-профілактичної допомоги, нагляду за станом психічного здоров`я особи, яка страждає на психічні розлади та її догляду в позалікарняних умовах.  
102. Амбулаторна психіатрична допомога надається при добровільному зверненні, за свідомою згодою особи чи її законного представника. Щодо осіб, які не досягли 15 років і осіб, які визнані судом недієздатними, - на прохання (за свідомою згодою) їх законних представників. У випадках відмови особи, яка страждає на тяжкі психічні розлади або її законного представника від надання психіатричної допомоги при наявності підстав, передбачених частиною першою статті 13 цього Закону, цій особі амбулаторна психіатрична допомога може надаватися в примусовому порядку.  
103. Амбулаторна психіатрична допомога в примусовому порядку може надаватись також згідно з законодавством у разі призначення судом такого заходу медичного характеру, як передача особи, яка страждає на тяжкий психічний розлад і вчинила суспільно небезпечні діяння, під піклування чи опіку при обов`язковому лікарському нагляді.  
104. Для вирішення питання про надання особі, яка страждає на психічні розлади, амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку психіатричний лікувальний заклад подає до суду за місцем знаходження лікувального закладу заяву про необхідність призначення такої допомоги. У заяві повинні бути викладені передбачені законом підстави для надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. До заяви додається висновок лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів), який мотивує необхідність амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.  
105. Особа, якій надається амбулаторна психіатрична допомога в примусовому порядку, повинна оглядатися лікарем-психіатром не рідше одного разу на місяць та комісією лікарів-психіатрів - не рідше одного разу на шість місяців.  
106. У випадках, коли особа, яка страждає на психічні розлади, незважаючи на призначення їй судом амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, або її законний представник явно ухиляються від проходження цією особою такої допомоги при наявності підстав, передбачених частиною першою статті 13 цього Закону, то суд за заявою психіатричного лікувального закладу може винести рішення про призначення такій особі стаціонарної психіатричної допомоги в примусовому порядку. До заяви додається мотивований висновок комісії лікарів-психіатрів.  
107. Питання про припинення або продовження амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядається судом за заявою психіатричного лікувального закладу в порядку, передбаченому частиною другою статті 23 цього Закону.  
108. Клопотання про припинення амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку можуть направлятися особою, якій надається така допомога, або її законним представником, лікарем-психіатром та іншими громадянами до психіатричного закладу або до суду безпосередньо.  
109. Стаття 16. Стаціонарна психіатрична допомога  
110. Стаціонарна психіатрична допомога надається особі, яка потребує обстеження, лікування, нагляду, догляду, медико-соціальної реабілітації, організація яких не може бути забезпечена в позалікарняних умовах і пов`язана з перебуванням особи в психіатричному закладі понад 24 години підряд.  
111. Підставами для поміщення особи до психіатричного закладу є:  
112. наявність у особи психічних розладів;  
113. проведення експертизи психічного стану особи;  
114. рішення лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів) або суду про необхідність проведення обстеження чи лікування.  
115. Стаття 17. Підстави та порядок надання добровільної стаціонарної психіатричної допомоги  
116. Стаціонарна психіатрична допомога надається на прохання або за свідомою згодою особи чи її законного представника.  
117. Госпіталізація до психіатричного закладу особи, яка не досягла п'ятнадцяти років і особи, яка була визнана судом недієздатною, здійснюється на прохання (за свідомою згодою) її законного представника та оглядається комісією лікарів-психіатрів психіатричного закладу протягом перших 24 годин з метою визначення необхідності надання стаціонарної психіатричної допомоги. Згода, отримана на госпіталізацію, оформляється записом в медичній документації за підписом законного представника особи.  
118. Протягом перших шести місяців перебування в психіатричному закладі ця особа підлягає огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць для вирішення питання про продовження або припинення лікування. При продовженні лікування понад шість місяців огляд особи комісією лікарів-психіатрів проводиться не рідше одного разу на три місяці.  
119. Стаття 18. Надання стаціонарної психіатричної допомоги у невідкладному порядку  
120. Госпіталізація особи до психіатричного закладу для надання стаціонарної психіатричної допомоги у невідкладному порядку за рішенням лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів) здійснюється на підставах, передбачених статтею 12 цього Закону.  
121. Особа, яку госпіталізовано до психіатричного закладу для надання стаціонарної психіатричної допомоги у невідкладному порядку, підлягає протягом перших 48 годин перебування в психіатричному закладі обов'язковому огляду комісією лікарів-психіатрів, яка визначає обгрунтованість невідкладної госпіталізації цієї особи.  
122. За результатами огляду особи, яку було поміщено до психіатричного закладу у невідкладному порядку, та об`єктивних даних комісія лікарів-психіатрів приймає рішення про обгрунтованість госпіталізації особи та необхідність подальшого її лікування в психіатричному закладі, або про необгрунтованість госпіталізації та виписку цієї особи.  
123. Якщо особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу для надання стаціонарної психіатричної допомоги у невідкладному порядку і яка за результатами огляду її комісією лікарів-психіатрів визнана такою, яка потребує лікування в стаціонарних умовах, дала письмову згоду на лікування сама чи її законний представник, стаціонарна психіатрична допомога цій особі вважається добровільною.  
124. У випадках, коли особа або її законний представник не дають згоди на надання стаціонарної психіатричної допомоги у разі прийняття комісією лікарів-психіатрів рішення про обгрунтованість госпіталізації та необхідність подальшого лікування особи в психіатричному закладі, власник психіатричного лікувального закладу або уповноважений ним орган протягом 24 годин з моменту прийняття цього рішення без урахування неробочих днів зобов'язаний подати до суду за місцем знаходження лікувального закладу заяву з метою вирішення питання подальшого утримання особи в психіатричному закладі та лікування. У заяві повинні бути викладені передбачені Законом підстави для надання особі стаціонарної психіатричної допомоги в примусовому порядку. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який мотивує необхідність утримання та лікування особи в психіатричному закладі.  
125. До винесення судового рішення про утримання особи в психіатричному закладі та надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, особа продовжує утримуватися у психіатричному закладі, проте її лікування, за винятком невідкладних медичних заходів з приводу психічних розладів, на цей час забороняється.  
126. Стаття 19. Надання стаціонарної психіатричної допомоги в примусовому порядку  
127. Госпіталізація особи до психіатричного закладу для надання стаціонарної психіатричної допомоги в примусовому порядку здійснюється за рішенням суду на підставах, передбачених статтею 13 цього Закону.  
128. Під час надання особі стаціонарної психіатричної допомоги в примусовому порядку, включаючи застосування примусових заходів медичного характеру до особи, яка вчинила суспільно небезпечні діяння в стані неосудності або захворіла після вчинення злочину, ця особа оглядається комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з метою встановлення наявних підстав для продовження чи припинення надання такої допомоги або скасування чи зміни або продовження примусового заходу медичного характеру.  
129. Не рідше одного разу на шість місяців психіатричний лікувальний заклад подає до суду за місцем знаходження лікувального закладу заяву, до якої додається мотивований висновок комісії лікарів-психіатрів про необхідність припинення або продовження надання стаціонарної психіатричної допомоги в примусовому порядку, скасування чи зміни або продовження примусового заходу медичного характеру.  
130. Стаття 20. Тривалість стаціонарної психіатричної допомоги в примусовому порядку  
131. Стаціонарна психіатрична допомога в примусовому порядку здійснюється лише протягом часу наявності підстав, згідно з якими її було призначено.  
132. Термін надання стаціонарної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути продовжений судом.  
133. Клопотання про припинення надання стаціонарної психіатричної допомоги в примусовому порядку можуть подаватися особою, якій надається така допомога, або її законним представником, фахівцем, іншими громадянами до психіатричного лікувального закладу або безпосередньо до суду.  
134. Стаття 21. Умови припинення надання стаціонарної психіатричної допомоги  
135. Підставами для виписки особи з психіатричного закладу є:  
136. видужання особи або покращання її психічного стану, який не потребує подальшого лікування в стаціонарних умовах;  
137. завершення обстеження або експертизи психічного стану особи;  
138. письмова заява особи або її законного представника;  
139. рішення лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів).  
140. Особі, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в добровільному порядку, може бути відмовлено у виписці, якщо комісією лікарів-психіатрів будуть встановлені підстави для надання стаціонарної психіатричної допомоги у невідкладному порядку. У цьому випадку питання її подальшого перебування у психіатричному закладі вирішується згідно з вимогами статті 18 та частиною другою статті 23 цього Закону.  
141. Виписка особи, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу у невідкладному порядку, здійснюється за рішенням комісії лікарів-психіатрів або за рішенням суду про відмову в продовженні терміну такої госпіталізації та лікування.  
142. Виписка особи, якій надається стаціонарна психіатрична допомога в примусовому порядку, а також особи, яка вчинила суспільно небезпечні діяння і відносно якої судом були застосовані примусові заходи медичного характеру, здійснюється за рішенням суду, яке приймається в порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.  
143. Стаття 22. Експертиза психічного стану особи  
144. Експертиза психічного стану особи (медико-соціальна експертиза втрати працездатності, військово-лікарська, судово-психіатрична, комплексна судова експертиза за участю лікаря-психіатра та психіатрична експертиза у справах про адміністративне правопорушення та інші) проводиться на підставах та в порядку, передбаченому Цивільним, Цивільно-процесуальним, Кримінальним, Кримінально-процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Основами законодавства України про охорону здоров`я, цим Законом та іншими актами законодавства України.  
145. Стаття 23. Порядок судового розгляду заяв психіатричного закладу про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку  
146. Заява про необхідність проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку, подана психіатричним лікувальним закладом, розглядається судом за місцем проживання особи або за місцем знаходження лікувального закладу в триденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду суд виносить рішення про психіатричний огляд в примусовому порядку або про відмову в ньому.  
147. Заява про необхідність надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, про продовження чи припинення амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, про необхідність поміщення особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, про необхідність надання особі стаціонарної психіатричної допомоги в примусовому порядку, про продовження чи припинення надання їй психіатричної стаціонарної допомоги в примусовому порядку, про скасування, зміну чи продовження застосованого до особи примусового заходу медичного характеру, подані психіатричними лікувальними закладами, розглядаються судами за місцем знаходження лікувального закладу у десятиденний строк з дня їх надходження.  
148. Суд в судовому засіданні у приміщенні суду або в психіатричному закладі розглядає зазначені справи за участю прокурора, представника психіатричного лікувального закладу, особи щодо якої розглядається справа, та її законного представника.  
149. Стаття 24. Підстави та порядок поміщення осіб до психіатричного закладу соціального захисту або спеціального навчання  
150. Підставою для поміщення особи, яка страждає на психічні розлади, до психіатричного закладу соціального захисту або спеціального навчання є особиста заява особи; для осіб, визнаних судом недієздатними, - заява опікуна або рішення органу опіки і піклування та висновок медико-соціальної експертної комісії за участю лікаря-психіатра. У висновку повинні бути викладені обставини, що обгрунтовують необхідність утримання особи в психіатричному закладі соціального захисту.  
151. Підставою для поміщення до психіатричного закладу спеціального навчання неповнолітніх, які не досягли п'ятнадцяти років і страждають на психічні розлади, є заява їх батьків чи інших законних представників та висновок медико-педагогічної комісії за участю лікаря-психіатра. У висновку повинні бути викладені обставини, що обгрунтовують необхідність навчання неповнолітнього в умовах психіатричного закладу спеціального навчання.  
152. Органи опіки та піклування повинні застосовувати заходи для охорони майнових інтересів осіб, які направлені до психіатричних закладів соціального захисту.  
153. Стаття 25. Виписка з психіатричного закладу соціального захисту або спеціального навчання  
154. Підставою для виписки особи з психіатричного закладу соціального захисту або спеціального навчання є:  
155. особиста заява особи при наявності висновку комісії лікарів-психіатрів про можливість особи самостійно задовольняти свої основні життєві потреби;  
156. заява законного представника особи, якій не виповнилося п`ятнадцяти років або яку визнано судом недієздатною, з зобов'язанням здійснення необхідного догляду;  
157. рішення суду про необгрунтоване направлення чи утримання особи у психіатричному закладі соціального захисту або спеціального навчання.  
158. Розділ ІІІ. Забезпечення прав осіб при наданні психіатричної допомоги  
159. Стаття 26. Права осіб, які страждають на психічні розлади  
160. Особи, які страждають на психічні розлади, мають усі права, передбачені законодавством України. Обмеження прав допускається лише у випадках та в порядку, передбачених законодавством України.  
161. Особи, які страждають на психічні розлади, можуть піклуватися про захист своїх прав та додержання законних інтересів особисто чи за допомогою законного представника.  
162. Особи, які страждають на психічні розлади, при наданні їм психіатричної допомоги незалежно від порядку і виду її надання мають право на:  
163. поважне і гуманне ставлення, яке виключає приниження честі й гідності людини;  
164. отримання інформації про свої права при наданні психіатричної допомоги;  
165. вимогу і одержання психіатричної допомоги гарантованого рівня;  
166. згоду або відмову від надання психіатричної допомоги, за винятком випадків надання її в примусовому порядку;  
167. згоду або відмову від застосування складних методів діагностики і лікування;  
168. одержання психіатричної допомоги в найменш обмежених, відповідно до їх психічного стану, умовах, які відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, по можливості, за місцем проживання цих осіб, їх законних представників, родичів та близьких;  
169. одержання психіатричної допомоги лише протягом того часу, в тих видах та в порядку, що відповідають підставам, згідно з якими надається ця допомога;  
170. дачу згоди або відмову в будь-який час від використання як об'єкта наукових досліджень або навчального процесу;  
171. безпеку в процесі надання психіатричної допомоги;  
172. спілкування з іншими особами;  
173. негайне повідомлення будь-якої особи за своїм вибором про надання психіатричної допомоги;  
174. прийом відвідувачів у випадку госпіталізації без присутності сторонніх осіб згідно з правилами внутрішнього розпорядку психіатричного закладу;  
175. відправку та отримання будь-якої кореспонденції, що не підлягає перлюстрації та цензурі;  
176. купівлю, отримання і наявність дозволених для використання предметів особистої гігієни та побуту;  
177. користування засобами масової інформації, заняття творчістю;  
178. проведення дозвілля;  
179. виконання релігійних обрядів;  
180. перебування на самоті;  
181. медичний анонімний огляд;  
182. альтернативний за власним бажанням психіатричний огляд та залучення до участі в роботі комісії, пов'язаної з питаннями надання їй психіатричної допомоги, будь-якого фахівця, який має ліцензію на здійснення діяльності з надання психіатричної допомоги, за погодженням з фахівцем;  
183. допомогу по соціальному страхуванню згідно з законодавством України;  
184. оскарження неправомірних рішень та дій фахівців або інших працівників, які надають психіатричну допомогу, у разі порушення чи обмеження їх прав;  
185. допомогу адвоката і законного представника або іншої особи в порядку, встановленому законодавством України;  
186. особисту участь у судових засіданнях при вирішенні питань, пов'язаних з наданням особі психіатричної допомоги та обмеженням її прав, коли цьому не перешкоджає психічний стан;  
187. відшкодування збитків, що сталися внаслідок безпідставного надання психіатричної допомоги або відмови в ній, незаконного розголошення конфіденційних відомостей, невиконання встановлених заходів щодо забезпечення безпеки надання психіатричної допомоги.  
188. Під час перебування у психіатричному закладі здійснення цих прав можуть бути обмежені Законом в інтересах здоров`я чи безпеки самої особи або оточуючих шляхом встановлення спеціального індивідуального режиму нагляду та лікування.  
189. Забороняється залучення осіб, які страждають на психічні розлади, до примусової праці.  
190. Особа при наданні їй психіатричної допомоги зобов'язана додержуватись встановленого в психіатричному закладі режиму та правил внутрішнього розпорядку.  
191. Стаття 27. Забезпечення права особи, яка страждає на психічні розлади, на одержання інформації про надання психіатричної допомоги  
192. Особа, яка страждає на психічні розлади, або її законний представник мають право на ознайомлення з історією хвороби та іншими документами, а також на отримання в письмовому вигляді будь-яких рішень про надання цій особі психіатричної допомоги.  
193. У випадках коли особа, яка страждає на тяжкі психічні розлади, одержує психіатричну допомогу в примусовому порядку або визнана судом недієздатною, лікар-психіатр (комісія лікарів-психіатрів) може обмежити обсяг інформації. Про надану інформацію або її обмеження робиться запис в медичну документацію.  
194. Стаття 28. Права, пільги та обов'язки фахівців, які надають психіатричну допомогу  
195. Фахівці мають права, пільги та обов'язки, встановлені для медичних працівників згідно з Основами законодавства України про охорону здоров'я, цим Законом та іншими законами України.  
196. Фахівці при здійсненні своїх повноважень є незалежними у своїх рішеннях, пов`язаних з наданням психіатричної допомоги, керуються лише медичними показаннями, своїми знаннями, професійною етикою, цим Законом та іншими Законами України. Фахівці несуть відповідальність за прийняті рішення.  
197. Виключною компетенцією лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів) є встановлення діагнозу психічного розладу, лікування психічних захворювань, прийняття рішення про надання психіатричної допомоги у невідкладному порядку або дача висновку для розгляду питань, пов`язаних з наданням психіатричної допомоги.  
198. Фахівці, які надають психіатричну допомогу, мають право відмовити в її наданні у випадках:  
199. відсутності підстав для надання психіатричної допомоги;  
200. наявності безпосередньої небезпеки для життя фахівця;  
201. рішення суду про відмову в наданні психіатричної допомоги в примусовому порядку.  
202. Відмова від надання психіатричної допомоги оформляється фахівцем письмово з викладенням її причин в порядку, встановленому Міністерством охорони здоров'я України.  
203. Фахівці мають право на конфіденційність відомостей про місце своє проживання, номер домашнього телефону, склад сім'ї тощо.  
204. Стаття 29. Державне страхування та відшкодування шкоди у разі загибелі або каліцтва осіб, які надають психіатричну допомогу  
205. Фахівці та інші працівники, які надають психіатричну допомогу, підлягають обов'язковому страхуванню за рахунок власника психіатричного закладу для відшкодування на випадок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю при виконанні ними службових обов'язків. Умови страхування і порядок виплати страхових сум фахівцям та іншим працівникам, які надають психіатричну допомогу, встановлюються Кабінетом Міністрів України.  
206. У разі загибелі чи смерті фахівця або іншого працівника, що сталися при наданні чи внаслідок надання ними психіатричної допомоги, або завдання шкоди їх здоров'ю за вказаних обставин їм або їх спадкоємцям провадиться відшкодування шкоди на умовах та в порядку, передбачених законодавством України.  
207. Стаття 30. Обов'язки та права власника психіатричного закладу або уповноваженого ним органу  
208. Власник психіатричного закладу або уповноважений ним орган зобов'язані забезпечувати необхідні умови для надання психіатричної допомоги та правового захисту осіб, яким надається психіатрична допомога, сприяти діяльності фахівців та інших працівників, які надають психіатричну допомогу, виконувати інші обов'язки, передбачені Основами законодавства України про охорону здоров'я, цим Законом, зокрема:  
209. забезпечувати психіатричною і соціальною допомогою гарантованого рівня;  
210. забезпечувати особам, яким надається психіатрична допомога, та відвідувачам можливість знайомитися з законодавством про психіатричну допомогу, правилами внутрішнього розпорядку, а також адресами і телефонами державних і громадських органів, організацій і посадових осіб, до яких може звернутися особа у разі порушення її прав;  
211. забезпечувати умови для листування, своєчасно направляти до державних і громадських органів, організацій та посадових осіб звернення осіб, які страждають на психічні розлади, щодо надання їм психіатричної допомоги;  
212. виконувати функції законного представника осіб, які страждають на психічні розлади і не мають такого представника;  
213. дозволяти віруючим особам виконувати релігійні обряди з врахуванням інтересів інших осіб, які знаходяться в психіатричному закладі, та внутрішнього розпорядку цього закладу;  
214. своєчасно інформувати родичів, законного представника, інших осіб (за вибором особи) про ї перебування у психіатричному закладі та про зміну стану її здоров'я тощо;  
215. забезпечувати безпеку надання психіатричної допомоги;  
216. забезпечувати виконання вимог санітарного законодавства;  
217. створювати умови для проведення дозвілля осіб, яким надається психіатрична допомога;  
218. виконувати інші обов'язки, пов'язані з наданням медико-санітарної допомоги.  
219. Розділ ІV. Контроль і нагляд за діяльністю з надання психіатричної допомоги  
220. Стаття 31. Державний контроль за діяльністю психіатричних закладів та осіб, які надають психіатричну допомогу  
221. Місцеві органи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування контролюють у межах своєї компетенції діяльність психіатричних закладів та осіб, які надають психіатричну допомогу.  
222. Міністерство охорони здоров'я України у межах своєї компетенції здійснює державний контроль за діяльністю психіатричних закладів незалежно від форм власності, а також осіб, які надають психіатричну допомогу.  
223. Стаття 32. Нагляд за діяльністю з надання психіатричної допомоги  
224. Вищий нагляд за додержанням законодавства про психіатричну допомогу здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори відповідно до законодавства України.  
225. Стаття 33. Громадський контроль за діяльністю психіатричних закладів та осіб, які надають психіатричну допомогу  
226. Громадський контроль за діяльністю психіатричних закладів незалежно від їх підпорядкування чи форм власності та за особами, які надають психіатричну допомогу, здійснюється у межах компетенції в порядку, встановленому законодавством України про об'єднання громадян, для яких така діяльність є статутною.  
227. Представники громадських організацій зобов`язані погоджувати умови відвідування психіатричного закладу з адміністрацією цього закладу, знайомитися із діючими правилами лікувального закладу, виконувати їх та підписувати зобов`язання про нерозголошення лікарської таємниці.  
228. Розділ V. Порядок оскарження рішень та дій осіб у зв`язку з наданням психіатричної допомоги  
229. Стаття 34. Оскарження рішень та дій осіб, які надають психіатричну допомогу  
230. Рішення та дії фахівців, медичних та інших працівників, які порушують права та законні інтереси осіб при наданні їм психіатричної допомоги, можуть бути оскаржені за вибором особи у власника психіатричного закладу або уповноваженого ним органу, що здійснюють управління, контроль за наданням психіатричної допомоги, або до суду.  
231. Скарга на дії фахівців, медичних та інших працівників щодо порушення прав і законних інтересів осіб при наданні психіатричної допомоги розглядається судом в порядку, встановленому законодавством України.  
232. Скарга може бути подана особою або її законним представником, об'єднанням громадян, яке за своїм статутом (положенням) уповноважене захищати права та законні інтереси громадян, у порядку, встановленому законодавством України.  
233. Розгляд скарг на порушення прав та законних інтересів осіб при наданні психіатричної допомоги провадиться у порядку, встановленому чинним законодавством.  
234. Стаття 35. Порядок зміни або скасування рішення фахівця (комісії фахівців) про надання психіатричної допомоги  
235. Рішення про надання психіатричної допомоги, прийняте фахівцем (комісією фахівців) у межах своєї компетенції, мотивується письмово і підписується фахівцем (комісією фахівців).  
236. Окрема думка фахівця, який підписав рішення про надання психіатричної допомоги, викладається фахівцем у письмовій формі і додається до рішення комісії фахівців.  
237. Рішення про надання психіатричної допомоги, прийняте фахівцем (комісією фахівців), може бути змінено або скасовано:  
238. фахівцем (комісією фахівців), який приймав це рішення;  
239. уповноваженими експертними психіатричними комісіями відомств, що мають державні психіатричні заклади;  
240. Головною експертною психіатричною комісією при Міністерстві охорони здоров'я України. Положення про Головну експертну психіатричну комісію затверджується Кабінетом Міністрів України.  
241. Рішення, прийняте відомчими експертними психіатричними комісіями, може бути оскаржено до Головної експертної психіатричної комісії при Міністерстві охорони здоров'я України або до суду безпосередньо.  
242. Рішення Головної експертної психіатричної комісії при Міністерстві охорони здоров'я України може бути оскаржено до суду.  
243. Підставами для зміни чи скасування рішення про надання психіатричної допомоги є:  
244. встановлення факту порушення вимог законодавства про психіатричну допомогу;  
245. виявлення випадку прийняття очевидно помилкового рішення.  
246. Стаття 36. Відповідальність за порушення законодавства про психіатричну допомогу  
247. Особи, винні у порушенні законодавства про психіатричну допомогу, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України  
248. Розділ VІ. Прикінцеві положення  
249. Стаття 37. Про порядок введення в дію Закону України "Про психіатричну допомогу"  
250. 1. Ввести в дію Закон України "Про психіатричну допомогу" з дня його опублікування.  
251. 2. До приведення законодавства України у відповідність з Законом України "Про психіатричну допомогу" акти законодавства, що регулюють діяльність психіатричних закладів та фахівців, які надають психіатричну допомогу, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.  
252. 3. Кабінету Міністрів України в тримісячний термін з дня введення в дію Закону України "Про психіатричну допомогу":  
253. підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України проект закону про внесення змін і доповнень до чинного законодавства України;  
254. привести рішення Уряду у відповідність з цим Законом.