Кількість абзаців - 146 Розмітка (ліва колонка)


Про підтвердження відповідності (Друге читання)

0. Проект Закону України  
1. Про пiдтвердження вiдповiдностi  
2. Цей Закон встановлює загальнi правовi та органiзацiйнi засади пiдтвердження вiдповiдностi продукцiї встановленим в Українi вимогам та спрямований на забезпечення єдиної технiчної полiтики в сферi пiдтвердження вiдповiдностi.  
3. РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  
4. Стаття 1. Основнi термiни та їх визначення  
5. У цьому Законi термiни вживаються у такому значеннi:  
6. продукцiя - будь-який вирiб, процес чи послуга, що виготовляється, здiйснюється чи надається для задоволення суспiльних потреб;  
7. виробник - юридична або фiзична особа, вiдповiдальна за проектування, виготовлення, пакування та маркування продукцiї до введення її в обiг пiд власною назвою чи вiд її iменi, незалежно вiд того, виконуються цi операцiї самою цiєю особою чи вiд її iменi;  
8. постачальник - юридична або фiзична особа - суб'єкт пiдприємницької дiяльностi, яка вводить в обiг продукцiю чи бере в цьому участь;  
9. пiдтвердження вiдповiдностi - дiяльнiсть, наслiдком якої є впевненiсть у тому, що продукцiя вiдповiдає встановленим вимогам;  
10. декларування вiдповiдностi - процедура, за допомогою якої виробник або уповноважена ним особа (далi - виробник) пiд свою повну вiдповiдальнiсть документально засвiдчує, що продукцiя вiдповiдає встановленим вимогам;  
11. сертифiкацiя - процедура, за допомогою якої визнаний незалежним орган документально засвiдчує вiдповiднiсть продукцiї встановленим вимогам;  
12. орган з сертифiкацiї - орган, що проводить сертифiкацiю. Орган сертифiкацiї правоможний проводити випробування чи нагляд або контролювати цю дiяльнiсть, яку проводять за його дорученням iншi органи;  
13. випробувальна лабораторiя - лабораторiя, яка проводить випробування;  
14. сертифiкат вiдповiдностi - документ, виданий за встановленими правилами, який пiдтверджує, що iдентифiкована належним чином продукцiя вiдповiдає встановленим вимогам;  
15. декларацiя про вiдповiднiсть - документально оформлена заява виробника, де дається гарантiя стосовно вiдповiдностi продукцiї встановленим вимогам;  
16. Нацiональний знак вiдповiдностi - захищений у встановленому порядку знак, який засвiдчує вiдповiднiсть позначеної ним продукцiї всiм вимогам технiчних реґламентів з пiдтвердження вiдповiдностi, якi поширюються на неї;  
17. технiчний реґламент з пiдтвердження вiдповiдностi - нормативно-правовий акт, затверджений Кабiнетом Мiнiстрiв України, де мiститься опис видiв продукцiї, що пiдлягає обов'язковому пiдтвердженню вiдповiдностi, суттєвi вимоги безпеки для життя, здоров'я людини i свiйських тварин, для майна та довкiлля, процедури пiдтвердження вiдповiдностi цим вимогам, правила маркування i введення продукцiї в обiг, а також можуть мiститися вимоги щодо термiнологiї позначок, пакування, маркування та етикетування;  
18. свiдоцтво про визнання вiдповiдностi - документ, що засвiдчує визнання iноземних документiв про пiдтвердження вiдповiдностi продукцiї встановленим в Українi вимогам;  
19. введення продукцiї в обiг - перше надання продукцiї за плату чи безплатно з метою розподiлу та (або) використання на ринку України незалежно вiд того, є дана продукцiя новою чи повнiстю вiдновленою;  
20. законодавчо регульована сфера - сфера, в якiй введення в обiг продукцiї реґламентується законами чи iншими нормативно-правовими актами;  
21. законодавчо нерегульована сфера - сфера, в якiй введення в обiг продукцiї не реґламентується законами чи iншими нормативно-правовими актами.  
22. Стаття 2. Сфера дiї Закону  
23. Цей Закон регулює вiдносини, пов'язанi з пiдтвердженням вiдповiдностi продукцiї встановленим вимогам, i поширюється на виробникiв, постачальникiв продукцiї незалежно вiд форм власностi та видiв дiяльностi, на органи з сертифiкацiї, випробувальнi лабораторiї, а також органи виконавчої влади.  
24. Стаття 3. Законодавство України в сферi пiдтвердження вiдповiдностi  
25. Законодавство України в сферi пiдтвердження вiдповiдностi складається з цього Закону та iнших нормативно-правових актiв, якi не суперечать цьому Закону.  
26. Стаття 4. Об'єкти пiдтвердження вiдповiдностi  
27. Згiдно з цим Законом об'єктом пiдтвердження вiдповiдностi є продукцiя вiдповiдно до визначення, наведеного у статтi 1, а також системи якостi, системи управлiння, персонал.  
28. Стаття 5. Основнi принципи державної полiтики в сферi пiдтвердження вiдповiдностi  
29. Державна полiтика в сферi пiдтвердження вiдповiдностi базується на таких принципах:  
30. координацiя дiй органiв виконавчої влади в сферi пiдтвердження вiдповiдностi, забезпечення розмежування їх повноважень та уникнення дублювання;  
31. неупередженiсть, прозорiсть та доступнiсть процедур пiдтвердження вiдповiдностi;  
32. застосування з урахуванням iснуючої мiжнародної практики способiв пiдтвердження вiдповiдностi залежно вiд потенцiйного ризику;  
33. забезпечення iдентичних процедур пiдтвердження вiдповiдностi стосовно продукцiї вiтчизняного та iноземного походження;  
34. гармонiзацiя нормативно-правових актiв з пiдтвердження вiдповiдностi з мiжнародними та європейськими;  
35. сприяння розвитку сфери пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо нерегульованiй сферi;  
36. дотримання вимог щодо конфiденцiйностi iнформацiї, отриманої в результатi робiт з пiдтвердження вiдповiдностi;  
37. забезпечення повного та всебiчного iнформування з питань пiдтвердження вiдповiдностi всiх заiнтересованих сторiн.  
38. Стаття 6. Повноваження органiв виконавчої влади в сферi пiдтвердження вiдповiдностi  
39. Спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сферi пiдтвердження вiдповiдностi:  
40. бере участь у формуваннi державної полiтики в сферi пiдтвердження вiдповiдностi;  
41. забезпечує проведення єдиної державної технiчної полiтики в сферi пiдтвердження вiдповiдностi;  
42. готує пропозицiї щодо укладання мiжнародних та мiждержавних угод в сферi пiдтвердження вiдповiдностi, приєднання України до мiжнародних (реґіональних) систем сертифiкацiї, приймає рiшення про порядок визнання результатiв робiт, проведених органами з сертифiкацiї iнших країн (мiжнародних систем);  
43. координує дiяльнiсть центральних органiв виконавчої влади у галузi обов'язкового пiдтвердження вiдповiдностi;  
44. органiзує розроблення нормативно-правових актiв, що встановлюють загальнi вимоги та правила процедури пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо регульованiй сферi, та публiкує офiцiйну iнформацiю про них;  
45. надає методологiчну допомогу органам виконавчої влади пiд час розроблення проектiв законiв, iнших нормативно-правових актiв та технiчних реґламентів з обов'язкового пiдтвердження вiдповiдностi;  
46. узгоджує розробленi органами виконавчої влади технiчнi реґламенти з пiдтвердження вiдповiдностi та подає їх на затвердження Кабiнету Мiнiстрiв України;  
47. органiзує ведення державного реєстру уповноважених органiв з сертифiкацiї та встановлює порядок надання ними iнформацiї щодо виданих сертифiкатiв вiдповiдностi та свiдоцтв про визнання вiдповiдностi;  
48. органiзує пiдготовку та атестацiю аудиторiв з сертифiкацiї;  
49. органiзує ведення фонду нормативно-правових актiв з питань пiдтвердження вiдповiдностi;  
50. здiйснює iнформацiйне забезпечення з питань пiдтвердження вiдповiдностi.  
51. Органи виконавчої влади з питань технiчного регулювання у визначених сферах дiяльностi:  
52. готують пропозицiї щодо уповноваження органiв з сертифiкацiї на проведення робiт з пiдтвердження вiдповiдностi у законодавчо регульованiй сферi;  
53. органiзують розроблення проектiв законодавчих, нормативно-правових актiв та технiчних реґламентів з обов'язкового пiдтвердження вiдповiдностi;  
54. органiзують пiдготовку та пiдвищення квалiфiкацiї фахiвцiв з пiдтвердження вiдповiдностi.  
55. Спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сферi економiки:  
56. за погодженням iз спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сферi пiдтвердження вiдповiдностi та з органами виконавчої влади з питань технiчного регулювання у визначених сферах дiяльностi уповноважує органи з сертифiкацiї (уповноваженi органи з сертифiкацiї) на проведення робiт з пiдтвердження вiдповiдностi у законодавчо регульованiй сферi;  
57. органiзує нагляд за дiяльнiстю уповноважених органiв з сертифiкацiї.  
58. Стаття 7. Пiдтвердження вiдповiдностi  
59. Пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо регульованiй сферi є обов'язковим для виробника, постачальника чи уповноваженого органу з сертифiкацiї.  
60. Пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо нерегульованiй сферi здiйснюється виробником, постачальником чи органом з сертифiкацiї на добровiльних засадах.  
61. Вiдповiдність продукцiї встановленим вимогам засвiдчується декларацiєю про вiдповiднiсть або сертифiкатом вiдповiдностi.  
62. РОЗДІЛ ІІ  
63. ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВІДПОВІДНОСТІ В ЗАКОНОДАВЧО РЕГУЛЬОВАНІЙ СФЕРІ  
64. Стаття 8. Пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо регульованiй сферi  
65. Пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо регульованiй сферi (далi - обов'язкове пiдтвердження вiдповiдностi) для окремих видiв продукцiї, яка може становити небезпеку для життя, здоров'я людини i свiйських тварин, а також для майна та довкiлля, запроваджується технiчними реґламентами з пiдтвердження вiдповiдностi, якi затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України, з одночасним визначенням органiв виконавчої влади, на якi покладається вiдповiдальнiсть за розроблення цих технiчних реґламентів.  
66. Процедури пiдтвердження вiдповiдностi визначаються в технiчних реґламентах з пiдтвердження вiдповiдностi. В технiчних реґламентах має бути врахована специфiка пiдтвердження вiдповiдностi продукцiї виробничого призначення та специфiка пiдприємницької дiяльностi, а також врахована iснуюча європейська практика.  
67. Одночасно iз затвердженням технiчних реґламентів з пiдтвердження вiдповiдностi спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань пiдтвердження вiдповiдностi, визначеним згiдно iз статтею 6 цього Закону, офiцiйно публiкується перелiк стандартiв України, добровiльне застосування яких може сприйматись як засiб доказу вiдповiдностi продукцiї суттєвим вимогам технiчних реґламентів. Виробник чи постачальник також має право пiдтвердити вiдповiднiсть продукцiї суттєвим вимогам технiчних реґламентів iншими, нiж вiдповiднiсть стандартам, шляхами, дозволеними цими реґламентами.  
68. Стаття 9. Декларування вiдповiдностi в законодавчо регульованiй сферi  
69. До введення продукцiї в обiг виробник забезпечує пiдтвердження вiдповiдностi та складає декларацiю про вiдповiднiсть, якщо це встановлено технiчним реґламентом з пiдтвердження вiдповiдностi. Якщо виробник не є резидентом України, вiн зобов'язаний призначити в установленому порядку особу - резидента України, яка має право дiяти вiд його iменi як уповноважена особа для цiлей декларування вiдповiдностi та/або зберiгання документацiї щодо пiдтвердження вiдповiдностi.  
70. Форма, змiст та строк зберiгання декларацiї про вiдповiднiсть встановлюються технiчним реґламентом з пiдтвердження вiдповiдностi.  
71. Виробник за запитом органiв, що здiйснюють державний нагляд у сферi пiдтвердження вiдповiдностi, надає протягом встановленого строку зберiгання декларацiю про вiдповiднiсть та документацiю, що пiдтверджує декларовану вiдповiднiсть.  
72. Виробник зобов'язаний наносити Нацiональний знак вiдповiдностi на продукцiю, вiдповiднiсть якої вiн засвiдчив декларацiєю. Якщо у виконаннi процедур пiдтвердження вiдповiдностi брав участь уповноважений орган з сертифiкацiї, на продукцiю наноситься Нацiональний знак вiдповiдностi iз зазначенням iдентифiкацiйного номера цього органу.  
73. Форма, розмiри та правила застосування Нацiонального знака вiдповiдностi встановлюються окремим технiчним реґламентом.  
74. Стаття 10. Сертифiкацiя в законодавчо регульованiй сферi  
75. Сертифiкацiя в законодавчо регульованiй сферi провадиться згiдно з вимогами технiчних реґламентів з пiдтвердження вiдповiдностi.  
76. За результатами проведення сертифiкацiї у разi позитивного рiшення уповноваженого органу з сертифiкацiї заявниковi видається сертифiкат вiдповiдностi встановленого зразка.  
77. Виробник зобов'язаний наносити на сертифiковану продукцiю Нацiональний знак вiдповiдностi iз зазначенням iдентифiкацiйного номера уповноваженого органу iз сертифiкацiї.  
78. Стаття 11. Уповноваженi органи iз сертифiкацiї, що здiйснюють дiяльнiсть в законодавчо регульованiй сферi  
79. Пiдтвердження вiдповiдностi здiйснюється акредитованими в установленому порядку органами iз сертифiкацiї будь-якої органiзацiйно-правової форми, якi уповноваженi на здiйснення дiяльностi в законодавчо регульованiй сферi.  
80. Уповноваженими органами iз сертифiкацiї можуть бути виключно резиденти України.  
81. Уповноваженi органи iз сертифiкацiї ведуть реєстри сертифiкатiв вiдповiдностi, свiдоцтв про визнання вiдповiдностi та подають iнформацiю про них до державного реєстру сертифiкатiв вiдповiдностi та свiдоцтв про визнання вiдповiдностi.  
82. Уповноваженi органи iз сертифiкацiї мають право укладати за погодженням iз спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сферi пiдтвердження вiдповiдностi, визначеним згiдно iз статтею 6 цього Закону, угоди про взаємне визнання результатiв робiт з пiдтвердження вiдповiдностi з уповноваженими органами iнших країн.  
83. Вимоги до уповноважених органiв iз сертифiкацiї та порядок надання їм повноважень встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України.  
84. Стаття 12. Обов'язки виробникiв та постачальникiв  
85. Виробник продукцiї, яка пiдлягає обов'язковому пiдтвердженню вiдповiдностi, зобов'язаний:  
86. забезпечувати проведення всiх процедур пiдтвердження вiдповiдностi, встановлених для конкретного виду продукцiї;  
87. компенсувати споживачам продукцiї завданi їм збитки в разi виявлення невiдповiдностi продукцiї вимогам, зазначеним у декларацiї про вiдповiднiсть та (або) сертифiкатi вiдповiдностi чи свiдоцтвi про визнання вiдповiдностi.  
88. Постачальник зобов'язаний:  
89. реалiзовувати продукцiю за умови наявностi копiї сертифiката вiдповiдностi та/або копiї декларацiї про вiдповiднiсть чи копiї свiдоцтва про визнання вiдповiдностi;  
90. тимчасово зупиняти або припиняти реалiзацiю продукцiї, якщо вона не вiдповiдає встановленим вимогам, зазначеним у декларацiї про вiдповiднiсть або у сертифiкатi вiдповiдностi чи свiдоцтвi про визнання вiдповiдностi.  
91. Стаття 1З. Державний нагляд у сферi обов'язкового пiдтвердження вiдповiдностi  
92. Державний нагляд за дотриманням вимог у сферi обов'язкового пiдтвердження вiдповiдностi здiйснюється в порядку, встановленому законодавством.  
93. Стаття 14. Оскарження дiй уповноважених органiв  
94. Особа, що є заявником пiдтвердження вiдповiдностi, може оскаржити дiї та рiшення уповноваженого органу з сертифiкацiї щодо вiдмови у видачi сертифiката вiдповiдностi чи свiдоцтва про визнання вiдповiдностi, тимчасового зупинення або скасування їх дiї шляхом подання апеляцiї.  
95. Апеляцiї розглядаються апеляцiйними комiсiями, що створюються при уповноважених органах з сертифiкацiї. До розгляду скарг заявника залучаються лише працiвники уповноваженого органу з сертифiкацiї, якi безпосередньо не брали участi у прийняттi оскарженого рiшення.  
96. У разi незгоди однiєї iз сторiн з рiшенням апеляцiйної комiсiї при уповноваженому органi з сертифiкацiї подальший розгляд апеляцiї здiйснюється апеляцiйною комiсiєю при спецiально уповноваженому центральному органi виконавчої влади у сферi пiдтвердження вiдповiдностi, визначеному згiдно iз статтею 6 цього Закону.  
97. Рiшення апеляцiйної комiсiї при спецiально уповноваженому центральному органi виконавчої влади у сферi пiдтвердження вiдповiдностi, визначеному згiдно iз статтею 6 цього Закону, може бути оскаржене в арбiтражному судi.  
98. РОЗДІЛ ІІІ  
99. ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВІДПОВІДНОСТІ В ЗАКОНОДАВЧО НЕРЕГУЛЬОВАНІЙ СФЕРІ  
100. Стаття 15. Мета пiдтвердження вiдповiдностi в законодавче нерегульованiй сферi  
101. Пiдтвердження вiдповiдностi в законодавче нерегульованiй сферi здiйснюється з метою пiдвищення конкурентоспроможностi продукцiї та сприяння споживачам у її виборi.  
102. Стаття 16. Декларування вiдповiдностi в законодавчо нерегульованiй сферi  
103. Виробник може складати декларацiю про вiдповiднiсть за власною iнiцiативою або на пiдставi договору iз споживачем; при цьому вiн несе вiдповiдальнiсть згiдно iз статтею 21 цього Закону.  
104. Стаття 17. Сертифiкацiя в законодавчо нерегульованiй сферi  
105. Сертифiкацiя в законодавчо нерегульованiй сферi провадиться на добровiльних засадах. При цьому пiдтверджується вiдповiднiсть продукцiї будь-яким вимогам на договiрних засадах мiж заявником (виробником, постачальником) та органом iз сертифiкацiї.  
106. Орган iз сертифiкацiї встановлює правила проведення сертифiкацiї, визначає учасникiв робiт iз сертифiкацiї.  
107. Сертифiкацiя на добровiльних засадах може провадитися також органами iз сертифiкацiї, уповноваженими на провадження робiт у законодавчо регульованiй сферi.  
108. Сертифiкацiя продукцiї на добровiльних засадах не звiльняє виробника (постачальника) вiд виконання процедур обов'язкового пiдтвердження вiдповiдностi у випадку, якщо продукцiя пiдлягає такому пiдтвердженню.  
109. РОЗДІЛ ІV  
110. ФІНАНСУВАННЯ РОБІТ З ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВІДПОВІДНОСТІ  
111. Стаття 18. Фiнансування робiт з пiдтвердження вiдповiдностi у законодавчо регульованiй сферi  
112. Джерелами фiнансування пiдтвердження вiдповiдностi у законодавчо регульованiй сферi, включаючи участь України в мiжнародному спiвробiтництвi, є:  
113. кошти, отриманi уповноваженим органом iз сертифiкацiї вiд заявника за рахунок оплати робiт з обов'язкового пiдтвердження вiдповiдностi;  
114. кошти державного бюджету України; iншi надходження, не забороненi законодавством.  
115. Фiнансуванню в межах видiлених бюджетних коштiв у сферi пiдтвердження вiдповiдностi пiдлягають: дiяльнiсть державних органiв, на якi законодавством покладено вiдповiдальнiсть за технiчне регулювання, державний нагляд за дотриманням вимог, науково-дослiднi роботи, розроблення проектiв законiв, нормативно-правових актiв України, мiжнародних i нацiональних нормативних документiв, що встановлюють вiдповiднi правила та вимоги, участь у роботi мiжнародних (реґіональних) органiзацiй, а також вiдповiдна науково-методична та координацiйна робота.  
116. Замовниками робiт за кошти державного бюджету є центральнi органи виконавчої влади, на якi законодавством покладено вiдповiдальнiсть за технiчне регулювання у визначених сферах дiяльностi.  
117. Стаття 19. Оплата робiт з пiдтвердження вiдповiдностi  
118. Оплата робiт з пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо регульованiй сферi здiйснюється згiдно з правилами визначення вартостi цих робiт, що встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України.  
119. Оплата робiт з пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо нерегульованiй сферi здiйснюється на договiрних засадах.  
120. Витрати на проведення робiт з пiдтвердження вiдповiдностi включаються до валових витрат виробника чи постачальника.  
121. РОЗДІЛ V  
122. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ЦЬОГО ЗАКОНУ  
123. Стаття 20. Вiдповiдальнiсть уповноважених органiв iз сертифiкацiї та випробувальних лабораторiй  
124. Уповноваженi органи iз сертифiкацiї несуть вiдповiдальнiсть за порушення вимог технiчних реґламентів з пiдтвердження вiдповiдностi та за необґрунтовану чи неправомiрну видачу сертифiкатiв вiдповiдностi, а також за порушення правил сертифiкацiї.  
125. Випробувальнi лабораторiї несуть вiдповiдальнiсть за недостовiрнiсть результатiв випробувань.  
126. Органи з сертифiкацiї та випробувальнi лабораторiї в установленому порядку несуть майнову вiдповiдальнiсть за збитки, заподiянi внаслiдок допущення ними зазначених порушень.  
127. Стаття 21. Вiдповiдальнiсть виробника та постачальника  
128. Виробник несе вiдповiдальнiсть згiдно iз законодавством за включення недостовiрних вiдомостей у декларацiю про вiдповiднiсть.  
129. Постачальник несе вiдповiдальнiсть згiдно iз законодавством за реалiзацiю продукцiї без документального пiдтвердження її вiдповiдностi.  
130. Виробник та постачальник несуть вiдповiдальнiсть згiдно iз законодавством за шкоду, заподiяну ними життю, здоров'ю громадян, майну та довкiллю.  
131. РОЗДІЛ VІ  
132. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО  
133. Стаття 22. Участь України в мiжнародному спiвробiтництвi у сферi пiдтвердження вiдповiдностi  
134. Спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сферi пiдтвердження вiдповiдностi, визначений згiдно iз статтею 6 цього Закону, в установленому законодавством порядку може представляти iнтереси України в мiжнародних органiзацiях з пiдтвердження вiдповiдностi, здiйснювати спiвробiтництво у цiй сферi з вiдповiдними органами iнших країн, приймати рiшення про приєднання до мiжнародних та реґіональних систем сертифiкацiї, укладати договори про взаємне визнання результатiв робiт з пiдтвердження вiдповiдностi.  
135. Стаття 23. Мiжнароднi договори  
136. Якщо мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, встановлено iншi вимоги чи правила, нiж тi, що мiстяться у цьому Законi, то застосовуються правила мiжнародного договору.  
137. РОЗДІЛ VІІ  
138. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
139. 1. Цей Закон набирає чинностi з дня його опублiкування.  
140. 2. Пiдтвердження вiдповiдностi продукцiї згiдно з вимогами Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 10 травня 1993 р. №46-93 "Про стандартизацiю i сертифiкацiю" (в частинi положень про сертифiкацiю) здiйснюється до введення в дiю вiдповiдного технiчного реґламенту з пiдтвердження вiдповiдностi.  
141. 3. Кабiнету Мiнiстрiв України протягом шести мiсяцiв з дня опублiкування цього Закону:  
142. визначити органи виконавчої влади, вiдповiдальнi за розроблення технiчних реґламентів для окремих видiв продукцiї, яка може становити небезпеку для життя, здоров'я людини i свiйських тварин, а також для майна та довкiлля, видати постанову про запровадження в Українi схем пiдтвердження вiдповiдностi (модулiв), гармонiзовану з рiшенням Ради Європейського Союзу 93/465;  
143. привести свої нормативно-правовi акти у вiдповiднiсть з цим Законом, а також пiдготувати та внести в установленому порядку вiдповiднi пропозицiї про внесення змiн та доповнень до законодавчих актiв України.  
144. 4. Сертифiкати вiдповiдностi та свiдоцтва про визнання вiдповiдностi, виданi в установленому порядку в державнiй системi сертифiкацiї продукцiї та послуг до прийняття цього Закону, є чинними до закiнчення строку їх дiї.  
145. 5. До приведення законодавчих та iнших нормативно-правових актiв у вiдповiднiсть з цим Законом законодавчi та iншi нормативно-правовi акти застосовуються в частинi, що не суперечить цьому Закону.