Кількість абзаців - 136 Розмітка (ліва колонка)


Про акредитацію органів з оцінки відповідності (Друге читання)

0. Проект Закону України  
1. Про акредитацiю органiв з оцiнки вiдповiдностi  
2. Цей Закон встановлює загальнi правовi, органiзацiйнi та економiчнi засади акредитацiї органiв з оцiнки вiдповiдностi в Українi.  
3. Роздiл І  
4. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  
5. Стаття 1. Основнi термiни та їх визначення  
6. У цьому Законi термiни вживаються у такому значеннi:  
7. акредитацiя - процедура, за допомогою якої авторитетний орган з акредитацiї офiцiйно визнає компетентнiсть особи чи органу виконувати конкретнi роботи (випробування, калiбрування, сертифiкацiю, контроль) вiдповiдно до встановлених вимог;  
8. орган з акредитацiї - орган, який проводить акредитацiю;  
9. оцiнка вiдповiдностi - будь-яка дiяльнiсть, пов'язана з прямим чи опосередкованим визначенням того, що встановленi вимоги дотримуються;  
10. орган з оцiнки вiдповiдностi - випробувальна або калiбрувальна лабораторiя, орган з сертифiкацiї, орган з контролю, якi провадять дiяльнiсть у сферi оцiнки вiдповiдностi продукцiї, процесiв та послуг встановленим вимогам.  
11. Стаття 2. Сфера дiї Закону  
12. Дiя цього Закону поширюється на правовiдносини, пов'язанi з акредитацiєю органiв з оцiнки вiдповiдностi, мiж нацiональним органом з акредитацiї, центральними та мiсцевими органами виконавчої влади, органами мiсцевого самоврядування, пiдприємствами (їх об'єднаннями), установами i органiзацiями незалежно вiд форм власностi та виду дiяльностi, що дiють на територiї України.  
13. Стаття 3. Законодавство України у сферi акредитацiї  
14. Законодавство України у сферi акредитацiї складається з цього Закону та iнших нормативно-правових актiв України, якi не суперечать цьому Закону.  
15. Стаття 4. Мета акредитацiї  
16. Метою акредитацiї є:  
17. забезпечення єдиної технiчної полiтики у сферi акредитацiї;  
18. забезпечення довiри споживачiв до дiяльностi з оцiнки вiдповiдностi встановленим вимогам якостi i безпеки продукцiї, процесiв та послуг;  
19. створення умов для взаємного визнання результатiв дiяльностi акредитованих органiв на мiжнародному рiвнi;  
20. усунення технiчних бар'єрiв у торгiвлi.  
21. Акредитацiя здiйснюється нацiональним органом з акредитацiї.  
22. Стаття 5. Основнi принципи дiяльностi з акредитацiї  
23. Дiяльнiсть з акредитацiї базується на таких основних принципах:  
24. незалежнiсть вiд неправомiрного впливу будь-чиїх iнтересiв;  
25. загальнодоступнiсть та неупередженiсть проведення робiт з акредитацiї;  
26. прозорiсть дiяльностi з акредитацiї;  
27. професiйна компетентнiсть виконавцiв;  
28. добровiльнiсть акредитацiї;  
29. забезпечення участi органiв виконавчої влади та громадських органiзацiй на паритетнiй основi;  
30. застосування гармонiзованих з мiжнародними та європейськими стандартами вимог щодо акредитацiї;  
31. дотримання суспiльних iнтересiв;  
32. конфiденцiйнiсть щодо iнформацiї, отриманої в процесi акредитацiї.  
33. Роздiл II  
34. ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ З АКРЕДИТАЦІЇ  
35. Стаття 6. Нацiональний орган з акредитацiї  
36. Нацiональний орган з акредитацiї є державною неприбутковою органiзацiєю, яка утворюється спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сферi економiки i дiє на пiдставi затвердженого ним положення та частково фiнансується за рахунок Державного бюджету України.  
37. Спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сферi економiки не має права втручатися в дiяльнiсть з питань акредитацiї нацiонального органу з акредитацiї.  
38. Нацiональний орган з акредитацiї очолює керiвник, який призначається i звiльняється з посади Кабiнетом Мiнiстрiв України за поданням керiвника спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сферi економiки та за згодою Ради з акредитацiї.  
39. Керiвник нацiонального органу з акредитацiї несе повну вiдповiдальнiсть за дiяльнiсть з акредитацiї.  
40. До складу нацiонального органу з акредитацiї входять:  
41. Рада з акредитацiї;  
42. технiчнi комiтети з акредитацiї;  
43. комiсiя з апеляцiй.  
44. Основними функцiями нацiонального органу з акредитацiї є:  
45. акредитацiя органiв з оцiнки вiдповiдностi з подальшим iнспекцiйним контролем за їх вiдповiднiстю вимогам акредитацiї, прийняття рiшення щодо надання, поновлення, пiдтвердження, тимчасового зупинення або визнання недiйсною акредитацiї;  
46. розроблення та актуалiзацiя правил процедур i програм акредитацiї органiв з оцiнки вiдповiдностi, а також правил здiйснення iнспекцiйного контролю за їх вiдповiднiстю вимогам акредитацiї, тимчасового зупинення або визнання недiйсною акредитацiї;  
47. органiзацiя навчання, пiдготовки персоналу з акредитацiї та надання йому повноважень провадити акредитацiйну дiяльнiсть вiдповiдно до встановлених вимог;  
48. ведення реєстрiв акредитованих органiв з оцiнки вiдповiдностi, а також персоналу з акредитацiї;  
49. представництво та участь України у мiжнародних, європейських та реґіональних органiзацiях з акредитацiї;  
50. укладання в порядку, встановленому законодавством, мiжнародних договорiв про спiвробiтництво та взаємне визнання акредитацiї органiв з оцiнки вiдповiдностi;  
51. участь у роботi щодо гармонiзацiї нормативних документiв, норм i правил з мiжнародними та європейськими стандартами, якi визначають вимоги до нацiонального органу з акредитацiї та акредитованих органiв;  
52. ведення фонду державних, мiжнародних та європейських законодавчих i нормативних документiв, пов'язаних з акредитацiєю;  
53. iнформування шляхом публiкацiї повiдомлень в засобах масової iнформацiї щодо вимог, правил та порядку проведення робiт з акредитацiї.  
54. Для провадження дiяльностi нацiонального органу з акредитацiї, забезпечення умов його постiйного функцiонування, нагляду за процедурою акредитацiї за рiшенням його керiвника створюються виконавчi пiдроздiли з достатньою кiлькiстю штатного та позаштатного персоналу, який має вiдповiдну освiту, пiдготовку, технiчнi знання i досвiд. Керiвники виконавчих пiдроздiлiв несуть вiдповiдальнiсть перед керiвником нацiонального органу з акредитацiї i звiтують перед ним. Квалiфiкацiйнi вимоги та порядок атестацiї персоналу встановлюються нацiональним органом з акредитацiї.  
55. Стаття 7. Рада з акредитацiї  
56. Рада є дорадчим органом нацiонального органу з акредитацiї i складається з 22 членiв, якими є:  
57. голова Ради i його заступник;  
58. 8 членiв - представникiв центральних органiв виконавчої влади України, яких визначає Кабiнет Мiнiстрiв України;  
59. 6 членiв - представникiв акредитованих органiв з оцiнки вiдповiдностi, яких визначають спецiальнi збори представникiв цих органiв, що скликаються i проводяться нацiональним органом з акредитацiї;  
60. 6 членiв - представникiв пiдприємств, установ та органiзацiй, заiнтересованих у результатах акредитацiї, представникiв Нацiональної академiї наук України, iнших наукових установ та громадських органiзацiй, яких визначають спецiальнi збори представникiв цих органiзацiй, що скликаються i проводяться нацiональним органом з акредитацiї.  
61. Основними функцiями Ради з акредитацiї є:  
62. розроблення рекомендацiй щодо формування полiтики в сферi акредитацiї та нагляд за її проведенням;  
63. нагляд за здiйсненням акредитацiї вiдповiдно до принципiв, норм та вимог, встановлених у цьому Законi та iнших нормативно-правових актах:  
64. надання рекомендацiй щодо затвердження правил процедур та управлiння проведенням робiт з акредитацiї, здiйснення iнспекцiйного контролю i розгляду апеляцiй, в тому числi розмiру зборiв за послуги в сферi акредитацiї, в установленому законодавством порядку;  
65. узгодження квалiфiкацiйних вимог, порядку та правил атестацiї персоналу з акредитацiї, складу атестацiйної комiсiї персоналу;  
66. затвердження та увiльнення членiв комiсiї з апеляцiй;  
67. узгодження положення про комiсiю з апеляцiй та змiн до нього;  
68. затвердження та увiльнення заступника голови Ради з акредитацiї;  
69. пiдготовка пропозицiй стосовно контролю за здiйсненням акредитацiї та органiзацiйно-фiнансовою дiяльнiстю нацiонального органу з акредитацiї;  
70. прийняття рiшень щодо укладення мiжнародних договорiв про спiвробiтництво та взаємне визнання акредитацiї органiв з оцiнки вiдповiдностi;  
71. розгляд щорiчного звiту про дiяльнiсть нацiонального органу з акредитацiї.  
72. Рада для здiйснення своїх повноважень має право:  
73. одержувати в установленому порядку iнформацiю та матерiали, необхiднi для виконання покладених на неї завдань;  
74. утворювати в разi потреби тимчасовi експертнi та робочi групи, залучати до участi в їх роботi спецiалiстiв центральних i мiсцевих органiв виконавчої влади, пiдприємств, установ, органiзацiй за погодженням з їх керiвниками.  
75. Керiвництво Радою здiйснює її голова, який за посадою є керiвником нацiонального органу з акредитацiї.  
76. Термiн повноважень Ради з акредитацiї становить 4 роки.  
77. Рада працює на громадських засадах.  
78. Органiзацiйне забезпечення дiяльностi Ради здiйснює нацiональний орган з акредитацiї.  
79. Основною формою роботи Ради є засiдання, якi проводяться не рiдше одного разу на пiвроку.  
80. Засiдання є правоможним, якщо на ньому присутня не менш як половина складу кожної групи представникiв. Рiшення приймаються бiльшiстю голосiв присутнiх на засiданнi членiв Ради. У разi рiвного розподiлу голосiв голос голови Ради є вирiшальним.  
81. Рiшення Ради оформляються у виглядi протоколiв засiдань Ради.  
82. Стаття 8. Технiчнi комiтети з акредитацiї  
83. Технiчнi комiтети з акредитацiї створюються нацiональним органом з акредитацiї.  
84. Основними функцiями технiчних комiтетiв з акредитацiї є:  
85. розроблення методичних рекомендацiй з питань акредитацiї;  
86. визначення спецiальних вимог i додаткових критерiїв акредитацiї у вiдповiдних сферах, пiдготовка i подання пропозицiй нацiональному органу з акредитацiї.  
87. Стаття 9. Комiсiя з апеляцiй  
88. До складу комiсiї з апеляцiй можуть входити особи, якi не є членами Ради з акредитацiї. Комiсiя розглядає претензiї та скарги щодо надання, поновлення, пiдтвердження, тимчасового зупинення, скасування чинностi акредитацiї органiв з оцiнки вiдповiдностi.  
89. Положення про комiсiю з апеляцiй затверджує керiвник нацiонального органу з акредитацiї.  
90. Рiшення комiсiї з апеляцiй можуть бути оскарженi у судовому порядку.  
91. Стаття 10. Органи, якi можуть бути акредитованi нацiональним органом з акредитацiї  
92. Вiдповiдно до цього Закону можуть бути акредитованi органи з оцiнки вiдповiдностi будь-якої форми власностi, а саме:  
93. випробувальнi та калiбрувальнi лабораторiї;  
94. органи iз сертифiкацiї продукцiї, процесiв та послуг;  
95. органи iз сертифiкацiї систем якостi, систем управлiння навколишнiм природним середовищем;  
96. органи iз сертифiкацiї персоналу;  
97. органи контролю.  
98. Стаття 11. Порядок проведення акредитацiї  
99. Акредитацiя органiв з оцiнки вiдповiдностi здiйснюється нацiональним органом з акредитацiї у порядку, встановленому нормативно-правовими актами та нормативними документами, прийнятими вiдповiдно до законодавства.  
100. Рiшення про акредитацiю органiв з оцiнки вiдповiдностi приймає керiвник нацiонального органу з акредитацiї, який пiдписує вiдповiднi документи. У разi прийняття позитивного рiшення видається атестат про акредитацiю встановленого зразка iз строком дiї до п'яти рокiв та надається право використання Нацiонального знаку акредитацiї. У противному випадку видається офiцiйне повiдомлення про вiдмову в акредитацiї.  
101. Стаття 12. Обов'язки акредитованих органiв з оцiнки вiдповiдностi  
102. Акредитованi органи з оцiнки вiдповiдностi повиннi:  
103. постiйно дотримуватися вимог нормативних документiв у сферi акредитацiї, на вiдповiднiсть яким вони акредитованi;  
104. посилатися на акредитацiю тiльки стосовно тих робiт, на здiйснення яких їх було акредитовано;  
105. оплачувати всi роботи, пов'язанi з їхньою акредитацiєю та iнспекцiйним контролем;  
106. припинити посилання на акредитацiю у своїй документацiї та рекламi у разi її припинення або визнання недiйсною.  
107. Стаття 1З. Вiдповiдальнiсть за порушення законодавства про акредитацiю  
108. Особи, виннi в порушеннi законодавства про акредитацiю, можуть притягатися до вiдповiдальностi згiдно iз законодавством.  
109. Стаття 14. Нацiональний знак акредитацiї  
110. Нацiональний знак акредитацiї є виключною власнiстю нацiонального органу з акредитацiї i реєструється у встановленому законодавством порядку.  
111. Роздiл III  
112. ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ  
113. Стаття 15. Джерела фiнансування  
114. Джерелами фiнансування робiт з акредитацiї є:  
115. кошти, отриманi за рахунок оплати робiт з акредитацiї;  
116. кошти Державного бюджету України;  
117. iншi надходження, не забороненi законодавством.  
118. Фiнансуванню в межах видiлених бюджетних коштiв пiдлягають науково-дослiднi роботи в сферi акредитацiї, розроблення проектiв законiв, нормативно-правових актiв та нормативних документiв, що встановлюють правила та вимоги в сферi акредитацiї, участь у роботi мiжнародних (реґіональних) органiзацiй, а також вiдповiдна науково-методична та координацiйна робота.  
119. Замовниками робiт за кошти Державного бюджету України є центральнi органи виконавчої влади.  
120. Оплата робiт з акредитацiї та iнспекцiйного контролю здiйснюється вiдповiдно до правил визначення вартостi робiт з акредитацiї, що приймаються в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.  
121. Витрати на проведення робiт з акредитацiї включаються до валових витрат.  
122. Нацiональний орган з акредитацiї доводить до загального вiдома iнформацiю про розмiр оплати за послуги в сферi акредитацiї.  
123. Роздiл IV  
124. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО  
125. Стаття 16. Мiжнароднi договори  
126. Якщо мiжнародними договорами України встановлено iншi норми, нiж тi, що передбаченi цим Законом, застосовуються норми мiжнародних договорiв.  
127. Роздiл V  
128. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
129. 1. Цей Закон набирає чинностi з 1 сiчня 2001 року.  
130. 2. Кабiнету Мiнiстрiв України протягом трьох мiсяцiв з дня набрання чинностi цим Законом:  
131. подати на розгляд Верховної Ради України пропозицiї щодо приведення законiв України у вiдповiднiсть з цим Законом;  
132. забезпечити приведення своїх нормативно-правових актiв, нормативно-правових актiв мiнiстерств та iнших центральних органiв виконавчої влади у вiдповiднiсть з цим Законом.  
133. 3. До приведення законодавства України у вiдповiднiсть з цим Законом законодавчi та iншi нормативно-правовi акти застосовуються в частинi, що не суперечить цьому Закону.  
134. 4. До створення нацiонального органу з акредитацiї його функцiї виконує Державний комiтет стандартизацiї, метрологiї та сертифiкацiї України.  
135. Акредитацiя органiв з оцiнки вiдповiдностi згiдно з вимогами цього Закону здiйснюється пiсля закiнчення строкiв дiї їх атестатiв акредитацiї, виданих у державнiй системi сертифiкацiї продукцiї i послуг, при цьому нагляд за їх дiяльнiстю здiйснює нацiональний орган з акредитацiї згiдно з вимогами нормативних документiв, вiдповiдно до яких вони були акредитованi.