Кількість абзаців - 94 Розмітка (ліва колонка)


Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 роки (Друге читання)

0. Проект ЗАКОН УКРАЇНИ "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 роки"  
1. Цей Закон визначає основні засади державної політики на період реформування сільського господарства протягом 2001-2004 років, як пріоритетної галузі народного господарства.  
2. РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  
3. Стаття 1. Визначення термінів  
4. Галузеві нормативні витрати - це сума витрат суб'єктів господарювання в процесі виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції, визначена на основі суспільно необхідних по галузі нормативних витрат, продуктивності землі і тварин.  
5. Заставна ціна (ціна підтримки) - гарантована державою ціна продукції, яка відшкодовує середньогалузеві нормативні витрати та забезпечує мінімальний прибуток, достатній для відтворення виробництва.  
6. Знижена кредитна ставка - ставка, яка застосовується при наданні кредитів сільськогосподарським підприємствам в режимі спеціального кредитування.  
7. Компенсація кредитних ставок - відшкодування державою частини вартості кредитів, одержаних сільськогосподарськими товаровиробниками за комерційними ставками, згідно договорів.  
8. Кредитне забезпечення сільського господарства - система заходів держави, спрямованих на задоволення потреб сільськогосподарських товаровиробників в кредитних ресурсах у визначений період.  
9. Норма прибутку - показник, що характеризує відношення прибутку до середньорічної вартості основних та оборотних засобів (включаючи вартість землі).  
10. Продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам 01.11. - 01.42 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97.  
11. Режим спеціального кредитування - система заходів держави, спрямованих на кредитне забезпечення сільськогосподарських підприємств з урахуванням специфіки їх виробничо-фінансової діяльності.  
12. Сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.  
13. Сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.  
14. Сільськогосподарське підприємство (включаючи селянське (фермерське), риболовецьке та рибницьке господарство) - юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування: вирощування та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої складає не менше 50 відсотків загальної суми виручки.  
15. Стаття 2. Основні засади взаємодії органів державного управління та сільськогосподарських товаровиробників  
16. Пріоритетний розвиток сільського господарства забезпечується шляхом:  
17. підтримання стабільності законодавчої та нормативно-правової бази з метою забезпечення передбачуваних умов розвитку підприємництва в сільському господарстві;  
18. невтручання органів державної виконавчої влади у господарську діяльність суб'єктів підприємництва, крім випадків, передбачених законодавством;  
19. стимулювання розвитку приватної ініціативи;  
20. забезпечення суб'єктам господарювання захисту прав власності на землю, майно та результати своєї праці;  
21. підтримки сільськогосподарських товаровиробників, інфраструктури аграрного ринку, виробництва стратегічно важливих видів сільськогосподарської продукції, спрямованих на забезпечення продовольчої безпеки держави;  
22. формування цінового, податкового і кредитного механізмів з урахуванням специфіки сільського господарства як галузі з уповільненим оборотом капіталу і низькою нормою прибутку;  
23. дотування виробництва продукції тваринництва, льону, хмелю;  
24. поєднання обов'язкового і добровільного страхування;  
25. створення умов для забезпечення кредитами сільськогосподарських товаровиробників продукції з урахуванням сезонності виробництва;  
26. сприяння розвитку національної мережі дорадчих сільськогосподарських служб і системи моніторингу аграрного ринку.  
27. РОЗДІЛ II ЦІНОУТВОРЕННЯ ТА ПІДТРИМКА ДОХОДІВ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ  
28. Стаття 3. Цінова політика і підтримка доходів виробників сільськогосподарської продукції  
29. Цінова політика в сільському господарстві здійснюється на основі вільного ціноутворення у поєднанні з державною підтримкою доходів сільськогосподарських товаровиробників та посиленням антимонопольного контролю за цінами на продукцію сільського господарства та матеріально-технічні ресурси (послуги), що ним споживаються.  
30. Для сільськогосподарських товаровиробників, переробних, постачальницьких, обслуговуючих та інших підприємств і організацій ціни на товари, роботи та послуги формуються, виходячи з попиту і пропозиції з урахуванням галузевих нормативних витрат і норми прибутку по народному господарству.  
31. Цінова політика та підтримка доходів сільськогосподарських товаровиробників спрямовуються на забезпечення відтворення виробництва сільськогосподарської продукції на основі запровадження заставних цін (цін підтримки), підтримки доходів через систему державних дотацій та субсидій.  
32. Запроваджується з 2001 року граничний максимальний рівень цін (тарифів) на електроенергію, що споживається сільськогосподарськими підприємствами.  
33. Держава створює систему моніторингу цін на сільськогосподарську продукцію та матеріально-технічні ресурси (послуги), що використовуються в сільському господарстві.  
34. РОЗДІЛ III ПОДАТКОВА ТА БЮДЖЕТНА ПОЛІТИКА  
35. Стаття 4. Оподаткування сільськогосподарських товаровиробників  
36. На період дії цього Закону не вносяться зміни в законодавство, що можуть спричинити збільшення податкового навантаження на сільськогосподарських товаровиробників.  
37. Стаття 5. Оподаткування експортно-імпортних операцій  
38. Не застосовуються митні стягнення та інші податки щодо ввезення на митну територію України комплектуючих виробів та запасних частин до сільськогосподарської техніки, а також сезонного ввезення (з 1 лютого по 1 жовтня) дизельного палива.  
39. Стаття 6. Фіксований сільськогосподарський податок  
40. На період до 1 січня 2004 року сільськогосподарські підприємства сплачують фіксований сільськогосподарський податок відповідно до Закону України від 17.12.98 р. N 320-XIX (із змінами і доповненнями до нього).  
41. Стаття 7. Податок на додану вартість  
42. Встановити, що до 1 січня 2004 року податок на додану вартість при реалізації сільськогосподарської продукції залишається в розпорядженні сільськогосподарських підприємств і використовується для поповнення основних та оборотних засобів.  
43. До 1 січня 2004 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.  
44. Стаття 8. Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства  
45. На період до 1 січня 2004 року збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства сплачується відповідно до Закону України від 09.04.1999 року N 587-XIV "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства".  
46. Стаття 9. Строки виникнення податкових зобов'язань  
47. Для підприємств, що здійснюють поставки матеріально-технічних ресурсів та надають послуги сільськогосподарським товаровиробникам усіх форм власності та для сільськогосподарських товаровиробників, що здійснюють реалізацію власної сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) є дата зарахування коштів від покупця продукції (робіт, послуг) на банківський рахунок платника податків; в разі розрахунків в натуральній формі - дата оприбуткування платником податків продукції (робіт, послуг), отриманої в рахунок оплати за поставлені (реалізовані) товари (роботи, послуги).  
48. Стаття 10. Використання коштів Державного бюджету на розвиток сільського господарства  
49. Частка видатків Державного бюджету на фінансування розвитку сільського господарства має бути не меншою 10 відсотків витратної частини цього бюджету.  
50. Статті видатків Державного бюджету щодо фінансування сільського господарства формує безпосередньо Міністерство аграрної політики України, виходячи із загальних обсягів бюджетних асигнувань на галузь.  
51. РОЗДІЛ IV ОСОБЛИВОСТІ КРЕДИТНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА  
52. Стаття 11. Особливості кредитування сільськогосподарських товаровиробників  
53. Кредитування сільськогосподарських товаровиробників здійснюється на основі Державної програми кредитного забезпечення сільського господарства та засадах, встановлених Національним банком України.  
54. Стаття 12. Державна підтримка кредитного забезпечення сільського господарства  
55. Державна підтримка здійснюється на основі механізму кредитного забезпечення сільського господарства, який розробляється Міністерством аграрної політики України.  
56. Складовими механізму кредитного забезпечення сільського господарства є:  
57. визначення обсягів кредитів за рахунок державних та інших ресурсів, які спрямовуються на розвиток сільського господарства;  
58. створення інфраструктури фінансово-кредитного забезпечення сільського господарства;  
59. режим спеціального кредитування, який передбачає за рахунок Державного бюджету компенсацію ставки за кредитами в розмірі не менше 50-ти відсотків облікової ставки, встановленої Національним банком України.  
60. Дозволити Державній акціонерній компанії "Хліб України" та її дочірнім підприємствам для одержання кредитів надавати в заставу майно, що входить до їх статутного фонду  
61. Стаття 13. Порядок надання та обліку кредитів, наданих у режимі спеціального кредитування  
62. Для надання та обліку коротко - середньо - та довгострокових банківських кредитів, наданих у режимі спеціального кредитування, банки відкривають окремі кредитні рахунки. Для здійснення середньо - та довгострокового кредитування можуть відкриватися спеціальні кредитні лінії.  
63. Кредитування здійснюється в напрямах, визначених Кабінетом Міністрів України, через безпосереднє спрямування банками коштів на оплату розрахунково-платіжних документів, поданих позичальниками до сплати.  
64. Авансування виробництва сільськогосподарської продукції для державних потреб здійснюється шляхом перерахування виділених для цього коштів Державного бюджету на окремі кредитні рахунки позичальників. Авансування оформляється спеціальним договором, який передбачає гарантії поставки продукції.  
65. Стаття 14. Пільги в оподаткуванні банків  
66. Пільговому оподаткуванню підлягає частка прибутку банків, пропорційна питомій вазі ресурсів, спрямованих ними в сільське господарство від загального обсягу їх ресурсів.  
67. Пільгова ставка оподаткування становить 1/2 встановленої законодавством.  
68. Стаття 15. Особливості формування обов'язкових резервів  
69. Для банків, які обслуговують сільськогосподарські підприємства в режимі спеціального кредитування і використовують на зазначені цілі не менше 50 відсотків загальних обсягів кредитування, враховувати в якості обов'язкових резервів конверсійні облігації державної позики, вільні від застави, з обов'язковим спрямуванням вивільнених коштів на кредитування сільськогосподарських підприємств.  
70. Розміри обов'язкового резервування для зазначених банків зменшуються в цілому на 50 відсотків порівняно з нормативами, визначеними Національним банком України.  
71. Стаття 16. Звернення стягнення на земельні ділянки за претензіями кредиторів  
72. Звернення стягнення на земельну ділянку, що належить громадянинові на праві приватної власності, а також на земельну частку (пай) не допускається, крім випадків, коли вони є об'єктом застави.  
73. РОЗДІЛ V СТРАХУВАННЯ РИЗИКІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА  
74. Стаття 17. Відносини у сфері страхування ризиків у сільському господарстві  
75. Обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень здійснюється державними сільськогосподарськими підприємствами, а стосовно врожаю зернових культур і цукрових буряків - сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності.  
76. Частково страхові платежі по обов'язковому страхуванню врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень компенсуються за рахунок Державного бюджету України у розмірі не менше 50 відсотків витрат, понесених сільськогосподарськими підприємствами.  
77. РОЗДІЛ VI МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ  
78. Стаття 18. Міжнародні договори  
79. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила міжнародного договору.  
80. РОЗДІЛ VII ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗАКОНУ  
81. Стаття 19. Обов'язковість врахування положень Закону при розробці і прийнятті інших законодавчих і нормативних актів.  
82. Положення Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 роки" є обов'язковими при розробленні і прийнятті інших законодавчих і нормативних актів.  
83. РОЗДІЛ VIII ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
84. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
85. 2. Дія цього Закону поширюється на правовідносини, які виникли після набуття чинності цим Законом.  
86. 3. Визнати такою, що втратила чинність, частину 2 пункту 1 розділу VI "Прикінцеві положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня набрання чинності цим Законом.  
87. 4. Кабінету Міністрів України:  
88. у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом внести на розгляд Верховній Раді України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом та прийняти нормативно-правові акти, спрямовані на його виконання, привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом, забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;  
89. подати у 2002 році на розгляд Верховній Раді України пакет проектів законодавчих актів щодо подальшого розвитку сільського господарства;  
90. розробити у 2001 році положення про визначення нормативних витрат, встановлення заставних цін та порядок ціноутворення з урахуванням норми прибутку;  
91. запровадити механізм, яким передбачити збільшення видатків державного бюджету на дотацію сільськогосподарських виробників пропорційно підвищенню податкового тиску на них у разі внесення змін до діючої системи оподаткування;  
92. у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону про внесення змін і доповнень до Закону України "Про плату за землю" щодо встановлення єдиного порядку сплати земельного податку власниками та землекористувачами;  
93. встановити з 1 січня 2001 року для підприємств - виробників тютюнової продукції порядок обов'язкового використання вітчизняної тютюнової сировини не менше 10 відсотків від загальної потреби.