Кількість абзаців - 171 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування (Друге читання)

0. Закон України "Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування"  
1. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:  
2. І. Внести зміни до таких законодавчих актів з питань оподаткування:  
3. 1. У Законі України №1251 від 25 червня 1991 року "Про систему оподаткування" (Відомості Верховної Ради України 1991 р., №39, ст.510):  
4. у статті 1: у частині другій статті 1 слово "оподаткування" замінити словами "оподаткування місцевими зборами" та доповнити частину реченням такого змісту: "У разі встановлення таких пільг, здійснюється відповідне корегування сум міжбюджентих трансфертів згідно з нормами бюджетного законодавства";  
5. частину четверту статті 1 викласти у такій редакції: "Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають";  
6. доповнити статтю 1 частиною такого змісту: "Дія цього Закону не поширюється на сплату вартості послуг, наданих державою, та інших неподаткових платежів до Державного бюджету України, розмір та порядок яких визначаються Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік";  
7. У статті 2 частину третю виключити.  
8. у пункті 1 статті 14 виключити підпункти 11, 15, 18, 21, 22. У цьому зв"язку підпункти 12, 13, 14, 16,17, 19, 20, 23, 24 вважати відповідно підпунктами 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19; ввести до пункту 1 статті 14 частину такого змісту: "Податки, збори (обов"язкові платежі), що мають відповідно до законів базою оподаткування обсяги продажу ( обороти з реалізації, надання) товарів (робіт, послуг), зараховуються виключно до Державного бюджету України. Забороняється встановлювати правила, у тому числі іншими законами України щодо збільшення або зменшення ставок таких податків для окремих платників чи територій (місцевостей) або щодо зарахування доходів, отриманих від цих податків зборів (обов"язкових платежів) до бюджетів, відмінних від Державного бюджету України";  
9. у статті 15: у назві та за текстом слова "податки і" та "обов"язкові платежі" у відповідних відмінках вилучити; пункт 1 вилучити; У зв"язку з цим пункти 2 - 4 вважати пунктами 1-3; у пункті 2 підпункти 5-8, 10- 12 і 14 вилучити. У зв"язку з цим підпункти 9, 13 вважати підпунктами 5, 6 пункту 1; ввести підпункт 7 такого змісту: "рекламний збір"; у пункті третьому: слова "крім збору за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюється обласними радами" виключити"; у другому реченні цифри і слова "у пункті 2 частини першої і пунктах 2-4, 13 та 14 частини другої цієї статті" замінити словами та цифрами: "у підпунктах 2 - 4, 6, 7 пункту 1 цієї статті"; ввести пункт четвертий у такій редакції: "4. У 2002 році додатково до переліку зборів, визначених цією статтею, справляється комунальний податок, а також курортний збір за правилами, визначеними Декретом Кабінету Міністрів України №56-93 від 20 травня 1993 року "Про місцеві податки і збори";  
10. частину другу статті 17 виключити.  
11. 2. У Законі України №168/97-ВР від 3 квітня 1997 року "Про податок на додану вартість" (Відомості Верховної Ради України 1997 р., №21, ст.156):  
12. за текстом Закону слова "продаж товарів", "продаж послуг (робіт)", "роботи, послуги" відповідно замінити словами "надання товарів", "надання послуг", "послуги" у відповідних відмінках;  
13. пункт 1.2 статті 1 доповнити частинами такого змісту: "постійне представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи. Для цілей цього пункту дві чи більше фізичних або юридичних осіб, які здійснюють спільну (сумісну) діяльність, вважаються окремою особою";  
14. викласти пункт 1.4 статті 1 у такій редакції: "1.4. Надання товарів - будь-яка операція, що передбачає передання права власності на матеріальне майно, у тому числі його продаж, обмін чи дарування, включаючи надання електричної та теплової енергії, газу, води, пару, охолодження або кондиціювання повітря. У тому числі наданням товарів вважається: а) передача майна лізингодавцем на баланс лізингоотримувача згідно з договором про фінансовий лізинг або передача майна згідно з будь-яким іншим договором, умови якого передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу; б) передача заставодержателю права власності на майно, що перебуває у заставі, для погашення заборгованості заставодавця; в) передача права власності на майно за рішенням органу державної влади або місцевого самоврядування чи відповідно до закону, з урахуванням положень підпункту 5.1.16 статті 5 цього Закону; г) будь-яка з нижченаведених операцій платника податку з майном, а саме: безоплатна передача майна іншій особі; передача майна іншій особі в обмін на його корпоративні права; передача майна, що використовувалося у господарській діяльності платника податку, у невиробниче використання таким платником податку або його працівниками. Не вважається наданням товарів операції з майном у межах договорів комісії (консигнації), поруки, відповідального зберігання, довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі, за винятком операцій, визначених у підпункті "а" цього пункту; Не вважається наданням товарів їх дострокове поверенення згідно з договорами, визначеними у підпункті "а" цього пункту, що тягне за собою корегування сум податкових зобов"язань та податкового кредиту згідно з пунктом 4.5 статті 4 цього Закону";  
15. увести пункт 1.4 (1) такого змісту: "1.4 (1). Надання послуг - будь-яка операція, що не є наданням товарів, включаючи надання будь-яких послуг, виконання робіт, надання права на користування майном (землею), передачу права власності на об"єкти права інтелектуальної (у тому числі промислової) власності чи інше нематеріальне майно, чи надання права на користування ними. У тому числі наданням послуг вважається: а) відмова від здійснення окремих видів операцій на користь іншої особи або надання обіцянки не конкурувати з іншою особою; б) надання послуг за рішенням органу державної влади або місцевого самоврядування чи відповідно до закону; в) безоплатне надання послуг іншій особі;  
16. увести пункт 1.12 такого змісту: "1.12. Касовий метод визначення бази оподаткування (далі - касовий метод) - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов"язань визначається як дата зарахування коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості наданих товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит - як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання ним інших видів компенсацій вартості придбаних товарів (послуг);  
17. у пункті 2.1 статті 2: цифри і слова "3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян" поміняти на слова та цифри "62 000 гривень"; доповнити пункт такими словами: "а також особи, що мають менші обсяги оподатковуваних операцій, та добровільно зареєструвалися як платники податку";  
18. пункт 2.3 статті 2 викласти у такій редакції: "2.3. Уповноважений державний орган, який здійснює надання конфіскованого або безхазяйного майна безпосередньо покупцю або за посередництвом інших осіб, у встановленому законодавством порядку, незалежно від обсягів такого надання";  
19. підпункт 3.1.1 викласти у такій редакції: "3.1.1 надання товарів (послуг) на митній території України";  
20. підпункт 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 викласти у такій редакції: "3.1.2. ввезення (пересилання) товарів з-за меж митної території України або з території безмитних магазинів та ліцензійних складів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, у тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки, інших договорів, які не передбачають передання права власності на такі товари чи передбачають їх обмін на корпоративні права, за винятком товарів, які ввозяться на митну територію України під митними режимами тимчасового ввезення із зобов"язанням щодо їх зворотнього вивезення (без права їх використання у госпаодарський діяльності), транзиту, а також з ввезення товарів на територію магазинів безмитної торівлі та ліцензійних складів, визначених такими згідно із законом";  
21. підпункт 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 доповнити такими словами: "(крім їх продажу за межі митного кордону України з території безмитних магазинів та ліцензійних складів, визначених такими згідно із законом), крім товарів, які вивозяться з митної території України під митними режимами тимчасового вивезення із зобов"язанням щодо їх зворотнього ввезення, а також транзиту";  
22. підпункт 3.2.2 пункту 3.2 статті 3 викласти у такій редакції: "3.2.2. передачі майна лізингодавця (орендодавця), що є резидентом, у користування лізингоотримувачу (орендарю) згідно з умовами договору оперативного лізингу (оренди) та його повернення лізингодавцю (орендодавцю) після закінчення дії такого договору; сплати процентів або комісій у складі лізингових (орендних) платежів, нарахованих на вартість об"єкта фінансового лізингу (без врахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини вартості об"єкта фінансового лізингу згідно із договором); передачі майна в заставу позикодавцю (кредитору) згідно з договором позики та його повернення заставодавцю після закінчення дії такого договору; передачі кредитором, що є резидентом, об'єкта іпотечного кредиту у власність або використання позичальнику";  
23. у підпункті 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 слова "на ринку цінних паперів України, а також деривативами на фондових, валютних і товарних біржах, створених у порядку, передбаченому відповідними законами;" виключити;  
24. підпункт 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 викласти у такій редакції: "3.2.8. продажу за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку. Під продажем сукупних валових активів слід розуміти продаж підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи. При здійсненні спільної (сумісної) діяльності без створення юридичної особи передача товарів (робіт, послуг) на баланс сумісної (спільної) діяльності, що ведеться платником податку, уповноваженого на це договором, а також їх повернення з такого балансу після закінчення здійснення такої спільної (сумісної) діяльності, з метою оподаткування вважається наданням таких товарів (послуг)";  
25. у пункті 4.1 статті 4 друге речення викласти у такій редакції: "До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг), наданих таким платником податку; вартість пакування, навантаження, перевантаження, транспортування, страхування, інших подібних послуг та комісій, які включаються до ціни товарів (робіт, послуг) їх продавцем, а також будь-яка бюджетна субсидія або дотація, що надається платнику податку у зв"язку з регулюванням ціни наданих ним товарів (послуг)";  
26. пункт 4.4 статті 4 викласти у такій редакції: "4.4. Для готової продукції, виготовленої на території України з давальницької сировини нерезидента, у разі її продажу на митній території України базою оподаткування є вартість такої готової продукції, визначена умовами зовнішньоекономічного договору (контракту), укладеного з її покупцем, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, які включаються до ціни такої продукції при її ввезенні (пересиланні) на митну території України, але не нижче митної вартості аналогічної продукції. Визначена вартість перераховується в гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на момент виникнення податкових зобов'язань. При цьому податок сплачується до бюджету у порядку, передбаченому для оподаткування товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, без права виписки податкового векселя, а платником податку є постійне представництво замовника-нерезидента або за дорученням такого замовника нерезидента - виконавець-резидент";  
27. пункт 4.5 викласти у такій редакції: "4.5. У разі коли після надання товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за наданням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, сума податкових зобов"язань та податкового кредиту особи, що надає такі товари (послуги), та особи, що їх отримує, підлягають відповідному перерахуванню. а) Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку, що надав такі товари (послуги), то: такий платник податку відповідно зменшує суму податкових зобов"язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, якщо він був зареєстрований як платник цього податку під час надання таких товарів (робіт, послуг), а у разі коли особа, що їх отримала, є платником податку - надсилає їй розрахунок відкорегованого значення податку; платник податку, що отримав такі товари (роботи, послуги), відповідно зменшує податковий кредит на таку ж суму за наслідками такого податкового періоду у разі, коли він мав право на податковий кредит під час отримання таких товарів (робіт, послуг). б). Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку, що надав такі товари (послуги), то: такий платник податку відповідно збільшує суму податкових зобов"язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, якщо він був зареєстрований як платник цього податку під час надання таких товарів (робіт, послуг), та видає платнику податку, що отримав такі товари (послуги) за його бажанням податкову накладну на суму такого перевищення; платник податку, що отримав такі товари (послуги), відповідно збільшує суму податкового кредиту на таку ж суму за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він мав право на податковий кредит під час придбання таких товарів (робіт, послуг). в). Норми цього пункту не розповсюджуються на випадки, коли особа, що надає товари (послуги), не залишається платником податку на додану вартість станом на кінець податкового періоду, в якому був зроблений такий перерахунок. Зменшення суми податкових зобов"язань платника податку при зміні компенсації вартості товарів (послуг), наданих особам, що не були платниками цього податку на момент такого надання, дозволяється лише при поверненні раніше проданих товарів у власність продавцю з наданням покупцю грошової компенсації їх вартості та при перегляді цін, пов"язаних з гарантійними замінами товарів. г). Правила, визначені підпунктами "а" - "в" цього пункту, застосовуються також при зміні суми валових витрат або валового доходу внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" чи визнанням боргу покупця безнадійним за іншими причинами. д). Результат перерахунку податкових зобов"язань та податкового кредиту, проведений внаслідок застосування норм цього пункту, відображається платником податку, що здійснив зазначене корегування, у податковій декларації за звітний податковий період";  
28. пункт 4.7 статті 4 викласти у такій редакції: " 4.7. У випадках коли платник податку здійснює діяльність з продажу або придбання товарів (послуг) від імені та/або за дорученням іншої особи, що не є платником податку (крім випадків коли такі товари (послуги) ввозяться (імпортуються) на митну територію України таким платником податку, базою оподаткування для цього платника податку є комісійна винагорода. У випадках коли платник податку здійснює діяльність з продажу товарів (послуг), отриманих у межах договорів комісії (консигнації), інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати продаж товарів від імені та/або за дорученням іншого платника податку (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів (послуг), визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або надання останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів (послуг), а при їх ввезенні (пересиланні) таким комісіонером на митну територію України, - дата фактичної сплати податку відповідно до підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 цього Закону. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів (послуг) від комісіонера. У випадках коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (послуг) від імені та/або за дорученням іншого платника податку (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (надання в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (послуг) або надання інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а при їх ввезенні (пересиланні) на митну територію України таким повіреним, - дата сплати податку за податковими зобов"язаннями відповідно до підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7, а датою збільшення податкових зобов'язань є дата надання таких товарів (послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (послуг), придбаних повіреним за його дорученням";  
29. підпункт 5.1.3 пункту 5.1 статті 5 викласти у такій редакції: "5.1.3. надання послуг з виховання та освіти дітей дитячими музичними та художніми школами, школами мистецтв, будинками культури, послуг з дошкільного виховання, початкової, середньої, професійно-технічної та вищої освіти закладами, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на надання таких послуг, незалежно від їх організаційно-правового статусу та форми власності, згідно з переліком таких послуг, визначеним Кабінетом Міністрів України; послуг з розміщення (проживання) учнів або студентів в інтернатах або гуртожитках";  
30. підпункт 5.1.9. пункту 5.1 статті 5 викласти у такій редакції: "5.1.9 наданням підприємствами, установами, організаціями - резидентами України путівок на відпочинок дітей до 18 років на території України, а також на санаторно-курортне лікування осіб на території України";  
31. у абзаці першому підпункту 5.1.21 пункту 5.1 статті 5 слова "абзацами "а" і "б"" замінити словами "абзацами "а", "б" і "е"";  
32. підпункт 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 виключити;  
33. ввести підпункт 5.2.8 пункту 5.2 статті 5 такого змісту: "5.2.8. надання дитячих святкових подарунків особам, що не зарєстровані платниками цього податку, з 1 грудня поточного року до 15 січня наступного року. Для цілей цього підпункту під дитячим святковим подарунком розуміється набір товарів, який складається з кондитерських виробів (коди ТН ЗЕД - 17.04, 18.06.90.190 -18.06.90.500, 19.04, 19.05) та іграшок (коди ТН ЗЕД - 95.01-95.03, 95.05), вартістю не більше 20 гривень за кожний такий набір. Платники податку, які здійснюють зазначене надання, мають право включити до складу податкового кредиту суму податків на додану вартість, сплачених у ціні придбання таких дитячих святкових подарунків (їх складових частин), у податковий період, протягом якого здійснюється фактичне надання таких святкових подарунків особам, що не зареєстровані як платники цього податку";  
34. у пункті 6.1 статті 6 цифру "20" замінити цифрою "17"; у підпункті 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цифру "20" замінити цифрою "17";  
35. підпункт 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 викласти у такій редакції: "6.2.3. продажу товарів (послуг), вивезених (пересланих) з митної території України на територію торгових підприємств, розташованих у зонах митного контролю аеропортів, річкових та морських портів, а також наземних прикордонних переходів (далі - безмитних магазинах), та ліцензійних складів. Під час здійснення операцій з подальшого вивезення (пересилання) товарів з території безмитних магазинів чи ліцензійних складів за межі митного кордону України, чи при їх продажі (пересиланні) на територію інших безмитних магазинів або ліцензійних складів, податок на додану вартість не справляється (у тому числі за нульовою ставкою). Ввезення товарів з території безмитних магазинів або ліцензійних складів на митну територію України, у тому числі товарів, що були попередньо придбані фізичними особами при їх виїзді за митний кордон України, оподатковується за правилами, встановленими цим Законом для їх імпорту (ввезення, пересилання на митну територію України). Порядок функціонування безмитних магазинів та контролю за їх діяльністю встановлюється Кабінетом Міністрів України, з урахуванням того, що продаж товарів (робіт, послуг) безмитними магазинами без нарахування податку на додану вартість здійснюється фізичним особам, які виїжджають за митний кордон України, або фізичним особам, які переміщуються транспортними засобами, що належать резидентам чи нерезидентам та знаходяться поза митними кордонами України, з оплатою їх вартості як безпосередньо зазначеними покупцями, так і перевізниками таких покупців річковим, морським або повітряним транспортом";  
36. підпункт 6.2.6 пункту 6.2 статті 6 виключити;  
37. підпункт 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 доповнити частиною такого змісту: "7.2.4. Право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платників податку у порядку, визначеному статею 9 цього Закону. Суб"єкти підприємницької діяльності, що перейшли за самостійним вибором до систем спрощеного оподаткування, які не передбачають сплати податку на додану вартість або передбачають його сплату у спосіб чи за ставками, відмінними від правил, визначених цим Законом, втрачають з моменту такого переходу право на нарахування податку та видачу податкової накладної, а також на отримання бюджетного (експортного) відшкодування з урахуванням положень пункту 9.6 статті 9 цього Закону ";  
38. у підпункті 7.2.6 пункту 7.2 статті 7: у частині першій друге речення виключити; у частині другій перше речення викласти у такій редакції: "У разі відмови з боку продавця видати податкову накладну на вимогу покупця або при її видачі з порушенням порядку заповнення продавцем, покупець має право разом з поданням декларації за відповідний звітний період надати відповідну заяву до податкового органу за своїм місцезнаходженням. Податкова накладна, яка видана з порушенням порядку її заповнення продавцем, не дає права на отримання покупцем податкового кредиту крім випадків, визначених цією частиною"; частину третю викласти у такій редакції: "При наданні товарів (послуг) з розрахунками за готівкові кошти, а також пластиковими картками платіжних систем чи банківськими або персональними чеками, дозволених до обігу, податкова накладна виписується за бажанням покупця, а підставою для нарахування податкового кредиту є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує передання товарів (робіт, послуг) покупцю та/або прийняття платежу, із визначенням загальної суми, суми податку та податкового номера продавця, або за бажанням покупця - податкова накладна. Підставою для нарахування податкового кредиту також є транспортний білет, готельний рахунок (незалежно від видів розрахунків за ними та суми платежу), а також касовий чек, що містить загальну суму придбаних товарів (послуг) та суму податку (з визначенням фіскального номеру продавця), який підтверджує разовий продаж товарів обсягом не більше 100 гривень"  
39. у підпункті 7.2.8 пункту 7.2 статті 7: слова та цифри "за ставкою 20 відсотків" замінити словами "за ставкою, визначеною пунктом 6.1 статті 6 цього Закону"; останнє речення другого абзацу викласти у такій редакції: "Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначається центральним податковим органом України. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначається порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. Невключення податкової накладної до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні сум податку, визначених у ткій податковій накладній, до податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, але є підставою для застосування адміністративних санкцій згідно із законодавством";  
40. у першому реченні підпункту 7.3.2 статті 7 виключити слова "(валютних цінностей)";  
41. підпункт 7.3.4 пункту 7.3 статті 7 викласти у такій редакції: "7.3.4 Датою виникнення податкових зобов'язань при здійсненні операцій з надання майна у фінансовий лізинг є дата передання об'єкту фінансового лізингу у користування орендарю";  
42. ввести підпункт 7.3.9 пункту 7.3 статті 7 такого змісту: "7.3.9. Особа, яка відповідно до цього Закону має право зареєструватися в якості платника податку за самостійним рішенням, може вибрати касовий метод. У разі коли зазначений вибір здійснюється під час реєстрації такої особи як платника податку, касовий метод починає застосовуватися з моменту такої реєстрації і не може бути зміненим до кінця року, протягом якого відбулася така реєстрація. У разі коли зазначений вибір здійснюється протягом будь-якого часу після реєстрації особи в якості платника податку, касовий метод починає застосовуватися з податкового періоду, наступного за податковим періодом, в якому був зроблений такий вибір, і не може бути зміненим до кінця року, на який припадає такий наступний податковий період. Рішення про вибір касового методу надається податковому органу разом із заявою про податкову реєстрацію (податковою декларацією за звітний (податковий) період, протягом якого було зроблено такий вибір). Суми податкових зобов"язань та податкового кредиту, нараховані до початку застосування касового методу або після закінчення строку його застосування, не підлягають перерахунку у зв"язку з такою зміною методу обліку. З урахуванням частин другої - третьої цього підпункту, застосування касового методу припиняється з податкового періоду, наступного за податковим періодом протягом якого платник податку: приймає самостійне рішення щодо переходу на загальні правила визначення дати виникнення податкових зобов"язань або права на податковий кредит; досягає обсягу оподатковуваних операцій у сумі, визначеній пунктом 2.1 статті 2 цього Закону";  
43. підпункт 7.4.4 викласти у такій редакції: "У разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, до складу податкового кредиту не включаються, за винятком випадків, визначених у пункті 4.7 статті 4 цього Закону".  
44. ввести такі зміни у підпункті 7.4.5 пункту 7.4 статті 7: у частині першій після слів "митними деклараціями" додати слова "(крім випадків, передбачених частинами другою-третьою підпункту 7.2.6 пункту 7.2 цієї статті); частину другу викласти у такій редакції: "У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді штрафних санкцій, установлених законодавством щодо заниження суми податкового зобов"язання"; доповнити частинами третьою-четвертою такого змісту: "У разі коли платник цього податку, який здійснює операції з придбання товарів (послуг), не отримує від особи, що їх надає, податкову накладну за будь-якими причинами (крім випадків, передбачених частиною другою підпункту 7.2.6 цього пункту) або втрачає її, такий платник податку має право включити суму податку, нарахованого на ціну такого придбання, до складу валових витрат відповідного звітного періоду. У разі коли у майбутніх податкових періодах (але не більше строку давності, визначеного законом) такий платник податку отримує або відновлює податкову накладну, він має право збільшити податковий кредит на суму податку, зазначену у такій податковій накладній, з відповідним зменшенням суми валових витрат такого звітного періоду. Незалежно від того чи дотримується особа, що надає товари (послуги), вимог цього Закону щодо включення сум податку, відображених у податковій накладній, до складу своїх податкових зобов"язань та/або сплати сум податку у встановлений законом строк або ні, платник податку - покупець має право включити зазначену суму податку до складу свого податкового кредиту. У випадках, якщо у майбутньому обвинувальним вироком суду буде встановлена наявність ознак злочинних діянь з боку сторін такого договору (угоди) щодо умисного ухилення від оподаткування цим податком за попередньою змовою, з метою оподаткування платник податку - покупець зобов"язаний здійснити перерахунок бази оподаткування згідно з правилами, визначеними пунктом 4.5 статті 4 цього Закону, та сплатити штрафні санкції, пеню у розмірах, визначених законодавством";  
45. підпункт 7.5.3 пункту 7.5 статті 7 викласти у такій редакції: "7.5.3. датою виникнення права лізингооторимувача (орендаря) на податковий кредит для операцій фінансового лізингу (оренди) є дата оприбуткування об'єкта фінансового лізингу таким лізингоотримувачем (орендарем)";  
46. у пункті 7.7.1 другий абзац викласти у такій редакції: "Сплата податку провадиться у строки, визначені законом для місячного податкового періоду";  
47. пункт 8.5 статті 8 викласти у такій редакції: "8.5. До обсягів продажу товарів (робіт, послуг) на експорт не включається вартість товарів (робіт, послуг), що надаються безоплатно нерезидентам, у тому числі у вигляді майнових пожертв; вартість товарів (супутніх робіт, послуг), які вивозяться з митної території України під митними режимами тимчасового вивезення або транзиту попередньо ввезених товарів";  
48. ввести статтю 8-1 такого змісту: "Стаття 8-1. Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства чи рибальства 8-1.1. За винятком, установленим частиною третьою цього пункту, будь-яка особа, яка провадить господарську діяльність у сфері сільського та лісового господарства чи рибальства, може обрати спеціальний режим оподаткування, передбачений цією статтею. Особа, яка вирішила обрати спеціальний режим оподаткування, самостійно реєструється у відповідному податковому органі за правилами та у строки, визначеними цим Законом для реєстрації платників податку на додану вартість. Особа, яка провадить господарську діяльність у сфері сільського господарства, лісового господарства чи рибальства, не може бути зареєстрованою згідно з цією статтею, якщо така особа зобов"язана зареєструватися як платник податку на додану вартість у зв"язку з досягненням обсягів надання товарів (послуг), інших ніж товари (супутні послуги), вироблені внаслідок діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, граничного обсягу, встановленого пунктом 2.1 статті 2 цього Закону. 8-1.2. Особа, яка зареєструвалася як суб'єкт спеціального режиму оподаткування, не має права нараховувати та обов'язку сплачувати податок на додану вартість, а також не може добровільно зареєструватися як платник податку на додану вартість, та не підпадає під дію пункту 7.7 статті 7 цього Закону, але користується правами, визначеними у статті 8 цього Закону. 8-1.3. При наданні товарів (послуг) особа, яка зареєструвалася як суб'єкт спеціального режиму оподаткування, нараховує і стягує податок у розмірі 6 відсотків для товарів (послуг) лісового господарства та рибальства та 8 відсотків - для сільського господарства, від бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону для податку на додану вартість. Суми стягнутого податку не підлягають сплаті до бюджету та залишаються у вільному розпорядженні особи, що надає такі товари (послуги). 8-1.4. Особа, що зареєструвалася як суб'єкт спеціального режиму оподаткування, зобов'язаний надавати податкову накладну покупцю товарів (послуг) за його вимогою, яка складається у порядку, визначеному у пункті 7.2 цього Закону з викристанням ставки податку, встановленого цією статтею. Покупець зазначених товарів (послуг) має право включати суму податку, визначеного цією статтею, до суми податкового кредиту з метою визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість. 8-1.5. Особа, що зареєструвалася як суб'єкт спеціального режиму оподаткування, звільняється від обов'язків надання податкової або іншої звітності з цього податку, але веде реєстр податкових накладних у загальному порядку. 8.-1.6. Свідоцтво про реєстрацію особи як суб"єкта спеціального режиму оподаткування діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо: зареєстрована особа не відповідає вимогам, визначеним у частині третій пункту 8-1.1 цієї статті; зареєстрована особа звертається до податкового органу з поданням про зняття її з реєстрації; зареєстрована особа реєструється як платник податку на додану вартість; зареєстрована особа ліквідується або реорганізується шляхом перетворення. 8-1.7. терміни, які використовуються у цій статті, мають таке значення: а) діяльність у сфері сільського господарства - садіння, виведення, вирощування чи збирання будь-якої сільськогосподарської продукції, включаючи розведення, годування чи забій худоби або догляд за нею; б) діяльність у сфері рибальства - вилов прісноводної риби, а також розведення риби чи інших прісноводних або морепродуктів. Діяльність з обробки продукції, одержаної в результаті діяльності у сфері сільського господарства чи рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського господарства чи рибальства, за умови відповідності таким вимогам: зазначена обробка є звичайною діяльністю особи, яка провадить діяльність у сфері сільського господарства чи рибальства, продукцію, що обробляється, одержано в результаті діяльності у сфері сільського господарства чи рибальства особи, яка здійснює таку обробку; в) діяльність у сфері лісового господарства - садіння, вирощування чи зрубування дерев або догляд за ними. 8-1.8 При анулюванні свідоцтва про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість у зв'язку з обранням нею спеціального режиму оподаткування, норми підпунктів 9-6.3 - 9.6.5 пункту 9.6. статті 9 цього Закону, не розповсюджуються";  
49. пункт 9.3 статті 9 викласти у такій редакції: "9.3. Особи, що підпадають під визначення статті 2 цього Закону, зобов"язані зареєструватися в якості платників податку за їх місцезнаходженням у податковому органі. Форма реєстраційної заяви встановлюється центральним податковим органом України. Фізичні особи - суб"єкти підприємницької діяльності та юридичні особи, що не є зареєстрованими як платники цього податку, а також ті, що є суб"єктами спрощених (спеціальних) систем оподаткування, у тому числі платниками спеціального торгового патенту, які ввозять (пересилають) товари (предмети) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законодавством, сплачують податок на додану вартість в момент перетину такими товарами (предметами) митного кордону України без їх реєстрації як платників цього податку. Якщо особа, що не підпадає під визначення пункту 2.1 статті 2 цього Закону як платник податку, у зв"язку з обсягами оподатковуваних операцій, меншими визначеної таким пунктом суми, вважає за доцільне самостійно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за його заявою. Таке право мають також особи, які згідно із законодавством використовують спрощені системи (спеціальні режими) оподаткування. У випадках коли особа, не зареєстрована як платник податку згідно з пунктом 2.1 статті 2 цього Закону, укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), у результаті виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме у два чи більше разів суму, визначену пунктом 2.1 статті 2 цього Закону протягом дванадцятимісячного періоду, така особа зобов"язана надіслати реєстраційну заяву до кінця податкового періоду, за наслідками якого були би збільшені податкові зобов"язання внаслідок такої операції згідно з нормами цього Закону, якби така особа була зареєстрована як платник податку. Особа, що не здійснює таку реєстрацію, несе відповідальність за такою операцією на рівні відповідальності зареєстрованого платника податку за такою ж операцією";  
50. пункт 9.4 викласти у такій редакції: "9.4. З урахуванням положень пункту 9.3 цієї статті, реєстраційна заява має бути подана (надіслана) податковому органу: а) особами, не зареєстрованими платниками податку згідно з пунктом 2.1 статті 2 цього Закону - не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення обсягом оподатковуваних операцій суми, визначеної зазначеним пунктом; б) особами, які підлягають податковій реєстрації у зв"язку із здійсненням ними операцій, визначених у пунктах 2.2 - 2.6 статті 2 цього Закону, - не пізніше ніж за десять календарних днів до початку здійснення таких операцій; в) особами, що прийняли самостійне рішення про реєстрацію платниками податку, - не пізніше десяти календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками цього податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних. Рєстраційна заява може бути надіслана на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення. Податковий орган зобов'язаний протягом 10 робочих днів надати заявнику (надіслати поштою з повідомленням про вручення за рахунок заявника) свідоцтво про його реєстрацію як платника податку";  
51. пункт 9.6 викласти у такій редакції: 9.6. Анулювання свідоцтва про реєстрацію 9.6.1. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках коли: а) зареєстрована згідно з положеннями пункту 2.1 статті 2 цього Закону протягом 24 календарних місяців, наступних за місяцем реєстрації, особа мала за останні 12 поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші визначеної таким пунктом суми; б) зареєстрована згідно з положеннями пунктів 2.2 - 2.6 статті 2 цього Закону особа не здійснює протягом останніх 12 поточних календарних місяців операції, визначені у таких пунктах статті 2 цього Закону та при цьому відповідає вимогам частини "а" цього підпункту; в) зареєстрована як платник податку особа оголошується банкрутом чи ліквідується (фізична особа позбувається статусу суб"єкта підприємницької діяльності); г) зареєстрована як платник податку особа реєструється як платник єдиного податку або придбає спеціальний торговий патент чи стає суб"єктом інших спрощених систем оподаткування, умови яких визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінних від загальних норм цього Закону; д) зареєстрована в якості платника податку особа обирає спеціальний режим, передбачений статтею 8-1 цього Закону. Анулювання свідоцтва про реєстрацію за підставами, визначеними у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку. Анулювання свідоцтва про реєстрацію за підставами, визначеними у підпунктах "б"-"д" цього пункту, здійснюється за рішенням відповідного податкового органу, а для підпункту "б" - також за заявою платника податку у разі його бажання. З моменту анулювання свідоцтва про реєстрацію особа позбавляється права на нарахування податку, податкового кредиту, отримання бюджетного (експортного) відшкодування (з урахуванням положень підпункту 9.6.4 цього пункту), але є зобов"язаною погасити суму податкових зобов"язань у випадках, визначених цим Законом. Податковий орган не може відмовити в анулюванні свідоцтва про реєстрацію у разі існування підстав, визначених у цьому підпункті. Рішення про анулювання свідоцтва про реєстрацію приймається у строки, визначені цією статтею для реєстрації особи як платника податку. 9.6.2. При анулюванні свідоцтва про реєстрацію останнім податковим періодом є період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання свідоцтва про реєстрацію. 9.6.3. Платник податку, в обліку якого на день анулювання свідоцтва про реєстрацію знаходяться товарні залишки, а також стосовно яких було нараховано податковий кредит у минулих або поточному податковому періоді, але не пізніше 5 років до початку такого податкового періоду, зобов"язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов"язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання, з відповідним збільшенням валових витрат на суму таких додаткових зобов"язань з податку на додану вартість. 9.6.4. У разі коли за наслідками останнього податкового періоду платник податку має право на отримання бюджетного (експортного) відшкодування або обов"язок зі сплати податку до бюджету (з урахуванням положень підпункту 9.6.3 цього пункту), такий платник податку відповідно має право на отримання бюджетного (експортного) відшкодування протягом строків, визначених цим Законом, або зобов"язаний сплатити належну суму податку до бюджету протягом строків, визначених цим Законом, незалежно від того чи буде він залишатися зареєстрованим як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного (експортного) відшкодування чи сплати такої суми податку або ні. 9.6.5 Норми підпунктів 9.6.2 - 9.6.4 цього пункту розповсюджуються також на осіб, які переходять до систем спрощеного оподаткування, що не передбачають сплати податку на додану вартість або передбачають його сплату у спосіб чи за ставками, відмінними від правил, визначених цим Законом, кім випадків, визначених статтею 8-1 цього Закону";  
52. пункт 11.5 статті 11викласти у такій редакції: "11.5. З моменту набрання чинності цим Законом платники податку при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податкову розписку на суму податкового зобов'язання, один примірник якої залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу податкового органу за місцем реєстрації платника податку, а третій надається платнику податку; сума, зазначена в податковій розписці, включається до суми податкових зобов'язань платника податку в звітному (податковому) періоді, в якому така податкова розписка видається. При цьому податкова розписка вважається погашеною; у наступному звітному (податковому) періоді сума, що була зазначена в податковій розписці, включається до складу податкового кредиту платника податку, а податкова розписка вважається погашеною; за умови здійснення оплати податкової розписки шляхом перерахування коштів до бюджету до початку наступного податкового періоду, сума таких коштів включається до складу податкового кредиту податкового періоду, на який припадає така оплата, а податкова розписка вважається погашеною; при наявності зобов"язань державного бюджету перед платником податку за бюджетним (експортним) відшкодуванням сума, зазначена у виданій податковій розписці, враховується у зменшення таких зобов"язань, та не включається до складу податкових зобов"язань звітного податкового періоду і включається до податкового кредиту такого платника у наступному податковому періоді, а податкова розписка вважається; обов'язки з погашення податкової розписки не можуть передаватися іншим особам, податкова розписка не підлягає індосаменту; проценти або інші види плати за користування податковою розпискою не нараховуються, стягнення заборгованості за податковою розпискою здійснюється за правилами, визначеними законом для стягнення податкового боргу, без застосування процедури вексельного опротестування; правом виписування податкових розписок користуються платники податку, що мали протягом останніх 12 місяців обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) більше п'яти мільйонів гривень або підприємствами, визначеними підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону, якщо такі платники податку (підприємства) не мають заборгованості з цього податку за результатами податкових періодів, попередніх податковому періоду, в якому надається податкова розписка. Довідка про відповідність статусу імпортера зазначеним вимогам безоплатно видається податковим органом за запитом платника податку та поновлюється кожні три календарні місяці. Строки та порядок надання таких довідок та порядок виписки податкових розписок встановлюються Кабінетом Міністрів України. Дія цього пункту не поширюється на операції з ввезення (пересилання) підакцизних товарів (крім тютюнової сировини та дизельного пального) та товарів, що відносяться до товарних груп 1-24 Гармонізованої системи опису та кодування товарів України";  
53. пункти 11.21, 11.29, 11.30, 11.32 статті 11 виключити;  
54. 3. У Законі України №283/97 від 22 травня 1997 року "Про оподаткування прибутку підприємств" (Відомості Верховної Ради України 1995, N 4, ст. 28):  
55. За текстом Закону слова "30 відсотків" замінити словами "25 відсотків".  
56. підпункт 1.18.1 пункту 1.18 статті 1 викласти у такій редакції: "1.18.1. Оперативний лізинг (оренда) - лізингова (орендна) операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передання орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах, інших ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою)";  
57. підпункт 1.18.2 пункту 1.18 статті 1 викласти у такій редакції: "1.18.2. Фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов"язаних з правом користування та володіння об"єктом лізингу. Лізинг (оренда) вважається фінансовою, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з наступних умов: об"єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними статтею 8 цього Закону (крім прискореної амортизації) та орендар зобов"язаний придбати об"єкт лізингу у власність протягом строку дії лізиногового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі; залишкова оціночна вартість об"єкту лізингу на момент закінчення дії лізиногового договору становить не більше 25 відсотків від звичайної ціни на такий об"єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізиногового договору; якщо у лізинг передається об"єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 відсотків амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою 90 відсотків від звичайної ціни на такий об"єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної у дату початку дії лізингового договору на весь його строк; майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізиногово договору не може бути бути використаним іншими особами, крім лізиногоотримувача (орендаря) виходячи з його технологічних та якісних характеристик. Під терміном "строк фінансового лізингу" розуміється строк, який розпочинається від дати передання ризиків, пов"язаних із зберіганням чи використанням майна, чи права на отримання будь-яких вигод чи винагород, по"язаних з його використанням, або будь-яких інших прав, що випливають з прав на володіння, користування або розпорядження таким майном, лізингоотримувачу (орендарю), та закінчується строком закінчення дії лізиногового договору, включаючи будь-який період, протягом якого лізингоотримувач має право прийняти одноосібне рішення про продовження строку лізингу згідно з умовами договору. Незалежно від того, чи відноситься господарська операція до фінансового лізингу відповідно до норм цього підпункту або ні, платник податку має право при укладенні договору (угоди) визначити таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору. У разі коли терміни, визначені у цьому підпункті не визначено законами з питань оподаткування, роз"яснення щодо застосування таких термінів надаються центральним податковим органом";  
58. пункт 1.22 статті 1 викласти у такій редакції: "1.22. Фінансова допомога - безповоротна фінансова допомога або поворотна фінансова допомога. Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах; сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк, відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами";  
59. Перше речення пункту 2.5 статті 2 викласти у такій редакції: "Представництва нерезидентів в Україні до початку своєї господарської діяльності стають на облік в податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним податковим органом, незалежно від того чи є таке представництво постійним або ні. При цьому представництва нерезидентів в Україні, що не мають статусу постійних, оподатковуються за правилами, визначеними цим Законом для постійних представництв";  
60. підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 викласти у такій редакції: "4.1.6. Доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді від осіб, що не є платниками цього податку, або згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку, нижчу ніж установлена статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, визначених частиною сьомою пункту 1.22 статті 1 цього Закону, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі так і при її зворотньому отриманні. Правило, визначене цим абзацем, не розповсюджуються на операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи. сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону; сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону; сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті; сум штрафів та/або неустойки чи пені, одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, арбітражного чи третейського суду; сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду (арбітражного суду); сум акцизного збору, отриманих його платником від покупців підакцизних товарів; сум отриманого податку, визначеного статтею 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість";  
61. підпункт 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 викласти у такій редакції: "4.2.1. Суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість";  
62. пункт 5.2.2 викласти у такій редакції: "5.2.2. Суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів територіальних громад, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону, у розмірах, що є не меншими двох та не більшими п"яти відсотків від оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком відрахувань, визначених пунктом 5.8 цієї статті";  
63. у частині першій пункту 5.2.5 слова "Суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов"язкових платежів), визначених Законом України "Про систему оподаткування" замінити словами "Суми сплачених (нарахованих) податків, зборів (обов"язкових платежів), визначених Законом України "Про систему оподаткування", включаючи акцизний збір";  
64. підпункт 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 викласти у такій редакції: "5.4.1 Витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України; витрати (крім тих, що підлягають амортизації) на організацію, утримання та експлуатацію пунктів безоплатного медичного огляду, безоплатної медичної допомоги та профілактики своїх працівників (включаючи забезпечення медикаментами, медичним устаткуванням, інвентарем та заробітною платою найманих працівників, що надають такі медичні послуги), крім медичних послуг, що не звільняються від оподаткування прибутковим податком з громадян згідно з законодавством";  
65. частину третю підпункту 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 викласти у такій редакції: "Витрати платника податку, пов"язані з освітою, професійною підготовкою або перепідготовкою за профілем діяльності такого платника податку або для його загальних виробничих потреб, фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, та визначають його як основне місце отримання доходів. У разі коли протягом 12 календарних місяців, наступних за місяцем, у якому закінчилася така освіта, професійна підготовка (перепідготовка) така фізична особа звільняється за власним бажанням або визначає інше місце отримання основного доходу, витрати на таку освіту (підготовку, перепідготовку) прирівнються до додаткових благ, а їх сума включається до складу сукупного річного оподатковуваного доходу такої фізичної особи;  
66. у підпункті 5.4.8 пункту 5.4 статті 5: у першому абзаці після слів "у трудових відносинах з таким платником податку" додати слова "(у тому числі за цивільно-правовими договорами (контрактами)), після слів "так і за місцем призначення" записати слова "(у тому числі на орендованому транспорті)"; доповнити підпункт частиною такого змісту: "Якщо згідно із законами країни відрядження або країнами, по теритрії яких здійснюється транзитний рух до країни відрядження, потребується обов"язкове страхування життя або здоров"я відрядженої особи чи її цивільної відповідальності (при використанні транспортних засобів), витрати на таке страхування відносяться до складу валових витрат платника податку, що відряджає таку особу";  
67. У підпункті 5.4.9 пункту 5.4 статті 5: у частині першій слова "утримання та експлуатацію" замінити словами: "утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності"; частину п"яту викласти у такій редакції: "закладів охорони здоров"я"; доповнити частиною такого змісту: "Обмеження, визначені цим підпунктом, не розповсюджуються на платників податку, господарська діяльність яких полягає у наданні послуг, пов"язаних з використанням зазначених об"єктів з метою отримання доходу, який включається до складу валових доходів згідно з цим Законом. У разі використання платником податку зазначених у цьому підпункті об'єктів одночасно з метою отримання доходу та в цілях, які не пов'язані з господарською діяльністю, витрати на утримання та експлуатацію таких об'єктів соціальної інфраструктури включаються до валових у частині, що розраховується шляхом застосування коефіцієнту господарського використання об'єкту до загальної суми валових витрат на його утримання та експлуатацію. Коефіцієнт господарського використання об'єкту соціальної інфраструктури визначається за формулою: Кд = Сд : Сз х Тд : Тз , де Кд - коефіцієнт господарського використання об'єкту; Сд - площа об'єкту, що використовується з метою отримання доходу; Сз - загальна площа об'єкту; Тд - кількість днів у звітному періоді, в якому об'єкт або його частина використовувався з метою отримання доходу; Тз - загальна кількість календарних днів у звітному періоді. Порядок застосування цього підпункту в частині визначення коефіцієнту господарського використання об'єкту соціальної інфраструктури та розрахунку частини витрат на утримання та експлуатацію об'єктів соціальної інфраструктури, які частково використовуються з метою отримання доходу, визначається центральним податковим органом виходячи із змісту цього підпункту. Цей порядок повинен містити конкретні приклади застосування зазначеного коефіцієнту";  
68. у абзаці четвертому підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 замість слів: "витрат на пально-мастильні матеріали, витрат, пов'язаних зі стоянкою та паркуванням легкових автомобілів" ввести абзац такого змісту: "п"ятьдесят відсотків витрат, понесених платником податку протягом звітного періоду на пально-мастильні матеріали, та витрат, пов'язаних зі стоянкою та паркуванням легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов"язків доведення факту використання таких легкових автомобілів у власній господарській діяльності".  
69. у підпункті 5.5.3 пункту 5.5 статті 5 слова "пункту 7.11 статті 7" замінити словами "пунктів 7.11 - 7.14 статті 7 цього Закону, чи тих, що відповідно до законодавства мають ставки оподаткування, нижчі ніж зазначена у статті 10 цього Закону";  
70. у підпункті 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 слова "витрати на оплату" замінити словами "витрати, понесені внаслідок фактичного погашення зобов"язань з оплати";  
71. пункт 5.9 статті 5 викласти у такій редакції: "5.9. Платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) згідно з цим Законом. Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку-покупцем до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку-продавцем до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця відноситься на збільшення валових витрат платника податку у такому звітному кварталі. У такому ж порядку здійснюється облік приросту (убутку) вартості цінних паперів або деривативів з віднесенням результатів такого перерахунку на витрати або доходи від діяльності з продажу або придбання таких цінних паперів (деривативів) відповідно до норм пункту 7.6 статті 7 цього Закону. Для виробників сільськогосподарьскої продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює звітному податковому року. При вибутті запасів (убутку) оцінка їх вартості здійснюється за методом вартості перших за часом надходжень (ФІФО) або за методом ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів, що визначається згідно з відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку";  
72. ввести пункт 5.10 статті 5 такого змісту: "5.10. У разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Цей пункт не регулює правила визначення та корегування валових витрат та валових доходів внаслідок проведення процедур урегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості чи визнанням боргу покупця безнадійним, що визначаються статтею 12 цього Закону ". У цьому зв"язку пункт 5.10 вважати пунктом 5.11;  
73. у назві та за текстом статті 6 слова "балансові збитки" замінити словами "від"ємне значення об"єкта оподаткування" у відповідних відмінках;  
74. пункт 6.1 викласти у такій редакції: "6.1. Якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), дозволяється відповідне збільшення суми валових витрат, розрахованих за перший календарний квартал наступного податкового року, на суму такого від"ємного значення. Розрахунок об"єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від"ємного значення об"єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від"ємного значення";  
75. пункти 6.2 - 6..3 статті 6 виключити;  
76. підпункт 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 викласти у такій редакції: "7.3.3. Балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми у гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення). Заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість заборгованості, вираженої в іноземній валюті, наступного звітного періоду визначається на підставі такого перерахунку. У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини) у випадку, визначеному частиною другою цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості у випадку, визначеному частиною третьою цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), у залежності від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення). У такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду. Для цілей цього підпункту під терміном "заборгованість" розуміється: основна сума фінансового кредиту, депозиту (вкладу) або вартість об"єкту фінансового лізингу) та сума процентів, нарахованих на таку суму (вартість), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; основна сума зобов"язань за цінними паперами, які засвідчують відносини боргу, а також за товарними чи фондовими деривативами; заборгованість за товарами (роботами, послугами) відвантаженими (наданими), але не оплаченими"";  
77. підпункт 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 виключити. У цьому зв'язку підпункти 7.3.7 - 7.3.8 вважати підпунктами 7.3.6 - 7.3.7.  
78. абзац сьомий підпункту 7.3.8 пункту 7.3 статті 7 виключити;  
79. викласти підпункт 7.4.4. пункту 7.4 статті 7 у такій редакції: "7.4.4. Витрати платника податку, понесені у зв"язку зі сплатою процентів по депозитах або кредитах, грошовими виплатами (іншими видами компенсацій) за іншими цивільно-правовими договорами, пов"язаним з платником податку особам, визначаються виходячи процентних ставок (договірних цін), що не можуть бути: вищими за звичайні процентні ставки за депозитом; нижчими за звичайні процентні ставки за кредитом; вищими за звичайні ціни за іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають виплати (інші види компенсацій) на користь пов"язаної особи";  
80. у частині другій підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 слова "протягом строків, визначених у статті 6 цього Закону" замінити словами "відповідно до статті 6 цього Закону";  
81. підпункт 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 викласти у такій редакції: "7.8.2 За винятком випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цієї статті, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету попередній податок на прибуток у розмірі 25 відсотків, нарахованих на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений податок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Обов'язок із нарахування та сплати цього попереднього податку за визначеною цим підпунктом ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, у тому числі у вигляді застосування ставки податку, нижчої ніж встановлена статтею 10 цього Закону. Платіжний документ, який надається платником податку банківській установі, що його обслуговує, повинен відображати суму дивідендів, що підлягають виплаті, а також суму нарахованого на неї попереднього податку на прибуток, що підлягає сплаті у зв"язку з виплатою таких дивідендів. Банківська установа не має права приймати до виконання платіжний документ, що не відповідає зазначеним вимогам. Для юридичних осіб, створених у формі господарських товариств (корпоратизованих юридичних осіб), для цілей нарахування дивідендів прибуток, що підлягає розподілу, визначається виключно з використанням правил, визначених діючими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. При цьому сплата попереднього податку при виплаті таких дивідендів здійснюється відповідно до правил податкового обліку, визначених цим підпунктом. У разі коли керівний орган підприємства приймає рішення про виплату дивідендів, нарахованих на частку акцій (інших корпоративних прав), які належать державі або органу місцевого самоврядування, податок, визначений цим підпунктом, справляється у загальному порядку до державного бюджету чи бюджету органу місцевого самоврядування відповідно. Кабінет Міністрів України або органи місцевого самоврядування встановлюють відповідно до законодавства правила стягнення та зарахування до відповідного бюджету частини прибутку підприємств, які перебувають у державній або комунальній власності та є казенними або некорпоратизованими. У цьому випадку попередній податок на прибуток підприємств при виплаті дивідендів не стягується, а сума стягнутого прибутку не включається до складу валових витрат такого підприємства";  
82. підпункт 7.8.3 пункту 7.8 статті 7 викласти у такій редакції: "Платник податку - емітент корпоративних прав зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму податку на прибуток підприємств, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв"язку із нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 7.8.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим пунктом 7.2 цієї статті чи 10.2 статті 10 цього Закону";  
83. підпункт 7.8.4 пункту 7.8 статті 7 викласти у такій редакції: "7.8.4. У разі коли сума податку на прибуток підприємств, попередньо сплаченого протягом звітного періоду у зв"язку із нарахуванням дивідендів, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, різниця переноситься на зменшення зобов'язань за таким податком у наступному податковому періоді, а при отриманні від"ємного значення податкового зобов"язання наступного звітного періоду, - на зменшення зобов"язань за таким податком у майбутніх податкових періодах до повного його погашення."  
84. підпункт 7.8.5 викласти у такій редакції: "7.8.5. Попередній податок на прибуток підприємств, передбачений підпунктом 7.8.2 цього пункту, не справляється у разі виплати дивідендів у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих (випущених) підприємством, яке нараховує дивіденди, за умови, що така виплата ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді підприємства-емітента, незалежно від того чи були такі акції (частки, паї) належним чином зареєстровані (відображені у зміні до статутних документів) чи ні";  
85. підпункт 7.8.6 пункту 7.8 статті 7 викласти у такій редакції: "7.8.6. Юридичні особи, які отримують дивіденди, не включають їх суму до складу валового доходу крім дивідендів, отриманих від нерезидентів, якщо інше не встановлене міжнародними договорами, згоду на укладення яких було надано Верховною Радою України";  
86. підпункт 7.8.7 пункту 7.8 статті 7 викласти у такій редакції: "7.8.7. При виплаті дивідендів на користь фізичних осіб - резидентів, емітент корпоративних прав нараховує, утримує та вносить до відповідного бюджету прибутковий податок з громадян (податок з доходів фізичних осіб) у розмірі 15 відсотків від суми виплати та за її рахунок. Оподаткування дивідендів, що виплачуються на користь фізичних осіб - нерезидентів, визначається статтею 13 цього Закону. Виплата дивідендів на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями (іншими корпоративними правами), які мають статус привелейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, прирівнюється з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням та включенням суми виплат до складу валових витрат платника податку, та не підлягає попередньому оподаткуванню при виплаті дивідендів, визначеному підпунктом 7.8.2 цього пункту";  
87. Ввести підпункт 7.8.9 такого змісту: "7.8.9. Сума податку на прибуток підприємств, попередньо сплачена при нарахуванні дивідендів, є частиною податку на прибуток підприємств та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до норм статті 13 цього Закону або міжнародних договорів України";  
88. підпункт 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 викласти у такій редакції: "7.9.1. З урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу кошти або вартість майна, залучені платником податку у зв'язку з: отриманням основної суми фінансового кредиту від іншої особи-кредитора, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів, або на інші строкові чи довірчі рахунки, шляхом емісії (випуску) облігацій (крім корпоративних); поверненням платнику податку основної суми фінансового кредиту, раніше наданого ним іншим особам-дебіторам, коштів або майна з довірчого управління, основної суми депозиту (вкладу), у тому числі шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів, або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку, у тому числі шляхом погашення облігацій (крім корпоративних); отриманням платником податку коштів або майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідаль-ного зберігання), оперативного лізингу (оренди) або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на такі кошти або майно таким платником податку. При продажі (первинному розміщенні) корпоративних облігацій платник податку-емітент збільшує суму доходу на суму коштів (інших видів компенсації їх вартості (з урахуванням дисконту при його наявності) отриманих (нарахованих) у зв"язку з таким розміщенням протягом звітного періоду, в якому воно відбувається, у порядку, передбаченому пунктом 7.6 цієї статті. При продажі або викупі інвестиційних сертифікатів податкові зобов"язання як їх емітента так і їх покупця (продавця) не змінюються";  
89. підпункт 7.9.2 пункту 7.9 статті 7 викласти у такій редакції: "7.9.2. З урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з: наданням основної суми фінансового кредиту іншій особі-дебітору, внесенням коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом придбання ощадних (депозитних) сертифікатів, або на інші строкові чи довірчі рахунки, у тому числі шляхом придбання облігацій (крім корпоративних); поверненням основної суми фінансового кредиту, раніше залученого платником податку від іншої особи - кредитора, коштів або майна, що перебували в його довірчому управлінні, депозитів (вкладів), залучених платником податку, у тому числі шляхом випуску (розміщення) ощадних (депозитних) сертифікатів, або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих таким платником податку на користь іншіх осіб, у тому числі шляхом випуску облігацій (крім корпоративних); наданням платником податку коштів або майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберіган-ня), оперативного лізингу (оренди), або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно іншій особі. При викупі (погашенні) корпоративних облігацій платник податку - емітент збільшує суму витрат на суму коштів, інших видів компенсації їх вартості, понесених (нарахованих) у зв"язку з таким викупом (погашенням) протягом звітного періоду, в якому він відбувається, у порядку, передбаченому пунктом 7.6 цієї статті. Під терміном "основна сума" слід розуміти суму наданого кредиту або депозиту (строкових, довірчих рахунків) без урахування процентів (фіксованих виплат, премій, виграшів)";  
90. ввести підпункт 7.9.6 пункту 7.9 статті 7 такого змісту: "7.9.6. Оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов"язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій з оренди землі та жилих приміщень; передання майна у фінансовий лізинг (оренду), для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує валові доходи, а у разі передання у фінансовий лізинг майна, що на момент такого передання перебувало у складі основних фондів орендодавця, - змінює відповідну групу основних фондів згідно з правилами, визначеними статтею 8 цього Закону для їх продажу, а орендар збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об"єкта фінансового лізингу (без урахування процентів або комісій, нарахованих або таких, що будуть нараховані на вартість об"єкта фінансового лізингу, відповідно до договору) за наслідками податкового періоду, в якому відбувається таке передання. При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує валові доходи, а орендар збільшує валові витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об"єкта фінансового лізингу (без врахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини вартості об"єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У разі коли вартість об"єкту фінансового лізингу, що вперше вводиться в експлуатацію, визначається договором у сумі, що є меншою вартості витрат на його придбання або спорудження, податковий орган має право надати запит, а платник податку - орендодавець зобов"язаний обгрунтувати рівень звичайної ціни на такий об"єкт фінансового лізингу";  
91. підпункти 7.11.2 - 7.11.6 доповнити частинами такого змісту: "дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги чи технічної допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, які набрали чинності, крім дотацій на регулювання цін за платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх отримувачам згідно із законодавством";  
92. у підпункті 7.11.9 пункту 7.11 статті 7: у частині першій слова та цифри: "з джерел, визначених відповідними пунктами 7.11.2 - 7.11.7" замінити словами та цифрами "визначених у частинах "г"- "д" підпункту 7.11.1 цього пункту"; у частині третій після слів "амортизаційних відрахувань" додати слова "а також результати перерахунку залишків товаро-матеріальних цінностей згідно з пунктом 5.9 статті 5 цього Закону";  
93. підпункт 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 доповнити частинами такого змісту: "Платник податку веде окремий облік операцій з продажу або купівлі землі як окремого об"єкту власності. Витрати, пов"язані з таким придбанням, не підлягають включенню до валових витрат звітного податкового періоду або до групи основних фондів з метою амортизації. Якщо у майбутньому такий окремий об"єкт власності продається, платник податку має право зменшити суму валового доходу, отриманого внаслідок такого продажу, на суму витрат, пов"язаних із купівлею такого окремого об"єкту власності. У разі коли витрати, понесені у зв"язку з придбанням такого об"єкту власності, перевищують доходи, отримані внаслідок його продажу, збиток від такої операції не визнається з метою оподаткування та покривається за рахунок власних джерел платника податку. При продажі землі, отриманої у власність в процесі приватизації, платник податку має право зменшити суму отриманого доходу на суму оціночної вартості такої землі, визначеної згідно зі встановленою методикою вартісної оцінки земель з урахуванням коефіціентів її функціонального використання. У разі коли об"єкт нерухомого майна (нерухомість) придбається платником податку разом із землею, яка знаходиться під таким об"єктом чи є передумовою для забезпечення фукціонального використання такого об"єкту нерухомості, амортизації підлягає сукупна вартість такого основного фонду та такої землі";  
94. у частині першій підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 слова "що використовуються" замінити словами "що призначаються платником податку для використання".  
95. підпункт 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 викласти у такій редакції: "8.3.1 Сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом застосування квартальних норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, та розраховується наростаючим підсумком для кожного з податкових періодів як сума амортизаційних відрахувань календарних кварталу (кварталів) такого звітного податкового періоду";  
96. за текстом підпункту 8.3.2 пункту 8.3 статті 8 слова "звітний період" замінити словами "календарний квартал", слова "період, що передував звітному" замінити словами "попередній квартал" у відповідних відмінках;  
97. підпункт 8.4.8 пункту 8.4 статті 8 викласти у такій редакції: "У разі якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають знесенню або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або знесення (за умови підтвердження наявності такої загрози чи неминучості органами, які згідно з законодавством підтвержують наявність обставин непереборної сили), платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини: а) збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об"єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об"єкта прирівнюється до нуля; б) не змінює балансову вартість груп 2 і 3 для таких обставин стосовно основних фондів цих груп, що підлягають амортизації у загальному порядку";  
98. у підпункті 8.4.9 слова "з вимушеною заміною основних фондів" замінити словами: "з виникненням обставин, визначених у підпункті 8.4.8 цього пункту";  
99. підпункт 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 викласти у такій редакції: "8.6.1. Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок кожного календарного кварталу в такому розмірі (в розрахунку на календарний квартал): група 1 - 2 відсотка; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків. Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації стосовно відповідної групи основних фондів, що не перевищують норми, визначені цим підпунктом. Зазначене рішення: приймається платником податку до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року; доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал такого звітного податкового року. При визначенні розміру тарифів або інших цін, що регулюються державою відповідно до законодавства, амортизація основних фондів визначається за правилами, встановленими відповідним положенням (стандартом) бухгалтерської звітності із застосуванням окремого методу чи їх сукупності, дозволених Кабінетом Міністрів України для розрахунку таких тарифів у визначеній галузі або сфері діяльності. При цьому метод податкової амортизації з метою визначення розміру таких тарифів не застосовується";  
100. увести підпункт 8.8.2 пункту 8.8 статті 8 такого змісту: "8.8.2. У разі повернення орендарем об"єкта оперативного лізингу (оренди) орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового (орендного) договору, а також у разі знищення, викрадення або зруйнування об"єкта оперативного лізингу (оренди), такий орендар користується правилами, визначеними підпунктом 8.4.8 пункту 8.4 цієї статті для заміни основних фондів. При цьому орендодавець не змінює балансову вартість основних фондів або валові доходи (валові витрати) на суму витрат, понесених орендарем на поліпшення такого об"єкту";  
101. пункт 9.4. статті 9 викласти у такій редакції: "9.4. Сума амортизаційних відрахувань календарного кварталу на витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, розраховується за формулою: С(а) = Б(а) х О(а) : О(з), де С(а) - сума амортизаційних відрахувань за календарний квартал; Б(а) - балансова вартість групи на початок календарного кварталу, яка дорівнює балансовій вартості групи на початок попереднього кварталу, збільшеній на суму витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування запасів (родовищ) корисних копалин або окремої газової чи нафтової свердловини, понесених протягом пепереднього кварталу; О(а) - обсяг (у натуральних величинах) корисних копалин, фактично видобутих протягом календарного кварталу; О(з) - загальний розрахунковий обсяг (у натуральних величинах) видобутку корисних копалин на відповідному родовищі або з окремої газової чи нафтової свердловини. Платники податку всіх форм власності мають право застосувати щорічну індексацію балансової вартості витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин, на коефіцієнт індексації, який нараховується за формулою: Кі = [І(а-1) - 10]:100 , де І(а-1) - індекс інфляції, за результатами якої провадиться індексація. Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не провадиться. У разі коли платник податку застосував коефіцієнт індексації, такий платник податку зобов'язаний визнати капітальний доход у сумі, що дорівнює різниці між балансовою вартістю витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин, яка визначена на початок звітного року із застосуванням коефіцієнта індексації, і балансовою вартістю таких витрат до такої індексації. Зазначений капітальний доход відноситься до складу валових доходів платника податку кожного звітного періоду у сумі, яка визначається як добуток суми капітального доходу на коефіцієнт, що дорівнює О(ар):О(з):4, де О(ар) - обсяг (у натуральних величинах) корисних копалин, фактично видобутих протягом року, що передував звітному; О(з) - загальний розрахунковий обсяг (у натуральних величинах) видобутку корисних копалин на відповідному родовищі (на окремій газовій чи нафтовій свердловині)";  
102. викласти пункт 11.1 у такій редакції: "11.1 Для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, піввріччя, три квартали, рік. Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду. Для осіб, які вперше стають платниками цього податку, перший податковий період розпочинається з періоду, на який припадає дата державної реєстрації такої особи як суб"єкта підприємницької діяльності. Для платників податку, які ліквідуються або реорганізуються шляхом ліквідації, останній податковий період закінчується періодом, на який припадає дата такої ліквідації (реорганізації шляхом ліквідації) відповідно до закону";  
103. доповнити підпункт 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 частиною такого змісту: "11.2.1 Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Датою збільшення валових витрат при розрахунках платника податку з особами, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентами) або відповідно до законодавства звільняються від сплати (сплачують цей податок у складі податку або збору, запровадженого іншим законодавчим актом) чи сплачують податок за ставкою, нижчою ніж зазначена у статті 10 цього Закону, є дата отримання платником податку товарів (послуг) від таких осіб";  
104. підпункт 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 виключити;  
105. підпункт 11.3.4 пункту 11.3 статті 11 виключити. У цьому зв'язку підпункти 11.3.5 - 11.3.6 вважати підпунктами 11.3.4 - 11.3.5;  
106. підпункт 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 викласти у такій редакції: "12.1.1 Платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах, у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду: платник податку звертається до суду (арбітражного суду) з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про визнання його банкрутом; зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та боржник визнає раніше надіслану претензію кредитора протягом такого звітного періоду або не надсилає відповіді на таку претензію до закінчення строку, визначеного законодавством, яке припадає на такий звітний період; за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий надпис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна";  
107. підпункт 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 викласти у такій редакції: "12.1.2. Платник податку - продавець зобов"язаний збільшити валовий доход відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту або відшкодованої за рахунок страхового резерву згідно із пунктом 12.3 цієї статті, у разі коли протягом такого податкового періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) суд (арбітражний суд) не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини; б) сторони договору у позасудовому порядку досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом); в) продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом строків, визначених законодавством, або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати (інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків, та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду (арбітражного суду) з поданням про стягнення заборогованості або про визнання покупця банкрутом. На суму додаткового податкового зобов"язання, розрахованого внаслідок такого збільшення, нараховується пеня у розмірах, визначених законом для несвоєчасного погашення податкового зобов"язання. Зазначена пеня розраховується за строк з першого дня податкового періоду, наступного за періодом, протягом якого відбулося збільшення валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, до останнього дня податкового періоду, на який припадає таке збільшення валового доходу, та сплачується незалежно від значення податкового зобов"язання платника податку за відповідний звітний період. Пеня не нараховується на заборгованість (її частину), списану або розстрочену внаслідок укладення мирової угоди відповідно до законодавства з питань банкрутства, починаючи з моменту такого укладення";  
108. підпункт 12.1.4 викласти у такій редакції: "12.1.4. Копія рішення суду (арбітражного суду) про прийняття справи (заяви) до провадження (розгляду) або копія претензії, надісланої боржнику або копія виконавчого надпису нотаріуса мають перебувати у наявності платника податку під час проведення податкової перевірки";  
109. підпункт 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 викласти у такій редакції: "12.1.5. Платник податку-покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку доарбітражного врегулювання спорів або судом (арбітражним судом) чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90 календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30 календарний день від дня прийняття рішення судом (арбітражним судом) про визнання (стягнення) такої заборгованості або її частини (вчинення нотаріусом виконавчого надпису). Строки, визначені абзацем "а" цього підпункту, розповсюджуються також на випадки коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у терміни, визначені арбітражно-процесуальним законодавством. Строки, визначені абзацем "б" цього підпункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу або ні. Зазначене у цьому підпункті збільшення валового доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами "а" або "б" цього підпункту. Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення. Заборгованість, попередньо віднесена до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, або відшкодована за рахунок страхового резерву згідно з пунктом 12.3 цієї статті, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, об'явленого банкрутом у встановленому порядку, або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкові зобов'язання як покупця так і продавця у зв'язку із таким визнанням її такою";  
110. підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 викласти у такій редакції: "12.3.1. Сума заборгованості відноситься на валові витрати кредитора, у разі, якщо строк позовної давності за відповідним договором з дебітором минув до моменту набрання чинності цим Законом. Заборгованість, яка не може бути примусово стягнутою з дебітора у зв'язку зі спливом строків позовної давності після набрання чинності цим Законом або внаслідок укладення мирової угоди в межах процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначеної законом, не включається до складу валових витрат кредитора згідно з підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 цієї статті та не може бути відшкодованою за рахунок його страхових резервів, а також не включається до складу валових доходів такого дебітора. Платник податку - дебітор зобов"язаний збільшити валовий доход на суму заборгованості, за якою минув строк позовної давності, за винятком випадків коли платник податку-кредитор не надав протягом такого строку претензію або не розпочав процедуру стягнення такого боргу у судовому порядку";  
111. підпункт "й" пункту 13.1 статті 13 викласти у такій редакції: "й) інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України крім діяльності з експорту або імпорту товарів (робіт, послуг) в межах звичайного торгівельного обороту. Доходи нерезидента від здійснення господарської діяльності території України, отримувані як безпосередньо, так і через його постійне представництво, включаються до доходів такого постійного представництва з метою оподаткування згідно з пунктом 13.8 цієї статті";  
112. пункт 13.7 статті 13 викласти у такій редакції: 13.7. Суми доходів нерезидентів, отриманих у вигляді дивідендів, оподатковуються за ставкою 15 відсотків від нарахованої суми виплати за рахунок такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, згода на які була надана Верховною Радою України. Сплата податку здійснюється до/або в момент виплати дивідендів при їх репатріації за кордон, але не пізніше сплати податку за результатами податкового періоду, в якому відбулося нарахування таких дивідендів";  
113. абзац перший - другий пункту 16.4 статті 16 викласти у такій редакції: "16.4. Податок за звітний період сплачується його платником до віповідного бюджету у строки, визначені законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року, з урахуванням від"ємного значення об"єкта оподаткування минулих податкових періодів, у разі його наявності, відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону";  
114. пункт 16.7 статті 16 виключити. У цьому зв"язку пункти 16.8 - 16.16 вважати пунктами 16.7 - 16.15;  
115. у пункті 16.13 статті 16 виключити четвертий абзац;  
116. у пункті 18.3 статті 18: у частині першій виключити слово "оплаченої", слова "нерезидентів, розташованих в офшорних зонах" замінити словами "нерезидентів, що мають офшорний статус" та вилучити слово "оплаченої" . частину другу пункту 18.3 викласти у такій редакції: "Правило, визначене цим пунктом, починає застосовуватися з календарного кварталу, наступного за кварталом, на який припадає офіційна публікація переліку офшорних зон, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Для цілей цього пункту під терміном "нерезиденти, що мають офшорний статус" розуміються нерезиденти, розташовані на території офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, які надали платнику податку виписку із правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента. При існуванні договорів, визначених частиною першою цього пункту, платник податку має послатися на наявність зазначеної виписки у поясненні до податкової декларації".  
117. пункт 22.3 статті 22 викласти у такій редакції: "22.3. До 1 січня 2006 року 1,5 відсотка від суми сплаченого до бюджету податку на прибуток зараховується органами державного казначейства на спеціальний рахунок бюджетів територіальних громад для фінансування житлового будівництва для військовослужбовців, учасників бойових дій в Афганістані та воєнних конфліктів у зарубіжних країнах, членам сімей військовослужбовців, що загинули під час виконання ними службових обов'язків, а також для військовослужбовців, звільнених у запас або у відставку за станом здоров'я, віком, вислугою років та у зв'язку із скороченням штатів, які перебувають на квартирному обліку за місцем проживання. До 1 січня 2004 року кошти, спрямовані платником податку на будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, які мають право на отримання житла відповідно до законодавства України, за укладеними договорами про інвестування будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, враховуються у зменшення податкового зобов'язання такого платника податку у сумі, що не перевищує розмір податкового зобов'язання, нарахованого протягом звітного (податкового) періоду, в якому здійснювалося таке інвестування, протягом терміну завершення будівництва об'єктів житла, розпочатих до 1 липня 1997 року, але не пізніше терміну, встановленого абзацом першим цього пункту. Кабінет Міністрів України встановлює правила бюджетного контролю за цільовим використанням таких коштів, а також порядок їх розподілу за узгодженням з Всеукраїнською спілкою безквартирних офіцерів. У разі здійснення платником податку інвестування будівництва такого житла шляхом передачі матеріальних активів, його податкове зобов'язання зменшується на суму вартості таких матеріальних активів за цінами і процедурою, що визначаються за методологією, встановленою Кабінетом Міністрів України у сумі, що не перевищує розмір податкового зобов'язання, нарахованого протягом звітного (податкового) періоду, в якому здійснювалося таке інвестування";  
118. 4. У Декреті Кабінету Міністрів України від 16 грудня 1992 року №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №10, ст.77):  
119. статтю 1 викласти у такій редакції: "Стаття 1. Платники прибуткового податку Платниками прибуткового податку в Україні є резиденти України, а також нерезиденти у випадках, визначених цим Декретом. Для цілей цього Декрету наступні терміни використовуються у такому значенні: резидент України - фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі коли фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо вона має місце постійного проживання в Україні; якщо вона має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо вона має більш тісні особисті чи економічні зв"язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі коли державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не може бути визначено, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від"їзду) протягом періоду або періодів податкового року. Достатньою (але не виключною) умовою визначення місцезнаходження центра життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім"ї або її реєстрації як суб"єкта підприємницької діяльності. Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи положення частини другої цієї статті, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України. Якщо фізична особа юридично або фактично має подвійне громадянство або є особою без громадянства, її резидентський статус визначається згідно з нормами міжнародного права; нерезидент - фізична особа, яка не є резидентом України; незалежна професійна діяльність - діяльність фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само як діяльність лікарів (у тому числі стоматологів), адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, інша подібна діяльність, що не є роботою за наймом; доходи з джерелом походження з України - будь-які доходи, отримані платниками податку від будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі але не виключно у вигляді: процентів за борговими вимогами чи зобов"язаннями, випущеними резидентом; дивідендів, сплачених резидентом - емітентом корпоративних прав; доходів у вигляді роялті, отриманих від резидента; доходи у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат та компенсацій), отриманих від здійснення трудової діяльності на території України з урахуванням положень цього Закону; доходи від надання в оренду (лізинг) рухомого чи нерухомого майна, розташованого на території України; доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України; доходи від продажу рухомого майна, якщо продавець є резидентом України; доходи від ведення підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності на території України;  
120. у пункті 1 статті 5: підпункт "а" викласти у такій редакції: "допомога, що виплачується за рахунок фондів державного соціального страхування (забезпечення), відповідно до законів, крім допомоги з тимчасової непрацездатно-сті (по догляду за хворою дитиною)", зокрема: допомога по вагітності та пологах; одноразова допомога при народженні дитини; допомога по догляду за дитиною; грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років; допомога по догляду за дитиною-інвалідом до 18 років; допомога на дітей до 18 років одиноким матерям; допомога на дітей до 18 років військовослужбовців строкової служби; допомога на дітей до 18 років, які перебувають під опікою, піклуванням; тимчасова допомога на дітей до 18 років батьки яких ухиляються від сплати аліментів або коли стягнення аліментів неможливе; допомога на поховання, у тому числі яка надається за рахунок юридичних або фізичних осіб, але не більше суми, яка дорівнює верхньому значенню першої шкали оподаткування згідно зі статтею 5 цього Декрету;" підпункт "б" викласти у такій редакції: "аліменти, що сплачуються згідно із рішенням суду або за домовленістю сторін, оформленою у вигляді нотаріально завіреного договору"; підпункт "в" викласти у такій редакції: "державні пенсії"; підпункт "г" викласти у такій редакції: "компенсаційні виплати в грошовій і натуральній формі у межах норм, визначених законодавством (крім компенсації за невикористану відпустку та сум інших непрямих витрат платника податку, у тому числі моральної шкоди, яка сплачується за рішенням суду); підпункт "е" доповнити словами такого змісту: "крім операцій з продажу цінних паперів або інших видів корпоративних прав, з урахуванням положень частини другої підпункту "з" цього пункту"; підпункт "є" доповнити словами такого змісту: "але не вище подвійного значення суми доходу, визначеного у першій податковій шкалі, визначеній у статті 5 цього Декрету, за відповідний звітний податковий період"; у підпункті "ж" слова "або дарування" замінтити словами "або дарування коштів чи інших матеріальних чи нематеріальних активів (прав на їх володіння або користування (розпорядження)) протягом звітного року, вартість яких не перевищує суми доходу, визначеного у першій податковій шкалі згідно з нормами статті 5 цього Декрету, за відповідний податковий період, незалежно від того, чи були нотаріально посвідчені такі договори або ні"; у підпункті "и" слова "з накопичувального страхування" виключити; у частині першій підпункту "з" вилучити слова "грошовим вкладам, іменним ощадним сертифікатам", частину другу цього підпункту доповнити словами: "незалежно від часу такого продажу"; у підпункті "к" слова "але не більше 4 відсотків від суми сукупного задекларованого податку за звітний рік" замінити словами: "але не менше 2 та не більше 5 відсотків від суми сукупного оподатковуваного доходу за звітний податковий рік. При цьому особа, яка бажає скористатися правом зменшення сукупного оподатковуваного доходу за наслідками року, має право подати декларацію із зазначенням суми та напрямків таких витрат"; підпункт "н" викласти у такій редакції: "н) вартість платних послуг з лікування, у тому числі з придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань) у розмірах, що не покриваються виплатами з фондів обов"язкового медичного страхування, крім косметичного лікування або протезування, водолікування та геліотерапії, не пов"язаних із хронічними захворюваннями; лікування зубів та їх протезування з використанням дорогоцінних металів, порцеляни та гальванопластики; штучних запліднень; абортів (крім абортів, які проводяться за медичними показаннями); операцій із переміни статі; лікування венеричних захворювань (крім СНІДу); лікування тютюнової, алкогольної чи наркотичної залежності; вартість путівок до дитячих оздоровчих таборів, для осіб, що мають вік, що є меншим або дорівнює 18 рокам. До моменту запровадження системи обов"язкового медичного страхування норми цього підпункту розповсюджується також на страхування сум фактичних витрат, понесених платником податку на ці цілі"; підпункт "т" викласти у такій редакції: "т) суми дивідендів, з яких було утримано прибутковий податок згідно з підпунктом 7.8.7 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств. У разі коли джерело виплат дивідендів знаходиться за межами України, або коли дивіденди виплачуються нерезидентами, сума таких дивідендів, отриманих протягом податкового року, включається до складу річного сукупного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача таких дивідендів та оподатковується у порядку, визначеному статтею 7 цього Закону"; підпункт "ц" пункту 1 викласти у такій редакції: "ц) стипендії Президента України або Верховної Ради України, видані відповідно до законодавства як у грошовому так і у матеріальному виді особам, чий вік є меншим або дорівнює 30 років"; підпункти "ї", "й", "о", "п", "р" виключити, у цьому зв"язку підпункти "к"-н", "с"- ц" вважати підпунктами "ї" - "ф";  
121. статтю 6 викласти у такій редакції: "Стаття 6. Податкові соціальні пільги 6.1.Сума податку, нарахованого за звітний місяць, зменшується на суму податкових соціальних пільг у таких розмірах: а) на 2 відсотки від верхнього значення першої податкової шкали, встановленого для січня поточного податкового року, - для будь-якого платника податку; б) додатково до пільги, визначеної підпунктом "а" цього пункту, - на 2 відсотки від верхнього значення першої податкової шкали, встановленого для січня поточного податкового року, - для платника податку, який: є самотньою матір'ю або батьком (опікуном, піклувальником) - у розрахунку на кожну дитину віком до 16 років; утримує дитину - інваліда, у розрахунку на кожну дитину; є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, військовослужбовцем строкової служби; є платником податку, віднесеного законом до 1 і 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; в) на 4 відсотки від верхнього значення першої податкової шкали, встановленого для січня поточного податкового року,-для фізичної особи, яка є: особою, що є Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної праці або повним кавалером ордена Слави; учасником бойових дій під час Другої світової війни, а також працівником тилу, відзначеним державними нагородами або грамотами центральних органів державної влади; інвалідом війни або інвалідом 1 та 2 групи з інших причин; колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни, а також репресованою особою; особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками; особою, що перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року. 6.2. У разі коли платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, визначених у пункті 6.1 цієї статті, податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір. 6.3. Податкові соціальні пільги, визначені пунктом 6.1 цієї статті, застосовуються під час визначення суми податкових зобов'язань фізичної особи з основних доходів за звітний місяць, а також для проведення остаточного розрахунку суми податку з сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року. Для розрахунку суми податку з сукупного оподатковуваного доходу платника податку за підсумками податкового року, розмір податкових соціальних пільг визначається шляхом множення їх місячної суми на кількість календарних місяців, протягом яких фізична особа мала право на їх отримання, і віднімання суми фактично одержаних податкових соціальних пільг за місцем виплати основного доходу протягом такого податкового року. 6.4. Розмір податкових соціальних пільг підлягає зміні внаслідок індексації граничних шкал та сум податку відповідно до статті 7 цього Закону";  
122. статтю 7 викласти у такій редакції: "Стаття 7.Ставки податку та податкові шкали 1. Ставки податку залежно від суми сукупного оподатковуваного доходу за рік встановлюються за такою базовою податковою шкалою: Розміри сукупного Ставки та розміри податку оподатковуваного (у відсотках та фіксованій доходу за рік (у податкових частині вираженій у шкалах, виражених у гривнях) гривнях) До 7200 гривень включно 10 відсотків Від 7200 гривні до 72000 гривень включно Податок у розмірі, що дорівнює 720 гривням +15 відсотків з суми доходів, що перевищують 7200 гривень Від 72001 гривні Податок у розмірі, що дорівнює 10440 гривням +25 відсотків з суми доходів, що перевищують 72000 гривень 2. Базова податкова шкала, встановлена пунктом 7.1 цієї статті, застосовується для розрахунків сукупного оподатковуваного доходу фізичної особи за підсумками звітного податкового року. 3. Розміри сукупного оподатковуваного доходу, визначені у податкових шкалах та фіксовані частини податку підлягають щорічній індексації на коефіціент, який визначається за формулою: Кі = [І(р-1) - 10] : 100, де Кі - коефіціент індексації; І(р-1) - індекс інфляції періоду, за результатами якого проводиться індексація. Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не провадиться. Проіндексований розмір сукупного річного оподатковуваного доходу підлягає округленню до найближчих ста гривень. Індексація провадиться на підставі статистичного звіту Кабінету Міністрів України за наслідками дванадцятимісячного періоду, який розпочинається з 1 липня попереднього року та закінчується 31 червня поточного року, у якому приймається Закон України про Державний бюджет України на наступний рік. Перша індексація проводиться у 2003 році. 4. До 1 січня 2006 року діє правило, за яким фізичні особи, які мають громадянство іншої країни та отримують основні доходи, що виплачуються постійними представництвами нерезидентів або засновниками таких постійних представництв або нерезидентами безпосередньо (якщо така особа підпадає під визначення резидента у зв"язку з її перебуванням на території України більше строку у 185 днів), сплачують прибутковий податок з доходів, що мають джерело як з території України, так з поза її меж, який оподатковується за ставкою, передбаченою другою або третьою шкалою згідно із нормами цієї статті, з використанням коефіціенту 0,5. 5. Верховна Рада України не частіше одного разу на три календарних роки, але не рідше одного разу на п"ять календарних років проводить перегляд значень податкових шкал та фіксованих частин податку, визначених у пункті 7.1 цієї статті, з метою приведення їх у відповідність до поточного рівня споживчих цін та сформованих на їх підставі державних соціальних стандартів (нормативів). Змінені розміри ставок податку, сукупного оподатковуваного доходу, визначеного у податкових шкалах та фіксованих частин податку починають застосовуватися з податкового року, наступного за роком, у якому набирає чинності закон, що встановлює такі зміни 6. Підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, фізичні особи - суб"єкти підприємницької діяльності, а також інші фізичні особи, які займаються незалежною професійною діяльністю, нараховують та утримують податок на неосновні доходи фізичних осіб, одержані у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат та нарахувань на користь фізичної особі, що перебуває у відносинах трудового найму з особою, що виплачує такі доходи), за ставкою, встановленою для оподаткування третьої податкової шкали згідно зі статтею 7 цього Декрету, від суми такого неосновного доходу та за її рахунок, без застосування соціальних податкових пільг; 7. Доходи платників податку у вигляді сум авторської винагороди, одержуваної неодноразово спадкоємцями у вигляді роялті чи успадкованих ануітетів, іншої плати за надання у користування третім особам нематеріального майна (творів науки, мистецтва, літератури та іншого наматеріального майна або інших прав на розпорядження успадкованим активом), підлягають оподаткуванню у складі сукупного оподатковуваного доходу такої фізичної особи за наслідками звітного року";  
123. Увести статтю 7-1 такого змісту: "Стаття 7-1. Порядок оподаткування процентів (роялті) 1. Банки, інші небанківські фінансово-кредитні установи (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), нараховують, утримують та вносять до бюджету податок з процентів, виплачуваних на користь платників податку (у тому числі шляхом їх зарахування на рахунки таких платників податку), у розмірі 5 відсотків від суми таких виплат та за їх рахунок. Податки, стягнуті у зв"язку з виплатою процентів, підлягають внесенню до бюджету у строки, передбачені законом для місячного податкового періоду. За винятком випадків, визначених частинами "б", "г", цього пункту, сума отриманих процентів не включається до складу валових доходів та сукупного річного оподатковуваного доходу фізичної особи, а утримана сума податку є остаточною і не бере участі у перерахунку загальних податкових зобов'язань такої фізичної особи за підсумками такого року. У разі коли сума процентів, отриманих платником податку з усіх джерел протягом звітного податкового року, перевищує суму верхнього значення другої податкової шкали та при цьому дорівнює або перевищує 50 відсотків річного сукупного оподатковуваного доходу такого платника податку (без урахування сум таких процентів), такий платник податку зобов"язаний подати декларацію, до якої включається також розмір його доходів, отриманих у вигляді процентів. При перерахунку даних зазначеної декларації податковий орган зобов"язаний включити такі доходи до складу сукупного річного оподатковуваного доходу платника податку, та зменшити суму податку, визначену виходячи з розміру такого сукупного оподатковуваного доходу, на суму податку, утриманого при виплаті такого доходу згідно із частиною першою цього підпункту. Банки, інші небанківські фінансово-кредитні установи (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), що нараховують, утримують та вносять до бюджету податок з процентів, виплачуваних (нараховуваних) на користь платників податку, надсилають податковому органу за місцем проживання платника податку - отримувача процентів відомості про їх загальну суму за наслідками звітного податкового року. Зазначені відомості надсилаються у строки, передбачені законом для надання податкових декларацій (розрахунків) за наслідками річного податкового періоду. 2. Резиденти - юридичні або фізичні особи - суб"єкти підприємницької діяльності нараховують та утримують податок з роялті, виплачуваних платникам податку, у порядку, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Податки, стягнуті у зв"язку з виплатою роялті, підлягають внесенню до бюджету у строки, передбачені законом для місячного податкового періоду. За винятком випадків, визначених частиною четвертою цього пункту, сума отриманих роялті не включається до складу річного сукупного оподатковуваного доходу фізичної особи, а утримана сума податку є остаточною і не бере участі у перерахунку загальних податкових зобов'язань такої фізичної особи за підсумками такого року. 3. У разі коли джерело виплат процентів (роялті) знаходиться за межами України, або коли проценти (роялті) виплачуються нерезидентами, сума таких процентів (роялті) підлягає включенню до складу річного сукупного оподатковуваного доходу платника податку - їх отримувача, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України, згода на які була надана Верховною Радою України. 4. У разі коли проценти (роялті) виплачуються фізичним особам - нерезидентам, такі виплати підлягають оподаткуванню згідно з нормами статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". 5. У разі коли фізична особа - суб"єкт підприємницької діяльності отримує проценти (роялті) внаслідок здійснення нею такої підприємницької діяльності, такі проценти (роялті) підлягають оподаткуванню у порядку, передбаченому цією статтею";  
124. увести статтю 7-2 такого змісту: "Стаття 7-2. Порядок оподаткування додаткових благ" а). Оподаткування додаткових благ здійснюється за відсотковою ставкою, встановленою для оподаткування третьої податкової шкали згідно зі статтею 7 цього Закону, від суми (вартості) додаткового блага, збільшеної на суму нарахованого податку, без застосування соціальних податкових пільг, з кінцевим її перерахунком у складі сукупного річного оподатковуваного доходу; б). За винятком випадків, визначених частиною "в" цього пункту, податок з додаткових благ стягується особою, що надає такі додаткові блага, та включається до складу сукупного річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача таких додаткових благ. в). У разі коли джерело надання додаткових благ знаходиться за межами України, або коли додаткові блага надаються платникам податку нерезидентами чи іншими особами, які не є платниками податку з прибутку підприємств, податок з додаткових благ стягується за рахунок їх отримувача у складі його сукупного річного оподатковуваного доходу. При цьому об"єктом оподаткування є вартість додаткових благ, збільшена на суму нарахованого податку. г). Вартість додаткових благ, наданих в негрошовій формі, визначається виходячи із звичайних цін на такі блага за процедурою визначення звичайної ціни, встановленою Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". д). До складу додаткових благ включається вартість наданих у власність фізичній особі за рахунок її працедавця (самозайнятої особи) коштів, товарів (робіт, послуг), якщо вони не є заробітною платою (прирівняними до неї виплатами чи компенсаціями) або виплатами чи винагородами згідно з договорами цивільно-правового характеру, чи іншими виплатами, пов"язаними із компенсацією вартості праці, а саме: - вартість послуг з надання автомобільного транспорту, житла, харчування, одягу, або послуг з домашнього обслуговуючого персоналу, без відповідної компенсації витрат на їх придбання та/або утримання особі, що надає такі послуги, чи з частковою компенсацією; - надання кредитів (позик) під процентну ставку, що є нижчою за звичайну, або прийняття коштів у вклад (депозит) під процентну ставку, що є вищою за звичайну, стосовно розміру різниці між звичайною ставкою та фактично сплаченою (отриманою); - продаж товарів (результатів робіт, послуг) платнику податку за цінами, що є меншими ніж звичайні, стосовно розміру різниці між звичайною ціною та фоктично сплаченою, крім продажу товарів (результатів робіт, послуг) зі знижкою у межах звичайної торгівельної діяльності; - придбання у платника податку товарів (результатів робіт, послуг) за цінами, що є вищими за звичайні, стосовно розміру різниці між звичайною ціною та фактично отриманою таким платником податку; - здійснення страхових платежів (страхових внесків) у зв"язку з страхуванням платника податку або його майна за рахунок працедавця (самозайнятої особи) чи будь-якої іншої особи (крім члена сім"ї платника податку), за винятком обов'язкового страхування, встановленого законом, стосовно розміру таких страхових платежів; - оплата внесків до пенсійних рахунків платника податку за рахунок працедавця (самозайнятої особи) у сумах, що перевищують граничні рівні таких внесків, визначені законодавством, стосовно сум такого перевищення; - безоплатне надання товарів (робіт, послуг), майнових чи немайнових прав у власність платнику податку, якщо обов"язок із такого безоплатного надання не передбачений законодавством, рівно як і відшкодування (компенсація) працедавцем вартості інших витрат, понесених платником податку, за винятком витрат, обов'язковість відшкодування (компенсації) яких за рахунок працедавця встановлена законодавством, або яка звільняється від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Декрету, стосовно вартості таких товарів (робіт, послуг), визначеної за звичайними цінами. е). Надання платнику податку додаткових благ третьою особою від імені та/або за дорученням працедавця (самозайнятої особи), прирівнюється з метою оподаткування до надання додаткових благ таким працедавцем (самозайнятою особою), а надання додаткових благ платнику податку, що виступає стороною цивільно-правових договорів стосовно поставки товарів (робіт, послуг) на користь осіб, які надають такі додаткові блага, прирівнюється з метою оподаткування до надання такого додаткового блага платнику податку, що перебуває у відносинах трудового найму із зазначеними особами; є). Доходи, визначені у частині "д" цього пункту, отримувані фізичними особами, що не є пов"язаними з особами, які здійснюють такі виплати, та/або не перебувають з ними у трудових чи цивільно-правових відносинах, не вважаються додатковими благами та оподатковуються у порядку, передбаченому цим Законом для оподаткування коштів, товарів (робіт, послуг), отриманими платником податку згідно із договорами дарування. ж). У разі коли за наслідками подання звіту про використання коштів, виданих на відрядження, їх сума перевищує граничні розміри, розраховані згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", або коли звіт не подається до кінця звітного податкового місяця, на який припадає останній день такого подання згідно із законодавством, та/або підзвітна особа не повертає суму надміру використаних коштів до кінця такого звітного податкового місяця, працедавець (самозайнята особа) зобов"язаний утримати з такого платника податку податок за шкалою і ставками, передбаченими цим Законом для основного чи неосновного доходу, відповідно до того, чи знаходиться джерело виплат основного доходу у такого працедавця (самозайнятої особи) або ні. При цьому сума оподатковуваного доходу розраховується як сума надміру виданих коштів на відрядження, збільшена на суму нарахованого податку. Якщо у наступних податкових місяцях платник податку повертає таку суму надміру використаних коштів або подає звіт про їх використання, який засвідчує правомірність таких витрат, працедавець (самозайнята особа): - у разі коли у нього знаходиться джерело виплат основного доходу, - зменшує суму валових доходів платника податку за результатами такого наступного податкового місяця на суму повернутих коштів, збільшених на суму утриманого з них податку, а у разі виникнення від"ємного результату, - зменшує суму валових доходів платника податку за результатами наступних податкових місяців; - у разі коли у нього знаходиться джерело виплат неосновного доходу, - не здійснює перерахунок суми валових доходів платника податку наступних податкових періодів. При цьому платник податку має право зменшити суму сукупного оподатковуваного доходу за наслідками звітного податкового року на суму оподатковуваного доходу, розрахованого згідно із частиною першою цього пункту. Порядок документального підверження права на таке зменшення встановлюється центральним органом державної податкової служби України. Працедавець - платник податку на прибуток підприємств, який утримує податок згідно з нормами цієї частини, має право на включення суми такого оподатковуваного доходу до складу валових витрат виробництва за наслідками податкового періоду, на який припадає таке утримання. з). Не вважаються додатковими благами кошти, товари (роботи, послуги), отримані фізичними особами, визнаними набувачами благодійної допомоги згідно із законодавством. Надання особою благодійних внесків або благодійної допомоги у розмірах, що перевищують обсяги, дозволені законодавством для їх включення до складу валових витрат особи - благодійника, що є платником податку на прибуток підприємств, не тягне за собою застосування податку, встановленого цим Законом, за умови надання таких благодійних внесків чи благодійної допомоги фізичним особам, визнаних набувачами благодійної допомоги згідно із законодавством. У разі коли фізична особа, яка здійснила благодійний внесок або надала благодійну допомогу іншим особам, отримує від них безоплатно або із знижкою кошти, товари (роботи, послуги), інші пільги та привілеї, що мають вартість, у рахунок компенсації такого благодійного внеску або благодійної допомоги (у тому числі у межах меценатства чи спонсорства), для цілей оподаткування сума такої компенсації вважається додатковим благом, наданим такій фізичній особі, який оподатковується за правилами, встановленими цим пунктом. и). Особи, які уповноважені здійснювати нарахування, утримання та внесення до бюджету податку, стягнутого у зв"язку з наданням додаткових благ платнику податку за основним місцем його отримання, зобов'язані нараховувати та сплачувати внески до фондів соціального страхування у строки та за правилами, визначеними законодавством. і). Сплата податку з додаткових благ здіснюється за правилами, визначеними законом для місячного податкового періоду. к). У разі коли податкове зобов"язання, що виникло внаслідок оподаткування додаткових благ, оскаржується платником податку, стягнення податкової заборгованості здійснюється за процедурою, визначеною законом для стягнення податкової заборгованості, визначеної з використанням непрямих методів. л). Для цілей цього пункту терміни мають таке значення: - звичайна процентна ставка за кредит - процентна ставка, яка міститься у публічній пропозиції банку або іншої кредитно-фінансової установи надати кредит (позику) будь-якому позичальнику, що відповідає встановленим ними критеріям платоспроможності, залежить від суми, строків та валюти кредиту, способів його використання, погашення та забезпечення боргових зобов"язань позичальника. Правила оприлюднення зазначених відомостей визначається для банків Національним банком України, для небанківських фінансових установ - державним органом, визначеним законом; - звичайна торгівельна діяльність - діяльність з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) на умовах прилюдної безумовної пропозиції будь-якій особі придбати такий товар (роботу, послугу) за визначену ціну, у тому числі із знижкою або прилюдної пропозиції будь-якій особі придбати такий товар (роботу, послугу) із знижкою, при виконанні визначеної умови, а саме при придбанні товарів визначеного виду, кількості або на визначену суму; участі в системах знижок тощо";  
125. статті 8 - 9 викласти у такій редакції: "Стаття 8. Об"єкти оподаткування 1. Основними вважаються такі доходи: а) отримувані платником податку - резидентом як заробітна плата (інші прирівняні до неї виплати або компенсації) від працедавця - юридичної особи (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів), включаючи постійні представництва нерезидентів, а також від працедавця - фізичної особи, що визначені платником податку як місце отримання основного доходу; б) отримувані від провадження фізичною особою підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності, що згідно з нормами цього Декрету прирівняна до підприємницької за умовами оподаткування; в) отримувані як плата за виконання фізичною особою громадських робіт, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджету, у тому числі державною службою зайнятості; г) отримувані учнями, студентами, аспірантами, ординаторами, військовослужбовцями строкової служби як стипендія, грошове чи речове забезпечення; д) отримувані як заробітна плата (інші прирівняні до неї виплати і компенсації) під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі; е) отримувані як пенсійні виплати, крім виплат з Пенсійного фонду України; є) отримувані як заробітна плата (інші прирівняні до неї виплати і компенсації) фізичною особою - резидентом або нерезидентом, що перебуває у трудових чи цивільно-правових відносинах найму з резидентом - працедавцем, або є самозайнятою особою на території України чи здійснює роботу за наймом у складі екіпажу (команди) наземного, морського, повітряного або космічного засобу пересування, який здійснює міжнародні перевезення та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні чи є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України. 2. До складу основних доходів включаються також інші доходи, не пов"язані з отриманням заробітної плати, що виплачуються працедавцем (самозайнятою особою) на користь платника податку за місцем отримання основного доходу, за виключенням виплати доходів, які відповідно до цього Декрету підлягають остаточному оподаткуванню при їх виплаті за їх рахунок та не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу. Не включаються до складу основного доходу суми виплат, визначені у статті 5 цього Декрету. 3. У разі коли джерело виплати доходів, віднесених цією статтею до основних, перебуває за межами України, такі доходи для цілей оподаткування не вважаються основними та підлягають включенню до складу сукупного річного оподатковуваного доходу. 4. Місце отримання основного доходу визначається платником податку самостійно, за виключенням випадків, визначених підпунктами "б" - "є" пункту 1 цієї статті. Платник податку не може мати одночасно два чи більше місця отримання основного доходу. У разі коли платник податку за власним бажанням змінює місце отримання основного доходу, працедавець (самозайнята особа), у якого знаходилося джерело виплат такого основного доходу перед такою зміною, зобов"язаний видати платнику податку на підставі його письмової заяви довідку про сукупний оподатковуваний дохід, отриманий ним протягом податкових місяців поточного податкового року, включаючи місяць, у якому відбувається така зміна, та про суму утриманого (стягнутого) податку та наданих податкових соціальних пільг. Підставою для визначення нового місця отримання основного доходу є подання платником податку зазначеної довідки новому працедавцю (самозайнятій особі), який зобов"язаний повідомити податковий орган за місцем реєстрації фізичної особи як платника податку про визначення нового місця отримання основного доходу у складі податкової звітності з цього податку за результатами місяця, на який припадає перша виплата основного доходу такій фізичній особі за таким новим місцем. У разі коли платник податку, що змінює місце отримання основного доходу у зв"язку із закінченням дії трудового чи цивільно-правового договору з працедавцем (самозайнятою особою) або внаслідок зняття фізичної особи з реєстрації як суб"єкта підприємницької діяльності, не подає зазначену довідку новому працедавцю (самозайнятій особі), будь-які наступні доходи платника податку вважаються неосновними. У разі коли працедавець (самозайнята особа) не видає за будь-якими причинами довідку, зазначену у частині другій цього пункту, платник податку має право звернутися до податкового органу за місцем своєї реєстрації із заявою про неможливість отримання такої довідки, на підставі якої податковий орган зобов"язаний протягом трьох робочих днів надати письмовий дозвіл платнику податку на зміну місця отримання основного доходу та провести позачергову перевірку працедавця (самозайнятої особи) стосовно правильності нарахування та стягнення податку з доходів, отриманих таким платником податку. Неподання або несвоєчасне подання податковому органу повідомлення про зміну місця отримання основного доходу платником податку, тягне за собою відповідальність працедавця (самозайнятої особи) за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності, згідно із законодавством. Неподання або несвоєчасне подання новим працедавцем (самозайнятою особою) інформації податковому органу щодо визначення нового місця отримання основного доходу платником податку на підставі наданої ним довідки не тягне за собою віднесення доходу, отриманого таким платником податку від такого нового працедавця (самозайнятої особи) до неосновного, але тягне відповідальність такого нового працедавця (самозайнятої особи) за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності, згідно із законодавством. Довідка, визначена цим пунктом, не подається новому працедавцю (самозайнятій особі) фізичними особами, які вперше реєструються платниками цього податку згідно із законодавством. Довідка також не подається фізичними особами, які вперше набувають відносин трудового найму або реєструються як самозайняті особи після: зняття з реєстрації у державній службі зайнятості у якості безробітних; закінчення строку перебування на громадських роботах; закінчення навчання учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, а також після закінчення відбування військової (у тому числі альтернативної) строкової служби; звільнення з місць позбавлення волі. Зміст та порядок надання зазначеної довідки визначаються Міністерством фінансів України. Стаття 9. Порядок визначення податку 1. Основний дохід платника податку оподатковується у джерела його виплати за місячними податковими шкалами та ставками, визначеними пунктом 4 цієї статті, розрахованими на базі річної податкової шкали, встановленої статтею 7 цього Декрету, із одночасним застосуванням відповідних податкових соціальних пільг. 2. Періодичність виплат основних доходів встановлюється роботодавцем (самозайнятою особою) самостійно, з урахуванням вимог законодавства про працю та/або умов цивільно-правових чи трудових договорів, укладених з найманими працівниками чи відповідними професійними спілками. У разі коли виплата основного доходу здійснюється частіше одного разу на календарний місяць, будь-яка така виплата оподатковується за ставкою тієї податкової шкали такого місяця, що відповідає сумі такої виплати, з остаточним перерахуванням суми податку за підсумками такого місяця. При цьому відповідна податкова соціальна пільга застосовується один раз протягом такого календарного місяця, незалежно від числа таких виплат. 3. Працедавець (самозайнята особа) зобов'язаний здійснювати від імені платника податку відрахування на його обов"язкове державне пенсійне та соціальне страхування, нараховані на загальну суму фактично виплаченого основного доходу, що підлягає оподаткуванню (без зменшення її на суми витрат, утриманого податку та податкових соціальних пільг), за рахунок джерел, визначених відповідним законодавством. 4. Працедавець (самозайнята особа) використовує такі податкові шкали, ставки та розміри податку для оподаткування основного доходу, отриманого протягом чергового календарного місяця: а) податкова шкала для січня податкового року: Розміри сукупного Ставки та розміри податку оподатковуваного (у відсотках та фіксованій доходу за рік (у податкових частині вираженій у шкалах, виражених у гривнях) гривнях) До 600 гривень включно 10 відсотків Від 601 гривні до 6000 гривень включно Податок у розмірі, що дорівнює 60 гривням +15 відсотків з суми доходів, що перевищують 6000 гривень Від 6001 гривні Податок у розмірі, що дорівнює 870 гривням +25 відсотків з суми доходів, що перевищують 12000 гривень б) податкова шкала для січня - лютого податкового року: Розміри сукупного Ставки та розміри податку оподатковуваного (у відсотках та фіксованій доходу за рік (у податкових частині вираженій у шкалах, виражених у гривнях) гривнях) До 1200 гривень включно 10 відсотків Від 1201 гривні до 12000 гривень включно Податок у розмірі, що дорівнює 120 гривням +15 відсотків з суми доходів, що перевищують 12000 гривень Від 12001 гривні Податок у розмірі, що дорівнює 1740 гривням +25 відсотків з суми доходів, що перевищують 12000 гривень в) Податкова шкала для березня і наступних місяців звітного року розраховується шляхом щомісячного збільшення: граничних значень кожної податкової шкали на 1/12 річного значення; розміру податку у фіксованих частинах суми на 1/12 річного значення. У разі проведення індексації значень річних податкових шкал та фіксованих частин податку згідно з пунктом 3 статті 7 цього Декрету, відповідно змінюються значення місячних податкових шкал та фіксованих частин податку, визначених у підпунктах "а" - "б" цього пункту. 5. Розрахунок податкових зобов"язань з основного доходу платника податку здійснюється працедавцем наростаючим підсумком з початку податкового року із заліком сплачених (утриманих) сум податку та наданих податкових соціальних пільг за попередні місяці такого року. Остаточний розрахунок податкових зобов'язань платника податку здійснюється за підсумками грудня податкового року і враховується у збільшення (зменшення) податкових зобов'язань із сукупного оподатковуваного доходу платника податку за підсумками такого податкового року. 6. За результатами звітного року працедавець визначає суму скупного річного оподатковуваного доходу платника за основним місцем його отримання. Довідка про суму основного доходу, одержаного протягом звітного року, суму стягнутого з нього податку та суму застосованих податкових соціальних пільг надається такою особою податковому органу за місцем проживання платника до 15 березня року, наступного за звітним, а також платнику податку за його вимогою. У разі відмови у наданні такої довідки за вимогою платника, така особа несе відповідальність, передбачену законодавством для неподання податкової звітності";  
126. статтю 10 викласти у такій редакції: "Стаття 10. Порядок перерахування податку до бюджету Платники податку зобов"язані до або під час отримання коштів на виплату заробітної плати чи інших видів компенсацій на користь найманих працівників або членів керівних органів такого платника податку, утримувати та перераховувати цей податок до відповідного бюджету. У разі коли така виплата здійснюється з банківського рахунку такого платника, платіжне доручення має містити як суму коштів, що є базою для нарахування цього податку, так і суму цього податку, яка підлягає сплаті до відповідного бюджету. У разі коли працедавець сплачує заробітну плату в інший спосіб (включаючи виплату заробітної плати з каси працедавця, натуральну оплату чи оплату праці у погашення зустрічного грошового зобов"язання найманого прцівника), такий працедавець зобов"язаний нарахувати та внести до відповідного бюджету належну суму податку у строки, передбачені законом для місячного податкового періоду. У разі якщо працедавець не утримує або утримує не повністю цей податок у зв"язку із обставинами непереборної сили (форс-мажором), підтвердженими у визначеному законом порядку, такий працедавець зобов"язаний утримати цей податок з його платника після закінчення таких обставин. Над міру сплачені суми податку підлягають поверненню його платнику протягом 183 днів від дня закінчення звітного року на підставі поданої ним річної податкової декларації. Забороняється сплата прибуткового податку за рахунок коштів працедавців, якщо інше не визначено цим Декретом" ";  
127. статтю 11 викласти у такій редакції: "Стаття 11. Об"єєкти оподаткування Відповідно до цього розділу об"єктом оподаткування є доходи, одержувані платниками податку за місцем їх роботи, відмінних від місця отримання основного доходу";  
128. частину першу статті 12 викласти у такій редакції: "З доходів, визначених у статті 11, справляється податок при їх виплаті у таких розмірах: при виплаті неосновного доходу у розмірі, що не перевищує 20 відсотків верхнього значення першої податкової шкали, - за ставкою 15 відсотків; при виплаті неосновного доходу у розмірі, що перевищує 20 відсотків верхнього значення першої податкової шкали, - за ставкою 25 відсотків від суми такого перевищення. При визначенні суми податкового зобов"язання не враховується сума соціальних податкових пільг, визначених статтею 6 цього Декрету. При виплаті заробітної плати як за основним так і неосновним місцем отримання доходу у будь-якій формі, відмінній від грошової, податок утримується у джерела виплати за рахунок особи, що її здійснює. При цьому база для нарахування податку визначається як звичайна вартість такої виплати, збільшена на суму податку"; частину другу статті 12 викласти у такій редакції: "За наслідками податкового року платники податку (крім тих, що отримали доходи за основним місцем, а також за неосновним місцем, якщо при виплаті таких доходів був стягнутий податок за рахунок такої виплати) подають декларацію у податковий орган за місцем свого проживання. При цьому обов"язок з подання декларації такими громадянами вважається виконаним внаслідок подання розрахунку податку, що справляється особами, що виплачують такі доходи, у джерела їх виплати. Платники податку, які отримували доходи за неосновним місцем, мають право подати декларацію та одержати бюджетне відшкодування суми переплаченого ними податку у порядку, визначеному законодавством"; у частині третій статті 12 слово "відомості" замінити словом "розрахунок";  
129. у статті 16: підпункт "в" пункту 2 викласти у такій редакції: "в) інші доходи, які підлягають оподаткуванню згідно з нормами цього Декрету"; увести пункт 3 підпункту "в" пункту 2 такого змісту: "3. У порядку та за ставками, визначеними цим Декретом для оподаткування неосновних доходів, оподатковуються доходи фізичних осіб-нерезидентів від виконання цивільно-правових або трудових договорів, якщо джерело виплат за такими договорами знаходиться на території України, у тому числі (але не виключно): нерезидентами, що працюють на об'єктах, розташованих на території України, у тому числі постійних представництвах нерезидентів; нерезидентами, що є членами керівних органів юридичних осіб - резидентів, та отримують у цьому зв"язку гонорари, інші виплати і компенсації від таких юридичних осіб. Це правило не застосовується до доходів, які остаточно оподатковуються при їх виплаті у випадках, визначених цим Декретом. У такому ж порядку оподатковуються доходи, одержані фізичною особою-нерезидентом від здійснення нею незалежної професійної діяльності на території України як артиста театру, кино, радіо, телебачення, естради, музиканта чи спортсмена, так само як від діяльності лікарів або терапевтів, адвокатів, нотаріусів, аудиторів, оцінщиків, архітекторів (інженерів) або від релігійної (месіонерської) діяльності, а також від професій, допоміжних вищеозначеним. Особою, відповідальною за утримання податку є резидент, який виплачує такі доходи або виступає агентом (довіреною особою) таких фізичних осіб-нерезидентів щодо їх отримання від споживачів зазначених послуг. Для цілей цього підпункту особою, що виступає агентом (довіреною особою) нерезидента, розуміється резидент, який є уповноваженим від імені такого нерезидента здійснювати продаж (розповсюдження) відповідних товарів (послуг) на території України";  
130. 5. У Декреті Кабінету Міністрів України №18-92 від 26 грудня 1992 р. "Про акцизний збір" ( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1993, N 10, ст.82 ):  
131. Стаття 1. Акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції). Для цілей цього Декрету під терміном "податковий агент" розуміється суб'єкт підприємницької діяльності, створений у формі підприємства з іноземною інвестицією, а також його дочірні підприємства, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, право якого на звільнення від оподаткування окремими податками, зборами (обов'язковими платежами) було підтверджено рішенням суду (арбітражного суду), уповноважений згідно з статтею 4 цього Декрету здійснювати нарахування та стягнення акцизного збору з платників акцизного збору, визначених у пункті "д" статті 2 цього Декрету, а також вносити суми акцизного збору, стягнуті з його платників, до бюджету. Для цілей цього Декрету слід розуміти: під терміном "давальницька сировина" - сировину, яка є власністю одного резидента (замовника) і передається іншому резиденту (виробнику) для виробництва підакцизних товарів (продукції) без переходу права власності на таку сировину; під терміном "давальницькі умови" - будь які умови договорів між резидентом-замовником і резидентом-виробником за яких виготовляються підакцизні товари (продукція) і яка є власністю резидента-замовника.  
132. статтю 3 викласти у такій редакції: "Стаття 3. Об'єктом оподаткування є: а) операції з надання підакцизних товарів їх виробником на території України за кошти або інші види компенсації їх вартості, їх безоплатної передачі або з частковою оплатою; б) операції з споживання таких товарів їх виробником, або для промислової переробки таких товарів (крім їх надання для виробництва інших підакцизних товарів, за винятком оподаткування спирту етилового), а також для своїх працівників чи для інших видів невиробничого використання; в) операції з ввезення підакцизних товарів на митну територію України у тому числі у порядку обміну чи безоплатної передачі. Ввезення підакцизних товарів на митну територію України без попередньої сплати мита, акцизного збору та податку на додану вартість (крім їх ввезення на територію ліцензійних складів та магазинів безминої торгівлі, їх транзиту чи тимчасового ввезення під зобов"язання щодо їх зворотнього вивезення згідно з митним законодавством), не дозволяється. Підакцизні товари, які ввозяться на митну територію України під митними режимами тимчасового ввезення або транзиту, не можуть використовуватися на митній території України у господарській діяльності чи надаватися у володіння, або розпорядження чи користування особі, що здійснює господарську діяльність на території України, крім випадків використання автомобільного транспорту фізичними особами у межах звичайного договору про його оренду, але не більше 30 календарних днів. При наданні підакцизних товарів податковими агентами об"єктом оподаткування є: для виготовлених на території України товарів - їх надання споживачеві, включаючи вартість будь-яких додаткових послуг або робіт, пов"язаних із таким наданням; для товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, - їх надання, включаючи вартість будь-яких додаткових послуг або робіт, пов"язаних із таким наданням на митній території України, але не менше митної вартості таких підакцизних товарів (продукції), з урахуванням сум сплаченого, чи нарахованого але не сплаченого ввізного (імпортного) мита.  
133. статтю 5 викласти у такій редакції: "Стаття 5. Акцизний збір не справляється при вивезенні (пересиланні) підакцизних товарів (продукції) за межі митної території України (на експорт), у тому числі з митної території України на територію безмитних магазинів та ліцензійних складів, визначених такими згідно із законом, а також під час вивезення (пересилання) таких товарів з території таких безмитних магазинів та ліцензійних складів за межі митного кордону України або на територію інших безмитних магазинів (ліцезійних складів). У разі ввезення підакцизних товарів (продукції) з митного ліцензійного складу або з магазину безмитної торгівлі на митну територію України, акцизний збір справляється у порядку передбаченому для підакцизних товарів (продукції) що ввозяться на митну територію України. Не підлягає оподаткуванню надання: а) легкових автомобілів спеціального призначення для інвалідів, оплата вартості яких провадиться органами соціального забезпечення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. б) транспорту (крім легкового), що використовується для потреб пожежних команд; в) автомобілів швидкої (невідкладної) допомоги (не менше ніж дев"ять посадкових місць), спеціально призначених для перевезення хворих чи поранених людей з установкою медичного обладнання, яке забезпечує надання такої швидкої (невідкладної) допомоги, за правилами, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Товари, як згідно з законами України підлягають обкладенню акцизним збором при їх ввезенні на митну територію України чи при їх продажі українськими виробниками, підлягають обкладенню акцизним збором у загальному порядку, незалежно від того, чи такі товари придбаються суб"єктами підприємницької діяльності (фізичними особами), що є суб"єктами договорів про розподіл продукції або підпадають під дію законів, які регулюють правила оподаткування у вільних (спеціальних) економічних зонах на території України, чи у будь-яких інших місцевостях, чий економічний або міграційний режим відрізняється від загального відповідно до закону. Забороняється прийняття органами місцевого самоврядування (у тому числі міст Києва, Севастополя, Автономної Республіки Крим) рішень щодо повернення податків, зборів (обов"язкових платежів), або їх частки, їх платнику, або надання дотацій з місцевих бюджетів), не пов"язаних із регулюванням цін відповідно до закону, в іншій спосіб, суб"єктам підприємницької діяльностіщо виробляють підакцизну продукцію або надають інші товари (роботи, послуги), розташованим на території відповідної територіальної громади. У разі коли органи місцевого самоврядування приймають рішення всупепеч цьому правилу, суми таких податків, зборів (обов"язкових платежів) або дотацій (субсидій) підлягають стягненню до Державного бюджету України за рахунок бюджетів власних повноважень таких органів місцевого самоврядування";  
134. частину другу статті 6 викласти у такій редакції: "Суб'єкти підприємницької діяльності, які ввозять (пересилають) підакцизні товари (продукцію) на митну територію України, зобов"язані під час їх декларування подати митним органам декларацію у трьох примірниках, один з яких надсилається таким митним органом до податкового органу за місцезнаходженням суб'єкту підприємницької діяльності, другий - видається такому суб"єкту підприємницької діяльності, а третій залишається у митному органі для внутрішнього контролю та обліку. Платники акцизного збору з підакцизних товарів, вироблених на митній території України, в термін визначений законом для місячного звітного (полдаткового) періоду, подають до органів державної податкової служби за місцем реєстрації розрахунок (декларацію) акцизного збору, незалежно від того, виникло податкове зобов'язання, чи ні, за формою встановленою центральним органом державної податкової служби.  
135. У Законі України №378/96 від 19 вересня 1996 року "Про плату за землю" (Відомості Верховної Ради України 1996 р., №45, ст. 238):  
136. викласти частину четверту статті 7 у такій редакції: "Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частинами другою і третьою цієї статті";  
137. 7. У Законі України №313 від 11 липня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію) ( Відомості Верховної Ради України 1996 р., N 42, ст. 201 ): вилучити рядок "7113-7114 Ювелірні вироби 55%";  
138. 8. У Законі України №1969 від 21 вересня 2000 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою запровадження державного контролю за здійсненням лотерейної діяльності": "затвердити правила надання ліцензій на здійснення операцій з випуску та розповсюдження державних лотерей, виходячи із нормативів достатності капіталу, що не можуть бути меншими ніж 5 млн ЄВРО (іншої іноземної валюти І групи класифікатора валют згідно з правилами Національного банку України), внесених коштами до статутного фонду оператора, у розрахунку на кожний вид (тип) державної лотереї, додатково до вимог, визначених пунктом 10.3 статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" надавати зазначені ліцензії на право здійснення лотерейної діяльності із обов"язковим зазначенням правил випуску окремих видів (типів) лотерей (лотерейного продукту). здійснити переоформлення реєстраційних свідоцтв державних лотерей, білети яких перебували в обігу на момент набрання чинності цим Законом, на відповідні ліцензії без справляння плати за таке переоформлення та зміни термінів їх дії, за умови коли такі види (типи) лотерей відповідають умовам, визначеним цим пунктом, а також призупинити надання нових ліцензій до моменту набрання чинності законом, що регулює правила здійснення лотерейної діяльності в Україні та встановлює міру відповідальності за їх порушення"; Доручити Міністерству внутрішніх справ України забезпечити закриття лотерей або інших подібних розіграшів, які не мають відповідних ліцензій Міністерства фінансів України, протягом 30 календарних днів, наступних за днем набрання чинності цим Законом, та здійснити заходи щодо виявлення осіб, які здійснюють протизаконні дії з організації чи проведення неліцензованих лотерей чи подібних грошових чи майнових розиграшів з метою притягнення таких осіб до відповідальності, визначеної адміністративним або кримінальним законодавством".  
139. 9. У Декреті Кабінету Міністрів України №56/93 від 20 травня 1993 року "Про місцеві податки і збори" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №30, ст.336 ):  
140. у назві Закону виключити слова "податки і";  
141. статтю 1 викласти у такій редакції: "Стаття 1. До місцевих зборів належать: готельний збір; збір за припаркування автотранспорту; ринковий збір; збір за видачу ордера на квартиру; рекламний збір; збір за право використання місцевої символіки; збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі";  
142. у статті 2 цифру 20 замінити цифрою "5, після слів (без додаткових послуг) додати слова "за кожну добу";  
143. статтю 11 викласти у такій редакції: "Стаття 11. Рекламний збір Рекламний збір - це плата органу місцевого самоврядування за здійснення платником збору дій щодо: розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях, щитах, екранах, розташованих просто неба, на фасадах будинків або споруд; розміщення внутрішньої реклами всередині будинків або споруд, які перебувають в комунальній власності; розміщення реклами на комунальному транспорті чи метрополітені. Платниками рекламного збору є юридичні або фізичні особи - рекламодавці, які здійснюють рекламування продукції на рекламних носіях, визначних пунктом 10.1 цієї статті, розташованих на території відповідного органу місцевого самоврядування. Об"єктом оподаткування рекламним збором є загальна площа носія зовнішньої та внутрішньої реклами, а також реклами на комунальному транспорті та метрополітені. Загальна площа рекламного носія вираховується по його зовнішнім кордонам, незалежно від того, чи заповнено рекламною інформацією повну площу такого носія, або тільки її частину. У разі виготовлення рекламного носія у вигляді букв, інших символів або знаків, загальна площа такого носія вираховується як площа прямокутника, який повністю покриває такі букви, символи або знаки. У разі виготовлення рекламного носія у вигляді об"ємних форм (малих архітектурних форм тощо), об"єктом оподаткування є загальна площа поверхні такої форми, конструктивно призначена для розміщення реклами. У разі виготовлення рекламного носія із автоматично змінюваною рекламою, об"єктом оподаткування є загальна площа такого носія, незалежно від кількості конструктивно передбачених змін. Не підлягають оподаткуванню рекламним збором: а) інформаційні вивіски при вході в приміщення юридичної або фізичної особи або інформаційні таблички або надписи на комунальному транспорті та метрополітені; б) вивіски чи таблички з повідомленням про обмеження вільного пересування громадян або транспортних засобів, виконання ремонтних, аварійних та інших подібних робіт; в) повідомлення інформаційного характеру, що розміщуються всередині будинків або споруд, які перебувають в комунальній власності, і не переслідують рекламних цілей; г) рекламні носії, які містять соціальну рекламну інформацію; д) інші, ніж зазначені у пункті 10.1 цієї статті, види реклами або розміщені на інших, ніж зазначені у пункті 10.1 цієї статті, рекламних носіях. Для цілей цього пункту під терміном "соціальна рекламна інформація" розуміється інформація державних органів або громадських організацій, які мають статус неприбуткових, крім політичних партій, з питань охорони здоров"я, природи та екології, енергозбереження, профілактики правовопорушень чи хвороб, соціального захисту та безпеки населення, правозахісної діяльності, яка не має на меті збільшення доходів (прибутків) окремого рекламодавця або виробника окремої продукції, що рекламується. Підставою для віднесення рекламної інформації до соціальної є узгодження її змісту у порядку, визначеному відповідним органом місцевого самоврядування. Рекламний збір справляється у таких розмірах: а) для зовнішньої реклами - від 0,05 до 0,2 гривень за кожний повний або неповний квадратний метр кожного рекламного носія; б) для внутрішньої реклами, а також для реклами на комунальному транспорті або метрополітені - від 0,02 до 0,1 гривень за кожний повний або неповний квадратний метр кожного рекламного носія; в). у разі рекламування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів або їх торгових марок, ставки оподаткування, визначені пунктами "а"-"б" цієї статті, встановлюються у максимальному розмірі, та до них застосовується коефіціент 2. Ставки рекламного збору встановлюються за кожний повний або неповний день рекламування, включаючи день розміщення та зняття реклами. У разі коли рекламу не знято з носія після закінчення строку, визначеного у договорі між рекламодавцем та розповсюджувачем, обов"язки із сплати та внесення рекламного збору до бюджету за додаткові дні рекламування несе розповсюджувач. Рекламний збір сплачується рекламодавцями до бюджету органу місцевого самоврядування, на території якого розміщено рекламу, через розповсюджувачів реклами, а у разі розповсюдження реклами самостійно - самим рекламодавцем. Розповсюджувач реклами зобов"язаний включити суму рекламного збору до розрахункового документу, який містить вартість наданих рекламних послуг та пред"являється рекламодавцю для оплати. Суми рекламного збору не включаються до складу валових доходів розповсюджувача та включаються до валових витрат рекламодавця у загальному порядку. Для платників акцизного збору та податку на додану вартість суми рекламного збору не включаються до бази оподаткування акцизними зборами та податком на додану вартість. Рекламний збір сплачується за результатами звітного місяця протягом строків, визначених законом для сплати податку на прибуток підприємств. Ставки рекламного збору підлягають щорічній індексації згідно з офіційним рівнем інфляції у порядку, визначеному законодавством";  
144. перше речення статті 17 викласти у такій редакції: "Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі - це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, який справляється один раз під час надання такого дозволу: для суб"єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, - без обмеження строку дії такого дозволу за винятком випадків коли за поданням платника цього збору приймається відповідне рішення стосовно зміни умов його розміщення, що розглядається як надання нового дозволу на торгівлю; для суб"єктів, що здійснюють одноразову торгівлю, - на один календарний день";  
145. статтю 23 викласти у такій редакції: "Стаття 23. Джерела сплати місцевих податків і зборів Витрати, пов"язані зі сплатою місцевих податків і зборів, визначених цим Декретом, відносяться до валових витрат особи, що є платником податку на прибуток підприємств, або до витрат фізичної особи - суб"єкта підприємницької діяльності, що є платником прибуткового податку з громадян";  
146. 10. У Законі України №16/98 -ВР 14 січня 1998 року "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., №23, ст.121):  
147. доповнити статтю 21 абзацем 11 такого змісту: "На період з 1 січня 2003 року до 1 січня 2006 року встановлюється правило, за яким база для нарахування страхових внесків роботодавцями або фізичними особами за наслідками звітного місяця не може перевищувати подвійної суми верхнього значення першої податкової шкали, встановленої для січня поточного податкового року законодавством з питань оподаткування доходів фізичних осіб (прибуткового податку з громадян)"; у цьому зв"язку абзаци 11 -12 вважати абзацами 12 -13 цієї статті;  
148. ІІ. Перехідні положення  
149. 1. Платники податку на додану вартість, які відповідно до цього Закону отримали право на збільшення податкового кредиту або були зобов"язані збільшити податкові зобов"язання за наслідками податкових періодів, що передували податковому періоду, на який припадає дата набрання чинності цим Законом, визначають базу оподаткування за правилами, що діяли протягом таких попередніх податкових періодів.  
150. 2. Зміна правил оподаткування операцій з ввезення (імпортування) товарів (робіт, послуг) у вигляді прямих чи портфельних інвестицій, передбачених цим Законом, розповсюжується на будь-які операції з їх ввезення (імпортування), крім операцій з ввезення (імпортування) прямих інвестицій у обсягах, зареєстрованих у належному порядку до моменту набрання чинності відповідною нормою цього Закону.  
151. 3. Ставка податку на додану вартість, запроваджена цим Законом, починає застосовуватись щодо оподатковуваних операцій, за якими дата виникнення податкових зобов"язань або права на податковий кредит виникає після набрання чинності відповідними нормами цього Закону.  
152. 4. Зобов"язання осіб з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, що виникають при здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій, не завершених на момент набрання чинності цим Законом, визначаються за правилами, що діяли до моменту набрання чинності цим Законом.  
153. 5. Поворотна фінансова допомога, надана до моменту набрання чинності цим Законом, оподатковується за правилами, які діяли на момент її надання. При цьому, якщо відповідно до роз"яснень контролюючих органів платник податку включив суми такої поворотної допомоги до складу валових доходів, такий платник податку має право включити суми такої поворотної фінансової допомоги (її частини) до складу валових витрат за результатами податкового періоду, у якому відбувається її повернення.  
154. 6. Операції з фінансового лізингу, згідно з якими об'єкт фінансового лізингу був переданий орендарю до моменту набрання чинності цим Законом, оподатковується за правилами, які діяли на момент передання такого об'єкту або за правилами, визначеними цим Законом, за вибором лізингодавця (орендодавця), який доводитьтся до відома податкового органу разом із поданням декларації за звітний період, на який припаає дата набрання чинності цим Законом.  
155. 7. Для нарахування податкових зобов'язань при виплаті дивідендів за результатами 2001 року або попередніх років, що здійснюється після набрання чинності цим Законом, застосовуються правила, визначені цим Законом.  
156. 8. Норми амортизаційних відрахувань, визначених цим Законом, починають застосовуватися щодо капітальних активів групи 1, витрати на придбання або спорудження яких уперше починають амортизуватися після набрання чинності цим Законом, включаючи їх зворотнє введення в експлуатацію після консервації або капітального ремонту, крім витрат на їх поліпшення, а також щодо усіх капітальних активів другої та третьої групи основних фондів чи витрат на поліпшення основних фондів першої групи (незалежно від часу введення таких основних фондів першої групи в експлуатацію), з 1 січня 2003 року.  
157. 9. У разі коли відповідно до законів України податки, збори (обов"язкові платежі) зараховуються на рахунки контролюючих органів, відкриті в комерційних банках України, режим таких рахунків має передбачати обов"язкове перерахування накопичених сум на відповідні рахунки державного казначейства України не пізніше кінця банківського дня, наступного за банківським днем, на який припадає таке зарахування. Це правило не розповсюджується на порядок розпорядження коштами, які надходять на рахунки посольств (консульств) України за кордоном внаслідок здійснення ними консульських або інших подібних дій, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
158. 10. Протягом 2002 року діє Закон України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства". При цьому кошти, які надійдуть внаслідок сплати (стягнення) цього збору, підлягають контролю та використанню у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.  
159. 11.Справляння курортного збору зупиняється з 1 січня 2003 року.  
160. 12. Ставки готельного збору, введені цим Законом, починають застосовуватися з 1 січня 2003 року.  
161. 13. Місячні авансові внески податку на прибуток підприємств, визначені пунктом 16.7 статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", сплачуються до 1 січня 2003 року.  
162. 14. З 1 січня 2002 року комунальний податок вважається необов"язковим для запровадження на території відповідного органу місцевого самоврядування. У цьому зв"язку рішення органів місцевого самоврядування щодо запровадження цього податку та встановлення його ставок припиняють дію з 1 січня 2002 року. Рекомендувати органам місцевого самоврядування прийняти рішення щодо доцільності запровадження комунального податку та визначити його ставки відповідно до закону.  
163. 15. Розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян (мінімальної заробітної плати), що діяв до набрання чинності цим Законом, застосовується з метою визначення розмірів фінансових (штрафних) санкцій, передбачених законами з питань оподаткування, а також розмірів, передбачених законодавством з питань адміністративних правопорушень у галузі податкового законодавства чи обов"язкової статистичної, фінансової звітності чи бухгалтерського обліку, а також в інших випадках, передбачених законодавством, крім випадків, визначених у частині другій цього пункту. Розмір неоподатковуваного мінімуму, передбачений законодавством з питань адміністративних правопорушень (крім випадків, визначених частиною першою цього пункту) або кримінальним законодавством, установлюється на рівні 50 відсотків від розміру доходу, що не підлягає оподаткуванню згідно зі статтею Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".  
164. 16. На 2002 рік установлюється така річна шкала прибуткового податку з громадян: Розміри сукупного Ставки та розміри податку оподатковуваного (у відсотках та фіксованій доходу за рік (у податкових частині шкалах, виражених вираженій у гривнях) у гривнях) До 4800 гривень включно 10 відсотків Від 4801 гривні до 14400 гривень включно Податок у розмірі, що дорівнює 480 гривням +15 відсотків з суми доходів, що перевищують 4800 гривень Від 14401 гривні Податок у розмірі, що дорівнює 1920 гривням +25 відсотків з суми доходів, що перевищують 14400 гривень Місячні податкові шкали 2002 року розраховуються шляхом щомісячного збільшення: граничних значень кожної податкової шкали на 1/12 річного значення; розміру податку у фіксованих частинах суми на 1/12 річного значення.  
165. 17. У 2002 році податкові соціальні пільги, визначені у підпунктах "а", "б", "в" пункту 6.1 статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" встановлюються відповідно у розмірах 1,5, 3, 4,5 відсотків від верхнього значення першої податкової шкали, встановленого для січня 2002 року.  
166. 18. Установити, що в 2002 році база для нарахування страхових внесків роботодавцями або фізичними особами за наслідками звітного місяця не може перевищувати потрійної суми верхнього значення першої податкової шкали, встановленої для січня поточного податкового року законодавством з питань оподаткування доходів фізичних осіб (прибуткового податку з громадян).  
167. 19. Підпункт 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" у 2002 році застосовується у такій редакції: "5.1.7 продажу лікарських засобів тав виробів медичного призначення, зареєстрованих в Україні в установленому законодавством порядку, закладам охорони здоров'я та закладам соціального забезпечення, що повністю або частково у тримуються за рахунок бюджету, а також продажу аптечними установами лікарських засобів окремим категоріям населення за рецептами лікарів, за переліком та у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України".  
168. ІІІ. Прикінцеві положення  
169. 1. Кабінету Міністрів України: привести свої нормативно-правові акти у відповідність з нормами цього Закону; забезпечити приведення положень нормативно-правових актів, виданих органами центральної виконавчої влади, у відповідність до норм цього Закону протягом двох місяців від дня набрання чинності цим Законом. У разі коли протягом зазначеного двохмісячного періоду виникають розбіжності між нормами цього Закону та нормами зазначених нормативно-правових актів, пріоритет мають норми цього Закону; розробити правила використання коштів, що надійдуть до бюджету внаслідок справляння збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, на здешевлення процентів за кредитами, залучених особами, які здійснюють діяльність у сфері виноградарства, садівництва і хмелярства; до 1 вересня 2001 року подати на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо зміни правил бюджетного та експортного відшкодування податку на додану вартість, виходячи з того, що платник податку матиме право звертатися безпосередньо до органу державного казначейства, а відповідний податковий орган матиме право призупинки надання такого відшкодування при наявності підстав, визначених законом; проаналізувати стан використання пільги з податку на прибуток підприємств для будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей та подати законодавчі пропозиції з цього питання.  
170. 2. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2002 року, крім таких положень, які набирають чинності з 1 серпня 2001 року.