Кількість абзаців - 375 Розмітка (ліва колонка)


Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування (Друге читання)

0. Проект  
1. ЗАКОН УКРАЇНИ  
2. Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування  
3. Цей Закон визначає правові, соціальні, фінансово-економічні та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування населення України з метою реалізації встановлених Конституцією України прав усіх громадян на охорону здоров'я, медичну допомогу і медичне страхування.  
4. Розділ І. Загальні положення  
5. Стаття 1. Поняття і мета загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування  
6. 1. Загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування є формою соціального захисту інтересів населення та його здоров'я і складовою частиною системи державного соціального страхування.  
7. 2. Метою загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування є забезпечення рівних можливостей всіх громадян щодо реалізації їх конституційних прав на ефективну і доступну медичну допомогу за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування в обсягах відповідно до програм загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.  
8. 3. Загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування спрямоване на:  
9. 1) забезпечення рівного права громадян у доступності медичної допомоги незалежно від віку, статі, стану здоров'я;  
10. 2) створення умов безоплатності медичної допомоги в момент її отримання;  
11. 3) фінансування медичної допомоги в обсягах, що має забезпечити гарантований у системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування обсяг медичної допомоги.  
12. Стаття 2. Принципи здійснення загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування  
13. Загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування базується на наступних принципах:  
14. 1) обов'язковість державного соціального медичного страхування;  
15. 2) законодавче визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування;  
16. 3) гарантування державою можливості реалізації застрахованими особами своїх прав на безоплатну медичну допомогу через систему загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування;  
17. 4) забезпечення в разі настання страхового випадку одержання в достатніх обсягах медичної допомоги на всій території України;  
18. 5) обов'язковість фінансування Фондом (управліннями та відділеннями) загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування витрат, пов'язаних із наданням медичної допомоги, у обсягах, передбачених цим Законом;  
19. 6) зарахування страхових внесків до солідарного (не персоніфікованого) Фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування та їх субсидування з боку держави;  
20. 7) цільове використання коштів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування;  
21. 8) паритетність представників усіх суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування в управлінні системою загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.  
22. Стаття 3. Держава у системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування  
23. 1. Державою гарантується отримання через систему загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування безоплатної медичної допомоги відповідно до державних соціальних стандартів та нормативів у сфері охорони здоров'я.  
24. 2. З метою захисту інтересів громадян держава через уповноважені органи забезпечує в системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування:  
25. 1) надходження асигнувань за застрахованих осіб, віднесених до категорій населення, за яких мають сплачувати страхові внески органи місцевого самоврядування та Пенсійний фонд;  
26. 2) надходження асигнувань, спрямованих на здійснення медико-санітарних та оздоровчо-профілактичних цільових програм і видів медичної допомоги особливої соціальної ваги, імунізації, забезпечення лікарськими засобами і виробами медичного призначення пільгових категорій населення згідно з чинним законодавством, проведення надзвичайних заходів щодо боротьби з епідеміями, тощо;  
27. 3) нормативне регулювання діяльності у системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.  
28. Розділ ІІ. Система загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування  
29. Стаття 4. Суб'єкти і об'єкти загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування  
30. 1. Суб'єктами правовідносин у системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування є застраховані особи, страхувальники, страховики і надавачі медичної допомоги.  
31. 2. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування.  
32. 3. Страхувальниками у системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування є:  
33. 1) роботодавці;  
34. 2) застраховані особи, які забезпечують себе роботою самостійно на засадах здійснення підприємницької, адвокатської, нотаріальної, творчої та іншої діяльності, пов'язаної з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності;  
35. 3) застраховані особи (наймані працівники), які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески;  
36. 4) Пенсійний фонд України;  
37. 5) навчальні заклади вищої та професійно-технічної освіти, заклади післядипломної освіти, наукові установи;  
38. 6) органи місцевого самоврядування;  
39. 7) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.  
40. 4. Страховиком загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування є Фонд загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування України (далі Фонд медичного страхування), який здійснює страхову діяльність згідно з цим Законом.  
41. 5. Надавачами медичної допомоги в системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування є заклади охорони здоров'я незалежно від форм власності, акредитовані та ліцензовані в установленому законодавством України порядку, а також окремі медичні, фармацевтичні працівники, або група таких працівників, які надають медичну допомогу в межах закладів охорони здоров'я або поза ними на засадах підприємницької діяльності, за умови достатнього рівня освіти, кваліфікації, з дотриманням стандартів надання медичної допомоги та ліцензування.  
42. 6. Об'єктом загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування є страховий випадок, з настанням якого застрахований має право на отримання безоплатної медичної допомоги.  
43. 7. Страховим випадком в системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування є подія, з настанням якої виникає необхідність надання медичної допомоги у зв'язку з профілактикою, діагностикою, лікуванням і реабілітацією захворювань, побутових травм, а також у зв'язку з вагітністю і пологами в обсягах, передбачених Державною програмою загальнообов'язкового соціального медичного страхування (далі - Державною програмою) або територіальними програмами загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування (далі - територіальними програмами).  
44. Стаття 5. Особи, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному медичному страхуванню  
45. 1. Загальнообов'язковому державному соціальному медичному страхуванню підлягають:  
46. 1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в організаціях і установах незалежно від форм власності, господарювання, виду діяльності, в об'єднаннях громадян та у фізичних осіб, а також особи, які постійно виконують свої службові обов'язки на інших, передбачених законодавством умовах, у тому числі за договорами цивільно-правового характеру;  
47. 2) члени колективних підприємств;  
48. 3) особи, які згідно із законодавством України працюють на іноземних підприємствах, в установах та організаціях, в міжнародних організаціях, філіях і представництвах та інших відокремлених підрозділах, які провадять діяльність на території України;  
49. 4) громадяни України, які працюють в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах, розташованих на території України;  
50. 5) особи, обрані на виборні посади до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на виборній посаді;  
51. 6) особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку або підвищують кваліфікацію з відривом від виробництва у випадку, коли вони отримують матеріальну допомогу відповідно до Закону України "Про зайнятість населення";  
52. 7) клінічні ординатори, магістранти, аспіранти, докторанти;  
53. 8) особи, трудовий договір з якими розірвано у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, та за якими на визначений законодавством термін на період працевлаштування зберігається середня заробітна плата за попереднім місцем роботи;  
54. 9) безробітні в період одержання допомоги по безробіттю;  
55. 10) особи, яким надано відпустку по догляду за дитиною;  
56. 11) непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом першої групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду;  
57. 12) особи, які забезпечують себе роботою самостійно на засадах підприємницької, адвокатської, нотаріальної, творчої та іншої діяльності, пов'язаної з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності;  
58. 13) непрацюючі пенсіонери;  
59. 14) непрацюючі діти та молодь до 18 років;  
60. 15) непрацюючі багатодітні матері, які мають дітей віком до 18 років;  
61. 16) особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу;  
62. 17) працівники воєнізованих формувань, особи начальницького і рядового складу фельд'єгерської служби Міністерства зв'язку України, гірничорятувальних частин незалежно від підпорядкованості;  
63. 18) особи, які навчаються у вищих навчальних закладах з денною формою навчання та в професійно-технічних навчальних закладах;  
64. 19) особи, застраховані від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які стали інвалідами внаслідок нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань.  
65. Зміни та доповнення до переліку категорій громадян, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному медичному страхуванню, визначаються законодавчими актами України.  
66. 2. Усі застраховані є членами Фонду медичного страхування. Іншим особам, які постійно проживають в межах адміністративно-територіальної одиниці, і не є членами Фонду медичного страхування, медична допомога надається в порядку, визначеному законодавством та спеціальними договорами.  
67. 3. Медичне страхування громадян України, які постійно або тимчасово проживають за межами України, здійснюється у порядку, встановленому на підставі двосторонніх угод України із країнами, в яких перебувають громадяни. Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному медичному страхуванню на тих же умовах, що і громадяни України, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародними договорами України.  
68. Стаття 6. Державна і територіальні програми загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування  
69. 1. Державна програма визначає перелік і обсяг гарантованого рівня медичної допомоги та умови її надання у системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування. Державна програма розробляється уповноваженим центральним органом виконавчої влади в сфері охорони здоров'я разом з Фондом медичного страхування відповідно до державних соціальних стандартів та нормативів у сфері охорони здоров'я та затверджується Кабінетом Міністрів України у строки, передбачені для подання Державного бюджету України на черговий рік.  
70. 2. На основі Державної програми Уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації з урахуванням особливостей стану здоров'я населення, демографічних, економічних, екологічних та інших умов розробляють і затверджують територіальні програми. Перелік і обсяг гарантованого рівня медичної допомоги та умови її надання, що передбачені територіальною програмою, не можуть бути нижчими, ніж у Державній програмі.  
71. 3. У випадку неповного збору страхових внесків уповноваженим центральним органом виконавчої влади в сфері охорони здоров'я разом з Фондом медичного страхування розробляються та вносяться до Кабінету Міністрів України відповідні зміни до Державної та територіальних програм.  
72. Стаття 7. Свідоцтво про соціальне страхування  
73. 1. Особам, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному медичному страхуванню, видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів загальнообов'язкового державного соціального страхування та документом суворої звітності.  
74. 2. Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджується Кабінетом Міністрів України. Застраховані особи у системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування зобов'язані пред'являти свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у випадку кожного звернення по медичну допомогу.  
75. Стаття 8. Інформація в системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування  
76. 1. Інформація у системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування використовується з дотриманням вимог, передбачених законодавством про інформацію. Забороняється, крім випадків передбачених законодавством, розголошувати без згоди на те застрахованого чи його законного представника конфіденційну інформацію, пов'язану із страховими випадками.  
77. 2. Страховики через засоби масової інформації зобов'язані роз'яснювати права та обов'язки громадян, передбачені цим Законом.  
78. 3. Страховики надають на безоплатній основі застрахованим особам та страхувальникам консультації з питань загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.  
79. Розділ ІІІ. Права і обов'язки суб'єктів у системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування  
80. Стаття 9. Права та обов'язки застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування  
81. 1. Застраховані особи мають право:  
82. 1) на отримання медичної допомоги на всій території України згідно з Державною або територіальною програмами;  
83. 2) на вільне прикріплення до лікаря первинної медико-санітарної ланки, яке здійснюється на наступний рік протягом останнього місяця поточного року;  
84. 3) брати участь на виборній основі в управлінні загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням;  
85. 4) на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності страховика, страхувальника, надавача медичної допомоги, посадових і службових осіб у передбачених законодавством випадках;  
86. 5) отримувати безоплатно від Фонду медичного страхування роз'яснення з питань загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.  
87. 2. Застраховані особи зобов'язані:  
88. 1) своєчасно та в повному обсязі сплачувати страхові внески до Фонду медичного страхування в установленому законодавством порядку;  
89. 2) повідомляти страховика про інші діючі договори медичного страхування щодо відповідного об'єкта страхування;  
90. 3) отримувати медичну допомогу у закладах охорони здоров'я або у медичних працівників, з якими Фонд медичного страхування уклав угоди;  
91. 4) дотримуватися правил поведінки та режиму лікування, визначених закладом охорони здоров'я та медичним персоналом , які їх лікують;  
92. 5) свідомо не створювати ризику для свого здоров'я.  
93. Стаття 10. Права та обов'язки страхувальників у системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування  
94. 1. Страхувальники мають право:  
95. 1) брати участь на виборній основі в управлінні загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням;  
96. 2) захищати свої права та законні інтереси, а також права та законні інтереси застрахованих, у тому числі у суді.  
97. 2. Страхувальники зобов'язані:  
98. 1) зареєструватися у встановленому порядку в робочому органі виконавчої дирекції Фонду медичного страхування;  
99. 2) своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески до Фонду медичного страхування;  
100. 3) щорічно подавати робочому органу виконавчої дирекції Фонду медичного страхування відомості про чисельність працівників, річну суму заробітної плати, кількість працюючих, відомості про сплату страхових внесків, в тому числі застрахованими особами;  
101. 4) не пізніше як за два місяці інформувати про ліквідацію чи реорганізацію підприємства, установи, організації, зміну юридичної адреси;  
102. 5) своєчасно повідомляти робочі органи виконавчої дирекції Фонду медичного страхування про припинення трудового договору (контракту) із застрахованою особою або про перехід застрахованої особи до іншої категорії громадян, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному медичному страхуванню.  
103. Стаття 11. Права і обов'язки надавача медичної допомоги у системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування  
104. 1. Надавачі медичної допомоги мають право:  
105. 1) здійснювати свою діяльність на підставі статуту (положення), що затверджується власником або уповноваженим ним органом;  
106. 2) надавати послуги, виконувати роботи, реалізовувати продукцію чи здійснювати іншу діяльність поза системою загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування відповідно до законодавства України;  
107. 3) вносити пропозиції щодо змін договору між страховиком та надавачем медичної допомоги про надання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням;  
108. 4) застосовувати штрафні санкції до страховика у випадках, що передбачені договором між страховиком та надавачем медичної допомоги.  
109. 2. Надавачі медичної допомоги зобов'язані:  
110. 1) надавати медичну допомогу застрахованим громадянам у видах та обсязі, що передбачено договором між страховиком та надавачем медичної допомоги про надання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням;  
111. 2) у разі неможливості надання медичної допомоги застрахованим громадянам, залучати відповідних фахівців інших закладів охорони здоров'я або проводити лікувально-профілактичні заходи в інших закладах охорони здоров'я;  
112. 3) вести облік застрахованих громадян та своєчасно надавати інформацію робочому органу виконавчої дирекції стосовно видів та обсягу наданої медичної допомоги застрахованим громадянам;  
113. 4) вести облік коштів, що надійшли від Фонду медичного страхування;  
114. 5) виконувати інші умови договору між страховиком та надавачем медичної допомоги.  
115. Стаття 12. Права і обов'язки страховика у системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування  
116. 1. Страховики мають право:  
117. 1) вільно обирати надавача медичної допомоги для виконання Державної та територіальних програм у системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування;  
118. 2) брати участь в акредитації тих закладів охорони здоров'я, з якими укладено договори про надання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням;  
119. 3) розробляти розміри страхових внесків;  
120. 4) брати участь у визначенні тарифів на медичну допомогу;  
121. 5) відповідно до законодавства України вчиняти позов до надавача медичної допомоги на матеріальне відшкодування фізичної або моральної шкоди, що завдана застрахованій особі з його вини.  
122. 2. Страховики зобов'язані:  
123. 1) укладати договори із надавачами медичної допомоги про надання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням;  
124. 2) укладати договори загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування із страхувальниками;  
125. 3) вести облік і здійснювати контроль за надходженням страхових внесків;  
126. 4) проводити розрахунки із надавачами медичної допомоги за надану медичну допомогу застрахованим особам згідно з договорами про надання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням;  
127. 5) здійснювати контроль за якістю, достатністю та доцільністю медичних послуг, що надані застрахованій особі відповідно до умов договору;  
128. 6) захищати інтереси застрахованих осіб;  
129. 7) виконувати інші обов'язки, пов'язані зі страховою діяльністю.  
130. Розділ ІV. Управління загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням  
131. Стаття 13. Фонд медичного страхування  
132. 1. Загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування здійснює Фонд медичного страхування - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.  
133. Фонд медичного страхування набуває прав юридичної особи з дня реєстрації статуту у спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади.  
134. 2. Фонд медичного страхування не може здійснювати будь-яку іншу діяльність, крім тієї, для якої він створений, і використовувати кошти на цілі, не пов'язані з цією діяльністю.  
135. 3. Центральні органи управління Фондом медичного страхування знаходяться у місті Києві.  
136. Стаття 14. Управління Фондом медичного страхування  
137. Управління Фондом медичного страхування здійснюється на паритетних засадах державою, представниками застрахованих осіб та страхувальників (роботодавців).  
138. Безпосереднє управління Фондом медичного страхування здійснюють його правління та виконавча дирекція.  
139. Стаття 15. Правління Фонду медичного страхування  
140. 1. До складу правління Фонду медичного страхування включаються представники держави, застрахованих осіб, роботодавців.  
141. Представники держави призначаються Кабінетом Міністрів України. Представники застрахованих осіб та роботодавців обираються (делегуються) відповідно об'єднаннями профспілок та роботодавців, що мають статус всеукраїнських. Порядок виборів (делегування) визначається кожним об'єднанням самостійно.  
142. Від кожної з трьох представницьких сторін обирається (делегується) і призначається по 15 членів правління Фонду медичного страхування з вирішальним голосом та по 5 їх дублерів, які за тимчасової відсутності членів правління за рішенням голови правління виконують обов'язки членів правління Фонду медичного страхування.  
143. Створення правління і обрання його голови відбувається під наглядом представників центральних органів виконавчої влади України, що здійснюють державний нагляд у сфері загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.  
144. 2. Правління Фонду медичного страхування обирається на шестирічний строк.  
145. Строк повноважень членів правління Фонду медичного страхування закінчується в день першого засідання новоствореного правління цього Фонду.  
146. 3. Правління Фонду медичного страхування проводить свої засідання у разі потреби, але не рідше одного разу на квартал. Засідання правління є правомочними, якщо на них присутні не менше двох третин його членів і не менше половини членів від кожної із сторін. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх членів правління. У разі рівності голосів вирішальним є голос голови правління Фонду.  
147. Правління Фонду медичного страхування:  
148. 1) обирає на своєму закритому засіданні з членів правління строком на два роки голову правління Фонду медичного страхування та двох його заступників. При цьому забезпечується почергове представництво на цих посадах кожної з представницьких сторін, зазначених вище;  
149. 2) спрямовує і контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду медичного страхування та її робочих органів;  
150. 3) визначає кадрову політику;  
151. 4) подає у встановленому порядку пропозиції щодо визначення розміру страхових внесків та нормативів його відрахувань до виконавчої дирекції Фонду медичного страхування та управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі;  
152. 5) створює резерви коштів Фонду медичного страхування та затверджує порядок їх використання;  
153. 6) затверджує:  
154. Статут Фонду медичного страхування, зміни та доповнення до нього;  
155. регламент роботи правління Фонду медичного страхування;  
156. директора виконавчої дирекції та його заступників;  
157. Положення про виконавчу дирекцію Фонду медичного страхування та її структуру;  
158. чисельність виконавчої дирекції Фонду медичного страхування, посадові оклади її працівників та адміністративні витрати Фонду медичного страхування;  
159. порядок реєстрації страхувальників у Фонді медичного страхування;  
160. Положення про порядок використання коштів в системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування надавачами медичної допомоги та контроль за їх цільовим використанням;  
161. інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів, погоджену з Національним банком України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади;  
162. проект річного бюджету Фонду медичного страхування і подає його на затвердження Верховній Раді України у строки та за процедурою, передбаченою для подання проекту Державного бюджету України на черговий рік, оприлюднює у встановленому порядку звіти про його виконання;  
163. річні програми робіт та звіти про їх виконання;  
164. інші нормативні документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду медичного страхування;  
165. 7) розпоряджається майном, що перебуває у власності Фонду медичного страхування;  
166. 8) виконує інші функції, передбачені Статутом Фонду медичного страхування та цим Законом.  
167. 4. Правління Фонду медичного страхування діє на громадських засадах.  
168. Рішення правління Фонду медичного страхування, прийняте в межах його компетенції, обов'язкове для виконання всіма страхувальниками і застрахованими.  
169. Стаття 16. Виконавча дирекція Фонду медичного страхування  
170. 1. Виконавча дирекція Фонду медичного страхування є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду.  
171. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду медичного страхування, здійснює діяльність від імені Фонду медичного страхування у межах та в порядку, що визначається його Статутом і Положенням про виконавчу дирекцію, які затверджуються правлінням Фонду медичного страхування. Директор виконавчої дирекції Фонду медичного страхування входить до складу правління Фонду з правом дорадчого голосу.  
172. 2. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду медичного страхування є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, відділення в районах та містах обласного підпорядкування.  
173. Управління і відділення Фонду медичного страхування є юридичними особами, мають самостійні кошториси видатків, печатки зі своїм найменуванням.  
174. Керівників управлінь і відділень призначає директор виконавчої дирекції Фонду медичного страхування.  
175. Управління і відділення Фонду медичного страхування вирішують покладені на них завдання у тісній взаємодії з місцевими органами виконавчої влади.  
176. Стаття 17. Основні функції виконавчої дирекції Фонду медичного страхування  
177. Основними функціями виконавчої дирекції Фонду медичного страхування та її робочих органів є:  
178. 1) ведення обліку застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування;  
179. 2) ведення реєстру платників страхових внесків;  
180. 3) розробка розмірів страхових внесків;  
181. 4) збір страхових внесків, облік та здійснення контролю за їх надходженням;  
182. 5) участь у визначенні тарифів на медичні послуги;  
183. 6) прогнозування потреби в грошових коштах для покриття витрат за надану медичну допомогу в системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування;  
184. 7) укладання із надавачами медичної допомоги договорів про надання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням;  
185. 8) проведення розрахунків з надавачами медичної допомоги за надану медичну допомогу застрахованим особам відповідно до договорів про надання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням;  
186. 9) забезпечення фінансової стабільності та вирівнювання фінансових можливостей територіальних систем загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування;  
187. 10) участь в акредитації надавачів медичної допомоги в системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, контроль за якістю, достатністю та доцільністю медичної допомоги;  
188. 11) взаємодія з іншими страховими фондами, що здійснюють загальнообов'язкове державне соціальне страхування;  
189. 12) виконання інших функцій, передбачених Статутом Фонду медичного страхування і Положенням про виконавчу дирекцію.  
190. Стаття 18. Нагляд за діяльністю Фонду медичного страхування  
191. 1. Нагляд за діяльністю Фонду медичного страхування здійснює Наглядова рада.  
192. Метою нагляду є забезпечення виконання Фондом медичного страхування статутних завдань і цільового використання коштів Фонду медичного страхування.  
193. 2. Члени Наглядової ради діють на громадських засадах і не можуть бути одночасно членами правління Фонду медичного страхування, його виконавчої дирекції та її робочих органів.  
194. До Наглядової ради, склад якої становить 12 осіб, входять у рівній кількості представники від держави, застрахованих осіб, роботодавців. Участь держави у Наглядовій раді здійснюється представниками уповноважених центральних органів виконавчої влади у сфері охорони здоров'я, фінансів, економіки, праці та соціальної політики.  
195. Представники застрахованих осіб делегуються об'єднаннями профспілок, представники роботодавців - об'єднаннями роботодавців, що мають статус всеукраїнських.  
196. Строк повноважень членів Наглядової ради становить 6 років. Роботу Наглядової ради очолює голова, який обирається на два роки із складу членів Наглядової ради. При цьому забезпечується почергове головування представника кожної із сторін, зазначених у частині другій пункту 2 цієї статті.  
197. Головою Наглядової ради та головою правління Фонду медичного страхування одночасно не можуть бути представники однієї і тієї ж представницької сторони.  
198. 3. Наглядова рада:  
199. 1) перевіряє діяльність Фонду медичного страхування;  
200. 2) заслуховує звіти правління та виконавчої дирекції Фонду медичного страхування з питань виконання його статутних завдань і цільового використання коштів Фонду медичного страхування, дає відповідні рекомендації Фонду;  
201. 3) при необхідності, крім щорічних аудиторських перевірок використання страхових коштів, призначає позачергові перевірки фінансової діяльності Фонду медичного страхування або окремих напрямків його роботи, діяльності робочих органів виконавчої дирекції Фонду медичного страхування;  
202. 4) одержує необхідну інформацію про роботу Фонду медичного страхування;  
203. 5) у разі потреби вимагає скликання засідання правління Фонду медичного страхування;  
204. 6) у випадку порушень законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування встановлює Фонду медичного страхування строк для їх усунення. Якщо зазначені порушення не усунено, порушує питання про відповідальність посадових осіб Фонду медичного страхування згідно з чинним законодавством;  
205. 7) щорічно інформує Кабінет Міністрів України про свою діяльність;  
206. 8) сприяє налагодженню взаємовідносин і взаємодії Фонду медичного страхування, страхувальників та застрахованих у вирішенні завдань загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування;  
207. 9) здійснює інші функції, передбачені Положенням про Наглядову раду Фонду медичного страхування.  
208. 4. Наглядова рада Фонду медичного страхування проводить свої засідання не рідше одного разу на півріччя. Позачергові засідання скликаються головою Наглядової ради, а також на вимогу однієї третини її членів або за рішенням правління Фонду медичного страхування.  
209. Засідання Наглядової ради є правомочними за наявності не менше двох третин її складу і не менше половини кожної із представницьких сторін. Рішення приймається більшістю голосів від загальної кількості присутніх на засіданні членів Наглядової ради. У разі рівності голосів вирішальним є голос голови Наглядової ради.  
210. У засіданні Наглядової ради з правом дорадчого голосу можуть брати участь голова правління та директор виконавчої дирекції Фонду медичного страхування або їх заступники.  
211. Члени Наглядової ради можуть брати участь у засіданнях правління Фонду медичного страхування з правом дорадчого голосу. Наглядова рада провадить свою діяльність на принципах рівноправності сторін та їх відповідальності за прийняті нею рішення.  
212. Оформлення матеріалів засідання Наглядової ради та ведення її документації здійснюється виконавчою дирекцією Фонду медичного страхування.  
213. 5. Положення про Наглядову раду Фонду медичного страхування затверджується Кабінетом Міністрів України.  
214. Стаття 19. Державний нагляд у сфері загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування  
215. 1. Державний нагляд за діяльністю Фонду медичного страхування здійснюють спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади. Спрямовує та координує роботу зазначених органів з цих питань Кабінет Міністрів України.  
216. 2. Метою нагляду є контроль за дотриманням страхувальниками та Фондом медичного страхування законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування. Якщо Фондом медичного страхування прийнято рішення з порушенням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування або страхувальник не виконує вимог цього законодавства, органи державного нагляду, зазначені у частині першій цієї статті, вказують на допущені порушення та встановлюють строк для їх усунення. Якщо у строк, установлений органами державного нагляду, Фонд медичного страхування або страхувальник не усунуть порушення, органи державного нагляду скасовують незаконне рішення з наступним відшкодуванням збитків за рахунок Фонду або страхувальника. Невиконання цієї вимоги тягне за собою встановлену законодавством відповідальність посадових осіб Фонду медичного страхування або страхувальника з подальшим виконанням вимог органів державного нагляду. У двотижневий термін Фонд медичного страхування або страхувальник можуть оскаржити рішення органів державного нагляду в суді.  
217. У разі потреби органи державного нагляду мають право вимагати скликання позапланового засідання правління Фонду медичного страхування. Якщо цю вимогу не буде виконано, органи державного нагляду мають право самі скликати та провести засідання правління Фонду медичного страхування.  
218. За невиконання своїх обов'язків члени правління Фонду медичного страхування можуть бути позбавлені своїх повноважень за рішенням органів державного нагляду.  
219. 3. Фонд медичного страхування та страхувальники зобов'язані подавати органам державного нагляду або їх уповноваженим усю інформацію, необхідну для виконання ними функцій контролю у сфері загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.  
220. Стаття 20. Майно Фонду медичного страхування  
221. 1. Джерелами формування майна, яке перебуває у власності Фонду медичного страхування, є майно, придбане ним за рахунок коштів, що надходять до цього Фонду, а також майно, передане йому у власність іншими юридичними особами.  
222. 2. Майно, що передається Фонду медичного страхування для здійснення страхової діяльності, використовується ним у порядку, встановленому законодавством України.  
223. 3. У разі реорганізації або ліквідації Фонду медичного страхування, майно та кошти, що перебувають у його власності, передаються правонаступнику (правонаступникам), а при їх відсутності - зараховуються у дохід держави.  
224. Розділ V. Джерела коштів та порядок здійснення фінансової діяльності у системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування  
225. Стаття 21. Платники страхових внесків  
226. Сплату страхових внесків здійснюють такі юридичні та фізичні особи:  
227. 1) Страхувальники - роботодавці:  
228. власники підприємств, установ та організацій або уповноважені ними органи незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання; фізичні особи, які використовують працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власники розташованих в Україні іноземних підприємств, установ, організацій (у тому числі міжнародних), філій та представництв, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.  
229. Ці страхувальники здійснюють сплату внесків за осіб, перелічених у підпунктах 1 - 5, 7, 8, 16, 17 пункту 1 статті 5 цього Закону, крім осіб, яким надається відпустка по догляду за дитиною;  
230. 2) застраховані особи (наймані працівники), зазначені у підпунктах 1 - 5, 7, 8, 16, 17 пункту 1 статті 5.  
231. 3) застраховані особи, що забезпечують себе роботою самостійно на засадах здійснення підприємницької, адвокатської, нотаріальної, творчої та іншої діяльності, пов'язаної з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності за осіб, зазначених у підпункті 12 пункту 1 статті 5 цього Закону.  
232. 4) навчальні заклади вищої і професійно-технічної освіти, заклади післядипломної освіти та наукові установи здійснюють сплату страхових внесків за осіб, перелічених у підпункті 18 пункту 1 статті 5 цього Закону.  
233. 5) Пенсійний фонд України здійснює сплату страхових внесків за пенсіонерів, крім тих, що стали інвалідами внаслідок нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, за осіб, перелічених у підпункті 13 пункту 1 статті 5 цього Закону.  
234. 6) органи місцевого самоврядування здійснюють сплату страхових внесків за осіб, перелічених у підпунктах 6, 9 - 11, 14, 15 пункту 1 статті 5 цього Закону.  
235. 7) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань здійснює сплату страхових внесків за застрахованих осіб, які стали інвалідами внаслідок нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань за обставин, зазначених у Законі України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" за осіб, перелічених у підпункті 19 пункту 1 статті 5 цього Закону.  
236. Стаття 22. Джерела коштів на загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування  
237. 1. Кошти системи загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування формуються за рахунок:  
238. 1) страхових внесків роботодавців;  
239. 2) страхових внесків найманих працівників;  
240. 3) коштів місцевих бюджетів;  
241. 4) коштів Пенсійного фонду України;  
242. 5) коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;  
243. 6) сум фінансових санкцій, застосованих відповідно до чинного законодавства до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду медичного страхування, а також сум адміністративних стягнень, накладених відповідно до законодавства на службових осіб та громадян;  
244. 7) доходів, одержаних від розміщення коштів резерву Фонду медичного страхування на депозитних рахунках;  
245. 8) добровільних внесків та інших надходжень, не заборонених законодавством.  
246. 2. Кошти Фонду медичного страхування не включаються до складу Державного бюджету України, використовуються виключно за їх призначенням і зараховуються на рахунки виконавчої дирекції Фонду медичного страхування та його управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.  
247. Стаття 23. Розмір страхових внесків  
248. 1. Розміри страхових внесків повинні забезпечувати:  
249. 1) оплату медичної допомоги в обсягах, передбачених Державною програмою загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування;  
250. 2) створення резерву коштів для забезпечення стабільного функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування;  
251. 3) покриття витрат Фонду медичного страхування, пов'язаних із здійсненням цього виду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.  
252. 2. Розміри страхових внесків установлюються на календарний рік:  
253. 1) для роботодавців - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;  
254. 2) для застрахованих осіб (найманих працівників) - у відсотках до сум оплати праці, які включають основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;  
255. 3) для осіб, перелічених в підпункті 12 пункту 1 статті 5 цього Закону, - у відсотках до сум оподатковуваного доходу (прибутку).  
256. 3. Розмір страхових внесків за осіб, зазначених в підпунктах 6, 9 - 11, 13 - 15, 18, 19 пункту 1 статті 5 цього Закону, встановлюється фіксованою сумою в розмірі середньодушових витрат на охорону здоров'я відповідно до Державної програми загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.  
257. 4. Затвердження розміру страхових внесків для відповідних категорій платників та частини страхового внеску, що спрямовується безпосередньо до виконавчої дирекції Фонду медичного страхування та управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, здійснюється щорічно Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів одночасно із затвердженням Державного бюджету на наступний рік.  
258. Стаття 24. Порядок обчислення та сплати страхових внесків  
259. 1. Страхові внески обчислюються і сплачуються у грошовій формі лише у валюті України. У разі нарахування страхових внесків на заробітну плату (доход) у натуральній формі, ця заробітна плата (доход) оцінюється за вільними ринковими цінами на момент виплати, але не нижче собівартості отриманої продукції.  
260. Сплата страхових внесків здійснюється на підставі відомостей про виплату заробітної плати, декларацій про доходи, бухгалтерських та інших фінансових документів.  
261. Страхові внески сплачуються одночасно з одержанням заробітної плати (доходу), на яку вони нараховуються, в тому числі коли заробітна плата (доход) виплачується з виручки від реалізації продукції (послуг). У разі здійснення (отримання) виплат у натуральній формі, страхувальник зобов'язаний сплатити страхові внески не пізніше, ніж через три дні після здійснення (отримання) таких виплат.  
262. Особи, які забезпечують себе роботою самостійно на засадах здійснення підприємницької, адвокатської, нотаріальної, творчої та іншої діяльності, сплачують страхові внески у строки, в які вони здійснюють сплату податку на доходи з фізичних осіб.  
263. У разі нестачі у страхувальників коштів на виплату заробітної плати (доходу) та сплату страхових внесків у повному обсязі, нарахування їх на заробітну плату (доход) і перерахування страхових внесків до Фонду медичного страхування провадиться у пропорційних сумах.  
264. Місцеві органи виконавчої влади та Пенсійний фонд України здійснюють платежі до системи медичного страхування щомісячно до 10 числа, у розмірі, не менш ніж одна третина квартальної суми коштів, передбачених на цю мету у відповідних бюджетах.  
265. 2. Страхувальники - суб'єкти підприємницької діяльності, відносять страхові внески на валові витрати.  
266. Суми страхових внесків, сплачених найманими працівниками, виключаються з їх доходів, що підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян.  
267. Страхувальники - бюджетні організації, сплачують страхові внески за рахунок асигнувань, передбачених кошторисом видатків.  
268. Страхувальник - Пенсійний фонд сплачує страхові внески за рахунок передбачених у Державному бюджеті України надходжень податку на додану вартість та акцизного збору, що сплачуються з реалізації тютюнових виробів і алкогольних напоїв.  
269. Страхувальники - органи місцевого самоврядування сплачують страхові внески за рахунок коштів, передбачених у відповідних місцевих бюджетах.  
270. 3. Для страхувальників днем сплати страхових внесків вважається:  
271. у разі перерахування за безготівковими розрахунками - день перерахування суми страхових внесків на рахунок відповідного територіального фонду;  
272. у разі сплати готівкою - день внесення коштів до банківської установи для перерахування на рахунок відповідного територіального фонду.  
273. 4. Підприємства, установи та організації сплачують страхові внески шляхом безготівкових розрахунків, а страхувальники - фізичні особи - шляхом безготівкових або готівкових розрахунків через банківські установи.  
274. Стаття 25. Спрямування коштів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування  
275. 1. Кошти виконавчої дирекції Фонду медичного страхування спрямовуються на:  
276. 1) покриття витрат Фонду, пов'язаних із здійсненням загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування;  
277. 2) створення резерву коштів Фонду;  
278. 3) вирівнювання фінансових можливостей територіальних систем загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування відповідно до Державної програми загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування;  
279. 4) фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду медичного страхування, розвиток його матеріально-технічної та інформаційної бази.  
280. 2. Кошти управлінь Фонду медичного страхування в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі спрямовуються на:  
281. 1) здійснення розподілу коштів по відділеннях виконавчої дирекції Фонду медичного страхування в районах та містах обласного підпорядкування;  
282. 2) проведення розрахунків з надавачами медичної допомоги згідно з договорами про надання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням;  
283. 3) створення резерву коштів Фонду медичного страхування та вирівнювання фінансових можливостей територіальних систем загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування відповідно до Державної програми загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування;  
284. 4) фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності управлінь та відділень виконавчої дирекції Фонду медичного страхування, розвиток їх матеріально-технічної та інформаційної бази.  
285. Стаття 26. Резерви коштів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування  
286. 1. З метою забезпечення фінансової стабільності Фонду медичного страхування за рахунок страхових внесків утворюється відповідно до пункту 5 статті 15 цього Закону резерв коштів Фонду медичного страхування.  
287. Резерв коштів Фонду медичного страхування використовується за цільовим призначенням на надання медичної допомоги в обсягах, передбачених Державною програмою, в порядку, визначеному правлінням Фонду медичного страхування.  
288. 2. Частина коштів резерву, в порядку, що визначається Статутом Фонду медичного страхування, може розміщуватись виконавчою дирекцією цього Фонду на короткострокових депозитних рахунках. Сума коштів, що використовується в якості банківських депозитів, не повинна перевищувати п'ятдесяти відсотків резерву коштів Фонду медичного страхування.  
289. Стаття 27. Договірне регулювання фінансових відносин у сфері загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування  
290. 1. Фінансування надання медичної допомоги в системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування здійснюється на основі договірних відносин.  
291. Договірні відносини в сфері загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування встановлюються:  
292. 1) між страховиком та надавачем медичної допомоги - стосовно взаємних зобов'язань сторін щодо порядку і умов проведення розрахунків та надання медичної допомоги застрахованим особам;  
293. 2) між страховиком та відомством (організацією), які, в основному, забезпечують надання медичної допомоги окремим категоріям населення через власну мережу закладів охорони здоров'я (Міністерство оборони України, МВС, СБУ тощо) - стосовно порядку та умов надання цим категоріям населення медичної допомоги закладами та установами, акредитованими в системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, а також порядку проведення розрахунків.  
294. Особи, які не підлягають загальнообов'язковому державному соціальному медичному страхуванню, можуть добровільно укласти договір з страховиком - Фондом медичного страхування.  
295. 2. Обов'язковими умовами договору між страховиком та надавачем медичної допомоги є:  
296. 1) реквізити сторін;  
297. 2) чисельність застрахованих осіб;  
298. 3) види та обсяг лікувально-профілактичної допомоги відповідно до державної (територіальної) програми ;  
299. 4) тарифи на медичні послуги та порядок проведення розрахунків за них;  
300. 5) порядок контролю за якістю наданої медичної допомоги;  
301. 6) порядок оплати за надану медичну допомогу;  
302. 7) термін дії договору;  
303. 8) відповідальність сторін та інші умови договору, що не суперечать законодавству України.  
304. 3. Надавачі медичної допомоги отримують кошти від страховиків за надану медичну допомогу без розподілу коштів за статтями бюджетної класифікації. Основний обсяг коштів надавачам медичної допомоги авансується з наступним поквартальним дорозрахунком за кількісними та якісними показниками.  
305. 4. Типовий договір розробляється уповноваженими центральними органами виконавчої влади в сфері охорони здоров'я та фінансів і Фондом медичного страхування.  
306. Стаття 28. Тарифи на медичну допомогу в системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування  
307. Тарифи на медичну допомогу в системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування визначаються за методикою, що затверджується уповноваженими центральними органами виконавчої влади в сфері охорони здоров'я й фінансів та Фондом медичного страхування.  
308. Стаття 29. Підстави для припинення виплат за надання медичної допомоги  
309. 1. Виплати, які здійснюють робочі органи виконавчої дирекції Фонду медичного страхування закладам охорони здоров'я за надання медичної допомоги застрахованим, можуть бути припинені:  
310. 1) якщо медична допомога одержана без направлення лікаря первинної медико-санітарної ланки або у закладах, які не мають договору про надання медичної допомоги з робочими органами виконавчої дирекції Фонду медичного страхування. Ця підстава не поширюється на невідкладну медичну допомогу;  
311. 2) у випадках порушення надавачем медичної допомоги умов договору про надання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням;  
312. 3) в інших випадках, передбачених законодавчими актами або умовами договору про надання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням.  
313. 2. Рішення про відмову в здійсненні виплат за надану медичну допомогу доводиться до відома закладу охорони здоров'я, страхувальника або застрахованого у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.  
314. 3. Відмова страховика у здійсненні виплат за надану медичну допомогу може бути оскаржена в судовому порядку.  
315. Стаття 30. Взаємовідносини органів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування та платників страхових внесків з банківськими установами  
316. 1. Кошти Фонду медичного страхування зберігаються в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України спільно з Національним банком України.  
317. Умови, порядок обслуговування, гарантії збереження коштів Фонду медичного страхування визначаються договором між банком, виконавчою дирекцією цього Фонду та Кабінетом Міністрів України.  
318. 2. Установи банків відкривають розрахункові (поточні) рахунки платникам страхових зборів за умови пред'явлення документа, який підтверджує реєстрацію платника соціальних страхових внесків. Особа, що відкриває розрахунковий (поточний) рахунок може надати банку письмову довідку про те, що вона не є платником страхових внесків, яка є підставою для відкриття такій особі розрахункового (поточного) рахунку. У цьому випадку відповідальність за надання достовірної інформації несе така особа.  
319. 3. Платники страхових внесків одночасно із запитом коштів на оплату праці надають установі банку платіжні доручення на перерахування страхових внесків до Фонду медичного страхування, без яких кошти на оплату праці не видаються. Це правило не розповсюджується на виплату заробітної плати особам, які не є платниками страхових внесків.  
320. 4. У разі несвоєчасного зарахування або перерахування на рахунки Фонду медичного страхування з вини установ банків страхових зборів, пені, штрафів та інших фінансових санкцій ними сплачується пеня за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної річної облікової ставки Національного банку України.  
321. Стаття 31. Бухгалтерський облік та звітність Фонду медичного страхування  
322. 1. Фонд медичного страхування з дотриманням вимог законодавства за погодженням з уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сфері охорони здоров'я та фінансів і Національним банком України розробляє нормативно-правові акти щодо порядку перерахування, обліку та витрачання страхових коштів, здійснення платежів, звітності і термінів її подання, ведення бухгалтерського обліку та іншої документації, що стосується його діяльності.  
323. 2. Фонд медичного страхування щорічно складає звіт про результати своєї діяльності, подає його уповноваженим центральним органам виконавчої влади в сфері охорони здоров'я та фінансів і доводить до відома застрахованих осіб через засоби масової інформації.  
324. Розділ VІ. Відповідальність Фонду медичного страхування, страхувальників, застрахованих осіб та надавачів медичної допомоги  
325. Стаття 32. Відповідальність Фонду медичного страхування за невиконання або неналежне виконання умов страхування  
326. Фонд медичного страхування несе відповідальність згідно із законодавством за шкоду, заподіяну застрахованим особам внаслідок невиконання, несвоєчасного або неналежного виконання умов страхування, встановлених законодавством.  
327. Працівники Фонду медичного страхування за порушення законодавчих або інших нормативно-правових актів про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування несуть відповідальність згідно із законодавством України.  
328. Стаття 33. Відповідальність надавачів медичної допомоги  
329. Надавачі медичної допомоги несуть цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованим особам або Фонду медичного страхування внаслідок фальсифікації даних про обсяги та якість наданих послуг.  
330. Достовірність зазначених у документах даних, передбачених частиною першою цієї статті, перевіряється виконавчою дирекцією Фонду медичного страхування.  
331. Стаття 34. Відповідальність страхувальника  
332. 1. Страхувальник несе відповідальність за ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, порушення порядку нарахування і сплати страхових внесків та використання страхових коштів.  
333. 2. У разі виявлення зазначених у частині першій цієї статті порушень до страхувальника застосовуються фінансові санкції у формі штрафу:  
334. 1) у розмірі п'ятдесят відсотків належної до сплати суми страхових внесків за весь період ухилення від сплати визначених внесків;  
335. 2) у розмірі всієї суми прихованого (заниженого) розміру заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а у разі повторного порушення протягом року - у трикратному розмірі зазначеної суми;  
336. 3) у розмірі п'ятдесят відсотків належної до сплати суми страхових внесків - у разі відсутності ведення встановленого обліку та звітності про розмір заробітної плати (доходу), на який нараховуються страхові внески, порушення порядку витрачання страхових коштів, а також у разі неподання або несвоєчасного подання звітності страховику.  
337. 3. У випадках несплати страхових внесків в установлені строки або в установленому порядку підприємствами, установами, організаціями та громадянами (в тому числі тими, що не зареєстровані в органах Фонду медичного страхування як платники страхових внесків), своєчасно несплачені суми страхових внесків стягуються з нарахуванням пені в розмірі з розрахунку сто двадцять відсотків річних облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу. Заборгованість із страхових внесків разом з нарахованою пенею стягуються в доход Фонду із страхувальника, який має рахунки у банківській установі, у безспірному порядку шляхом безакцептного списання з відповідних рахунків банківськими установами за дорученням органів Фонду медичного страхування, а з інших осіб - у судовому порядку або за нотаріальними виконавчими написами.  
338. Строк давності у видках стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.  
339. 4. На посадових осіб та громадян, винних у приховуванні (заниженні) розміру заробітної плати (доходу) та інших виплат, на які нараховуються страхові внески, порушенні встановленого порядку обчислення та строків сплати зазначених внесків, ухиленні від реєстрації чи несвоєчасної реєстрації платників в органах Фонду медичного страхування, порушенні порядку здійснення операцій з коштами Фонду медичного страхування та порядку витрачання цих коштів, несвоєчасному поданні або неподанні звітності за страховими внесками та коштами Фонду медичного страхування і відомостей про застрахованих осіб, передбачених цим Законом, органи Фонду медичного страхування мають право накладати адміністративні стягнення у формі штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі повторного протягом року порушення, за яке особу було піддано адміністративному стягненню, - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.  
340. 5. Зазначені у цій статті адміністративні стягнення накладаються у порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.  
341. Право накладати фінансові санкції та адміністративні стягнення від імені Фонду медичного страхування мають керівник виконавчої дирекції цього Фонду, його заступники, керівники робочих органів виконавчої дирекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та їх заступники.  
342. 6. Суми коштів, безпідставно стягнуті із страхувальників, підлягають поверненню у триденний строк з дня прийняття рішення про безпідставність їх стягнення.  
343. 7. Достовірність зазначених у документах даних перевіряється робочими органами виконавчої дирекції Фонду медичного страхування. У випадках їх недостовірності юридична або фізична особа добровільно чи на підставі рішення суду повинна відшкодувати Фонду медичного страхування заподіяну шкоду.  
344. Роботодавець несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованим особам внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням, відповідно до законодавства.  
345. Роботодавцю забороняється вчиняти будь-які дії, що можуть призвести до прийняття ним разом із застрахованою особою спільного рішення, яке може в подальшому завдати шкоди цій особі або членам її сім'ї.  
346. Стаття 35. Відповідальність застрахованої особи за невиконання умов страхування  
347. Застрахована особа несе відповідальність за невиконання своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування згідно з діючим законодавством.  
348. Стаття 36. Вирішення спорів  
349. Спори щодо суми страхових внесків, а також щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів і з інших питань вирішуються в судовому порядку. За бажанням зацікавлена особа може звернутися з питань вирішення спору до спеціальної комісії при виконавчій дирекції Фонду медичного страхування. До складу цієї комісії на громадських і паритетних засадах входять представники держави, застрахованих осіб і страхувальників.  
350. Такі ж комісії на тих же засадах створюються при робочих органах виконавчої дирекції Фонду медичного страхування із залученням представників місцевих органів виконавчої влади, застрахованих осіб і страхувальників.  
351. Положення про діяльність і персональний склад цих комісій затверджується правлінням Фонду медичного страхування.  
352. Рішення комісії при робочому органі виконавчої дирекції Фонду медичного страхування може бути оскаржено до комісії, створеної при виконавчій дирекції цього Фонду, а рішення останньої - до його правління.  
353. Розділ VІІ. Прикінцеві положення  
354. 1. Цей Закон набуває чинності з 1 січня 2004 року.  
355. 2. До створення Фонду медичного страхування і приведення законодавства України у відповідність із цим Законом законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.  
356. 3. На виконання Указу Президента України від 14 листопада 2000 року "Про проведення експерименту щодо впровадження обов'язкового соціального медичного страхування в місті Києві та Київській області" та з метою запровадження положень цього Закону в окремих адміністративно - територіальних одиницях України:  
357. 1) Кабінету Міністрів України разом з Київською міською державною адміністрацією та Київською обласною державною адміністрацією провести у період з 1 січня 2002 року до 31 грудня 2003 року експеримент щодо впровадження обов'язкового соціального медичного страхування в місті Києві та Київській області;  
358. 2) установити, що на період з 1 січня 2002 року по 31 грудня 2003 року у проведенні експерименту щодо впровадження обов'язкового соціального медичного страхування можуть брати участь інші адміністративно-територіальні одиниці України, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.  
359. 4. Кабінету Міністрів України на період проведення експерименту:  
360. 1) розробити та затвердити Положення про порядок проведення експерименту щодо впровадження обов'язкового соціального медичного страхування;  
361. 2) створити координаційну раду для організації робіт з підготовки та проведення експерименту щодо впровадження обов'язкового соціального медичного страхування;  
362. 3) розробити та затвердити нормативно-правові акти про проведення експерименту щодо впровадження обов'язкового соціального медичного страхування;  
363. 4) підготувати та подати до 1 серпня 2001 року до Верховної Ради України проект Закону України про розмір страхових внесків на обов'язкове соціальне медичне страхування в окремих адміністративно-територіальних одиницях України;  
364. 5) здійснити організаційно-фінансові заходи, які забезпечать проведення експерименту щодо впровадження обов'язкового соціального медичного страхування;  
365. 6) узагальнити результати проведення експерименту та доповісти Верховній Раді України до 1 січня 2004 року.  
366. 5. Кабінету Міністрів України:  
367. 1) здійснити організаційно-фінансові заходи, які забезпечать функціонування Фонду медичного страхування згідно з цим Законом;  
368. 2) передбачити у Державних бюджетах України на 2002-2003 роки фінансування Фонду медичного страхування на організаційні заходи щодо створення системи загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування;  
369. 3) забезпечити Фонд медичного страхування необхідними службовими приміщеннями, оргтехнікою, телефонним зв'язком, автотранспортом;  
370. 4) разом з Комітетом Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства підготувати й подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;  
371. 5) підготувати та подати до 1 серпня 2003 року до Верховної Ради України проект Закону України про розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування;  
372. 6) привести свої рішення у відповідність із цим Законом;  
373. 7) розробити нормативно-правові акти, передбачені цим Законом;  
374. 8) забезпечити перегляд і скасування міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативних актів, що суперечать цьому Закону.