Кількість абзаців - 95 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (Друге читання)

0. Проект  
1. Закон України  
2. Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"  
3. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:  
4. І. Внести до Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 27, ст. 218; 1997 р., N 31, ст. 199; 2001 р., N 9, ст. 38) такі зміни:  
5. 2. Статті 1, 2, 31, 32 і 44 викласти в такій редакції:  
6. "Стаття 1. Визначення основних термінів і понять  
7. У цьому Законі терміни і поняття вживаються у такому значенні:  
8. санітарне та епідемічне благополуччя населення - це стан здоров'я населення та стан середовища життєдіяльності людини, при якому показники захворюваності перебувають на усталеному для даної території і контингенту населення рівні, умови життєдіяльності сприятливі, а вплив шкідливих факторів середовища здійснюється в межах, визначених санітарним законодавством;  
9. середовище життєдіяльності людини (далі - середовище життєдіяльності) - сукупність об'єктів, явищ і факторів навколишнього (природного і штучно створеного) середовища, що визначає умови проживання людини, її харчування, праці, відпочинку, навчання, виховання тощо;  
10. фактори середовища життєдіяльності людини - біологічні (вірусні, бактеріальні, паразитарні, генетично модифіковані організми, продукти біотехнології та інші біологічні фактори), хімічні (органічні і неорганічні, природні та синтетичні), фізичні (шум, вібрація, ультразвук, інфразвук, теплове, іонізуюче, неіонізуюче та інші види випромінювання), соціальні (харчування, водопостачання, умови побуту, праці, відпочинку, навчання, виховання тощо) та інші фактори середовища життєдіяльності, що впливають або можуть впливати на здоров'я людини та (або) на стан здоров'я майбутніх поколінь;  
11. шкідливий вплив на здоров'я людини - вплив факторів середовища життєдіяльності, що створює загрозу здоров'ю, життю та працездатності людини чи загрозу здоров'ю або життю майбутніх поколінь;  
12. безпечні умови для людини - стан середовища життєдіяльності, при якому відсутня небезпека шкідливого впливу його факторів на людину;  
13. сприятливі умови життєдіяльності людини - стан середовища, при якому відсутній будь-який шкідливий вплив його факторів на здоров'я людини (нешкідливі умови) і наявні можливості для відновлення порушених функцій організму людини;  
14. санітарно-епідемічна ситуація - стан середовища життєдіяльності на певній території в конкретно зазначений час та обумовлений ним стан здоров'я населення;  
15. державний санітарно-епідеміологічний норматив (гігієнічний норматив, епідеміологічний показник, протиепідемічний норматив) - встановлене дослідженнями припустиме максимальне або мінімальне кількісне та (або) якісне значення показника, що характеризує той або інший фактор середовища життєдіяльності за медичними критеріями (параметрами) його безпечності та (або) нешкідливості для здоров'я людини та здоров'я майбутніх поколінь, а також стану здоров'я населення за критеріями захворюваності, розповсюдженості хвороб, фізичного розвитку, імунітету тощо;  
16. державні гігієнічні та протиепідемічні правила і норми (далі - санітарні норми) - обов'язкові для виконання нормативно-правові акти, які встановлюють медичні вимоги щодо безпечності середовища життєдіяльності (медичні критерії безпеки та (або) нешкідливості факторів середовища, їх показники та гранично допустимі межі), в тому числі санітарні (санітарно-епідеміологічні) правила і норми, протиепідемічні правила і норми, санітарно-епідеміологічні нормативи, недотримання яких створює загрозу здоров'ю і життю людини та майбутніх поколінь, а також загрозу виникнення і розповсюдження захворювань серед населення;  
17. державне санітарно-епідеміологічне нормування - діяльність центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров'я, уповноваженого здійснювати державний санітарно-епідеміологічний нагляд, а також підприємств, установ та організацій (далі - закладів) державної санітарно-епідеміологічної служби України щодо розроблення, затвердження, введення в дію та контролю за впровадженням санітарних норм;  
18. вимоги безпеки для здоров'я і життя людини - вимоги, які розроблені на основі організаційних, адміністративних, інженерно-технічних, медичних, нормативних, екологічних, ветеринарних та інших методологічних підходів, критеріїв, показників тощо з метою збереження здоров'я і життя людини. У цьому Законі вимоги безпеки для здоров'я і життя людини (медичні вимоги) вживаються як розроблені на основі медичної науки і виражені у медичних критеріях, показниках тощо;  
19. небезпечний фактор - будь-який хімічний, фізичний, біологічний чинник, речовина, матеріал або продукт, що впливає або за певних умов може негативно впливати на здоров'я людини;  
20. санітарні та протиепідемічні (профілактичні) заходи (далі - санітарні заходи) - комплекс організаційних, адміністративних, інженерно-технічних, медичних, нормативних, екологічних, ветеринарних та інших заходів, спрямованих на усунення або зменшення шкідливого впливу на людину факторів середовища життєдіяльності, запобігання виникненню і поширенню інфекційних захворювань і масових неінфекційних захворювань, у тому числі отруєнь, та їх ліквідацію;  
21. державна санітарно-епідеміологічна експертиза - це діяльність органів та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, спрямована на встановлення відповідності об'єкта експертизи вимогам санітарних норм (у разі відсутності таких норм - визначення можливого шкідливого впливу об'єкта експертизи на здоров'я людини та обгрунтування медичних критеріїв безпеки, показників та гранично допустимих рівнів небезпечних факторів, вмісту, концентрації тощо);  
22. висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи - документ установленої форми, що містить опис ознак об'єкта експертизи, висновок (позитивний чи негативний) про відповідність об'єкта експертизи вимогам санітарного законодавства, вимоги (критерії безпеки, показники, гранично допустимі рівні небезпечних факторів тощо) стосовно об'єкта експертизи, з якими повинен ознайомитись і які зобов'язується виконувати замовник - власник об'єкта експертизи, а також які є предметом подальшого державного санітарно-епідеміологічного нагляду;  
23. об'єкт державної санітарно-епідеміологічної експертизи - будь-яка діяльність, технологія, продукція, сировина, нормативний документ, проектна, технічна, інструктивно-методична документація тощо, реалізація, функціонування, використання яких (або інші аналогічні дії) може негативно впливати на здоров'я людини і які пов'язані з необхідністю дотримання вимог санітарного законодавства;  
24. масові неінфекційні захворювання (отруєння) - захворювання, виникнення яких зумовлено впливом біологічних, фізичних, хімічних чи соціальних факторів середовища життєдіяльності людини.  
25. Стаття 2. Законодавство України про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення  
26. Законодавство України про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення (санітарне законодавство) базується на Конституції України, Основах законодавства України про охорону здоров'я і складається з цього Закону, інших актів законодавства, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров'я та санітарних норм";  
27. 9. Доповнити статтю 30 новими частинами першою - шостою такого змісту: "Для оперативного контролю і координації діяльності підприємств, установ, організацій і громадян, пов'язаної із запобіганням і ліквідацією масових захворювань або отруєнь людей, при Кабінеті Міністрів України утворюється Державна надзвичайна протиепідемічна комісія. Державну надзвичайну протиепідемічну комісію при Кабінеті Міністрів України очолює віце-прем'єр-міністр України відповідно до розподілу обов'язків.  
28. Склад Державної надзвичайної протиепідемічної комісії при Кабінеті Міністрів України затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.  
29. Головний державний санітарний лікар України та його заступники входять до складу Державної надзвичайної протиепідемічної комісії при Кабінеті Міністрів України за посадою відповідно як заступник голови та члени комісії.  
30. Державні надзвичайні протиепідемічні комісії утворюються також в Автономній Республіці Крим, областях, містах і районах.  
31. Положення про державні надзвичайні протиепідемічні комісії затверджує Кабінет Міністрів України".  
32. У зв'язку з цим частини першу - третю вважати відповідно частинами сьомою - дев'ятою.  
33. "Стаття 31. Система державної санітарно-епідеміологічної служби України  
34. Систему державної санітарно-епідеміологічної служби України становлять:  
35. центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров'я;  
36. заклади державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України;  
37. відповідні установи, заклади, частини і підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державного департаменту України з питань виконання покарань, Державного лікувально-оздоровчого управління, Служби безпеки України;  
38. наукові установи державної санітарно-епідеміологічної служби України.  
39. Посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України є головні державні санітарні лікарі та їх заступники, інші працівники державної санітарно-епідеміологічної служби України, уповноважені здійснювати державний санітарно-епідеміологічний нагляд.  
40. Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що здійснює контроль і нагляд за додержанням санітарного законодавства, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, є Міністерство охорони здоров'я України.  
41. На заклади державної санітарно-епідеміологічної служби системи Міністерства охорони здоров'я України покладаються функції спеціально уповноважених відповідних адміністративно-територіальних, транспортних та об'єктових органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду.  
42. На установи, заклади і підрозділи державної санітарно-епідеміологічної служби інших державних органів, названих у частині першій цієї статті, покладаються функції спеціально уповноважених органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду на підпорядкованих їм територіях, об'єктах, у частинах і підрозділах.  
43. Заклади державної санітарно-епідеміологічної служби є юридичними особами. Перелік, мережа, організаційна структура тощо для системи Міністерства охорони здоров'я України встановлюються головним державним санітарним лікарем України, а для інших державних органів, перелічених у частині першій цієї статті, - головним державним санітарним лікарем відповідного державного органу за погодженням з головним державним санітарним лікарем України.  
44. Зaклади державної санітарно-епідеміологічної служби мають самостійні баланси, рахунки в установах банків, печатки із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, штампи і бланки.  
45. Заклади державної санітарно-епідеміологічної служби здійснюють свою діяльність на підставі Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні та Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, а також положень про державну санітарно-епідеміологічну службу відповідних державних органів.  
46. Стаття 32. Управління державною санітарно-епідеміологічною службою України  
47. Державну санітарно-епідеміологічну службу України очолює головний державний санітарний лікар України - перший заступник Міністра охорони здоров'я України, який призначається на посаду і звільняється з посади в установленому порядку.  
48. Головний державний санітарний лікар України з питань державного санітарно-епідеміологічного нагляду підзвітний безпосередньо Кабінету Міністрів України.  
49. Головний державний санітарний лікар України має першого заступника та чотирьох заступників. Перший заступник та заступники головного державного санітарного лікаря України призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням головного державного санітарного лікаря України. Головний державний санітарний лікар України та його заступники мають бланки та круглі печатки із зображенням Державного Герба України і відповідним написом.  
50. Для розгляду і вирішення найважливіших питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби утворюється колегія державної санітарно-епідеміологічної служби України. Колегію очолює головний державний санітарний лікар України. Положення про колегію державної санітарно-епідеміологічної служби України та її персональний склад затверджує Кабінет Міністрів України. Утворюються також колегії державної санітарно-епідеміологічної служби Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, на водному, залізничному та повітряному транспорті. Колегії очолюють відповідні головні державні санітарні лікарі. Положення та персональний склад цих колегій затверджує головний державний санітарний лікар України. На засіданнях колегій державної санітарно-епідеміологічної служби можуть заслуховуватися повідомлення і пояснення керівників центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, органів нагляду та контролю, підприємств, установ і організацій, їх об'єднань, інших посадових осіб з приводу виконання вимог санітарного законодавства.  
51. Керівництво державною санітарно-епідеміологічною службою Автономної Республіки Крим здійснює головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, який за посадою є заступником міністра охорони здоров'я Автономної Республіки Крим і призначається на посаду та звільняється з посади головним державним санітарним лікарем України за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим.  
52. Керівництво державною санітарно-епідеміологічною службою області, міст Києва і Севастополя здійснює головний державний санітарний лікар відповідної території, який за посадою є заступником голови обласної (міської) державної адміністрації і призначається на посаду та звільняється з посади головним державним санітарним лікарем України за погодженням з відповідною обласною, Київською і Севастопольською міською державною адміністрацією.  
53. Керівництво державною санітарно-епідеміологічною службою на водному, залізничному, повітряному транспорті здійснюється головним державним санітарним лікарем відповідного виду транспорту, який призначається на посаду і звільняється з посади головним державним санітарним лікарем України.  
54. Заступники головних державних санітарних лікарів відповідного виду транспорту в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі призначаються на посаду і звільняються з посади головним державним санітарним лікарем України.  
55. Державну санітарно-епідеміологічну службу в районі, місті, районі в місті очолює головний державний санітарний лікар відповідної адміністративної території, який призначається на посаду і звільняється з посади відповідно головним державним санітарним лікарем Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя за погодженням з головним державним санітарним лікарем України.  
56. Організація державної санітарно-епідеміологічної служби на водному, залізничному, повітряному транспорті забезпечується за лінійним принципом. Керівництво державною санітарно-епідеміологічною службою на лінійних підрозділах та об'єктах транспорту здійснюють головні державні санітарні лікарі, які призначаються на посаду і звільняються з посади головним державним санітарним лікарем відповідного виду транспорту за погодженням з головним державним санітарним лікарем України.  
57. Державну санітарно-епідеміологічну службу на об'єктах з особливим режимом роботи очолюють головні державні санітарні лікарі цих об'єктів, які призначаються на посаду і звільняються з посади головним державним санітарним лікарем України. Перелік об'єктів з особливим режимом роботи визначається Кабінетом Міністрів України.  
58. Державну санітарно-епідеміологічну службу Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державного департаменту України з питань виконання покарань, Державного лікувально-оздоровчого управління, Служби безпеки України очолює головний державний санітарний лікар цього центрального органу виконавчої влади (державного органу), який призначається на посаду і звільняється з посади керівником відповідного центрального органу виконавчої влади (державного органу) за погодженням з головним державним санітарним лікарем України.  
59. Головний державний санітарний лікар Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державного департаменту України з питань виконання покарань, Державного лікувально-оздоровчого управління, Служби безпеки України із загальних питань підпорядковується безпосередньо керівникові відповідного центрального органу виконавчої влади (державного органу), а з питань державного санітарно-епідеміологічного нагляду - головному державному санітарному лікарю України.  
60. Головні державні санітарні лікарі зазначених центральних органів виконавчої влади (державного органу) призначають на посаду і звільняють з посади головних державних санітарних лікарів територій, на які поширюється їх діяльність, і підпорядкованих їм з'єднань, частин та підрозділів.  
61. Головні державні санітарні лікарі мають бланки та печатку з відповідним написом і ї керівниками відповідних закладів та підрозділів державної санітарно-епідеміологічної служби України.  
62. Посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України здійснюють свої повноваження на відповідних адміністративних територіях та об'єктах, а посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби інших центральних органів виконавчої влади (державного органу) - на територіях, на які поширюється їх діяльність, підпорядкованих їм об'єктах, у підрозділах відповідно до цього Закону, Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, інших актів законодавства";  
63. 11. У статті 35: у назві статті після слів "Фінансове забезпечення" доповнити словами "та майно"; у частині першій слова "безпосередньо за рахунок бюджету Міністерства охорони здоров'я України, бюджету Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів міст Києва і Севастополя, а також позабюджетних коштів" замінити словами "за рахунок Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством";  
64. частину другу після слів "Державного комітету у справах охорони державного кордону України" доповнити словами "Державного департаменту України з питань виконання покарань, Державного лікувально-оздоровчого управління", а слова "та позабюджетних коштів" замінити словами "а також інших джерел, не заборонених законодавством";  
65. доповнити статтю частиною такого змісту:  
66. "Приміщення, будівлі, споруди, устаткування, транспортні засоби та інше майно, що використовується органами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби України, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, перебувають у державній власності і передаються зазначеним органам і закладaм в оперативне управління у порядку, установленому законодавством України. Земельні ділянки, на яких розміщуються будівлі та споруди органів і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України, надаються їм у постійне користування в порядку, встановленому законодавством України";  
67. частину третю статті виключити.  
68. "Стаття 44. Відповідальність посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби України  
69. За шкоду, спричинену некомпетентними або необгрунтованими діями, вимогами, висновками, неналежне виконання службових обов'язків посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби несуть відповідальність згідно із законодавством".  
70. 3. Частину другу статті 7 та абзац четвертий частини другої статті 10 після слів "санітарних та протиепідемічних" та "санітарних і протиепідемічних" доповнити словом "(профілактичних)".  
71. 4. У статті 8 слова "в місячний термін відповідному головному державному санітарному лікарю або до суду" замінити словами "згідно із законодавством".  
72. 5. Назву розділу ІІІ викласти у такій редакції:  
73. "ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ І ВИМОГИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САНІТАРНОГО ТА ЕПІДЕМІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ НАСЕЛЕННЯ".  
74. 6. У частині першій статті 12 слова "експертними підрозділами закладів" замінити словом "закладами".  
75. 7. У статті 16: у частині першій слова "даних щодо безпеки для здоров'я населення" замінити словами "у власника продукції чи уповноваженої ним особи позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи на цю продукцію";  
76. частини другу і третю замінити частиною такого змісту:  
77. "Зобов'язання про виконання вимог санітарного законодавства щодо продукції, яка ввозиться на територію України, гарантії дотримання санітарних норм та (або) вимог висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи при постачанні кожної партії такої продукції є обов'язковою умовою договорів (контрактів) на постачання такої продукції".  
78. 8. У частині третій статті 28 слова "Міністерством охорони здоров'я України" замінити словами "в порядку, визначеному законодавством".  
79. 10. Нaзву розділу ІV доповнити словом "УКРАЇНИ".  
80. 12. Чaстину першу статті 36 викласти у такій редакції:  
81. "Підготовка лікарів та молодших медичних спеціалістів для державної санітарно-епідеміологічної служби здійснюється у навчальних закладах медичного профілю відповідного рівня акредитації. Нормативи забезпечення цими фахівцями встановлюються Міністерством охорони здоров'я України".  
82. 13. Чaстину восьму статті 38, частини другу і п'яту статті 41, пункт "б" частини першої статті 43, пункт 1 частини другої і частину дев'яту статті 47 після слів "Державного комітету у справах охорони державного кордону України" доповнити словами "Державного департаменту України з питань виконання покарань, Державного лікувально-оздоровчого управління".  
83. 14. Пункт "н" частини першої статті 40 виключити.  
84. 15. У статті 47:  
85. у пункті 1 частини другої слова "Республіки Крим" замінити словами "Автономної Республіки Крим";  
86. частину сьому викласти у такій редакції: "Зарахування сум штрафів здійснюється відповідно до законодавства".  
87. 1. У тексті Закону слова "державної виконавчої влади" замінити словами "виконавчої влади", слова "місцевого і регіонального самоврядування" і "місцевого та регіонального самоврядування" замінити словами "місцевого самоврядування", слова "санітарно-гігієнічна" (крім абзацу дев'ятого статті 33) в усіх відмінках замінити словами "санітарно-епідеміологічна" у відповідному відмінку.  
88. ІІ. Прикінцеві положення  
89. Цей Закон набирaє чинності з дня його опублікування.  
90. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.  
91. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців після набрання чинності цим Законом:  
92. подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;  
93. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;  
94. забезпечити прийняття відповідно до компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону, та приведення нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.