Кількість абзаців - 253 Розмітка (ліва колонка)


Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні (Друге читання)

0. Проект  
1. (14.03.2001) (доопрацьований)  
2. Вноситься народним депутатом України Н.ВІТРЕНКО  
3. ЗАКОН УКРАЇНИ  
4. Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні  
5. Цей Закон визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин в питаннях оцінки майна та використання її результатів.  
6. Розділ І Загальні положення  
7. Стаття 1. Сфера дії Закону  
8. Положення цього Закону поширюються на правовідносини, що виникають в процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать суб'єктам України на території України та за її межами, а також безхазяйного майна на території України, та використання результатів оцінки, якщо інше не передбачене міжнародним договором.  
9. Стаття 2. Законодавство про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність  
10. Оцінка майна, майнових прав та професійна оціночна діяльність регулюються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами з оцінки майна, що не суперечать йому. Якщо міжнародними договорами, ратифікованими Верховною Радою України, встановлено інші правові норми щодо оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, застосовуються правила міжнародного договору.  
11. Стаття 3. Оцінка майна та майнових прав  
12. Оцінкою майна та майнових прав є процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.  
13. У цьому Законі:  
14. майном, що може оцінюватися, вважаються індивідуальні об'єкти (групи об'єктів) в матеріальній та нематеріальній формі, у тому числі земельні ділянки, будівлі, споруди та їх невід'ємні частини, машини, обладнання, транспортні засоби, частки (паї, акції), інші цінні папери, нематеріальні активи тощо, а також цілісні майнові комплекси (бізнес) всіх форм власності, а також безхазяйні;  
15. майновими правами, що можуть оцінюватися, вважаються будь-які права, пов'язані з майном, що менші за право власності (права користування, оренди, володіння тощо), а також інші специфічні права та права вимоги.  
16. Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, майнових прав, що проведена незалежним оцінювачем.  
17. Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені терміни дії оцінки майна від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) державним органом.  
18. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна відповідно до статті 12 цього Закону. У випадках проведення оцінки майна державним органом складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.  
19. Випадки обов'язкового проведення оцінки майна встановлюються цим Законом.  
20. Стаття 4. Професійна оціночна діяльність  
21. Професійна оціночна діяльність (далі - оціночна діяльність) є діяльність суб'єкта оціночної діяльності, визнаного таким відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна.  
22. Оціночна діяльність може здійснюватися у таких формах:  
23. практична діяльність з оцінки майна, яка полягає у практичному виконанні оцінки майна та всіх процедур, пов'язаних з нею, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами з оцінки майна;  
24. консультаційна діяльність, яка полягає в наданні консультацій з оцінки майна суб'єктам оціночної діяльності, замовникам оцінки та (або) іншим особам в усній або письмовій формі;  
25. рецензування оцінки майна, яке полягає в критичному розгляді звіту про оцінку майна та наданні висновків щодо його повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна;  
26. методичне забезпечення оцінки майна, яке полягає в розробці методичних документів з оцінки майна та наданні роз'яснень щодо їх застосування;  
27. навчальна діяльність оцінювачів, які працюють у складі суб'єкта оціночної діяльності, яка полягає в професійній підготовці інших оцінювачів.  
28. Стаття 5. Суб'єкти оціночної діяльності  
29. Суб'єктами оціночної діяльності є:  
30. суб'єкти підприємницької діяльності, а також організації, право на здійснення оціночної діяльності яких передбачено законами, у складі яких працює хоча б один оцінювач, які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону;  
31. державні органи, у складі яких працюють оцінювачі, та які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном і (або) майном, що перебуває у комунальній власності.  
32. Оціночна діяльність, яка здійснюється на засадах підприємницької діяльності, підлягає оподаткуванню в порядку, визначеному законодавством про оподаткування.  
33. Права, обов'язки та відповідальність суб'єктів оціночної діяльності встановлюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.  
34. Стаття 6. Оцінювач  
35. Оцінювачем може бути громадянин України, іноземний громадянин, який склав кваліфікаційний іспит та одержав кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.  
36. Оцінювач, який займається оціночною діяльністю у складі суб'єкта підприємницької діяльності, вважається незалежним оцінювачем.  
37. Оцінювачем не може бути громадянин, який має непогашену судимість за корисливі злочини.  
38. Права, обов'язки та відповідальність оцінювачів встановлюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.  
39. Розділ ІІ Засади проведення оцінки майна  
40. Стаття 7. Випадки проведення оцінки майна  
41. Оцінка майна може проводитись у випадках, передбачених законодавством України, міжнародними угодами або договором, а також на вимогу однієї з сторін угоди.  
42. Обов'язкове проведення оцінки майна відбувається у випадках:  
43. створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна та майна, що перебуває у комунальній власності;  
44. реорганізації, банкрутства, ліквідації державних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна;  
45. виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка;  
46. визначення вартості внесків учасників та засновників господарських товариств, якщо до зазначеного товариства вноситься державне майно, майно, що перебуває у комунальній власності, або майно господарських товариств з державною часткою, а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника з складу такого товариства;  
47. приватизації, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що перебуває у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду;  
48. створення підприємств господарськими товариствами, в статутних фондах яких державна частка складає не менше двадцяти п'яти відсотків;  
49. оподаткування майна та визначення державного мита згідно з законодавством;  
50. передачі майна під заставу;  
51. примусового відчуження майна;  
52. визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законодавством;  
53. в інших випадках за рішенням суду або в зв'язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.  
54. Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках відчуження, застави, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.  
55. Стаття 8. Обмеження щодо проведення оцінки майна  
56. Не допускається проведення оцінки майна суб'єктами оціночної діяльності у таких випадках:  
57. проведення суб'єктом підприємницької діяльності оцінки майна, що належить йому або оцінювачам, які працюють у його складі, на праві власності або інших законних підставах;  
58. проведення оцінки майна фізичної особи-замовника або керівників юридичної особи, яка є замовником оцінки, оцінювачем, що має родинні зв'язки з зазначеними особами, або суб'єктом підприємницької діяльності, керівництво якого має зазначені зв'язки;  
59. проведення оцінки майна засновників (учасників) суб'єкта підприємницької діяльності, у разі, якщо вони виступають замовниками його оцінки.  
60. Під час оцінки майна, що здійснюється державними органами, у тому числі державними органами, що здійснюють державне регулювання оціночної діяльності, встановлюються такі обмеження:  
61. не може передбачатись виключне право її проведення державними органами або оцінювачами, які працюють в державних органах, за винятком випадків, передбачених законодавством;  
62. не можуть передбачатись будь-які форми виключного права на проведення оцінки майна суб'єктами оціночної діяльності, що створені зазначеними державними органами.  
63. Результати оцінки майна, проведеної з порушеннями вищезазначених обмежень, визнаються незаконними та підлягають обов'язковому скасуванню.  
64. Оцінка майна у випадках її обов'язкового проведення, зазначених в статті 7 цього Закону, виконана особами, які не є суб'єктами оціночної діяльності, визнається недійсною.  
65. Стаття 9. Методичне регулювання оцінки майна  
66. Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: Положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог Положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України, державними органами, що здійснюють державне регулювання оціночної діяльності, зазначеними в статті 24 цього Закону.  
67. Розробка нормативно-правових актів з оцінки майна здійснюється на засадах міжнародно визнаних правил та методичних підходів оцінки майна. До їх розробки державні органи залучають саморегулівні організації оцінювачів, найбільш авторитетних оцінювачів, наукові та інші установи.  
68. Нормативно-правові акти, що регулюють питання вартості (ціни) майна, не повинні суперечити Положенням (національним стандартам) оцінки майна.  
69. Положення (національні стандарти) оцінки майна повинні містити чітке визначення понять, принципів оцінки, методичних підходів та особливостей проведення оцінки відповідного майна залежно від мети оцінки, вимоги до змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензування.  
70. Положення (національні стандарти) оцінки майна визначають випадки застосування оцінювачами методичних підходів оцінки ринкової вартості майна та випадки і обмеження щодо застосування методичних підходів до визначення неринкових видів вартості майна. При цьому, якщо законами та відповідними актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду (арбітражного суду) не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість.  
71. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими для виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності, а також безхазяйного майна. У випадку подання результатів оцінки майна, що проведена іноземним оцінювачем, до державного органу на погодження або затвердження, зазначена оцінка майна має бути проведена відповідно до нормативно-правових актів з оцінки майна, визначених цим Законом.  
72. Стаття 10. Підстави проведення оцінки майна  
73. Оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності, що здійснюватиме оцінку майна на засадах підприємницької діяльності, та замовником оцінки, або на підставі ухвали суду (арбітражного суду) про призначення відповідної експертизи, суть якої полягає в практичному виконанні оцінки майна, наданні консультацій з оцінки майна або в рецензуванні оцінки майна.  
74. У випадках, визначених Кабінет Міністрів України, державні органи, зазначені в статті 5 Закону, здійснюють оцінку майна самостійно на підставі наказу керівника. Якщо законодавством передбачена обов'язковість проведення оцінки майна із залученням незалежного оцінювача, державні органи виступають замовниками проведення оцінки майна шляхом укладання договорів з суб'єктами оціночної діяльності, які здійснюватимуть оцінку майна на засадах підприємницької діяльності, визначених на конкурсних засадах в порядку, встановленому законодавством.  
75. Під час укладання державними органами договорів на проведення оцінки майна застосовуються обмеження, зазначені в статті 8 цього Закону. Не допускається встановлення інших обмежень щодо участі суб'єктів оціночної діяльності в проведенні оцінки майна, крім тих, що визначені умовами конкурсного відбору відповідно до законодавства.  
76. Стаття 11. Договір на проведення оцінки майна  
77. Договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. Під час укладання багатостороннього договору крім замовника оцінки стороною договору може виступати особа - платник, якщо оплату послуг суб'єкта оціночної діяльності здійснює інша особа, а не замовник. У цьому випадку на платника, як сторони договору, поширюються обмеження, зазначені в статті 8 Закону.  
78. Замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах, а також ті, що замовляють оцінку майна на законних підставах і можуть завдяки ним забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці. Замовники оцінки повинні сприяти отриманню суб'єктом оціночної діяльності необхідної та достовірної інформації про майно для проведення його оцінки.  
79. Сторони договору на проведення оцінки майна (замовник або платник) мають право вільного вибору суб'єкта оціночної діяльності, що здійснює оцінку майна на засадах підприємницької діяльності, за умови виконання вимог, визначених статтями 8 та 9 цього Закону.  
80. Суттєвими умовами договору на проведення оцінки майна є:  
81. зазначення майна, що підлягає оцінці;  
82. мета, з якою проводиться оцінка;  
83. вид вартості майна, що підлягає визначенню;  
84. дата оцінки;  
85. строк виконання робіт з оцінки майна;  
86. розмір і порядок оплати робіт;  
87. права та обов'язки сторін договору;  
88. умови забезпечення конфіденційності результатів оцінки, інформації, використаної під час її виконання;  
89. відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;  
90. порядок вирішення спорів, що можуть виникнути під час проведення оцінки та прийняття замовником її результатів.  
91. Законодавством або за згодою сторін договору в ньому можуть бути передбачені інші суттєві умови.  
92. Розмір і порядок оплати робіт з оцінки майна визначаються за домовленістю сторін або у випадках відбору суб'єкта оціночної діяльності на конкурсних засадах - за результатами конкурсу. Не допускається встановлення розміру оплати робіт в договорі, як частки вартості майна, що підлягає оцінці. Права, обов'язки та відповідальність оцінювача (суб'єкта оціночної діяльності), який проводить експертизу на підставі ухвали (постанови) суду про її призначення, визначаються процесуальним законодавством та цим Законом.  
93. Стаття 12. Звіт про оцінку майна  
94. Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, який здійснює оцінку майна на засадах підприємницької діяльності та на підставі договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, та скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.  
95. Вимоги до змісту звіту, порядку його оформлення та рецензування встановлюються Положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Звіт про оцінку повинен містити такі основні розділи: загальні положення (мета оцінки, дата оцінки, підстави проведення оцінки, вид вартості, що підлягає визначенню тощо); опис об'єкта оцінки та прав, що з ним пов'язані; опис методичних підходів, що застосовуються під час оцінки; розрахунки вартості майна за описаними методичними підходами; узгодження результатів розрахунків та висновок про вартість майна; додатки (матеріали, що були зібрані під час оцінки майна). Зміст звіту про оцінку майна не обмежується вищезазначеними розділами і може містити інші необхідні розділи, що розкривають зміст проведених процедур відповідно до нормативно-правових актів оцінки майна.  
96. Стаття 13. Рецензування оцінки майна  
97. Рецензування оцінки майна може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід роботи з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачами, які мають не менш ніж дворічний досвід роботи з оцінки майна та працюють в державних органах, зазначених в статті 24 Закону, Наглядова рада з питань оціночної діяльності.  
98. Якщо запитом про необхідність проведення рецензування оцінки майна встановлюється вимога щодо надання висновку про вартість майна така вимога задовольняється шляхом проведення оцінки майна. У цьому випадку рецензент здійснює оцінку майна в порядку, встановленому нормативно-правовими актами з оцінки майна.  
99. Рецензування оцінки майна оцінювачем, який працює в державному органі, на запити державних органів або в зв'язку з виконанням своїх посадових обов'язків здійснюється в межах повноважень, визначених посадовими інструкціями. Якщо запитом державного органу передбачено надання висновку про вартість майна і підготовка зазначеного висновку вимагає проведення незалежної оцінки, державні органи забезпечують її проведення у порядку, встановленому цим Законом.  
100. В інших випадках рецензування оцінки майна відбувається на платній основі.  
101. Розділ ІІІ Набуття права на заняття оціночною діяльністю  
102. Стаття 14. Професійна підготовка оцінювачів  
103. Професійна підготовка оцінювачів здійснюється учбовими організаціями, які уклали угоди про співробітництво з професійної підготовки оцінювачів з державними органами, визначеними частинами третьою та четвертою статті 24 Закону, які здійснюють державне регулювання оціночної діяльності. Державні органи повинні сприяти створенню конкурентного середовища серед учбових організацій, що здійснюють професійну підготовку оцінювачів.  
104. Професійна підготовка оцінювачів складається з програм базової підготовки та підвищення кваліфікації. Учбові програми підготовки оцінювачів, форма кваліфікаційного свідоцтва оцінювача встановлюються вищезазначеними державними органами. Загальні вимоги до змісту учбових програм підлягають обов'язковому погодженню Наглядової Ради з питань оціночної діяльності. Державні органи та саморегулівні організації оцінювачів спільно здійснюють контроль за якістю професійної підготовки оцінювачів.  
105. Оцінювачі зобов'язані не рідше одного разу в два роки підвищувати кваліфікацію за програмою підвищення кваліфікації. Невиконання цієї вимоги є підставою для призупинення дії кваліфікаційного свідоцтва оцінювача.  
106. Оцінювачі, які працюють в державних органах, здійснюють підвищення кваліфікації в порядку, встановленому державним органом, що здійснює контроль за професійною підготовкою оцінювачів, з урахуванням вимог цього Закону, але не рідше одного разу в два роки.  
107. Стаття 15. Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, що підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача для самостійного проведення оцінки майна за програмою базової підготовки. Право на отримання кваліфікаційного свідоцтва набувають фізичні особи, які мають закінчену вищу освіту, пройшли навчання за програмою базової підготовки та стажування протягом одного року у складі суб'єкта оціночної діяльності разом з досвідченим оцінювачем, отримали його позитивну рекомендацію та успішно склали кваліфікаційний іспит.  
108. Кваліфікаційне свідоцтво може підтверджувати підготовку оцінювача за такими напрямами оцінки майна відповідно до програм базової підготовки: оцінка всіх видів майна та майнових прав, оцінка індивідуального майна (крім земельних ділянок), оцінка земельних ділянок, оцінка цілісних майнових комплексів (бізнесу).  
109. Кваліфікаційне свідоцтво видається державним органом, що здійснює державне регулювання оціночної діяльності, та учбовою організацією, на базі якої проводилась підготовка та складався кваліфікаційний іспит. В кваліфікаційному свідоцтві вказується назва державного органу та учбової організації, що його видали, дата видачі, номер свідоцтва, прізвище, ім'я та по-батькові громадянина, якому видається, напрямок програми базової підготовки, відповідно до якої підтверджується фаховий рівень оцінювача та дозволяється здійснювати оцінку. Кваліфікаційне свідоцтво є безстроковим у разі виконання всіх вимог, встановлених цим Законом.  
110. Кваліфікаційне свідоцтво видається в двотижневий строк на підставі подання фізичною особою до державного органу наступних документів: заяви про видачу кваліфікаційного свідоцтва, зразок якої встановлено державним органом, нотаріально завіреної копії паспорту, нотаріально завіреної копії документа про вищу освіту, платіжного документу про внесення плати за видачу кваліфікаційного свідоцтва. За видачу кваліфікаційного свідоцтва справляється плата в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму, встановленого законодавством на дату подання зазначених документів. Зазначена плата спрямовується на покриття організаційних витрат, пов'язаних з видачею державним органом кваліфікаційного свідоцтва.  
111. Стаття 16. Порядок прийняття рішення про видачу або позбавлення (припинення дії) кваліфікаційного свідоцтва  
112. Рішення про видачу кваліфікаційного свідоцтва приймається Екзаменаційною комісією, склад якої затверджується державним органом, що здійснює державне регулювання оціночної діяльності, та формується з числа представників цього органу, що мають необхідний рівень підготовки з питань оцінки майна, представників інших державних установ та представників, делегованих саморегулівними організаціями оцінювачів. При цьому представники саморегулівних організацій оцінювачів повинні складати не менше двох третин кількісного складу Екзаменаційної комісії виходячи з рівнопропорційного принципу делегування представників кожної з них. Екзаменаційна комісія діє на базі учбової організації.  
113. Рішення про позбавлення кваліфікаційного свідоцтва (його анулювання) приймається Екзаменаційною комісією за таких підстав: систематичне грубе порушення оцінювачем нормативно-правових актів з оцінки майна; вироку суду (арбітражного суду) за фактами непрофесійної оцінки майна, яка проведена оцінювачем; наявності у оцінювача непогашеної судимості за корисливі злочини; з'ясування факту неправомірної видачі кваліфікаційного свідоцтва; з'ясування факту порушення оцінювачем обмежень, встановлених статтею 8 Закону.  
114. Рішення про видачу кваліфікаційного свідоцтва оцінювачу, який був позбавлений його на підставі цього Закону, приймається Екзаменаційною комісією не раніше ніж через рік від дати позбавлення, в порядку, передбаченому для видачі кваліфікаційного свідоцтва. Про прийняте Екзаменаційною комісією рішення про позбавлення кваліфікаційного свідоцтва державний орган, що здійснює державне регулювання оцінки майна, повідомляє оцінювача письмово в двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Екзаменаційної комісії.  
115. Рішення про позбавлення оцінювача кваліфікаційного свідоцтва оскаржуються в судовому порядку.  
116. Рішення про призупинення дії кваліфікаційного свідоцтва приймається державним органом, що його видав, за наявності невиконання оцінювачем частини третьої статті 14, вказівки ним свідомо неправдивих даних, що призвело до викривлення інформації про оцінювача в Державному реєстрі оцінювачів. Дія кваліфікаційного свідоцтва поновлюється державним органом після усунення оцінювачем наявних зауважень.  
117. Рішення Екзаменаційної комісії оформлюються протоколами. Порядок роботи Екзаменаційної комісії встановлюється державним органом, що її створює.  
118. Проведення оцінки майна фізичною особою, яка не отримала кваліфікаційного свідоцтва, яку позбавлено кваліфікаційного свідоцтва або дія кваліфікаційного свідоцтва якої призупинена, забороняється. Оцінка майна, що була підписана фізичною особою за час дії зазначених ознак, вважається недійсною.  
119. Стаття 17. Державний реєстр оцінювачів  
120. Державні органи, що здійснюють державне регулювання оціночної діяльності, ведуть Державний реєстр оцінювачів, які отримали кваліфікаційне свідоцтво.  
121. В Державному реєстрі оцінювачів зазначається наступна інформація про оцінювачів: прізвище, ім'я та по-батькові оцінювача, дата видачі та номер кваліфікаційного свідоцтва, назва учбової організації, що здійснювала підготовку оцінювача, дата та номер протоколу рішення Екзаменаційної комісії про видачу кваліфікаційного свідоцтва, напрямки оцінки майна, що зазначені в кваліфікаційному свідоцтві, інформація про час призупинення дії (дати позбавлення) кваліфікаційного свідоцтва, місце роботи оцінювача, інша суттєва інформація.  
122. Оцінювачі несуть відповідальність за достовірність інформації, що подається до Державного реєстру оцінювачів, в порядку, встановленому цим Законом.  
123. Стаття 18. Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності  
124. Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності (далі - Сертифікат) є документом, що засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна, та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому вказані.  
125. Сертифікат видається в порядку, встановленому цим Законом, державними органами, що здійснюють державне регулювання оціночної діяльності. Форма сертифікату встановлюється зазначеними органами. В сертифікаті обов'язково вказується найменування державного органу, що його видав, найменування суб'єкта підприємницької діяльності, його юридичні реквізити, код ЄДРПОУ, дата видачі та строк дії, напрями оцінки майна щодо яких дозволена практична діяльність. Сертифікат підписується керівником державного органу, що його видав, та засвідчується печаткою. Сертифікат видається на строк три роки, але не більше строку існування суб'єкта підприємницької діяльності або строку дії кваліфікаційних свідоцтв оцінювачів, які працюють в його штатному складі.  
126. Державні органи, зазначені в статті 5 Закону, які відповідно до законодавства отримали право самостійного проведення оцінки майна, визнаються суб'єктами оціночної діяльності відповідно до положень, якими вони керуються.  
127. За видачу сертифіката справляється плата у розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів, встановлених законодавством на дату його видачі. Дев'яносто відсотків плати спрямовується до Державного бюджету, а десять відсотків - на покриття витрат, пов'язаних з видачею сертифіката.  
128. Оцінка майна, яка проведена суб'єктом підприємницької діяльності без чинного сертифікату, є недійсною.  
129. Стаття 19. Порядок видачі сертифікату суб'єкта оціночної діяльності  
130. Рішення про видачу сертифікату приймається державними органами, що здійснюють державне регулювання оціночної діяльності.  
131. Для розгляду питання про видачу сертифікату суб'єкт підприємницької діяльності подає до державного органу наступні документи: заяву про видачу сертифікату за формою, встановленою державним органом; нотаріально посвідчену копію установчого документу (для юридичних осіб) або свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності; довідку про оцінювачів, які працюють в його штатному складі, за формою, встановленою державним органом; нотаріально посвідчені копії кваліфікаційних свідоцтв оцінювачів, зазначених у довідці. Розгляд та перевірка документів, поданих суб'єктом підприємницької діяльності, здійснюється державним органом у строк, що не перевищує тридцяти днів від дати їх подання.  
132. Державний орган відмовляє у видачі сертифікату у таких випадках:  
133. неподання суб'єктом підприємницької діяльності всіх документів;  
134. недійсності або недостовірності хоча б одного з поданих документів чи вказівки в них свідомо неправдивих даних;  
135. ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності;  
136. виявлення порушень статті 8 цього Закону за час дії попереднього сертифікату або в процесі розгляду доку ментів та прийняття рішення про видачу сертифікату;  
137. набранням законної сили двох і більше судових рішень, якими було задоволено позови до суб'єкта оціночної діяльності та оцінювачів, які працюють у його складі, пов'язані з його оціночною діяльністю;  
138. наявності серед оцінювачів, які зазначені у довідці, фізичних осіб, кваліфікаційні свідоцтва яких заявлені в довідках інших суб'єктів підприємницької діяльності, що подали заяву про видачу сертифікату раніше, або кваліфікаційні свідоцтва яких призупинені чи анульовані відповідно до статті 16 цього Закону;  
139. відсутності у штатному складі суб'єкта підприємницької діяльності хоча б одного оцінювача, який має кваліфікаційне свідоцтво за напрямами оцінки майна, за якими видається сертифікат;  
140. наявності у суб'єкта підприємницької діяльності ліцензій на здійснення діяльності, яка відповідно до законодавства є виключною.  
141. Сертифікат видається в двотижневий строк державним органом за результатами розгляду та перевірки документів, поданих суб'єктом підприємницької діяльності. Державні органи, що здійснюють державне регулювання оціночної діяльності, ведуть Державні реєстри суб'єктів оціночної діяльності, яким виданий сертифікат суб'єкта оціночної діяльності.  
142. Суб'єкти оціночної діяльності зобов'язані в тижневий строк письмово інформувати державний орган, що видав сертифікат, про зміни у штатному складі оцінювачів суб'єкта з часу дії сертифікату, його юридичному статусі, іншу суттєву інформацію відповідно до якої приймається рішення про видачу або анулювання сертифікату відповідно до цього Закону.  
143. Спірні питання щодо відмови у видачі сертифікату вирішуються Наглядовою Радою з питань оціночної діяльності за поданням суб'єктом підприємницької діяльності відповідної заяви.  
144. Стаття 20. Анулювання сертифіката суб'єкта оціночної діяльності  
145. Анулювання державним органом сертифіката відбувається:  
146. на підставі висновку Наглядової Ради з питань оціночної діяльності за наявності порушень вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів оцінки майна, виявлених шляхом рецензування, які призвели до визнання низької якості оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або оцінювачами, які працюють у його штатному складі;  
147. звільненням всіх оцінювачів, які були заявлені суб'єктом оціночної діяльності у штатному складі під час прийняття рішення про видачу сертифікату, або призупинення (позбавлення) їх кваліфікаційних свідоцтв;  
148. набранням законної сили двох і більше судових рішень, якими було задоволено позови до оцінювачів (суб'єкта оціночної діяльності), пов'язані з їх оціночною діяльністю;  
149. виявлення порушень оцінювачами (суб'єктом оціночної діяльності) статті 8 Закону;  
150. ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності, що отримав сертифікат;  
151. відсутності у штатному складі суб'єкта оціночної діяльності хоча б одного оцінювача, який має кваліфікаційне свідоцтво за напрямами оцінки майна, що вказані у сертифікаті;  
152. неінформування державного органу, що видав сертифікат, про обставини, зазначені в частині п'ятій статті 19, що мають суттєве значення для здійснення контролю за оціночною діяльністю.  
153. Поновлення сертифікатів відбувається у порядку, встановленому для їх видачі.  
154. Порядок розгляду питань про анулювання сертифікату та його поновлення шляхом видачі встановлюється державним органом, що його видав.  
155. Стаття 21. Наглядова Рада з питань оціночної діяльності  
156. З метою колегіального вирішення питань щодо видачі суб'єктам підприємницької діяльності сертифікатів суб'єктів оціночної діяльності, анулювання сертифікатів, забезпечення прозорості в питаннях державного регулювання оціночної діяльності, підвищення професійного рівня суб'єктів оціночної діяльності створюються Наглядові Ради з питань оціночної діяльності (далі - Наглядові Ради). Наглядові Ради створюються державними органами, що здійснюють державне регулювання оціночної діяльності, з числа його представників, представників саморегулівних організацій оцінювачів, які делеговані ними у порядку, визначеному цими організаціями, і є постійно діючим дорадчим органом.  
157. До повноважень Наглядової Ради відносяться:  
158. вирішення спірних питань, пов'язаних з видачею або анулюванням сертифікату;  
159. погодження загальних вимог до учбових програм навчання оцінювачів та підвищення їх кваліфікації;  
160. розгляд та надання пропозицій щодо скарг на оціночну діяльність суб'єктів оціночної діяльності, у тому числі шляхом проведення рецензування оцінки майна;  
161. надання пропозицій з питань удосконалення нормативно-правових актів з питань оцінки майна та порядку видачі сертифікатів;  
162. надання рекомендацій щодо удосконалення професійної підготовки оцінювачів.  
163. Порядок роботи Наглядової Ради визначається державним органом, що її створює. Персональний склад Наглядової Ради передбачає рівне представництво державного органу та саморегулівних організацій оцінювачів.  
164. Стаття 22. Державний реєстр суб'єктів оціночної діяльності  
165. Державні органи, що здійснюють видачу сертифікатів суб'єктів оціночної діяльності, ведуть Державний реєстр суб'єктів оціночної діяльності, які отримали зазначені сертифікати.  
166. В Державному реєстрі зазначається інформація про суб'єктів оціночної діяльності, що отримали сертифікати, дата їх видачі, напрями оцінки майна, що вказані у сертифікаті, строк дії сертифікату, місцезнаходження суб'єкта, основна інформація про склад оцінювачів суб'єкта та їх кваліфікацію, інша суттєва інформація щодо досвіду та практики оціночної діяльності суб'єкта.  
167. Державний реєстр суб'єктів оціночної діяльності надається на вимогу державних органів в порядку, встановленому законодавством.  
168. Порядок надання довідок з Державного реєстру суб'єктам господарювання та фізичним особам встановлюється державним органом, що його веде.  
169. Розділ ІV Державне регулювання оціночної діяльності  
170. Стаття 23. Сутність та напрями державного регулювання  
171. Державне регулювання оціночної діяльності полягає в забезпеченні формування та розвитку інфраструктури оцінки майна в Україні, об'єктивності та законності її проведення, у тому числі відповідності оцінки майна нормативно-правовим актам з оцінки майна, впровадження в практику оціночної діяльності міжнародних норм та правил оцінки майна, забезпечення суспільних інтересів в питаннях оцінки майна, створенні конкурентного середовища серед суб'єктів оціночної діяльності та учбових організацій, що здійснюють професійну підготовку оцінювачів, виконання покладених на державні органи, що здійснюють таке регулювання, функцій проведення оцінки майна згідно з законодавством.  
172. Напрямами державного регулювання оціночної діяльності є:  
173. дотримання єдності нормативно-правового та організаційного забезпечення оцінки майна;  
174. забезпечення норм і рівня професійної підготовки оцінювачів та контроль за їх додержанням;  
175. контроль за виконанням оцінювачами та суб'єктами оціночної діяльності обов'язкових умов здійснення оціночної діяльності;  
176. видача кваліфікаційних свідоцтв та сертифікатів;  
177. надання статусу саморегулівним організаціям оцінювачів та контроль за додержанням ними правил громадського регулювання оцінки майна, визначених цим Законом, забезпечення їх широкого залучення до регулювання оціночної діяльності;  
178. контроль за додержанням законодавства суб'єктами оціночної діяльності та іншими суб'єктами під час проведення оцінки майна;  
179. сприяння встановленню єдиних норм та правил оцінки майна в Україні, що базуються на міжнародних нормах і правилах;  
180. ведення Державного реєстру оцінювачів та Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності.  
181. Стаття 24. Державні органи, що здійснюють державне регулювання оціночної діяльності  
182. Державними органами, що здійснюють державне регулювання оціночної діяльності в Україні, є Фонд державного майна України та державний орган, повноваження якого полягають у реалізації державної політики в питаннях земельних ресурсів та землевпорядкування.  
183. В питаннях оціночної діяльності Кабінет Міністрів України здійснює повноваження, визначені Конституцією України, цим Законом та іншими актами законодавства.  
184. Фонд державного майна України здійснює повноваження щодо напрямів державного регулювання оціночної діяльності, визначених цим Законом та іншими актами законодавства, в частині оцінки індивідуального майна (крім земельних ділянок), цілісних майнових комплексів (бізнесу), майнових прав.  
185. Державний орган, повноваження якого полягають у реалізації державної політики в питаннях земельних ресурсів та землевпорядкування, здійснює державне регулювання оціночної діяльності за напрямами, визначеними цим Законом та іншими актами законодавства, в частині оцінки земельних ділянок.  
186. Державні органи, що здійснюють державне регулювання оціночної діяльності, забезпечують широке інформування суспільства з питань оціночної діяльності, стану та особливостей ціноутворення на майно та майнові права в Україні.  
187. Стаття 25. Відповідальність за порушення законодавства про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність  
188. Органи місцевого самоврядування зобов'язані дотримуватися вимог цього Закону в частині майна, що перебуває у комунальній власності, у тому числі забезпечити єдність нормативно-правових вимог проведення оцінки зазначеного майна, передбачених цим Законом, сприяти створенню конкурентного середовища серед суб'єктів оціночної діяльності, що здійснюють оцінку майна на засадах підприємницької діяльності.  
189. Посадові особи, громадяни, юридичні особи, оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності, винні в порушенні законодавства про оціночну діяльність, несуть відповідальність згідно з цим та іншими законами.  
190. Розділ V Саморегулівні організації оцінювачів  
191. Стаття 26. Поняття саморегулівної організації оцінювачів  
192. Саморегулівною організацією оцінювачів є всеукраїнська громадська організація, що об'єднує фізичних осіб, які визнані оцінювачами в порядку, встановленому цим Законом, здійснює повноваження з громадського регулювання оціночної діяльності та отримала свій статус відповідно до вимог цього Закону.  
193. Утворення та порядок діяльності саморегулівних організацій оцінювачів регулюється законодавством про об'єднання громадян з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.  
194. Саморегулівні організації оцінювачів є юридичними особами, діяльність яких не має на меті отримання прибутку, і діють на засадах самоврядування.  
195. Стаття 27. Повноваження саморегулівної організації оцінювачів  
196. Саморегулівні організації оцінювачів здійснюють такі повноваження з громадського регулювання оціночної діяльності:  
197. контроль за виконанням Положень (національних стандартів) оцінки майна та інших нормативно-правових актів, забезпеченням належної якості оцінки майна, що проводиться оцінювачами - її членами;  
198. рецензування оцінки майна, що проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації оцінювачів, на вимогу інших організацій, громадян, юридичних осіб відповідно до вимог Положень (національних стандартів) та у порядку, встановленому саморегулівною організацією оцінювачів;  
199. прийняття участі в розробці нормативно-актів з оцінки майна;  
200. прийняття участі у професійній підготовці оцінювачів, визнанні фізичних осіб оцінювачами, позбавленні (припиненні дії) кваліфікаційних свідоцтв оцінювачів відповідно до порядку, встановленого цим Законом;  
201. прийняття участі в процедурі прийняття рішення щодо видачі та анулювання сертифікатів суб'єктів оціночної діяльності, встановленої цим Законом;  
202. делегування своїх представників до складу Екзаменаційної комісії та Наглядової Ради;  
203. захист своїх членів в питаннях судового та досудового вирішення спорів, пов'язаних з оцінкою майна, відповідно до законодавства;  
204. сприяння розвитку конкуренції серед оцінювачів;  
205. підвищення професійного рівня членів саморегулівної організації шляхом внутрішньої сертифікації за процедурою, встановленою саморегулівною організацією;  
206. сприяння розвитку інформаційних технологій в оцінці майна, широкому інформуванню суспільства про особливості ціноутворення на майно та майнові права;  
207. встановлення інших вимог щодо сумлінного виконання своїми членами оцінки майна, забезпечення виконання ними вимог цього Закону, нормативно-правових актів з оцінки майна.  
208. Стаття 28. Порядок визнання статусу саморегулівної організації оцінювачів  
209. Всеукраїнська громадська організація фізичних осіб, які визнані відповідно до цього Закону оцінювачами, що претендує на визнання її статусу саморегулівної організації оцінювачів, повинна відповідати наступним критеріям:  
210. кількісний склад повинен налічувати не менше 250 оцінювачів;  
211. дев'яносто відсотків членів від її загального кількісного складу повинні здійснювати оціночну діяльність у будь-якій формі, визначеній статтею 4 Закону, у складі суб'єктів оціночної діяльності;  
212. наявності встановленої процедури внутрішньої сертифікації членів з метою контролю за якістю оцінки майна, що проводиться ними.  
213. Порядок визнання статусу саморегулівних організацій оцінювачів державними органами, що здійснюють державне регулювання оціночної діяльності, встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
214. Розділ VI Права, обов'язки та відповідальність оцінювачів і суб'єктів оціночної діяльності  
215. Стаття 29. Права оцінювачів  
216. Оцінювачі мають право:  
217. мати доступ до майна, що оцінюється, документації та іншої інформації, яка є необхідною або має суттєве значення для оцінки;  
218. отримувати роз'яснення та додаткові відомості, необхідні для проведення оцінки майна та складання звіту про оцінку, від замовника оцінки та інших осіб, щодо інформації, яка містить державну або комерційну таємницю - за наявності у оцінювача відповідного дозволу або угоди про конфіденційність інформації;  
219. відмовлятися від проведення оцінки майна у випадку виникнення обставин, які перешкоджають проведенню об'єктивної оцінки, у тому числі будь-яких форм примусу;  
220. страхувати свою цивільну відповідальність, пов'язану з професійною оціночною діяльністю;  
221. бути безпосередньо присутніми на засіданні Екзаменаційної комісії під час розгляду питання щодо позбавлення його кваліфікаційного свідоцтва;  
222. оскаржувати дії посадових осіб державних органів, Екзаменаційної комісії, Наглядової ради в судовому порядку.  
223. Стаття 30. Права суб'єктів оціночної діяльності  
224. Суб'єкти оціночної діяльності мають право:  
225. доступу до майна, що оцінюється, документації та іншої інформації, яка є необхідною або має суттєве значення для оцінки;  
226. отримувати роз'яснення та додаткові відомості, необхідні для проведення оцінки майна, майнових прав та складання звіту про оцінку, від замовника оцінки та інших осіб, щодо інформації, яка містить державну або комерційну таємницю - за наявності у суб'єкта оціночної діяльності (оцінювачів, які працюють у його штатному складі) відповідного дозволу або угоди про конфіденційність інформації;  
227. відмовлятися від проведення оцінки майна, майнових прав у випадку виникнення обставин, які перешкоджають проведенню об'єктивної оцінки, у тому числі будь-яких форм примусу;  
228. страхувати свою відповідальність перед третіми особами, пов'язану з оціночною діяльністю;  
229. залучати додатково у випадку необхідності до участі у проведенні оцінки майна інших оцінювачів або інших фахівців, суб'єктів підприємницької діяльності;  
230. забезпечувати присутність своїх представників на засіданні Наглядової Ради під час розгляду питання щодо анулювання сертифіката суб'єкта оціночної діяльності;  
231. оскаржувати дії посадових осіб державних органів, Наглядової Ради, Екзаменаційної комісії в судовому порядку.  
232. Стаття 31. Обов'язки оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності  
233. Оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності зобов'язані:  
234. дотримуватись під час здійснення оціночної діяльності вимог цього Закону та нормативно-правових актів з оцінки майна;  
235. забезпечувати об'єктивність оцінки майна, майнових прав, повідомляти замовника про неможливість проведення об'єктивної оцінки в зв'язку з виникненням обставин, які цьому перешкоджають;  
236. забезпечувати збереження документів, що отримані під час проведення оцінки від замовника та інших осіб;  
237. забезпечувати конфіденційність інформації, отриманої під час виконання оцінки майна, відповідно до законодавства;  
238. виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством.  
239. Стаття 32. Відповідальність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності  
240. Оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за неналежне виконання вимог цього Закону в порядку, встановленому цим та іншими Законами.  
241. Оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності, що здійснюють оцінку майна, майнових прав на засадах підприємницької діяльності, несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, майнових прав відповідно до умов договору та законодавства.  
242. Інші суб'єкти оціночної діяльності та оцінювачі, що працюють у їх складі, несуть відповідальність відповідно до Законів в межах положень та посадових інструкцій, якими вони керуються.  
243. Стаття 33. Вирішення спорів  
244. Всі спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав вирішуються в судовому порядку.  
245. Розділ VII Прикінцеві положення  
246. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
247. 2. Протягом одного року з дня набрання чинності Законом:  
248. Кабінету Міністрів України, державним органам, що здійснюють державне регулювання оціночної діяльності, забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом, та привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;  
249. іншим державним органам, органам місцевого самоврядування привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом.  
250. 3. Нормативно-правові акти, якими передбачено проведення експертної оцінки майна, діють до внесення змін до них.  
251. 4. Фізичні особи, які отримала кваліфікаційні документи оцінювачів до набрання чинності цим Законом, мають право протягом року зареєструватися в Державному реєстрі оцінювачів в порядку, встановленому державним органом, що веде реєстр. Кваліфікаційні документи оцінювачів, видані фізичним особам до набрання чинності цим Законам, які протягом зазначеного строку не зареєструвалися в Державному реєстрі оцінювачів, вважаються недійсними.  
252. 5. Угоди на проведення експертної оцінки майна, укладені Фондом державного майна України або Державним комітетом з земельних ресурсів з суб'єктами підприємницької діяльності, є дійсними до закінчення терміну їх дії.