Кількість абзаців - 450 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін і доповнень до Закону України ''Про банкрутство'' (Повторне друге читання)

0. Проект Закон України Про внесення змін до Закону України "Про банкрутство"  
1. Верховна Рада України постановляє:  
2. Внести зміни до Закону України Про банкрутство (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст. 440; 1993 р., N 29, ст. 308; 1994 р., N 27, ст. 224), виклавши його в такій редакції:  
3. "ЗАКОН УКРАЇНИ Про санацію та банкрутство боржника  
4. Цей Закон визначає умови і порядок визнання суб'єктів підприємницької діяльності неплатоспроможними, а також проведення санації, в тому числі шляхом реструктуризації боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою задоволення вимог кредиторів.  
5. Розділ І Загальні положення  
6. Стаття 1. Визначення термінів  
7. Для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: неплатоспроможність - це пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності задовольнити протягом трьох місяців після настання встановленого строку пред'явлені до нього кредиторами грошові зобов'язання, в тому числі по заробітній платі, і виконати зобов'язання щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів);  
8. боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, який неспроможний протягом трьох місяців виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких наступив;  
9. банкрутство - визнана арбітражним судом або заявлена у відповідності з цим Законом неспроможність боржника задовольнити вимоги кредиторів, в тому числі по заробітній платі, і виконати зобов'язання щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) у повному обсязі та у встановлені для цього строки через недостатність активів у ліквідній формі, не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури;  
10. суб'єкт банкрутства (далі - банкрут) - боржник, неспроможність якого встановлена арбітражним судом чи офіційно об'явлена боржником у порядку визначеному цим Законом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відособлені підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення);  
11. кредитор - юридична та (або) фізична особа, яка має підтверджені належними документами вимоги з грошових зобов'язань до боржника, з виплати боргів по заробітній платі працівників боржника, а також державні податкові органи та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків та зборів (обов'язкових платежів); грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору повну грошову суму за виконання цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України;  
12. досудова санація - система заходів по відновленню платоспроможності боржника, що здійснюються власником (органом уповноваженим управляти майном) боржника з метою запобігання його ліквідації шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів в межах діючого законодавства до початку порушення провадження у справі про банкрутство;  
13. розпорядження майном боржника - система заходів по нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника; розпорядник майна - фізична особа, на яку в установленим цим Законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та (або) розпорядження майном боржника на період провадження у справі про банкрутство та в процедурі досудової санації;  
14. санація - система заходів, що здійснюються в процедурі провадження справи про банкрутство з метою запобігання ліквідації боржника, направлена на оздоровлення фінансово-господарського стану боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації боргів та капіталу та (або) зміною організаційної та виробничої структури суб'єктів підприємницької діяльності, за умови збереження напрямку діяльності підприємства (бізнесу); реструктуризація підприємства - це здійснення організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, його управління, форм власності, організаційно-правових форм здатних привести підприємство до фінансового оздоровлення, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва;  
15. керуючий санацією - фізична особа, яка відповідно до рішення арбітражного суду здійснює процедуру санації боржника, направлену на оздоровлення фінансово-господарського стану суб'єкта підприємницької діяльності;  
16. ліквідація - припинення діяльності визнаного арбітражним судом банкрутом суб'єкта підприємництва з метою здійснення заходів щодо задоволення вимог кредиторів шляхом продажу його майна; ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення арбітражного суду здійснює ліквідацію визнаного банкрутом суб'єкта підприємницької діяльності та забезпечує задоволення вимог кредиторів; арбітражний керуючий - розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор. Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) діє на підставі ухвали суду та ліцензії, виданої в установленому законодавством порядку;  
17. мирова угода - домовленість між боржником і кредиторами про відстрочку та (або) розстрочку платежів або санація (прощення) частки боргів;  
18. офіційні друковані органи - офіційні друковані органи Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України ("Голос України", "Урядовий кур'єр");  
19. представник працівників боржника - особа, уповноважена працівниками боржника представлять їхні інтереси при проведенні процедур банкрутства;  
20. сторонами у справі про банкрутство є кредитори, боржник (банкрут), представник зборів чи комітету кредиторів;  
21. учасниками провадження у справах про банкрутство є арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), що визнаються такими відповідно до вимог цього Закону, власник майна (орган уповноважений управляти майном), а також Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства у випадках, передбачених цим Законом, представник працівників боржника, банківські установи, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування;  
22. заінтересовані особи - юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, який має право підпису, особи, що входять до спостережної (наглядової) ради боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, в тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення справи про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках з переліченими особами та підприємцем-(фізичною особою) -боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки ;  
23. мораторій - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і сплати податків та зборів ( обов'язкових платежів), строк виконання яких наступив до дня його введення ; погашеними вимогами кредиторів є задоволені вимоги, вимоги по яким досягнуто згоди про уступку чи поновлені зобов`язання, чи припинення зобов`язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними;  
24. значними угодами вважаються угоди щодо розпорядження нерухомим майном боржника чи іншим майном боржника, балансова вартість якого перевищує п'ять відсотків балансової вартості активів боржника на день укладення угоди; угодами, щодо яких є заінтересованість, визнаються угоди сторонами яких є заінтересовані особи зі сторони санатора чи кредиторів.  
25. Стаття 2. Державний орган з питань банкрутства  
26. 1. Державну політику з попередження банкрутства, а також забезпечення умов реалізації процедур банкрутства стосовно державних підприємств та підприємств з часткою майна (акцій, часток, паїв), що є у державній власності, суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності відповідно до цього Закону здійснює державний орган з питань банкрутства, який діє на підставі положення, затвердженого у встановленому порядку.  
27. 2. Державний орган з питань банкрутства: сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур банкрутства;  
28. затверджує вимоги до фізичних осіб - суб'єктів підприємництва, які здійснюють діяльність як арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори); організує систему підготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);  
29. проводить ліцензування діяльності фізичних осіб - суб'єктів підприємництва, які здійснюють діяльність як арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори);  
30. забезпечує реалізацію процедури банкрутства щодо відсутнього боржника; здійснює ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушена справа про банкрутство;  
31. здійснює експертизу фінансового стану державних підприємств та підприємств, частка державної власності в яких складає не менше 25 відсотків, при підготовці справи про банкрутство до розгляду або під час її розгляду арбітражним судом за умови прийняття останнім рішення щодо доцільності проведення експертизи;  
32. готує на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак приховуваного, фіктивного або умисного банкрутства;  
33. затверджує за погодженням з Вищим арбітражним судом типові документи та методичні рекомендації щодо провадження процедур банкрутства;  
34. здійснює інші, передбачені законодавством, повноваження.  
35. Стаття 3. Заходи щодо попередження банкрутства боржника та позасудові процедури  
36. 1. Засновники (учасники) боржника - юридичної особи, власник майна, центральні органи виконавчої влади, виконавчі органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів для попередження банкрутства боржника. 2. Власником майна боржника, засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, кредиторами боржника, іншими особами в межах заходів з попередження банкрутства боржнику може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для  
37. погашення зобов'язань боржника перед кредиторами, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) і відновлення платоспроможності боржника (досудова санація). 3. Надання фінансової допомоги боржнику зобов'язує його взяти на себе зобов'язання перед особами, які надали таку допомогу в порядку встановленому законом. 4. Досудова санація державних підприємств може проводитися за рахунок коштів державних підприємств та інших джерел фінансування. Обсяг коштів для проведення досудової санації державних підприємств за рахунок коштів Державного бюджету України щорічно встановлюються законом про Державний бюджет України. Умови проведення досудової санації державних підприємств за рахунок інших джерел фінансування погоджуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України з органом, уповноваженим управляти майном боржника та провадяться відповідно до цього Закону та законодавства з питань приватизації.  
38. Стаття 4. Судові процедури, які застосовуються щодо боржника  
39. 1. Відповідно до цього Закону щодо боржника застосовуються судові процедури: розпорядження майном та призначення розпорядника майна; мирова угода; санація, в тому числі і шляхом реструктуризації; ліквідація.  
40. 2. Досудова санація, санація, в тому числі і шляхом реструктуризації і ліквідація юридичної особи - банкрута, що є наслідком виконання вимог цього Закону, здійснюється з дотриманням вимог антимонопольного законодавства України.  
41. Стаття 5. Законодавство, що регулює провадження у справах про банкрутство  
42. 1. Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Арбітражним процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.  
43. 2. Провадження у справах про банкрутство банків регулюється цим Законом та Законом України "Про банки і банківську діяльність".  
44. 3. Провадження у справах про банкрутство окремих видів суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VIІ цього Закону. 4. Дія цього Закону поширюється також на некомерційні організації, які діють у формі споживчого кооперативу, благодійного чи іншого фонду.  
45. 5. Дія цього Закону не поширюється на юридичних осіб - казенні підприємства. 6. Дія цього Закону поширюється на юридичні особи - підприємства, об'єкти права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів. 7. До відносин, що регулюються цим Законом, за участю кредиторів -іноземних осіб, застосовуються положення цього Закону, якщо інше не передбачене міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою України.  
46. 8. Рішення судів іноземних держав у справах про банкрутство визнаються на території України відповідно до міжнародного договору України, ратифікованого Верховною Радою України. За відсутності міжнародних договорів України рішення судів іноземних держав по справах про банкрутство визнаються на території України взаємно, якщо інше не передбачено законом.  
47. Розділ ІІ Провадження у справах про банкрутство  
48. Стаття 6. Підсудність, право та підстава порушення справи про банкрутство  
49. 1. Справи про банкрутство розглядаються арбітражним судом за місцезнаходженням боржника.  
50. 2. Право на звернення до арбітражного суду з заявою про порушення справи про банкрутство має боржник, кредитор.  
51. 3. Справа про банкрутство порушується арбітражним судом, якщо у сукупності вимоги кредиторів до боржника складають не менше десяти тисяч гривень, які не були задоволені протягом трьох місяців після установленого для цього строку, якщо інше не передбачено законом.  
52. Стаття 7. Заява про порушення справи про банкрутство  
53. 1. Заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі і повинна містити:  
54. найменування арбітражного суду, до якого подається заява;  
55. найменування (прізвище, ім`я, по-батькові) боржника, його поштову адресу, номери рахунків боржника в установах банків (для банків - номери кореспондентських рахунків в установах Національного банку України);  
56. найменування (прізвище, ім`я, по-батькові) кредитора, його поштову адресу, якщо кредитор є юридична особа, коли кредитор - фізична особа в заяві зазначається прізвище, ім`я та по-батькові, а також адреса проживання за пропискою, номер, що ідентифікує платника податків;  
57. перелік документів, що додаються до заяви.  
58. 2. Боржник додає до письмової заяви про порушення справи про банкрутство документи, що містять:  
59. розмір вимог кредиторів по грошових зобов'язаннях у розмірі, який не оспорюється боржником; розмір заборгованості по обов'язкових платежах; розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю і здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплати винагороди по авторських договорах;  
60. виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника з зазначенням суми відсотків боргових вимог заявника, штрафів та пені, а також строк їх виконання, реквізити вміщеного до картотеки платіжного документа про безспірне списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його вміщення до картотеки; відомості про прийняття до провадження судами, арбітражними судами позовних заяв до боржника, а також виконавчі документи, пред'явлені до безспірного (безакцептного) списання;  
61. відомості про наявність у боржника майна, в тому числі грошових сум та дебіторської заборгованості; найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника; рішення власника майна (або органу, уповноваженого управляти майном) боржника про дозвіл на звернення боржника в арбітражний суд з заявою крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті; бухгалтерський баланс на останню звітну дату, завірений керівником та бухгалтером підприємства-боржника; повний перелік кредиторів із зазначенням їх реквізитів та суми боргу (реєстр кредиторів), а також перелік боржників;  
62. перелік та повний опис заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави; протокол зборів працівників боржника, на якому обраний представник працівників боржника для участі в арбітражному процесі по справі про банкрутство, якщо збори проведені до подачі заяви; інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника. Заява боржника підписується керівником боржника - суб'єкта підприємницької діяльності.  
63. 3. Боржником заява подається в арбітражний суд за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено законом.  
64. 4. Боржник зобов`язаний звернутися в місячний строк в арбітражний суд з заявою про порушення справи про банкрутство у випадках виникнення таких обставин: якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному об`ємі перед іншими кредиторами;  
65. якщо орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів чи законодавства на прийняття рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в арбітражний суд з заявою боржника про порушення справи про банкрутство; якщо при ліквідації боржника не в зв'язку з процедурою банкрутства встановлена неможливість задоволення вимог кредиторів в повному обсязі; в інших випадках, передбачених цим Законом.  
66. 5. У разі коли справа про банкрутство порушується за заявою боржника, заснованого на державній формі власності, боржник зобов'язаний подати погоджений з органом уповноваженим управляти майном план санації в тому числі і шляхом реструктуризації, що передбачає можливість відстрочки та (або) розстрочки або санацію (прощення) частки боргів за погодженням з кредиторами, сума боргу перед якими перевищує дві третини загальної суми боргу.  
67. 6. Заява кредитора повинна містити крім положень, передбачених частиною першою цієї статті: розмір вимог кредитора до боржника з зазначенням розміру відсотків, неустойки (штрафу, пені), які підлягають виплаті; документи, що підтверджують зобов'язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання; перелік документів, які додаються до заяви кредитора, що підтверджують: зобов'язання боржника перед кредитором, а також наявність і розмір заборгованості по зазначених обставинах; інші обставини, на яких грунтується заява кредитора.  
68. 7. До заяви кредитора при наявності додаються: рішення суду, арбітражного суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; виконавчі документи (виконавчий лист, акцентовані боржником платіжні вимоги, виконавчий напис нотаріуса, тощо) або докази, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість вимоги, забезпеченої певними активами боржника, перевищує ринкову вартість таких активів (у випадках, коли єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника).  
69. 8. Кредитори мають право об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією заявою кредиторів. Така заява підписується всіма кредиторами, які об'єднали свої вимоги. 9. До заяви порушення справи про банкрутство додаються докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму в десять тисяч гривень, якщо інше не передбачено цим Законом.  
70. 10. До заяви податкового органу чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю чи своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах в установленому законодавством порядку.  
71. 11. З моменту прийняття арбітражним судом до провадження заяви про порушення справи про банкрутство вводиться мораторій на виплату грошових зобов'язань та обов'язкових платежів. Кредитори не вправі звертатися до боржника з вимогами про задоволення зобов`язань в індивідуальному порядку.  
72. 12. При проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляють збори (комітет) кредиторів, створені відповідно до цього Закону. 13. Заява кредитора може грунтуватися на об'єднаній заборгованості по різних зобов'язаннях. 14. Кредитор зобов'язаний при поданні заяви про порушення справи про банкрутство надіслати боржнику копію заяви та доданих до неї документів.  
73. 15. Суд має право, у будь-який момент після подання заяви про порушення справи про банкрутство за власним розсудом або за поданням кредитора постановою зобов'язати боржника (його керівників або представників) надати доступ представникам суду або кредиторам до документації боржника, яка свідчить про його фінансовий стан та активи, включаючи інформацію щодо його кредиторів та боржників.  
74. 16. Якщо на момент подання заяви про порушення справи про банкрутство в суд вже надійшли одна або кілька заяв щодо одного боржника, суд розглядає всі заяви сукупно, включаючи заяву кредитора або боржника, що подана останньою. 17. Заява боржника чи кредитора про порушення справи про банкрутство оплачується державним митом згідно закону.  
75. Стаття 8. Прийняття або відмова у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство  
76. 1. Суддя арбітражного суду зобов'язаний прийняти заяву про порушення справи про банкрутство, подану з дотриманням вимог Арбітражного процесуального кодексу України і цього Закону.  
77. 2. Суддя арбітражного суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо: боржник не є суб'єктом підприємницької діяльності та не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;  
78. подано заяву про порушення справи про банкрутство ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи відносно юридичної особи-боржника уже порушено справу про банкрутство;  
79. якщо вимоги кредиторів в сумі складають менше 10 тис. гривен, якщо інше не передбачене цим Законом;  
80. вимоги кредиторів повністю забезпечені заявою.  
81. 3. У разі відмови у прийнятті заяви виноситься ухвала, яка надсилається заявнику не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви разом з заявою та доданими до неї документами.  
82. 4. Ухвалу про відмову у прийнятті заяви може бути перевірено в порядку нагляду. У разі скасування цієї ухвали заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.  
83. Стаття 9. Повернення заяви про порушення справи про банкрутство  
84. 1. Суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, якщо:  
85. заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;  
86. у заяві не зазначено повне найменування кредитора або боржника, їх юридична адреса та інші відомості, перелічені в статті 7 цього Закону;  
87. не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку і розмірі;  
88. не подано доказів звернення до установи банку за одержанням з боржника заборгованості, якщо вона відповідно до законодавства має бути одержана через банк;  
89. заявником не дотриманий строк, зазначений у статті 1 цього Закону.  
90. Суддя повертає заяву про порушення справи про банкрутство відповідно до ст. 63 АПК крім випадків, передбачених у пунктах 5, 6, 7 частини першої цієї статті, а також у випадках недотримання строків, передбачених цим Законом.  
91. 2. Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до арбітражного суду, яке здійснюється в загальному порядку, після усунення допущеного порушення. 3. Якщо про визнання боржника банкрутом подається кілька заяв і одна заява повертається без розгляду, суддя розглядає інші заяви.  
92. 4. Ухвала судді про повернення заяви без розгляду може бути перевірено в порядку нагляду за заявою заявника, боржника або будь-якого з його кредиторів, прокурора.  
93. Стаття 10. Відкликання заяви про порушення справи про банкрутство  
94. 1. Заява про порушення справи про банкрутство може бути відкликана заявниками до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про прийняття рішення про порушення справи про банкрутство або після такого опублікування, якщо протягом місячного строку не надійшло заяв кредиторів.  
95. 2. Суд виносить ухвалу про відкликання заяви, якщо це не порушує права боржника та кредиторів.  
96. Стаття 11. Порушення провадження у справі про банкрутство  
97. 1. Суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам ухвалу про порушення провадження у справі та введення розпорядження майном і призначає розпорядника майна. Якщо при прийнятті заяви призначити розпорядника майна неможливо, суддя приймає рішення про призначення розпорядника майна не пізніше десяти днів з дня прийняття зазначеної заяви, якщо інше не передбачене цим Законом. 2. З метою виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів арбітражний суд своєю ухвалою про порушення провадження по справі про банкрутство зобов'язує заявника подати до офіційного друкованого органу в семиденний строк оголошення за свій рахунок про порушення справи про банкрутство та зобов'язує боржника повідомити всіх кредиторів, в тому числі і не вказаних в заяві про порушення проти нього справи про банкрутство. Газетне оголошення має містити повне найменування боржника, його юридичну адресу, банківські реквізити, найменування та адресу арбітражного суду, номер справи.  
98. 3. Якщо заявник не виконує вимоги ухвали щодо публікації оголошення в призначений строк, арбітражний суд має право залишити заяву про порушення справи про банкрутство без розгляду.  
99. 5. Якщо боржником є державне підприємство, щодо якого є рішення про приватизацію, суддя виносить ухвалу про призупинення процесу приватизації до припинення провадження у справі про банкрутство. Ухвала надсилається органові, що здійснює управління майном боржника, державному органові з питань банкрутства та відповідному державному органу приватизації.  
100. 6. Після залишення заяви первісного заявника без розгляду арбітражний суд вирішує питання про порушення справи про банкрутство за заявою іншого кредитора відповідно до календарної черговості її надходження до арбітражного суду.  
101. 7. З дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство власник майна боржника або уповноважений ним орган може реорганізувати або ліквідувати юридичну особу - боржника в порядку визначеному цим Законом.  
102. 8. Арбітражний суд в ухвалі про порушення справи про банкрутство може зобов'язати боржника подати аудиторський висновок або провести аудит. Якщо у боржника немає для цього коштів, арбітражний суд може призначити аудит за рахунок кредитора лише за згодою останнього. Відсутність аудиторського висновку не зупиняє розгляд справи про банкрутство та не є підставою для її припинення.  
103. 9. Для визначення фінансового стану боржника при підготовці справи до розгляду або під час її розгляду арбітражний суд може назначити експертизу. Експертиза провадиться державним органом з питань банкрутства з залученням для її проведення спеціалістів в установленому порядку.  
104. 10. Після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі заяви з майновими вимогами до боржника згідно зі статтею 15 Закону мають право подавати всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань.  
105. 11. Кредитор за заявою якого порушено справу про банкрутство, має право заявити додаткові майнові вимоги до боржника у межах місячного строку, встановленого у статті 15 Закону, навіть якщо ці вимоги мають спірний характер.  
106. 12. Кредитор, майнові вимоги якого забезпечені заставою, має право заявити згідно зі статтею 15 Закону вимоги до боржника на суму, що не забезпечена заставою, або на суму різниці між розміром повної вимоги і можливою виручкою від продажу предмета застави, якщо вартість предмета застави недостатня для повного задоволення його вимоги.  
107. 13. Боржник в п'ятиденний строк з дня отримання ухвали про порушення справи про банкрутство зобов'язаний направити в арбітражний суд, заявнику відзив на таку заяву, а також повідомити всіх кредиторів, в тому числі і не вказаних в заяві, про порушення відносно нього справи про банкрутство.  
108. 14. Відзив боржника повинен містити: наявні у боржника заперечення щодо вимог заявника; загальна сума заборгованості боржника перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі працівників боржника, а також заборгованості зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів); відомості про наявне у боржника майно, в тому числі і кошти, які знаходяться на його рахунках в банках чи інших кредитних установах, поштові адреси банків та інших кредитних установ.  
109. 15. При підготовці справи до розгляду арбітражний суд розглядає обгрунтованість заперечень боржника. За результатами розгляду заперечень боржника виноситься ухвала суду, в якій вказується розмір вимог кредиторів, у відношенні яких вимоги визнаються дійсними. Ухвала є підставою для визначення числа голосів кредиторів на їх зборах відносно суми вимог.  
110. 16. Ця ухвала може бути перевірена в порядку нагляду. 17. Відсутність відзиву не зупиняє провадження у справі.  
111. 18. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство суддя приймає рішення: про порушення провадження у справі про банкрутство; про забезпечення майнових інтересів кредиторів; а також: або про розпорядження майном та призначення розпорядника майна; або про санацію в тому числі і шляхом реструктуризації; або про визнання боржника банкрутом і призначення ліквідаційної процедури; або про відмову у визнанні боржника банкрутом; або про відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.  
112. Стаття 12. Забезпечення майнових інтересів кредиторів  
113. 1. Арбітражний суд може за клопотанням сторін або учасників у справі чи за своєю ініціативою вживати таких заходів щодо забезпечення вимог кредиторів:  
114. 1) призначити розпорядника майна у встановленому цим Законом порядку;  
115. 2) накладати арешт на все або частину майна чи грошових сум, що належать боржникові або особам, які відповідають за зобов'язаннями боржника;  
116. зобов'язувати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно боржника на зберігання третім особам або вживати інших заходів для збереження майна боржника;  
117. забороняти посадовим особам боржника або власнику його майна або уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти дії стосовно майнових активів боржника; забороняти власникові майна боржника або уповноваженому ним органу вчиняти дії щодо реорганізації чи ліквідації юридичної особи - боржника;  
118. зупиняти стягнення звернене на майнові активи боржника на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку (мораторій). 3) заборонити без згоди розпорядника майна здійснювати угоди: пов'язані з передачею нерухомого майна в оренду, заставу, з внесенням зазначеного майна як вкладу в статутний фонд господарських товариств, або розпоряджатися нерухомістю іншим чином або пов'язані з отриманням і видачею займів (кредитів), поручительством, видачею гарантій, уступкою прав вимог, переводом боргу, а також передачею в довірче управління майна боржника;  
119. щодо розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає більше одного відсотка балансової вартості активів боржника.  
120. 2. Мораторій по задоволенню вимог кредиторів поширюється на зобов`язання, строки виконання яких наступили до подання заяви про порушення справи про банкрутство. Мораторій вводиться на задоволення всіх вимог кредиторів, крім випадків передбачених цим Законом.  
121. 3. Протягом дії мораторію: забороняється стягнення по виконавчих документах, яке проводиться в безспірному порядку; не нараховуються неустойка (штраф, пеня) інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і обов`язкових платежів, а також не начислюються проценти, які підлягають оплаті.  
122. 4. Під час мораторію допускається виплата заробітної плати , аліментів, відшкодування шкоди заподіяної здоров`ю та життю, виплати винагороди по авторських договорах, якщо рішення щодо їх виплати прийняті до дня прийняття арбітражним судом заяви про визнання боржника банкрутом. 5. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється також на вимоги кредиторів по відшкодуванню збитків, завданих невиконанням договорів боржника. Правила, передбачені частиною 19 цієї статті не поширюються на виконання грошових зобов`язань і обов`язкових платежів, строк виконання яких наступив після призначення розпорядника майна.  
123. 6. Після закінчення мораторію в зв'язку з завершенням процедури санації чи ліквідаційної процедури неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які боржник зобов`язаний був заплатити кредиторам по грошових зобов`язаннях та обов`язкових платежах, можуть бути заявлені для сплати в розмірах, які існували на момент введення мораторію.  
124. 7. Про забезпечення майнових інтересів кредиторів виноситься ухвала. 8. Заходи по забезпеченню вимог кредиторів можуть бути вжиті одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство або після цього на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство і діють до моменту прийняття арбітражним судом рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора (ліквідаційної комісії) чи до моменту затвердження арбітражним судом мирової угоди, чи до моменту прийняття арбітражним судом рішення про відмову у визнанні боржника банкрутом.  
125. Арбітражний суд має право відмінити заходи по забезпеченню вимог кредиторів до настання обставин, передбачених абзацом першим цієї частини, крім мораторію.  
126. Стаття 13. Попереднє засідання арбітражного суду  
127. 1. Справи про банкрутство розглядаються в засіданні арбітражного суду в строк, що не перевищує 3 місяців з дня надходження заяви про порушення справи про банкрутство в арбітражний суд. Розгляд справи про банкрутство в засіданні арбітражного суду може бути відкладено на строк не більше двох місяців. Помилково порушена справа про банкрутство відособленого підрозділу юридичної особи боржника підлягає припиненню. 2. Попереднє засідання суду провадиться в місячний строк з дня подачі заяви про порушення справи про банкрутство. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також учасники визнані такими відповідно до цього Закону. 3. У попередньому засіданні, арбітражний суд оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін і учасників, розглядає їх клопотання.  
128. У попередньому засіданні суд має остаточно з'ясувати обгрунтованість заяви кредитора про наявність, неоплатність, безспірність і достовірність боргу, а також відзову боржника.  
129. 4. За результатами розгляду обгрунтованості заперечень боржника арбітражний суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір вимог кредиторів щодо яких заперечення боржника визнані необгрунтованими.  
130. Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредитору.  
131. 5. У разі звернення до суду самого боржника у попередньому засіданні з'ясовуються ознаки його реальної неплатоспроможності.  
132. 6. На попередньому засіданні виноситься ухвала про вжиття заходів про забезпечення майнових інтересів кредиторів якщо таке рішення не було прийняте при прийнятті заяви кредитора або боржника про порушенні справи про банкрутство.  
133. 7. Копію ухвали арбітражний суд надсилає державному податковому органу за місцезнаходженням боржника.  
134. Стаття 14. Розпорядник майна боржника  
135. 1. При прийнятті арбітражним судом рішення про порушення справи про банкрутство приймається рішення про розпорядження майном і призначення розпорядника майна у порядку встановленому цим Законом. 2. Розпорядник майна призначається арбітражним судом із числа кандидатур, запропонованих кредиторами, а при відсутності пропозиції - з числа осіб, зареєстрованих як розпорядники майна державним органом з питань банкрутства, відомості про які надаються в установленому порядку Вищому арбітражному суду.  
136. 3. Якщо інше не передбачене цим Законом, розпорядником майна може бути призначений суб'єкт підприємницької діяльності, який має вищу юридичну чи економічну освіту або володіє спеціальними знаннями, не є заінтересованою особою відповідно до статті 1 цього Закону стосовно боржника та кредиторів, та який має ліцензію розпорядника майна, що видається державним органом з питань банкрутства в установленому законодавством порядку.  
137. 4. Позбавлення в установленому порядку розпорядника майна ліцензії є підставою для винесення арбітражним судом ухвали про усунення розпорядника майна від виконання ним своїх обов'язків. 5. Розпорядником майна не можуть бути призначені особи, які:  
138. здійснювали раніше управління справами боржника-юридичної особи, за винятком випадків, коли з моменту усунення даної особи від управління справами боржника пройшло не менше 3 років; мають обмеження на здійснення діяльності по управлінню майном інших осіб; мають судимість за вчинення корисливих злочинів.  
139. 6. Ухвала суду щодо призначення розпорядника майна виконується з моменту її прийняття, і може бути оскаржена сторонами, що не зупиняє її дії. 7. Розпорядник майна призначається на строк не більше ніж дванадцять місяців. Строк його дії може бути продовжений судом на шість місяців, або скорочений за клопотанням зборів (комітету) кредиторів або самого розпорядника майна, або власника (органу уповноваженому управляти майном боржника). 8. Розпорядник майна має право : скликати збори кредиторів; звертатися до арбітражного суду у випадках, передбачених цим Законом; отримувати винагороду у розмірі і порядку, передбаченому цим Законом; залучати для забезпечення і здійснення своїх повноважень на договірній основі інших осіб з оплатою їх діяльності з коштів боржника, якщо інше не передбачене цим Законом чи угодою з кредиторами; подавати в арбітражний суд заяву про дострокове припинення своїх обов'язків. 9. Розпорядник майна має право давати обов'язкові приписи або накладати заборону на дії адміністрації юридичної особи боржника у випадках здійснення останньою актів відчуження або іншої передачі майна, що належить юридичній особі на праві власності чи повного господарського відання. 10. Розпорядник майна зобов'язаний: вживати заходів для захисту майна боржника; аналізувати фінансовий стан боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його положення на товарних ринках; розглядати заяви кредиторів та вести реєстр кредиторів; виконувати інші функції, передбачені цим Законом.  
140. 11. При здійсненні своїх повноважень розпорядник майна зобов'язаний діяти добросовісно, розумно, враховувати інтереси боржника та його кредиторів. Розпорядник майна несе відповідальність за неналежне здійснення своїх повноважень. Повноваження розпорядника майна припиняються з моменту укладення мирової угоди, чи прийняття рішення про санацію та призначення санатора, або прийняття рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора, якщо інше не передбачене цим Законом.  
141. 12. Після призначення розпорядника майна органи управління боржника не мають права приймати рішення про: реорганізацію (злитття,приєднання, розподіл, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника; створення юридичних осіб чи про участь в інших юридичних особах; створення філій та представництв; виплату дивідендів; проведення боржником емісії цінних паперів; вихід зі складу учасників боржника юридичної особи, купівлю в акціонерів раніше випущених акцій.  
142. 13. Рішення про участь в об'єднаннях, асоціаціях, союзах, холдінгових компаніях, промислово-фінансових групах чи інших об'єднаннях юридичних осіб приймається органами управління боржника за згодою розпорядника майна. 14. Керівник чи орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: передачі нерухомого майна в оренду, заставу, з внесенням вказаного майна як вклад в статутний фонд господарського товариства або розпорядженням таким майном іншим чином; розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає більше одного відсотка балансової вартості активів боржника; одержання і видачі займів (кредитів), поручительств і гарантій, уступкою права вимоги, переводом боргу, а також передачею в довірче управління майна боржника. 15. Призначення розпорядника майна не є обов'язковою підставою для усунення керівника чи органу управління боржника від виконання своїх обов'язків. 16. За рішенням арбітражного суду керівник боржника може бути усунений від виконання обов'язків наданих йому відповідно до законодавства чи установчих документів від посади у випадках, якщо не приймаються заходи по забезпеченню збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи  
143. допускаються інші порушення законодавства. В цих випадках за клопотанням зборів (комітету) кредиторів виконання обов'язків керівника покладаються ухвалою арбітражного суду на розпорядника майна. Про усунення керівника боржника від виконання обов'язків арбітражний суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена, в тому числі і керівником боржника. 17. З дня прийняття ухвали арбітражним судом про припинення повноважень керівника боржника або інших органів його управління розпоряднику майна протягом трьох днів передаються бухгалтерська та інша документація суб`єкта підприємницької діяльності, печатки, штампи, матеріальні та інші цінності.  
144. арешт майна боржника та інші обмеження щодо дій та майна боржника здійснюються тільки в межах процедур банкрутства.  
145. 18. Розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Законом.  
146. Стаття 15. Виявлення кредиторів та осіб, які хочуть взяти участь у санації боржника  
147. 1. Кредитори у місячний термін з дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство подають розпоряднику майна письмові заяви з майновими вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Розпорядник майна за результатами розгляду цих вимог визнає їх чи відхиляє, про що повідомляє заявників. Визнані вимоги включаються до реєстру вимог кредиторів.  
148. 2. Фізичні особи та (або) юридичні особи, які виявляють бажання взяти участь у процедурі санації в тому числі і шляхом реструктуризації боржника (санатори), у той же строк повинні подати до розпорядника майна заяви з письмовим зобов'язанням про переведення на них боргу (частини боргу), а також зазначити умови санації юридичної особи - боржника та додати документи, що підтверджують їх платоспроможність і фінансову можливість взяти участь у санації, а також бізнес-план та внести завдаток у розмірі десяти відсотків вартості суми кредиторської заборгованості боржника.  
149. Стаття 16. Утворення зборів і комітету кредиторів  
150. 1. Протягом десяти днів після закінчення місячного строку від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство арбітражний суд виносить ухвалу, в якій зобов'язує розпорядника майна або кредиторів скликати збори за участю кредиторів, що подали заяви з майновими вимогами до боржника.  
151. Учасниками зборів кредиторів з правом голосу є кредитори з вимогами по грошових зобов`язаннях. У зборах бере участь представник працівників боржника з правом дорадчого голосу. Організація і проведення перших зборів кредиторів здійснюється розпорядником майна, якщо він призначений, або одним із кредиторів згідно з ухвалою арбітражного суду. 2. До компетенції зборів кредиторів належить прийняти рішення про: 1) звернення до арбітражного суду з клопотанням про введення процедури розпорядження майном і пропозицію кандидатури розпорядника майна, якщо це питання не вирішено ухвалою арбітражного суду при порушенні справи про банкрутство; 2) підготовку і укладення мирової угоди; 3) звернення в арбітражний суд з клопотанням про відкриття процедури санації, в тому числі шляхом реструктуризації боржника; 4) звернення в арбітражний суд з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 5) вибори членів комітету кредиторів, визначення кількісного складу комітету кредиторів, визначення його повноважень, дострокове припинення повноважень комітету кредиторів; 6) інші питання відповідно до цього Закону.  
152. 3. Кредитори, в тому числі і державні податкові органи, інші державні органи, які здійснюють контроль за привильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) мають на зборах кредиторів число голосів пропорційно сумі вимог кредиторів, визнаних відповідно до цього Закону на дату проведення зборів кредиторів. 4. Збори кредиторів повноважні незалежно від кількісного складу кредиторів, якщо всіх кредиторів було письмово повідомлено про час і місце проведення зборів уповноваженою арбітражним судом особою відповідно до пункту 1 цієї статті. Чергові збори кредиторів скликаються за ініціативою розпорядника майна, або комітету кредиторів, чи державного податкового органу та інших державних органів, які здійснюють контроль за привильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), чи інших кредиторів, сума вимог яких складає не менше однієї третини від всієї суми визнаних боржником вимог, чи за ініціативою однієї третини кількості кредиторів. Чергові збори кредиторів за вимогою комітету кредиторів чи окремих кредиторів скликаються арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором).  
153. Збори кредиторів проводяться за місцезнаходженням боржника, якщо інше не встановлено зборами (комітетом) кредиторів. 5. Рішення зборів кредиторів вважається прийнятим, якщо за нього проголосували присутні на зборах кредитори, майнові вимоги яких становлять не менше двох третин загальної суми вимог.  
154. 6. Двома третинами голосів кредиторів зборами кредиторів, приймаються рішення про звернення в арбітражний суд з клопотанням:  
155. про введення і продовження строку розпорядження майном чи санації боржника, в тому числі шляхом реструктуризації, або звернення в арбітражний суд про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;  
156. про відсторонення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Якщо передбачені цією частиною рішення не були прийняті, скликаються повторні збори кредиторів, які приймають зазначені рішення більшістю голосів присутніх кредиторів за умови письмового запрошення всіх кредиторів на повторні збори кредиторів.  
157. 7. Якщо число кредиторів перевищує десять осіб, створюється комітет кредиторів. Члени комітету обираються зборами кредиторів на період проведення процедури розпорядження майном, санації, в тому числі шляхом реструктуризації та ліквідації боржника. Вибори комітету кредиторів проводяться відкритим голосуванням за списком.  
158. Члени комітету кредиторів можуть із свого складу обрати, голову комітету кредиторів. Якщо в складі комітету кредиторів більше п`яти осіб, вибори голови комітету кредиторів обов`язкові. За рішенням зборів кредиторів повноваження всіх членів комітету можуть бути припинені достроково, але одночасно для всіх членів комітету.  
159. 8. Кредитор має стільки голосів для участі у виборах комітету, скільки повинно бути обрано членів комітету за наявності заявлених вимог в сумі не менше 100 гривен, якщо інше не встановлено рішенням зборів кредиторів.  
160. За наявності більшої суми вимог пропорційно збільшується кількість голосів одного кредитора. Кредитор має право віддати свої голоси за одного кандидата в члени комітету чи за кількох.  
161. Рішення про створення комітету кредиторів та надані йому повноваження надсилається арбітражному суду.  
162. 9. Повноваження комітету кредиторів визначаються зборами кредиторів відповідно до положень цього Закону. Зокрема, комітет кредиторів має право прийняти рішення про: скликання зборів кредиторів; рекомендацію зборам кредиторів про звільнення розпорядника майна або керуючого санацією, чи ліквідатора та пропозицію щодо призначення відповідно нової кандидатури розпорядника майна чи керуючого санацією, чи ліквідатора;  
163. затвердження чи відмову в затвердженні значних угод боржника чи угод боржника, в яких є зацікавленість.  
164. Стаття 17. Прийняття рішення про санацію, призначення керуючого санацією та його повноваження  
165. 1. Після закінчення строку, зазначеного в пункті 1 статті 15 цього Закону, арбітражний суд може винести ухвалу щодо проведення санації боржника, в тому числі шляхом реструктуризації боржника за умови згоди зборів кредиторів, загальна сума вимог яких становить дві третини боргу, із зазначенням строку виконання зобов'язань перед кредиторами. Санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців, який може бути продовжений не більше ніж на шість місяців. За клопотанням зборів кредиторів чи керуючого санацією чи осіб, які хочуть взяти участь у санації боржника (далі - санаторів), цей строк може бути продовжений до шести місяців або скорочений.  
166. 2. Збори кредиторів, які прийняли рішення про санацію, в тому числі шляхом реструктуризації, приймають рішення про пропозицію кандидатури керуючого санацією, вибір санаторів за участю власника майна боржника, для державних підприємств - представника органу, уповноваженого управляти майном, державного органу з питань банкрутства.  
167. Кандидатури керуючого санацією, санаторів можуть бути запропоновані зборам кредиторів будь-ким із кредиторів, власником майна, органом, уповноваженим управляти майном, в тому числі це може бути особа, яка виконувала повноваження розпорядника майна, або керівник підприємства, якщо справа порушена боржником у порядку, передбаченому статтею 53 цього Закону.  
168. Коли санаторів кілька, запропонованою вважається кандидатура, яка набрала більше число голосів кредиторів.  
169. 3. Керуючий санацією призначається арбітражним судом одночасно з прийняттям рішення про санацію, ухвалою арбітражного суду, за наявності у нього ліцензії. Ухвала про призначення керуючого санацією може бути оскаржена. 4. Керуючий санацією має право: самостійно розпоряджатися майном боржника з обмеженнями, передбаченими цим Законом; укладати від імені боржника мирову угоду; відмовлятися від виконання договорів боржника у випадках, передбачених цим Законом.  
170. 5. Керуючий санацією зобов'язаний: прийняти в господарське відання майно боржника і провести його інвентаризацію; відкрити спеціальний рахунок для проведення санації, в тому числі шляхом реструктуризації, і розрахунків з кредиторами;  
171. розробити і подати на затвердження зборам кредиторів план санації боржника, погоджений з органом, уповноваженим управляти майном боржника; вести бухгалтерський і статистичний облік і звітність; здійснювати заходи по стягненню заборгованості перед боржником; розглядати вимоги кредиторів, вести реєстр вимог кредиторів; заявляти в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах кредиторів; вести реєстр визнаних боржником вимог кредиторів, звітувати перед зборами кредиторів щодо реалізації плану санації;  
172. здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом. 6. Припинення процедури санації тягне за собою припинення повноважень керуючого санацією. У разі завершення санації укладенням мирової угоди чи погашенням вимог кредиторів керуючий санацією продовжує виконувати обов`язки в межах компетенції керівника боржника до призначення (виборів) нового керівника боржника. Повноваження інших органів управління боржника і його власника відновлюються. 7. Керуючий санацією може бути звільнений арбітражним судом від виконання повноважень санатора: за його заявою; на підставі рішення зборів (комітету) кредиторів у випадку невиконання чи неналежного виконання своїх обов'язків. При цьому кредитори повинні запропонувати кандидатуру іншого керуючого санацією. Ухвала арбітражного суду про звільнення керуючого санацією від виконання своїх обов'язків підлягає негайному виконанню, а також може бути оскаржена, що не зупиняє її виконання. 8. Власник майна боржника або органи управління боржника не можуть приймати рішення або іншим чином обмежувати повноваження керуючого санацією по розпорядженню майном боржника. Значні угоди і угоди, щодо яких є заінтересованість, укладаються керуючим санацією, тільки за згодою зборів (комітету) кредиторів, якщо інше не передбачене цим Законом чи планом санації.  
173. 9. Керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника в таких випадках: якщо виконання договору спричиняє збитки для боржника в порівнянні з аналогічними договорами, що укладаються за таких же умов;  
174. якщо договір є довгостроковим (більше 1 року) або розрахований на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом більшим за строки санації боржника; якщо наявні інші обставини, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника. Контрагент боржника має право вимагати в установленому порядку відшкодування реальної шкоди заподіяної відмовою від виконання договору боржника.  
175. Положення цієї статті не застосовуються щодо договорів боржника, які були укладені розпорядником майна за згодою зборів (комітету) кредиторів. Розірвання таких договорів проводиться на підставі цивільного законодавства поза межами провадження у справі про банкрутство.  
176. 10. Угоди боржника, в тому числі укладені до прийняття рішення про санацію, в тому числі шляхом реструктуризації, можуть бути визнані арбітражним судом недійсними за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства у випадках:  
177. якщо угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані або можуть бути завдані збитки;  
178. якщо угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців до прийняття рішення про санацію, в тому числі шляхом реструктуризації або після прийняття рішення про порушення справи про банкрутство надає переваги одному кредитору перед іншими або зв'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника в зв'язку з його виходом із складу учасників боржника.  
179. Все отримане по такій угоді повертається боржнику.  
180. 11. Кредитори вправі пред'являти свої вимоги з зобов'язань, що виникли після введення процедури санації до боржника в будь-який час в ході санації, в тому числі шляхом реструктуризації. Вимоги направляються на поштову адресу боржника. Вимоги мають бути підтверджені відповідними документами та розглянуті керуючим санацією.  
181. За результатами розгляду зазначених вимог керуючий санацією вносить їх в реєстр вимог кредиторів не пізніше двох тижнів з дня їх одержання. Про результати розгляду керуючий санацією повідомляє кредитора не пізніше місячного строку з дня одержання вимог.  
182. Оскарження результатів розгляду керуючим санацією вимог кредиторів може бути здійснене кредитором в арбітражний суд, що порушив справу про банкрутство, в місячний строк.  
183. Вимоги кредиторів, які не були відхилені керуючим санацією в установлений цією частиною строк, вважаються визнаними в розмірі, складі і черговості задоволення, які встановлені керуючим санацією.  
184. Не визнані керуючим санацією вимоги кредиторів розглядаються арбітражним судом у порядку, передбаченому цим Законом. 12. З дня прийняття рішення про санацію, в тому числі шляхом реструктуризації: керівник боржника усувається від посади, управління справами боржника переходить до керуючого санацією, або у випадках, передбачених цим Законом, до інших осіб (органів);  
185. припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи. Органи управління боржника протягом трьох днів з дня прийняття рішення про санацію і призначення керуючого санацією зобов'язані забезпечити передачу санатору бухгалтерської та іншої документації боржника юридичної особи, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей;  
186. арешти майна боржника та інші обмеження дій боржника по розпорядженню належним йому майном можуть бути накладені виключно в межах процедури банкрутства; вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строк виконання яких наступив до прийняття рішення про санацію. Протягом дії строку мораторію не допускається задоволення вимог кредиторів в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.  
187. Після закінчення санації неустойка (штрафи, пеня), а також суми завданих збитків, які боржник зобов'язаний заплатити кредиторам по грошових зобов'язаннях, можуть бути заявлені до оплати в розмірах, що були на день прийняття рішення про санацію з урахуванням положень мирової угоди щодо відстрочки та (або) розстрочки санації (прощення) боргів.  
188. 13. Уступка прав вимоги може бути здійснена керуючим санацією шляхом продажу вимог на відкритих торгах за згодою зборів (комітету) кредиторів, якщо інше не передбачено планом санації. 14. Власник майна боржника має право в будь-який час протягом процедури санації одночасно задовольнити вимоги кредиторів у відповідності з реєстром вимог кредиторів.  
189. 15. Виконання зобов`язань боржника санатором можливе лише при умові задоволення одночасно пропорційно вимог всіх кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів. 16. У разі прийняття арбітражним судом рішення про визнання боржника банкрутом і його ліквідацію, керуючий санацією продовжує виконувати свої обов`язки до моменту передачі справ ліквідатору, або призначення його ліквідатором в установленому цим Законом порядку.  
190. 17. Якщо боржником є державне підприємство, яке включене до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, державний орган з питань банкрутства порушує клопотання про виключення в установленому порядку підприємства із зазначеного переліку.  
191. 18. Відшкодування витрат, понесених санаторами, здійснюється шляхом реструктуризації боржника або приватизації його майна. Умови проведення санації державних підприємств шляхом реструктуризації боржника погоджуються з державним органом з питань банкрутства, органом, уповноваженим управляти державним майном, та органом Антимонопольного комітету України у межах його компетенції, а умови проведення санації шляхом приватизації - з відповідним державним органом приватизації. Приватизація майна в процедурі санації проводиться відповідно до законодавчих актів з питань приватизації з особливостями, передбаченими цим Законом.  
192. Якщо в санації боржника виявили бажання взяти участь кілька санаторів, то їх вибір здійснюється зазначеними органами на конкурсних засадах за згодою кредиторів.  
193. 19. Відбір санаторів боржника недержавної форми власності здійснює власник (власники) її майна, за пропозицією кредиторів. 20. Якщо порушено провадження у справі про банкрутство державного підприємства, його трудовий колектив має переважне право вимагати передачі йому підприємства в оренду за умови прийняття на себе грошових зобов'язань боржника і за наявності згоди на це кредиторів.  
194. 21. У разі порушення умов будь-якої з угод захист порушеного права, що виникло із санаційної угоди, здійснюється поза межами провадження у справі про банкрутство шляхом подання позову.  
195. Стаття 18. План санації боржника  
196. 1. Протягом трьох місяців з дня прийняття рішення про санацію, в тому числі шляхом реструктуризації боржника, керуючий санацією зобов'язаний розробити план санації, який подається на затвердження зборам кредиторів, попередньо погоджується з власником (органом, уповноваженим управляти майном боржника). План санації має містити заходи по відновленню платоспроможності боржника, умови участі санаторів в повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема: переведення боргу (частини боргу) на санатора, строк та черговість виплати санаторам боргу кредиторам. План санації повинен передбачати строк відновлення платоспроможності боржника. Платоспроможність вважається відновленою при відсутності ознак банкрутства, визначених цим Законом.  
197. 2. Заходами по відновленню платоспроможності боржника можуть бути: перепрофілювання виробництва; закриття нерентабельних виробництв;  
198. відстрочка та (або) розстрочка платежів або санація (прощення) частки боргів (про що укладається мирова угода);  
199. ліквідація дебіторської заборгованості; продаж частини майна боржника; переведення частки боргу боржника на санатора; виконання зобов'язань боржника власником майна боржника чи санаторами;  
200. продаж підприємства (бізнесу) боржника; інші способи відновлення платоспроможності боржника.  
201. 3. План санації розглядається зборами кредиторів, які скликаються керуючим санацією в чотирьохмісячний строк з дня прийняття арбітражним судом рішення про санацію. Керуючий санацією повідомляє кредиторів письмово про дату і місце проведення зборів і надає можливість попередньо ознайомитися з планом санації за два тижні до проведення зборів кредиторів. На зборах кредиторів має право брати участь представник працівників боржника з дорадчим голосом. План санації вважається затвердженим, якщо за нього проголосувало більше двох третіх голосів присутніх на зборах кредиторів.  
202. 4. Збори кредиторів можуть прийняти одне із таких рішень: затвердити план санації, в тому числі шляхом реструктуризації боржника; відхилити план санації, в тому числі шляхом реструктуризації боржника, і звернутися в арбітражний суд з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;  
203. відхилення плану санації, усунення керуючого санацією від виконання своїх обов'язків з одночасним звернення до арбітражного суду з клопотанням про призначення нового керуючого санацією. Зазначене рішення повинно містити строк скликання чергових зборів кредиторів для розгляду нового плану санації, але не пізніше ніж в місячний строк з дня прийняття рішення про відхилення плану санації.  
204. Затверджений зборами кредиторів попередньо погоджений з відповідними державними органами план санації та протокол зборів кредиторів подаються керуючим санацією в арбітражний суд не пізніше п'яти днів з дня проведення зборів кредиторів. Протокол зборів кредиторів має містити особливу думку кредиторів, які голосували проти порядку і строків погашення заборгованості.  
205. 5. Якщо протягом шести місяців з дня прийняття рішення про санацію арбітражному суду не буде поданий план санації боржника арбітражний суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і його ліквідацію відповідно до цього Закону. У разі затвердження зборами кредиторів плану санації, який передбачає більший строк санації боржника, ніж початково встановлений, арбітражний суд продовжує строк санації, якщо є підстави вважати, що продовження строку санації і виконання плану санації приведе до відновлення платоспроможності боржника.  
206. 6. Керуючий санацією на вимогу комітету (зборів) кредиторів періодично звітує перед кредиторами про хід санації боржника.  
207. Стаття 19. Продаж майна в процедурі санації боржника як цілісного майнового комплексу  
208. 1. З метою задоволення вимог кредиторів план санації може передбачати продаж підприємства боржника як цілісного майнового комплексу. 2. При продажу підприємства в установленому порядку відчужуються всі види майна, призначеного для здійснення підприємницької діяльності боржника, в тому числі приміщення, будови, обладнання, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, права на позначення (знаки), що індивідуалізують боржника, його продукцію (роботи, послуги) (фірменне найменування, товарні знаки, знаки обслуговування), інші виключні права, які належать боржнику, за винятком прав і обов'язків, які не можуть бути передані іншим особам.  
209. 3. У разі, коли основний вид діяльності боржника здійснюється тільки на підставі ліцензії, покупець підприємства набуває переважного права на одержання зазначеної ліцензії. 4. При продажу підприємства, що здійснюється відповідно до цієї статті, грошові зобов'язання і обов'язкові платежі боржника на дату прийняття арбітражним судом заяви про визнання боржника банкрутом не включаються до складу підприємства.  
210. 5. При продажу підприємства всі трудові договори (контракти), що діють на момент продажу підприємства, зберігають силу, при цьому права й обов'язки роботодавця переходять до покупця підприємства.  
211. 6. Сума, одержана від продажу підприємства, включається у склад майна боржника. 7. Продаж підприємства провадиться на відкритих торгах, якщо інше не передбачене планом санації для державних підприємств відповідно до процедур, передбачених законодавством з питань приватизації з особливостями передбаченими цим Законом.  
212. Керуючий санацією виступає організатором торгів або залучає для цих цілей спеціалізовану організацію. Спеціалізована організація не може бути заінтересованою особою відносно кредитора чи боржника.  
213. 8. Керуючий санацією зобов'язаний опублікувати оголошення про продаж підприємства на відкритих торгах в офіційному виданні Фонду державного майна України за тридцять днів до дати проведення торгів.  
214. 9. У оголошенні про продаж підприємства повинні бути: відомості про підприємство і порядок ознайомлення з ним, граничні строки подачі заявок на купівлю  
215. підприємства, але не більше місяця з дня опублікування оголошення: час, місце і форма проведення торгів,  
216. порядок оформлення участі у торгах; початкова ціна підприємства, встановлена зборами (комітетом) кредиторів;  
217. розмір завдатку, строк і порядок внесення завдатку; критерії визначення переможців торгів (вимогу до покупця щодо наявності відповідного фаху, зобов'язання щодо збереження при необхідності профілю діяльності підприємства, тощо); порядок оформлення результатів торгів.  
218. 10. У разі одержання протягом строку, вказаного в оголошенні, заявки на купівлю підприємства від одного учасника торги по продажу підприємства не проводяться. За згодою зборів (комітету) кредиторів підприємство може бути продане без повторних торгів.  
219. 11. Торги проводяться у формі аукціону, за винятком випадків, передбачених цим Законом. У разі проведення торгів у формі конкурсу, умови конкурсу погоджуються із зборами (комітетом) кредиторів.  
220. Особа, яка перемогла на аукціоні, і керуючий санацією в день проведення аукціону підписують протокол, який має силу договору.  
221. У разі проведення торгів у формі конкурсу, на підставі протоколу, підписаного переможцем конкурсу і організатором торгів в день проведення конкурсу, не пізніше 15 днів з дати проведення конкурсу підписується договір купівлі-продажу підприємства.  
222. 12. Сума завдатку, сплачена особою, яка виграла торги, у зв'язку з його відмовою від підписання протоколу чи договору - купівлі-продажу підприємства, включається до складу майна боржника за вирахуванням витрат організатора торгів на його проведення.  
223. У разі можливості за рахунок суми вирученої за рахунок продажу підприємства, боржнику задовольнити вимоги кредиторів в повному обсязі, провадження по справі про банкрутство боржника підлягає припиненню арбітражним судом за заявою керуючого санацією.  
224. 13. Якщо сума, виручена від продажу підприємства, недостатня для задоволення вимог кредиторів в повному обсязі, керуючий санацією пропонує кредиторам укласти мирову угоду. При недосягненні мирової угоди арбітражний суд за пропозицією керуючого санацією приймає рішення про визнання боржника банкрутом і його ліквідацію. До укладення мирової угоди або прийняття рішення про визнання боржника банкрутом і його ліквідацію санатор не має права здійснювати розрахунки з кредиторами.  
225. Стаття 20. Продаж частини майна боржника в процедурі санації  
226. 1. Після проведення інвентаризації і оцінки майна боржника керуючий санацією має право почати продаж частини майна боржника на відкритих торгах, якщо інше не передбачено планом санації.  
227. 2. Майно боржника, яке має обмеження щодо обігу, продається на закритих торгах. У закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства можуть мати у власності чи іншому речовому праві зазначене майно.  
228. 3. Початкова ціна майна боржника, що виставляється на торги, визначається керуючим санацією, якщо інше не передбачене планом санації. 4. Переможець торгів зобов'язаний заплатити продажну ціну майна боржника в строк, передбачений протоколом чи договором купівлі-продажу, але не пізніше місяця після проведення торгів.  
229. 5. Майно боржника на продане на перших торгах виставляється на повторні торги, якщо інше не передбачене планом санації. Майно на продаж на повторних торгах може бути реалізовано керуючим санацією на підставі договору купівлі-продажу, укладеного без проведення торгів.  
230. Стаття 21. Звіт керуючого санацією  
231. 1. За п`ятнадцять днів до закінчення строку санації, а також за наявності підстав для дострокового припинення процедур санації керуючий санацією зобов`язаний надати зборам кредиторів письмовий звіт керуючого санацією і повідомити їх про час і місце проведення зборів.  
232. 2. Звіт керуючого санацією має містити: баланс боржника на останню звітну дату; рахунок прибутків і збитків боржника; відомості про наявність вільних грошових коштів боржника, які можуть бути направлені на погашення грошових зобов`язань та обов`язкових платежів боржника; розшифровку дебіторської заборгованості боржника, яка залишалася та відомості про нереалізовані права вимог боржника; інші відомості про можливості погашення кредиторської заборгованості, що залишалася.  
233. 3. До звіту керуючого санацією додається реєстр вимог кредиторів. Одночасно зі звітом керуючого санацією вносить на збори кредиторів одну із пропозицій: про припинення процедури санації у зв`язку з відновленням платоспроможності боржника; про укладення мирової угоди; про продовження процедури санації; про припинення процедури санації і звернення до арбітражного суду з клопотанням при визнання боржника банкрутом і його ліквідацію.  
234. 4. Звіт керуючого санацією розглядається зборами кредиторів, які скликаються не пізніше 10 днів після закінчення процедури санації чи її припинення. 5. За результатами розгляду звіту керуючого санацією збори кредиторів приймають одне із таких рішень: про припинення процедури санації в зв`язку з відновленням платоспроможності боржника і переході до розрахунків з кредиторами; про звернення до арбітражного суду з клопотанням про продовження встановленого строку процедури санації; про звернення до арбітражного суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і його ліквідацію; про укладення мирової угоди.  
235. 6. Якщо зборами кредиторів не прийнято ні одне з цих рішень або таке рішення не подане в арбітражний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня закінчення строку процедури санації чи виникнення підстав для її дострокового припинення, арбітражний суд приймає рішення про визнання боржника банкрутом і його ліквідацію. 7. Розглянутий зборами кредиторів звіт керуючого санацією і протокол зборів кредиторів направляються в арбітражний суд не пізніше п`яти днів після дати проведення зборів кредиторів. До звіту керуючого санацією додається реєстр вимог кредиторів і скарги кредиторів, які голосували проти прийнятого зборами кредиторів рішення чи не брали участі в голосуванні.  
236. 8. Звіт керуючого санацією і скарги кредиторів розглядаються арбітражним судом у засіданні. Про час і місце розгляду повідомляються керуючий санацією і кредитори, які подали скарги. 9. Якщо збори кредиторів прийняли рішення про припинення процедури санації в зв`язку з відновленням платоспроможності боржника і переходу до розрахунків з кредиторами, звіт керуючого санацією підлягає затвердженню арбітражним судом, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі встановлення арбітражним судом обгрунтованості скарг кредиторів чи відсутності ознак відновлення платоспроможності боржника арбітражний суд відмовляє в затвердженні звіту керуючого санацією.  
237. 10. Про затвердження звіту керуючого санацією, чи про відмову в затвердженні зазначеного звіту, чи про продовження процедури санації, чи затвердженні мирової угоди виноситься ухвала, яка може бути оскаржена. 11. За наявності клопотання кредиторів про визнання боржника банкрутом і його ліквідацію, а також у випадках відмови арбітражного суду в затвердженні звіту керуючого санацією чи неподання такого звіту в установлений строк, арбітражний суд може прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і його ліквідацію.  
238. 12. Затвердження арбітражним судом звіту керуючого санацією є підставою для припинення провадження по справі про банкрутство. 13. За наявності клопотання кредиторів арбітражний суд може встановити строк закінчення розрахунків з кредиторами не пізніше шести місяців з дня прийняття зазначеної ухвали. У цьому випадку провадження по справі про банкрутство закінчується після закінчення строків розрахунку з кредиторами.  
239. 14. Розрахунки з кредиторами проводяться керуючим санацією відповідно до реєстру вимог кредиторів починаючи з дня затвердження звіту керуючого санацією арбітражним судом у порядку черговості, передбаченому статтею 31 цього Закону. 15. Якщо в установлені арбітражним судом строки не проведені розрахунки з кредиторами, арбітражний суд приймає рішення про визнання боржника банкрутом і його ліквідацію.  
240. Розділ ІІІ ЛІКВІДАЦІЙНА ПРОЦЕДУРА  
241. Стаття 22. Рішення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури  
242. 1. Арбітражний суд приймає рішення про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. 2. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати один рік, арбітражний суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачене цим Законом.  
243. Стаття 23. Наслідки визнання боржника банкрутом  
244. 1. З дня прийняття арбітражним судом рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:  
245. підприємницька діяльність боржника завершується закінчення технологічного циклу по виготовленню продукції при можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань боржника, а також відстрочених обов'язкових платежів вважається таким, що настав;  
246. припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості боржника; відомості про фінансовий стан боржника перестають бути конфіденційними чи комерційною таємницею; укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна боржника чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом;  
247. знімається арешт майна боржника чи інші обмеження по розпорядженню майном боржника. Накладення нових арештів чи інших обмежень розпорядження майном не допускається; всі вимоги до боржника можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; виконання зобов'язань боржника допускається у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.  
248. 2. З моменту прийняття арбітражним судом рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, органи управління боржника усуваються від виконання функцій по управлінню і розпорядженню майном боржника, якщо цього не було зроблено раніше, а також припиняються повноваження власника майна. 3. Опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційних друкованих органах, за рахунок боржника у п'ятиденний строк. 4. Не дозволяється опублікування або розголошення іншим чином відомостей про банкрутство боржника до дня публікації рішення арбітражного суду про визнання боржника банкрутом. 5. Відомості про визнання боржника банкрутом і про відкриття ліквідаційної процедури повинні містити : найменування та інші реквізити боржника, визнаного банкрутом; найменування арбітражного суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство; дату прийняття арбітражним судом рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; строк пред'явлення вимог кредиторами, але не більше одного місяця з дня оголошення; відомості про ліквідатора (ліквідаційну комісію).  
249. Стаття 24. Функції арбітражного суду у ліквідаційній процедурі.  
250. 1. При прийнятті рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури арбітражний суд призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією. Арбітражний суд має право призначити ліквідатором особу , яка виконувала повноваження розпорядника майна або керуючого санацією боржника.  
251. 2. За клопотанням ліквідатора, погодженому зі зборами (комітетом) кредиторів, державним органом з питань банкрутства, арбітражний суд призначає членів ліквідаційної комісії.  
252. 3. Ліквідатор (ліквідаційна комісія) діють до завершення ліквідаційної процедури.  
253. 4. Після визнання боржника банкрутом арбітражний суд: приймає рішення за скаргами на дії учасників ліквідаційної процедури; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.  
254. Стаття 25. Повноваження ліквідатора та членів ліквідаційної комісії  
255. 1. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління і розпорядження майном боржника; здійснює інвентаризацію і оцінку майна банкрута; аналізує фінансовий стан боржника; виконує функції керівника банкрута згідно з ухвалою арбітражного суду; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення заборгованості боржнику; повідомляє працівників боржника про наступне звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю;  
256. заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах кредиторів; заявляє про відмову від виконання договорів боржника в порядку встановленому цим Законом; вживає заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна боржника, що перебуває у третіх осіб;  
257. передає у встановленому порядку на зберігання документи боржника, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; реалізує майно банкрута для задоволення визнаних вимог кредиторів в порядку, передбачених цим Законом;  
258. вживає інших заходів, передбачені цим Законом. 2. З моменту призначення ліквідатора повноваження органів управління боржника і повноваження власника майна боржника припиняються, якщо вони не були припинені відповідно до цього Закону. Протягом трьох днів органи управління боржника з дня призначення ліквідатора забезпечують передачу бухгалтерської чи іншої документації боржника, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей боржника ліквідатору. У випадку ухилення від зазначених обов'язків органи управління боржника, в тому числі керівник боржника, несуть відповідальність відповідно до законодавства.  
259. Ліквідатор, здійснюючи свої повноваження, передбачені цим Законом, діє на правах адміністрації юридичної особи боржника.  
260. 3. Робочим органом ліквідатора є ліквідаційна комісія. До складу комісії включаються представники кредиторів, фінансових органів, Антимонопольного комітету України (якщо банкрутом визнано підприємство, ліквідація якого відповідно до чинного законодавства повинна проводитись за згодою Антимонопольного комітету України), Національного банку України (якщо банкрутом визнано банк), Укрдержстрахнагляду, якщо банкрутом визнана страхова організація, державного органу з питань банкрутства, якщо банкрутом визнано державне підприємство.  
261. 4. Дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до арбітражного суду банкрутом або власником його майна, або органом, уповноваженим управляти майном; особою, яка відповідає за зобов`язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або зборами (комітетом) кредиторів; особою, яка посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових об`єктів або коштів до ліквідаційної маси.  
262. 5. При здійсненні своїх повноважень ліквідатор заявляє позови про визнання недійсними угод укладених боржником, про витребування майна боржника у третіх осіб, про розірвання договорів, укладених боржником і вчиняє інші дії, передбачені законодавством України, спрямовані на повернення майна боржника.  
263. 6. При здійсненні своїх зобов'язань ліквідатор має право заявити свої вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсідіарну відповідальність по зобов'язаннях боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.  
264. Стягнені суми включаються в ліквідаційну масу і можуть бути використані тільки на задоволення вимог кредиторів в порядку черговості, встановленої цим Законом.  
265. Стаття 26. Ліквідаційна маса  
266. 1. Все майно боржника, яке є на момент відкриття ліквідаційної процедури та виявлене в ході ліквідаційної процедури, складає ліквідаційну масу, за винятком державного житлового фонду, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які у разі банкрутства підприємства передаються у порядку, встановленому законодавством до комунальної власності без додаткових умов і фінансуються за рахунок місцевих бюджетів.  
267. 2. Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкрутові на праві володіння або користування, включаються у ліквідаційну масу. У випадках банкрутства позикоодержувача всі його кошти включаються у ліквідаційну масу. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя. 3. Індивідуально визначені речі, що належать банкрутові на праві інших речових прав, володіння або користування, не можуть бути включені до складу ліквідаційної маси.  
268. 4. У разі наявності в складі майна боржника, виключеного з обороту, власник майна зобов'язаний прийняти від ліквідатора це майно і передати його іншим особам. У випадку невиконання зазначеного у місячний строк, всі витрати по зберіганню такого майна здійснюються за рахунок власника майна. 5. Ліквідатор, виявивши частку банкрута у спільному майні іншої особи для забезпечення боргових зобов'язань зобов'язаний пред'явити позов про виділ цієї частки в установленому порядку.  
269. Стаття 27. Відшкодування витрат арбітражному керуючому та іншим особам залученим до процедур банкрутства та матеріальна відповідальність арбітражних керуючих  
270. 1. Відшкодування витрат арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору), спеціалістам, залученим арбітражним керуючим для забезпечення виконання своїх повноважень, здійснюється за рахунок коштів, виручених від продажу майна боржника в порядку, встановленому цим Законом, або за рахунок коштів кредиторів.  
271. 2. Кредитори можуть створювати фонд для оплати праці та винагороди арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та спеціалістів, залученим арбітражним керуючим для забезпечення виконання своїх повноважень, в порядку передбаченому цим Законом.  
272. 3. Винагорода арбітражного керуючого (розпорядника майна) за здійснення їм своїх повноважень встановлюється та виплачується за кожен місяць роботи в розмірі, встановленому зборами кредиторів затвердженому арбітражним судом, якщо інше не передбачене цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за дванадцять місяців його роботи перед порушенням справи про банкрутство.  
273. 4. Розмір додаткової винагороди, що виплачується за результатами діяльності арбітражного керуючого сплачується кредиторами.  
274. 5. Звіт про роботи арбітражного керуючого та сума його винагороди має бути затверджена арбітражним судом.  
275. 6. Винагорода боржника особам, залученим арбітражним керуючим на договірній основі для забезпечення його діяльності, виплачується за рахунок коштів, виручених від продажу майна боржника. Звіт про виконану ними роботу та розмір винагороди (кожній особі зокрема) затверджується арбітражним судом і не може перевищувати сум виплачених арбітражному керуючому.  
276. 7. Невиконання чи неналежне виконання арбітражним керуючим своїх обов'язків у відповідності з цим Законом, що спричинило збитки для боржника чи кредиторів, може бути підставою для позбавлення його ліцензії.  
277. Рішення про позбавлення ліцензії може бути оскаржене до арбітражного суду, яким порушено провадження у справі про банкрутство боржника. Невиконання чи неналежне виконання арбітражнимо керуючим своїх обов`язків, без наслідків передбачених абзацом першим цієї частини може бути підставою для усунення арбітражним судом розпорядника майна від виконання своїх обов`язків.  
278. У разі спричинення збитків у розмірах, що становлять двадцять і більше відсотків суми заборгованості боржника на день подачі заяви про порушення справи про банкрутство, боржник та (або) кредитори мають право звернутися з позовом про стягнення збитків заподіяних умисними діями арбітражного керуючого.  
279. Стаття 28. Оскарження рішення ліквідатора  
280. Кредитори, які вважають, що рішення ліквідатора порушують їх права та законні інтереси, мають право звернутися до арбітражного суду з відповідною заявою. За результатами розгляду заяви арбітражний суд приймає ухвалу.  
281. Стаття 29. Оцінка майна банкрута  
282. Майно, на яке звертається стягнення, оцінюється ліквідаційною комісією в порядку, встановленому законодавством України. Для майна, яке продається на аукціоні, оціночна вартість є початковою. Для здійснення оцінки майна ліквідатор має право залучати спеціалістів з оплатою їхніх послуг за рахунок майна боржника, якщо інше не встановлено зборами (комітетом) кредиторів.  
283. Стаття 30. Продаж майна банкрута  
284. 1.Після проведення інвентаризації та оцінки майна боржника ліквідатор починає продаж майна боржника на відкритих торгах, якщо зборами (комітетом) кредиторів не встановлений інший порядок продажу майна боржника.  
285. 2. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови і строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови і строки придбання майна повинні бути погоджені зборами (комітетом) кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" та інших законодавчих актів з питань приватизації.  
286. 3. У разі надходження двох і більше пропозицій на купівлю майна ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".  
287. 4. Майно боржника, яке має обмеження щодо обігу, продається на закритих торгах особам, які мають право набувати згідно з законодавством зазначене майно у власність. 5. Продаж цінних паперів, що належать банкруту на праві власності, здійснюється відповідно до законодавства. 6. Уступка прав вимог боржника може бути здійснена шляхом продажу вимог на відкритих торгах за згодою зборів (комітету) кредиторів. Ліквідатор має право виставити на відкриті торги права вимог боржника, якщо інший порядок продажу (уступки) прав вимог боржника не встановлено зборами (комітетом) кредиторів. 7. Ліквідатор зобов'язаний використовувати в ході ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банку. Інші рахунки, виявлені в ході ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.  
288. 8.Кошти, які надходять в ході ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам в порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону, і виплати на здійснення ліквідаційної процедури. 9. З рахунку сплачуються: винагорода ліквідатору (членам ліквідаційної комісії); поточні комунальні і експлуатаційні платежі; витрати, зв'язані зі здійсненням ліквідаційної процедури.  
289. 10. Продаж майна банкрута оформлюється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем. Договір купівлі-продажу підлягає нотаріальному посвідченню. У триденний строк після нотаріального посвідчення сторони підписують акт передачі майна. 11. Ліквідатор не менше одного разу на місяць надає зборам (комітету) кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансовий стан і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та в ході ліквідаційної процедури використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу зборів (комітету) кредиторів. 12. Ліквідатор зобов'язаний на вимогу арбітражного суду надавати арбітражному суду всі відомості, які стосуються ліквідаційної процедури.  
290. 13. У випадку невиконання або неналежного виконання ліквідаторам своїх обов'язків арбітражний суд за клопотанням зборів (комітету) кредиторів відсторонює ліквідатора від виконання ним своїх обов'язків і призначає нового ліквідатора.  
291. Стаття 31. Черговість задоволення вимог кредиторів та органів стягнення  
292. 1. Кошти, виручені від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, які визнані ухвалою арбітражного суду, в такому порядку.  
293. У першу чергу задовольняються: вимоги, забезпечені заставою; витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в арбітражному суді та роботою ліквідаційної комісії, в тому числі: витрати на оплату державного мита; витрати кредитора на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; витрати на публікацію в засобах масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута; витрати на публікацію в засобах масової інформації про відновлення провадження у справі про банкрутство в зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією і ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), кредиторів на проведення аудиту, якщо такий проводився за рішенням арбітражного суду. Витрати на оплату праці арбітражних управляючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та його винагороди в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону. Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси.  
294. 2. У другу чергу задовольняються зобов'язання перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства або виплат за акціями трудового колективу), громадянами, перед якими боржник несе відповідальність за шкоду, заподіяну їхньому життю і здоров'ю - шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також вимоги громадян-довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали до своєї діяльності майно (кошти) довірителів (вкладників).  
295. 3. У третю чергу задовольняються вимоги за податками та зборами (обов'язковими платежами).  
296. 4. У четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.  
297. 5. У п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємств та виплат за акціями членів трудового колективу. 6. У шосту чергу задовольняються інші вимоги.  
298. 7. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна на рахунок після повного задоволення вимог попередньої.  
299. 8. У разі недостатності майна для повного задоволення всіх вимог однієї черги претензії задовольняються пропорційно сумі, що належить кожному кредиторові. 9. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної арбітражним судом вимоги, ліквідаційна комісія не враховує суму майнових вимог цього кредитора.  
300. 10. Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і відповідні борги вважаються погашеними.  
301. 11. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними. Кредитори, чиї вимоги не були задоволені в повному обсязі в ході ліквідаційної процедури, мають право вимоги до третіх осіб, які отримали незаконно майно боржника. Зазначені вимоги можуть бути заявлені протягом трьох років після закінчення провадження по справі про банкрутство.  
302. 12. У разі якщо арбітражним судом винесено рішення про ліквідацію юридичної особи-банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів і членів трудового колективу, передається власникові або уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств - відповідному органу приватизації для наступної реалізації. Державні органи приватизації реалізують це майно з подальшим зарахуванням коштів до Державного бюджету.  
303. Стаття 32. Звіт ліквідатора  
304. 1. Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до арбітражного суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об"єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Арбітражний суд після заслуховування звіту ліквідатора і членів зборів (комітету) кредиторів або кредитора виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.  
305. 2. Якщо за результатами ліквідаційного балансу не залишилося майна після задоволення вимог кредиторів, арбітражний суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута. Копія цієї ухвали надсилається органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику, (органу, уповноваженому управляти майном).  
306. 3. Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити усі вимоги кредиторів, він вважається вільним від боргів і продовжує свою підприємницьку діяльність. Арбітражний суд може винести ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилась від боргів, лише у випадках, коли у неї залишилось майнових активів менше, ніж вимагається для її функціонування згідно із законодавством.  
307. 4. У випадку, коли арбітражний суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, необхідні для повного задоволення кредиторів, він виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора. Новий ліквідатор має утворити ліквідаційну комісію і діяти згідно з вимогами цього Закону.  
308. 5. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати арбітражному судові ліквідаційний баланс, який має засвідчити відсутність майна у банкрута.  
309. Стаття 33. Звільнення працівників. Пільги і компенсації звільненим працівникам  
310. 1. Звільнення працівників суб'єктів банкрутства може проводиться після порушення справи про банкрутство та призначення арбітражним судом розпорядника майна відповідно до вимог Кодексу законів України про працю з особливостями, передбаченими цим Законом.  
311. 2. Вихідна допомога звільненим працівникам боржника виплачується арбітражним керуючим за рахунок майна боржника, реалізованого в процедурі санації або ліквідації боржника.  
312. 3. Питання про працевлаштування звільнених працівників вирішується відповідно до Закону України "Про зайнятість населення". На звільнених працівників суб'єктів банкрутства поширюються гарантії, встановлені статтею 26 зазначеного Закону.  
313. Стаття 34. Зберігання фінансово-господарських документів  
314. 1. У разі ліквідації юридичної особи-банкрута засновники чи власники його майна, а також посадові особи банкрута (незалежно від форм власності) зобов'язані забезпечити належне оформлення та зберігання всіх фінансово-господарських документів та їх передачу ліквідатору.  
315. 2. Ліквідатор забезпечує зберігання цих документів протягом усього періоду його роботи.  
316. 3. По закінченні роботи ліквідатора фінансово-господарські документи банкрута передаються до архівних організацій для подальшого зберігання згідно із законодавством.  
317. Розділ ІV Мирова угода  
318. Стаття 35. Мирова угода та строк її укладення  
319. 1. Під мировою угодою в справі про банкрутство розуміється процедура досягнення угоди між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або), розстрочки, а також санації (часткове прощення) кредиторами боргів боржника.  
320. 2. Мирова угода між боржником і кредиторами може бути укладена на будь-якому етапі провадження у справі про банкрутство.  
321. 3.Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймаються зборами кредиторів більшістю голосів кредиторів і вважається прийнятим при умові, що за нього проголосували всі кредитори по зобов'язаннях, що забезпечені заставою майна боржника.  
322. 4. Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором), які підписують її. 5. Від кредиторів мирову угоду підписує особа, уповноважена зборами кредиторів.  
323. 6. Дозволяється участь в укладенні мирової угоди третіх осіб (санаторів), які беруть на себе права і зобов'язання, що передбачені мировою угодою. В цьому випадку мирову угоду підписують і треті особи.  
324. Стаття 36. Умови укладення мирової угоди  
325. 1. Мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог третьої та наступної черги, передбачених у статті 31 цього Закону. 2. Державні податкові органи та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані погодитися на задоволення тільки частини вимог, якщо внаслідок такої уступки підприємство відновить свою господарську діяльність і матиме змогу сплачувати наступні обов'язкові платежі. Державні податкові органи та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані при укладенні мирової угоди погодитися на санацію (прощення) всіх боргів по сплаті податків та зборів (обов'язкових платежів), строк сплати яких наступив за два повних календарних роки до дня подачі заяви про порушення справи про банкрутство до арбітражного суду та на розстрочку (відстрочку) до шести років по боргам, строк сплати яких менший двох календарних років до дня подачі заяви про порушення справи про банкрутство до арбітражного суду. Зазначену мирову угоду підписує керівник регіонального відділення державного податкового органу за місцезнаходженням боржника.  
326. 3. Для кредиторів, які не брали участі у голосуванні або не дали згоди на укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для тих, що дають згоду на укладення мирової угоди кредиторів, вимоги яких віднесені до однієї черги.  
327. Стаття 37. Укладення мирової угоди і введення її в дію  
328. 1. Мирова угода укладається у письмовій формі і підлягає затвердженню арбітражним судом, про що вказується в ухвалі арбітражного суду про припинення провадження по справі про банкрутство. Якщо мирова угода укладається під час ліквідаційної процедури, арбітражний суд виносить ухвалу про затвердження мирової угоди.  
329. 2. Мирова угода набуває чинності з дня її затвердження арбітражним судом і є обов'язковою для боржника, кредиторів третьої та наступної черги, а також для третіх осіб, які беруть у ній участь.  
330. 3. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається. 4. Мирова угоди має містити положення про розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника та (або) про припинення зобов'язань боржника шляхом уступки частини вимог, прощення боргу чи оновлення зобов'язань чи іншими способами передбаченими законодавством.  
331. 5. Мирова угода може містити умови про: відстрочку чи розстрочку чи санацію (прощення боргів) виконання зобов'язань боржника; уступку права вимоги боржника; виконання зобов'язань боржника третіми особами; обмін вимог на акції; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать законодавчим актам.  
332. Стаття 38. Розгляд мирової угоди в арбітражному суді  
333. 1. Мирова угода укладається при умові погашення заборгованості по вимогам кредиторів першої та другої черги , а саме: боржник, розпорядник майна чи керуючий санацією чи ліквідатор протягом п'яти днів з дня укладення мирової угоди повинен подати до арбітражного суду заяву про затвердження мирової угоди. До заяви про затвердження мирової угоди додаються: текст мирової угоди; протокол зборів кредиторів, що приймали рішення про укладення мирової угоди; список кредиторів із зазначенням їхньої адреси і суми заборгованості, номер, що ідентифікує платника податків; документи, що свідчать про погашення заборгованості кредиторів першої та другої черги; письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні про укладення мирової угоди чи голосували проти укладення мирової угоди.  
334. 2. Про дату розгляду мирової угоди арбітражний суд повідомляє заінтересованих осіб. Неявка викликаних осіб на засідання суду не перешкоджає розгляду справи про банкрутство.  
335. 3. Арбітражний суд зобов'язаний заслухати кожного присутнього на засіданні кредитора, який не дає згоди на укладення мирової угоди, навіть якщо на зборах кредиторів він голосував за укладення мирової угоди.  
336. Стаття 39. Недійсність мирової угоди або її розірвання  
337. 1. За заявою будь-кого із кредиторів мирова угода може бути визнана арбітражним судом недійсною, якщо боржник подав недостовірні відомості про своє майно в бухгалтерському балансі або в інших документах, що свідчать про фінансове та майнове становище боржника (банкрута).  
338. 2. Мирова угода може бути розірвана за згодою сторін або за рішенням арбітражного суду у випадках: невиконання боржником умов стосовно не менше третини вимог кредиторів мирової угоди; тривалого погіршення фінансового становища боржника (банкрута); провадження боржником, арбітражним керуючим дій, які завдають збитків правам та законним інтересам кредиторів.  
339. 3. У разі визнання мирової угоди недійсною або її розірвання ті вимоги кредиторів, за якими були надані відстрочки належних їм платежів або санація (прощення) боргів, у незадоволеній їх частині відновлюються в повному розмірі.  
340. 4. Затвердження мирової угоди арбітражним судом є підставою для зупинення справи про банкрутство. 5. З дня затвердження мирової угоди арбітражним судом припиняються повноваження розпорядника майна, керуючого санацією чи ліквідатора. Керуючий санацією або ліківідатор виконують обов'язки керівника боржника до призначення нового керівника боржника.  
341. 6. З дня затвердження мирової угоди відповідно керівник боржника, керуючий санацією або ліквідатор приступають до погашення заборгованості боржника перед кредиторами. 7. Арбітражний суд має право відмовити в затвердженні мирової угоди у випадках: не погашення заборгованості кредиторів першої та другої черги; порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого цим законодавством; недотримання умов мирової угоди; порушення прав третіх осіб (санаторів); суперечність умов мирової угоди діючому законодавству.  
342. 8. Про відмову затвердити мирову угоду арбітражний суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена. У разі винесення арбітражним судом ухвали про відмову в затвердженні мирової угоди мирова угода вважається неукладеною. 9. По заяві боржника, арбітражного керуючого, кредитора мирова угода може бути визнана недійсною: якщо вона містить умови, що передбачають переваги для окремих кредиторів або ущемлення прав і законних інтересів окремих кредиторів; якщо виконання мирової угоди призведе боржника до банкрутства; і за наявності інших підстав недійсності угоди, передбачених цивільним законодавством України.  
343. 10. Визнання мирової угоди недійсною є підставою для відновлення провадження в справі про банкрутство, про що арбітражним судом виноситься ухвала, яка може бути оскаржена. 11. Кредитори першої та другої черги не повертають отримане ними в рахунок заборгованості. 12. Вимоги кредиторів, по яких зроблені розрахунки згідно з умовами мирової угоди вважаються погашеними. Кредитори, чиї вимоги при їх задоволенні обмежували права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані повернути все отримане в порядку виконання мирової угоди.  
344. 13. Повідомлення про відновлення провадження по справі про банкрутство боржника публікується в офіційних друкованих виданнях. 14. Розірвання мирової угоди, затвердженої арбітражним судом, угодою між окремими кредиторами і боржником, не допускається.  
345. 15. Розірвання мирової угоди арбітражним судом щодо окремого кредитора не тягне її розірвання стосовно інших кредиторів. 16. Винесення арбітражним судом ухвали про відмову в затвердженні мирової угоди не перешкоджає укладенню нової мирової угоди.  
346. Розділ V. ПРИПИНЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ  
347. Стаття 40. Припинення провадження у справі  
348. 1. Арбітражний суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо:  
349. 1) боржник не є юридичною особою або не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;  
350. 2) подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи;  
351. 3) затверджено умови санації юридичної особи-боржника в порядку, передбаченому цим Закону; 4) стосовно юридичної особи - боржника раніше була порушена справа про банкрутство, яка на час виявлення цієї обставини не припинена провадженням або заява залишена без розгляду;  
352. 5) затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону;  
353. 6) боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами;  
354. 7) кредитори не висунули майнових вимог до боржника після оголошення ним про своє банкрутство.  
355. 2. Про припинення провадження у справі про банкрутство виноситься ухвала, яка може бути перевірена в порядку нагляду. Провадження у справах про банкрутство може бути припинено у випадках, передбачених підпунктами 1,2 і 3 частини першої, на всіх стадіях процесу, тобто як до, так і після визнання боржника банкрутом; у випадках, передбачених пунктами 4 і 6,  
356. - лише до визнання боржника банкрутом, а у випаду, передбаченому підпунктом 5, - лише після визнання боржника банкрутом. Розділ VI. ОСОБЛИВОСТІ БАНКРУТСТВА ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Стаття 41. Загальні положення Відносини, пов`язані з банкрутством банків, містоутворюючих, сільськогосподарських, страхових, кредитних організацій, інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюються цим Законом з особливостями, передбаченими цим розділом.  
357. Стаття 42. Особливості банкрутства містоутворюючих підприємств 1. Для цілей цього Закону містоутворюючими підприємствами визнаються юридичні особи, кількість працівників яких з урахуванням членів їхніх сімей складає не менше половини чисельності населення відповідного населеного пункту. Положення цієї статті застосовуються також до підприємства, кількість працівників якого перевищує п`ять тисяч осіб.  
358. 2. Для розгляду справи про банкрутство містоутворюючого підприємства, особою, що бере участь у справі про банкрутство, визнається орган місцевого самоврядування відповідної території.  
359. Учасниками справи про банкрутство містоутворюючого підприємства арбітражним судом можуть бути визнані центральні органи виконавчої влади.  
360. Докази, що підтверджують статус містоутворюючого підприємства чи наявність більше п`яти тисяч працівників, арбітражному суду надає боржник.  
361. 3. Якщо зборами кредиторів не прийняте рішення про введення процедури санації, арбітражний суд має право відкрити процедуру санації за клопотанням органа місцевого самоврядування або залученого до участі в справі про банкрутство відповідного центрального органу виконавчої влади за умови надання поруки по зобов`язаннях боржника. Порука по зобов`язаннях боржника надається відповідно уповноваженими особами органів місцевого самоврядування, центральних органів виконавчої влади. 4. Орган місцевого самоврядування або центральний орган виконавчої влади, які поручилися по зобов`язаннях боржника, мають право запропонувати арбітражному суду кандидатуру санатора. У випадках, коли процедура санації введена на умовах, передбачених цією статтею, поручитель несе солідарну відповідальність за зобов`язаннями боржника перед його кредиторами.  
362. 5. Процедура санації містоутворюючого підприємства за клопотанням органу місцевого самоврядування може бути продовжена арбітражним судом на один рік. Підставою для продовження процедури санації містоутворюючого підприємства на строк, передбачений цим пунктом, може бути план фінансового оздоровлення містоутворюючого підприємства. План фінансового оздоровлення містоутворюючого підприємства може передбачати інвестування в його діяльність, працевлаштування його працівників, створення нових робочих місць та інші способи відновлення платоспроможності боржника містоутворюючого підприємства. 6. За клопотанням органу місцевого самоврядування або залученого до участі у справі центрального органу виконавчої влади за умови надання поруки за зобов`язаннями боржника строк процедури санації містоутворюючого підприємства може бути продовженим арбітражним судом до десяти років. Боржник і його поручитель в цьому випадку зобов`язані розрахуватися з кредиторами протягом одного року, якщо інше не передбачене законом.  
363. Невиконання вимог цієї частини є підставою для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. 7. Уряд України або органи місцевого самоврядування в особі їх уповноважених органів мають право в будь-який час до закінчення процедури санації містоутворюючого підприємства розрахуватися з усіма кредиторами в порядку передбаченому цим Законом. Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості згідно з статтею 31 цього Закону. У випадку задоволення вимог кредиторів по грошових зобов`язаннях і обов`язкових платежах в порядку передбаченому абзацами першим і другим цієї частини, провадження по справі про банкрутство підлягає припиненню.  
364. 8. З метою задоволення вимог кредиторів в ході санації може бути здійснений продаж підприємства. За наявності клопотання органу місцевого самоврядування або залученого до участі у справі про банкрутство відповідного центрального органу виконавчої влади продаж підприємства провадиться шляхом проведення конкурсу.  
365. 9. Обов`язковими умовами конкурсу є: збереження робочих місць для не менше як 70 відсотків працівників, зайнятих на підприємстві на момент його продажу; зобов`язання покупця у випадку зміни профілю діяльності підприємства перенавчити чи працевлаштувати зазначених працівників. Інші умови конкурсу можуть встановлюватися виключно за згодою зборів кредиторів у порядку передбаченому статтею 15 цього Закону.  
366. 10. Якщо вказане в абзаці другому частини восьмої клопотання не було подане чи підприємство не було продане на умовах конкурсу, підприємство підлягає продажу на аукціоні.  
367. 11. При продажу майна боржника, визнаного банкрутом, ліквідатор повинен виставити на продаж на перших торгах підприємство як єдиний майновий комплекс. Якщо майно боржника, визнаного банкрутом, не було продане як цілісний майновий комплекс, продаж майна здійснюється в порядку, передбаченому статтею 20 цього Закону.  
368. Стаття 43. Особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств  
369. 1. Для цілей цього Закону під сільськогосподарськими підприємствами розуміються юридичні особи, основним видом діяльності яких є вирощування (виробництво, виробництво і переробка) сільськогосподарської продукції, виручка яких від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої і переробленої) ними сільськогосподарської продукції складає не менше 50 відсотків загальної суми виручки.  
370. 2. Особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств, передбачені цим Законом, застосовуються також до рибних господарств, риболовецьких колгоспів, виручка яких від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої і переробленої) сільськогосподарської продукції і виловлених водних біологічних ресурсів складає не менше 70 відсотків загальної суми виручки.  
371. 3. При продажу об`єктів нерухомості, які використовуються для цілей сільськогосподарського виробництва і належать сільськогосподарському підприємству, що визнане банкрутом, за інших рівних умов переважне право набуття зазначених об`єктів належить сільськогосподарським підприємствам і селянським (фермерським) господарствам, які розміщені в даній місцевості.  
372. 5. У випадку введення процедури розпорядження майном при аналізі фінансового становища сільськогосподарського підприємства повинні враховуватися сезонність сільськогосподарського виробництва і його залежність від природно-кліматичних умов, а також можливість задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані сільськогосподарським підприємством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.  
373. 6. Санація сільськогосподарського підприємства вводиться на строк до закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт з урахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної (виробленої, виробленої і переробленої) сільськогосподарської продукції. Зазначений строк не може перевищувати п`ятнадцяти місяців.  
374. 7. У випадку, коли протягом строку санації мали місце спад і погіршення фінансового становища сільськогосподарського підприємства у зв`язку зі стихійним лихом, з епізоотіями та іншими особливо несприятливими умовами, строк санації може бути продовжений на один рік.  
375. Стаття 44. Особливості банкрутства кредитних організацій  
376. 1. Заява про визнання кредитної організації банкрутом приймається арбітражним судом після відзиву Національним банком України у кредитної організації ліцензії на здійснення банківських операцій. 2. За результатами розгляду заяви про визнання банкрутом кредитної організації арбітражним судом може бути прийняте рішення про визнання кредитної організації банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури чи рішення про відмову у визнанні кредитної організації банкрутом.  
377. 3. У випадку прийняття арбітражним судом рішення про визнання кредитної організації банкрутом ліквідаційна процедура здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, з у рахуванням вимог Закону "Про банки та банківську діяльність".  
378. Стаття 45. Банкрутство страхових організацій  
379. 1. При розгляді справи про банкрутство страхової організації учасником арбітражного процесу визнається державний орган у справах нагляду за страховою діяльністю. 2. Заява про визнання страхової організації банкрутом може бути подана в арбітражний суд боржником, кредитором або іншим уповноваженим на це державним органом.  
380. 3. Продаж майнового комплексу страхової організації може бути здійснено в ході санації за правилами, встановленими цим Законом. При здійсненні ліквідаційної процедури майновий комплекс страхової організації може бути проданий тільки за згодою покупця прийняти на себе договори страхування, за якими страховий випадок не наступив до дня визнання страхової організації банкрутом.  
381. 4. Покупцем майнового комплексу страхової організації може виступати тільки страхова організація. 5. У випадку продажу майнового комплексу страховій організації в ході санації до покупця переходять всі права і обов'язки за договорами страхування, за якими на дату продажу майна страхової організації страховий випадок не наступив.  
382. 6. У випадку прийняття арбітражним судом рішення про визнання страхової організації банкрутом і про відкриття ліквідаційної процедури всі договори страхування, що укладені такою організацією як страховиком і за якими страховий випадок не наступив до дати прийняття зазначеного рішення,припиняються за винятком випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.  
383. 7. Страхувальники за договорами страхування, які припинили дію на підставах, передбачених частиною шостою цієї статті, мають право вимагати повернення частини виплаченої страхувальнику страхової премії пропорційно різниці між строком дії договору страхування і строком, протягом якого діяв договір страхування, якщо інше не передбачене законодавством.  
384. 8. Страхувальники за договорами страхування, за якими страховий випадок наступив до дня прийняття арбітражним судом рішення про визнання страхової організації банкрутом та про відкриття ліквідаційної процедури, мають право вимагати виплати страхової суми.  
385. 9. У випадку прийняття арбітражним судом рішення про визнання страхової організації банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури вимоги кредиторів четвертої черги підлягають задоволенню у такому порядку: в першу чергу - вимоги кредиторів за договорами обов'язкового особистого страхування; в другу чергу - вимоги кредиторів за іншими договорами обов'язкового страхування;  
386. в третю чергу - вимоги інших кредиторів-страхувальників, в тому числі вимоги передбачені частиною сьомою цієї статті; в четверту чергу - вимоги інших кредиторів.  
387. Стаття 46. Особливості банкрутства професійних учасників ринку цінних паперів  
388. 1. При розгляді справ про банкрутство організації чи громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності, що є професійними учасниками ринку цінних паперів, учасником в арбітражному процесі визнається Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.  
389. 2. Особливості процедури банкрутства професійних учасників ринку цінних паперів, що не врегульовані цією статтею, а також заходи по захисту прав та інтересів клієнтів професійних учасників ринку цінних паперів можуть бути передбачені іншими законодавчими актами. 3. Порядок попередження банкрутства і проведення досудових процедур відновлення платоспроможності професійних учасників ринку цінних паперів встановлюється нормативно-правовими актами України.  
390. 4. Розпорядник майна, який бере участь у справі про банкрутство професійного учасника ринку цінних паперів, повинен мати ліцензію розпорядника майна, а також ліцензію, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. 5. Обмеження на здійснення угод професійним учасником ринку цінних паперів при застосуванні до нього процедур банкрутства, що передбачені цим Законом, не поширюються на угоди з цінними паперами його клієнтів, що здійснюються за дорученнями клієнтів і підтверджені ними після порушення провадження по справі про банкрутство.  
391. 6. Розпорядник майна зобов'язаний у десятиденний строк з дня його призначення направити клієнтам, які передали боржнику-професійному учаснику ринку цінних паперів в управління належні їм цінні папери, повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство і призначення розпорядником майна. В зазначеному повідомленні вказуються реквізити ліцензії розпорядника майна, вид і реквізити документу, виданого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, а також пропонується дати розпорядження про дії, які необхідно вчинити з цінними паперами, що належать клієнту.  
392. 7. Цінні папери та інше майно клієнтів, які перебувають у розпорядженні професійного учасника ринку цінних паперів, не включаються в конкурсну масу. 8. З дня введення процедури санації чи ліквідаційної процедури цінні папери клієнтів, які залишилися, підлягають поверненню клієнту, якщо угода керуючого санацією або ліквідатора з клієнтом не передбачає інше.  
393. 9. Якщо вимоги клієнтів стосовно повернення належних їм цінних паперів одного виду (одного емітента, однієї категорії, одного типу, однієї серії) перевищує кількість зазначених цінних паперів, які перебувають у розпорядженні професійного учасника ринку цінних паперів, повернення зазначених цінних паперів клієнтам здійснюється пропорційно вимогам клієнтів.  
394. Вимоги клієнтів у незадоволеній їх частині визнаються грошовими зобов'язаннями і задовольняються (погашаються) в порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону. 10. У ході санації підприємця, що є професійним учасником ринку цінних паперів, керуючий санацією має право передати цінні папери, що передані клієнтами підприємцю в управління, іншому підприємцю, який має відповідну ліцензію професійного учасника ринку цінних паперів, за погодженням і від імені клієнтів.  
395. Стаття 47. Загальні положення банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина  
396. 1. Правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з банкрутством боржника громадянина-суб'єкта підприємницької діяльності (далі - громадянина-підприємця) та банкрутством селянського (фермерського) господарства. 2. Заява про визнання громадянина-підприємця банкрутом може бути подана в арбітражний суд громадянином-підприємцем, який є боржником, кредитором.  
397. Право подати заяву про визнання громадянина-підприємця банкрутом мають кредитори, за винятком кредиторів з вимогами про відшкодування шкоди, завданої життю і здоров'ю, про стягнення аліментів, а також по інших вимогах особистого характеру. Кредитори з вимогами по відшкодуванню шкоди, завданої життю і здоров'ю, по стягненню аліментів, а також з інших вимог особистого характеру мають право заявити свої вимоги в процесі провадження справи про банкрутство. Вимоги зазначених кредиторів, не заявлені в процесі провадження справи про банкрутство, зберігають свою силу після завершення процедури банкрутства громадянина-підприємця.  
398. 3. До заяви громадянина-підприємця про порушення справи про банкрутство може бути доданий план погашення його боргів, копії якого надсилаються кредиторам та іншим особам, які брали участь у справі про банкрутство.  
399. За відсутності заперечень кредиторів арбітражний суд може затвердити план погашення боргів, що є підставою зупинення провадження по справі про банкрутство на строк не більше трьох місяців. 4. План погашення боргів повинен включати: строк його виконання; розмір суми, яка щомісячно залишається боржнику громадянину-підприємцю і членам його сім'ї на споживання;  
400. розмір суми, яка буде щомісячно направлятися на погашення вимог кредиторів. 5. Арбітражний суд має право за мотивованим клопотанням осіб, які буруть участь у справі про банкрутство, змінити план погашення боргів, в тому числі збільшити чи зменшити строк його виконання, розміри суми, яка щомісячно залишається боржнику і членам його сім'ї на споживання.  
401. 6. Якщо в результаті виконання боржником плану погашення боргів вимоги кредиторів задоволені в повному обсязі, провадження по справі про банкрутство підлягає припиненню. 7. У ліквідаційну масу не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути накладене стягнення.  
402. Арбітражний суд має право за мотивованим клопотанням громадянина-підприємця та інших осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, виключити із ліквідаційної маси майно громадянина-підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України може бути звернене стягнення, якщо майно є неліквідним чи дохід від реалізації якого істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів. Загальна вартість майна громадянина-підприємця, яка виключається із ліквідаційної маси відповідно до положень цієї частини, не може перевищувати 2000 гривень.  
403. Перелік майна громадянина-підприємця, яке виключається із ліквідаційної маси відповідно до положень цієї частини, затверджується арбітражним судом, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена. 8. Угоди громадянина-підприємця, зв'язані з відчуженням чи передачею іншим способом майна громадянина-підприємця заінтересованим особам за один рік до порушення провадження у справі про банкрутство, визнаються недійсними.  
404. За вимогою кредитора арбітражний суд застосовує наслідки недійсності угоди шляхом повернення майна громадянина-підприємця, що було предметом угоди, до складу майна громадянина-підприємця або звернення стягнення на відповідне майно, що перебуває у заінтересованих осіб.  
405. Стаття 48. Розгляд арбітражним судом справи про банкрутство громадянина- підприємця та її наслідки  
406. 1. Одночасно з прийняттям заяви про визнання громадянина-підприємця банкрутом арбітражний суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернене стягнення. За клопотанням громадянина-підприємця арбітражний суд може звільнити з під арешту майно (частину майна) у випадку надання поруки чи іншого забезпечення виконання зобов'язання громадянина-підприємця третіми особами.  
407. 2. За заявою громадянина-підприємця арбітражний суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на один місяць для здійснення громадянином-підприємцем розрахунків з кредиторами чи досягнення мирової угоди. 3. За наявності відомостей про відкриття спадщини на користь громадянина-підприємця арбітражний суд має право зупинити провадження по справі про банкрутство для вирішення питання про долю спадщини у встановленому законом порядку.  
408. 4. Якщо у встановлений абзацом другим частини третьої цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладена мирова угода, арбітражний суд приймає рішення про визнання громадянина-підприємця банкрутом і про відкриття ліквідаційної процедури. 5. З дня прийняття арбітражним судом рішення про визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:  
409. строки виконання зобов'язань громадянина-підприємця вважаються такими, що настали; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями громадянина-підприємця; припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, завданої життю і здоров'ю.  
410. 6. Рішення про визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури арбітражний суд направляє всім відомим кредиторам з зазначенням строку пред'явлення кредиторами вимог, який не може перевищувати два місяці. Відправлення кредиторам зазначеного рішення арбітражного суду здійснюється за рахунок громадянина-підприємця.  
411. 7. Рішення арбітражного суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та виконавчий лист про звернення стягнення на майно громадянина направляються судовому виконавцю для здійснення реалізації майна боржника. Продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається в ліквідаційну масу згідно з цим Законом. При необхідності постійного управління нерухомим майном чи цінним рухомим майном громадянина-підприємця арбітражний суд призначає для цієї мети ліквідатора і визначає розмір його винагороди. В цьому випадку продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.  
412. Гроші, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, а також наявна у нього готівка, вносяться в депозит арбітражного суду, який прийняв рішення про визнання громадянина банкрутом.  
413. Стаття 49. Особливості задоволення вимог кредиторів боржника-громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності 1. До задоволення вимог кредиторів з коштів, внесених на депозит арбітражного суду, відшкодовуються витрати, пов'язані з розглядом справи про банкрутство і виконанням рішення арбітражного суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Вимоги кредиторів задовольняються в такій черговості: в першу чергу задовольняються вимоги громадян, перед якими громадянин-підприємець несе відповідальність за заподіяння шкоди життю і здоров'ю, шляхом капіталізації відповідних періодичних платежів, а також вимоги про стягнення аліментів;  
414. в другу чергу проводяться розрахунки по виплаті вихідної допомоги і оплати праці з особами, які працюють за трудовим договором, в тому числі за контрактом, і по виплаті винагород за авторськими договорами; в третю чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов'язаннями, що забезпечені заставою майна громадянина-підприємця; в четверту чергу задовольняються вимоги по обов'язковим платежам до бюджету та в позабюджетні фонди;  
415. в п'яту чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами. Розрахунки з кредиторами здійснюються в порядку, передбаченому статтею 30 цього Закону. Вимоги кожної черги задовольняються після задоволення вимог попередньої черги. За недостатністю коштів в депозиті арбітражного суду вони розподіляються між кредиторами відповідної черги пропорційно сумам їх вимог.  
416. 2. Після завершення розрахунків з кредиторами громадянин-підприємець, визнаний банкрутом, звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів, що були заявлені при здійсненні процедури визнання громадянина банкрутом, за винятком вимог, передбачених абзацом другим цієї частини. Вимоги кредиторів про відшкодування шкоди, завданої життю і здоров'ю, вимог про стягнення аліментів, а також інших вимог особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання рішення арбітражного суду про визнання громадянина банкрутом, або погашені частково, або не заявлені при здійсненні процедури визнання громадянина-підприємця банкрутом, зберігають силу і можуть бути заявлені після закінчення провадження по справі про банкрутство громадянина-підприємця відповідно в повному об'ємі або в незадоволеній їх частині.  
417. У випадку виявлення фактів приховування майна громадянином-підприємцем чи незаконної передачі майна третім особам кредитор, чиї вимоги не були задоволені в ході процедури банкрутства, має право заявити вимоги про звернення стягнення на це майно. 3. Протягом п'яти років після визнання громадянина-підприємця банкрутом за його заявою повторно не може бути порушена справа про банкрутство. У випадках повторного визнання громадянина-підприємця банкрутом за заявою кредитора протягом п'яти років після завершення розрахунків з кредиторами такий громадянин не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів.  
418. Незадоволені вимоги кредиторів можуть бути заявлені в порядку, встановленому цивільним законодавством України.  
419. Стаття 50. Особливості банкрутства селянського (фермерського) господарства 1. Підставою визнання селянського (фермерського) господарства банкрутом є його неспроможність задовольнити протягом трьох місяців після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт вимоги кредиторів за грошовими зобов`язаннями та (або) виконати обов`язок по сплаті обов`язкових платежів. 2. Заява підприємця-голови селянського (фермерського) господарства про визнання його банкрутом (далі - заява) може бути подана в арбітражний суд за наявності письмової згоди всіх членів селянського (фермерського) господарства). Заява підписується головою селянського (фермерського) господарства.  
420. 3. До заяви, крім документів передбачених частиною першою статті 7 цього Закону, додаються такі документи: про склад і вартість майна селянського (фермерського) господарства; про склад і вартість майна, яке належить членам селянського (фермерського) господарства на праві власності, а також про джерела його набуття; про розмір доходів, які можуть бути одержані селянським (фермерським) господарством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт. Зазначені документи також додаються головою селянського (фермерського) господарства до відзиву на заяву кредитора.  
421. 4. Головою селянського (фермерського) господарства у двохмісячний строк з дня прийняття арбітражним судом заяви про визнання селянського (фермерського) господарства банкрутом може бути поданий в арбітражний суд план відновлення платоспроможності селянського (фермерського) господарства. 5. У випадку, коли здійснення заходів, передбачених планом відновлення платоспроможності селянського (фермерського) господарства, дозволить селянському (фермерському) господарству, зокрема за рахунок доходів, які можуть бути одержані селянським (фермерським) господарством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт, погасити вимоги по грошових зобов`язаннях та обов`язкових платежах, арбітражним судом вводиться процедура розпорядження майном селянського (фермерського) господарства.  
422. Про введення процедури розпорядження майном селянського (фермерського) господарства арбітражним судом виноситься ухвала, яка може бути оскаржена головою селянського (фермерського) господарства. 6. Розпорядження майном селянського (фермерського) господарства вводиться на строк закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт з врахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної (виробленої, виробленої і переробленої) сільськогосподарської продукції. Зазначений строк не може перевищувати п`ятнадцяти місяців.  
423. 7. У разі, коли після введення розпорядження майном відбулися спад і погіршення фінансового становища селянського (фермерського) господарства у зв`язку зі стихійним лихом, епізоотіями та іншими несприятливими умовами, строк розпорядження майном може бути продовжений на один рік. 8. Розпорядження майном селянського (фермерського) господарства може бути достроково припинено арбітражним судом за заявою розпорядника майна чи будь-кого з кредиторів у випадках: невиконання заходів, передбачених планом відновлення платоспроможності селянського (фермерського) господарства;  
424. наявності інших обставин, які свідчать про неможливість відновлення платоспроможності селянського (фермерського) господарства. Дострокове припинення процедури розпорядження майном селянського (фермерського) господарства тягне за собою визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. 9. Для здійснення розпорядження майном селянського (фермерського) господарства арбітражним судом призначається розпорядник майна, який може не мати ліцензії розпорядника майна. Повноваження розпорядника майна можуть здійснюватися головою селянського (фермерського) господарства за згодою розпорядника майна.  
425. 10. У випадку визнання арбітражним судом селянського (фермерського) господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури в ліквідаційну масу селянського (фермерського) господарства включаються нерухоме майно, яке перебуває у спільній власності членів селянського (фермерського) господарства, в тому числі насадження, господарські та інші будівлі, меліоративні та інші спорудження, продуктивна і робоча худоба, птиця, сільськогосподарська та інша техніка та обладнання, транспортні засоби, інвентар та інше майно, яке набуте для селянського (фермерського) господарства на загальні кошти його членів, а також право оренди земельної ділянки та інші майнові права, які належать селянському (фермерському) господарству і мають грошову оцінку. 11. У випадку банкрутства селянського (фермерського) господарства належна селянському (фермерському) господарству земельна ділянка переходить до іншої особи в порядку встановленому Земельним кодексом України.  
426. 12. Майно, що належить голові і членам селянського (фермерського) господарства на праві власності, а також інше майно, стосовно якого доведено, що воно набуте на доходи, які не є спільними коштами селянського (фермерського) господарства, не включаються у ліквідаційну масу. 13. Нерухоме майно, а також майнові права стосовно нерухомого майна, які входять в конкурсну масу селянського (фермерського) господарства, можуть бути продані тільки на конкурсі, обов'язковими умовами якого є збереження цільового сільськогосподарського значення об`єктів, що продаються.  
427. 14. З дня прийняття рішення про визнання селянського (фермерського) господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури рішення про створення селянського (фермерського) господарства втрачає силу. 15. Арбітражний суд направляє копію рішення про визнання селянського (фермерського) господарства банкрутом і про відкриття ліквідаційної процедури в орган, який прийняв рішення про створення селянського (фермерського) господарства.  
428. Стаття 51. Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником 1. Якщо вартість майна боржника - юридичної особи стосовно якого прийняте рішення про ліквідацію, недостатнє для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в арбітражний суд з заявою про визнання боржника банкрутом. У разі виявлення зазначених у першому абзаці цієї частини обставин після прийняття рішення про ліквідацію до створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора) заява про визнання боржника банкрутом повинна бути подана власником майна боржника (його уповноваженою особою).  
429. 2. Арбітражний суд приймає рішення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом і про відкриття ліквідаційної процедури і призначає ліквідатора. Обов`язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності ліцензії. 3. Кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації об`яви про визнання боржника, якийліквідується, банкрутом. 4. У разі, коли справу про банкрутство порушено за заявою власника майна боржника (його уповноваженої особи), що подана до створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора), розгляд справи про банкрутство здійснюється без урахування особливостей, передбачених цією статтею.  
430. 5. Невиконання вимог, передбачених частиною першою цієї статті, є підставою для відмови у внесенні в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України запису про ліквідацію юридичної особи. 6. Власник майна боржника (його уповноважена особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили порушення вимог частини першої цієї статті несуть солідарну відповідальність по незадоволених вимогах з грошових зобов`язань і обов`язкових платежів боржника.  
431. Стаття 52. Особливості банкрутства відсутнього боржника 1. У разі, якщо громадянин-підприємець боржник, або керівник боржника - юридичної особи, які фактично припинили свою діяльність, відсутні і визначити їх місце знаходження неможливо, заява про визнання відсутнього боржника банкрутом може бути подана кредитором незалежно від розміру кредиторської заборгованості. 2. Арбітражний суд в двотижневий строк з дня прийняття заяви про визнання відсутнього боржника банкрутом приймає рішення про визнання відсутнього боржника банкрутом і про відкриття ліквідаційної процедури, і направляє його в державний орган з питань банкрутства, який в тижневий строк надає арбітражному суду кандидатуру ліквідатора. Арбітражний суд може призначити ліквідатора із числа працівників державного органу з питань банкрутства.  
432. 3. Ліквідатор письмово повідомляє про банкрутство відсутнього боржника всіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть заявити свої вимоги ліквідатору. 4. За клопотанням ліквідатора у випадку виявлення ним майна відсутнього боржника арбітражний суд може винести рішення про припинення скороченої процедури банкрутства і переходу до загальних процедур банкрутства, передбачених цим Законом.  
433. 5. Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості, передбаченому статтею 31 цього Закону. Кредитори можуть оскаржити результати розгляду їхніх вимог ліквідатором в арбітражний суд до моменту затвердження ліквідаційного балансу. 6. Після розрахунків з кредиторами ліквідатор складає ліквідаційний баланс і подає його в арбітражний суд разом зі звітом про свою діяльність.  
434. 7. У разі виявлення ліквідатором майна відсутнього боржника сума виручки від продажу такого майна направляється на покриття судових витрат і витрат винагороди ліквідатору. Якщо обов'язки ліквідатора здійснює працівник державного органу з питань банкрутства, сума його винагороди, а також сума витрат, пов'язаних з проведенням конкурсного виробництва, перераховуються на рахунок державного органу з питань банкрутства. 8. Положення, передбачені цією статтею , застосовуються також у випадках, коли майно боржника юридичної особи завідомо не дозволяє відшкодувати судові витрати по справі про банкрутство чи коли протягом дванадцяти місяців не проводилися операції на рахунках боржника, а також за наявності інших ознак, які свідчать про відсутність підприємницької чи іншої діяльності боржника.  
435. Стаття 53. Особливості банкрутства за умови добровільного оголошення боржника про своє банкрутство і його ліквідації 1. На підставі рішення власника (органу, уповноваженого управляти майном) боржник може сам оголосити себе неспроможним виконувати свої зобов'язання, тобто банкрутом, в офіційних друкованих органах. В оголошенні повинно міститися: повідомлення боржника про оголошення себе банкрутом; повне найменування боржника, його юридична адреса, номери усіх рахунків в установах банків; відомості про власників (власника) майна юридичної особи боржника; номер свідоцтва про державну реєстрацію.  
436. 2. Кредитори у місячний строк з дня опублікування оголошення боржника про своє банкрутство повинні подати боржнику письмові заяви з майновими вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, та (або) заперечення кредиторів проти ліквідації боржника. 3. Керівник боржника зобов'язаний розглянути вимоги кредиторів, включити їх в реєстр вимог кредиторів і розпочати розрахунки з кредиторами в порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону.  
437. 4. За наявності письмового заперечення хоча б одного кредитора боржника проти ліквідації боржника, керівник боржника зобов'язаний звернутися в арбітражний суд із заявою про визнання боржника банкрутом у день закінчення строку для подачі заяв з вимогами кредиторів і заперечень кредиторів проти ліквідації боржника.  
438. 5. Будь-який із кредиторів боржника в будь-який момент до завершення процедури ліквідації боржника може звернутися в арбітражний суд із заявою про визнання боржника банкрутом. 6. За наявності ухвали про визнання вимог кредиторів до банкрута після закінчення місячного строку з дня опублікування оголошення боржника про своє банкрутство арбітражний суд виносить ухвалу про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.  
439. 7. У разі порушення вимог цієї статті, приховування боржником майна, незаконної передачі їм свого майна третім особам власник майна боржника, керівник боржника несуть перед кредиторами відповідальність у розмірі незадоволених вимог кредиторів. Зазначені вимоги можуть бути заявлені протягом трьох років з дня ліквідації боржника. 8. Ліквідація боржника, який оголосив про своє банкрутство здійснюється відповідно до цього Закону. Обов'язки ліквідатора виконує голова ліквідаційної комісії.  
440. 9. На підставі рішення власника (органу, уповноваженого управляти майном) керівник боржника може подати заяву в арбітражний суд про порушення справи про банкрутство з метою проведення процедури санації боржника відповідно до вимог цього Закону. До заяви керівник боржника додає, крім документів передбачених статтею 7 цього Закону, план санації боржника та пропозицію щодо кандидатури розпорядника майна, попереньо погоджені з кредиторами.  
441. 10. Після розгляду заяви суддя виносить ухвалу про порушення спрваи про бункрутство, призначає розпорядника майна та керуючим санацією - керівника боржника, які діють відповідно до вимог цього Закону з особливостями, передбаченими цією статтею.  
442. Стаття 54. Особливості банкрутства організацій, які здійснюють діяльність по залученню коштів громадян 1. Організації, які здійснюють незаконну діяльність по залученню коштів громадян, підлягають ліквідації в порядку, передбаченому цим Законом, з особливостями, передбаченими цією статтею. 2. Заява про визнання організації, що здійснює незаконну діяльність по залученню коштів громадян, банкрутом може бути подана в арбітражний суд боржником, кредиторами, прокурором. 3. Ліквідація організації, яка здійснює незаконну діяльність по залученню коштів громадян, і задоволення вимог її кредиторів провадяться тільки через ліквідаційну процедуру.  
443. 4. Задоволення вимог кредиторів організації, яка здійснює незаконну діяльність по залученню коштів громадян, провадиться в порядку, передбаченому цим Законом для кредитних організацій. 5. У разі недостатності майна боржника - організації, що здійснює незаконну діяльність по залученню коштів громадян, для задоволення вимог громадян - вкладників, керівники - боржника-організації, що здійснює незаконну діяльність по залученню коштів громадян, та засновники (учасники) боржники - організації, що здійснює незаконну діяльність по залученню коштів громадян, солідарно несуть відповідальність за вимогами громадян-вкладників.  
444. Стаття 55. Особливості банкрутства окремих категорій боржників Особливості проведення процедур банкрутства природних монополій і організацій - учасників фінансово-промислових груп встановлюються законами про природні монополії та промислово-фінансові групи.  
445. Розділ VII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. 2. Нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. 3. Кабінету Міністрів України в місячний строк після опублікування цього Закону: підготувати та подати до Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законодавчих актів; розробити і привести у відповідність з цим Законом свої нормативно-правові акти; забезпечити розробку, прийняття, перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.  
446. 4. Рекомендувати Президенту України привести свої акти у відповідність з цим Законом. 5. Національному банку України до 1 лютого 1999 року підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про особливості банкрутства кредитних організацій.  
447. 6. Доповнити главу VI Кримінального кодексу України статтею в такій редакції: " Стаття 156-4. Умисне банкрутство Умисне доведення суб'єкта підприємницької діяльності до стійкої фінансової неплатоспроможності шляхом здійснення власником або посадовою особою суб'єкта підприємницької діяльності з корисливих мотивів або іншою особистою заінтересованості чи в інтересах третіх осіб протиправних дій або шляхом невиконання чи неналежного виконання своїх службових обов'язків, що завдало істотної шкоди державним або громадським інтересам чи законним правам та інтересам кредиторів, карається штрафом від п'ятисот до восьмисот мінімальних розмірів заробітної плати з позбавленням права займати певні посади або займатись певною діяльністю на строк до п'яти років.  
448. Ті ж дії, якщо вони завдали великої матеріальної шкоди, караються позбавленням волі на строк до п'яти років з конфіскацією майна". 7. В Законі "Про державну податкову службу в Україні" (Відомості Верховної Ради 1991 р., N 6, ст. 37) пункт 9 статті 11 доповнити словами: "а також приймати рішення в процедурах санації про санацію (прощення) та(або) відстрочку (розстрочку) сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) згідно з Законом "Про санацію та банкрутство боржника".  
449. 8. В Законі України "Про підприємництво" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 14 ст.168 ) частину другу статті 4 доповнити абзацом такого змісту: "діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)."