Кількість абзаців - 227 Розмітка (ліва колонка)


Про курорти (Друге читання)

0. Проект Закон України Про курорти  
1. Цей Закон визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади у сфері розвитку курортів в Україні і спрямований на забезпечення охорони природних лікувальних ресурсів, природних територій курортів, які є надбанням Українського народу, та їх використання з метою лікування і оздоровлення громадян.  
2. Розділ І. Загальні положення  
3. Стаття 1. Поняття про курорт  
4. Курорт - це природна територія на землях оздоровчого призначення, що особливо охороняється і використовується з лікувально-профілактичною метою, має природні лікувальні ресурси і необхідні для їх експлуатації будинки і споруди з об'єктами інфраструктури.  
5. Стаття 2. Класифікація курортів  
6. За характером природних лікувальних ресурсів курорти поділяються на курорти державного та місцевого значення.  
7. До курорту державного значення належить природна територія, що має особливо цінні та унікальні природні лікувальні ресурси і використовується з лікувально-профілактичною метою.  
8. До курорту місцевого значення належить природна територія, що має загальнопоширені природні лікувальні ресурси і використовується з лікувально-профілактичною метою.  
9. Порядок віднесення курортів до курортів державного та місцевого значення встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
10. Стаття 3. Медичний профіль (спеціалізація) курортів  
11. Медичний профіль (спеціалізація) курортів визначається з урахуванням властивостей природних лікувальних ресурсів.  
12. Порядок визначення медичного профілю (спеціалізації) курортів установлюється центральним органом виконавчої влади з охорони здоров'я.  
13. Стаття 4. Природні лікувальні ресурси  
14. Природні лікувальні ресурси - це геологічні ресурси, мінеральні і термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропа лиманів та озер, природні об'єкти і комплекси з особливо сприятливими для лікування кліматичними умовами, придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.  
15. Стаття 5. Правові засади функціонування курортів  
16. Характер лікувально-оздоровчої місцевості, особливості лікувальних ресурсів курортів та профіль, визначаються у положеннях про курорти, що розробляються відповідно до цього Закону і затверджуються:  
17. Кабінетом Міністрів України - щодо курортів державного значення;  
18. Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями - щодо курортів місцевого значення.  
19. Розділ ІІ. Створення та розвиток курортів  
20. Стаття 6. Підстава для створення курортів  
21. Підставою для створення курортів є рішення відповідного органу виконавчої влади про оголошення природної території курортною.  
22. Стаття 7. Підготовка і подання клопотань про оголошення природних територій курортними  
23. Підготовку та подання клопотань про оголошення природних територій курортними можуть здійснювати місцеві органи спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань діяльності курортів, місцеві органи виконавчої влади з охорони здоров'я України, наукові установи або інші заінтересовані підприємства, установи, організації та громадяни. Клопотання подаються до відповідних центральних та місцевих органів виконавчої влади, уповноважених проводити їх попередній розгляд.  
24. Клопотання має містити обгрунтування необхідності оголошення природних територій курортними; характеристику природних лікувальних ресурсів, їх лікувальних факторів, мінеральних джерел, кліматичних, інженерно-геологічних та інших умов, сприятливих для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань, інших цінностей природних територій, що пропонуються для оголошення; відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, про власників і користувачів природних територій, а також відповідний картографічний матеріал.  
25. Стаття 8. Розгляд клопотань про оголошення природних територій курортними  
26. Клопотання про оголошення природних територій курортними розглядаються у місячний термін:  
27. щодо природних територій державного значення - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань діяльності курортів;  
28. щодо природних територій місцевого значення - його місцевими органами.  
29. У разі схвалення клопотання спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань діяльності курортів або його місцевий орган погоджує це клопотання з власниками чи користувачами земельних ділянок та інших природних ресурсів у межах цих територій.  
30. На підставі результатів погодження клопотань відповідно спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань діяльності курортів, його місцеві органи забезпечують розроблення проектів оголошення природних територій курортними.  
31. Стаття 9. Експертиза проектів оголошення природних територій курортними  
32. Проекти оголошення природних територій курортними підлягають державній екологічній та санітарно-гігієнічній експертизі.  
33. Державна екологічна та санітарно-гігієнічна експертиза проводиться відповідно до Законів України "Про державну екологічну експертизу" і "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".  
34. Стаття 10. Прийняття рішень про оголошення природних територій курортними  
35. У разі позитивного висновку державної екологічної та санітарно-гігієнічної експертизи щодо проектів оголошення природних територій курортними матеріали передаються:  
36. щодо курортів державного значення - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань діяльності курортів до Кабінету Міністрів України;  
37. щодо курортів місцевого значення - його місцевими органами відповідно до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.  
38. Рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення приймає Кабінет Міністрів України.  
39. Рішення про оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення приймає відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міська державна адміністрація.  
40. Стаття 11. Забудова курортів  
41. Забудова курортів здійснюється відповідно до затверджених в установленому законодавством порядку генеральних планів курортів, іншої містобудівної документації.  
42. Будівництво на курортах нових і розширення діючих промислових підприємств та інших об'єктів, не пов'язаних безпосередньо із задоволенням потреб відпочиваючих і місцевого населення, а також потреб курортного та житлового будівництва, як правило, забороняється.  
43. Будівництво таких об'єктів може здійснюватися, як виняток, в кожному окремому випадку з дозволу Кабінету Міністрів України.  
44. Стаття 12. Надання земельних ділянок для створення або розширення курорту  
45. Надання земельних ділянок для створення або розширення курорту здійснюється у порядку, встановленому Земельним кодексом України, шляхом розроблення техніко-економічних обгрунтувань використання землі та проектів відведення земельних ділянок з урахуванням затверджених округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони, схем медичного зонування.  
46. Земельні ділянки курортів використовуються у порядку, визначеному проектом організації використання території та генеральним планом забудови курорту, і відповідно до режиму, встановленого статтями 31, 32, 33 цього Закону.  
47. Стаття 13. Розроблення проектної документації на будівництво об'єктів курорту  
48. Розроблення проектної документації на будівництво об'єктів курорту незалежно від форм власності здійснюється відповідно до законодавства України на основі вихідних даних та завдання на проектування, яке погоджується:  
49. щодо курортів державного значення - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань діяльності курортів;  
50. щодо курортів місцевого значення - його місцевими органами.  
51. Стаття 14. Розвиток курортів  
52. Розвиток курортів здійснюється згідно з довгостроковими комплексними і цільовими державними та місцевими програмами.  
53. Програми розвитку курортів розробляються на основі показників кадастрів природних лікувальних ресурсів, а також спеціальних наукових досліджень і проектних робіт з визначенням параметрів і режиму використання природних лікувальних ресурсів, з урахуванням екологічних та санітарно-гігієнічних обмежень, фактичних даних про стан об'єктивних показників ефективності лікування захворювань на курортах.  
54. Містобудівна документація, що регламентує всі види будівництва на території курортів, розробляється відповідно до Закону України "Про основи містобудування" та інших актів законодавства і підлягає обов'язковій державній екологічній та санітарно-гігієнічній експертизі.  
55. Місткість курорту визначається під час складання містобудівної документації з урахуванням запасів природних лікувальних ресурсів та нормативів їх використання, а також можливості природної території, придатної для організації лікування та відпочинку на курорті, перспектив розвитку інших галузей господарства в його межах з метою запобігання надмірному антропогенному навантаженню на природний ландшафт.  
56. Розділ ІІІ. Використання природних ресурсів  
57. Стаття 15. Використання природних територій для діяльності курортів  
58. З метою організації діяльності курортів юридичні і фізичні особи використовують спеціально визначені природні території, які мають мінеральні та термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.  
59. Стаття 16. Виявлення та облік природних лікувальних ресурсів  
60. Виявлення природних лікувальних ресурсів здійснюється шляхом проведення комплексних кліматичних, геолого-гідрогеологічних, лабораторних, курортологічних та інших робіт.  
61. Якість лікувальних ресурсів, їх медико-біологічна оцінка, методи їх використання визначаються центральним органом виконавчої влади з охорони здоров'я.  
62. Визначені за результатами геологорозвідувальних робіт експлуатаційні запаси родовищ лікувальних підземних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів, затверджуються та вносяться до Державного фонду корисних копалин і передаються для використання за призначенням відповідно до законодавства України.  
63. Стаття 17. Надання природних лікувальних ресурсів у користування  
64. Родовища корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів, надаються у користування юридичним і фізичним особам для використання з метою лікування та профілактики захворювань. Підземні лікувальні мінеральні води можуть використовуватися для промислового розливу. Порядок надання у користування таких родовищ визначається Кодексом України про надра та іншими актами законодавства.  
65. Державний нагляд і контроль за додержанням правил і норм використання природних лікувальних ресурсів здійснюють центральні органи виконавчої влади з нагляду за охороною праці, з геології і використання надр, охорони здоров'я, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, інші спеціально уповноважені органи виконавчої влади відповідно до закону.  
66. Стаття 18. Плата за спеціальне використання природних лікувальних ресурсів  
67. Спеціальне використання природних лікувальних ресурсів здійснюється відповідно до Кодексу України про надра за плату.  
68. Нормативи плати за користування природними лікувальними ресурсами та порядок її справляння встановлюються Кабінетом Міністрів України.  
69. Стаття 19. Розробка родовищ підземних лікувальних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших природних лікувальних ресурсів  
70. Розробка родовищ підземних лікувальних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів, здійснюється за спеціальним дозволом (ліцензією) на користування надрами в порядку, визначеному законодавством України.  
71. Мінеральні води, лікувальні грязі, що належать до категорії природних лікувальних ресурсів, видобуваються в обсягах, ліміт яких затверджується Державною комісією України по запасах корисних копалин. Якість природних лікувальних ресурсів регламентується спеціальним медичним висновком, який визначає кондиційний склад корисних і шкідливих для людини компонентів.  
72. Медичний висновок надається відповідно центральним органом виконавчої влади з охорони здоров'я та його органами на місцях.  
73. Видобуток, підготовка та використання підземних лікувальних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів, здійснюються згідно із затвердженими проектами та встановленими центральним органом виконавчої влади з геології та використання надр квотами.  
74. Відповідальність за повне дотримання цієї технології покладається на суб'єкт підприємницької діяльності, який одержав у центральному органі виконавчої влади з геології та використання надр спеціальний дозвіл (ліцензію) на використання надр з метою експлуатації родовищ корисних копалин.  
75. Розділ ІV. Організація лікування та обслуговування на курортах  
76. Стаття 20. Організація лікування на курортах  
77. Організація лікування на курортах спрямовується на забезпечення громадян природними лікувальними ресурсами і здійснюється відповідно до науково обгрунтованих методик, що розробляються для кожного виду (типу) природних лікувальних ресурсів і затверджуються центральним органом виконавчої влади з охорони здоров'я.  
78. Стаття 21. Організація обслуговування на курортах  
79. Організація обслуговування на курортах здійснюється санаторно-курортними закладами незалежно від форм власності, які створені в установленому законодавством України порядку, і спрямовується на забезпечення умов для прийняття громадянами лікувальних процедур, їх проживання, харчування, одержання інших культурно-побутових послуг.  
80. У разі виникнення у громадян, які прибули на курорт для лікування і відпочинку, гострих інфекційних та інших захворювань, а також різкого погіршення здоров'я вони підлягають госпіталізації до районної (міської) лікарні за місцем розташування курорту.  
81. Порядок госпіталізації громадян, які перебувають на курортах, встановлюється центральним органом виконавчої влади з охорони здоров'я.  
82. Стаття 22. Курортні заклади  
83. Організацію лікування та відпочинку на курортах здійснюють їх заклади, які є юридичними особами і створюються в установленому законодавством України порядку.  
84. Спеціалізація курортного закладу визначається з урахуванням лікувальних властивостей природних лікувальних ресурсів курорту.  
85. Порядок визначення спеціалізації курортних закладів встановлюється центральним органом виконавчої влади з охорони здоров'я.  
86. Типове положення про курортний заклад затверджується Кабінетом Міністрів України.  
87. Розділ V. Економічне забезпечення організації та функціонування курортів  
88. Стаття 23. Економічні засоби забезпечення організації та функціонування курортів  
89. Ефективна організація курортів та їх функціонування забезпечуються такими економічними засобами:  
90. підготовка економічного обгрунтування організації та розвитку курорту;  
91. здійснення економічної оцінки природних лікувальних ресурсів, ведення їх кадастру;  
92. забезпечення компенсації в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про курорти.  
93. Стаття 24. Економічне обгрунтування розвитку курорту та оцінка його природних лікувальних ресурсів  
94. Економічне обгрунтування розвитку курорту, а також економічна оцінка його природних лікувальних ресурсів здійснюється відповідно до кадастру природних лікувальних ресурсів на основі спеціальних методик, затверджуваних спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань діяльності курортів, центральними органами виконавчої влади з охорони здоров'я, з геології та використання надр України за погодженням з центральними органами виконавчої влади з економіки та фінансів.  
95. Стаття 25. Фінансове забезпечення курортів  
96. Фінансування курортів державного та місцевого значення, включаючи розвиток транспорту, систем водопостачання та каналізації, телерадіомовлення та зв'язку, енергозабезпечення, проведення природоохоронних заходів, здійснюється відповідно до державних і місцевих програм за рахунок джерел, передбачених законодавством України.  
97. Для цієї мети можуть також залучатися кошти позабюджетних і благодійних фондів, кошти підприємств, установ, організацій і громадян.  
98. Розділ VI. Санітарна охорона курортів  
99. Стаття 26. Мета санітарної охорони курортів  
100. Метою санітарної охорони курортів є збереження фізичних і хімічних властивостей лікувальних ресурсів, їх охорона від забруднення, пошкодження та передчасного виснаження, для чого в межах курорту установлюється округ санітарної охорони.  
101. Стаття 27. Поняття округу санітарної охорони  
102. Округ санітарної охорони - це територія земної поверхні, межі якої визначені відповідно до Земельного кодексу України. В межах цієї території забороняються будь-які роботи, що призводять до забруднення землі, повітря, води, завдають шкоди лісу, іншим зеленим насадженням, сприяють розвиткові ерозійних процесів і негативно впливають на природні лікувальні ресурси, санітарний стан природних територій курортів.  
103. Для курортів, які використовують родовища корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів (підземні мінеральні води, лікувальні грязі тощо), встановлюються округи гірничо-санітарної охорони.  
104. У разі використання пов'язаних між собою родовищ мінеральних вод, суміжних пляжів та інших природних лікувальних ресурсів декількома курортами для них може встановлюватись єдиний округ санітарної охорони.  
105. Зовнішній контур округу санітарної охорони або гірничо-санітарної охорони співпадає з межею курорту.  
106. Стаття 28. Порядок встановлення меж та режиму округів санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів  
107. Межі та режим округів санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення визначаються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань діяльності курортів і затверджуються Кабінетом Міністрів України, а курортів місцевого значення - його місцевими органами і затверджуються відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.  
108. Одночасно з проектами меж округів санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань діяльності курортів або його місцеві органи подають відповідно плани лікувально-оздоровчих заходів.  
109. Стаття 29. Режим округу санітарної охорони  
110. Режим округу санітарної охорони - сукупність науково обгрунтованих вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення природної території курорту, характер допустимої господарської діяльності, забудови, проживання, порядок охорони, використання та відтворення природних лікувальних ресурсів.  
111. Стаття 30. Зони округу санітарної охорони  
112. Округ санітарної охорони поділяється на три зони:  
113. перша зона (зона суворого режиму);  
114. друга зона (зона обмежень);  
115. третя зона (зона спостережень).  
116. Встановлення меж зон санітарної охорони здійснюється в порядку розроблення проектів землеустрою.  
117. Стаття 31. Перша зона (зона суворого режиму)  
118. Перша зона (зона суворого режиму) охоплює територію межі, на поверхню якої виходять мінеральні води та на якій розташовані родовища лікувальних грязей, мінеральні озера, лимани, вода яких використовується для лікування, пляжі, а також прибережну смугу моря і територію, прилеглу до пляжів, завширшки не менш як 100 метрів.  
119. На території першої зони (зони суворого режиму) забороняється:  
120. користування надрами не пов'язаних з використанням природних лікувальних ресурсів, розорювання земель та провадження будь-якої господарської діяльності, а також інші дії, що впливають або можуть вплинути на розвиток небезпечних геологічних процесів і на природні лікувальні фактори курорту;  
121. прокладення кабелів, у тому числі підземних кабелів високої напруги, трубопроводів, інших комунікацій;  
122. спорудження будь-яких будівель та інших об'єктів, не пов'язаних з охороною природних якостей і лікувальних факторів курорту;  
123. скидання дренажно-скидних та стічних вод;  
124. влаштування стоянок автомобілів, пунктів їх обслуговування (ремонт, миття тощо);  
125. влаштування вигребів (накопичувачів) стічних вод, полігонів рідких і твердих відходів виробництва, полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знешкодження рідких відходів, кладовищ, скотомогильників;  
126. проїзд автотранспорту, не пов'язаний з обслуговуванням цієї території або природоохоронною діяльністю;  
127. розміщення в межах пляжів точок для продажу промислових товарів і продуктів харчування (їдальні, кафе, бари тощо);  
128. постійне і тимчасове проживання громадян (крім осіб, які безпосередньо забезпечують використання лікувальних факторів).  
129. На території першої зони (зони суворого режиму) дозволяється провадити діяльність, пов'язану з використанням природних лікувальних факторів, на підставі науково обгрунтованих висновків і результатів державної санітарно-гігієнічної та екологічної експертизи виконувати берегоукріплювальні, протизсувні, протиобвальні, протикарстові та протиерозійні роботи, будувати хвилеломи, буни та інші гідротехнічні споруди, а також влаштовувати причали.  
130. Забудова цих територій (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт та упорядкування об'єктів містобудування) здійснюється відповідно до законодавства, державних стандартів і норм, затвердженої містобудівної документації.  
131. Стаття 32. Друга зона (зона обмежень)  
132. Друга зона (зона обмежень) охоплює територію, з якої здійснюється стік поверхневих і грунтових вод до місця виходу на поверхню мінеральних вод і до родовища лікувальних грязей, мінеральних озер та лиманів, місць неглибокої від поверхні землі циркуляції мінеральних та прісних вод, які формують мінеральні джерела; природні та штучні сховища мінеральних вод і лікувальних грязей; територію, на якій знаходяться санаторно-курортні заклади та заклади відпочинку і яка призначена для будівництва таких закладів; парки, ліси та інші зелені насадження, використання яких без дотримання вимог природоохоронного законодавства та правил, передбачених для округу санітарної охорони курорту, може призвести до погіршення природних якостей і лікувальних факторів курорту.  
133. На території другої зони (зони обмежень) забороняється:  
134. будівництво об'єктів і споруд, не пов'язаних з безпосереднім задоволенням потреб місцевого населення, а також людей, які прибувають на курорт для відпочинку та лікування;  
135. проведення гірничих та інших видів робіт, не пов'язаних з безпосереднім упорядкуванням території;  
136. спорудження поглинаючих колодязів, створення полів підземної фільтрації;  
137. забруднення поверхневих водойм під час здійснення будь-яких видів робіт;  
138. влаштування звалищ, гноєсховищ, кладовищ, скотомогильників, а також накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, інших відходів, що призводять до забруднення водойм, грунту, грунтових вод;  
139. розміщення складів пестицидів і мінеральних добрив;  
140. здійснення промислової вирубки зелених насаджень, а також будь-яке інше використання земельних ділянок і водойм, що може призвести до погіршення їх природних якостей і лікувальних факторів;  
141. скидання у водні об'єкти сміття, стічних підсланевих і баластних вод та допущення витікань інших речовин з транспортних (плавучих) засобів і нафтопроводів.  
142. Усі будинки в межах другої зони (зони обмежень) повинні мати водопровідну мережу та каналізацію. Туалети у приватних будинках в обов'язковому порядку мають бути обладнані водонепроникними вигребами. Території ферм асфальтуються і за периметром огороджуються та обладнуються водопровідними канавами з гідроізольованими відстійниками для забруднених поверхневих вод. При в'їзді на територію ферм споруджуються капітальні санпропускники з дезбар'єрами.  
143. У разі масового поширення небезпечних та карантинних шкідників і хвороб рослин у парках, лісах та інших зелених насадженнях дозволяється використання за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою нетоксичних для людини і таких, що швидко розкладаються в навколишньому природному середовищі пестицидів.  
144. Стаття 33. Третя зона (зона спостережень)  
145. Третя зона (зона спостережень) охоплює всю сферу споживання і формування гідромінеральних ресурсів, лісові насадження навколо курорту, а також території, народногосподарське використання яких без дотримання встановлених для округу санітарної охорони курорту правил може несприятливо впливати на гідрогеологічний режим родовищ мінеральних вод і лікувальних грязей, на санітарні та ландшафтно-кліматичні умови курорту.  
146. На території третьої зони (зони спостережень) забороняється:  
147. будівництво підприємств, установ і організацій, діяльність яких може негативно впливати на кліматичні умови, стан повітря, грунту та води курорту;  
148. спуск на рельєф неочищених стічних, промислових та господарсько-фекальних вод, проведення вирубок зелених насаджень (крім санітарних рубок).  
149. Третя зона (зона спостережень) є одночасно межею округу і на її території дозволяється проведення всіх видів робіт, які не впливатимуть негативно та не погіршуватимуть лікувальних факторів і санітарно-гігієнічних умов курорту.  
150. Стаття 34. Санітарна охорона водопроводів і джерел водопостачання населених пунктів  
151. Санітарна охорона водопроводів і джерел водопостачання населених пунктів у межах округу санітарної охорони курорту здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.  
152. Розділ VІІ. Моніторинг і кадастр природних територій курортів  
153. Стаття 35. Моніторинг природних територій курортів  
154. З метою забезпечення збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про стан довкілля і природних лікувальних ресурсів, прогнозування їх змін під впливом наслідків господарської діяльності, а також розроблення науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень створюється система державного моніторингу природних територій курортів.  
155. Моніторинг природних територій курортів є складовою частиною державної системи моніторингу навколишнього природного середовища і здійснюється в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.  
156. Стаття 36. Державний кадастр природних територій курортів  
157. Державний кадастр природних територій курортів є системою відомостей про правовий статус, належність, режим, географічне положення, кількість і якісні характеристики цих територій, їх природоохоронну, лікувальну, профілактичну, наукову, рекреаційну та іншу цінність.  
158. Державний кадастр природних територій курортів ведеться спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань діяльності курортів в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.  
159. Розділ VІІІ. Органи, що здійснюють управління у сфері діяльності курортів, та їх повноваження  
160. Стаття 37. Органи, що здійснюють управління у сфері діяльності курортів  
161. Управління у сфері діяльності курортів здійснюють Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань діяльності курортів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, органи місцевого самоврядування.  
162. Стаття 38. Повноваження Кабінету Міністрів України  
163. До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері діяльності курортів належить:  
164. 1) реалізація державної політики у сфері діяльності курортів;  
165. 2) забезпечення розроблення і виконання державних програм та прогнозів розвитку курортів;  
166. 3) установлення норм і правил користування природними лікувальними ресурсами;  
167. 4) ведення державного обліку природних лікувальних ресурсів і державного реєстру лікувально-оздоровчих місцевостей та курортів;  
168. 5) затвердження меж та режиму округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення;  
169. 6) проведення державної експертизи державних програм розвитку курортів і генеральних планів курортів, що мають державне значення, та їх затвердження;  
170. 7) затвердження положення про курорт державного значення;  
171. 8) затвердження порядку ведення моніторингу та державного кадастру природних територій курортів;  
172. 9) затвердження типового положення про курортний заклад;  
173. 10) установлення порядку віднесення курортів до курортів державного та місцевого значення;  
174. 11) оголошення природних територій курортними територіями державного значення;  
175. 12) вирішення інших питань у сфері діяльності курортів відповідно до законодавства України.  
176. Стаття 39. Повноваження спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань діяльності курортів  
177. До повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань діяльності курортів належить:  
178. 1) реалізація державної політики у сфері діяльності курортів;  
179. 2) розроблення проектів державних програм і прогнозів розвитку курортів;  
180. 3) координація діяльності курортних закладів незалежно від форм власності, пов'язаних з використанням лікувальних ресурсів, а також діяльності підприємств, установ та організацій, які обслуговують курорти;  
181. 4) участь у створенні Державного кадастру природних лікувальних ресурсів України;  
182. 5) організація наукових досліджень з метою розширення курортного потенціалу держави та підвищення ефективності його використання;  
183. 6) забезпечення державних стандартів щодо курортного лікування та відпочинку;  
184. 7) вирішення інших питань у сфері діяльності курортів відповідно до законодавства України.  
185. Стаття 40. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері діяльності курортів  
186. До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері діяльності курортів відповідно належить:  
187. 1) забезпечення реалізації державних програм освоєння земель оздоровчого та рекреаційного призначення, генеральних планів (програм) розвитку курортів;  
188. 2) здійснення контролю за раціональним використанням і охороною природних лікувальних ресурсів, природних територій курортів і прилеглих до них округів санітарної охорони;  
189. 3) затвердження положення про курорт місцевого значення;  
190. 4) вирішення інших питань у сфері діяльності курортів відповідно до законодавства України.  
191. Стаття 41. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері діяльності курортів  
192. До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері діяльності курортів належить:  
193. 1) реалізація місцевих програм розвитку мінерально-сировинної бази, раціонального використання та охорони природних лікувальних ресурсів;  
194. 2) управління курортами місцевого значення;  
195. 3) затвердження меж та режиму округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів місцевого значення;  
196. 4) погодження видачі дозволів на природні лікувальні ресурси державного значення;  
197. 5) видача дозволів на природні лікувальні ресурси місцевого значення;  
198. 6) здійснення контролю за використанням природних лікувальних ресурсів;  
199. 7) внесення до відповідних органів виконавчої влади пропозицій щодо оголошення природних територій курортними;  
200. 8) вирішення інших питань у сфері діяльності курортів відповідно до законодавства України.  
201. Розділ ІХ. Відповідальність за порушення законодавства про курорти  
202. Стаття 42. Відповідальність за порушення законодавства про курорти  
203. Порушення законодавства про курорти тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність.  
204. Відповідальність за порушення законодавства про курорти несуть особи, винні у:  
205. самовільному користуванні природними лікувальними ресурсами;  
206. нецільовому використанні природних територій курорту;  
207. порушенні вимог проектів створення і функціонування курортів;  
208. проведенні в межах курорту, його охоронних зон забороненої господарської діяльності;  
209. невжитті заходів щодо запобігання і ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на природні території курорту;  
210. порушенні вимог наданих дозволів на використання природних лікувальних ресурсів;  
211. порушенні встановленого порядку забудови площ залягання природних лікувальних ресурсів;  
212. наднормативних втратах і погіршенні якості природних лікувальних ресурсів у процесі їх використання;  
213. самочинній зміні межі відведеної природної території курорту для інших потреб.  
214. Законодавчими актами України може бути встановлена відповідальність також за інші порушення законодавства про курорти.  
215. Розділ Х. Міжнародне співробітництво  
216. Стаття 43. Участь України у міжнародному співробітництві  
217. Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері раціонального використання та охорони природних лікувальних ресурсів, природних територій курортів відповідно до норм міжнародного права.  
218. Стаття 44. Міжнародні договори  
219. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у законодавстві України про природні лікувальні ресурси та природні території курортів, застосовуються правила міжнародного договору.  
220. Розділ ХІ. Прикінцеві положення  
221. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
222. 2. До приведення інших законів у відповідність з нормами цього Закону вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.  
223. 3. Кабінету Міністрів України у шестимісячний термін:  
224. подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із Законом України "Про курорти";  
225. привести свої рішення у відповідність із цим Законом;  
226. забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України прийнятих ними нормативно-правових актів, що не відповідають цьому Закону.