Кількість абзаців - 359 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до Закону України ''Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності'' (Друге читання)

0. Проект ЗАКОН УКРАЇНИ Про внесення змін до Закону України "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності" Верховна Рада України ПОСТАНОВЛЯЄ: Внести зміни до Закону України "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., №12, ст. 165; 1996 р., №3, ст. 11; 1997 р., №8, ст. 62), виклавши його у такій редакції:  
1. ЗАКОН УКРАЇНИ Про науку і науково-технічну діяльність  
2. Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  
3. Стаття 1. Мета закону  
4. Метою Закону є створення правових засад взаємовідносин між державою та суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності, підвищення ефективності науки.  
5. Держава виходить з того, що розвиток науки і техніки є визначальним фактором прогресу суспільства, підвищення добробуту його членів, їх духовного та інтелектуального зростання. Цим зумовлена необхідність пріоритетної державної підтримки розвитку науки як джерела економічного зростання і невід'ємної складової національної культури та освіти, створення умов для реалізації інтелектуального потенціалу громадян у сфері наукової і науково-технічної діяльності, цілеспрямованої політики у забезпеченні використання досягнень вітчизняної та світової науки і техніки для вирішення соціальних, економічних, культурних й інших потреб.  
6. Стаття 2. Закон визначає:  
7. ( правовий статус суб'єктів наукової і науково-технічної діяльності, матеріальні й моральні стимули забезпечення престижності та зумовленої суспільними потребами пріоритетності цієї сфери людської діяльності, залучення до неї інтелектуального потенціалу нації;  
8. ( економічні та правові гарантії наукової і науково-технічної діяльності, свободи наукової творчості;  
9. ( основні цілі, напрями й принципи державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності;  
10. ( форми й методи державного регулювання у сфері наукової і науково-технічної діяльності;  
11. ( основні функції і повноваження органів державної влади у здійсненні державного регулювання та управління в сфері наукової і науково-технічної діяльності.  
12. Стаття 3. Основні визначення:  
13. Наукова діяльність ( інтелектуальна, творча діяльність, яка спрямована на отримання, розповсюдження і використання нових знань. Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження.  
14. Науково-технічна діяльність ( будь-яка діяльність, що пов'язана з одержанням та використанням нових знань у всіх галузях науки і техніки. Вона містить науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, вишукувальні й проектно-вишукувальні роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання.  
15. Фундаментальні дослідження ( теоретична або експериментальна діяльність, яка спрямована на отримання новітніх знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв'язку.  
16. Прикладні дослідження ( діяльність, яка спрямована на отримання або використання знань для досягнення практичної мети.  
17. Вчений ( особа, яка провадить фундаментальні або прикладні дослідження і отримує наукові результати.  
18. Науковий працiвник (науковець) ( вчений який за основним місцем роботи й відповідно до трудового договору (контракту) професiйно займається науковою і науково-технічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію, підтверджену результатами атестації наукових працівників.  
19. Наукова (науково-технічна) організація - юридична особа, для якої наукова та науково-технічна діяльність є основною. Наукові організації можуть мати різні організаційно-правові форми та засновуватися на різних формах власності.  
20. Наукова робота (тема, проект) - цілеспрямована діяльність, що включає елементи фундаментальних або прикладних досліджень, які провадяться за певним планом з метою отримання певного наукового або науково-технічного результату.  
21. Результат наукової діяльності (науковий результат) ( нове знання, здобуте в процесі фундаментальних або прикладних досліджень, зафіксоване на будь-якому інформаційному носієві та представлене у формі звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо.  
22. Результат науково-технічної діяльності (науково-технічний результат) ( нове конструктивне чи технологічне рішення, експериментальний (дослідний) зразок, закінчене випробування, впроваджена у виробництво розробка, новий сорт рослин, породи тварин, штами мікроорганізмів тощо, які одержані в процесі проектно-вишукувальних, дослідно-конструкторських, проектно-конструкторських і технологічних робіт. Результат науково-технічної діяльності може бути представлений у формі звіту про науково-технічну роботу, ескізного проекту, конструкторської та технологічної документації на науково-технічну продукцію, натурного зразка тощо.  
23. Стаття 4. Законодавство України у сфері наукової та науково-технічної діяльності  
24. Законодавство України у сфері наукової та науково-технічної діяльності складається з цього Закону й інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у названій сфері.  
25. Розділ II. СУБ'ЄКТИ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ  
26. Суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності є: вчений, науковий працівник, науково-педагогічний працівник, наукова організація, Національна й галузеві академії наук, вищі заклади освіти III-IV рівнів акредитації, громадські організації ( громадські наукові та науково-технічні об'єднання, спілки, товариства, які здійснюють фундаментальні й прикладні дослідження або виконують науково-технічні розробки.  
27. Стаття 5. Вчений  
28. Основним суб'єктом наукової і науково-технічної діяльності є вчений.  
29. Вчений має право:  
30. ( обирати форми, напрями i засоби наукової діяльності вiдповiдно до своїх iнтересів, компетенцiї та загальнолюдських цінностей;  
31. ( об'єднуватися з іншими вченими в постійні або тимчасові наукові колективи для проведення спільної наукової діяльності;  
32. ( створювати та брати участь у роботі фахових спілок, асоціацій, наукових товариств тощо;  
33. ( підвищувати свою наукову кваліфікацію;  
34. ( діставати визнання авторства на наукові і науково-технічні результати своєї діяльності;  
35. ( вільно публікувати результати своїх досліджень або оприлюднювати їх іншим способом, якщо вони не підпадають під обмеження, встановлені законодавством України;  
36. ( брати участь у конкурсах на заміщення посад наукових і науково-педагогічних працівників;  
37. ( отримувати, передавати та поширювати наукову інформацію;  
38. ( отримувати державне і громадське визнання через присудження йому наукових ступенів, державних премій за значні досягнення в галузі науки і техніки, премій імені видатних учених, присвоєння вчених звань та почесних звань для осіб, які зробили помітний внесок у розвиток науки, технологій, їх реалізацію у виробництві, відзначились у підготовці науково-технічних кадрів.  
39. Вчений зобов'язаний:  
40. ( здійснювати наукову, науково-технічну та науково-педагогічну діяльність, не порушуючи прав та свободи людини, а також не завдаючи шкоди її життю, здоров'ю та довкіллю;  
41. ( не допускати фальсифікації результатів наукової та науково-технічної діяльності;  
42. ( дотримуватися етичних норм наукового співтовариства, поважати права інтелектуальної власності;  
43. Стаття 6. Науковий працівник  
44. До наукових працiвникiв належать вчені, якi вiдповiдно до службових обов'язків за основним місцем роботи виконують науково-дослiдну, дослідно-конструкторську, дослідно-технологічну, проектно-конструкторську, проектно-технологічну, вишукувальну, проектно-вишукувальну роботу у формі теоретичних досліджень, експериментальних розробок та експериментально-впроваджувальної діяльності або організують виконання зазначених робіт в науково-дослідних організаціях, наукових підрозділах вищих закладів освіти, лабораторіях підприємств тощо.  
45. Переліки посад наукових працівників затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства України у справах науки і технологій і Міністерства праці та соціальної політики України.  
46. Користуючись всіма правами вченого, науковий працівник також має право:  
47. ( на матеріальну підтримку виконуваних досліджень за рахунок бюджетного фінансування, кредитів, позик, інших джерел фінансування, в тому числі через участь у відкритих конкурсах на одержання замовлення на виконання науково-дослідних робіт як у межах держави, так і за кордоном;  
48. ( одержувати іменні та інші стипендії і премії, що встановлюються державою, академіями наук, науковими й іншими організаціями;  
49. ( викладати, консультувати та експертувати;  
50. ( займатися підприємницькою діяльністю;  
51. ( на об'єктивну оцінку своєї діяльності та отримання матерiальної винагороди вiдповiдно до кваліфікації, наукових результатів, якості та складності виконуваної роботи, а також одержувати винагороду від реалізації результатів своєї діяльності;  
52. ( на пенсійне забезпечення і соціальний захист, передбачене для наукових працівників законодавством України;  
53. Науковий працівник зобов'язаний:  
54. ( виконувати наукові дослідження у відповідності із запланованою тематикою;  
55. ( представляти отримані результати на розгляд наукового співтовариства шляхом наукових доповідей, захисту дисертацій та публікування;  
56. ( періодично проходити атестацію на відповідність посаді, що обіймає;  
57. ( постійно підвищувати свою наукову кваліфікацію.  
58. Науковий працівник не може бути примушений продовжувати наукові дослідження, якщо вони або їх результати можуть викликати шкідливі для довкілля та здоров'я людини наслідки, і так само притягнутий до відповідальності за відмову від участі у таких дослідженнях.  
59. Стаття 7. Наукові організації  
60. Науковими організаціями визнаються установи, підприємства та громадські об'єднання, для яких наукова та науково-технічна діяльність становить понад 70% загального обсягу робіт і відповідає класифікації видів економічної діяльності згідно з Державним класифікатором України  
61. Загальні принципи управління науковою організацією визначаються законодавством України.  
62. Стаття 8. Вчена рада наукової організації  
63. Колегіальним органом управління науковою та науково-технічною діяльністю наукової організації є вчена (наукова, технічна, науково-технічна) рада, не менше двох третин складу якої обирається таємним голосуванням колективу наукових працівників.  
64. Вчена рада наукової організації:  
65. ( визначає перспективні напрями наукової і науково-технічної діяльності;  
66. ( здійснює наукову та науково-технічну експертизу тематики та результатів науково-дослідних робіт;  
67. ( розглядає та затверджує поточні плани наукових досліджень;  
68. ( затверджує теми дисертацій, наукових керівників (консультантів);  
69. ( затверджує результати атестації наукових працівників;  
70. ( обирає за конкурсом на вакантні посади наукових співробітників;  
71. ( розглядає питання щодо присвоєння наукових звань;  
72. ( подає рекомендації щодо інших питань діяльності наукової організації.  
73. При науковій організації можуть створюватися спеціалізовані вчені ради для захисту дисертацій за відповідними спеціальностями.  
74. Стаття 9. Державні наукові організації  
75. Державними науковими організаціями є наукові організації, які засновані на державній формі власності.  
76. Державні наукові організації створюються, реорганізуються та ліквідуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  
77. При реорганізації державної наукової організації забезпечується збереження технологічної єдності наукової і науково-технічної діяльності.  
78. Державним науковим організаціям передаються в постійне користування земельні ділянки згідно із законодавством України.  
79. Стаття 10. Державний реєстр наукових організацій, яким надається підтримка держави  
80. Наукові організації незалежно від форми власності, які одержують наукові та науково-технічні результати, що мають важливе значення для науки, економіки та виробництва, вводяться до Державного реєстру наукових організацій, яким надається підтримка держави (далі (Державний реєстр).  
81. Включення наукових організацій до Державного реєстру здійснюється на підставі їх державної атестації відповідно до вимог Положення про Державний реєстр, який затверджується Кабінетом Міністрів України.  
82. Наукові організації, включені до Державного реєстру:  
83. ( користуються податковими пільгами, встановленими для неприбуткових організацій законодавством України;  
84. ( не можуть змінювати наукову та науково-технічну діяльність на інші види діяльності, та, за певних умов, порушувати організаційну цілісність;  
85. ( зобов'язані не менше 50 відсотків доходу від своєї діяльності спрямовувати на проведення ініціативних науково-дослідних робіт та розвиток дослідницької матеріально-технічної бази.  
86. Державний реєстр ведеться Міннауки України.  
87. Стаття 11. Національний науковий центр  
88. Національним науковим центром може бути визнана наукова або науково-технічна організація, вищий заклад освіти III-IV рівнів акредитації (об'єднання наукових, науково-технічних організацій та вищих закладів освіти III-IV рівнів акредитації), що провадять комплексні наукові дослідження загальнодержавного значення, активно впливають на розвиток науково-технічного і соціального прогресу та мають світове визнання своєї діяльності.  
89. Присвоєння статусу національного наукового центру, порядок його фінансування та державної підтримки здійснюється Указом Президента України за поданням Кабінету Міністрів України.  
90. Особливості діяльності національних наукових центрів визначаються Положенням про національний науковий центр, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.  
91. Стаття 12. Державний реєстр наукових об'єктів, що становлять національне надбання  
92. З метою збереження наукових об'єктів (унікальних наукових колекцій, інформаційних фондів, дослідних установок та обладнання, заповідників і дендропарків, наукових полігонів тощо), які мають виняткове значення для світової та української науки, функціонує Державний реєстр наукових об'єктів, що становлять національне надбання.  
93. Рішення про віднесення наукових об'єктів до таких, що становлять національне надбання, приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міннауки України.  
94. Фінансування заходів щодо збереження наукових об'єктів, які становлять національне надбання, щорічно передбачаються під час складання державного бюджету на наступний рік.  
95. Державний реєстр наукових об'єктів, що становлять національне надбання, ведеться Міннауки України.  
96. Порядок формування і ведення Державного реєстру наукових об'єктів, що становлять національне надбання, визначається Кабінетом Міністрів України.  
97. Стаття 13. Державна атестація наукових організацій  
98. З метою оцінки ефективності діяльності наукових організацій, відповідності отримуваних ними результатів державним науково-технічним пріоритетам та завданням науково-технічного розвитку, а також визначення форм державної підтримки їх діяльності один раз на три роки провадиться державна атестація наукових організацій.  
99. Державна атестація наукових організацій провадиться Міннауки України за рішенням Кабінету Міністрів України на підставі висновків органів, яким підпорядковані наукові організації, аналізу матеріалів державної статистики та результатів наукової і науково-технічної експертизи.  
100. Державній атестації підлягають державні наукові організації, а також недержавні наукові організації, що входять або претендують на внесення до Державного реєстру наукових організацій, яким надається державна підтримка.  
101. Положення про державну атестацію наукових організацій затверджується Кабінетом Міністрів України.  
102. Стаття 14. Наукова діяльність в системі вищої освіти  
103. Наукова діяльність є невід'ємною складовою освітнього процесу вищих закладів освіти III-IV рівнів акредитації.  
104. Високий рівень розвитку науки у вищих закладах освіти є одним з головних чинників забезпечення державних стандартів якості підготовки фахівців з вищою освітою та наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.  
105. Це реалізується шляхом досягнення органічної єдності змісту освіти та програм наукової діяльності вищого закладу освіти, урахування новітніх досягнень науки і техніки в навчальних планах, програмах навчальних курсів, підручниках і навчальних посібниках, а також шляхом залучення студентів до безпосередньої участі в науковій роботі, обов'язкового проведення наукових досліджень професорсько-викладацьким складом в рамках основного робочого часу та залученням до навчального процесу провідних науковців.  
106. Наукова діяльність у системі вищої освіти здійснюється відповідно до Закону України "Про освіту" та цього закону з урахуванням специфіки вищих закладів освіти.  
107. На вищі заклади освіти III-IV рівнів акредитації поширюються всі права, які надаються науковим організаціям згідно з цим законом.  
108. Стаття 15. Національна академія наук України та галузеві академії наук  
109. Національна академія наук України та галузеві академії наук (Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук України, Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтв України) (далі ( академії) є вищими державними науковими організаціями. Кошти на їхню діяльність щорічно визначаються у Державному бюджеті окремими рядками.  
110. До складу академій входять наукові організації, організації наукового обслуговування, підприємства та інші установи, які забезпечують їхню діяльність.  
111. Державне регулювання та управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності академій здійснюється згідно з чинним законодавством у межах, що не порушують їхньої самоврядності у вирішенні питань внутрішнього життя і свободи наукової творчості.  
112. Самоврядність академій полягає в самостійному визначенні тематики досліджень, своєї структури, вирішенні науково-організаційних, господарських, кадрових питань, здійсненні міжнародних наукових зв'язків та зовнішньоекономічної діяльності, вирішенні питань матеріально-технічного забезпечення.  
113. Президії академій подають до Кабінету Міністрів України пропозиції, узгоджені з Міннауки України, щодо створення, реорганізації та ліквідації установ і організацій, які входять до їхнього складу.  
114. Академії виконують замовлення органів державної влади щодо розроблення і реалізації державної наукової та науково-технічної політики, здійснення наукових обгрунтувань державних рішень, провадження наукової експертизи державних програм і проектів.  
115. Академії щорічно звітують перед Кабінетом Міністрів України про результати наукової та науково-технічної діяльності й використання виділених їм коштів Державного бюджету.  
116. Національна академія наук України - вища наукова організація України, організує і здійснює фундаментальні та прикладні дослідження з найважливіших проблем природничих, технічних і гуманітарних наук, а також координує здійснення фундаментальних наукових досліджень в інших установах та організаціях незалежно від їх підпорядкованості. При Національній академії наук України створюється міжвідомча рада з координації фундаментальних досліджень в Україні (далі - Рада). Положення про Раду та її склад затверджуються Кабінетом Міністрів України.  
117. Галузеві академії координують, організують і провадять дослідження у відповідних галузях науки і техніки.  
118. Держава надає академіям у безстрокове безоплатне володіння, користування та розпорядження, без права зміни форми власності основні та обігові фонди, що використовуються для здійснення статутної діяльності, та закріплені за ними земельні ділянки. Використання майна, наданого академіям, здійснюється ними відповідно до чинного законодавства та статутів академій.  
119. Загальним зборам Національної Академії наук надається виключне право присуджувати вчені звання дійсних членів (академіків) та членів-кореспондентів, а також іноземних членів академій, які визнаються державою.  
120. Загальним зборам галузевих академій, визначеним даною статтею, надається виключне право присуджувати вчені звання дійсних членів галузевої академії (академіків з вказівкою відповідної академії) та членів-кореспондентів, а також іноземних членів академій, які визнаються державою.  
121. Академії діють відповідно до законодавства України та своїх статутів. Статути приймаються загальними зборами академій та затверджуються Кабінетом Міністрів України.  
122. Стаття 16. Громадськi організації у науковiй та науково-технiчнiй сферах діяльності  
123. Громадськi організації ( громадські науковi та науково-технiчнi об'єднання, спiлки, товариства ( є об'єднаннями наукових працiвників, вчених для цiлеспрямованого розвитку певних напрямiв науки, спiльного захисту фахових iнтересiв, взаємної координацiї науково-дослiдної роботи, обмiну досвiдом, в тому числi через підготовку конференцiй, нарад, семiнарiв, видання наукових праць тощо.  
124. Громадськi науковi та науково-технiчнi об'єднання, спiлки, товариства можуть iнiцiювати провадження певних дослiджень, програм за згодою з науковими, проектно-конструкторськими та iншими установами й органiзацiями, де цi дослiдження мають виконуватись, а також створення тимчасових творчих колективiв, координувати, за згодою учасникiв, перебіг комплексних робiт, утворювати при собi для виконання статутних завдань науково-технiчнi, проектно-конструкторськi, експертнi, консалтинговi, пошуковi органiзацiї з недержавною формою власностi, вступати у вiдносини із закордонними та мiжнародними органiзацiями, в тому числi ставати колективними членами мiжнародних науково-фахових об'єднань, спiлок, товариств тощо.  
125. Громадськi науковi та науково-технiчнi об'єднання, спiлки, товариства можуть встановлювати відповідно до своїх статутів спеціальні премії, не використовуючи для цього бюджетних коштів.  
126. Iншi особливостi статусу i режиму дiяльностi творчих наукових та науково-технiчних об'єднань, спiлок, товариств визначаються законодавством України.  
127. Громадськi науковi та науково-технiчнi об'єднання, спiлки, товариства пiдлягають реєстрацiї та діють відповідно до законодавства про об'єднання громадян.  
128. Громадські наукові та науково-технічні об'єднання, спілки, товариства не можуть використовувати при визначенні свого найменування термін "академія", а при найменуванні своїх членів - терміни "академік", "член-кореспондент".  
129. Стаття 17. Взаємовідносини органів державної влади і громадських організацій у науковій і науково-технiчній сфері  
130. Органи державної влади здійснюють регулювання й управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності за участю громадських наукових та науково-технічних об'єднань, спiлок, товариств.  
131. Держава сприяє створенню громадських наукових та науково-технічних об'єднань, спiлок, товариств і залучає їх для підготовки, ухвалення та реалізації основних рішень в науковій і науково-технічній сфері.  
132. Органи державної влади можуть залучати громадські наукові й науково-технічні об'єднання, спiлки, товариства за їхньою згодою до експертизи великомасштабних науково-технічних проектів і розробок та в тісній взаємодії з ними повинні завчасно інформувати населення про безпеку, екологічну чистоту, економічну та соціальну значимість науково-технічних розробок, що пропонуються для впровадження.  
133. Розділ III. ПРАВОВІ ГАРАНТІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧЕНИХ, НАУКОВИХ ПРАЦІВНИКІВ  
134. Стаття 18. Підготовка та підвищення кваліфікації  
135. Основними формами підготовки наукових працівників вищої кваліфікації є аспірантура та докторантура. Порядок вступу та проходження підготовки за визначеними формами встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
136. Однією з форм підвищення кваліфікації наукових працівників є стажування у відповідних наукових закладах, державних установах, організаціях України та за кордоном.  
137. Наукова організація повинна забезпечити проходження кожні 5 років курсу підвищення кваліфікації своєму науковому працівникові зі збереженням середньої заробітної плати.  
138. Вибір програм і форм підготовки та підвищення кваліфікації здійснюється науковим працівником за погодженням з адміністрацією наукової організації, де він працює.  
139. Результати підвищення кваліфікації враховуються при атестації наукових працівників.  
140. Стаття 19. Науковi ступенi i вченi звання  
141. Присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань є державним визнанням рівня кваліфікації вченого.  
142. Прийняття наукових працівників на роботу, просування службою, стимулювання їхньої працi провадиться з урахуванням наукових ступенів i вчених звань. У випадках, передбачених правовими актами, наявність відповідного наукового ступеня або вченого звання є кваліфікаційною вимогою для зайняття певної посади.  
143. Присудження наукових ступенiв і присвоєння вчених звань здійснюються вiдповiдно до законодавства України.  
144. Стаття 20. Атестацiя наукових працiвникiв  
145. Атестацiя наукових працiвникiв провадиться в наукових організаціях не рідше одного разу на п'ять років з метою:  
146. ( оцiнки професiйних якостей наукового працiвника, результативності його роботи при виконанні планової тематики;  
147. ( визначення вiдповiдностi кваліфікації наукового працiвника тiй посадi, яку вiн обіймає;  
148. ( виявлення перспективи використання потенцiйних здiбностей наукового працiвника, стимулювання підвищення його професiйного рівня;  
149. ( визначення потреби в пiдвищенні квалiфiкацiї, професiйної пiдготовки наукового працiвника.  
150. Положення про атестацiю наукових працівників затверджується Кабінетом Міністрів України.  
151. Стаття 21. Право на науковий і науково-технічний результат  
152. Правовий режим наукового та науково-технічного результатів як об'єктів права iнтелектуальної власностi визначається законодавством України.  
153. Стаття 22. Оплата і стимулювання праці наукового працівника  
154. Оплата праці наукових працівників повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для ефективної самостійної творчої діяльності, підвищення престижу професії наукового працівника, стимулювати притік талановитої молоді в науку та підвищення кваліфікації наукових працівників.  
155. Держава гарантує науковим працівникам наукових (науково-технічних) установ і організацій, діяльність яких фінансується з бюджету, на рівні відповідних середніх ставок і посадових окладів викладачів вищих закладів освіти третього та четвертого рівнів акредитації.  
156. Порядок формування заробітної плати наукових працівників державних науково-дослідних організацій визначається положенням про оплату праці наукових працівників, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.  
157. Стаття 23. Пенсійне забезпечення та соціальний захист наукового працівника  
158. Держава встановлює для наукових працівників пенсії на рівні, який забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.  
159. Пенсія наукового працівника призначається при досягненні пенсійного віку:  
160. - чоловікам - при наявності стажу роботи науковим працівником 20 років;  
161. - жінкам - при наявності стажу роботи науковим працівником 15 років;  
162. Пенсія наукового працівника становить 80% від середньомісячного заробітку. За кожний повний рік роботи понад необхідний стаж роботи науковим працівником пенсія підвищується на 1% заробітку, але не більше 90% середньомісячного заробітку.  
163. Після виходу на пенсію науковий працівник може продовжувати займатися науковою та науково-технічною діяльністю тільки за контрактом.  
164. При виході на пенсію науковому працівникові видається грошова допомога у розмірі 6-ти місячних посадових окладів з урахуванням надбавок і доплат за наявності стажу роботи науковим працівником:  
165. - для чоловіків - 12,5 років;  
166. - для жінок - 10 років.  
167. Пенсія за інвалідністю від трудового каліцтва або професійного захворювання наукового працівника становить для І групи - 80% від пенсії наукового працівника, для ІІ групи - 60%, для ІІІ групи - 40%. Право на пенсію за втратою годувальника мають члени сім'ї потерпілого, які раніш були на його утриманні: 80% пенсії наукового працівника для трьох осіб, 60% - для двох і 40% - для однієї.  
168. Науковим працівникам, які здійснили вагомий внесок у розвиток науки, встановлюються державні стипендії видатним діячам науки, освіти та культури (в галузі науки), для підтримки наукової молоді - стипендії для молодих учених.  
169. Науковим працівникам, що мають науковий ступінь кандидата або доктора наук, для забезпечення умов для творчої діяльності надається окрема кімната (кабінет), або додаткова жила площа розміром не менше 20 кв. м, що оплачується в одинарному розмірі.  
170. Розділ IV. СУБ'ЄКТИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ НАУКОВОЇ ТА НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ  
171. Стаття 24. Президент України  
172. Президент України як глава держави і гарант її суверенітету сприяє розвиткові науки і техніки з метою забезпечення технологічної незалежності країни і духовного розквіту нації.  
173. Президент України, зокрема:  
174. за поданням Прем'єр-міністра України визначає систему органів виконавчої влади, які здійснюють державне управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності в Україні;  
175. для здійснення своїх повноважень у науковій і науково-технічній сфері створює і очолює Раду з питань науки та науково-технічної політики, яка є органом при Президентові України, діючим з метою сприяння формуванню державної політики щодо розвитку науки, визначення пріоритетних науково-технічних напрямів, вироблення стратегії науково-технологічного та інноваційного розвитку, розгляду пропозицій щодо ефективного використання частини Державного бюджету, яка спрямовується на розвиток науки, технологій та інновацій, удосконалення структури управління наукою, системи підготовки і атестації кадрів.  
176. Рішення Ради вводяться в дію актами Президента України.  
177. Стаття 25. Кабінет Міністрів України  
178. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади розробляє та здійснює науково-технічну політику, зокрема:  
179. забезпечує розвиток і зміцнення науково-технічного потенціалу України;  
180. розробляє та реалізує загальнодержавні науково-технічні програми;  
181. вживає заходів для вдосконалення державного регулювання у науково-технічній сфері;  
182. забезпечує стимулювання інноваційної діяльності підприємств, установ, організацій;  
183. визначає порядок формування та використання фондів для науково-технічної діяльності.  
184. Стаття 26. Міністерство України у справах науки і технологій  
185. Міністерство України у справах науки і технологій (далі ( Міннауки України) є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення у життя державної політики у сфері наукової та науково-технічної діяльності, в межах своїх повноважень керує діяльністю органів, які здійснюють функції управління в науковій та науково-технічній сфері.  
186. Міннауки України:  
187. розробляє засади наукового та науково-технічного розвитку України;  
188. забезпечує розвиток наукового та науково-технічного потенціалу України;  
189. організує та координує інноваційну діяльність;  
190. забезпечує розвиток загальнодержавної системи науково-технічної інформації;  
191. здійснює заходи, пов'язані із захистом прав на інтелектуальну власність;  
192. координує діяльність щодо розроблення державних наукових і науково-технічних програм та контролю за їх виконанням;  
193. організує систему наукової та науково-технічної експертизи;  
194. забезпечує інтеграцію вітчизняної науки у світовий науковий простір із збереженням і захистом національних пріоритетів.  
195. Стаття 27. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади  
196. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади (далі ( міністерства) в межах своїх повноважень здійснюють управління у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності і відповідають за рівень науково-технічного розвитку відповідних галузей народного господарства України, зокрема:  
197. ( визначають структуру й напрями розвитку наукового і науково-технологічного потенціалу галузей, направляють і контролюють діяльність підпорядкованих їм наукових організацій;  
198. ( беруть участь у формуванні пріоритетів розвитку науки й техніки в Україні, державних наукових та науково-технічних програм і Державного замовлення;  
199. ( формують та організують виконання програм науково-технічного розвитку відповідних галузей;  
200. ( на основі використання нових високоефективних технологій, устаткування, матеріалів, інформаційного забезпечення організують розроблення, освоєння та виробництво сучасної конкурентоспроможної продукції;  
201. ( створюють галузеві інноваційні фонди та готують пропозиції щодо їх використання у встановленому законодавством порядку;  
202. ( готують пропозиції щодо вдосконалення економічного механізму забезпечення науково-технічного розвитку галузей.  
203. Стаття 28. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим та місцевих органів виконавчої влади  
204. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації стосовно наукової та науково-технічної діяльності на відповідній території:  
205. забезпечують виконання державних наукових та науково-технічних програм;  
206. розробляють та організують виконання програм науково-технічного розвитку регіону, максимальне залучення при цьому наукового потенціалу регіону;  
207. формують місцеві інноваційні фонди відповідно до законодавства;  
208. розроблюють та виконують відповідні розділи бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;  
209. сприяють розвитку територіальних інноваційних структур (технопарків, технополісів, інноваційних бізнес-інкубаторів тощо);  
210. залучають наукові організації до вирішення проблем науково-технічного розвитку регіону;  
211. сприяють діяльності наукових центрів Національної академії наук України та Міннауки України і їх залученню до вирішення регіональних наукових та науково-технічних проблем.  
212. Для реалізації зазначених функцій Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями створюються підрозділи, які мають підпорядковуватися відповідним органам виконавчої влади та Міннауки України.  
213. При Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях можуть створюватися консультативні, експертні та інші ради, а також комісії з науково-технічних проблем.  
214. Розділ V . ФОРМИ І МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ  
215. Стаття 29. Цілі і напрями державної політики в науково-технічній сфері  
216. Основними цілями державного регулювання та управління у сфері наукової та науково-технічної діяльності є:  
217. ( примноження національного багатства на основі використання наукових та науково-технічних досягнень;  
218. ( створення умов для здобутку високого рівня життя кожного громадянина, його фізичного духовного та інтелектуального розвитку через використання сучасних досягнень науки і техніки;  
219. ( забезпечення вільного розвитку наукової та науково-технічної творчості.  
220. Держава забезпечує:  
221. ( соціально-економічні, організаційні, правові умови для формування та ефективного використання наукового і науково-технічного потенціалу, включаючи державну підтримку суб'єктів наукової і науково-технічної діяльності;  
222. ( створення сучасної інфраструктури науки і системи інформаційного забезпечення наукової та науково-технічної діяльності, інтеграцію науки, освіти і виробництва;  
223. ( підготовку наукових та інженерних кадрів, підвищення престижу наукової та науково-технічної діяльності, підтримку та заохочення професійного зростання наукової молоді;  
224. ( фінансування та матеріальне забезпечення фундаментальних досліджень;  
225. ( підтримку пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, державних наукових і науково-технічних програм та концентрацію ресурсів для їх реалізації;  
226. ( створення ринку наукової й науково-технічної продукції та умов упровадження досягнень науки і техніки у всі галузі суспільного життя і формування ринку наукової й науково-технічної продукції;  
227. ( правову охорону та ефективне використання інтелектуальної власності;  
228. ( організацію статистики в науковій та науково-технічній сферах діяльності;  
229. ( експертизу науково-технічного рівня виробництва, нових технологій, техніки й матеріалів, результатів досліджень, науково-технічних програм та проектів;  
230. ( стимулювання наукової та науково-технічної творчості, раціоналізаторства, винахідництва та інноваційної діяльності;  
231. ( пропагування наукових та науково-технічних досягнень вчених і винахідників, а також нових сучасних технологій, внеску України у розвиток світової науки й техніки;  
232. ( встановлення взаємовигідних зв'язків з іншими державами для інтегрування вітчизняної та світової науки.  
233. Стаття 30. Основні принципи державного управління і регулювання  
234. При здійсненні державного регулювання та управління у сфері наукової й науково-технічної діяльності держава керується принципами:  
235. ( органічної єдності науково-технічного, економічного, соціального та духовного розвитку суспільства;  
236. ( поєднання централізації та децентралізації управління у сфері наукової й науково-технічної діяльності;  
237. ( дотримання вимог екологічної та соціальної безпеки;  
238. ( поєднання взаємних прав, обов'язків, відповідальності та інтересів держави, наукових організацій і вчених;  
239. ( визнання незалежності та свободи творчої наукової діяльності;  
240. ( збалансованості розвитку фундаментальних і прикладних досліджень;  
241. ( використання досягнень світової науки, можливостей міжнародного наукового співробітництва;  
242. ( свободи поширення наукової та науково-технічної інформації;  
243. ( відкритості для міжнародного науково-технічного співробітництва, забезпечення інтеграції української науки в світову в поєднанні із захистом інтересів національної безпеки.  
244. Стаття 31. Фінансово-кредитні й податкові важелі державного регулювання у сфері наукової та науково-технічної діяльності  
245. Держава застосовує фінансово-кредитні й податкові важелі з метою створення економічно сприятливих умов для ефективного здійснення наукової та науково-технічної діяльності відповідно до законодавства.  
246. Стаття 32. Бюджетне фінансування  
247. Одним з основних важелів здійснення державної політики в сфері наукової та науково-технічної діяльності є бюджетне фінансування.  
248. При формуванні державного бюджету України для фінансування наукової та науково-технічної діяльності цивільного призначення виділяються кошти на рівні не менше 1,7 % валового внутрішнього продукту.  
249. Виділення коштів з державного бюджету на фундаментальні дослідження та сприяння науково-технічному прогресу здійснюється шляхом базового та програмно-цільового фінансування.  
250. Базове фінансування надається для забезпечення:  
251. ( фундаментальних досліджень;  
252. ( найважливіших для держави напрямів досліджень, в тому числі в інтересах національної безпеки і оборони;  
253. ( розвитку інфраструктури наукової та науково-технічної діяльності;  
254. ( збереження наукових об'єктів, що становлять національне надбання;  
255. ( підготовки наукових кадрів.  
256. Перелік наукових організацій та вищих закладів освіти III і IV рівнів акредитації, яким надається базове фінансування для здійснення наукової і науково-технічної діяльності, затверджується Кабінетом Міністрів України.  
257. Програмно-цільове фінансування виділяється, як правило, на конкурсній основі для здійснення:  
258. ( науково-технічних програм і окремих розробок в рамках пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні;  
259. ( найважливіших прикладних науково-технічних розробок, які виконуються за Державним замовленням;  
260. ( робіт, пов'язаних з науково-технічним співробітництвом на основі міждержавних угод.  
261. Окремим рядком в бюджеті передбачається виділення коштів для підтримки Державного фонду фундаментальних досліджень.  
262. Порядок бюджетного фінансування наукової і науково-технічної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.  
263. Стаття 33. Державний фонд фундаментальних досліджень  
264. Для підтримки фундаментальних наукових досліджень в галузі природничих, технічних та соціогуманітарних наук, що виконуються науковими організаціями, вищими закладами освіти, окремими науковими працівниками, створюється Державний фонд фундаментальних досліджень (далі ( Фонд).  
265. Кошти Фонду формуються за рахунок:  
266. ( частки бюджетних асигнувань, передбачених на фінансування науки;  
267. ( добровільних внесків юридичних і фізичних осіб (в тому числі зарубіжних);  
268. ( інших небюджетних джерел.  
269. Кошти Фонду розподіляються на конкурсній основі.  
270. Науково-методичне, організаційне і матеріально-технічне забезпечення діяльності Фонду здійснює Міннауки України.  
271. Стаття 34. Державні наукові та науково-технічні програми  
272. Державні наукові та науково-технічні програми є основним засобом реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки шляхом концентрації науково-технічного потенціалу країни для розв'язання найважливіших природничих, технічних і соціогуманітарних проблем.  
273. За своєю вагомістю, рівнем регулювання та управління державні наукові та науково-технічні програми можуть бути:  
274. - загальнодержавними (національними);  
275. - державними (міжвідомчими),  
276. - галузевими (багатогалузевими),  
277. - регіональними (територіальними).  
278. Статус державних наукових та науково-технічних програм мають також наукові частини державних соціально-економічних, виробничо-економічних, інвестиційних, інноваційних, оборонних, екологічних та інших програм.  
279. Основним засобом реалізації національних науково-технічних програм є формування та здійснення відповідних міжвідомчих, галузевих (багатогалузевих) та регіональних програм.  
280. Правові відносини, що виникають у зв'язку із розробленням, прийняттям і виконанням державних наукових і науково-технічних програм регулюються Законом України "Про державні програми", а також цим законом в частині розроблення, експертизи та реалізації програм.  
281. Пропозиції щодо розроблення державних наукових і науково-технічних програм подаються ініціаторами до Кабінету Міністрів України за погодженням Міннауки України.  
282. Науково-технічна експертиза наукових частин державних програм провадиться у порядку, визначеному законодавством.  
283. Міннауки України організує і провадить конкурс альтернативних проектів державних (міжвідомчих) наукових та науково-технічних програм, а також науково-технологічну експертизу інших державних програм. Замовником державних наукових і науково-технічних програм, як правило, виступає Міннауки України.  
284. Підготовка проектів державних наукових і науково-технічних програм здійснюється на конкурсних засадах розробниками, яких призначає державний замовник.  
285. Проекти загальнодержавних науково-технічних програм за поданням державного замовника розглядаються та узгоджуються Кабінетом Міністрів України та за поданням Кабінету Міністрів України у встановленому порядку затверджуються Верховною Радою України.  
286. Державні наукові та науково-технічні програми вносяться до Реєстру державних програм у порядку, встановленому законодавством.  
287. Пріоритетність фінансування загальнодержавних науково-технічних програм щорічно визначається Верховною Радою України при прийнятті Закону України про державний бюджет.  
288. Виконання завдань державних наукових і науково-технічних програм здійснюється шляхом укладання договорів (контрактів) між державним замовником і виконавцями.  
289. Контроль за формуванням та виконанням державних наукових і науково-технічних програм здійснює державний замовник.  
290. З метою підвищення економічної ефективності та науково-технічного рівня державних науково-технічних програм в процесі їх формування та виконання можуть залучатися іноземні юридичні особи, окремі фахівці, здійснюватись обмін інформацією, прогресивними технологіями, сучасним експериментальним і технологічним обладнанням, використовуватись іноземні інвестиції.  
291. З метою створення сприятливих умов для виконання державних наукових і науково-технічних програм, заохочення їх виконавців держава може надавати економічні пільги в порядку, передбаченому законодавством.  
292. Стаття 35. Державне замовлення (державний контракт) на науково- технічну продукцію  
293. Державне замовлення (державний контракт) на науково-технічну продукцію щорічно формується Міннауки України та Мінекономіки України на основі переліку найважливіших розробок, спрямованих на створення новітніх технологій та продукції, і затверджується Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства.  
294. Стаття 36. Державний інноваційний фонд та інші інноваційні фонди  
295. Державний інноваційний фонд з регіональними відділеннями, галузеві інноваційні фонди, а також місцеві інноваційні фонди здійснюють фінансування заходів щодо забезпечення розвитку і використання досягнень науки і техніки в Україні.  
296. Державний інноваційний фонд України підпорядковується Міннауки України.  
297. Державний інноваційний фонд здійснює фінансову та кредитну підтримку впровадження у виробництво науково-технічних розробок і технологій, що мають міжгалузевий характер, інших досягнень науки та організує на їхній основі технічне переоснащення виробництва і випуск нових видів продукції.  
298. Джерелами формування коштів Державного інноваційного фонду є:  
299. ( обов'язкові внески підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності;  
300. ( кошти, що повертаються від наданих фондом позичок, лізингу та інвестиційного вкладу від реалізації інноваційних проектів;  
301. ( добровільні внески юридичних і фізичних осіб;  
302. ( інші не заборонені законодавством надходження.  
303. Порядок формування коштів Державного інноваційного фонду та інших інноваційних фондів за рахунок обов'язкових внесків визначається відповідними актами податкового законодавства.  
304. В органах виконавчої влади, міністерствах, організаціях, які уповноважені здійснювати функції управління державним майном, можуть утворюватись інноваційні фонди для фінансування науково-дослідних та науково-конструкторських робіт, заходів, спрямованих на освоєння нових технологій і виробництво конкурентоспроможних видів продукції, робіт, послуг.  
305. Порядок використання коштів інноваційних фондів затверджується Кабінетом Міністрів України.  
306. Стаття 37. Забезпечення розвитку кадрового потенціалу науки  
307. З метою постійного поновлення інтелектуального потенціалу суспільства, розвитку й поширення наукової і технічної культури, розвитку новаторства і хисту до творчості у працівників наукової та науково-технічної сфери держава:  
308. ( забезпечує підвищення престижу наукової праці, соціальну, економічну та правову захищеність наукових і науково-педагогічних працівників;  
309. ( організує підготовку та підвищення кваліфікації наукових та науково-технічних кадрів у державних наукових установах і навчальних закладах, виділяє необхідні для цього бюджетні асигнування і матеріальні ресурси, законодавчо надає відповідні пільги;  
310. ( створює рівні правові умови для функціонування організаційних структур різних форм власності, які здійснюють підвищення кваліфікації наукових кадрів;  
311. ( забезпечує створення системи пошуку й відбору талановитої молоді, сприяє стажуванню молоді, сумісництву науковців на викладацькій та викладачів на науково-дослідній роботах, іншим формам інтеграції науки й освіти;  
312. ( сприяє підготовці й перепідготовці наукових, науково-технічних і науково-педагогічних кадрів за межами України;  
313. ( запроваджує та підтримує систему атестації кадрів, сприяє визнанню дипломів про вищу освіту та наукових ступенів та звань на міждержавному рівні;  
314. ( встановлює обов'язковий, реалізований через освітні програми, мінімум наукових та науково-технічних знань для кожного рівня освіти.  
315. Стаття 38. Наукова і науково-технічна експертиза  
316. Наукова і науково-технічна експертиза є невід'ємним елементом державного регулювання та управління у сфері наукової та науково-технічної діяльності і провадиться відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну експертизу".  
317. Стаття 39. Система науково-технічної інформації  
318. Для забезпечення розвитку науки і сприяння науково-технічній творчості держава створює систему науково-технічної інформації, функціонування і розвиток якої регулюється Законом України "Про науково-технічну інформацію".  
319. Стаття 40. Державна система захисту інтелектуальної власності  
320. Державну систему забезпечення інтелектуальної власності складають:  
321. ( закони та інші нормативно-правові акти України, які визначають порядок охорони прав і законних інтересів творців об'єктів інтелектуальної власності та власників охоронних документів, що засвідчують їх право на об'єкти інтелектуальної власності;  
322. ( державні органи, які надають охорону і захист прав інтелектуальної власності;  
323. ( кадровий потенціал (кваліфіковані фахівці, які здійснюють окремі функції охорони прав інтелектуальної власності);  
324. ( інформаційні, матеріальні, фінансові та інші ресурси.  
325. Реалізацію державного управління у сфері охорони авторського права та суміжних прав здійснює Державне агентство України із захисту авторських прав та суміжних прав.  
326. Державну політику у сфері охорони промислової власності реалізує Державне патентне відомство України, яке формує систему державних організацій, що виконують окремі функції, покладені на нього.  
327. Захист прав на об'єкти інтелектуальної власності відбувається як в адміністративному, так і в судовому порядку.  
328. Стаття 41. Стандартизація, метрологія і сертифікація у науково-технічній сфері  
329. Стандартизація, метрологічне забезпечення і сертифікація у науково-технічній сфері здійснюється відповідно до чинного законодавства України та міждержавних багатосторонніх чи двосторонніх угод з участю України.  
330. Стаття 42. Державна підтримка міжнародного наукового та науково-технічного співробітництва  
331. Держава створює необхідні правові та економічні умови для здійснення суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності вільних та рівноправних відносин з науковими та науково-технiчними органiзацiями, пiдприємствами, фiрмами iнших держав, мiжнародними науковими органiзацiями, iноземними та мiжнародними науковими товариствами й об'єднаннями, якщо ці відносини не суперечать чинному законодавству України.  
332. Міжнародне наукове та науково-технічне співробітництво здійснюється через:  
333. ( провадження спільних наукових досліджень, технічних і технологічних розробок на основі кооперації, спільних науково-технічних програм;  
334. ( провадження досліджень та розробок за спільними координаційними угодами;  
335. ( виконання робіт, передбачених угодою, однією зі сторін якої є організація іноземної держави або міжнародна організація;  
336. ( спільні дослідження та розробки у міжнародних колективах спеціалістів, міжнародних інститутах і міжнародних та спільних підприємствах і організаціях, використання власності на наукову та науково-технічну продукцію на основі договорів між суб'єктами наукової та науково-технічної діяльності;  
337. ( взаємний обмін науковою та науково-технічною інформацією, використання об'єднаних міжнародних інформаційних фондів, банків даних;  
338. ( провадження міжнародних конференцій, конгресів, симпозіумів;  
339. ( взаємний обмін науковими, науково-технічними й викладацькими кадрами, студентами й аспірантами, а також спільну підготовку спеціалістів.  
340. Суб'єкти наукової і науково-технічної діяльності можуть брати участь у виконанні міжнародних програм та укладати угоди з іноземними організаціями і фірмами, брати участь у діяльності іноземних та міжнародних наукових товариств, асоціацій і союзів на правах їх членів, укладати контракти з закордонними організаціями й фірмами, виїжджати (фізичні особи) за кордон для участі в міжнародних симпозіумах та інших заходах відповідно до чинного законодавства.  
341. Обмеження у сфері міжнародного наукового та науково-технічного співробітництва встановлюються законодавством України."  
342. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
343. 1. Закон України "Про науку і науково-технічну діяльність" набирає чинності з дня його опублікування крім статей 6, 10, 11, 13, 20, 22, 23, 34, які ввести в дію через шість місяців після набрання чинності цим Законом.  
344. 2.Кабінету Міністрів України в 6-ти місячний термін після набрання чинності цим Законом розробити і затвердити положення про:  
345. Державний реєстр наукових організацій, яким надається підтримка держави;  
346. державну атестацію наукових організацій;  
347. оплату праці наукових працівників;  
348. державну атестацію наукових працівників;  
349. порядок формування додаткових коштів на виплату пенсій науковим працівникам;  
350. національний науковий центр;  
351. державне замовлення на науково-технічну продукцію;  
352. Державний інноваційний фонд та інші інноваційні фонди;  
353. договори на проведення НДДКР,  
354. інвестиційний податковий кредит.  
355. 3. Кабінету Міністрів України у двомісячний термін привести у відповідність з цим Законом постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України.  
356. 4. До приведення законодавства України у відповідність із зазначеним Законом законодавчі та інші нормативні акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.  
357. 5. Норма статті 33 щодо виділення коштів з державного бюджету для фінансування наукової та науково-технічної діяльності на рівні не менше 1,7 % валового внутрішнього продукту буде реалізована поетапно з 1999 до 2001 року шляхом щорічного збільшення частки витрат на науку на 0,34% ВВП.  
358. 6. Норми абзаців 2, 3 статті 23 щодо пенсійного забезпечення наукового працівника вводяться в дію з 1999 року в міру нарощування асигнувань на наукові дослідження у відповідності зі статтею 33 та п.5 прикінцевих положень, а також з урахуванням передбаченого статтею 22 упорядкування оплати праці науковців.