Кількість абзаців - 213 Розмітка (ліва колонка)


Про управління об'єктами державної власності (Повторне друге читання)

0. Проект ЗАКОН УКРАЇНИ Про управління об'єктами державної власності  
1. Цей Закон відповідно до Конституції України визначає правові основи управління об'єктами державної власності.  
2. Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  
3. Стаття 1. Поняття управління об'єктами державної власності  
4. Управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами виконавчої влади, іншими суб'єктами, визначеними законами, повноважень щодо реалізації прав держави як власника цих об'єктів, пов'язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням відповідно до законодавства України з метою задоволення державних та суспільних потреб.  
5. Управління державним майном, яке використовується для підприємницької діяльності, має здійснюватись з метою отримання прибутку від такої діяльності.  
6. Стаття 2. Законодавство України про управління об'єктами державної власності  
7. 1. Законодавство України про управління об'єктами державної власності складається з цього Закону, інших законів України, якими можуть бути встановлені особливості управління окремими об'єктами або видами державного майна, актів Кабінету Міністрів України та органів виконавчої влади, виданих на виконання законів.  
8. 2. Дія цього Закону не поширюється:  
9. на управління господарською діяльністю державних підприємств, організацій, установ (далі - підприємств);  
10. на управління діяльністю підприємств, які фінансуються з Державного бюджету України;  
11. на управління землею, яка перебуває у державній власності;  
12. на управління державним житловим фондом.  
13. Стаття 3. Об'єкти управління  
14. Об'єктами державної власності, управління якими здійснюється відповідно до цього Закону, (далі - об'єкти управління) є:  
15. майно державних підприємств, закріплене за ними на праві повного господарського відання або оперативного управління;  
16. державне майно, що передано у користування самоврядним організаціям;  
17. державне майно, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) державного майна;  
18. акції (частки, паї), що належать державі у статутних фондах господарських товариств (тобто корпоративні права держави).  
19. Стаття 4. Суб'єкти управління об'єктами права державної власності  
20. Суб'єктами управління об'єктами права державної власності є:  
21. 1) органи уповноважені управляти об'єктами державної власності:  
22. Верховна Рада України щодо майна, яке відповідно до законодавства забезпечує її діяльність;  
23. Кабінет Міністрів України щодо державного майна, яке забезпечує виконання ним функцій центрального органу виконавчої влади, а також шляхом делегування своїх повноважень міністерствам, іншим органам виконавчої влади, державним органам, установам та організаціям;  
24. Фонд державного майна України в процесі приватизації;  
25. Національна академія наук України, Українська академія аграрних наук України, інші аналогічні самоврядні організації (далі - самоврядні організації);  
26. 2) уповноважені особи - юридичні та фізичні особи, які здійснюють функції з управління акціями (частками, паями) господарських товариств, що є у державній власності.  
27. Стаття 5. Реалізація функцій управління державним майном  
28. 1. Управління об'єктами державної власності здійснюють в межах повноважень, визначених цим Законом, Кабінет Міністрів України, міністерства, інші органи виконавчої влади, самоврядні організації.  
29. 2. Управління корпоративними правами держави здійснюють уповноважені особи, які призначаються центральним органом виконавчої влади з управління державними корпоративними правами, який здійснює управління акціями (частками, паями) господарських товариств, що є у державній власності.  
30. 3. Уповноваженими особами можуть бути:  
31. фізичні та юридичні особи, які визначаються за конкурсом.  
32. Фізичні особи чи представники юридичної особи, які претендують на право здійснення функцій управління корпоративними правами держави, повинні мати відповідний сертифікат, порядок видачі якого визначається Кабінетом Міністрів України.  
33. Навчальні програми по підготовці уповноважених осіб затверджуються центральним органом виконавчої влади з управління державними корпоративними правами.  
34. 4. Члени правління чи інші керівники органів господарського товариства, акції (частка, пай) якого передаються в управління не можуть бути уповноваженими особами.  
35. 5. Рішення про відчуження з державної власності об'єктів державної власності в процесі приватизації державного майна приймається Кабінетом Міністрів України, а також Фондом державного майна України відповідно до законів України з питань приватизації.  
36. Стаття 6. Повноваження суб'єктів управління щодо управління об'єктами державної власності  
37. 1. Здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України:  
38. приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію підприємств, заснованих на державній власності;  
39. затверджує статути (положення) підприємств, здійснює контроль за їх дотриманням та приймає рішення у зв'язку з порушенням статутів (положень);  
40. призначає на посади та звільняє з посад керівників підприємств;  
41. визначає органи, уповноважені управляти об'єктами державної власності, передає до сфери їх управління відповідні об'єкти державної власності;  
42. приймає рішення про передачу майна підприємств, нерухомого майна, акцій (часток, паїв), що належать державі у майні господарських товариств з державної у комунальну власність, дає згоду на передачу об'єктів з комунальної власності у державну власність відповідно до законодавства України;  
43. приймає рішення про передачу об'єктів державної власності у користування самоврядним організаціям;  
44. погоджує умови приватизації підприємств, визначених законами про приватизацію, та приймає рішення про закріплення у державній власності пакета акцій акціонерних товариств, створених на базі їх майна, про термін закріплення цього пакета акцій у державній власності, про достроковий продаж зазначеного пакета акцій або його частини відповідно до законодавства України про приватизацію;  
45. подає на затвердження Верховної Ради України переліки об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації;  
46. приймає нормативно-правові акти з питань управління об'єктами державної власності;  
47. здійснює інші, передбачені законами України, повноваження щодо управління об'єктами державної власності.  
48. 2. Органи, уповноважені управляти об'єктами державної власності, в межах повноважень, наданих Кабінетом Міністрів України, щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери їх управління здійснюють такі функції:  
49. приймають рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств;  
50. затверджують статути (положення) державних підприємств, здійснюють контроль за їх дотриманням та приймають рішення у зв'язку з їх порушенням;  
51. здійснюють в межах та у порядку, визначених цим Законом, управління корпоративними правами держави;  
52. укладають і розривають контракти з керівниками підприємств;  
53. ведуть облік об'єктів державної власності, що належать до сфери їх управління, здійснюють контроль за ефективністю використання та збереженням таких об'єктів;  
54. дають згоду Фонду державного майна України на передачу до статутних фондів спільних підприємств, що створюються за участю держави, до об'єктів державної власності;  
55. погоджують передачу об'єктів державної власності до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, у комунальну власність та передачу об'єктів комунальної власності у державну власність, а у випадках, передбачених законодавством України, приймають рішення про передачу окремого індивідуально визначеного майна у комунальну власність, до сфери управління інших центральних органів виконавчої влади;  
56. закріплюють передані до сфери їх управління об'єкти державної власності за підприємствами, що належать до сфери їх управління;  
57. готують пропозиції Кабінету Міністрів України про подальше використання майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), а у випадках, передбачених законами України, приймають рішення щодо використання такого майна;  
58. беруть участь у підготовці та укладенні міжнародних договорів України щодо об'єктів державної власності України;  
59. здійснюють інші, передбачені законами України, повноваження щодо управління об'єктами державної власності.  
60. 3. Фонд державного майна України щодо управління об'єктами державної власності у процесі приватизаціїі:  
61. з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства здійснює передані йому в установленому порядку органом, уповноваженим управляти майном цього підприємства, функції з управління майном підприємства та акціями акціонерних товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації);  
62. виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів, нерухомого майна, що є державною власністю;  
63. погоджує передачу об'єктів державної власності до сфери управління центральних та місцевих органів виконавчої влади, у комунальну власність та передачу об'єктів комунальної власності у державну власність;  
64. виступає з боку держави засновником спільних підприємств, до статутних фондів яких, передаються об'єкти державної власності;  
65. бере участь у розробленні міжнародних договорів України з питань державної власності та її використання; здійснює захист майнових прав держави в тому числі і за кордоном;  
66. здійснює інші, визначені законодавством України, повноваження.  
67. 4. Об'єкти державної власності за рішенням Кабінету Міністрів України передаються самоврядним організаціям у безстрокове безоплатне користування без права зміни форми власності.  
68. Р о з д і л II  
69. ПОРЯДОК І СПОСОБИ ПЕРЕДАЧІ ФУНКЦІЙ УПРАВЛІННЯ  
70. Стаття 7. Способи передачі функцій управління  
71. 1. Визначення суб'єкту управління об'єктами права державної власності здійснюється Кабінетом Міністрів України або центральним органом виконавчої влади з управління державними корпоративними правами.  
72. 2. Призначення уповноважених осіб здійснюється центральним органом виконавчої влади з управління державними корпоративними правами за результатами конкурсу, а у випадках передбачених законодавством, за погодженням з Кабінетом Міністрів України.  
73. Порядок призначення уповноважених осіб визначає Кабінет Міністрів України відповідно до цього Закону.  
74. Стаття 8. Визначення суб'єктів управління - уповноважених осіб за конкурсом  
75. 1. Визначення суб'єктів управління - уповноважених осіб провадиться за конкурсом і полягає у визначенні особи, яка запропонувала найкращі умови здійснення функцій управління корпоративними правами держави, або за рівних умов - меншу винагороду за виконання функцій управління.  
76. 2. Ініціатива щодо проведення конкурсу може виходити від Кабінету Міністрів України, а також від органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, визнаних такими відповідно до статті 4 цього Закону.  
77. Центральний орган виконавчої влади з управління корпоративними правами держави готує та подає на розгляд Кабінету Міністрів України узгоджену пропозицію щодо проведення конкурсу.  
78. Рішення про проведення конкурсу приймається Кабінетом Міністрів України.  
79. Стаття 9. Порядок та умови проведення конкурсу  
80. 1. Відбір за конкурсом суб'єкта управління - уповноваженої особи здійснює конкурсна комісія, яка створюється центральним органом виконавчої влади з управління державними корпоративними правами. До складу комісії входять його представники, працівники Міністерства економіки України, Антимонопольного комітету України, а також спеціалісти, експерти.  
81. Кількість членів комісії може становити від 5 до 9 чоловік. Голова комісії призначається керівником центрального органу виконавчої влади з управління державними корпоративними правами.  
82. Делегування представників до складу комісії є обов'язковим для керівництва органів виконавчої влади, державних організацій та установ. На час роботи у складі комісії за її членами зберігається місце роботи та середній заробіток згідно з законодавством про працю.  
83. 2. Конкурсна комісія надає інформацію про об'єкт управління та визначає умови і термін проведення конкурсу.  
84. 3. Інформація про об'єкти управління повинна містити такі відомості:  
85. назву об'єкта управління (вид, розмір пакету акцій, (часток, паїв) та місцезнаходження господарського товариства;  
86. обсяг та основну номенклатуру продукції (робіт, послуг) господарського товариства;  
87. кількість та склад робочих місць господарського товариства;  
88. баланс активів і пасивів, рентабельність за останні три роки господарського товариства;  
89. умови конкурсу;  
90. суму грошових коштів, що має вноситися уповноваженими особами у розмірі 10 відсотків номінальної вартості об'єкта управління, а також назву банку, адресу та номер рахунку на який перераховуються зазначені кошти;  
91. кінцевий термін прийняття заяви на участь в конкурсі;  
92. час та місце проведення конкурсу; адресу, номер телефону, час роботи служби по організації конкурсу; іншу інформацію, яку визначає центральний орган виконавчої влади з управління державними корпоративними правами. Зазначена інформація публікується не пізніш як за 30 календарних днів до дати проведення конкурсу в інформаційних бюлетенях державних органів приватизації, місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених центральним органом виконавчої влади з управління державними корпоративними правами.  
93. 4. До умов конкурсу включаються: зобов'язання уповноваженої особи щодо здійснення заходів для забезпечення прибуткової роботи господарського товариства, акції (частка, пай) якого передаються в управління;  
94. розмір винагороди уповноваженій особі.  
95. До умов конкурсу також можуть включатись зобов'язання особи щодо: здійснення програм технічного переозброєння виробництва господарського товариства;  
96. забезпечення виконання встановлених для підприємства мобілізаційних завдань; сприяння створенню безпечних або нешкідливих умов праці;  
97. умов утримання об'єктів соціально-культурного призначення;  
98. здійснення заходів щодо захисту навколишнього природного середовища, дотримання екологічних норм чи досягнення найкращих екологічних наслідків експлуатації об'єкта. Умови конкурсу затверджує центральний орган виконавчої влади з управління державними корпоративними правами.  
99. 4. Особи, які бажають прийняти участь у конкурсі, можуть ознайомитись з конфіденційною інформацією щодо об'єкту управління у встановленому порядку, який затверджується центральним органом виконавчої влади з управління державними корпоративними правами за погодженням з Державним комітетом України з питань державних секретів та технічного захисту інформації і Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.  
100. 5. Для участі у конкурсі особи:  
101. сплачують реєстраційний внесок, встановлений Кабінетом Міністрів України у розмірі, який не може перевищувати розміру одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.  
102. перераховують до позабюджетного Державного фонду приватизації кошти в сумі 10 відсотків номінальної вартості (балансової вартості) об'єкта управління.  
103. Кошти, перераховані претендентами, залишаються на рахунку позабюджетного Державного фонду приватизації і не підлягають вилученню до Державного бюджету України та місцевих бюджетів.  
104. Зазначені грошові кошти вносяться шляхом безготівкового перерахування на відповідний розрахунковий рахунок позабюджетного Державного фонду приватизації.  
105. Якщо учасник висловлює бажання брати участь у отриманні права управління кількома об'єктами управління, то розмір зазначених грошових коштів визначається на основі суми номінальних вартостей цих об'єктів.  
106. Після закінчення конкурсу внесені претендентами грошові кошти у десятиденний строк повертаються усім учасникам конкурсу, крім особи, яка стала переможцем конкурсу. Переможцю конкурсу вказані грошові кошти не повертаються, вони зараховуються на депозитний рахунок на термін дії договору доручення (договору оренди). Після закінчення терміну дії відповідного договору вказані кошти та відсотки по вкладу у разі виконання умов договору перераховуються у повному обсязі суб'єкту управління.  
107. 6. Для участі в конкурсі претенденти, які можуть бути уповноваженими особами, подають до конкурсної комісії:  
108. документ, що посвічує представника юридичної особи та його повноваження;  
109. документ, що посвічує особу (для фізичних осіб);  
110. квитанцію про сплату реєстраційного внеску;  
111. документ про внесення грошових коштів у розмірі 10 відсотків номінальної вартості об'єкта управління;  
112. копію сертифікату, виданого відповідно до пункту 2 статті 5 цього Закону;  
113. копії установчих документів, посвідчені нотаріально (для юридичної особи) або посадовою особою відповідного органу виконавчої влади, яка здійснює прийняття документів на конкурс, а для претендентів на управління корпоративними правами держави - із зазначенням в установчих документах виду діяльності, пов'язаного з управлінням корпоративними правами (для юридичних осіб);  
114. копію свідоцтва про підприємницьку діяльність (для фізичних осіб).  
115. пропозиції щодо управління об'єктом державної власності, які повинні включати назву (вид, розмір пакету акцій (часток, паїв) і місцезнаходження об'єкта управління, зобов'язання щодо виконання умов конкурсу, додаткові зобов'язання претендента щодо експлуатації об'єкта.  
116. 7. Відомості про учасників конкурсу заносяться до книги реєстрації окремо щодо кожного об'єкта управління і повинні містити:  
117. порядковий номер учасника конкурсу (відповідно до реєстрації);  
118. прізвище, ім'я, по батькові особи чи представника юридичної особи та назву юридичної особи;  
119. номер рахунку, назву та адресу банківської установи, до якої зроблено внески.  
120. Відомості про учасників конкурсу, їх кількість і пропозиції щодо умов конкурсу не підлягають розголошенню до визначення остаточного переможця.  
121. 8. Кінцевий термін прийняття заяв на участь у конкурсі - сім днів до початку проведення конкурсу.  
122. 9. Визначення суб'єкту управління за конкурсом, здійснюється за наявності не менш як двох претендентів, які у встановленому порядку подали заяви до конкурсної комісії.  
123. У разі наявності тільки одного претендента центральний орган виконавчої влади з управління державними корпоративними правами може укласти договір доручення на управління корпоративними правами держави чи договір оренди державного майна із збереженням умов, які передбачались умовами конкурсу.  
124. Центральний орган виконавчої влади з правління державними корпоративними правами має право встановлювати додаткові умови участі у конкурсі, що не суперечить цілям і змісту цього Закону.  
125. 10. Конкурс по відбору уповноваженої особи на здійснення управління акціями (часткою, паєм) господарського товариства менше 51 відсотка статутного фонду цього господарського товариства проводиться у один етап. На першому засіданні конкурсної комісії розглядаються всі пропозиції, які допущені до участі у конкурсі, та оголошується переможець конкурсу.  
126. 11. Конкурс по відбору уповноваженої особи на право здійснення управління акціями (часткою, паєм) господарського товариства, які становлять більше 51 відсотка статутного фонду цього господарського товариства, здійснюється у два етапи. На першому етапі оголошується попередній переможець конкурсу. Інформація про його пропозиції доводиться до всіх учасників конкурсу. Якщо протягом п'яти робочих днів від них не надійдуть додаткові пропозиції, то попередній переможець оголошується остаточним переможцем. За наявності інших пропозицій проводиться додаткове засідання конкурсної комісії, яка розглядає додаткові пропозиції учасників конкурсу та визначає остаточного переможця.  
127. 12. Засідання конкурсної комісії є закритими. Рішення про вибір попереднього та остаточного переможця конкурсу приймається 2/3 голосів присутніх членів комісії.  
128. 13. Після закінчення засідання конкурсною комісією складається протокол, в якому зазначаються такі відомості:  
129. умови конкурсу;  
130. пропозиції учасників конкурсу;  
131. обгрунтування вибору переможця конкурсу;  
132. відомості про учасників конкурсу.  
133. Протокол підписується всіма членами конкурсної комісії та в триденний строк з дня проведення конкурсу надсилається центральному органу виконавчої влади з управління державними корпоративними правами.  
134. Результати конкурсу затверджує відповідний орган виконавчої влади.  
135. 14. У тижневий термін після затвердження результатів конкурсу центральний орган виконавчої влади з управління державними корпоративними правами укладає з переможцем конкурсу договір відповідно до статті 17 цього Закону.  
136. Стаття 10. Державне акціонерне товариство  
137. 1. Державне акціонерне товариство - акціонерне товариство, всі акції якого є у державній власності.  
138. Державні акціонерні товариства створюються шляхом акціонування державних підприємств, які відповідно до законодавства України не підлягають приватизації, а також шляхом заснування державного акціонерного товариства.  
139. Від імені держави засновником державного акціонерного товариства є визначений Кабінетом Міністрів України орган, уповноважений управляти об'єктами державної власності.  
140. Статус державного акціонерного товариства може набуватися акціонерним товариствам за умов придбання державою всіх акцій таких товариств у інших власників.  
141. Діяльність державного акціонерного товариства регулюється Законом України "Про господарські товариства" та іншими законодавчими актами з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.  
142. Повноваження загальних зборів державного акціонерного товариства здійснює як єдиний акціонер відповідний орган, уповноважений управляти об'єктами державної власності.  
143. Акції державних акціонерних товариств передаються в управління уповноваженим особам за конкурсом.  
144. При передачі акцій державних акціонерних товариств в управління уповноваженим особам Кабінет Міністрів України може визначити особливі умови здійснення управління та обов'язковий розмір дивідендів від прибутку товариства, які спрямовуються до державного бюджету.  
145. Порядок та умови передачі в управління уповноваженим особам акцій державних акціонерних товариств визначаються Кабінетом Міністрів України та здійснюються центральним органом виконавчої влади з управління державними корпоративними правами.  
146. Стаття 11. Порядок передачі акцій (часток, паїв) господарських товариств до статутного фонду інших об'єднань  
147. 1. Центральний орган виконавчої влади з управління державними корпоративними правами за рішенням Кабінету Міністрів України передає корпоративні права держави до статутного фонду державної холдингової компанії у порядку встановленому цим Законом.  
148. 2. Передача акцій (часток, паїв), що є у власності держави, до статутного фонду державної холдингової компанії здійснюється центральним органом виконавчої влади з управління державними корпоративними правами чи уповноваженою особою на виконання рішення Кабінету Міністрів України.  
149. 3. Рішення про участь у холдингових компаніях, об'єднаннях підприємств та фінансово-промислових групах та про внески до статутних фондів інших господарюючих суб'єктів приймаються господарськими товариствами з державною часткою власності відповідно до Закону України "Про господарські товариства" та цього Закону.  
150. Стаття 12. Порядок здійснення уповноваженою особою функцій управління  
151. 1. Уповноважена особа здійснює функції управління шляхом реалізації прав акціонера (учасника) господарського товариства в межах акцій (частки, паю) господарського товариства, які перебувають у державній власності і передані цій особі в управління на підставі договору доручення. Уповноважені особи зобов'язані погоджувати з центральним органом виконавчої влади з управління державними корпоративними правами питання реорганізації та ліквідації господарського товариства, внесення змін і доповнень до статутних документів, зміни розміру його статутного фонду, укладення господарським товариством договорів про створення інших підприємств, у тому числі підприємств з іноземними інвестиціями, а також емісії цінних паперів товариства та інші питання, визначені договором-дорученням.  
152. 2. Відповідно до Закону України "Про господарські товариства" та цього Закону уповноваженій особі надаються такі функції управління акціями (частками, паями), що належать державі у майні господарських товариств:  
153. володіння та користування акціями (частками, паями) господарських товариств, які перебувають у державній власності;  
154. контроль за дотриманням законодавства та статуту господарського товариства;  
155. участь у вирішенні питань реорганізації та ліквідації господарського товариства, створення господарським товариством дочірніх підприємств, філій та представництв;  
156. контроль за укладанням установчих документів про створення інших господарських товариств, у тому числі підприємств з іноземними інвестиціями;  
157. контроль за ефективністю використання і збереженням майна господарського товариства та державного майна, яке використовується або зберігається товариством;  
158. контроль за діями правління господарського товариства щодо управління товариством, реалізації інвестиційної, технічної та цінової політики, дотримання номенклатури товарів та послуг;  
159. вирішення питань емісійної діяльності господарського товариства;  
160. контроль за укладанням господарським товариством договорів застави та оренди майна товариства;  
161. контроль за дотриманням законодавства під час проведення загальних зборів господарського товариства;  
162. контроль за розпорядженням нерухомим майном товариства.  
163. 3. Уповноважені особи здійснюють свої функції з урахуванням вимог Закону України "Про господарські товариства:  
164. беруть участь у загальних зборах акціонерів (учасників) в межах наданих цим Законом та відстоюють інтереси держави;  
165. розробляють та подають центральному органу виконавчої влади з управління державними корпоративними правами відповідні пропозиції на підставі аналізу фінансового стану діяльності господарського товариства;  
166. оперативно інформують центральний орган виконавчої влади з управління державними корпоративними правами щодо діяльності господарського товариства, яке може завдати шкоди державним інтересам;  
167. у межах наданих повноважень беруть участь у формування та роботі виконавчого органу, ради (спостережної ради), ревізійної комісії та інших органів господарського товариства;  
168. у разі необхідності у встановленому законом порядку вимагають від виконавчих органів господарського товариства скликання позачергових загальних зборів акціонерів (учасників), або скликають їх самі.  
169. 4. Уповноважена особа голосує на загальних зборах акціонерів (учасників) товариства від імені держави в межах повноважень, визначених пунктом другим цієї статті.  
170. Голосування уповноваженою особою з питань, не визначених у пункті другому цієї статті, а також з питань реорганізації та ліквідації господарського товариства, створення товариством дочірніх підприємств, філій та представництв, емісійної діяльності товариства, укладання товариством договорів про заставу майна товариства здійснюється після попереднього погодження цих питань з центральним органом виконавчої влади з управління державними корпоративними правами.  
171. Представник уповноваженої особи, якій передано право управління акціями (часткою, паєм) господарського товариства, які перебувають у державній власності і становлять більше 26 відсотків статутного фонду такого товариства, включається до складу виконавчого органу цього господарського товариства.  
172. Стаття 13. Обмеження щодо розпорядження об'єктами управління  
173. 1. Корпоративні права держави не можуть передаватися будь-яким органам, підприємствам, організаціям для формування їх статутних фондів, крім передачі до статутних фондів державних холдингових компаній відповідно до цього Закону.  
174. 2. Корпоративні права держави, інше майно, яке перебуває у державній власності і передані в управління чи для формування статутного фонду холдингової компанії або будь-якої іншої державної компанії, не можуть бути відчужені з державної власності цими органами, на них не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями уповноваженої особи, до них не можуть вчинятись дії, наслідком яких може відбутися відчуження з державної власності цих корпоративних прав чи майна.  
175. 3. Застава об'єктів державної власності здійснюється відповідно до законів за погодженням з Фондом державного майна України.  
176. Розділ IV  
177. ФІНАНСОВІ ВІДНОСИНИ  
178. Стаття 14. Визначення вартості об'єкта управління 1. Вартість об'єктів управління визначається відповідно до методики, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.  
179. 2. При прийнятті Кабінетом Міністрів України рішення про придбання акцій господарського товариства, у разі збільшення статутного фонду господарського товариства, уповноважена особа додатково вносить кошти до позабюджетного Державного фонду приватизації в межах 10 відсотків нової номінальної вартості об'єкту управління.  
180. Стаття 15. Використання дивідендів  
181. 1. Частина прибутку (дивіденди), яка нарахована на акції (частку, пай) господарського товариства, які перебувають у державній власності, є державною власністю і перераховуються до Державного бюджету України у розмірі і порядку, визначеному установчими документами господарського товариства.  
182. 2. Частина прибутку (дивідендів), нарахованого на акції (частку, пай) господарського товариства, які перебувають у державній власності, перераховуються як винагорода уповноваженим особам у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.  
183. Стаття 16. Страхування ризиків  
184. Уповноважені особи зобов'язані застрахувати ризики, пов'язані із здійсненням ними функцій управління корпоративними правами держави.  
185. Р о з д і л V  
186. ДОГОВІРНІ ВІДНОСИНИ  
187. Стаття 17. Оформлення угод  
188. 1. При передачі функцій управління корпоративними правами держави між центральним органом виконавчої влади з управління державними корпоративними правами і уповноваженою особою укладається договір доручення.  
189. До договору доручення повинні включатися зобов'язання сторін, які були визначені умовами конкурсу, а також санкції за порушення умов такого договору доручення.  
190. Термін дії договору доручення не повинен бути меншим одного року, але не більшим терміну закріплення акцій (часток, паїв) господарських товариств у державній власності.  
191. 2. Уповноважені особи, які можуть бути покупцями об'єктів приватизації відповідно до законодавства України про приватизацію, у разі виконання умов договору доручення мають пріоритетне право на придбання об'єкту управління, яким вони управляли, у разі прийняття рішення про його приватизацію.  
192. 3. На вимогу однієї із сторін договір доручення може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду, арбітражного суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених цим договором, у визначені строки.  
193. 4. Передача об'єктів права державної власності органам виконавчої влади в управління здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України.  
194. Стаття 18. Контроль за виконанням функцій управління об'єктами державної власності, ефективним використанням державного майна  
195. 1. Контроль за виконанням договорів доручень з уповноваженими особами здійснюють центральний орган виконавчої влади з управління державними корпоративними правами та уповноважені Кабінетом Міністрів України органи.  
196. Стаття 19. Відповідальність за невиконання законодавства про управління об'єктами державної власності  
197. 1. За невиконання законодавства України з питань управління державним майном до винних осіб застосовується адміністративна, дисциплінарна, кримінальна та цивільно-правова відповідальність відповідно до законодавства України.  
198. 2. За невиконання умов договору доручення (договору оренди), не узгоджене з відповідним органом виконавчої влади чи недбале здійснення функцій з управління корпоративними правами держави, а також інші дії, які завдають шкоди державі особи, які отримали право управління корпоративними правами держави несуть цивільно-правову та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства України.  
199. 3. У разі невиконання уповноваженою особою (крім органів виконавчої влади) умов, передбачених договором доручення, внесені нею кошти у розмірі 10 відсотків номінальної вартості акцій цій особі не повертаються, вона також зобов'язана сплатити штраф в розмірі 10 відсотків вартості акцій та відшкодувати збитки, які заподіяні державі внаслідок невиконання уповноваженою особою умов договору.  
200. 4. Відповідальність за неефективне використання державного майна чи неефективне управління державними підприємствами, установами, організаціями, у тому числі такими, що фінансуються з Державного бюджету України, покладається на керівника органу виконавчої влади, якому надано право управління цими державними підприємствами, організаціями, установами чи державним майном.  
201. Кабінет Міністрів України у окремому розділі Програми діяльності Кабінету Міністрів України визначає заходи щодо використанню державного майна, яке перебуває в управлінні органів виконавчої влади, та заходи щодо забезпечення ефективної роботи державних підприємств, у тому числі таких, що фінансуються з Державного бюджету України чи місцевих бюджетів, а у звіті про виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України у окремому розділі надає показники фінансово-господарської діяльності підпорядкованих йому суб'єктів господарювання.  
202. Стаття 20. Спори, що виникають у процесі виконання функцій управління об'єктами державної власності  
203. Спори, що виникають у процесі виконання функцій управління державним майном, вирішуються судом або арбітражним судом у встановленому порядку відповідно до їх компетенції.  
204. Стаття 21. Прикінцеві положення  
205. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
206. 2. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства України застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.  
207. 3. Кабінету Міністрів України у двомісячний термін з дня набрання чинності цим Законом:  
208. подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність з цим Законом;  
209. привести рішення Кабінету Міністрів України Уряду у відповідність з цим Законом;  
210. забезпечити перегляд і скасування органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що не відповідають цьому Закону;  
211. відповідно до компетенції забезпечити прийняття органами виконавчої влади нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.  
212. 4. Рекомендувати Президенту України привести Укази Президента України у відповідність з цим Законом.