Кількість абзаців - 198 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до Закону України ''Про страхування'' (доопрацьована) (Друге читання)

0. Проект ЗАКОН УКРАЇНИ про внесення змін і доповнень до ЗАКОНУ УКРАЇНИ "Про страхування"  
1. Стаття 2. Страховики  
2. Страховиками визнаються юридичнi особи, які створенi у формi акцiонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою вiдповiдальнiстю згiдно з Законом України "Про господарськi товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також які одержали у встановленому порядку лiцензiю на здiйснення страхової дiяльностi. Учасникiв страховика повинно бути не менше трьох. Страхова дiяльнiсть в Українi здiйснюється виключно страховиками - резидентами України.  
3. В окремих випадках, які встановлюються законодавством України, страховиками визнаються державнi організації, якi створенi і діють відповідно до цього Закону.  
4. Відповідно до Постанови ВРУ від 20 травня 1999 р. №689-XIV пропозиції щодо частки іноземних учасників у статутному фонді страховика винесено на повторне перше читання.  
5. Загальний розмiр внескiв страховика до статутних фондiв iнших страховикiв України не може перевищувати 20 вiдсоткiв його власного статутного фонду, в тому числi розмiр внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 5 вiдсоткiв.  
6. Частка грошових внескiв у сплаченому статутному фондi страховика повинна бути не менше 60 вiдсоткiв. Допускається сплата грошової частини внескiв до статутного фонду страховика цiнними паперами, що випускаються державою за iх номiнальною вартiстю в порядку, визначеному Міністерством фінансів України, але не більше 25 відсотків загального розміру статутного фонду.  
7. Забороняється використовувати для формування статутного фонду кошти страхових резервiв, а також кошти, одержанi в кредит та пiд заставу, i вносити нематерiальнi активи.  
8. Предметом безпосередньої дiяльностi страховика може бути лише страхування, перестраховування i фiнансова дiяльнiсть, пов'язана з формуванням, розмiщенням страхових резервів та їх управлiнням.  
9. Допускається виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених угод про сумісну діяльність.  
10. Юридичні особи, які не відповідають вимогам цієї статті, не можуть бути страховиками.  
11. Стаття 3. Страхувальники  
12. Страхувальниками визнаються юридичнi особи та дiєздатнi громадяни, якi уклали їз страховиками договори страхування або є страхувальниками вiдповiдно до законодавства України.  
13. Будь яка особа, крім батьків, опікунів або піклувальників, які застраховують дітей, не має право застрахувати життя іншої особи без її письмової згоди.  
14. Страхувальники мають право при укладаннi договорiв страхування призначати громадян або юридичних осiб для отримання страхових сум (страхового вiдшкодування), а також замiнювати їх до настання страхового випадку.  
15. Стаття 4. Об'єкти та види страхування.  
16. Об'єктами страхування можуть бути майновi iнтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язанi:  
17. з життям, здоров`ям, соціальним захистом страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);  
18. з володiнням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);  
19. з вiдшкодуванням страхувальником заподiяної ним шкоди особi або її майну, а також шкоди, заподiяної юридичнiй особi (страхування вiдповiдальностi);  
20. Види страхування, на які видається ліцензія, визначаються за прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування (страховими продуктами), затвердженими Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю.  
21. Страховики мають право займатися тiльки тими видами страхування, якi визначенi в лiцензiї. Види добровільного страхування: 1) страхування життя; 2) страхування від нещасних випадків; 3) медичне страхування (безперервне страхування здоров`я); 4) страхування здоров`я на випадок хвороби; 5) страхування медичних витрат; 6) страхування залізничного транспорту; 7) страхування наземного транспорту (крім залізничного); 8) страхування повітряного транспорту; 9) страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту); 10) страхування вантажів та багажу; 11) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ; 12) страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9); 13) страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); 14) страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); 15) страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); 16) страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 13-15); 17) страхування кредитів (в тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту); 18) страхування інвестицій; 19) страхування фінансових ризиків; 20) страхування судових витрат; 21) страхування виданих гарантій (поручительств) та прийнятих гарантій. Характеристику та класифікаційні ознаки зазначених видів страхування визначає Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю.  
22. Стаття 5. Форми страхування.  
23. Страхування може бути добровільним, обов'язковим та обов'язковим. державним.  
24. Добровільне страхування здiйснюється на основi договору мiж страхувальником i страховиком. Загальні умови і порядок проведення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретнi умови страхування визначаються при укладеннi договору страхування.  
25. Добровiльне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалiзацiї iнших правовiдносин.  
26. Обов`язкове страхування встановлюється законами України шляхом внесення змін у цей Закон.  
27. Для проведення обов`язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок його проведення, форми типового договору з громадянами, особливі умови ліцензування обов`язкового страхування, мінімальні розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику їх розрахунків. Кабінет Міністрів України може обмежувати обсяги окремих видів обов`язкового страхування.  
28. Відповідно до Постанови ВРУ від 20 травня 1999 р. №689-XIV пропозиції щодо нових видів обов'язкового державного страхування винесено на повторне перше читання.  
29. Частина п'ята статті 9 виключена  
30. Стаття 11. Перестраховування.  
31. Перестраховування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика).  
32. Страховик (цедент, перестрахувальник) зобов'язаний повідомити перестраховика про всі зміни свого договору з страхувальником. Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестраховування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.  
33. Порядок створення і функціонування спеціалізованих перестрахувальних бірж встановлюється Кабінетом Міністрів України".  
34. Стаття 12. Об`єднання страховиків  
35. Страховики можуть утворювати спiлки, асоцiацiї та iншi об'єднання для координацiї своєї дiяльностi, захисту iнтересiв своїх членiв та здiйснення спiльних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству України. Цi об'єднання не можуть займатися страховою дiяльнiстю.  
36. Об'єднання страховикiв дiють на пiдставi статутiв i набувають прав юридичної особи пiсля їх державної реєстрацiї. Орган, що здiйснює реєстрацiю об'єднань страховикiв, у десятиденний термiн з дня реєстрацiї повiдомляє про це Комiтет у справах нагляду за страховою дiяльнiстю. Страховики можуть провадити спiльну страхову дiяльнiсть шляхом укладання договору про спiльну дiяльнiсть без утворення юридичної особи або шляхом створення юридичної особи, що дiє як повiрена особа (страховий агент, страховий брокер) вiд iменi та в iнтересах усiх учасникiв об'єднання страховикiв. Здiйснення перестрахування ризикiв, прийнятих на себе об'єднанням страховикiв, здійснюється в порядку, визначеному страховиками в договорi про спiльну дiяльнiсть або установчими документами утвореної ними юридичної особи, якщо iнший порядок здiйснення перестрахування не визначений чинними законодавчими актами. Обов`язковою передумовою отримання лiцензiї на здійснення обов`язкових видів страхування може бути вимога щодо обов`язкового створення (вступу, участi) страховиками об'єднань, якщо це визначено мiжнародними угодами, до яких приєдналася Україна, або створення таких об'єднань є загальновизнаною нормою в мiжнароднiй практицi страхування. У такому випадку об'єднання страховикiв може бути тiльки юридичною особою, яка утримується за рахунок коштiв страховикiв. Учасники таких об'єднань страховикiв несуть перед страхувальниками (застрахованими,), а також перед учасниками мiжнародних угод спільну (солiдарну) вiдповiдальнiсть. Умови участi страховикiв в об'єднаннях, обов`язковiсть створення яких визначена цим Законом, не можуть мiстити положень, якi обмежують права окремих учасникiв таких об'єднань або надають пiльги окремим учасникам. У разі лiквiдацiї об'єднання, обов`язковiсть створення якого для здiйснення обов`язкового страхування визначена за законом, його учасники мають право на частку майна об'єднання тільки в межах сплачених внескiв. Залишки майна такого страхового об'єднання пiсля цих розрахункiв зараховуються до державного бюджету або в iншому порядку, визначеному законодавством.  
37. Страховики, яким дозволено займатися страхуванням вiдповiдальностi власникiв транспортних засобiв за шкоду, заподiяну третiм особам та за умовами, передбаченими мiжнародними договорами України щодо вказаного виду страхування, зобов'язанi утворити Моторне (транспортне) страхове бюро, яке є юридичною особою, що утримується за рахунок коштiв страховикiв.  
38. Страховики, яким дозволено займатися страхуванням авіаційних ризиків та страховики яким дозволено займатись страхуванням морських ризиків, зобов`язані створити Авіаційне страхове бюро та Морське страхове бюро, які є юридичними особами, що утримуються за рахунок коштiв страховикiв. Зазначені бюро можуть виконувати функції страхових посередників відносно авіаційних і морських ризиків відповідно  
39. Страховики, які мають дозвіл на страхування відповідальності ядерних установок за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, зобов`язані утворити ядерний страховий пул, який є юридичною особою, що утримується за рахунок кошів страховиків.  
40. Стаття 14. Страховi агенти i страховi брокери.  
41. Страхова діяльність в Україні може провадитись за участю страхових брокерів та через страхових агентів. Страхова діяльність страхових брокерів підлягає ліцензуванню, порядок якого визначається Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю.  
42. Страховi агенти - громадяни або юридичнi особи, якi дiють вiд iменi та за дорученням страховика i виконують частину його страхової дiяльностi (укладання договорiв страхування, одержання страхових платежiв, виконання робiт, пов'язаних з виплатами страхових сум i страхового вiдшкодування). Страховi агенти є представниками страховика i дiють в його iнтересах за комiсiйну винагороду на пiдставi договору із страховиком.  
43. Страховi брокери - громадяни або юридичнi особи, які зареєстрованi у встановленому порядку як суб'єкти пiдприємницької дiяльностi та здiйснюють посередницьку дiяльнiсть на страховому ринку вiд свого iменi на пiдставi доручень страхувальника або страховика.  
44. Посередницька діяльність страхових агентів і страхових брокерів з укладання договорів страхування з іноземними страховиками на території України не допускається, крім договорів перестраховування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Страховики-резиденти можуть провадити посередницьку діяльність на території України на користь іноземних страховиків лише з продажу страхових полісів з обов`язкових видів страхування, передбачених законодавством інших країн, до приєднання до угод щодо визнання полісів страховиків України на території цих країн.  
45. Стаття 15. Договір страхування.  
46. Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником, чи на користь якої укладено договір страхування /подати допомогу, виконати послугу тощо/, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.  
47. Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.  
48. Договір страхування повинен містити:  
49. назву документа;  
50. назву та адресу страховика;  
51. прізвище, ім'я, по-батькові або назву страхувальника і його адресу;  
52. зазначення об'єкта страхування;  
53. розмір страхової суми;  
54. перелік страхових випадків;  
55. визначення розміру тарифу, розмір страхових внесків і терміни їх сплати;  
56. строк дії договору;  
57. порядок зміни і припинення дії договору;  
58. права та обов'язки сторін і відповдальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;  
59. інші умови за згодою сторін;  
60. підписи сторін.  
61. Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю має право встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування життя та договорів страхування майна громадян. Після приєднання України до визнаних світовою страховою практикою міжнародних систем страхування, які вимагають застосування уніфікованих умов страхування, договори страхування укладаються відповідно до таких умов страхування. У разі виїзду зареєстрованого в Україні автотранспортного засобу на територію іншої країни-члена міжнародної системи автострахування "Зелена картка", власник такого транспортного засобу зобов"язаний укласти договір обов"язкового страхування цивільної відповідальності власника /користувача/ транспортного засобу перед третіми особами, дія якого поширюється на ці країни, та отримати від страховика-члена Моторного /транспортного/ страхового бюро страховий сертифікат "Зелена картка" єдиного зразка, який прийнятий в усіх кра.нах-членах цієї міжнародної системи страхування.  
62. Стаття 17. Укладання i початок дiї договору страхування  
63. Для укладання договору страхування страхувальник подає страховиковi письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або iншим чином заявляє про свiй намiр укласти договiр страхування. При укладаннi договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довiдку про фiнансовий стан, пiдтвердженi аудитором (аудиторською фiрмою) та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.  
64. Факт укладання договору страхування може посвiдчуватись страховим свiдоцтвом (полiсом, сертифiкатом), що є формою договору страхування. Договір або страхове свідоцтво обов`язково видається страхувальнику.  
65. Договiр страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо iнше не передбачено договором страхування.  
66. Стаття 18. Валюта страхування  
67. Страхувальники згiдно з укладеними договорами страхування мають право вносити платежi лише валютою України в грошовій формі, а страхувальник - нерезидент - iноземною вiльно конвертованою валютою або валютою України в грошовій формі, у випадках, передбачених чинним законодавством.  
68. Стаття 19. Обов'язки страховика  
69. Страховик зобов'язаний:  
70. 1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування під особистий підпис про ознайомлення;  
71. Стаття 21. Змiна страхувальника-громадянина в договорi страхування  
72. У разi смертi страхувальника-громадянина, який уклав договiр майнового страхування, права i обов'язки страхувальника переходять до осiб, якi одержали це майно в спадщину. Страховик або будь-хто iз спадкоємцiв має право ініціювати переукладення договору страхування.  
73. Стаття 24. Порядок i умови виплати страхових сум i страхового вiдшкодування.  
74. Аварiйнi комiсари - особи, якi займаються визначенням причин настання страхового випадку та розмiру збиткiв, квалiфiкацiйнi вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.  
75. Стаття 25. Вiдмова у виплатi страхових сум (страхового вiдшкодування).  
76. Пiдставою для вiдмови страховика у виплатi страхових сум (страхового вiдшкодування) є:  
77. 1) навмиснi дiї страхувальника або особи, на користь якої укладено договiр страхування, спрямованi на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дiї, пов'язанi з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в станi необхiдної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честi, гiдностi та дiлової репутацiї. Квалiфiкацiя дiй страхувальника або особи, на користь якої укладено договiр страхування, встановлюється вiдповiдно до чинного законодавства України;  
78. 2) вчинення страхувальником-громадянином або iншою особою, на користь якої укладено договiр страхування, умисного злочину, що призвiв до страхового випадку;  
79. 3) подання страхувальником свiдомо неправдивих вiдомостей про об'єкт страхування;  
80. 4) отримання страхувальником повного вiдшкодування збиткiв за майновим страхуванням вiд особи, винної в їх заподiяннi;  
81. 5) несвоєчасне повiдомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховиковi перешкод у визначеннi обставин, характеру та розмiру збиткiв;  
82. 6) iншi випадки, передбаченi законодавством Уrраїни.  
83. Умовами договору страхування можуть бути передбаченi iншi пiдстави для вiдмови у виплаті страхових сум, якщо це не суперечить законодавству України.  
84. Рiшення про вiдмову у виплатi страхових сум приймається страховиком у термін не більший передбаченого правилами страхування та повiдомляється страхувальнику в письмовiй формi з обгрунтуванням причин вiдмови.  
85. Вiдмову страховика у виплатi страхових сум може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.  
86. Стаття 26. Перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за заподіяні збитки.  
87. До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.  
88. Стаття 27. Припинення дiї договору страхування  
89. Дiя договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторiн, а також у разi:  
90. 1) закiнчення термiну дiї;  
91. 2) виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязi;  
92. 3) несплати страхувальником страхових платежiв у встановленi договором термiни. При цьому договiр вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платiж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо iнше не передбачено умовами договору;  
93. 4) лiквiдацiї страхувальника - юридичної особи або смертi страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності, за винятком випадкiв, передбачених статтями 21, 22 і 23 цього Закону;  
94. 5) лiквiдацiї страховика у порядку, встановленому законодавством України;  
95. 6) прийняття судового рiшення про визнання договору страхування недiйсним;  
96. 7) в iнших випадках, передбачених законодавством України.  
97. Дiю договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Договір особистого страхування не може втратити чинність, а також дія його не може бути припинена страховиком достроково, якщо на це немає згоди страхувальника, який виконує всі умови договору, і якщо інше не передбачено умовами договору та законодавством України.  
98. Про намiр достроково припинити дiю договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повiдомити iншу не пiзнiш як за 30 днiв до дати припинення дiї договору страхування, якщо iнше ним не передбачено.  
99. У разі дострокового припинення дії договору страхування, крім страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених під час розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника зумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, страховик повертає страхувальнику внесені ним страхові платежі за період до припинення дії договору. У разі дострокового припинення дії договору страхування життя за вимогою страхувальника страховик повертає йому викупну суму, за умови, що з моменту укладення договору страхування пройшло не менше одного року. Якщо вимога страхувальника зумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, страховик повертає страхувальнику викупну суму (незалежно від терміну дії договору страхування).  
100. У разі дострокового припинення дії договору страхування, крім страхування життя, за вимогою страховика страхувальнику повертаються внесені ним страхові платежі з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених під час розрахунку страхового тарифу та фактичних виплат страхових сум і страхового відшкодування, якщо інше не передбачено умовами договору страхування. У разі коли вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником вимог договору страхування, платежі не повертаються, що обов'язково обумовлюється умовами договору страхування. У разі дострокового припинення дії договору страхування життя за вимогою страховика він повертає страхувальнику викупну суму. Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страхувальнику повертається викупна сума на день припинення дії договору страхування. Викупна сума за договорами страхування життя розраховується математично на день припинення договору страхування відповідно до нормативних актів".  
101. Не допускається повернення коштiв готiвкою, якщо платежi було здiйснено в безготiвковiй формi за умови дострокового припинення договору страхування.  
102. Стаття 28. Недiйснiсть договору страхування  
103. Договiр страхування вважається недiйсним з часу його укладання у випадках, передбачених цивiльним законодавством України.  
104. Крiм того, вiдповiдно до цього Закону договiр страхування визнається недiйсним і не підлягає виконанню також у разi:  
105. 1) коли його укладено пiсля страхового випадку;  
106. 2) коли об'єктом договору страхування є майно, яке пiдлягає конфiскацiї на пiдставi судового вироку або рiшення, що набуло законної сили.  
107. Договiр страхування визнається недiйсним у судовому порядку.  
108. Стаття 29. Умови забезпечення платоспроможностi страховикiв  
109. Мiнiмальний розмір статутного фонду страховика встановлюється в сумi, еквiвалентнiй 500 тис. ЄВРО, за валютним обмінним курсом валюти України, діючим на момент створення страховика, а для страховиків, які мають статус підприємства з іноземною інвестицією, мінiмальний розмір статутного фонду страховика встановлюється в сумi, еквiвалентнiй 500 тис. ЄВРО, діючим на момент створення страховика.  
110. Вiльнi резерви - це частка власних коштiв страховика, яка резервується з метою забезпечення платоспроможностi страховика вiдповiдно до прийнятої методики здiйснення страхової дiяльностi.  
111. Якщо страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10 вiдсоткiв суми сплаченого статутного фонду i сформованих вільних резервів та страхових резервiв, страховик зобов'язаний укласти договiр перестраховування  
112. Страховики, які прийняли на себе страхові зобов'язання в обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, повинні застрахувати ризик виконання зазначених зобов'язань у перестраховиків, як правило, резидентів.  
113. Стаття 30. Страховi резерви  
114. Величина резервiв незароблених премiй на будь-яку звiтну дату встановлюється залежно вiд сум надходжень страхових платежiв /страхових внескiв, страхових премiй/ по вiдповiдних видах страхування в кожному з трьох кварталiв перiоду, який передує цiй звiтнiй датi, i обчислюється у такому порядку:  
115. "сума надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) в I кварталі цього періоду множиться на коефіцієнт 0,2;  
116. сума надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) у II кварталі цього періоду множиться на коефіцієнт 0,35 ;  
117. сума надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) в останньому кварталі цього періоду множиться на коефіцієнт 0,55".  
118. Для забезпечення страхових зобов'язань із страхування життя і медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів за цими видами страхування  
119. Страховики зобов'язані створювати i вести облiк таких резервiв iз страхування життя:  
120. довгострокових зобов'язань /математичнi резерви/;  
121. належних виплат страхових сум.  
122. Методика формування резервів із страхування життя, обсяги страхових зобов'язань залежно від видів договорів страхування життя, а також мінімальні терміни дії договорів страхування життя встановлюються Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю.  
123. Кабiнет Мiнiстрiв Украiни може змiнювати перелік страхових резервів та порядок їх розрахунків.  
124. Страхові резерви повинні розміщуватись з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості та мають бути представлені активами таких категорій :  
125. грошові кошти на розрахунковому рахунку;  
126. банківські вклади (в тому числі депозити);  
127. нерухоме майно;  
128. цінні папери, що передбачають одержання доходів;  
129. цiннi папери, що емітуються державою;  
130. права вимоги до перестраховиків; інвестиції, що використовуються для інвестування в економіку України, за напрямами визначеними Кабінетом Міністрів України; централізовані страхові резервні фонди; фонд страхових гарантій;  
131. довгострокові інвестиційні кредити (для резервiв iз страхування життя);  
132. готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України.  
133. Стаття 31. Прибуток страховика.  
134. До суми надходжень страхових платежiв /страхових внескiв, страхових премiй/ не включаються частки страхових платежiв /страхових внескiв, страхових премiй/, якi були сплаченi перестраховикам у звiтному перiодi за договорами перестраховування;  
135. 2) комiсiйнi винагороди за перестраховування;  
136. 3) частки вiд страхових сум та страхових вiдшкодувань, сплаченi перестраховиками;  
137. 4) повернутi суми iз централiзованих страхових резервних фондiв;  
138. 5) повернутi суми технiчних резервiв, iнших нiж резерв незароблених премiй, у випадках i на умовах, передбачених актами чинного законодавства.  
139. До витрат страховика належать:  
140. виплати страхових сум та страхових вiдшкодувань;  
141. вiдрахування у централiзованi страховi резервнi фонди;  
142. вiдрахування у технiчнi резерви, iншi, нiж резерв незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених актами чинного законодавства;  
143. витрати на проведення страхування;  
144. інші витрати, що включаються до собівартості страхових послуг.  
145. Прибуток вiд дiяльностi по страхуванню життя визначається сумою надлишку резервiв довгострокових зобов'язань (математичних резервiв) понад обсяги страхових зобов'язань, яка використовується у звiтному перiодi на власнi потреби страховика, в тому числi для виплати дивiдендiв учасникам страховика. Склад витрат на проведення страхування, що формують собівартість страхових послуг, встановлюються Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю.  
146. Стаття 32. Фонди страхових гарантій.  
147. З метою додаткового забезпечення страхових зобов'язань страховики можуть на підставі договору створити Фонд страхових гарантiй, який є юридичною особою. Державна реєстрація Фонду здійснюється в порядку, передбаченому для державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності. Орган, що здійснює реєстрацію Фонду, в десятиденний термін з дня реєстрації повідомляє про це Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю.  
148. Джерелами утворення Фонду страхових гарантій є добровільні відрахування від страхових резервів, сформованих страховиками, що діють в Україні, а також доходи від розміщення цих коштів. Розмір відрахувань до Фонду страхових гарантій і порядок використання коштів цього Фонду встановлюються страховиками, які беруть в ньому участь. Кабінет Міністрів України може приймати рішення про створення фондів страхових гарантій за напрямами страхування  
149. Стаття 33. Особливості ведення бухгалтерського обліку та звітності страховиків.  
150. Страховики зобов'язані щоквартально подавати Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю балансовий звіт і звіт щодо прибутків і збитків та інші звітні дані за формою, встановленою Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю, затверджені власником (уповноважени ним органом) страховика, а також давати на запити Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю необхідні пояснення щодо звітних даних. Методологія ведення бухгалтерського обліку страховиків встановлюється Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю за узгодженням із Міністерством фінансів України.  
151. Стаття 36. Функцiї Комiтету у справах нагляду за страховою дiяльнiстю.  
152. Основними функцiями Комiтету у справах нагляду за страховою дiяльнiстю є:  
153. 1) ведення єдиного державного реєстру страховикiв (перестраховикiв);  
154. 2) видача лiцензiй на проведення страхової дiяльностi страховиками та страховими брокерами;  
155. 3) контроль за платоспроможнiстю страховикiв щодо виконання їхнiх страхових зобов'язань перед страхувальниками;  
156. 4) встановлення правил формування, розмiщення та облiку страхових резервiв;  
157. 5) розробка нормативних i методичних документiв з питань страхової дiяльностi, що вiднесена цим Законом до компетенцiї Комiтету у справах нагляду за страховою дiяльнiстю;  
158. 6) узагальнення практики страхової дiяльностi, розробка i подання у встановленому порядку пропозицiй щодо розвитку i вдосконалення законодавства України про страхову дiяльнiсть;  
159. 7) проведення в порядку, визначеному законодавством, навчання, підготовки і перепідготовки кадрів для страхової діяльності; 8) організаційно-методичне забезпечення проведення актуарних розрахунків  
160. Стаття 37. Права Комiтету у справах нагляду за страховою дiяльнiстю  
161. Комiтет у справах нагляду за страховою дiяльнiстю має право:  
162. 2/ проводити перевiрку щодо правильностi застосування страховиками законодавства України про страхову дiяльнiсть i достовiрностi їх звiтностi по показниках, що характеризують виконання договорів страхування, не частіше одного разу на рік призначати проведення за рахунок страховика додаткової обов'язкової аудиторської перевiрки з визначенням аудитора на умовах, встановлених законодавством України;  
163. Стаття 38. Лiцензування страхової дiяльностi.  
164. Комiтет у справах нагляду за страховою дiяльнiстю видає страховикам лiцензiю на проведення конкретних видiв страхування i перестраховування, передбачених статтею 4 цього Закону.  
165. Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатись іншими видами страхування.  
166. Для одержання ліцензії страховик подає до Комiтету у справах нагляду за страховою дiяльнiстю заяву, до якої додаються:  
167. копiї установчих документiв та копiя свiдоцтва про реєстрацiю;  
168. довiдки банкiв або висновки аудиторських фiрм (аудиторiв), що пiдтверджують розмiр сплаченого статутного фонду;  
169. довідка про фінансове стан засновників страховика, підтверджена аудитором, /аудиторською фірмою/, якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю;  
170. правила (умови) страхування;  
171. економiчне обґрунтування запланованої страхової \перестрахувальної\ дiяльностi;  
172. інформація про наявність у голови виконавчого органу або одного із його заступників та у головного бухгалтера спеціалізованої освіти в галузі економіки на рівні диплома про вищу освіту або спеціальний сертифікат, виданий в порядку, встановленому Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю, щодо проходження перепідготовки, а також наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю.  
173. Комiтет у справах нагляду за страховою дiяльнiстю зобов'язаний розглянути заяву страховика про видачу йому лiцензiї у термiн, що не перевищує 30 днiв з часу одержання всiх передбачених цiєю статтею документiв.  
174. Про внесення змiн у зазначені цій статті документи страховик зобов'язаний повiдомити Комiтет у справах нагляду за страховою дiяльнiстю в десятиденний термiн з часу реєстрацiї цих змiн у встановленому порядку.  
175. Стаття 39. Вiдмова у видачi лiцензiї на проведення страхової дiяльностi та розгляд спорів щодо її відкликання  
176. Пiдставою для вiдмови у видачi юридичнiй особi лiцензiї на проведення страхової дiяльностi може бути невiдповiднiсть документiв, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства України.  
177. Про вiдмову у видачi лiцензiї Комiтет у справах нагляду за страховою дiяльнiстю повiдомляє юридичну особу в письмовiй формi з зазначенням причини вiдмови. У разі невиконання вимог, встановлених в абзаці восьмому частини третьої статті 38 Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю інформує засновників страховика про невідповідність керівника займаній посаді. У разі невжиття відповідних заходів з боку засновників страховика Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю зупиняє дію ліцензії до вирішення засновниками цього питання.  
178. Cпори про вiдмову у видачі або відкликанні лiцензiї розглядає суд або арбiтражний суд.  
179. Стаття 41. Взаємовiдносини страховика i держави  
180. Не допускається, за винятком обов'язкового страхування, а також страхування життя, майна громадян, страхування експортно-імпортних поставок під гарантію держави, перестраховування та діяльності страхових посередників будь-яке централiзоване регулювання (унiфiкацiя, обмеження, обов'язковiсть тощо) розмiрiв страхових платежiв (тарифiв) i страхових сум (страхового вiдшкодування), умов укладання страхових договорiв, взаємовiдносин страховика i страхувальника, якщо вони не суперечать законодавству України.  
181. Стаття 43 Лiквiдацiя, реорганiзацiя та санацiя страховика  
182. Комiтет у справах нагляду за страховою дiяльнiстю має право провести примусову санацiю страховика у випадках:  
183. - невиконання ним зобов'язань перед страхувальниками на протязi бiльше трьох мiсяцiв;  
184. - недосягнення ним визначеного законодавством України розмiру статутного фонду;  
185. - iнших випадкiв, визначених чинним законодавством України.  
186. Примусова санацiя передбачає:  
187. - проведення комплексної перевiрки фiнансово-господарської дiяльностi страховика, в тому числi обов'язкової аудиторської перевiрки; - визначення Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю управляючої особи, без згоди якої не може здійснюватись фінансове, господарське і кадрове управління страховиком.  
188. - встановлення заборони на вiльне користування майном страховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу Комiтету у справах нагляду за страховою дiяльнiстю;  
189. - встановлення обов'язкового для виконання графiку здiйснення розрахункiв iз страхувальниками;  
190. - прийняття рiшення про лiквiдацiю або реорганiзацiю страховика. Лiквiдацiя страховика здiйснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством України.  
191. Реорганiзацiя страховика за рiшенням Комiтету у справах нагляду за страховою дiяльнiстю передбачає:  
192. - реорганiзацiю у страхового посередника вiдповiдно до нормативних актів, що регулюють дiяльнiсть страхових посередникiв;  
193. - об'єднання кiлькох страховикiв iз визначенням порядку передачi страхових зобов'язань за умови погодження на це власникiв страховикiв;  
194. - залучення до числа учасникiв страховика iноземних страховикiв, за умови проведення ними всiх розрахункiв по зобов'язаннях та боргах страховика, термiн сплати яких уже наступив. При цьому частка iноземних учасникiв в статутному фондi може бути встановлена на рiвнi не більше 50 відсотків загального розмiру статутного фонду, крім страховиків, які отримали ліцензію на право страхування життя, для яких частка іноземних учасників не може перевищувати 49 відсотків загального розміру статутного фонду.  
195. При ліквідації страховика у разі, коли учасники страховика прийняли таке рiшення i страховик не має зобов'язань перед страхувальниками, Комiтет у справах нагляду за страховою дiяльнiстю приймає рiшення про виключення страховика з єдиного державного реєстру страховикiв (перестраховикiв). Ліквідація страховика, що має зобов`язання перед страхувальниками у разі його банкрутства або у разі, коли учасники страховика прийняли таке рішення, здійснюється тільки через спеціальну ліквідаційну комісію, до складу якої обов'язково включаються представники Міністерства внутрішніх справ України, Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю та особи, уповноважені представляти страхувальників, повноваження яких визначається законодавством.  
196. Виключення страховика з державного реєстру суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi мiсцевими органами влади у зв'язку з його лiквiдацiєю або реорганiзацiєю здiйснюється тiльки пiсля внесення вiдповiдних змiн у єдиний державний реєстр страховикiв (перестраховикiв).  
197. Реорганiзацiя страховика (злиття, приєднання, подiл, видiлення, перетворення) проводиться у порядку, визначеному чинним законодавством, з урахуванням особливостей по забезпеченню правонаступництва щодо укладання договорiв страхування, встановлених Комiтетом у справах нагляду за страховою дiяльнiстю.